Поезiї

Там, де місяць поняв срібним сяйвом пишноту долин

І знялось із садів-вертоградів пахуче дихання,

Що здурманює кров чарівною красою хвилин, -

Там спалала жага і злилося з захватом кохання...

Чи ти знаєш той край, де голубиться збещений Ніл

До розпалених скель і шепоче про любощі п'яне?

Де шаріє смоква і дим в'ється з нагірних кадил,

Та в блакиті яркій, під промінням леліє і тане?

О, розкоші там скрізь... Але ти над усі чарівна:

Срібношатий Ліван, - а біліш твоє чоло Лівану;

Жаркий колір троянд, вабить всіх та краса запашна,

Але вуст твоїх пал запашніший троянд Дагестану.

Ой там зорі ясні і пиша між яскравих блідий,

Але очі твої за ті зорі яскраві ясніші;

У пустелі палкій тішать душу джерела води,

Але перса твої солодощів і втіхи повніші.

Огрядна і струнка мліє пальма на злоті піску,

Але їй не дістать до приваб твого дивного стану;

Лотос повен таїн між латаття в прозорім ставку,

А в твоїх таїнах більше ваб, і жаги, і дурману!

Ти - богиня краси, ще якої не бачив Едем,

У обіймах твоїх і зростають, і гинуть пориви...

Будь моєю "ханим" і прилинь в мій баєчний гарем -

Нап'ємося ми чар і замрем у розкошах щасливі!..