Спогади. Том 2 - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Карл Ґустав Маннергейм (ч. notes)

Примітки

1

Фінляндський лебідь. — Прим. пер.

2

Лоттами називали учасниць «Лотта Свярд» — жіночої напіввійськової організації, яка існувала в 1919–1944 роки. — Прим. ред.

3

Подальша війна також відома як Війна продовження або Карельська кампанія. Вона почалася невдовзі після завершення Зимової війни і була прикладом повторної агресії Совєтського Союзу. — Прим. ред.

4

«Фінляндський соціал-демократ» (фін.). — Прим. пер.

5

«Академічне карельське товариство» (фін.). — Прим. пер.

6

Націоналістичний рух, активність якого у Фінляндії припала на 1920–1930-ті. — Прим. пер.

7

Очевидно, 1936. — Прим. пер.

8

Joseph E. Davies, «Mission to Moscow», Garden City Publishing Co. 1943.

9

Річка на Карельському перешийку, російська назва — Сестра. — Прим. пер.

10

Російська назва — Гогланд. — Прим. пер.

11

Сучасна російська назва — Мощный. — Прим. пер.

12

Сучасна російська назва — Сескар. — Прим. пер.

13

Сучасні російські назви — Большой Тютерс і Малый Тютерс. — Прим. пер.

14

Адміністративна одиниця. — Прим. пер.

15

Ця форма протесту сягає часів Великого князівства, зокрема так було в період посилення русифікації 1899–1905 років і загального страйку 1905-го. У шведському першотворі є фото з мітингу 9 жовтня 1939 року з підписом, що мітингарі співають «Твердиня наша — вічний Бог». — Прим. пер.

16

За приклад того, яким був їхній тон, можна процитувати публікацію у «Правді» від 3.11.1939: «Ми [...] підемо своєю дорогою, незважаючи ні на що, ми забезпечимо безпеку СРСР, не беручи до уваги нічого, ламаючи всі і всілякі перепони на шляху до мети».

17

Спеціальний комітет під головуванням генерал-майора Вальдена, створений навесні 1939 року для координації і пришвидшення основних закупівель.

18

Згодом з’ясувалося, що уряд СССР іще 13 листопада 1939 року — того самого дня, коли фінляндська делегація поїхала з Москви — запропонував колишньому комуністові Арво Туомінену, фінові, який мешкав у Стокгольмі, посаду прем’єр-міністра майбутнього «народного уряду». Таким чином, рішення совєтського уряду щодо агресії, про яке Туомінену повідомили кілька днів по тому, мабуть, було ухвалено до зазначеної дати. Зробити цей висновок дає підстави й те, що СССР розпочав військове приготування ще наприкінці жовтня — на початку листопада. Дуже прикро, що таємні попередні відомості, які мав Туомінен, вчасно не дійшли до керівництва фінляндської держави.

19

Її було наповнено сумішшю хлорату калію (60 %), кам’яновугільної смоли (32 %) і ноулену (8 %). Запалювали пляшку за допомогою капсули із сірчаною кислотою, закріпленої на шийці пляшки. Близькі бої проти танків були на Зимовій війні найбільшими подвигами, адже щоб атакувати танк, маючи в руках лише пляшку із запальною сумішшю чи в’язку гранат, потрібні і вміння, і сміливість.

20

Це фінське слово, яке під час Зимової війни перейшло в розряд військових термінів, стало відомим і за межами нашої країни.

21

Загальна кількість російських танків станом на кінець 1939 року була приблизно 15 000, з яких, утім, лише близько 6000 — сучасного типу («Кристі» й «Вікерс»). Але в Зимовій війні застарілі танки участі не брали.

22

«Известия», 30 березня 1940 р.

23

Robert E. Sherwood: Roosevelt and Hopkins (с. 790). Harper & Brothers, New York 1948.

24

Американські санкції особливо позначилися на надходженні пального. Труднощі, з якими внаслідок недостатнього постачання бензину і нафти ще в останні роки миру доводилося боротися транспорту й механізованому сільському господарству Совєтської Росії, досягли критичного рівня через велике зростання витрати пального під час війни, і їх годі було подолати, доки імпорт перебував у заблокованому стані, а нові нафтопереробні підприємства між Волгою та Уралом, «друге Баку», не вийшли на проектну потужність. Нафтопереробні устави СССР замовив у двох американських фірм — Universal Oil і McKey Engineering, — але обладнання внаслідок заборони на експорт не випустили з американського порту. Через це суттєво затрималося виконання третього п’ятирічного плану в головних галузях промисловості.

25

Die Geheimakten des französischen Generalstabes. Berlin 1941.

26

Як було зазначено вище, «Ожел» вийшов з талліннського порту 18 вересня 1939 року і після численних пригод добувся до британських вод.

27

Ось що 19 лютого 1940 року продиктував король для урядового протоколу:

«З власної ініціативи я сьогодні скликав уряд, щоб зробити таку заяву для урядового протоколу:

Моє бажання полягає в тому, щоб роз’яснити моєму шведському народові важке й відповідальне становище, у якому ми перебуваємо. Я вважаю своїм доконечним обов’язком намагатися якомога довше втримувати нашу країну поза фатальним конфліктом, який тепер існує у світі. А тому за повної підтримки уряду й риксдагу ми задекларували нейтралітет.

Я весь час із якнайбільшим захопленням стежу за героїчною боротьбою нашої братерської країни Фінляндії проти переважальної сили супротивника. Швеція від самого початку намагалася добровольцями й багатьма іншими способами допомагати цій країні, але я одразу сповістив Фінляндію, що, на жаль, не варто сподіватися на військову інтервенцію Швеції. Із сумом у серці я, ретельно все зваживши, дійшов висновку, що нам у теперішньому становищі варто й надалі дотримуватися цієї позиції. Річ у тому, що я маю тверде переконання: якби Швеція тепер втрутилася у фінляндську війну, перед нами постав би щонайбільший ризик бути втягнутими не лише у війну проти Росії, а й у війну між великими державами, а такої відповідальності я не можу на себе взяти. Крім того, у такій ситуації, ймовірно, стане неможливим надавати дуже потрібну для Фінляндії чималу допомогу, як це відбувається з нашого боку дотепер і як ми готові по-дружньому робити надалі.

Життєві інтереси Швеції, її честь і мир — це мета, яка завжди в мене перед очима. Я сподіваюся, що ми з Божою допомогою на вибраній нами дорозі зможемо уникнути всіх нещасть війни.

Батьківщина завжди неодноразово доводить мені свою довіру. А тому я щиро сподіваюся, що мій народ і в цій важкій ситуації зрозуміє і схвалить мої дії».

28

Опис розмови між прем’єр-міністром Ганссоном і міністром Таннером, що відбулася 27 лютого 1940 року, ґрунтується на інформації останнього, як її подано в меморандумі Комітету у справі розслідування зовнішньої політики Фінляндії (т. зв. «Комітету Горнборґа»). Докладніший опис розмови міститься у творі Таннера, опублікованому після написаного вище (Väinö Tanner. Suomen tie 1939–1940, Helsinki 1950, с. 255).

29

«Коли росіяни не досягають своєї мети, вони перевершують її».

30

Die Geheimakten des französischen Generalstabes (с. 209). Berlin 1941.

31

Handlingar rörande Sveriges politik under andra världskriget. — Förspelet till det tyska angreppet på Danmark och Norge den 9 april 1940. Stockholm, 1947.

32

Handlingar rörande Sveriges politik under andra världskriget. — Transiteringsfrågan juni–december 1940 (с. 180). Stockholm, 1947.

33

Див. видання міністерства закордонних справ Швеції: Transiteringsfrågor och därmed sammanhängare spörsmål, april–juni 1940. Stockholm, 1947.

34

G. Gafenco. Préliminnaires de la guerre à l’Est (с. 117). Fribourg, 1944.

35

Nazi-Soviet Relations 1939–1941. Washington, 1948.

36

Переклад Олександра Гижі. — Прим. пер.

37

Урочистий марш збройних сил Фінляндії, починаючи від 1918 року. — Прим. пер.

38

Посол СССР у Берліні Деканозов стверджував у розмові з фон Рибентропом 12 грудня 1940 року, що «підґрунтям планів фінляндсько-шведської взаємодії є намагання звільнити Фінляндію з-під німецького впливу», а також що саме тому совєтський уряд був рішуче проти таких планів (A. Rossi. «Deux ans d’alliance germano-soviétique». Paris, 1949).

39

Курсив мій, Ґ. М.

40

А. Россі стверджує у згаданій вище книжці Deux ans d’alliance germano-soviétique (с. 196), що перші контакти між фінляндським і німецьким Генштабами припадають на грудень 1940 року і що «остаточні» перемовини між цими органами почалися 25 травня 1941-го. Ці відомості ґрунтуються на свідченні генерала Ериха Бушенгаґена, яке він дав у російському полоні, і не відповідають дійсності.

41

До 1953 року церква східного обряду на цих теренах називалася саме греко-католицькою, а не православною, хоч і перебувала під юрисдикцією Константинополя. — Прим. ред.

42

Назва суду другої інстанції у Фінляндії. — Прим. пер.

43

«Юнкерс-87»

44

З повідомлень німецької Ставки, де фігурували то одні, то інші кількісний склад і місце дислокації дивізій, які Німеччина відряджала до Фінляндії, було очевидно, що війська бракує.