Розбійник Пинтя у Заклятому місті

ЕПІЛОГ

До сказаного вище слід додати уривки з прадавньої «Хроніки», що випадково трапили нам до рук. На наполегливу вимогу видавця ми змушені поділитися, аби описана нами історія мала завершений вигляд.

«… У літо 706, в останні часи правління короля Урвана III, званого Мироносцем за те, що примирив драконів з людьми, з’явився Божий посланець. Сей з неба впалий осяйний лицар був покликаний на землю стати на герць із темними силами, аби порятувати грішний світ.

Він звільнив занапащене Закляте місто, визволивши від кам’яних пут сотні невільників, і переміг злих духів у чесному поєдинку, за що був прозваний тричі славним…

… У літо 707 хотіли велети звільнити свого зачаклованого брата Гиндибука від чарів Ґанджі-баби, але самі стали поруч нього, закам’янівши по саму…

…У літо 708, в роки правління напрочуд мудрого й доброго короля Прунсля І та його незрівнянної королеви Геремії, що подарували нам уже трьох спадкоємців, була велика січа з песиголовцями, що їх привів Урфій, син Ґанджі-баби. Проте об’єднані царства під орудою славних воєвод Молибога та Кудлоша за участі летючої кавалерії (чарівного коня Татоша та трьох приязних драконів) звитяжили на полі брані, укривши себе безсмертною…

… У літо 709 нічого не сталося, хіба що славне Закляте місто перейменували на Розкляте, і стало воно найбільшою столицею Закрайсвіття. Та ще на Тихому озері оселилася дивної краси птаха, звана Церцерою, до якої сходяться на паломництво з різних околиць сотні закоханих. Подейкують, що її пір’їнка приносить удачу й щасливе…

… У літо 7010 упокоївся в Бозі мій великий навчитель, найславетніший учений нашої доби, мудрий Фаралампас, що залишив нам у спадок свою безцінну «Хроніку важких часів», над якою трудився в останні роки, продовживши справу тітоньки Пудермантель. Тож нині я, вписуючи до «Хроніки» оці рядки, кажу вам словами перших літописців: «Я зробив те, що міг. Хто може, хай зробить…»

Придворний архіваріус його Величності та благословенного Розклятого міста, ваш найпокірніший слуга Зелений…»