Поєзії

Ні зозуля в лузі затужила,

Ні пташина в тузі голосила,

То сестричка лист писала,

На сторону посилала,

Та й до брата слезно промовляла:

«Брате милий, брате соколоньку,

Ти-сь покинув сестру сиротоньку,

А я ходжу, накликаю,

Як зозуленька в темнім гаю:

Верни, верни з далекого краю!»

«Сестро моя, сестро моя руто,

Як я можу до тебе вернути?

Через ліси темнесенькі,

Через ріки бистресенькі,

Через степи рівні, рівнесенькі?»

«Гаєм-гаєм, лебедем Дунаєм,

А степами бистрим горностаєм,

А на моє подвіренько

Пади бистрим соколеньком,

А голубом на моє серденько».

Ой летів я сім день та й годину,

Прилетів я до сестри в гостину,

Прилетів я та й гукаю,

А сестрички не видаю,

Ах, відай я сестри вже не маю.

«Сестро ж моя, лелієнько біла,

Уповіж ми, де ти ся поділа?»

«В гаю, брате, в гаю, в гаю,

Під могилов пробуваю,

Все о тобі розмовоньку маю».