Ресторан на краю Всесвіту

РОЗДІЛ 13

Форд Префект вибіг на капітанський місток “Золотого серця”.

– Тріліан! Артур! – вигукнув він. – Він ожив! Корабель знову працює!

Тріліан і Артур спали прямо на долівці.

– Гей, ви, ну ж бо, ми рушаємо, – він став тормосити їх, щоб вони прокинулися.

– Привіт, хлопці! – защебетав комп’ютер. – Це чудово, що я знову з вами. Можете мені повірити. Хочу вам сказати, що...

– Заткнися, – обірвав його Форд. – Скажи краще, де ми з біса опинилися?

– Друга планета зоряної системи Жаби, і мушу вам сказати: це справжній смітник, – сказав Зафод, вбігаючи на капітанський місток. – Привіт, хлопці, ви напевно страшенно раді знову побачити мене, бо ви наче поніміли і не знаходите слів, щоб привітати такого хвацького молодця, як я.

– Що сталося? – напівпритомно сказав Артур, підводячись з долівки, ще не тямлячи, що відбувається навколо.

– Я знаю, що ви відчуваєте зараз, – сказав Зафод. – Я такий видатний, що й сам втрачаю дар мови, коли розмовляю сам з собою. Приємно знову вас усіх побачити – тебе, Тріліан, Форда і Мавпоподібного. Гей, там, комп’ютере...

– Привіт, містере Бібльброкс, сер, певно, що для мене велика честь...

– Замовкни і вивези нас звідси, але швидко-швидко.

– Аякже, друже, а куди вам хочеться?

– Будь-куди. Не має значення, – вигукнув Зафод. – але ні, таки має! – схопився він. – Нам треба дістатися до найближчого місця, де можна перекусити!

– Буде виконано, – відповів щасливий комп’ютер, і місток струсонув потужний вибух.

Коли через хвилину зайшов Зарнівуп з підбитим оком, він ошелешено побачив чотири пасма диму.