Смутна доба

1

КЛОБУК, а, чол. Високий циліндричної форми головний убір із покривалом, який носять православні ченці.

2

МИРЯНИ, рян, мн. (одн. мирянин, а, чол.; мирянка, и, жін.), заст.

1. Люди, що живуть у миру, не мають духовного звання і не належать до духовного сану.

2. іст. Члени сільської громади, миру; селяни.

3. тільки мн. Люди.

3

ЮДОЛЬ, і, жін., книжн., заст. Місце, де страждають, мучаться, терплять нестатки.

4

ПATPIАPX, а, чол.

1. Глава роду за родового ладу.

2. перен. Найстарша, найбільш поважана людина в якому-небудь колективі.

3. Найвищий титул переважно в православній церкві, а також особа, що має цей титул.

5

ПАЛОМНИК, а, чол. Той, хто відвідує так звані святі місця або мандрівний богомолець взагалі; прочанин.

6

КОНАТИ, аю, аєш, недок.

1. Бути в передсмертній агонії; умирати.

2. Те саме, що мучитися.

7

БІСКУП, а, чол. Католицький єпископ.

8

БЕСТІЯ, ї, жін.

1. заст. Дикий звір.

2. лайл. Про лиху, хитру людину, бешкетника, крутія і т. ін..

9

ПРАВОСЛАВ'Я, я, сер. Східне відгалуження християнства, один з трьох (поряд з католицизмом і протестантизмом) його головних напрямів.

10

КЕЛІЯ, ї, жін. Житло ченця або черниці (окрема кімната в монастирі або будиночок).

11

УНІАТ, а, чол. Послідовник унії.

12

РЕКТИ, речу, речеш; мин. ч. рік, рекла, по; наказ, сп. речи, речіть; недок., перех. і без додатка, заст., поет. Промовляти.

13

ВЕРГАТИ, вергаю, вергаєш, недок., ВЕРГНУТИ і ВЕРГТИ, гну, гнеш, док., перех. і неперех., розм. З силою кидати, шпурляти.

14

ЗАТВОРНИЦТВО, а, сер. Самітне, замкнуте життя.

15

ВСУЄ, присл., ц.-с. Марно, даремно.

16

ДЖУРА, и. чол. На Україні в XVI-XVIII ст. — зброєносець у козацької старшини.

17

ЯСИР, у, чол., іст. Бранці, полонені, яких захоплювали турки татари під час розбійницьких нападів на українські, російські і польські землі з XV до 60-х років XVIII ст.

18

КІШ і, коша, чол.

1. Те саме, що кошик.

2. Великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо.

3. Короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений); васаг.

4. Кошик конічної форми для ловіння риби та зберігання її живою; рибник.

5. Пристосування у віялці, в жорнах, у млині для засипання зерна.

КІШ 2, коша, чол.

1. У Київській Русі в ХІ-ХІІІ ст. і на Україні в XIV-XVIII ст. — військовий табір, обоз.

2. Місце перебування запорізьких козаків; Запорізька Січ.

3. заст. Літнє житло кочовиків; кибитка (у 2 знач.).

4. рідко. Місце розташування під час тимчасових робіт; табір, стан.

19

РОЗСТРИГА, и, жін. Служитель релігійного культу, позбавлений духовного сану, або чернець, монах, позбавлений монашества.

20

ГРАМОТА 2, и, жін.

1. Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь.

2. іст. Лист, послання або який-небудь запис. Найстаріша грамота, що нею відкривається ряд письмових документів з досить виразними рисами української мови, належить часові близько середини XIV ст.

21

АРХІМАНДРИТ, а, чол. Найвище духовне звання в монахів; титул ігумена монастиря.

22

ДИДАСКАЛ, а, чол.

1. Вчитель у стародавній Греції та Візантії, а також у деяких братських школах та греко-латинських школах Росії 17 ст.

2. Керівник давньоруського хору, знавець церковного співу. Автор використовує застарілу форму слова — дидискал.

23

Хоч до істини вчені дійдуть через віки. У 1983 році вийшла книга ленінградського історика Р.Г. Скрипникова, в якій доведено, що Борис Годунов до вбивства Дмитрія не причетний...

24

ЕМІСАР, а, чол. Особа, що неофіційно виконує секретне політичне доручення (перев. в іншій країні).

25

ЄЗУЇТ, а, чол.

1. Член католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», що є найреакційнішою і найвойовничішою організацією католицької церкви.

2. перен. Про підступну, підлу, лицемірну людину.

26

МИТРОПОЛІЯ, ї, жін. Церковно-адміністративний округ, яким відає митрополит.

27

АУДІЄНЦІЯ, ї, жін. Офіційний прийом у глави держави або в особи, що займає високий державний пост.

28

МОРОВИЦЯ, і, жін.

1. Те саме, що мор.

2. Епідемія (звичайно чума), що спричиняє велику смертність.

29

НУНЦІЙ, я, чол. Представник римського папи при уряді якої-небудь держави.

30

ВОЛИТИ, лю, лиш, недок.

1. заст., уроч. Бажати (в 1 знач.), хотіти.

31

ПРИЧІЛОК, лка, чол., розм.

1. Бокова стіна будинку; бокова частина даху.

2. перен., рідко. Край, кінець чого-небудь.

32

ВЕРСТА, и, жін. (мн. версти, верст). Те саме, що верства і.

33

БАРИЛО, а, сер. Невелика посудина для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками, стягнутими обручами.

34

ОГИР, а, чол., рідко. Те саме, що жеребець.

35

ПУЖАЛНО, а, сер. Рукоятка батога, пуги.

36

ЗУГАРНИЙ, ЗУГАРЕН, рна, рне, розм.

1. Вправний, умілий.

2. з інфін., рідше до чого. Який може, вміє або здатний виконувати, робити що-небудь.

37

ЄСТВО, а, сер.

1. Сукупність усіх фізичних і душевних сил та властивостей людини.

2. книжн., рідко. Живий організм.

38

КУРАЙ, ю, чол. (Salsola, L). Трав'яниста степова рослина групи перекотиполе.

КУРАЇНА, и, жін. Одна стеблина кураю (див. курай).

39

КАШТЕЛЯН, а, чол.

1. За середньовіччя в ряді країн Західної Європи, зокрема Польщі, — службова особа, яку призначав король або князь для управління цитаделлю в місті, а пізніше — наглядач замку, громадського будинку.

2. Особа, що завідує білизною в готелі, лікарні, гуртожитку тощо.

40

КИРЕЯ, ї, жін., заст. Верхній довгий суконний одяг із відлогою; кобеняк.

41

НАРУГА, и, жін.

1. Нестерпне знущання.

2. Зле висміювання кого-, чого-небудь.

42

ЮРОДИВИЙ, а, е.

1. Психічно хворий; божевільний.

2. у знач. ім. юродивий, вого, чол.; юродива, вої, жін. У марновірних, релігійних людей — жебрак, божевільний, що має дар віщуна.

43

ІГУМЕН, а, чол. У православній церкві — управитель чоловічого монастиря.

44

РЕВНО. Присл. до ревний.

45

ТИЧКА, и, жін.

1. Довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, підпирання гілок плодових дерев, для розвішування рибальських сітей і т. ін.

2. Одна з довгих палиць, жердин, що, застромлені в землю у певній кількості, вказують напрямок шляху, межі земельних ділянок, планування чого-небудь на місцевості і т. ін.

3. Взагалі довга палиця, жердина, що використовується з різною метою.

46

ОСТРІШОК, шка, чол.

1. Нижній край солом'яної або очеретяної покрівлі, що нависав над стіною; стріха.

2. заст. Солом'яний дашок на загаті, над тином і т. ін.

3. перен. Навислі краї (густих брів, вусів, волосся).

47

ЖЕРДЯ, я, сер. Збірн. до жердина 1.

48

РАТУША, і, жін.

1. Орган самоврядування в містах феодальної Західної Європи.

2. У Роси й на Україні у XVIII-XIX ст. — один з органів міського самоврядування.

3. Будинок, в якому містилося або міститься міське самоврядування.

49

ДЗИҐАРІ, ів, мн., заст. Годинник.

50

ПОЧЕТ, чту, чол.

1. Особи, що супроводжують високопоставлену світську або духовну особу, воєначальника.

2. перен. Особи, що супроводжують керівника при якомусь огляді.

3. етн. Супровід молодого або молодої на весіллі.

51

ЗБРУЯ, ї, жін.

1. Предмети для запрягання або сідлання коней та інших тварин; упряж.

2. заст. Спорядження воїна.

52

ПИСЬМОВОДИТЕЛЬ, я, чол., заст. Службовець, обов'язком якого було ведення канцелярських справ; діловод.

53

КАРДИНАЛ і, а, чол. Найвищий після пани духовний сан у католицькій церкві, а також особа, що має цей сан.

54

ПОПОНА, и, жін. Покривало для коня та деяких інших тварин; використовується також для накривання возів, саней і т. ін.

55

КРЯЖ, а, чол.

1. Пасмо невисоких гір, горбів; гірська гряда.

2. перев. мн., діал. Крижі.

3. діал. Кругляк.

56

РОГОЖА, і, жін.

1. Цупка плетена з личаних стрічок тканина для упаковування або накривання чого-небудь.

2. Груба, перев. полотняна матерія з шашковим переплетенням ниток.

57

ОБІД, обода, чол.

1. Зовнішня частина колеса, звичайно обведена шиною.

2. Те саме, що обвід.

58

ФРОНТОН, у, чол., архт. Верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т. ін., що становить собою трикутну площину, обмежену з боків двосхилим дахом, обрамлену біля основи карнизом.

59

AHФIЛАДA, и, жін. Ряд прямолінійно розташованих суміжних кімнат, з'єднаних дверима або відкритими арками, що розміщені по одній осі.

60

ВІТРАЖ, а, чол. Малюнок на склі або візерунок з кольорового скла (у вікнах, дверях і т. ін.).

61

ОФІЦИНИ, цин, мн., діал. Флігель.

62

МАРШАЛОК, лка, чол.

1. іст. Голова сейму в Польщі.

2. У дореволюційній Росії — представник дворянства, якого обирали на губернських і повітових зборах і який керував становими справами дворянства; предводитель дворянства.

3. заст. Дворецький у польському поміщицькому домі.

63

НАСТІЛЬНИК, а, чол., розм. Те саме, що скатерка.

64

ПОЛОНЕЗ, у, чол. Урочистий бальний танець із тридольним розміром, що походить від польського народного танцю.

65

ПУТІВЕЦЬ, вця, чол. Польова дорога.

66

КСЬОНДЗ, ксьондза, чол. Польський католицький священик.

67

ПАРАФІЯНИН, а, чол. Віруючий, що належить до якої-небудь церковної парафії.

68

ПІДКОМОРІЙ, я, чол.

1. У старій Росії і на Україні — суддя, який займався межуванням володінь.

2. У феодальній Польщі — двірський сановник.

69

БЕРНАРДИН, а, чол., заст. Член католицького чернечого ордену.темна.

70

КОЛЕГІЯ, ї, жін.

1. Офіційно визначена група осіб, які утворюють певний адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган.

2. Об'єднання осіб деяких професій.

3. У Західній Європі, на Україні та в Роем в XVI—XVIII ст. — назва деяких закритих середніх і вищих навчальних закладів.

4. У Росії XVIII ст. — назва центральних урядових установ.

71

БУЛЛА, и, жін. Папська грамота, послання.

72

ҐУРАЛЬНЯ, і, жін., заст. Спиртово-горілчаний завод.

73

ПІДЧАШИЙ, шого, чол., іст. Придворна службова особа.

74

КАПІТУЛ, у, чол.

1. церк. Духовна колегія при католицькому або англіканському єпископі.

2. іст. Збори членів чернецького або рицарського ордену, а також його керівний орган.

3. У дореволюційній Росії — установа, що займалася нагородженням орденами.

75

MAГICTPАT, y, чол.

1. У Литві, Польщі й на Україні (до другої половини XIX ст.), а також у деяких західноєвропейських країнах — орган міського самоврядування; муніципалітет.

2. У стародавньому Римі — державна посада консула, претора тощо, а також особа, що займала цю посаду.

76

НЕВІРНИЙ, а, е.

1. Непостійний, нетвердий у поглядах, стосунках з ким-небудь; який порушує вірність; зрадливий.

2. Який викликає сумнів, недовір'я; обманливий, ненадійний.

3. Слабий, тьмяний, миготливий.

4. розм. Не такий, як потрібно; непідхожий, поганий.

5. розм. Який не відповідає дійсності: помилковий.

6. розм. Який не довіряє іншим; схильний до недовір'я.

7. заст. Який визнає іншу у порівнянні з ким-небудь релігію.

77

ФЛОТИЛІЯ, і, жін.

1. З'єднання військових суден; оперативне об'єднання сил військово-морського або річкового флоту.

2. Тактичне з'єднання есмінців, підводних човнів, тральщиків у флотах Англії, США та деяких інших країн.

3. З'єднання промислових, експедиційних або спортивних суден.

78

КУРІЯ, ї, жін., іст.

1. У стародавньому Римі — одиниця родової організації суспільства.

2. У деяких буржуазних країнах — розряд виборців за якоюсь ознакою (майно, стан, національність і т. ін.).

79

КЛІР, у, чол. Загальна назва служителів культу якої-небудь церкви; церковний причет.

80

КАРК, а, чол.

1. Задня частина шиї з верхньою частиною хребта; зашийок.

2. Те саме, що шия 1.

81

ФОРПОСТ, у, чол.

1. Передня варта, передній пост охоронних частин; укріплений пункт на кордоні.

2. перен. Про район, підприємство і т. ін., що є найбільш розвиненим, передовим і має провідне значення.

82

ВАЛКА, и, жін.

1. Окрема група підвід з вантажем, що перевозиться кудись.

2. Група людей, підвід, машин і т. ін., які рухаються одне за одним або стоять в одному ряду.

83

ПАХОЛОК, лка, чол., заст.

1. Слуга.

2. Хлопчик, підліток.

ПАХОЛОК, лка, чол., діал. Холка.

84

ФІЛЬВАРОК, рку, чол.

1. У феодальній Польщі, Литві, Білоруси та на Україні — комплекс земельних угідь, на яких феодал-поміщик вів власне господарство.

2. У Польщі, Західній Україні та Західній Білорусії (до 1939 р.) — панський маєток із господарчими будівлями.

3. заст. Хутір або виселок.

85

БІЙНИЦЯ, і, жін. Отвір для стрільби у стіні оборонної споруди, бронепоїзді і т. ін.

86

ПРОТЕГУВАТИ, ую, уєш, недок., неперех. і рідко перех. Сприяти кому-, чому-небудь, підтримувати когось, бути його покровителем.

87

ДОГМАТ, а, чол.

1. Положення релігійного віровчення, що визнається за незаперечну, вічну, незмінну, «богом дану» істину.

88

РАТНИЙ, а, е.

1. заст. Стос, до раті.

2. уроч. Бойовий, воєнний.

89

ГАМАЗЕЙ, ю, чол., ГАМАЗЕЯ, ї, жін., заст. Будівля для зберігання зерна, муки та інших предметів.

90

БЕШКЕТ, у, чол.

1. Грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча.

2. Велика ганьба, сором; безчестя.

91

ОБЛИЧИТЕЛЬ, я, чол., книжн., рідко. Те саме, що викривач.

92

AНАPXIЯ, ї, жін.

1. Стан суспільства, в якому відсутні організована влада, закони, немає певних обов'язкових норм поведінки; безвладдя.

2. перен. Безладдя, хаос.

93

ПАТЕР, а. чол. Католицький монах у сані диякона або ієрея, а також католицький священик взагалі.

94

ТРАПЕЗНИЙ, а, е.

1. Прикм. до трапеза і, 2. Трапезна пора.

2. у знач. ім. трапезна, ної, жін. Монастирська їдальня.

3. у знач. ім. трапезна, ної, жін. Західна частина церкви; притвор.

95

АСКЕТ, а, чол.

1. У давнину — християнський подвижник, який виснажував себе постом; пустельник.

2. перен. Про людину, яка вкрай обмежує свої життєві потреби, веде суворе життя.

96

БАНІТ, БАНИТ, а, чол., заст. Людина, оголошена поза законом; вигнанець.

97

ЮРИСДИКЦІЯ, ї, жін.

1. Право чинити суд, розглядати і вирішувати правові питання.

2. Сфера, на яку поширюється таке право.

98

ХОРАЛ, у, чол. Церковний багатоголосий хоровий спів; хвалебна духовна пісня (перев. у католиків і протестантів).

99

ТРИВНИЙ, тривна, тривне. Який добре втамовує голод; поживний, ситний.

100

БИСАГИ, БЕСАГИ, ів, мн., діал. Подвійна торба; сакви.

101

КОВБАНЯ, і, жін.

1. Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом.

2. Глибоке місце, яма в річці, озері тощо.

102

ШЛИК, а, чол.

1. Старовинний круглий або конічний головний убір, обшитий чи оздоблений хутром.

2. іст. Конусоподібний верх шапки (перев. з тканини), що звисає вниз.

103

ОБОЗ, у, чол.

1. Те саме, що валка.

2. військ. Транспортні засоби у військах, призначені для перевезення боєприпасів, продовольства і т. ін.

104

НАБРІД, роду, чол., збірн., зневажл. Нікчемні, шкідливі для суспільства люди, які випадково зібралися разом.

105

ЖОВНІР, а, чол.

1. іст. Солдат польської армії.

2. діал. Солдат.

106

ТАТЬ, я, чол., заст. Злодій, грабіжник.

107

ПРОТЕСТ, у, чол.

1. Рішуче заперечення чого-небудь, категорична заява про незгоду з кимсь, чимсь, про небажаність чого-небудь.

2. Офіційна заява держави, установи або окремої особи про незгоду з певним рішенням, певною дією іт. ін. іншої держави, установи або особи.

3. юр. Письмова вимога офіційних осіб (перев. прокурора) про скасування або заміну незаконних актів, вироку, ухвали чи постанови суду.

4. мор. Офіційна заява капітана судна про аварію чи пошкодження вантажу внаслідок зіткнення кораблів; акт, складений за цією заявою.

5. фін. Офіційне засвідчення факту несплати за векселем у встановлений термін.

ПРОТЕСТАЦІЯ, ї, жін., заст. Протест (у і, 2 знач.).

108

OБАПІЛ, пола, чол.

1. Дошка з крайньої зовнішньої частини колоди, розпиляної вздовж.

2. Розпиляна вздовж колода, розпиляний стовбур дерева.

109

ВОЛЬНИЦЯ, і, жін., збірн., іст. Селяни-кріпаки, ремісники і т. ін.; що тікали від поміщиків та поселялися на окраїнах Московської держави й Польщі, здобуваючи таким чином певну незалежність.

110

КЕЛІЙНИК, а, чол.

1. Служник ігумена, архієрея, ієромонаха.

2. Чоловік, що живе в келії, у скиту.

111

ПРОЦЕСІЯ, ї, жін. Урочистий багатолюдний похід, часто пов'язаний із весіллям, святом, похороном і т. ін.

112

ЧАТИ, чат. мн.. рідше одн. ЧАТА, и, жін.

1. Сторожовий загін війська; група перев. озброєних людей, які охороняють щось, несуть варту.

2. Перебування на варті в певний проміжок часу; вартування.

113

КЛЯШТОР, у, чол. Католицький монастир.

114

БАЮРА, и, жін.

1. Велика, глибока калюжа.

2. Яма, вибій.

115

НЕФ, а, чол., архт. Витягнуте у довжину приміщення (або частина приміщення), відокремлене рядом колон чи стовпів.

116

ПОСТОЛИ, ів, мн. (одн. постіл, тола, чол.).

1. заст. М'яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив'язуючи до ніг мотузками (волоками).

2. діал. Те саме, що личаки.

117

ЄРЕСЬ, і, жін.

1. Релігійне вчення, що заперечує догми та організаційні форми панівної церкви.

2. перен., розм. Відступ від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.

3. тільки одн., перен., розм. Те, що позбавлене здорового розуму; дурниця.

118

КАНОН, у, чол.

1. церк. Правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон.

2. перен., книжн. Твердо встановлене правило, усталена норма.

3. церк. Список, зібрання релігійних книг, узаконених церквою як святе письмо. Старозавітний канон.

4. церк. Пісня на честь святого або свята.

5. муз. Музична форма, що ґрунтується на повторенні тієї самої мелодії різними голосами хору, які вступають послідовно один за одним.

119

ПОТІК, току, чол.

1. Річка (перев. невелика), струмок із стрімкою течією.

2. кого, чого, який, перен. Велика кількість, маса кого-, чого-небудь, що рухається в одному напрямі.

3. спец. Тип виробництва з безперервним, послідовним виконанням усіх операцій певного виробничого процесу.

4. Велика група учнів або студентів, об'єднаних з певною метою (для занять, екзаменів і т. ін.).

120

РИЗНИЦЯ, і, жін. Приміщення при церкві для зберігання риз та іншого церковного майна.

121

АСКЕТИЗМ, у, чол.

1. Релігійно-етичне вчення, що полягає в проповіді зречення радощів життя, відлюдництва і «умертвіння плоті» для досягнення моральної досконалості.

2. перен. Надзвичайна здержливість, відмовлення від життєвих благ.

122

УНІВЕРСАЛ і, у, чол., іст.

1. Розпорядчий акт адміністративно-політичного характеру польських королів та українських гетьманів (іноді представників генеральної старшини) у XVII-XVIII ст.

2. Звернення декларативно-профамного характеру, опубліковані в 1917-1918 рр. контрреволюційною українською Центральною радою.

УНІВЕРСАЛ 2, а, чол.

1. Людина, яка володіє багатьма спеціальностями свого фаху; людина різнобічних, багатопланових знань, навичок.

2. астр., геод. Інструмент для вимірювання кутів у горизонтальних і вертикальних площинах.

123

ЧЕРНЬ, і, жін.

1. Сплав зі срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовується для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів.

2. заст. Чорний колір чого-небудь; чорнота.

3. спец. Чорна вугільна фарба органічного походження.

4. перев. зневажл. Простий народ, низи суспільства.

5. Цінний птах родини качиних.

124

КАФТАН, а, чол., заст., діал. Каптан, жупан.

125

ВІЛЬГОТА і, и, жін.

1. Те саме, що вогкість.

2. Те саме, що волога.

ВІЛЬГОТА 2, и, жін., заст. Певна свобода в дотримуванні законів, правил, зобов'язань.

126

ОКОЛЬНИЧИЙ, чого, чол., іст. У давній Русі — один із вищих боярських чинів.

127

ОТЧИНА, и, жін., заст.

1. уроч. Вітчизна.

2. Спадщина від батьків; батьківщина.

128

ПАНАГІЯ, ї, жін. Оздоблений прикрасами нагрудний знак православних єпископів, який носять на ланцюжку.

129

ПРОШАК, а, чол., діал. Жебрак.

130

БУЦЕГАРНЯ, і, жін., розм., заст. Приміщення для тимчасового ув'язнення; холодна, темна.

131

ПОЇЗД, а, чол.

1. Ряд з'єднаних між собою залізничних вагонів, що рухаються з допомогою локомотива.

2. Ряд візків, саней і т. ін., що їдуть в одному напрямку.

132

ШАТРО, а, сер.

1. Легке, розбірне, перев. конусоподібне житло з тканини, шкіри і т. ін.; намет.

2. Опуклий дах, покрівля, що має форму півкулі; купол, баня.

133

ЛІВРЕЯ, ї, жін. Формений, звичайно обшитий галунами, одяг для швейцарів, лакеїв і т. ін.

134

ПОЗУМЕНТ, у, чол. Гаптована сріблом або сухозліткою тасьма для оздоблення одягу, м'яких меблів і т. ін.; галун.

135

MИTАPCTBO, а, сер., книжн. Важкі переживання; страждання, муки.

136

ЛАТИ, лат, мн. Металеве спорядження стародавнього воїна, яке захищало від холодної, а пізніше і від вогнепальної зброї.

137

КАВАЛЬКАДА, и, жін. Вершники, що їдуть групою.

138

ХОРУГВА, и, жін., заст. Корогва.

139

ПЛАХА, и, жін.

1. Дерев'яна колода, на якій у давні часи відрубували голову засудженому до страти; поміст, на якому відбувалася така страта.

2. Великий з плоскою поверхнею шматок чого-небудь.

140

ХОЛОП, а, чол.

1. У Давній Русі — підневільна особа, близька за суспільним становищем до раба; пізніше — двірський слуга, кріпак.

2. перен. Той, хто схиляється, плазує перед ким-, чим-небудь.

141

ПІДДЯЧИЙ, чого, чол., іст. Помічник дяка.

142

ПРЕЛАТ, а, чол. У католицькій та англіканській церквах — почесна назва, титул представника вищого духовенства (кардинала, архієпископа, єпископа тощо).

143

ФАЛЬКОНЕТ, а, чол. Старовинна дрібнокаліберна гармата.

144

ГАЛЕРА, и, жін. Старовинне вітрильне багатовеслове військове судно.

145

ЧАЛМА, и, жін. Чоловічий головний убір у мусульман (відомий з часів середньовіччя) — довгий кусок тканини, обгорнений кілька разів навколо голови; тюрбан.

146

ПEPHАЧ, а, чол. Старовинна зброя — коротка палиця з металевим наконечником на зразок оперення; символ влади у козаків.

147

ГОЛЯК, а, чол., розм.

1. Людина без одягу.

2. заст. Убога людина; злидар.

ГОЛОТА, и, жін. Збірн. ДО ГОЛЯК 2.

148

БРАНЕЦЬ, нця, чол., нар. — поет.

1. Полонений, військовополонений.

2. діал. Рекрут, новобранець.

149

РАМ'Я і, я, сер. Старий, поношений або подертий одяг; лахміття.

РАМ'Я 2, я, сер., діал. Плече.

150

ШПАЛЕРА, и, жін.

1. перев. мн. Матеріал у вигляді широких смуг паперу, тканини тощо (перев. з малюнком) для обклеювання чи оббивання стін у житлових приміщеннях.

2. Безворсовий настінний килим чи оббивна тканина з сюжетним або пейзажним зображенням, виконана ручним способом.

3. перев. мн. Спеціальні штахети або натягнутий на кілки дріт, яким плететься рослина або до якого прив'язують гілки дерев, щоб надати їм певної форми.

4. перев. мн. Ряди дерев або кущів з обох боків шляху чи стежки.

5. перев. мн. Ряди, шеренги людей (перев. військових) обабіч шляху, вулиці тощо.

151

КАПЕЛАН, а, чол. Католицький священик, що править службу в каплиці для вузького кола віруючих.

152

БАНІЦІЯ, ї, жін., заст. Покарання, що полягає в оголошенні людини поза законом, засудженні її на вигнання.

153

ІНСТИТУЦІЯ, ї, жін., книжн. Установа, заклад.

154

ВІНШУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех., рідко. Те саме, що поздоровляти; вітати.

155

ПОСОБЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОСОБИТИ, соблю, собиш; мн. пособлять; док., розм. Те саме, що допомагати.

156

ДОСТА, присл., діал. Досить, достатньо.

157

АУЛ, у, чол. Назва села в деяких тюркських народів у Середній Азії та на Кавказі.

158

BАTPA, и, жін., діал. Вогнище, багаття.

159

ХРЕСТОВИНА, и, жін.

1. Дві планки, два бруси і т. ін., з'єднані хрестоподібно.

2. спец. Пристосування на місці перетину рейкових шляхів для переведення поїзда, трамвая і т. ін. на іншу колію.

160

ЯНИЧАРКА, и, жін. Вид старовинної вогнепальної зброї.

161

ПАТЕРИЦЯ, і, жін.

1. Довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ходьбі.

2. Жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священнослужителів, а також символ влади взагалі.

162

ПОТІЧОК, рідко ПОТОЧОК, чка, чол. Зменш. — пестл. до потік і, 2.

163

ДОВБНЯ, і, жін.

1. Великий, перев. дерев'яний молот або взагалі велика дерев'яна палиця з потовщенням на кінці.

2. перен., лайл. Про нетямущу, дурну людину.

164

БАЛАМУТ, а, чол.

1. Той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на якісь учинки; бунтівник.

2. Той, хто залицяється до жінок, настирливо домагається взаємності в коханні; спокусник, зальотник.

3. діал. Риба макрель; скумбрія.

ДЖЕНДЖИК, а, чол., розм. Той, хто любить пишно одягатись, пишно одягнений; пустий, легковажний чоловік.

ДЖИҐУН, а, чол., розм.

1. Те саме, що баламут 2.

2. Те саме, що дженджик.

165

ЗАПОЯСНИК, а, чол., заст. Кинджал.

166

ВАЙЛУВАТИЙ, а, е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах.

167

КРЕСАЛО, а, сер. Залізне або сталеве знаряддя для викрешування вогню з кременю.

КРИЦЯ, і, жін.

1. Те саме, що сталь.

2. мет. Шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну.

3. розм., рідко. Те саме, що кресало.

168

ХУРА, и, жін.

1. Великий віз або сани для перевезення вантажу, людей тощо; підвода.

2. заст. Валка підвід.

169

АЛЮР, у, чол. Спосіб, характер ходи, бігу коня: крок, галоп, кар'єр та ін.

170

ОСТОВ, а, чол. Внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін., на якій тримаються всі інші Ті складові частини; каркас.

171

ПЕРЕТИНАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕТЯТИ і ПЕРЕТНУТИ, тну, тнеш, док., перех.

1. Розсікаючи, розділяти на частини.

2. Рухатися, переміщатися упоперек чого-небудь, у поперечному напрямку.

3. Рухатися через який-небудь простір від початку до кінця або через великий простір.

4. Рухаючись упоперек чогось, перегороджувати шлях кому-, чому-небудь.

5. перев. у сполуч. із сл. подих, дихання, горло.

172

ГИБІТИ, ію, ієш, недок., діал.

1. Зазнавати труднощів від нестачі чого-небудь; страждати.

2. Нездужати, хворіти.

173

ЗЕЛО 1, а, сер., заст., поет. Зелень (у і знач.).

ЗЕЛО 2, присл., заст. Дуже.

174

ВЕРША, і, жін. Сплетена з лози риболовна снасть, що має форму лійкоподібної корзини.

175

ОДНОДЕНКА, и.жін.

1. ент. Комаха, що живе дуже короткий час (від кількох годин до кількох днів). Метелик-одноденка.

2. перен. Про щось короткочасне, скороминуче, таке, що має значення, вагу протягом недовгого часу.

ПОДЕНКА, и, жін., ент.Те саме, що одноденка.

176

ПАРТАЧ, а, чол., зневажл. Людина, яка робить, виконує що-небудь невміло або неохайно, недбало.

ПАРТАЧКА, и, жін., зневажл. Жіночий рід до партач.

177

ГAPБА, и, жін. Високий віз на двох або чотирьох колесах.

178

МАЖАРА, и, жін., діал.

1. На півдні України та на Північному Кавказі — великий довгий віз.

2. Мажа.

179

ОБІДДЯ, я, сер.

1. Збірн.до обіді.

2. То саме, що обід і.

180

МИСНИК, а, чол. Полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті.

181

ЗАЛОГА, и, жін.

1. Військові частини, розташовані в якому-небудь місці; гарнізон.

2. Озброєна група людей, яка охороняє кого-, що-небудь; охорона.

3. Військовий загін, який добре замаскувався, щоб несподівано напасти на ворога; засада.

4. діал. Зібрання, гурт людей на місці гулянок.

182

ГОФМЕЙСТЕР, а, чол., дорев. У царській Росії — спочатку придворний урядовець, що відав канцелярією, касою тощо, згодом почесне придворне звання.

183

ФУРАЖ, у, чол. Сухі корми (сіно, солома), овес, ячмінь, картопля і т. ін. для свійських тварин і птиці.

184

ЧАМБУЛ, у, чол., іст. Загін татарської кінноти, що роз'їжджав по степах і чинив раптові напади на мирне населення.

185

ПОКЛАЖА, і, жін. Те, що спаковане, приготовлене для перенесення, перевезення куди-небудь; багаж.

186

РУКОДАЙНИЙ, а, е, заст. Урочисто обіцяний (при рукостисканні).

187

ШАРВАРКА, и, жін., розм. Те саме, що шарварок 3.

ШАРВАРОК, рку, чол.

1. іст. Додаткова до панщини феодальна повинність по будівництву і ремонту мостів, шляхів, гребель, панських будинків і т. ін.

2. перен., розм. Напружена робота, здійснювана спільними зусиллями, гуртом; час, пора виконання такої роботи.

3. перен., розм. Безладна метушня; розгардіяш.

188

ХУРДИГА і, и, жін., розм., заст. В'язниця.

ХУРДИГА 2, и, жін., розм. Те саме, що хуртовина.

189

ВАКХАНАЛІЯ, і, жін.

1. мн. В античному світі — свято на честь Вакха — бога родючості, виноградарства і виноробства, — яке супроводжувалось оргіями.

2. перен. Розгульне бенкетування, безтямне пияцтво, оргія.

190

ОГЛАШЕННИЙ, а, е.

1. розм. Який поводиться безглуздо, недоладно, шумно; божевільний.

2. церк. Оголошений готовим, бажаючим прийняти християнство.

191

ВОЗОВИЦЯ, і, жін.

1. Вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться.

2. чого. Те саме, що возіння.

192

КАТМА, КАТМАЄ, розм. Нема, немає.

193

ВИСЕЛОК, сілка, чол. Невелике селище, яке виникло внаслідок переселення людей з іншої місцевості або іншого населеного пункту, а також поселення людей на новому місці.

194

АРХІВАРІУС, а, чол. Охоронець архівних матеріалів; співробітник архіву.

195

ДЕКРЕТ, у, чол. Постанова уряду, що має силу закону; указ, закон.

196

KPАMАP, я, чол.

1. Те саме, що торгівець.

2. зневажл. Гендляр.

197

ОСАВУЛ, а, чол., іст.

1. Виборна службова особа, що обіймала одну з адміністративно-військових посад на Україні в XVIІ-XVIII ст.

2. Офіцерський чин у козачих військах дореволюційної Росії.

3. рідко. Те саме, що осавула 1.

198

ФОРА і, и, жін., спорт. Наперед обумовлена пільга — якась кількість очок, ходів і т. ін., що її надає сильніший учасник змагань, гри слабшому або такому, який знаходиться у невигідних умовах.

ФОРА 2, и, жін., виг., заст. Вигук схвалення, який уживається як прохання глядачів, повторити виступ; біс.

199

ВЕРСТВА і, и, жін. (мн. верстви, верстов). Давня назва східнослов'янської міри великих віддалей, що становила і,об км і вживалася до запровадження метричної системи.

200

ҐИРЛИҐА, рідко ҐЕРЛИҐА, и, жін. Ціпок, часто загнутий на кінці, яким користуються пастухи, старі люди і т. ін.

201

ПОЖАДЛИВИЙ, а, е.

1. Який дуже бажає чогось, дуже охочий, прагне до чого-небудь; жадібний.

2. Який пристрасно прагне до збагачення, наживи; корисливий.

ПОЖАДЛИВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням пожадливий. Пожадливість до знання.

202

БОГАДІЛЬНЯ, і, жін. У дореволюційний час — благодійна установа, притулок для інвалідів, убогих, непрацездатних, старих людей.

203

ЗАМИРЮВАТИ, юю, юєш і ЗАМИРЯТИ, яю, яєш, недок., рідко ЗАМИРИТИ, мирю, мириш, док., розм.

1. перех. Вносити мир, згоду у що-небудь, заспокоювати когось, щось.

2. перех. Налагоджувати мирні стосунки між ким-небудь; мирити.

3. неперех. Припиняти ворогування, сварки з ким-небудь; миритися.

204

ГРЯДА, и, жін., рідко. Те саме, що грядка.

ГРЯДА, и, жін., Витягнута в довжину височина, гірське пасмо.

205

ЗАЙДА, и, чол. і жін., розм. Людина, яка прибула, прийшла звідки-небудь, нетутешня.

206

ТЕСТАМЕНТ, у, чол., заст. Заповіт.

207

ТУБІЛЕЦЬ, льця, чол.

1. Уродженець і корінний житель якої-небудь (перев. віддаленої від центрів цивілізації) місцевості або країни на відміну від приїжджого або іноземця.

2. заст. Корінний житель будь-якої місцевості.

208

ЛАЙДАК, а, чол., діал.

1. Вбога бездомна людина.

2. Уживається як лайливе слово.

209

ЛОТР, а, чол., діал., лайл. Негідник, розбійник, грабіжник.

210

ДРАБ, а, чол., діал., зневажл. Обідранець, босяк.

211

ВАЛЬНИЙ, вальна, вальне, діал.

1. Якого є багато.

2. Гарний.

212

ЛАЗУТЧИК, а, чол., розм., рідко. Розвідник, переважно у тилу ворога.

213

УЛУС, у, чол.

1. Стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії та Сибіру.

2. іст. Володіння монгольського хана на території Центральної Азії і Східної Європи.

3. Адміністративно-територіальна одиниця Якутії, що існувала до 1926 р. і відповідала районові.

214

ВАЛУН, а, чол. Обточений дією води або льодовиків камінь, уламок гірської породи.

215

ЯТАГАН, а, чол. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу.

216

ШУРПА, и, жін., діал. Потвора, мара.

ШУРПА, и, жін. Юшка з баранини та овочів, часто з рисом і прянощами, яку їдять на Сході.

217

КАПШУК, а, чол.

1. Гаман у формі торбинки, що затягується шнурочком.

2. перен., ірон., жарт. Про маленьку дитину, підлітка.

3. перев. мн., розм. Набряки під очима або взагалі на обличчі.

218

УЧТА і, и, жін. Урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події; взагалі багатолюдний банкет.

УЧТА 2, и, жін., рідко. Пошана.

219

APKАH, а, чол.

1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин.

2. Гуцульський чоловічий танок.

220

ЛАДУНКА, и, жін., заст. Патронташ.

221

ГEBАЛ, а, чол., фам. Велика неповоротка, незграбна людина.

222

ГАБА 1, и, жін.

1. заст. Турецьке сукно білого кольору.

2. перен., поет. Те, що покриває, застилає, оповиває і т. ін.; покривало.

3. заст. Оторочка, кайма.

ГАБА 2, и, жін., діал. Хвиля.

223

ШАНЦІ, ів, мн. (одн. шанець, нця, чол.). військ. Земляні укріплення у вигляді ровів з насипом; окопи.

224

ШЕЛЮГА, и, жін.

1. Верба гостролиста.

2. збірн. Зарості верби гостролистої.

225

БЕЗМІН, а, чол. Ручна важільна або пружинна вага; кантар.

KАHTAP, а, чол.

1. Те саме, що безмін.

2. діал. Вуздечка.

226

KОCTОПPАB, а, чол. У народній медицині — людина, що вміє виправляти вивихи або правильно складати переламані кістки.

227

ГАЙДУК, а, чол., іст.

1. У XV-XIX ст. у південних слов'ян — повстанець-партизан, що боровся проти турецького панування.

2. Солдат придворної охорони.

3. Виїзний лакей, слуга в багатому поміщицькому домі; слуга.

4. Народний танець.

228

ПРИЗВІДЕЦЬ, дця, чол., розм. Те саме, що призвідник.

ПРИЗВІДНИК, а, чол. Той, хто зачинає, організує що-небудь.

229

ПОТОЛОЧ, і, жін., збірн.

1. розм. Потолочена, пом'ята трава, хліб і т. ін.

2. перен., зневажл. Те саме, що покидьки.

230

КАЛАМАР, я, чол., заст.

1. Чорнильниця.

2. Невеличка пляшка.

3. перен., зневажл. Дрібний канцелярський службовець; писака.

231

КАНДЕЛЯБР, а, чол. Свічник для кількох свічок або електричних ламп.

232

ЗАБАРНИЙ, а, е.

1. Який бариться; повільний, неквапливий.

2. Який вимагає багато часу; загайний.

233

ПАТРОН і, а, чол.

1. У стародавньому Римі — багата, впливова особа, звичайно патрицій, що брала під своє заступництво вільних незаможних або неповноправних громадян.

2. У буржуазному суспільстві — глава, хазяїн фірми або начальник підприємства і т. ін.

3. перен. Чий-небудь заступник, захисник.

4. Святий, що вважається заступником людини, яка носить його ім'я, або заступником, захисником якого-небудь міста, общини.

234

AHАФEMA, заст. АНАХТЕМА, и, жін.

1. Відлучення від церкви, прокляття. Віддавати (піддавати) анафемі — проклинати, осуджувати, таврувати.

2. Уживається як лайливе слово.

235

KOPOГBА, и, жін.

1. заст. Прапор.

2. Підрозділ у польсько-литовській армії XVI—XVII ст. та в козацькому війську.

3. церк. Прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.

4. заст. Шматок червоної тканини, вивішуваний уранці після шлюбної ночі, якщо молода виявлялася незайманою.

КОРУГВА, и, жін., діал. Корогва (у 1-3 знач.).

236

ОСОННЯ, я, сер.

1. Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем.

2. Бокова частина будівлі, освітлювана сонцем.

237

ТЕЛЕСУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Соватися, кидатися то в один бік, то в другий.

238

ХУРМАНКА, и, жін., заст., розм.

1. Підвода.

2. Візницький промисел.

239

РИСАК, а, чол. Легкий рисистий кінь.

240

КОБЕНИТИ, ню, ниш, недок., перех., фам., рідко. Сильно сварити, лаяти.

241

ГАРАПНИК, а, чол. Довгий батіг, сплетений з тонких ремінців.

242

ТУМА, и, жін.

1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий — українець.

2. рідко. Темна хмара.

3. перен. Про похмуру, мовчазну людину.

243

РАЧИТИ, чу, чиш, недок., заст. Бажати.

244

ОНИЙ, а, онеі, оно, тим. вказ., заст.

1. Уживається для вказування на що-небудь, відмінне від чогось іншого; той, інший.

2. Уживається для вказування на що-небудь щойно згадане або відоме; той, той самий.

245

КЛЕЙНОДИ, ів, мн. (одн. клейнод, а, чол.).

1. заст. Коштовності, самоцвіти.

2. тільки мн., іст. Знаки влади, регалії.

246

ОРГАНЧИК, а, чол. Невеликий заводний музичний інструмент, що діє автоматично.

247

ВАТАГА, и, жін.

1. Велика група людей; юрба, товариство.

2. Організована збройна група.

3. заст. Артіль рибалок.

4. Отара овець або стадо дрібної худоби; зграя звірів.

248

ДОКОНЕЧНИЙ, а, е. Обов'язковий, неодмінний; неминучий.

ДОКОНЕЧНО. Присл. до доконечний.

ДОКОНЧЕ, присл. Те саме, що доконечно.

249

ВАКСА, и, жін. Чорна мазь для чищення шкіряного взуття.

250

АНАЛОЙ, я, чол. У церкві — високий, з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, богослужбові книги тощо.

251

ЧТИВО, а, сер., розм.

1. збірн. Книги, твори для читання.

2. Читання, читка.

252

ШТАНДАРТ, а, чол.

1. У дореволюційній російській та іноземних арміях — прапор кавалерійської частини, ескадрону.

2. У дореволюційній Росії і деяких іноземних державах — прапор царської особи, глави держави, який піднімають у тому місці, де ця особа перебуває.

253

ПРОВІАНТ, у, чол., заст. Запас продовольства для армії, експедиції і т. ін.

254

ОБЛАЧЕНИЯ, я. сер. заст.

1. Дія за значенням облачити і облачитися.

2. уроч., ірон. Який-небудь одяг, убрання.

3. Одяг, у якому служителі культу відправляють церковну службу.

255

ПОГАНИН, а, чол.

1. заст. Той, хто не сповідує християнської віри; нехристиянин.

2. рідко. Те саме, що поганець.

256

КОШУЛЯ, і, жін., діал. Сорочка.

257

ПАЛАНКА, и, жін., заст.

1. На Запорізькій Січі у XVIII ст. — невелике укріплення, обнесене частоколом.

2. Адміністративний округ у запорожців.

3. Полкове укріплення, місце перебування полковника з іншими службовими особами полку у запорожців.

258

РАЙЦЯ, і, чол.

1. за ст. Радник.

2. іст. Ратман, член магістрату.

259

KAPTЕЧ, і, жін.

1. Шріт великого розміру для рушниці.

2. Артилерійський снаряд, розрахований на стріляння з невеликої віддалі й наповнений кулями, що широко розсипаються під час пострілу.

260

ІНТЕРВЕНТ, а, чол. Організатор, учасник інтервенції; агресор, загарбник.

261

БАСКАК, а, чол., іст. Татарський урядовець, намісник монгольського хана й збирач податків на Русі в часи монгольсько-татарської неволі.

262

КОНФЕДЕРАТ, а, чол. Учасник, член конфедерації (у 2 знач.).

КОНФЕДЕРАЦІЯ, і, жін.

1. Об'єднання, союз самостійних, суверенних держав.

2. У феодально-кріпосницькій Польщі XVI—XVIII ст. — тимчасові військово-політичні союзи шляхти, що створювалися для досягнення певної мети.

263

РІВНИЙ, а, е.

1. Дуже ретельний, старанний у чому-небудь.

2. Дуже щирий, зворушливий.

3. Пройнятий гіркотою, сумом, болем; гіркий, сумний, болісний.

4. розм. Дуже рясний, густий.

5. рідко. Те саме, що ревнивий і, 2.

264

ЧОРНОРИЗЕЦЬ, зця, чол., церк., заст. Чернець.

265

ХІРОТОНІЯ, ї, жін., церк. Посвячення духовної особи в певний сан (єпископа, диякона тощо).

266

OCАHHA, и, жін.

1. церк. Молитовний вигук стародавніх євреїв і християн.

2. перен., заст. Уславлення кого-, чого-небудь; слава, хвала.

267

ПАМФЛЕТ, а, чол. Публіцистичний твір сатиричного характеру, спрямований проти якого-небудь політичного або суспільного явища чи окремої особи.

268

ПАСКВІЛЬ, я, чол. Писанина образливого, наклепницького характеру.

269

ТЕТЕРЯ 2, і, жін.

1. Страва з борошна та пшона.

2. Страва із сухарів або хліба з водою, сіллю, цибулею та олією.