***

Вона забула. Бо життя

текло рікою. Як ведеться.

А хижа паща каяття

лише на старості верзеться.

Та й в чому каятись? Жила.

Кохала. Бавилась. Сміялась.

А потім? Потім далі йшла.

А що було – те забувалось…

Якісь пожовклі сторінки…

Рядки… чиї?… кому?… Забула.

Незрозуміло… від руки…

Давно писалося. Минуло…

Як весело вони горять!

Ось до каміна сіла ближче.

В теплі, звичайно, й не згадать.

А якщо чесно, то – навіщо?…

Загрузка...