Я невимовно вдячний працівникам департаменту документів Імперського військового музею за надану мені можливість побачити неопубліковані листи, щоденники і спогади солдатів, а також записи медсестер, які працювали у 1940 році. Я також у боргу перед такими авторами та їхніми книжками: Ґреґорі Блекслендом, «Пункт призначення — Дюнкерк»; Волтером Лордом, «Диво Дюнкерка»; Люсіллою Ендрюс, «Романтика не на часі». Я вдячний Клер Томелін, і Крейґові Рейну, і Тіму Ґертону-Ешу за їхні критичні й корисні зауваження, а насамперед — своїй дружині, Анналіні Макафі, за її підтримку й надзвичайно прискіпливе читання.