Тепер наше кладовище, як і на високорозвинених закордонних планетах, переповнене двійниками…
Фірма «Віта» процвітає.
Здавалося, ото буде потіхи на кладовищі! Адже мало не на кожній могилі чубитиметься пара двійників. Чого тільки не почуєш, коли перегукується могила з могилою…
Яка там потіха — кладовища порожні, свічок та квітів ніхто не носить, а як хтось коли й поткнеться з букетом чи вінком, то й утече зразу.
Ось тільки тепер люди стали по-справжньому боятися покійників. І не, дивно. Бо мертвим нічого втрачати, вони виливають усе накипіле на душі. Бодай на кладовищі можна це зробити. От і я…
І я колись нарешті скажу все, що думаю про наш світ. Геть усе скажу.
© ВСЕСВІТ. - 1989. - № 6.
© КОРОЛЬ Олег, переклад з чеської, 1989.