СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги)

ЕПІЛОГ

Вчора була Гуру Пурніма — Повня Гуру. Цю, зазвичай липневу, повню, згідно з багатотисячирічною традицією відзначають усі більш-менш серйозні йоги, виражаючи вдячність своїм гуру. Але я вчора ніяк особливо її не відзначав, бо вважаю, що я і без того щодня виражаю вдячність моїм гуру своїм життям та тим, що щодня отримую нові результати від своєї практики, щодня роблю новий дивовижний крок в своєму просвітленні.

Але вчора вперше в моєму житті я опинився на Гуру Пурніму в ролі того, кому висловлюють вдячність. Мені зателефонував хлопець, з яким ми разом були на російсько-українській війні в одному розвідницькому взводі.

Тоді, у 2015-2016 роках, він був геть молодим хлопцем і відрізнявся від інших тим, що, як і я, не пив алкоголю (і досі не п'є), мав палке бажання удосконалюватися (кожну вільну хвилину витрачав на самостійну бойову підготовку) і допитливий розум. І він попрохав мене навчити його йозі.

Я дав йому всі належні інструкції. Крім того, він мав можливість бачити мій приклад. А для забезпечення йому кращого розуміння механізмів практики та процесів трансформації, які він через неї відчував, я ділився з ним своїми віршами на цю тему, які прямо там же і писав.

Отже, вчора дзвонить, каже:

— Петре, сьогодні Гуру Пурніма. А мені в житті пощастило зустріти гуру і навчитися від нього йозі. Тож, мій гуру Петре, я хочу висловити тобі сьогодні свою глибоку вдячність...

Голос дуже натхненний, щасливий. Значить, практика дає добрі результати. Розмовляємо, питаю про справи. Я в курсі його справ, бо він зі мною на зв'язку, тож подеколи ми спілкуємося. І я знаю, що в нього все дуже не просто, бо він полюбив дівчину-наркоманку, при чому важко залежну, намагається їй допомогти видертися з цієї залежності, але поки що без суттєвих результатів. І вона регулярно неадекватно поводиться, як і всі наркомани. Тож я й питаю:

— Як твоя дівчина?

Відповідає спокійним, щасливим, натхненним, упевненим голосом:

— Як завжди, робить що попало. Ці стосунки з нею — для мене досконала школа, де я навчаюся безумовній, безкорисливій любові. Сподіваюся, що колись мені вдасться допомогти їй повернутися до нормального життя. Але навіть якщо не вдасться, ці мої спроби так стрімко просувають мене до просвітлення, що від одного цього я неймовірно щасливий та натхненний.

Моя школа. Мій учень. Стрімко просувається до просвітлення. Свого часу моє життя як учня досконало вдалося: я отримав усі результати, яких очікував від своєї практики. А тепер я відчуваю, що моє життя як учителя теж досконало вдалося. І серце моє сповнене благословень моєму учневі. І мої молитви за його успіх. І нехай навіть ніхто більше не скористається скарбом, який я пропоную, як учитель я відчуваю себе цілком, вповні задоволеним та щасливим: принаймні одна ця людина, один мій учень стрімко просувається до просвітлення.