Серце Змії через 200 років

4. ДОЦІЛЬНІСТЬ КРАСИ ТА КАПІТАНОВЕ ПУЗО

— Ух-х-х! — видихнув капітан, витираючи піт з лоба, — всього шість хвилин, а я втомився, як за цілу собачу вахту. Шарк, скажи чесно, я виглядав повним кретином?

— Нормально ти виглядав, Бос, — відповіла вона, не відриваючись від сенсорної панелі, — усе, я відіслала їм наші файли… вони, до речі, теж уже всі прислали.

— От і чудово. Мені — хартія, тобі й усім іншим — художня література. Сподіваюся, коли я прийду до кают-компанії, вам буде, що мені розповісти.

— Неодмінно, Бос, — сказала Рамі, підбадьорююче ляснула його по плечу і вийшла.

Гольм влаштувався біля бічного екрану, вивів на нього два тексти: хартію далекої розвідки Тери та тільки-но отриману хартію далекої розвідки інших, після чого зібрав з них третій текст, під заголовком: «Що тепер робити?».

1. Обидві хартії пропонують застовпити планету, якщо ніхто не зробив цього раніше. Зараз планета нічия, отже, і ви і ми, за нашиими хартіями маємо її застовпити.

2. Обидві хартії забороняють ці дії, якщо хтось устиг раніше. Отже, ніхто не повинен робити це пізніше за іншого.

3. Жодна хартія не забороняє застовпити планету одночасно. При цьому правила (1) і (2) не будуть порушені. Вихід на планетарну орбіту вже розглядається в хартіях, як оголошення планети застовпленою. Синхронний вихід на планетарну орбіту кораблів двох цивілізацій, тобто маневр, що здійснюється нині, означає, що планета застовплена обома цивілізаціями.

4. В жодній хартії немає вказівки на те, що планета не має бути застовплена двома цивілізаціями. Такі дії не заборонені хартіями, а отже — залишаються на розсуд екіпажів.

5. Звичайно, перед здійсненням синхронних дій такого роду, бажано переконатися, що планета становить інтерес і для вас, і для нас, і може експлуатуватися спільно, без спричинення сильних незручностей один одному. Для з’ясування цього, можна орґанізувати погоджене спільне дослідження вибіркових ділянок поверхні планети. Пропоную розглянути цю пропозицію і внести в неї ваші зауваження, доповнення і правки.

Перечитавши те, що вийшло, капітан пару секунд подумав, чи буде зрозуміло іншим слово «застовпити», а потім вирішив: розберуться. І тицьнув пальцем у значок відправки.

З деяким задоволенням відмітив, що встиг першим — пропозиція інших прийшла на чверть хвилини пізніше.

У перекладі вона виглядала так:

«Ви і ми за обставинами прибуття заявили права на цю планету. Так виходить із хартій. Вважаючи, що ваша й наша хартія складені розумно, а наш робочий обов’язок думати так, а не інакше, ми повинні вважати, що цей випадок хартіями передбачений. Є тільки один вихід, який не порушить загальних правил: вважати 2-у планету спільною для вас і для нас. Так правила будуть дотримані. Отже, цього ваша й наша хартія вимагає безумовно. Перша висадка має бути спільною й синхронною. Десантні ґрупи мають зібрати дані, щоб визначити, як може спільно використовуватися планета. Пропоную відправити два екіпажі по два астронавти. Це буде добрий початок, якщо ви згодні. Наш екіпаж буде готовий до старту через 7411 секунд. Кращим місцем висадки буде, ми вважаємо, квадрат 8Ф1-б, але ми приймемо інший квадрат за вашими перевагами».

Капітан Боуз порівняв дві пропозиції, гмикнув, відстукав коротку відповідь: «Згоден. Час старту і точку висадки підтверджую», після чого вирушив у кают-компанію.

У момент відкриття дверей (стилізованих під маленькі фортечні ворота з написом «Лишайте сподівання всі, хто входить»), до нього долетів обривок фрази Айри:

— … западають, хоча в нього шия коротка й пузо…

— Це про мене, чи що? — похмуро поцікавився Гольм, — що у мене западає?

— Не що, а хто, — пояснила вона, — на базі новенькі дівчатка на тебе западають. І це факт, а факти — вперта річ.

— Припустимо. І що, це — найактуальніша тема часу?

— Насправді, ми обговорювали можливу еволюцію октів і їх стандарти краси.

— Октів? — перепитав капітан.

— Ми так назвали інших, — втрутився Фрой, — у них вісім кінцівок, отже…

— Не дурень, зрозумів, — перебив капітан, — але до чого тут мої стосунки з жінками?

— Рамі взялася викладати теорію доктора Єфремова про еволюційну доцільність ідеалів краси. У тій книзі, яку нам переслали окти, є схожа теорія.

— Флеш, я не вірю, що в октиянській книзі написано про моє пузо… Шарк, що за теорію навколо мого пуза ти збудувала?

— Ось я, якраз, ні слова про твоє пузо не сказала, — скривджено заявила Рамі, — я лише відтворила міркування доктора Єфремова. Він пояснює, чому у жінок вважаються гарними широкі стегна, розвинені високі груди, відносно вузькі плечі та гладкий живіт, у чоловіків — вузькі стегна, широкі плечі й фіґурна мускулатура на животі, а довгі гомілки й високо посаджена голова вважається гарними для обох статей. Оса стала це спростовувати, посилаючись на твоє пузо і твою популярність серед жінок.

— Так і має бути, — авторитетно додав Нґен, — згідно з протонаукою стародавньої Пацифіди, в пузі знаходиться «хара» — енерґетичний центр орґанізму. Пузо інтуїтивно сприймається, як джерело сили, тепла й безпеки. Ось тому жінки схильні звертати увагу на чоловіків з добре розвиненим пузом. Доктор Єфремов мав рацію щодо еволюційної доцільності. Але він не врахував визначального значення «хара».

З цими словами штурман гордо поплескав себе долонею по пузі, що не поступалося в розмірах пузу капітана Боуза.

— Те, що статура Шарк ідеально відповідає побудовам доктора Єфремова, ще не робить автоматично вірними усі висновки цього вченого, — єхидно вставила Айра.

Гольм про себе відмітив, що статура Оси навпаки, ніяк цим побудовам не відповідає. Майже хлоп’яча, незграбна фіґура: вузькі стегна, ледь помітні груди, і при цьому рельєфна мускулатура рук, ніг і живота. Проте, він точно знав, що Оса ніколи не була обділена увагою чоловіків. Та він і сам знаходив її дуже привабливою дівчиною. Біс її розбере, цю еволюційну доцільність. Може, взагалі ідеал краси не один, може їх штук п’ять або десять, цих ідеалів…

Він зітхнув і похитав головою.

— Виходить, так. Змій, я оцінив твою оду пузу. Можливо, це стане важливим доповненням до теорії майстра Єфремова. А твою, Оса, здатність розкритикувати все, що завгодно, навіть оцінювати не треба. Її давно вже всі оцінили. Але, чорт забирай, до чого тут окти?

— Ось послухай, Бос, — Рамі узяла в руку аркушик з текстом, — Їх головним обрисом були величезні очі, що дивилися зосереджено й ласкаво на людей, випромінюючи тепло мудрості та дружби. Їх голови красиво й гордо були посаджені на високих шиях. Чоловік мав широкі плечі людини праці та боротьби, а широкі стегна жінки — матері мислячої істоти — ніскільки не суперечили відчуттю інтелектуальної сили посланців далекої планети.

— Ти вважаєш, це — про октів? — поцікавився Гольм.

— Ні, Бос, це з Єфремова. А ось із книги октиянського майстра: Великі яскраві очі посланців іншої планети на міцних стеблах гордо височіли над потужним куполом головогрудей, що містять розгалужену мережу ґанґліїв — осереддя інтелекту. Широкі основи клішень чоловіка свідчили про звичку до праці й боротьби, а сильно опуклі товсті пластини спинного панцира жінки говорили про здатність відкласти великі яйця, з яких вийде нове покоління розумних істот.

— Це розіграш? — спитав капітан, — чи ти хочеш сказати, що хтось із них з когось списував? Але це ж неможливо. А на випадковий збіг якось не схоже.

— Взагалі-то Бос, це — закономірний збіг ходу думки двох учених. Вони обидва розвивали уявлення про еволюцію життя й розуму. Просто їм не вистачило даних про різноманітність біолоґічних форм у космосі.

Капітан задумливо почухав пузо.

— Гаразд. Припустимо, я з тобою погодився. Наука в людей і в октів розвивалася схоже. Упевнений, що у нас і структури лексики схожі, інакше компи не змогли б так швидко погодити коди. І що, по-твоєму, з усього цього виходить?

— А ось що: у людей з октами однаково влаштований зв’язок інтелекту, психіки, емоцій та естетики тіла. Отже, еволюція їх розуму йшла тим же шляхом, що й у нас. Тільки ми пішли від риб, а вони — від октиянських істот, що були чимось середнім між членистоногими й молюсками. Я накреслила мультфільм-гіпотезу на цю тему.

Рамі клацнула по сенсорній панелі. На голоекрані з’явилося зображення дивної істоти: вона була схожа на равлика, що надів помилково замість своєї раковини, панцир від креветки з очима на стеблинках і комплектом із чотирьох членистих передніх лапок. Істота повзала по морському дну, іноді міняючи колір, мов хамелеон.

— Приблизно так мали виглядати далекі предки октів. Вони мешкали на мілководді та полювали на дрібну донну фауну. За мільйони, а може — сотні мільйонів років еволюції, нога равлика розгалузилася на чотири опорні кінцівки, а лапки диференціювалися на дві пари: нижню — сильну та верхню — вправну. На черевці з’явилися досконаліші хромофори, що дозволяли передавати кольорами сиґнали своїм одноплемінникам. Потім предки октів вийшли на межу моря і суші.

Нові істоти на екрані нагадували дивні ґібриди черепахи та омара. Їхні ґрупи блукали по пляжу, хватаючи клішнями всяку живність, викинуту на берег прибоєм, і розриваючи її верхніми лапками. Іноді хтось із ґрупи піднімався на витягнутих опорних кінцівках, розгортав тіло вертикально, оглядав околиці, і блимав кольоровими плямами на черевці.

— Як бачите, — пояснила Рамі, — для них була важлива здатність високо тримати голову. Поступово корпус випрямився, опорні кінцівки перемістилися в його нижній сеґмент, а координація верхніх лап покращала, що призвело до використання знарядь, далі — до добування вогню й до цивілізації.

Наступна картинка зображувала ґрупу істот, уже сильно схожих на октів. Деякі тримали в клішнях списа, а в лапках — примітивні дрібні інструменти. Парочка істот сиділа біля багаття, обробляючи рубилами тушу якоїсь тварини.

— Сильна гіпотеза, — прокоментував Фрой, — залишилося тільки перевірити, чи вірна.

— Ось ви й перевірятимете, — сказав Гольм, — я маю на увазі, ти й Оса. Готуйте шатл, виліт через сорок хвилин. Не забудьте смокінґи й вечірні сукні.

— Не зрозуміла гумору, — відгукнулася Айра, — куди ж летимо?

— На планету, звісно. План робіт — звичайний.

— Для звичайного плану треба четверо, — зауважила вона.

— Вас і буде четверо. Інші двоє — окти. Сподіваюся, ви з ними спрацюєтесь.

— Отакі-то справи… — пробурчав Фрой, ліниво потягнувся усім своїм жилавим тілом, і несподівано стрімко схопився на ноги, — окти, значить…

Айра пирхнула, і, прямуючи до дверей, кинула через плече:

— Ходімо, Флеш, нічого тут пил по космосу розмазувати. Ну окти…

Коли двері за екстремальною парочкою закрилися, Нґен почухав потилицю і неголосно спитав:

— Чому Оса і Флеш, а не Шарк і я?

— Якби я знав, що треба робити, — повільно вимовив капітан, — я відправив би вас.

— Тобто, ти не знаєш, що треба робити? — уточнила Рамі.

— Не знаю, — підтвердив Гольм.

— А вони? — Рамі зробила кивок у бік дверей.

— Вони теж не знають. Але вони, на відміну від нас, над цим навіть не замислюються.

— Правильне рішення, Бос, — спокійно констатував Нґен.