ПОЕЗІЇ

Стояв же він на шельваху

В цісарськім дворі,

Вмивався він, втирався він,

Як гусь по воді;

Умився він да сльозами,

Ніхто го не чув,

Стулився він на багнеті,

На хвильку заснув.

Ой спить же він на багнеті

В цісарськім дворі,

Та й сниться му, що ходить десь

По синій горі,

Та й кучері зачісує,

Та й кучері в’є...

Чом ненька ми не писує,

Ци вна ще жиє?

Ой рада би-м, мій синоньку,

Листок написать,

Насипали могилоньку,

Не можу я встать;

Не можу я, соколоньку,

Глубоко на дні,

Насипали на рученьки

Сирої землі.

І був би він в царськім дворі

Багато ще снив,

Гукнув-бо дзвін на Стефані,

А він ся збудив;

Утер собі і личенько,

Утер си і гвер...

Кров точиться по мармурі,

А жовняр умер.