Є три великі філософи XX століття, перед якими я схиляю голову. Це: Норберт Вінер, Станіслав Лем та Іван Єфремов. Вінер вказав на праґматику управління, як на єдино прийнятну основу проґресивної етики. Лем усунув ірраціоналізм з описів особи, суспільства, культури та цивілізації. Єфремов обґрунтував, що всі природні чуттєво-естетичні якості людей (та інших розумних істот) розкриються повною мірою тільки в раціональному, праґматично влаштованому суспільстві.
4 жовтня 1957 р. було запущено перший штучний супутник Землі. Людство вступило в космічну еру. А в 1958 р. Іван Єфремов видав фантастичне оповідання «Серце змії», про зустріч двох зорельотів, земного та інопланетного в далекому космосі. За 50 років, проґрес зробив крок вперед, але проблеми, поставлені Єфремовим, не втратили актуальність. Зараз ми можемо подивитися на них ширше, ніж було можливо в його час.
Ось тепер можна починати. Час дії — кінець XXII століття нової ери (за старим стилем), або початок III століття космічної ери (за новим стилем). Місце дії — околиці зірки Серце Змії (Cor Serpentis), приблизно 75 світлових років від Землі (Терра).