Смертельний світ

XXIV.

Протягом дивного відтинку часу по тому, були лиш туманні плями спогадів, що відображались в голові Джейсона. Відчуття руху і великих звірів довкола нього. Стіни, дерев’яний дим, шепіт голосів. Нічого з цього не надто важило і він дуже втомився, щоб перейматись. Було простіше і найкраще просто розслабитись.

* * * * *

— Вже час, — сказав Рез. — Ще пару днів лежання там і ми б тебе поховали, якби ти навіть ще дихав.

Джейсон моргнув, намагаючись зосередитися на обличчі, що плавало над ним. Врешті він впізнав Реза і захотів йому відповісти. Проте говоріння лиш спричинило напад тілоруйнівного кашлю. Хтось підніс до губ кухля і солодка рідини заточилася в горло. Він відпочив, відтак спробував знову.

— Як довго я тут? — голос був слабкий і звучав віддалено. Джейсон насилу впізнав в ньому свій власний.

— Вісім днів. І чого ти мене не послухав, коли я тобі казав? — сказав Рез.

— Ти мав би залишитися поруч з кораблем, коли розбився. Хіба ти не пам'ятаєш, що я сказав про приземлення в будь-якому місці на цьому континенті? Неважливо, занадто пізно про це турбуватись. Наступного разу слухай, що я говорю. Наші люди швидко підтягнулись і дісталися місця падіння завидна. Вони виявили зламані дерева і місце, де затонув корабель і спочатку гадали, що пасажир затонув. Потім одна з собак взяла твій слід, але на болотах вночі знов його втратила. Вони добряче розважились у бруді й снігу без жодних успіхів у віднайдені твого сліду. До наступного пополудня вони були готові вислати за додатковою допомогою, аж тут вони почули твою стрілянину. Розповідаю з того що чув. Одному з них, мовцеві, пощастило заговорити диких собак, щоб забирались. Йнакше довелося б усіх їх вбити, а це не корисно.

— Дякую за порятунок, — сказав Джейсон. — Це було ближче, ніж я звик. Що сталось по тому? Тільки й пам'ятаю, що був впевнений, що мені кінець. У мене були всі симптоми пневмонії. В моєму стані без лікування гарантована смерть. Схоже, ви помилялись кажучи ніби більшість ваших лікарських засобів марні — вони, здається, на мені добре попрацювали.

Його голос стих коли Рез звільна заперечливо похитав головою, риси стурбованості гостро порізали його обличчя. Джейсон роздивився довкола і побачив Накса та иншого чоловіка. У них як і в Реза були такі ж глибоко стурбовані вирази облич.

— Що таке? — запитав Джейсон в передчутті лиха. — Якщо ваші методи не спрацювали, то що спрацювало? Не моя аптечка. Вона була порожня. Пам'ятаю, загубив її чи викинув.

— Ти вмирав, — повільно сказав Рез. — Ми не могли тебе вилікувати. Тільки лахмітницька медична машинка могла це зробити. Ми взяли її у водія продовольчої вантажівки.

— Але як? — приголомшено запитав Джейсон. — Ви ж казали, що містяни заборонили вам ліки. Він не міг дати вам свою аптечку. Ні, якщо його не було...

Кивнув Рез і закінчив фразу. "Вбито. Звичайно ж він був мертвий. Я з превеликою радістю власноруч його вбив."

Це сильно вразило Джейсона. Він осів на подушці і подумав про всіх, хто помер з його приїзду на Пир. Люди, що вмерли щоб його врятувати, померли щоб він міг жити, померли через його ідеї. Це був немислимий тягар провини. Чи скінчиться це на Креноні, чи містяни схочуть помститись за його смерть?

— Невже ви не розумієте, що це означає! — видихнув він слова. — Смерть Кренона налаштує місто проти вас. Не буде більше поставок. Вони нападуть на вас, щойно зможуть, вбиватимуть ваших людей...

— Звичайно ж ми це знаємо! — схилився вперед Рез, його голос був хрипким і напруженим. — Зважитись на це було не просто. У нас завжди була торгова угода з лахмітниками. Торгові вантажівки недоторкані. Це була наша остання і єдина ланка зв’язку із зовнішньою галактикою і надія зв'язатися з нею.

— Тим не менше, ви зламали цю ланку, щоб врятувати мене, чому?

— Тільки ти можеш дати вичерпну відповідь на це питання. Був великий напад на місто, і ми бачили, що їх стіни розбиті, вони мабуть перейшли в одне місце. Водночас космічний корабель літав над океаном, скидаючи якісь бомби, бачили спалах. Тоді корабель повернувся і ти відділився на меншому судні. Вони стріляли в тебе та не вбили. Маленьке судно також вціліло, зараз ми розпочинаємо піднімати його. Що це все означає? Ми не могли довідатись. Ми просто знаємо, що це щось життєво важливе. Ти був живий, однак, очевидно, помер би перш ніж сказати що не будь. Невеликий корабель можна відремонтувати, можливо, це був твій план і саме тому ти вкрав його нам. Ми не могли дозволити тобі вмерти, навіть якщо це означає тотальну війну з містом. Ми пояснили ситуацію всім нашим людям, з якими змогли зв’язатись екраном і вони проголосували, щоб тебе врятувати. Я вбив лахмітника через його аптечку, тоді загнав двох доримів до смерті, щоб вчасно дістатись сюди.

— Тепер скажи нам: що ж воно діється? Яким був твій план? Як це нам допоможе?

* * * * *

Вина навалилась на Джейсона і здушила горло. Уривок давньої легенди сплив в його голові, про Йону, який розбив міжпланетника, так що всі на ньому загинули, а він вижив. Чи то був він? Він зруйнував світ? Чи посміє визнати перед цими людьми, що він взяв човник лиш для порятунку власного життя?

Три пирійці нахилились вперед в очікуванні його слів. Джейсон заплющив очі, щоб не бачити їх облич. Що тепер він міг їм сказати? Якщо він скаже правду вони, безумовно, вб’ють його на місці, просто вважаючи це справедливістю. Він більше не боявся за своє життя, однак якщо він загине инші смерті були марні. І досі був спосіб покінчити з цією планетарною війною. Тепер всі факти були доступні потрібно лише скласти їх докупи. Якби ж він не був настільки втомленим, то зміг би побачити рішення. Воно було просто тут, ховалось у закутку його мозку, чекаючи, щоб його витягли.

За будь яку ціну, зараз він не міг зізнатись. Якщо він загине, то помре вся їх надія. Він мав збрехати, щоб виграти час, а тоді якомога швидше знайти справжнє рішення. Це все, що він міг зробити.

— Ви праві, — затинаючись сказав Джейсон. — Малий човник має міжзоряний привід. Можливо, його ще можна врятувати. Навіть якщо не можна є инший спосіб. Не можу пояснити зараз, скажу коли я відпочину. Не хвилюйтесь. Боротьба майже скінчилась.

Вони розреготались і поплескали один одного по спинах. Коли вони прийшли, щоб потиснути руку, а він закрив очі і вдав ніби спить. Дуже важко бути лицеміром, якщо ви цього не навчені.

Рез розбудив його рано вранці. "Чи ти досить добре почуваєшся для подорожі?" — спитав він.

— Залежить, про яку подорож ти кажеш, — сказав йому Джейсон. — Якщо маєш на увазі своїми силами, сумніваюсь, що зможу дійти до тих дверей.

— Тебе понесуть, — перебив Рез. — Ми маємо ложе, яке несуть два дорими. Не дуже зручно, але ти дістанешся місця. Однак лише якщо думаєш, що ти у досить доброму стані щоб рухатися. Ми скликали всіх людей в межах досяжності подорожі доримом і вони збираються. По обіді матимемо достатньо людей і доримів щоб витягнути корабель з болота.

— Я піду, — сказав Джейсон, виштовхуючи себе у сидячу позу. Зусилля вичерпало його, накотилась хвиля нудоти. Тільки повністю спираючись своєю вагою до стіни, він зміг втриматися щоб не опасти знов. Він сів, підпершись, поки не почув крики і тупіт важких кроків зовні, то прийшли його нести.

Подорож вичерпала його скромний запас енергії і він провалився у глибокий сон. Коли він розплющив очі дорими стояли по коліна в болоті, розпочалась рятувальна операція. Мотузки зникли з поля зору під водою коли шереги напружених тварин і людей тягли їх. Звірі заревли, чоловіків проклинали коли ті слизькались і падали. Не всі пирійці, що тягли мотузки були чоловіками, були там і жінки. В середньому нижчі за чоловіків ростом, вони були такими ж м'язистими. Їх одяг був різноманітним і барвистим, перший штрих прикрас, який Джейсон помітив на цій планеті.

Витягти човник було несамовитою роботою. Бруд засмоктав його, а підводне коріння обплутало крила. Раз по раз пірнальники занурювались в коричневу воду, щоб звільнити їх. Прогрес був неймовірно повільним, проте робота не спинялась. Мозок Джейсона працював ще повільніше. Зрештою човник витягнуть і що він робитиме тоді? Він мусить придумати новий план раніше, та мислення було не мислимою каторгою. Його думки обертались колами і йому доводилося притлумлювати наростаюче панічне відчуття.

Сонце було низько, коли ніс човника врешті з'явився над водою. Вирвався рвучкий збадьорливий вигук з першою з'явою побитого металевого конуса і вони налягли з новою силою.

Джейсон першим помітив дорима, що плентався до них. Собаки звісно його помітили і вибігли, принюхуючись. Вершник крикнув на собак і сердито пришпорив ногами боки його дорима. Навіть з такої відстані Джейсон міг бачити як той перевалюється з боку в бік і його вкриту жовтою піною шкірою. Він вже був ледь спроможний хитатись і людина зістрибнула продовжуючи бігти. На бігу він щось кричав, та через шум його не було чути.

В якийсь мент, коли звуки трохи стихли і голос бігуна було чутно. Він вигукував одне й те ж слово знову і знову. Скидалось на зажди, та Джейсон не був впевнений. Хоча инші його чули і реакція була миттєвою. Вони непорушно зупинились, де хто стояв. Багато з тих, хто тримав мотузки відпустив їх. Тільки швидкі дії фіксувальника втримали човна від сповзання і затягування запряжених доримів з собою. Хвиля тиші запала над болотом з усвідомленням криків бігуна. Тепер їх було виразно чути.

— Землетрус! Землетрус насувається! Південь... єдиний безпечний напрям південь!

Один за одним канати попадали у воду і пирійці побрели до твердої землі. Перш ніж вони добре розпочали увірвався Резів голос.

— Лишайтесь при роботі! Витягуйте корабель, зараз це наша єдина надія. Я поговорю в Ганасом і з’ясую скільки в нас часу.

Ці поодинокі люди не були звичні до наказів. Вони спинились і з'юрмились, розум боровся з нав’язливим бажанням тікати. Один за одним вони вертались до канатів, осмислюючи Резові слова. Щойно стало ясно, що робота продовжиться він повернувся.

— Що там? Що відбувається? — гукнув його Джейсон коли він пробігав.

— Це Ганас, — сказав Рез, зупиняючись біля нош, чекаючи коли новоприбулий дістанеся його. — Він землетрусник. Вони знають, коли станеться землетрус, перш ніж він станеться.

Підбіг захеканий і втомлений Ганас. Він був невисокого зросту, будовою як бочка на коротких ногах з великою білою бородою, що охоплювала шию і верхню частину грудей. Иншого разу, можливо, Джейсон посміявся б з його безглуздо ходи перевалом, та не зараз. Повітря було наелектризоване відтоді як малий чоловік прибув.

— Чому нема... нікого з тарілкою поруч? Я безрезультатно телефонував усім цьому районі. Зрештою... довелося прибути самому...

— Скільки в нас часу? — відрізав Рез. — Мусимо витягти цей корабель, перш ніж ховатись.

— Час! Хто знає скільки! — вилаявся сивобородий. — Забирайтесь, бо ви мерці.

— Заспокойся, Гане, — сказав тихіше Рез, беручи руки старого своїми обома руками. — Ти знаєш, що ми тут робимо і як багато залежить від того чи дістанемо ми судно. Тепер, як воно? Буде швидкий чи повільний?

— Швидкий. Швидший, ніж я відчував від літ. Хоч він починається далеко, якщо б у вас тут була тарілка я певен, Меч чи хтось ще близько Вогненних земель повідомляв би вже про нові виверження. Вони на його шляху і якщо ми не заберемось найближчим часом, ми зусім не витримаємо.

* * * * *

Булькотіла вода коли човник витягли трохи далі. Тепер ніхто не говорив і в їх рухах чулась шалена нагальність. Джейсон досі не був впевнений, що саме трапилось.

— Не вбивайте мене, бо прибулець, — сказав він, — однак, що не так? У вас тут бувають землетруси, ви впевнені?

— Звичайно! — заверещав Ганас. — Звичайно, я певен. Якби я не був впевнений, то не був би землетрусник. Він наближається.

— В цьому нема сумнівів, — додав Рез. — Не знаю, як там на вашій планеті ви передбачаєте землетруси чи виверження вулканів, можливо прилади. У нас немає нічого подібного. Проте землетрусники, такі як оцей Ганас, завжди знають про них до того як вони стануться. Якщо слова можна досить швидко передати, ми забираємось. Землетрус насувається, у цьому немає сумнівів, єдине, в чому ми сумніваємось скільки в нас часу.

Робота тривала і була висока ймовірність, що всі вони загинуть так і не завершивши роботу. Усі ні за цапову душу. Джейсон міг переконати їх припинити роботу було б визнати, що човен непотрібний. Його вб’ють і шанси корчувальників помруть разом із ним. Він кусав губу коли сіло сонце, а робота продовжувалась у сутінках.

Ганас походжав довкола, бурмочучи собі під ніс, зупиняючись тільки, щоб глянути на північний обрій. Люди відчували його неспокій і передавали його тваринам. Спалахнули собачі сутички і дорими неохоче тягли упряж. З плином кожної секунди їх шанси марніли і Джейсон відчайдушно шукав вихід з пастки, яку сам збудував.

— Погляньте... — сказав хтось і всі вони обернулись. Небо на півночі висвітлилось червоним світлом. В землі скоріше відчувався ніж чувся гул. Поверхня води стала розмита, змережилась дрібними хвилями. Джейсон відвернувся від світла і дивився на воду і човен. Він тепер виступав сильніше показуючи верхню частину корми. Там була наскрізна діра, прострелена в металі залпом з космічного корабля.

— Резе, — покликав він, його слова застрягли в поспіху, щоб вимовити їх. — Поглянь на човен, глянь на отвір пробитий в кормі. Я на ньому приземлився та не знаю наскільки сильно він був пошкоджений. Однак гармати вразили міжзоряний двигун!

Наближаючись Рез недовірливо в нього втупився. Вигадуючи на ходу, граючи на слух, намагаючись виготовити з брехні позірну правду.

— Я бачив, як вони встановили двигун — це допоміжний двигун. Він був прикріплений точно в цьому місці. Його нема, підірвали. Човен ніколи не залишить цю планету, не кажучи про міжпланетну подорож.

Після того він не міг дивитися Резу в очі. Він опустився в хутра, роспістерті під ним, відчуваючи ще сильнішу слабкість. Рез мовчав і Джейсон не розумів чи його оповідь переконала його. Лиш коли пирієць нахилився і перерізав найближчу мотузку він зрозумів, що він переміг.

Слова передали від людини до людини і мотузки тихо перерізали. Відтак корабель з яким вони так важко мучились, знову опустився в воду. Жоден з них не дивився. Кожен замкнувся у власному світі думок готуючись вирушати. Щойно доримів осідлали і завантажили вони рушили на чолі з Ганасом. Протягом кількох хвилин всі вони вже йшли, ціла валка зникла у темряві.

Від Джейсонового ложа відмовились, воно розтрощилося б на шматки у нічному марші. Рез витягнув його в сідло перед собою, замикаючи його тіло в міцних сталевих обіймах. Похід тривав.

Коли вони вийшли з боліт, то різко міняли напрямки. Трохи пізніше коли південний небокрай вибухнув Джейсон зрозумів чому. Полум'я яскраво освітлювало сцену, попіл просівався додолу і гарячі шматки породи врізались в дерева. Вони парували при влучанні, і якби не дощ, що випав раніше їм довелося б мати справу на додачу ще й з лісовою пожежею.

Щось велике зблиснуло поруч з маршовою валкою, і коли вони перетинали відкритий простір Джейсон глянув на нього у відбитому небом світлі.

— Резе... — видушив він, вказуючи. Рез глянув на величезного звіра, що рухався поруч з ними, кудлате тіло з покрученими великими рогами принаймні до плечей, а тоді відвернувся. Він не злякався і, очевидно, не зацікавився. Джейсон роззирнувся навколо і почав розуміти.

Всі тварини, що тікали не видавали ні звуку, тому він не помічав їх раніше. Однак обабіч бігли темні форми між деревами. Деякі він впізнавав, більшість – ні. Кілька хвилин зграя диких собак бігла поруч з ними, навіть змішуючись із одомашненими собаками. Ніхто не зважав. Літаючі істоти тріпотіли над головою. Перед лицем більшої загрози — виверження вулкану — всі незгоди забувались. Життя поважало життя. Стадо жирних, свиноподібних звірів з закрученими іклами, перетнуло валку. Дорими сповільнились, ретельно ступаючи, щоб не наступити на них. Менші тварини іноді чіплялись на спину більшим, безпечно їхали якийсь час, перш ніж зістрибнути.

Безжально товчений в сідлі, Джейсон стомлено поринув в легкий сон. Він був сповнений снів тварин, що в поспіху гнались у вічній тиші. Розплющеними очима чи заплющеними, він бачив той самий нескінченний потік звірів.

Все це щось означало і він насупився у спробі здогадатись, що. Тварини бігли, пирійські тварини.

Він раптом випростався, бадьоро прокинувся, з розумінням витріщаючись.

— Що це? — запитав Рез.

— Продовжуй, — сказав Джейсон. — Виведи нас звідси, виведи безпечно. Я ж казав тобі, що човен не єдина відповідь. Я знаю, як твої люди можуть отримати те чого вони хочуть, зараз же скінчити війну. Існує спосіб, я знаю, як це здійснити.