Примітки

ЯГОДА НА ДНІ ЧАШІ

Психологічне оповідання «Ягода на дні чаші» («The Fruit at the Bottom of the Bowl») вперше було опубліковане у 1948 р., у листопадовому номері американського спеціалізованого часопису «Детектів бук» (Detective Book), під первісною назвою «Touch and Go!» [Торкайся і тікай!]. Поміж інших публікацій у часописах: «Еллері Квінс містері мегазін» (Ellery Queen’s Mystery Magazine) (січень 1953), «Аргосі» (Argosy) (Великобританія, березень 1954), «Кевел’є» (Cavalier) (лютий 1960) — під назвою «Ягода на дні чаші» («The Fruit at the Bottom of the Bowl»); і в журналі «Мен» (Men) (березень 1962) — як «The Last Fingerprint» [Останній відбиток пальця]. Згодом увійшло до оригінальних збірників «The Golden Apples of the Sun» [Сонце — яблука злотаві] (1953), «The Vintage Bradbury» [Вінтажний Бредбері] (1965), «Twice Twenty-two» [Двічі по двадцять два] (1966), «Classic Stories 1: From the Golden Apples of the Sun and R Is for Rocket» [Класичні оповідання 1: від «Сонце — яблука злотаві» до «Р — означає „ракета“»] (1990), «The Golden Apples of the Sun and Other Stories» [«Сонце — яблука злотаві» й інші оповідання] (1997) і «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003).

Крім того, оповідання ввійшло у міжавторські антології «Ellery Queen's 1962 Anthology» [Антологія Еллері Квін 1962] (1962), «ЕПегу Queen’s 12» [Еллері Квін 12] (1964), «Best Murder Stories» [Кращі оповідання про вбивства] (Великобританія, 1965), «Mystery and Suspense Stories» [Містичні та пригодницькі оповідання] (Великобританія, 1977), «Murder Most Foul» [Убивство — річ гидка] (1984).

Оповідання лягло в основу першого епізоду другого сезону антологій ного телесеріалу «The Ray Bradbury Theater» [«Кіно Рея Бредбері», 1985–1992], зрежисованого у 1988 р. Ґілбертом Шилтоном, а також було адаптоване для коміксів (1953).

Українською мовою перекладено вперше.


ПОГРАЙМОСЯ В ОТРУТУ!

Перша публікація психологічного оповідання в жанрі горор «Пограймося в отруту!» («Let’s Play „Poison“») відбулася на сторінках липневого номеру журналу «Вірд тейлс» (Weird Tales) у листопаді 1946 р., а наступного року воно було репринтно перевидане у канадському варіанті цього ж журналу. Поміж інших публікацій у часописах: «Майк Шейнс містері мегазін» («Mike Shayne’s Mystery Magazine») — листопад 1962.

Оповідання представлене в авторських збірниках «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), «The Small Assassin» [Маленький убивця] (1962), «Рей Бредбері» [Ray Bradbury] (1975) і «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003). Окрім того, воно ввійшло у серійний збірник «All Mystery» [Всі таємниці] (жовтень-грудень 1950) та міжавторські антології «Weird Tales: 32 Unearthed Terrors» [«Вірд тейлс»: 32 розкопаних жахіття] (1988, редактори — Мартін Грінберг, Роберт Вайнберг і Стефан Дземянович) і «The Little Monsters» [Маленькі чудовиська] (1969, редактори — Роджер Елвуд і Вік Ґідалія).

Було адаптоване для телеекрана («Кіно від Рея Бредбері» / The Ray Bradbury Theater, 1992) та коміксів (1953).

Українською мовою перекладено вперше.


ЛЯДА НА ГОРИЩЕ

Перша публікація психологічного оповідання в жанрі горор «Ляда на горище» («Trapdoor») відбулася на сторінках жанрового щомісячного журналу «Омні» (Omni) у квітні 1985 р. Згодом воно ввійшло до оригінальних збірок письменника «The Toynbee Convector» [Конвектор Тойнбі] (1988) і книги вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003), а також було адаптоване для коміксів (жовтень 1993 р.).

Українською мовою перекладено вперше.


МОРСЬКА МУШЛЯ

Перша публікація написаного у 1943 р. фантастичного оповідання «Морська мушля» («The Sea Shell») відбулася у січні 1944 р. на сторінках бульварного фантастичного журналу «Вірд тейлс» (Weird Tales). У подальшому оповідання ввійшло до антології «The Fantastic Pulps» [Фантастичні перетворення] (1975, редактор — Пітер Гейнінг), а також до авторського збірника «Dark Carnival» [Темний карнавал] (2001) і книги вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003).

Українською мовою перекладено вперше.


ВОДОСТІК

Містичне оповідання «Водостік» («The Cistern») уперше з’явилося на сторінках популярного американського жіночого журналу «Мадемуазель» (Mademoiselle) у травні 1947 р. Також друкувалося в оригінальних збірниках Рея Бредбері «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), «The October Country» [Жовтнева країна] (1955) і книзі вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003).

Про передісторію написання оповідання Р. Бредбері згадував: «Мою уяву завжди вражав той факт, що під багатьма містами течуть підземні ріки. Зараз я закінчую свій новий роман [„Давайте всі вб’ємо Констанцію“], де дія відбувається там само, під Лос-Анджелесом, у тунелі під руслом, яке наповнюється тільки під час дощу. Драматична сцена розігрується на підземній висхлій ріці, яка починається від Білона-Крік і проходить під містом, досягаючи — ні багато ні мало — Глендейла і Голівуда. Виходиш через кружало люка — й ось він, океан, за два кроки. Я саме пишу цю сцену».

Українською мовою перекладено вперше.


БАЖАННЯ

Містичне оповідання «Бажання» («The Wish») вперше з’явилося на сторінках журналу «Вуменс Дей» (Woman’s Day) у грудні 1973 р. Згодом увійшло до авторського збірника «Long After Midnight» [Далеко за північ] (1976) і книги вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003).

Українською мовою перекладено вперше.


СОРТУВАЛЬНИК

Фантастичне оповідання в жанрі горор «Сортувальник» («The Handler») було написане у 1946 р., а вперше опубліковане на сторінках бульварного фантастичного журналу «Вірд тейлс» (Weird Tales) у січні 1947 р. Поміж інших публікацій у часописах: у березні 1959 р. в «Сетлайт сайєнс фікшн» (Satellite Science Fiction).

Також друкувалося в авторських збірниках «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), «Маленький убивця» [The Small Assassin] (1962), книзі вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003) і низці антологій «страшних оповідань»: «Вг-г-г-!» [Бр-р-р!] (1959, редактор — Ґрофф Конклін), «The Unexpected» [Неочікуване] (1961, редактор — Лео Марґвеліс), «Tales of Terror» [Оповіді жаху] (1967, редактор — Курт Зінгер), «Bloch and Bradbury» [Блох і Бредбері] (1969, редактор — Курт Зінгер), «Fever Dream: and other Fantasies» [«Марення в гарячці» та інші фантастичні твори] (1970, редактори — Курт Зінгер, Рей Бредбері, Роберт Блох), «The House in the Valley & Other Tales of Terror» [«Будинок у долині» та інші жахливі історії] (1970, редактор — Курт Зінгер), «Whispers from Beyond» [Шепіт із потойбіччя] (1972, редактор — не вказаний).

Оповідання було адаптоване для коміксів (1953) і телеекрана («Кіно від Рея Бредбері» / The Ray Bradbury Theater, 26 жовтня 1992).

Про історію написання «Сортувальника» сам автор сказав таке: «Гадаю, що повз це кладовище я проходив постійно. Мій приятель Едді замешкував через квартал. Це був найближчий мій приятель, і всі три роки — із 1935-го по 1937-ий — я проводив більше часу у нього вдома, ніж у себе. Так і дружать, хіба ні? Чотири, а то і п’ять днів на тиждень ми з ним були нерозлучними — і блукали по всьому Лос-Анджелесі. Але вечорами, провівши його додому, я щоразу проминав кладовище, і цілком зрозуміло, що у моїй голові роїлися різні думки про могили, справді. Розвинулося щось на кшталт параної, властивої хлопчуру, а пізніше — і дорослому: ми ж бо у певному сенсі всі параноїки. Думка про те, що покійників ховають цілими рядами, зачаровувала. Впевнений, що породжена вона саме спалахом параної, коли якогось надвечір’я мені пригадалося це кладовище».

Українською мовою перекладено вперше.


ЖІНКА НА ГАЛЯВИНІ

Містично-психологічне оповідання «Жінка на галявині» («That Woman on the Lawn») уперше було опубліковане у журналі «Мегазін оф фентезі енд сайєнс фікшн» (The Magazine of Fantasy and Science Fiction) у серпні 1996 p. Відтак з’явилося в авторських збірниках «Quicker Than The Еуе» [На змиг ока] (1996) і «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003).

Українською мовою перекладено вперше.


ОСТАННЯ РОБОТА ХУАНА ДІАЗА

Страшне оповідання «Остання робота Хуана Діаза» («The Lifework of Juan Diaz») було написане P. Бредбері під враженням своєї подорожі до Мексики із другом Грантом Бічем у 1945 р., зокрема, від відвідин катакомб у містечку Гуанахуато, відомих своїми численними муміями. Вперше було опубліковане у журналі «Плейбой» (Playboy) за вересень 1963 р. Згодом ввійшло до оригінального збірника «The Machineries of Joy» [Машинерія радості] (1964) і книги вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003), а також до тематичної антології «The Playboy Book of Horror and the Supernatural» [«Плейбоївська» книжка страхітного і надприродного] (1967). У жовтні 1964 р. оповідання було адаптоване для телесеріалу каналу Ен-бі-сі «Альфред Гічкок представляє» (Alfred Hitchcock Presents).

Українською мовою перекладено вперше.


УСМІХНЕНІ ЛЮДИ

«Насильства тут дещо забагато. Гадаю, це була одна із тих історій (у мене таких більшість), у яких не вгадаєш розв’язку. Я ось не вгадую. Це цікаво, читача це захоплює. Для цього мені довелося добре продумати ситуацію з родиною й оповідачем. Потрібно було створити довкола нього якусь особливу напругу Ні, моя сім’я тут ні до чого: мої мама і тато були чудовими людьми», — згадував письменник про історію створення психологічного оповідання в жанрі «горор» «Усміхнені люди».

Оповідання вперше було опубліковане у травневому номері журналу «Вірд тейлс» (Weird Tales) за 1946 р., згодом воно з’являлося у січневому номері «Майк Шейнс містері меґазін» (Mike Shayne’s Mystery Magazine) за 1971 p., засновником якого був письменник-детективіст Бретт Галлідей (1904–1977), і восени 1973 р. — ще раз в уже згадуваному «Вірд тейлс» (Weird Tales).

Окрім того, оповідання входило в авторські збірники «Dark Carnival» [Темний карнавал] (1947), «The Small Assassin» [Маленький убивця] (1962) і книгу вибраного «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003), а також у міжавторські антології «The Night Side» [Нічна сторона] (1947, редактор — Август Дерлет), «Giant Mystery Reader» [Розгадувач великої таємниці] (1951) і «The 10th Fontana Book of Great Horror Stories» [10-та книга великих і страшних оповідань від видавництва «Фонтана»] (1977, редактор — Мері Денбі).

Українською мовою перекладено вперше.


ОХОПЛЕНИЙ ПОЛУМ’ЯМ

Реалістичне оповідання з елементами містики «Охоплений полум’ям» («The Burning Man»), що входить до автобіографічного «грінтаунського» циклу, вперше було опубліковане іспанською мовою під назвою «Е1 Hombre que Ardea» 31 липня 1975 року у розважальному аргентинському журналі «Gente», відтак англійською мовою було видрукуване в авторській антології «Long After Midnight» [Далеко за північ] (1976), у другому томі антології Томаса Дарвуда «Ariel: The Book of Fantasy» [«Аріель: Книга фантастики»] (1977), «New Stories from the Twilight Zone» [Нові історії із Зони Сутінків] (1991, редактор — Мартін Гаррі Ґрінберг) та авторських антологіях «І Sing the Body Electric!» [Я співаю про тіло електричне!] (1998) і «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [«Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій»] (2003).

Оповідання лягло в основу дев’ятнадцятого епізоду першого сезону британсько-канадсько-американського телевізійного серіалу «Зона сутінків» («The Twilight Zone», 1985–1989), режисер епізоду — Джей Д. Фейгельсон. Прем’єрний показ епізоду відбувся у Великій Британії 15 листопада 1985 р.

Українською мовою перекладено вперше.


ЩЕ ОДИН ПРЕКРАСНИЙ БЕЗЛАД

Містичне оповідання «Ще один прекрасний безлад» («Another Fine Mess») належить до міні-циклу «Лорел і Гарді» («Laurel and Hardy»), куди іще входять оповідання «Лорел і Гарді: історія кохання» («The Laurel and Hardy Love Affair») (1987) і «The Laurel and Hardy Alpha Centauri Farewell Tour» [Прощальна подорож Лорела і Гарді до Альфи Центавра] (2000). Вперше було опубліковане у журналі «Мегазін оф фентезі енд сайєнс фікшн» (The Magazine of Fantasy and Science Fiction) у квітні 1995 p. Згодом оповідання ввійшло в авторські збірники «Quicker Than The Еуе» [На змиг ока] (1996), «Bradbury Stories: 100 of His Most Celebrated Tales» [Оповідання Бредбері: 100 його найзнаменитіших історій] (2003), а також у ювілейну антологію журналу «Мегазін оф фентезі енд сайєнс фікшн» (The Magazine of Fantasy and Science Fiction) — «The Best From Fantasy & Science Fiction: The Fiftieth Anniversary Anthology» [Найкраще із «Фентезі та наукова фантастика»: Антологія до 50-літнього ювілею] (1999, редактори — Ґордон ван Ґельдер і Едвард Л. Ферман), в антології «The Mammoth Book of Modem Ghost Stories» [Велетенська книга модерних історій із привидами] (2007, редактор — Пітер Гейнінг) і «Ghost Stories» [Історії з привидами] (2008, редактор — Пітер Вашінгтон).

Українською мовою перекладено вперше.

Загрузка...