ЧАСТИНА ДРУГА



Книгу читаю про те, як прожити


Гідно життя своє треба людині.


Кожна сторіночка «Баґавад-ґіти»


Давні скарби зберігає донині.



Книга про богатиря, про героя.


Йдеться в ній, як він отримав повчання


Прямо на полі кривавого бою,


Прямо між армій двох протистояння.



Книга про битву і про перемогу.


Є найтаємніша в ній таємниця


Щодо стосунків людини і Бога.


Книга ця поміж всіх книг є цариця.



Зброя потрібна моїй Україні.


Мудрість — це є найпотужніша зброя.


Мудрість дає перемогу людині.


Мудрість є справжня могутність героя.



Книгу оцю має вивчити й знати


В нашій країні без винятку кожний,


Щоби усіх ворогів подолати,


Щоби народ наш був непереможний.



28.02.2015, Військове містечко Десна




Якщо інтереси людей меркантильні,


Якщо люди лиш задля себе живуть,


Вони не чутливі, не мудрі, не пильні,


Вони мов сліпі і по течі пливуть.



Настав час героями всім нам ставати,


Обов'язок ставити передусім,


Свою слабодухість геть перемагати


І жертвувати інтересом своїм.



На кожному місці — будь уряд то, бізнес —


Героями маємо всі стати ми.


Герой — той, у серці хто рішення виніс


Звільнитися від меркантильної тьми,



Віддати себе безкорисливій праці,


Служінню народові, Богу й добру...


На днях я поїду на схід на ротацію


І «Баґавад-ґіту» з собою беру.



Цінуєш користь її кожного слова,


Практично живеш згідно з нею коли.


Ця давня наука — потужна основа,


Щоб бути героями всі ми могли.



08.03.2015, Київ




Я маю звичку прокидатися вночі


Під самий ранок. Це такий чудовий час!


Всі сплять, крім мене і крім полум'я свічі.


І Бог уважно, пильно дивиться на нас.



Тож я в цей час молюсь і розмовляю з Ним,


Прошу, щоб Він мені дав шанс Йому служити,


Щоб повною була душа лиш Ним одним.


Тоді для інших всіх стаю я здатним жити.



Мої стосунки всі з оточенням тоді


Такі прості, міцні, такі приємні й чисті.


Тоді в щасливі дні і в будь-якій біді


Я здатний принести багато всім користі.



16.03.2015, Донбас




Ти — душа. І колись ти отримала тіло дитини.


Його зараз нема, залишились від нього лиш фото.


Ти — душа. В тебе тіло дорослої зараз людини —


Бойовий офіцер, під началом твоїм наша рота.



Ти — душа. Ти незмінна. Але оце тіло ти зміниш,


Тіло старця отримаєш ти за законом природи.


Ти — душа. І старечого тіла побачиш ти фініш.


І дитяче отримаєш знов і нові пройдеш роди.



Той, у кого відкриті прозірливі очі духовні,


Себе бачить як є він — як душу, а геть не як тіло.


Не турбує його, що на душу одягнено зовні.


Він слугує завжди неминущому Божому ділу.



18.03.2015, Донбас




Тимчасові й минущі і щастя, і горе.


Це мов зміни погоди: то сонце, то дощ.


Саме так одне з одним чергуються пори:


Літо, осінь, зима... Отак саме точ в точ.



Отже мудру людину це все не бентежить.


Є незмінна у неї основа життя,


Що далеко-далеко виходить за межі


Цього дуже позверхнього стану буття.



19.03.2015, Донбас




Намет. Ніч. Черговий я по теплу.


Підкидую в дві грубки щогодини


В червону, ще палаючу, золу


Сухі, легкі поколені дровини.



Вони займаються. Вони горять.


Вони горять годину і згорають.


І підкладаю я новий заряд,


Що родить іншу полум'яну зграю.



Жертовність сенсом всього в світі є,


Бо гріють світ жертовності проміння.


Я є душа. А тіло хай моє


Згорить дотла у полум'ї служіння.



20.03.2015, Донбас




Служіння — це є рабство. Так вважають люди.


Або принаймні це важкий, великий труд.


Ні. Це не так. Служіння — це коли ти любиш.


Служіння — це природне, це у серці тут.



Це просто рух душі. Це прагнення віддати


Зміст серця. Це потік. Так з хмари ллється дощ.


Нехай проллється все. Нема у цьому втрати.


Служіння — це таке безмежне щастя тож!



Служіння — це така безмежна насолода!


Це свято. Це тріумф. Це надзвичайний кайф.


Служіння — це є струм духовної природи.


Служіння — це любові чарівна ріка.



Служіння — це екстаз. Але ще більше свято —


Дивитись, як воно дає свої плоди,


Побачити його чудові результати,


Побачити, що ти десь щастя породив.



24.03.2015, Донбас




Любов і ненависть...


Мир і війна...


Я бачу Реальність.


Вона є одна.



Для Неї одне — діамант чи сміття.


Вона за межами зла і добра.


Вона за межами смерті й життя.


Це істина, що, як всесвіт, стара.



Хтось служить злу, хтось служить добру.


Навколо стільки різних подій.


І хоч я сам в них участь беру,


Не з ними серце і розум мій.



Я граю тут тимчасові ролі.


Я граю так, як це просто треба.


Але, о Душі Вічний Королю,


Твоє мене кличе духовне небо.



25.03.2015, Донбас




Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба,


що покривало усе те, чого не було ще?


Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні?..


В думці міркуючи, мудрії ріші почули той зв’язок,


що то єднає буття з небуттям. Але де ж був той промінь,


що то побачили ріші? Чи був він вгорі, чи в безодні?..


Хто ж нам повідав те, звідки взялися світи всі безкраї?..


Хто ж може відати, звідки пішло все? Хіба тільки Той Сам,


з Кого повстали безкраї світи...


Він певне знає усе...


«Риґведа», 10.129 у перекладі Лесі Українки



Буття Його вічне. Початку у Нього немає.


Початок усього є Він. Все походить із Нього.


У всесвіті все, що було, є і буде, Він знає.


І справжнє знання — це є слово Його, слово Бога.



Первісна причина є Він. Він незнаний є свідок.


Він є таємниця усіх таємниць і загадок.


Із Нього одного струмить все існуюче світло.


Він — чиста любов, і краса, й досконалий порядок.



Він просто існує. І просто Його існування


Є радості й щастя для всіх джерелом невидимим.


Його щоб побачити, треба нам користування


Очами духовними, бо для оцих Він незримий.



Щоб чути Його, потребуєм духовні ми вуха.


Щоб з Ним спілкуватись, ми маєм одухотворитись,


Духовна любов нам потрібна, крім зору і слуху.


Для цього потрібно духовно нам перетворитись.



Його щоб пізнати, ми стати всі маємо ріші —


Людьми отакими, духовну реальність що бачать,


Що чують, сприймають Його в серця власного тиші.


Тож ріші не просто «мудрець», а й «святий» також значить.



Тоді ми побачим, що час, у якому нічого


Ще не існувало у всесвіті: неба, етеру


І навіть буття й небуття, — завжди сповнений Бога.


Тоді ми побачим духовну небачену сферу.



Тоді ми зрадієм і будемо схожі на того,


Хто перш був сліпим і ніколи перш світла не бачив,


А це означає насправді — не бачив нічого.


Де світла не видно, там інше не видно тим паче.



Лиш бачачи Бога, ми бачим себе і все інше.


Інакше не бачим нічого ми, нам лиш здається.


Так само сліпий і глухий серед темряви й тиші,


В яких він ув'язнений, тільки в уяви вдається.



Лиш бачачи Бога, ми можем усе розуміти,


Бо тільки в зв'язку з Ним лише все стає зрозумілим.


Лиш служачи Богові, ми починаємо вміти


Так жити, щоб наше життя було добрим і милим.



31.03.2015, Донбас




Спокійні такі наші хлопці чому,


І ясні обличчя в них, наче з ікон?


Хто вірний обов'язку, з неба тому


Дається та сила. Це Божий закон.



Найпершим з усього повинно дитя


Засвоїти істину цю назавжди:


Обов'язок — це є основа життя,


Без цього цей світ ні туди, ні сюди.



Обов'язок — принцип не тільки війни.


Але на війні це відчути простіш.


Цей чистий смак розкуштували вони.


І отже в очах їхніх мудрість і тиш.



Бо мудрість і спокій приходять тоді,


Коли живемо ми, як Бог заповів.


І наслідок — щастя постійне в груді.


Це в кожному тут чути навіть без слів.



У «Баґавад-ґіті» говорить Сам Бог


Одне і те саме багато разів:


«Виконуй завжди свій обов'язок, бо


Це жертва, яку Я тобі заповів».



02.04.2015, Донбас




До зоряних небес свої здіймаю руки.


Вдихаю вітер цей, нектар неначе п'ю.


Я так люблю життя, його солодкі муки,


Ці молитви нічні і таїну мою...



Бог... І Його любов... Її отак багато!


Якби цей світ її збагнути здатним був!


Цей світ — в'язниця, де посаджено за ґрати


Всіх, зрадив хто любов і Бога хто забув.



Любов і Бог... Вони є не від світу цього.


Є світ любові. Він є справжній світ, не цей.


І звідти йде сюди буття любові й Бога,


Що робить чарівним моє життя усе.



04.04.2015, Донбас




Тоді я вільний в будь-якій неволі,


Тоді я вище будь-якого болю,


Коли, хоч що би сталося, хоч де би


Я був, усе роблю я так, як треба,


Не так, як вигідно, а так, як чесно


Перед Тобою, свідок мій небесний.



05.04.2015, Донбас




Тихо-тихо. І сонечко сяє.


Післязавтра Великдень святий...


Кожний власну свою долю має.


Та не тільки людина — і ти.



Як і всі, ти, моя Україно,


Маєш шлях свій і долю свою


А я — долі твоєї частина.


І тобі я життя віддаю.



Віддаю не за щось тимчасове.


Моя доля, яка вона є,


Має вічну, глибоку основу —


Богу щире служіння моє.



Я є гвинтик у певній будові,


У великому плані Творця.


І на цій неминущій основі


Моя доля не має кінця,



Як не мають діяння Господні


Ні кінця, ані краю. Вони


Є реальністю поза сьогодні,


Поза миру і поза війни.



Отже, служачи рідній країні,


Близьким людям, що Бог нам дає,


Ми завжди пам'ятати повинні,


Хто відвічно насправді ми є.



Ми є душі, є слуги Господні,


Це незмінний наш статус такий.


І все те, що ми робим сьогодні,


Має сенс лиш цьому завдяки.



10.04.2015, Донбас




Молитва є сутність життя, зміст, основа його,


Бо справжнє життя відбувається саме в молитві.


Молитва — звертання до Тебе з тим, хочу чого,


З тим, що є метою життя мого вічної битви.



Молитва — жадання, віддавшись, служити Тобі,


Жадання не мати відхилень від справжньої теми,


Жадання любові, штовхає що до боротьби


З байдужістю, що оселилася в серці моєму.



Байдужість до Тебе, о Боже, мене привела


В цей світ егоїзму із вічного світу любові.


Байдужість до Тебе, така непомітна, та зла,


Мене непомітно і зло розлучила з Тобою.



І де ж Ти тепер? Ти завжди є в молитві моїй.


Тож вервицю тисне рука, мов коштовність найвищу.


Молитва про Тебе... І Ти проявляєшся в ній...


І так я байдужість до Тебе потрошечку нищу.



12.04.2015, Донбас




Україно, ти — дивна, прекрасна земля...


Але перед тобою ми винні, красуне,


Бо з нас думає кожний: «Моя ти, моя!»


Ворог теж з тою ж самою думкою суне.



Володіти тобою ми хочемо. І


Це злочинне бажання, бо завжди, відвіку


Бездоганні душа, розум, тіло твої


Власність є тільки Бога — твого чоловіка,



Бо лише тільки так маєм ставитись ми


До твоєї особи, бо ти є особа.


Хай ніколи не входить у наші уми


Заздрість Богу, яка постає як жадоба.



Бог — твій власник, а ми — тільки захисники.


Божі ми і твої слуги просто смиренні.


І лише розумінню цьому завдяки


Ми стаєм сильні і непереможно натхненні.



16.04.2015, Донбас




Любов — найвища правда. Хтивість — це брехня.


Любов зціляє, живить. Хтивість лиш пустошить.


Любов підносить розум і дає знання.


А хтивість осліпляє, наче грязні гроші.



Любов заповнює собою все, що є,


І робить все, що є, яскравим, ясним, чистим.


А хтивість заморочить, виснажить і вб'є.


І це є доля будь-якого егоїста.



Любов приносить спокій, впевненість і мир.


А хтивість — непокоєння, страждання, свари.


Оманні, як у пастці безкоштовний сир,


Її спокусливі, облудливі товари.



Любов не падає з небес. Любов є плід


Труда душі, її великої офіри.


Тож кожному за неї заплатити слід


Ту ціну, що у неї не існує міри.



Любов — блаженство, що охоплює усі


Клітиночки буття все більше щохвилини.


Любов — це смак життя в усій його красі.


Я віддаюся їй як істині єдиній.



16.04.2015, Донбас




Смирення... Стан, мене нема коли,


Коли я майже не існую наче...


Вщухає егоїзму пломінь злий,


І я божественну реальність бачу.



Смирення... Стан, де ум стає німий


Та іншими захоплюється мовчки,


І бачить їхню велич... Боже мій,


Я поруч з ними непомітна точка...



Смирення... Якості усі мої


Не є мої. Вони в руці у Бога.


Від мене як відсуне Він її —


Худоба я безчутна і убога.



Смирення — це і є отой зв'язок


Із джерелом всіх якостей Господніх.


Все, що я маю, позичає Бог


І може вмить забрати, як сьогодні.



Чутливість, розум, совість — все забрав


І оганьбив, щоби смирення знову


Прийшло до мене, бо я гордим став


І втратив через те свою основу.



Смирення... Знов отут Його рука.


Чутливість, розум, совість в ній. І можна


Користуватись. І пливе ріка


Його буття, що є непереможна.



Мене нема. Є тільки дещо те,


Що може бути з Ним, або без Нього.


Смирення — почуття таке просте:


Мене нема, є тільки милість Бога.



21.04.2015, Донбас




Зброя моя не ГП і АК,


Хоч я і маю їх завжди з собою.


Вервиця. Міцно тримає рука


Цю набагато потужнішу зброю.



Стрічки немов кулеметної рух...


Бусина кожна подібна патрону.


Тільки не порох штовхає, а дух,


Кулю-молитву й веде оборону.



І кулеметною чергою звук


Кожного слова цієї молитви


Весь білий світ захищає від мук,


Перемагаючи в будь-якій битві...



24.04.2015, Донбас




Щось сталось з часом. Час змінив свій крок.


Мої хвилини схожі на епохи.


І величезний досвід в стислий строк


Приходить з усвідомленням глибоким.



Мить мов життя, бо стільки в ній подій


У різних вимірах: земних і інших.


Реальність... Я неначе риба в ній:


Пливу і пізнаю її все більше.



Це почалось тоді, коли мене


Торкнулася любов. І з тої миті


Все стало дивовижне й чарівне.


І отже так цікаво стало жити...



Свідомість пересіла у літак,


А з літака в ракету, з неї далі


У щось незнане, що газує так,


Що досягає вмить нової далі.



Відкрились очі, пробудився дух,


І розум охопив нові простори,


А серце — стільки щастя! Стільки!.. Ух!..


І увімкнулися нові мотори...



Живу в такій яскравій повноті!


І шириться, і шириться без краю


Ця велич і насиченість в житті.


Отож душа не тільки не вмирає,



А повсякчас росте, росте, росте


(Не в розмірах, а в щасті і любові).


Це є природне і таке просте,


І одночасно дивне і чудове...



07.05.2015, автобус Запоріжжя-Маріуполь




Хто має у боєкомплекті


Безстрашність, любов і молитву,


Той є невразливий для смерті


І виграє будь-яку битву.



08.05.2015, Донбас




Для мене туга є не депресивний стан,


А мого щастя й радості різновид певний.


Хоч радість недвоїста, цілісна й проста,


Проте у ній багато настроїв душевних.



І туга (не егоїстична, не така,


Яка спрямована на жалощі до себе) —


Це є глибока, чиста, затишна ріка.


Її початок і кінець — в духовнім небі.



10.05.2015, Донбас




Вщух вітерець. Дощем прибило пил.


І сонечко схиляється над вечір...


Людині Бог дарує стільки сил!


І стільки ж їй ваги кладе на плечі...



То й добре. Бо солодка ця вага,


Ця перед Господом відповідальність.


Вона дорожча за усі блага,


Бо душу вводить в істинну реальність.



Віддатись Богу — ось і весь секрет...


І Він тоді таке... таке дарує!


Він друг... І Він проникливий поет..


Його краса й любов усім керує...



11.05.2015, Донбас




Пил стовпом аж до неба здіймають


Зграї танкових наших колон...


Збройні сили призначення мають


Захищати найвищий закон...



Прийде час той... І наша країна


Покінчить з рабським, хворим життям,


Вийде врешті із темряви плину,


Стане гідним Господнім дитям,



Носієм, охоронцем найвищих


Знань і Божих святих таємниць.


І від демонів будемо ми ще


Захищатись у наших границь.



І просвітленні люди цим військом


Керуватимуть скоро. І ми


Бачим, що ці часи уже близько.


Тож ставайте такими людьми.



Українці! Прийміть цю скарбницю:


Книгу «Баґавад-ґіту» оцю.


І візьміть назавжди у десницю


Зброю, що дав Своєму бійцю



Особисто в день бою страшного


Бог. Ця зброя — духовне знання.


Ці повчання Всевишнього Бога


Розгорніть хоч би де навмання —



І оманою приспані душі


Ваші враз відгукнуться цьому


Одкровенню, воно їх зворушить.


І серця віддасте ви йому.



Все це буде. Це вписано в долю


України, в майбутнє її.


І шляхами страждань, лих і болю


Ми йдемо у чудові ті дні...



12.05.2015, Донбас




Любов природну відповідь в нас викликає.


І відповідь на неї завжди є любов.


Хоча вона не вимагає, не чекає.


Та привертається любов'ю навіть Бог.



Бо безкорислива вона. Це означає:


Любов інкогніто, любов є анонім.


Тож напоказ себе любов не виставляє.


Любов своїм служінням тішиться одним.



Любов до себе не шукає геть уваги.


Любов про себе забуває взагалі.


Любов є джерело блаженства і наснаги.


І перед нею інші речі замалі.



Любов є дещо потаємне і мовчазне.


Любов існує поза будь-яких умов.


Себе поширює вона. Вона заразна.


Любов завжди і скрізь породжує любов.



14.05.2015, Донбас




Я заснув на планеті людей.


Та мій сон переніс мене в інший,


Кращий світ, гарно дуже все де,


Всюди де тільки янголи й ріші.



Був зі мною смартфон уві сні.


Я фотографував ним там квіти.


В них рожеві пелюстки рясні.


Я не бачив таких в цьому світі.



З усіма спілкувався я там.


Там усі адекватні, нормальні.


В них чудова культура, ще та.


Поруч з ними я дуже брутальний.



Сон-екскурсія в райські світи...


Я прокинувся знов у наметі.


Ніч. Якесь почуття доброти


Прихопив я з тієї планети.



Сильне враження. Добре мені.


Але знову туди я не хочу


Ні в реальності, ні уві сні.


І, як завжди, молюсь серед ночі.



Бог!.. В раю, там, Його не було.


А тут є! І прийшло розуміння,


Що у захват мене привело:


Бог є там, де я маю служіння...



17.05.2015, Донбас




Хочуть всі як краще, а виходить інше.


Бо ідуть відважно, а куди — не видно.


Потім кажуть: «Знати все якби раніше...»


І у результаті прикро і обидно.



Бо без Бога вірний вибір неможливий.


Тільки Бог лиш знає правильну дорогу.


Тож, як хочеш мати результат щасливий,


Щиро і смиренно помолися Богу.



І тоді побачиш те, чого не знав ти:


Те, куди й до чого приведуть шляхи ці.


Бачачи, ти можеш вибирати завжди


Вірний шлях. Інакше зробиш лиш дурниці.



Дії всі без Бога невідповідальні.


Повсякчас до Нього ти звертайся, брате.


Він розкриє серцю дивовижні тайни


І в житті твоєму буде участь брати.



18.05.2015, Донбас




Моя молитва... Чарівна вона.


Все, що в ній є, — це Божі Імена.


В ній музика. В ній звуки флейти линуть.


В ній вічність стиснута в одну хвилину,


В одну секунду, навіть у півмиті.


І раптом все брудне у серці змите.


Цей чистий стан не залишає бруду.


Прозорість, ясність, чистота усюди.


Молитва ця пронизує весь простір,


Звільняє світ від заздрості і злості.


Я є душа, Господня наречена.


Зв'язок мій з Ним — молитва нескінченна...



19.05.2015, Донбас




До чого б Воно не торкнулось, все справжнім стає,


Стає все прекрасним і сповненим змістом чудовим.


Таке є Ім'я чарівне, дивовижне Твоє.


Воно все, що хворим було, просто робить здоровим.



Воно проникає у кожну клітину життя —


Життя, що є ракова наскрізь отруйна пухлина,


Одухотворяючи чистим духовним буттям


Усі потаємні його, невід'ємні частини.



І все, що було джерелом болю, лиха і бід,


Усе, що здавалося зайвим, поганим, шкідливим,


Стає бездоганним. Це є дивовижний той плід


Стикання з Ім'ям Твоїм — ніжним, могутнім, сяйливим.



Ім'я Твоє, Господи, стало повітрям моїм,


Мене воскрешаючим, чистим, цілющим бальзамом.


Я в Ньому живу. Я Ним дихаю. Я Його їм.


В захопленості я Його поливаю сльозами.



Йому я цілком віддаюсь. І служу я Йому.


Спілкуюся з Ним. Ним наповнюю час і увагу.


Ділюся Ним з іншими. І повсякчасно тому


Таку відчуваю безмежну, незмірну наснагу.



27.05.2015, Донбас




Це є неправда, що життя не мед.


Моє життя смачніше за нектар.


Через любов. І дивлячись вперед,


Я знаю, що зросте цей Божий дар.



Я маю те, що втратити не можна.


Я маю те, що робить досконалим


Усе життя, коли хвилина кожна


І зараз, і в майбутньому є вдала.



Це не ілюзія, а ясний погляд


На милість Господа і на реальність.


Безмежне щастя... І з цим щастям поряд


За щастя це моя відповідальність...



11.06.2015, Донбас




Смерть чекає на всіх у призначений час.


Не втекти, не сховатись нікому від неї.


Очевидний цей факт надихає всіх нас


Жити вільно, не бігти від смерті своєї,



Жити вільно від страху, в шляхетній красі


Честі, гідності, мужності, вірності Богу.


А той факт, що ми душі безсмертні усі,


Надихає на те саме з іншого боку.



19.07.2015, Донбас




В нестабільному, хиткому світі,


Ні на що де гарантій немає,


Як щасливо і радісно жити,


Тільки мудрий і люблячий знає.



Отже, брате, не прагни багатства,


Влади, слави, утіх і пошани,


А шукай тільки Божого Царства,


Серця й розуму чистого стану.



20.07.2015, Донбас




Історію й долю ми створюєм з вами.


Цей світ згідно з певним законом живе.


Що робимо ми — з нами буде це саме,


Про те, що ми є, мов свідоцтво живе.



Закон той не можна ніяк обминути.


Що не заслуговане, те не пройде.


І просто вчинивши Майдан знов і смуту,


Ніяк ми добра не побачим ніде.



Ми нашу свідомість змінити повинні,


Піднявшись над пристрастями, що в нас є,


Розвинувши трохи, хоч до половини,


Служити народу бажання своє.



Все те, що ми візьмем, нещастям нам стане.


А що віддамо, те і буде у нас,


І в тому щасливому, щирому стані


У світі ми все зрозуміємо враз.



І з баченням тим і з таким розумінням


Влаштуємо все ми без жодних проблем


У спадок майбутнім усім поколінням...


І стільки в житті нам розкриється тем!..



26.07.2015, Донбас




Дві жінки, що я про них дбаю: одна — це дружина,


А друга — Вітчизна, кохана країна моя,


Моя ненаглядна, прекрасна моя Україна.


Любити і пестити їх зобов'язаний я.



У формі воєнній нова в нас сім'я народилась.


Так само народжується Україна нова.


Своїми сльозами і кров'ю своєю омилась


Країна-красунечка, поки слабка, та жива.



Вона набирається сил і виходить із коми,


Вона прокидається після задовгого сну.


Їй треба тепер влаштувати все правильно вдома,


Мов деревцю, скинути листя й ступити в весну.



Ми спалим гілки непотрібні й отруєні листя.


Здорові на їхньому місці нехай відростуть.


Для того ми мусимо бути рішучі і чисті


І взяти на себе цю відповідальність просту.



Просту через те, що не ми, Бог керує всім світом


І все що завгодно для Бога легке і просте.


Нам тільки потрібно засвоїти «Баґавад-ґіту»,


Щоб здатними бути з Ним разом зробити все те.



16.08.2015, Донбас




Моє прагнення, Боже, до Тебе


Мене кличе в обитель Твою.


Але це — саме те, що і треба,


Щоб завжди залишатись в строю.



Бо це прагнення не вимагає


Всі покинути справи Твої


В цьому світі, а просто єднає


Все, що Там, з тим, що тут — на Землі.



А без цього зв'язку я не зможу


Тут нічого зробити ніяк.


Отже клич мене, клич мене, Боже.


Ти є мрія й цікавість моя.



12.04.2015, Донбас




Вічна мудрість мудрих, сила сильних,


Доблесть доблесних у серці нашім.


Усвідомлюючи це, ми вільні


І, будь-що, незламні та безстрашні.



Праведність, що сягне перемоги,


Нам дає Свої благословіння.


Хай ведуть Її шляхи-дороги


Нас, за поколінням покоління.



17.08.2015, Донбас




Шановні, ви бачите, як росіяни


Ретельно людей програмують своїх,


А також тих наших, які, мов барани,


Розвісили вуха і слухають їх,



Як служить цій справі вся їхня система


Науки, освіти, культури і ЗМІ?


Та в світі ще більша існує проблема:


Ще гірше усі зазомбовані ми.



Всесвітня система безбожжя працює,


З дитинства зомбуючи кожного з нас,


Тупих, примітивних дебілів штампує,


Духовних кастратів щоденно весь час.



Безбожна наука, безбожна освіта,


Безбожна культура, суспільство і ЗМІ —


Безбожна система працює по світу,


Всім людям руйнує і труїть уми,



В очей відбирає природну спроможність


Все бачити так, як воно дійсно є,


І тулить на очі полуду-безбожність,


Спотворене бачення хворе своє,



В сердець відбирає спроможність відчути


Реальність, її дивовижне буття,


Щоб в нас не лишилось духовної суті,


Щоб вмерли в нас наші глибинні чуття.



Весь розум, всю силу у нас віднімає,


Щоб нас за худобу тримати могти,


Безбожна система, що душі вбиває.


Тому й живемо ми, неначе скоти —



Трусливі, бо не розумієм, що вічні,


Продажні, бо совість для нас — це дурня,


Лише тільки слово якесь поетичне.


Ми звикли безстидно брехати щодня,



Бо з Богом зв'язок наш давно розірвався.


Тому і життя в нас дрібне і пусте.


Та в того, хто Бога любити навчався,


В житті повнота, щастя й велич росте.



Духовний учитель потрібен людині,


Щоб справжню природу вернути її,


Бо не віслюки ми, не вівці, не свині,


Ми маєм духовні потреби свої.



Потребу в любові до Бога ми маєм,


В близьких і прекрасних взаєминах з Ним —


Лише тільки в цьому ми щастя зазнаєм,


Що є нескінченним, безмежним, міцним.



З цим щастям у серці в нас вщухне жадоба,


В нас вщухне вся заздрість, вся хтивість і страх,


Ми більше не житимемо, як худоба.


Безбожна система зазнає свій крах.



Таку революцію треба зробити,


В війні отакій треба перемогти.


Свідомість свою ми повинні змінити


І щастя у серці своєму знайти.



Це щастя в собі містить мудрість, шляхетність,


Свободу, безстрашність, любов, доброту,


Чутливість, упевненість, людськість і чесність,


Рішучість, терпіння, мир та простоту.



Є книга за назвою «Баґавад-ґіта»,


І ті, хто практично навчають їй, є.


Тож всім нам негайно потрібна освіта,


Що бути людиною здатність дає.



20.08.2015, Донбас




Замрів перший промінь. І ранок новий


Вітає прекрасну країну мою.


Її захисник я, її чатовий.


У зміні ранковій у варті стою.



Насправді життя — річ уповні проста:


Спокійно все те, що потрібно, роби,


Вдоволення Бога метою постав


І серцем усім Його щиро люби.



21.08.2015, Донбас




Жити і молитись — це одне і те.


Бо життя в молитві тільки і буває.


Бо молитва — наче сонце золоте.


Інше — тло, на ньому що вона триває.



Інше — облямівка, а молитва — суть.


Із молитви інше все і виникає.


Як із стовбурини всі гілки ростуть,


Так в молитві Богу все основу має.



Отже дуже просто жити на землі:


Там, де є ти, робиш те, що просто треба,


І твоя молитва на такому тлі


Над усім панує, наче сонце в небі.



Для життя не треба будь-яких умов,


Бо усі умови нам вже Богом дані.


Все, що нам потрібно — чиста совість, мов


Дівчина цнотлива юна на виданні.



Ми завжди в молитві живемо тоді,


І будь-де щасливі, мов у себе вдома,


І будь-де ми ніби риби у воді,


І для нас незнані туга і утома,



І тоді ми входим у Його життя,


Що воно безмежно гарне і чудове,


І думки всі наші, дії, почуття


Сповнені безкраїх радості й любові.



23.08.2015, Донбас




Мати місце своє в досконалому Божому плані —


Це і є сенс життя і його остаточна мета.


І будь-що — поле миру чи поле завзятої брані —


Бог завжди переможець. Ця істина дуже проста.



І якщо ми не хочем нічого, що Богу не треба,


Ми ніколи в житті не зазнаєм поразок і втрат,


Перемога і щастя до нас будуть падати з неба


І в діяльності нашій не буде помилок і вад.



24.08.2015, Донбас




Ніжність сповнює серце мені —


Така тиха, красива і кротка,


Наче зовсім я не на війні.


І цей стан чарівний і солодкий.



Почуваюсь, мов янгол в раю.


Ще й у снах своїх в рай потрапляю.


Але прагну в обитель Твою,


О мій Господи, а не до раю.



В дивних нападах ніжності я


Землю тілом усім обіймаю,


Бо ця гарна планета Земля


Дотик стіп Твоїх лагідних знає.



Я тоді відчуваю себе


Нижче пилу і змішуюсь з пилом.


І тече Твоя ласка з небес,


Що вона мені очі відкрила.



І наповнює серце мені


Така ніжність! — красива і кротка,


Наче зовсім я не на війні.


І цей стан неймовірно солодкий...



27.08.2015, Донбас




Прості то насолоди, чи духовні, вищі,


Життя все з насолод складається, мій брате.


Наприклад, зараз, ніч у патрулю провівши,


Яка це насолода взяти і поспати!



Але життя цілком наповнюють страждання,


Як ним не совість і обов'язок керують,


А на чуттєві насолоди сподівання.


Бажання насолод всі насолоди труїть.



28.08.2015, Донбас




Любов — це є стосунки вічні,


Що завжди свіжі і нові,


Що з часом геть не стануть звичні,


Притуплені чи неживі.



Любові вчитися повинні


Усі. Не примха це ніяк,


А це обов'язок людини.


Любов дає найвищий смак.



Все те, псує життя що, має


Смаки споганені й брудні.


І хіть до тих смаків долає,


Мов супостата на війні,



Найвищий смак. І перемога


Цього у серці почуття —


Обов'язок наш перед Богом,


Перед собою і життям.



30.08.2015, Донбас




В житті буває важко, навіть дуже.


Вірніш, в житті геть легко не буває.


І це є правильно і добре, друже.


За цю вагу я вдячність відчуваю.



Бо ця вага і є Господня ласка.


Насправді все в житті є милість Бога.


Йому я вдячний за мою поразку


Не менш, ніж за велику перемогу.



Він — завжди переможець. Не важливе


Тому ніщо, крім вдячності цієї.


Тож через неї я такий щасливий.


Тож я такий спокійний через неї.



01.09.2015, Донбас




Одне з одним і з Богом єднає


Нас любов Його, чиста і тиха,


Що серця нам вона обіймає


І відводить від зла і від лиха.



Його мудра божественна воля


Є любов'ю найвищої проби.


Ця любов все життя наше й долю


Дивовижною казкою робить,



Все життя перетворює в гарну,


Добру і незабутню пригоду,


Кожна мить не проходить де марно


І все має де вічну природу.



Ця любов назавжди долучає


Нас до себе, а також до Нього


І нам щастя дає надзвичайне,


Що буває лиш в єдності з Богом.



Наша доля вплітається міцно


У життя Його дивні узори —


У своє вічне, первісне місце.


Він нам — небо, а ми Йому — зорі...



Він є нить, ми на ній є перлини...


Він — Володар, а ми — Його почет...


В цій любові ми в захваті плинем...


В цій любові є все, що ми хочем...



06.09.2015, Донбас




Я стверджую: любов не може народитись.


Початку і кінця в любові геть нема.


Любов, яка в нас спить, повинна пробудитись,


А доти ми життя живем своє дарма.



Це наша справжня суть. Без неї ми страждаєм


Від пустоти душі в маяченнях своїх.


Прокинеться вона — і ми тоді згадаєм


Забуту вічність в ній в подробицях усіх.



13.09.2015, Донбас




Щасливим бути є обов'язком моїм,


Тому що це невдячно — бути нещасливим —


Образливо це щодо Бога в наших з Ним


Взаєминах, це є нечесно, некрасиво.



І отже я щасливий. Завжди і будь-де.


Бог завжди і будь-де мені дає, що треба.


До вищих рівнів щастя Він мене веде,


За межі сфер землі і парадизу неба.



14.09.2015, Донбас




Весь в яскравих краплинах роси наш воєнний лісок,


І жовтіючі листя, і сонячні ясні проміння,


І зелені дуби на тлі неба розкрашує Бог


У ранкові тони, наче сипле коштовні каміння.



Мій художник улюблений всюди малює красу.


Ця краса — Його якість, а також властивість Творіння.


Цю красу я з захопленням в серці своєму несу.


Ця Господня краса є об'єктом мого поклоніння.



16.09.2015, Донбас




Любов — це єдність, вічна, непорушна,


В розлуці лиш міцнішає яка,


Це воля, не прив'язаність це душна.


Любов незламна, ніжна і м'яка.



Любов — це скарб, який ніхто не купить,


Любов — це щастя, що не має вад,


Це незалежність з вірністю укупі,


Це в серці дивовижних квітів сад.



18.09.2015, Донбас




Лише про одне варто Бога молити:


Про розум, і те не для того, аби


Для себе добитись чогось, збагатіти


(То дурні такі ставлять цілі й раби),



А щоб свій обов'язок бачити, знати,


Щоб знати, як добре здійснити його.


Все інше зневолює, садить за ґрати,


Стає ланцюгом егоїзму твого.



05.10.2015, Донбас




Бог бавить нас погодою. От диво!


У жовтні літо справжнє. Ще й яке!


Скрізь так приємно, тихо і красиво.


Повітря чисте, тепле та м'яке.



Бог бавить мене. Щедро, ніжно бавить.


Дає все. Просто все. І навіть більш.


З рук власних. Отже хай Його прославить


Оцей простий, маленькій, щирий вірш...



А ще Він забирає. Безпощадно.


Він забирає жадність, хтивість, гнів.


Не хочеться Йому, щоб був я жадним,


Щоб був я хтивим, щоб я скаженів.



А ще Він вчить. А ще дає поради...


А ще Своїм життям собі живе.


В Його життя не проникають вади,


Воно завжди чудове і нове.



Його життя... Це є найбільша милість.


Його життя прекрасніше за все.


Ті люди, що до нього долучились,


В усі часи підтверджували це.



05.10.2015, Донбас




Хоч було тепло по-літньому досі,


В ніч одну вітер північний припер.


Ось і до нас докатилася осінь.


Топимо грубку в наметі тепер.



Затишно, тепло в палатці. І темно.


Дрова тріщать. І спокійно горить


Полум'я гарне, веселе, приємне...


Радість у серце приходить згори...



Божа любов... Наче полум'я ясне,


Гріє нас всіх в цьому світі вона.


Божа любов нескінченна, прекрасна.


З нею мені і війна не війна.



07.10.2015, Донбас




Всі хочуть любові. Та мало хто має її.


Любов — це свідомість душі, що поєднана з Богом.


І справжня любов має точні закони свої.


Наука про справжню любов надзвичайно глибока.



Світ має нагальну потребу в науці оцій.


Погано тут всім. Необхідність у щасті всі мають.


А я про цей світоч любові і щастя в руці


Знання чарівне і цілком наукове тримаю...



08.10.2015, Донбас




Мій любий Господи, я з рук Твоїх


Дари отримую безцінні вічно.


Володарю мій, я ціную в них


Не тільки те, які вони практичні,



А й те, що саме Ти їх дав мені,


Що в них з Тобою є мої стосунки.


Життя мойого нескінченні дні


Наповнюють від Тебе подарунки.



І дивовижний дар останній Твій —


Моя цнотлива, праведна дружина.


Одвічний Всемогутній Друже мій,


Вона — Твоєї милості частина.



Ти з серця власного у неї вклав


Всіх якостей Своїх маленьку частку


І доручив її мені, щоб мав


Я ці думки про Тебе повсякчасно,



Щоб завжди був в захопленості я,


До Тебе вдячність відчував шалену,


На Тебе щоб спрямованість моя,


Розсіяна, нестигла і зелена,



Міцнішала, спіліла день за днем,


А серце щоб ставало все м'якіше,


Щоб усвідомив врешті я одне,


Те, що у світі є найголовніше,



Щоб я відчув любові справжній смак,


Її солодкістю насичив серце,


Щоб я скорбот, щоб я нещасть не знав,


Як я не знаю, як то мулять берці



(Це ще одне з Твоїх чудових див:


Тоді як ноги тут у всіх убиті,


Я скільки б кілометрів не ходив,


Взуття мене не мучить геть ні миті).



Вона прекрасна — в ній Твоя краса.


Вона розумна мудрістю Твоєю.


Вона постійно робить чудеса...


За десять днів я знов зустрінусь з нею...



12.10.2015, Донбас




Мрець де б не був, не може оцінити


Пишноту, велич і красу життя.


Так само й той, не вміє хто любити,


Реальності не має сприйняття.



Він дійсності не бачить і не чує.


Він наче справжній мрець: сліпий, глухий.


Тому для нього Бога не існує.


Для нього світ холодний і сухий.



Його блискаві речі привертають,


Що розчаровується він у них,


Що, блиску крім, нічого геть не мають,


Мов ілюзорні, нереальні сни.



І хоч навколо щастя скрізь безкрає,


Але у нього з ним нема зв'язку.


І досвіду блаженства він не знає.


Убого в його серці і мозку.



Тому для того щоб насправді жити,


Не досить народитися лише,


А необхідно вчитися любити.


Без цього світ розвалюється вже.



13.10.2015, Донбас




Нічим, що не є мій обов'язок, я не займаюсь. Нічим.


Робити хоч щось, крім обов'язку, в мене немає причин.


Потреби мої не цікавлять мене — цим займається Бог.


Добробут влаштовує мій тільки ласка Його та любов.



15.10.2015, Донбас




Чорти і янголи, рай, пекло — все тут поруч...


Цей світ... Але не тут моя одвічна роль...


Я тут, та вже й не тут... І якось в слушну пору


Я назавжди лишу цю суєтну юдоль...



Далеко звідси радощі мої і мрії...


Моя мета... Я йду до неї не один.


Це не самотня подорож... І серце гріє


Зв'язок із тим усім, прямую я куди...



Тримаю руки тих, з ким я іду до цілі.


І одне з одним нас пов'язує любов...


Та доки я ще тут, я віддаю всі сили


Служінню, що мені тут доручає Бог...



17.10.2015, Донбас




Душа із любові складається. Отже любов


Є чистим, нічим не забрудненим станом, о браття.


Любов — це єдине, із чого складається Бог.


А ми — Його частки. Ми — іскри, а Він є багаття.



Та іскра, яка відірвалась від полум'я в тьму,


Не може горіти. Ще трохи потліє і тухне.


Частиною темряви ніби стає. Ось чому


Чуття і свідомість безбожника мертві і тухлі.



Якщо ще не мертві, то хворі, спотворені геть.


І замість любові в них заздрісність, жадність і хтивість.


І це так страшенно болюче, що гірше за смерть,


Бо створює стільки страждань їхня хвора активність.



І людство хворіє вже так, що в агонії мре


І все, що навколо живе, нищить разом з собою.


Від нього смердить і такою гидотою пре.


Але проти лиха цього непоборна є зброя.



Ця зброя — духовна наука, наука про те,


Як видужати, як себе повернути зуміти


До стану природного. І хоч знання це просте,


Спроможне воно все життя ефективно змінити.



І зараз це є вже обов'язком кожного з нас —


Знання це потужне і чисте отримати, щоби


Зробити все те, що від нас вимагає цей час,


Одужати щоб від своєї страшної хвороби.



21.10.2015, Донбас




Все, що добре в твоєму житті,


Із зв'язку з Богом тільки походить.


Отже з Ним поєднатися ти


Не втрачай будь-якої нагоди,



Бо оману, помилки і все


Те, проблеми ти маєш від чого,


Завжди тільки єдине несе —


Втрата вічних взаємин із Богом.



06.11.2015, Потяг Київ-Маріуполь




Я не зрадив Божої любові,


І жорстоким я ніяк не став,


Хоч які скрізь не були б умови,


Хоч я смерті ворогам бажав.



Не з ненависті бажав їм смерті,


А з любові, як це робить Бог.


Саме через це такий я впертий,


Кажучи: «Змагає скрізь любов».



Смерті для душі геть не існує.


Просто треба зупинити зло.


Просто так відповідаю злу я,


Щоб воно — зло — смерть свою знайшло.



Не ненавиджу я геть злочинців,


А злочинність зупиняю я.


І при цьому не втрачає чинність


До усіх істот любов моя.



07.11.2015, потяг Київ-Маріуполь




Мої вірші — не трель солов'я


Для розваги дозвільних естетів...


Ніч. АТО. Дощ. Прокинувся я


У військовому знову наметі.



За годину у варту іти.


Хоч би дощ цей скінчився до того...


Любий Господи, хай тільки Ти


Будеш владарем серця мойого.



Хай все інше я бачу лише


Як Тобою доручені справи.


По-інакшому мислити вже


Я не можу й не маю вже права...



Дощ сильніше й сильніше іде.


Хай собі. Це є геть неважливе.


Дощ — не Град. Та хоч Град, я будь-де


І будь-як повсякчасно щасливий...



Дивовижно, але дощ пройшов.


Так раптово. І вже ясні зорі,


Мов брильянти на бархаті, знов


У небесному сяють просторі.



Дивовижно, бо кілька вже днів


І ночей кілька з діжки неначе


З неба дощ без кінця лив та лив...


Дивно, як Тебе люди не бачать?



Хто поцупив, підступно забрав


Їхній зір і затьмарив їм очі?


Мабуть зайвих багато в них справ?


Або бачити просто не хочуть?



Дай їм ласку: побачать нехай


Всі Твою дивовижну особу.


Дай їм очі, мій Господи, дай!


Дай їм зір щонайвищої проби!



11.11.2015, Донбас




Як вчора, ніч у варті. Знов відкриті,


Не сховані за хмари небеса.


Знов, діаманти мов на оксамиті,


Яріють зорі. Чарівна краса.



Краса завжди була, є й вічно буде.


Краса є вічна. Бо є вічним Бог.


А вся дурня, яку створили люди,


Розв'яжеться, як ниточок клубок.



Здається, що клубок міцний, залізний


І все міцніше стягується ще.


Знов вороги, мов таргани, полізли.


Війна ще не остигла, ще пече.



І хоч буденно стало вже і звично,


Що йдуть бої і ллється людська кров,


Це все мине. Але існують вічно


Господь, душа, життя, краса й любов.



12.11.2015, Донбас




Не треба думати багато,


Щоб розумітися в житті.


Слова срібло, мовчання злато.


За серцем треба просто йти.



Життя не в голові, а в серці.


За почуттям любові йди.


Не є реальним світ концепцій —


Цілком уявний він завжди.



Духовний розум є реальним.


Він просто бачить все як є.


І ти стаєш відповідальним,


Коли цей розум Бог дає.



Віддайся Богу. І побачиш,


Прозріють очі як твої.


В реальність ввійдеш ти неначе.


Ти просто знатимеш її.



А щоб ти зміг віддатись Богу,


Знайди учителя собі,


Що він пройшов вже цю дорогу


Від метушні і боротьби



До щастя у любові й мирі,


До абсолютного знання,


Що він би гідний був довіри.


Знайди його не навмання,



А молячися відчайдушно


Всевишньому, тобі щоб дав


Зустріти бездоганну душу.


І не проґав рідкий цей дар...



Отак отримується мудрість.


І іншого шляху нема.


Отож мозки собі не пудри


І не напружуй їх дарма.



13.11.2015, Донбас




Знання — не інформації сума,


Знання — спроможність бути адекватним,


Знання — це якість серця, не ума,


Коли все бачити людина здатна.



13.11.2015, Донбас




Мене немов нема. Я крихта криги,


Твоїм теплом зігріта випадково.


Розтанули важкі мої вериги,


Розтанули важкі мої окови.



Мене немов нема. Лише служіння,


Натхнення вічне назавжди лишилось


І чарівні Твої благословіння,


Твоє життя, Твоя любов і милість...



14.11.2015, Донбас




Хоч дорога моя все пряміша, ясніша і ширша,


Хоч давно вже вона є не стежка неясна в полях,


Та минуле моє за теперішнє зовсім не гірше,


Добре, гарне і світле воно, як Чумацький той Шлях.



І хоча моя дійсність така неймовірно чудова,


Але сни, що я бачу вночі, не тьмяніші за яв.


Є у всього, що маю і мав я, надійна основа —


Ніжні руки Твої і та ласка, що Ти мені дав.



Ти, мій Господи, завжди за мною по-батьківські стежив.


І була, є і буде незмінною милість Твоя.


Через це мої мрії не мають ніяких обмежень.


Через це отакий у майбутньому впевнений я.



Я ішов за Тобою, хоча і не завжди свідомо.


Ти — той світоч любові, мене що постійно манив.


І мене врешті решт ти повернеш до вічного дому


На долонях Своїх, що знайшов я притулок у них.



18.11.2015, Донбас




Другу, політкоректному дуже,


Вірш цей — відвертий відкритий лист.


Крутить, виляє, хитрує, друже,


Серце твоє, мов лисячий хвіст.



Кажеш: «В житті кожен сам за себе».


Тобто живеш, як вигідно, й все.


Та бути вільним, мов вітер в небі,


Може лиш той, осягне хто це:



Є мій обов'язок перед Богом.


Відповідальність мені Він дав.


Вірність йому — це моя дорога.


Зрада його — найбільша біда.



Отже цей світ — обов'язку поле.


Світ цей — не поле розваг моїх.


Богу служіння — найвища воля.


Спробуй, мій друже, здобудь її.



Дивлячись отакими очима


На все навколо, зумієш ти


Зріти реальність, для всіх незриму,


Замість ілюзії й пустоти.



І ототожнившись зі своєю


Вічною суттю, грай роль свою


У тимчасових подіях. Нею


Щиро керуйся в життя бою.



Тільки тоді не опалий листик,


Сам по собі існуючий, ти.


Тільки тоді ти щасливий, чистий


Промінь Всевишнього повноти.



Це є засади «Баґавад-ґіти».


Знай і у дійсності втілюй їх,


Щоб не ганебно, а гідно жити.


Зичу, щоб ти це зробити зміг.



22.11.2015, Донбас




Тебе шукав, мій Боже, я.


І я Тебе зустрів.


Зустрів. І все моє життя


З Тобою розділив.



А Ти? А Ти життя Своє


Зі мною розділив.


Ти — таїна, що в мене є


Скрізь, що б я не робив.



І чарівний, чудовий стан


Любові й доброти


У серці лагідно постав.


Бо є у ньому Ти.



Я дихаю цим. Це в мені


По венах струменить.


Цим сповнені всі ночі й дні


Постійно, кожну мить.



Мій плин життя не має терть.


Мов надтекучий він.


У ньому не існує смерть,


Немає втрат і змін.



27.11.2015, Донбас




Безбожність робить світ таким жорстоким.


Жорстокість і безбожність — ось що є


Візитна картка цього світу, доки


Не прийме милосердя він Твоє.



Рожевих окулярів я не маю.


І очі не заплющую свої.


Ніщо мене з цим світом не єднає.


Цілком він на безбожності стоїть.



Безбожність — цього світу справжня сутність.


Безбожність — для людських умів тут корм.


У всьому тут безбожності присутність.


Вона тут має безліч назв і форм.



Цей світ брехні, насильства і розбою


Складається з безбожжя наскрізь весь.


Безбожжя прикривається Тобою.


І це суцільно, а не трохи десь.



Безбожність — це релігія єдина


На цій Землі, загальний стан її.


І, як і інші, наша Україна


Коріння вічні зрадила свої.



Але Ти справу тут чудову маєш.


У Тебе дивовижний план тут є.


У цій країні. Саме тут приймаєш,


Мій Господи, служіння Ти моє.



Це те єдине, що мене зв'язало


З народом цим і з долею його,


І навіть на війну мене призвало,


І стало двигуном життя мого.



Ллє дощ. І чути вибухи снарядів.


Мотори бойових машин гудуть.


Я є слуга Твій, я Твоє знаряддя.


І тільки через це я зараз тут.



Хоча не цього світу я частина,


А світу див, любові й доброти,


Але воюю я за Україну,


Бо перемоги їй бажаєш Ти.



29.11.2015, Донбас




Вітер і дощ. Порозкисли дороги.


І не проїхати, і не пройти.


Час молитов і роздуми про Бога,


Про Світ Любові, Життя й Доброти.



Бути у світі, де смерть і хвороби,


Безум і війни, — хіба це життя?


Всі тут в омани ярмі, мов худоба,


Б'ються за геть непотрібне сміття.



Жити отак — це не є наша доля.


Але це нашим бажанням було.


Маєм ми вибір. І маєм ми волю.


Хибний наш вибір і створює зло.



Ти і один тільки ти вибираєш


В кожному випадку вчинки свої


Згідно з бажаннями, в серці що маєш.


Що є важливе — бажання твої.



Знай, що тебе не позбавить ніколи,


Брате, ніхто цього права твого.


Тільки в невігластві наша неволя,


Бо ми не знаєм, бажати чого.



Бути щасливим, мій братику, хочеш?


Отже щасливу людину знайди.


І зазирни в її серце і очі.


Зле тобі, бо ти дививсь не туди.



Щастя і лихо не падають з неба.


Ми прокладаєм самі собі путь.


Отже навчитися щастю нам треба


В тих, хто щасливі, хто з Богом живуть.



02.12.2015, Донбас




Раніш гатили по ночах, тепер цілодобово


Російські Гради. Так у нас розпочалась зима.


Який сюрприз готує нам на Новоріччя Вова?


Хтозна, бо глузду в нього геть і логіки нема.



А все чому? Бо живемо ми стрьомно та безбожно.


І наслідки цього жнемо у вигляді війни,


Гнобительства своїх панів. Та все змінити можна.


Попробуй, брате любий мій, повірити мені.



Світ — це не хаос. В ньому все закономірно й точно.


І про його закони наукове є знання.


Воно охоплює усе, воно є остаточне.


І по науці жити — це не те, що навмання.



Найстародавніше знання, практичне й бездоганне,


Дає можливість скрізь усе побачити як є


І перетворює життя в мистецтво, й наші плани


Приводить в злагоду, і нам могутність надає.



«Баґавад-ґіта»... Розшукай і прочитай цю книгу.


І застосуй науку цю в діяльності своїй.


І все невігластво твоє розтане, наче крига.


І переможцем лишиш ти з нерозумінням бій.



Здійснити зможеш ти усе, про що ти мрієш, брате,


Тому що матимеш зв'язок із джерелом життя,


З Тим, Хто керує всім, що є, і зможеш подолати


Все, і очистити свій дім від бруду і сміття.



Не будеш більше ти таким, як зараз, безпорадним.


Великий успіх це тобі та щастя принесе.


З «Баґавад-ґітою» життя влаштуєш ти доладно.


За що б не взявся ти, завжди виходитиме все.



До перемоги у війні існує шлях єдиний:


Самоосвіта і знання. І іншого нема.


Озбройся цим і захисти, мій брате, Україну,


Як хочеш ти своє життя прожити недарма.



10.12.2015, Донбас




Знаю я, що чекають на мене бої


Важливіші за ці і ще більш переможні.


Хоч які будуть плани наділі Твої,


В них я завжди хочу брати участь, мій Боже.



У спокійній готовності жду я, коли


Застосуєш мене у важливих подіях.


Тож які б далі плани Твої не були,


Розраховуй на мене, знай, Господи: Твій я.



15.12.2015, Донбас




Початок третього тисячоріччя.


Нова епоха набирає хід.


Ми мов мурахи на її узбіччі.


Та саме ми і змінюємо світ.



Світ змінюється. Це не зупинити.


Хто може зупинити сонця схід?


Хоч сили зла скрізь, мов павучі ниті,


Затьмарили собою краєвид.



Коли ховають сонце сірі хмари,


Здається, нібито нема його.


Але той морок зникне, мов примара,


Як зник він геть із розуму мого.



Я бачу сонце, що над нами сходить,


Крізь темряву, яка згустилась знов.


Це ясне сонце світ новий народить —


Світ, де панують чесність і любов.



16.12.2015, Донбас




Якщо ти справді віддаєшся Богу


На практиці, а не собі в умі,


То все ти робиш добре якомога,


В житті ти не халтуриш, брате мій,



Ти добрий чоловік своїй дружині,


Ти добрий батько діточкам своїм,


Громадянин достойний для країни.


Ти служиш Богу — благо з цього всім.



Твоєї відданості Богу міра


У тому, що ти робиш у житті


Для блага інших повсякденно й щиро,


У безкорисливості й доброті.



Відповідальність, розум чистий, ясний,


Безстрашність, непідкупна чесність є


Ознаками, що дійсне і прекрасне


В житті служіння Богові твоє.



Якщо ти віддаєшся Богу справді


Там, братику мій, де ти зараз є,


Всі, що за них ти дбаєш, дуже раді


І серце щастям сповнено твоє.



17.12.2015, Донбас




Кожна істота жива є об'єктом твойого служіння.


Що б не робив ти, метою своєю став благо усіх.


Це неможливо без Бога, зв'язку з Ним і без розуміння,


Бачення факту простого: в житті не існує чужих.



Всі ми єдина родина. І звісно всім, що у родині


Виродок завжди існує. Та виродок цей є твій брат.


Отже бажай блага й щастя найвищого кожній людині,


Навіть якщо ця людина — чудовисько справжнє і кат.



Він є об'єктом служіння твого. І його зупинити,


Як божевільного лікар, є братній обов'язок твій.


Це просто приклад, який ілюструє, як можна служити


Щиро, з любов'ю у всесвіті кожній істоті живій.



Злоба, ненависть і заздрість — помилка, жахлива омана.


Ти є слуга Всемогутнього Бога і всіх через те.


Ти є слуга. І нема у житті щасливішого стану.


Краще за все у житті — мати серце таке золоте.



19.12.2015, Донбас




В житті безцінна кожна мить,


Якщо вона свідома,


Якщо любов, яка струмить


Скрізь, нас веде Додому.



Життя в свідомості такій,


Хоч де воно живеться


І незалежно від подій,


Життям справдешнім зветься.



06.01.2016, Донбас




Із долонь Твоїх, з вічних духовних небес


Ллється сила блаженства, краси й доброти.


Все життя моє — струм неймовірних чудес,


Бо його осереддя, мій Господи, — Ти.



07.01.2016, Донбас




Немає жодної людини,


Щоб в неї не було в житті


Для щастя й вдячності причини.


Але щасливі й вдячні ті,



Хто це цінують, хто не тужать


Через велику кількість лих,


Хто терплять, мов жару і стужу,


Біль від ударів будь-яких.



Хто обирає щастя й вдячність


Від крихти милості Творця,


За це отримує удачу


І Божу ласку без кінця.



Бо щастя є талан щасливих.


Тому щасливим, брате, будь,


Побачити щоб щастя зливу.


Це конче так, а не мабуть.



07.01.2016, Донбас




Братику, тобі зустріти необхідно


Справжню безкорисливість і доброту,


Щоб цілком було для тебе очевидно:


Бог існує, Бог з тобою завжди тут.



Як влаштовано цей всесвіт, щоб збагнути,


Неодмінно треба мати досвід цей.


А інакше зляканий і довбанутий


Ти, в безбожжя надивившися лице.



Ти не віриш, бо тобі завжди брехали.


Ти не відчуваєш, бо закрив своє


Серце, бо тебе всі експлуатували.


От ти і не бачиш, що Всевишній є.



Отже розшукай, знайди того, мій брате,


Хто є мудрий, чистий, вільний від злоби,


Хто тебе ніколи у житті не зрадить,


І його всім серцем просто полюби.



І коли людину ту ти зрозумієш,


Зрозуміти зможеш ти усе тоді,


І щасливим стати назавжди зумієш,


І побачиш Бога у своїм житті.



09.01.2016, Донбас




До чогось ставитись погано


Нема ніяких геть підстав.


Усе іде за Божим планом.


І кожен там де треба став.



Все необхідність певну має.


Не викинути з пісні слів.


І той, хто таїну цю знає,


Живе під струмом щастя злив.



14.01.2016, Донбас




Володарю мій, радосте моя,


Чому я завжди впевнений в удачі,


Ніколи страху геть не знаю я,


Щасливий вічно, божевільний наче?



Хіба цей світ не світ брехні і зрад?


Хіба цей світ не підлий і жорстокий?


Хіба мав мало болі я і втрат


За сорок п'ять своїх бурхливих років?



Хіба у світі не панує зло?


Хіба скрізь люди не живуть мов звірі?


Що є те непохитне джерело


Тобі моєї, Господи, довіри?



Ти Сам, Твоя любов, Твої дари,


Оця Твоя присутність в кожній миті


З одвічної, первісної пори


Так близько, тут, в мойого серця світі,



Життя мойого цей солодкий смак,


Захищеність незмінна й цілковита


І крил моєї волі тихий змах,


Твоя долоня, щедра і відкрита,



Твоя долоня — та, що я у ній


Живу в безпеці повній і постійній,


О Господи мій, о притулку мій,


Такий ласкавий, добрий і надійний.



17.01.2016, Донбас




Індійська казочка про антилопу чарівну


Є алегорія, є натяк на стосунки з Богом.


Ті, хто в стосунках з Ним шукають вигоду одну,


Крім вигоди тієї, не отримають нічого.



А ті, кому не золото потрібно, не скарби,


А Сам Господь і увійти в Його життя можливість,


Ті, хто не є користолюбства власного раби,


Любов для кого має вищу цінність і важливість,



Є найрозумніші, найщасливіші з-поміж всіх.


Вони цілком самодостатні, незалежні й вільні.


Якби таким життям у світі кожний жити зміг,


То закінчились на землі б всі розбрати і війни.



26.01.2016, Донбас




Коли людина вільна і щаслива,


Коли людина здатна на любов,


Тоді для неї більш за все важливо


Й потрібно, щоб в її житті був Бог.



Коли людина є самодостатня,


Їй хочеться взаємин з тим, хто є


Таким же, як вона, бо це останнє


Бажання, що, мов сонце, в ній стає.



Бажання це є вічним. І без того,


Здійснити щоб його, душа ніде


Не знайде повноти. Стосунки з Богом —


Те, що вона шукає скрізь і жде.



Бо прагнуть воля і самодостатність


Служити. І потрібен їм об'єкт


Любові, що єдиний має здатність


Прийняти те, що в їхній суті є.



04.02.2016, Донбас




Ми пов'язали себе з хибними речами.


Ми пов'язали себе з хибними людьми.


Всі наші прикрості, трагедії, печалі —


Ілюзії, що народилися з пітьми.



Ми пов'язали себе з зовнішнім, несправжнім,


Примарливим, облудним, хибним світом снів.


Тому нам у житті буває зле і страшно,


І набагато зліш, страшніш, ніж на війні.



Тому не впевнені ми у житті ні в чому:


Ні у майбутньому, ні в інших, ні в собі.


Ми загубились. Ми пішли колись із дому.


І ось проводим час за хибне в боротьбі.



Хто ми і звідки? І чому ми тут страждаєм?


Ми — вічні душі. Ми із вічності. І в нас


Приховані скарби, що ми про них не знаєм,


Але шукаєм їх, шукаєм повсякчас.



Але шукаєм ми їх зовні, де нема їх.


Тому й страждаєм, що шукаємо не там.


І тільки той, хто їх знайшов, достотно знає,


Де вони є, бо скористався ними сам.



Знання, як ці скарби знайти, просте і ясне.


Двадцять хвилин його отримати бере.


І двадцять років, сповнених відкрить прекрасних,


Займає практика. І ти стаєш царем



Свого життя, яке було злидарським досі,


Яке проводив ти в пітьмі і в ланцюгах.


Це не питання віри. Це є справжній досвід


Всіх, хто пройшов цей гарний і величний шлях.



07.02.2016, Донбас




Нечутливість до того, що добре, що ні,


Сліпота до реалій життя,


Пробування в своєму оманному сні,


Хворі і безконтрольні чуття —



Це, на жаль, є ознаки сучасних людей.


Звідси наші нещастя завжди.


І не знайдете виходу, браття, ніде


Ви ніколи з цієї біди,



Крім знання, що відкриє вам очі душі,


Поєднає ваш дух з джерелом


Існування, покаже: уяви чужі,


Що нав'язані зовні, є злом.



Це знання є всередині нас, в серці, тут,


Під покровом, під шаром пітьми.


І є методи, що нас до нього ведуть.


Знати їх зобов'язані ми.



І ніщо інше в світі нам допомогти


Не спроможне. Достотний це факт.


Все найкраще в людині — це плід чистоти,


Це знання і свідомості знак.



Хто не може приборкати жадність в собі,


Владолюбство, гнів, хтивість, пиху,


У життєвій за правду і честь боротьбі


Зазнає лиш поразку лиху.



Щось змінити навколо спроможний лиш той,


Хто в собі має силу і мир.


Справжній лідер суспільства і справжній герой


В першу чергу собі командир.



Книга «Баґавад-ґіта» — це низка ключів


Від кайданів на нас, від в'язниць,


А також від усіх, що існують, скарбів,


Всіх секретів і всіх таємниць.



Це знання темну ніч перетворює в день


Світлом, що є всередині нас.


Лиш людина нещира й тупа, наче пень,


Вихід зовні шукає весь час.



Зовні стане все добре тоді лиш, коли


Буде добре все в серці, в умі.


Отже «Баґавад-ґіту» вивчаймо й, з колін


Вставши, будьмо героями ми.



Не тирани створили рабів, а раби


Породили тиранів, тому


Припинімо рабами ми бути, аби


Тиранії здолати пітьму.



13.02.2016, Донбас




Кого вибирати ми маємо в уряд —


Проблема завжди актуальна й жива.


«Божественні і демонічні натури» —


У «Баґавад-ґіті» це ціла глава.



Потрапити в уряд лиш демони раді.


А з чесних людей дуже важко знайти


Того, хто захоче робити у владі,


Тому що обов'язки там непрості.



Народові чесно і вірно служити


На вищих посадах — не мед це, а труд,


Де треба цілком безкорисливо жити,


Віддавши суспільству себе без облуд.



Це жертва своїм особистим заради


Того, щоб щасливими інші були.


А ті, хто жадають продертись до влади,


Начхають на всіх, продеруться коли.



Кого вибирати ми маємо в уряд —


Проблема завжди актуальна й жива.


«Божественні і демонічні натури» —


У «Баґавад-ґіті» це ціла глава.



16.02.2016, Донбас




Хто піклується, дбає і б'ється за тих, що є поруч,


За народ свій, за щастя його, хто насправді живе


Згідно з Божим одвічним законом у будь-яку пору,


В того серце — не морхлий буряк, в того серце живе.



Тільки в серці, що любить, є щастя, життя і наснага.


А любов — це дбання, а любов — це віддача себе,


Безкорисливе, вірне служіння, це щирість, відвага.


Тож любов віддає, а не все звідусюди гребе.



Але щоб цю любов, це служіння своє віддавати,


Не плюндруючись і не шкодуючи, що все віддав,


Необхідно зв'язок з джерелом всього всесвіту мати,


Щоб порожнім, щоб виснаженим ти ніколи не став.



І на практиці це неможливо без «Баґавад-ґіти» —


Стародавньої книги, яка все знання надає


Про мистецтво життя, про найвище мистецтво у світі.


Той, хто має його, завжди скрізь переможцем стає.



19.02.2016, Донбас




Смирення... Спокій, сила, перемога,


Любов і щастя з нього постають.


І з нього постають стосунки з Богом.


Смирення — це душі є чиста суть.



27.02.2016, Донбас




Смирення — це у серці спокій,


Будь-що хай коїться собі,


Це незворушність, навіть поки


Іде навколо лютий бій.



Смирення — це є вдячність щира


Творцеві за своє життя.


Смирення — це могутня сила,


Це найсолодше почуття.



27.02.2016, Донбас




Насправді кожний прагне доторкнутись


Душею до краси й служити їй.


Бажає кожне серце розгорнутись.


Бо скутість завдає найбільший біль.



Відсутність повноти — це неприродно.


І серце без найвищого смаку


Приречене лишатися голодним —


Життя проблему має отаку.



Солодкі, чисті, чарівні стосунки —


Це те, без чого все життя пусте.


Хай в нас великі банківські рахунки,


Хай в нас є влада, та це все не те.



Всепоглинальна ніжність, що чарує,


Що зупиняє струм думок і час,


Що в серці насолоду генерує, —


Ось повнота, призначена для нас.



Стан вічності — це просто стан любові,


Що час перемагає назавжди.


Любов і чистота — такі умови


Для відчуття свободи й повноти.



Любов... Це шлях, мета і та коштовність,


Що заспокоює бентежний ум


І в ньому установлює безмовність


Блаженну замість нескінченних дум.



Любов — кінцева заповітна цінність.


Без неї всі скарби землі — ніщо.


Любов, і все. Лише таку відмінність


Між вічним і минущим я знайшов.



27.02.2016, Донбас




Я — душа. Я — не тіло, не ум.


Я — божественний дух непоборний.


Я — служіння Всевишньому струм


В отакій особистісній формі.



Я — душа. Я — служанка Його.


Ну а тіло і ум є знаряддя,


Інструмент для служіння мого


Задоволення Бога заради.



03.03.2016, Раденський полігон




Мій Господи, в мене день кожний — це диво.


І кожна година — Твій дар черговий.


І в серці моєму так гарно й щасливо!


Воно відчуває Твій подих живий.



26.03.2026, Нова Маячка




Ти граєш в хованки зі мною, Боже...


Ти — таємниця, диво... Ти — любов...


І я Тебе скрізь і завжди знаходжу...


Я в Тебе виграю, хоч Ти і Бог...



26.03.2016, Раденський полігон




Красиві, чисті, добрі всі бажання


Обов'язково здійснюються Богом.


І я, не боячись розчарування,


Торую мріями життя дорогу.



Безкрає щастя — це талан, це доля,


Що Богом уготовані всім людям.


Та, браття, маєте ви власну волю


Зробити так, що щастя вам не буде.



Ви робите все так, щоб зіпсувати


Безкрає щастя, що вам Бог дарує.


То хто ж, крім вас, у цьому винуватий?


Чому дурне безбожжя в вас керує?



Страждання ваші — це ваш вибір власний.


Ви вибрали невігластво й безбожжя.


Змініть свій вибір, виберіть прекрасне


Життя — щасливе і непереможне.



Брати, якщо ви виберете Бога,


Найвища мудра, нездоланна сила


Приходитиме вам на допомогу


У справах — добрих, чистих і красивих.



27.03.2016, Раденський полігон




Як наші безкорисливість і чистота,


Самопожертва, чесність, непідкупність, смілість


Сягнуть тієї точки, де їх висота,


О браття, приверне до нас Господню милість,



Тоді ми зможем в Україні все лайно


З державного повичищати апарату,


Вернути вкрадені ним гроші та майно


І винуватців справедливо покарати.



Несхибне, точне, наукове є знання,


Яке описує процесів цих закони,


Яке в старі часи отримало звання


Царя всіх знань і вищу царствену корону.



Герою, що повстав на битву проти зла,


Повідана у давнину Всевишнім Богом,


А потім з часом майже втрачена була


Наука ця про таємниці перемоги.



Баґавад-ґіта. Вимагає зараз час,


Щоб ми, брати, опанували цю науку,


Тому що є відповідальністю всіх нас,


Щоб перейшла в країні влада в гідні руки.



29.03.2016, Раденський полігон




Весна. Піски. Безкрає небо синє.


І сонце золоте. І в серці рай.


Сосновий бір. І з того бору лине


Прекрасний, ніжний спів пташиних зграй.



Про все минуле спогади чудові.


Чудове відчуття того, що є.


Приходять вірші. В кожному їх слові —


Чудове щастя золоте моє.



Чудові мрії. Я дивлюсь в майбутнє.


І бачу стільки добрих, гарних змін.


Тому що Бог завжди і скрізь присутній.


Тому що отакий чудовий Він.



30.03.2016, Олешківські піски




Сяє сонце. Та в темній печері


За свічу вічна йде боротьба.


Там завалені каменем двері.


Там обман, заздрість, підлість, ганьба.



Сяє сонце. Вберіть просто камінь.


Двері навстіж розкрийте, брати.


Пийте серцем, очима, руками


Ці проміння краси й доброти.



Алегорія це. Але дійсно


Тьми, що всі живете ви у ній,


Що на вас все життя вона тисне,


Не існує. Це висновок мій.



Ну а що ж відбувається справді?


Через що ваші біди усі?


Через що скрізь в вас визиск і зради,


І продажність з правічних часів?



Ви сліпі, мов кроти. Всі ви хворі.


Закриває полуда ваш зір.


Ви не бачите сонце і зорі.


Звідки ж буде в вас щастя і мир?



І оце вже не іносказання —


Це діагноз. Хоч вірте, хоч ні.


Вам потрібно усім лікування,


Що колись приписали мені.



Не було щоб ні в чому нестачі,


Щоб з надлишком у вас все було,


Кожний з вас щоб царем був неначе,


Подолайте однісіньке зло:



Цю хворобу невігластва кляту


Подолайте. Печеру нещасть


Оберніть в лікарняну палату


З лікуванням, що зір всім вам дасть.



Ви сліпі зараз і божевільні.


І тирани, і жертви — ви всі,


Якщо чесно, мов діти невинні.


Зрозумійте слова мої ці.



Все, що робим ми, треба робити:


Воювати, трудитись як слід,


І кубло те пацюче розбити,


Що гнобить наш народ стільки літ.



Але це, любі браття, насправді


Не розв'яже само по собі


Геть нічого. Послухайтесь правди:


Це не перший об'єкт боротьби.



Зла хвороба невігластва — ворог,


Що усіх ворогів джерело,


Це єдине, що створює морок


І що створює будь-яке зло.



Сяє сонце. Вберіть просто камінь.


Двері навстіж розкрийте, брати.


Пийте серцем, очима, руками


Ці проміння краси й доброти.



30.03.2016, Олешківські піски




Віра у Бога — це добре. Сліпому


Поводиря зовні добре знайти.


Віра — такий поводир. Та потому


Бачення власне нам треба в путі.



Очі душі треба згодом розкрити,


Бо небезпечно іти навмання


Навіть із вірою нам в цьому світі,


Навіть з найкращим, найвищим знанням.



Очі душі, справжнє бачення власне —


Те, з чим ніколи ніщо не зіб'є


Нас зі шляху, бо нам видно все ясно,


Бо у самих нас тоді зір вже є.



30.03.2016, Олешківські піски




Олешківські піски. Брама-мухурта. Тиша.


Ще півтори години до світанку. Ніч.


Духовна практика — це є найголовніша,


Найважливіша у житті людини річ.



Щоночі будить Бог мене, щоб я молився,


Лишивши свій намет, відправившись в піски,


Про те, щоб мій обов'язок мені відкрився,


Про те, щоб мав я чисті серце і мізки,



Про вічні з Ним мої взаємини чудові,


Про тих, за кого я відповідаю, і


Про те, щоб я ішов дорогою любові,


І щоб ніколи я не зраджував її.



В небесній вишині яскраво світить місяць.


І кидає бархан велику, довгу тінь.


Для молитов моїх піски — найкраще місце.


Вночі молитись тут — вінець моїх хотінь.



З юнацтва мріяв я про молитви в пустелі,


Та досі у житті пустелей не стрічав.


Молився в храмах я, в печерах і на скелях.


І ось мені Господь пустелю справжню дав.



Виконує Він всі бажання, примхи навіть,


Якщо немає геть корисливості в них.


Нехай Він повсякчас в моєму серці править,


Нехай Він повсякчас живе в думках моїх.



31.03.2016, Олешківські піски




Щастя моє, сонце в небі моєму невгасне,


Господи мій, осереддя любові й краси,


Мріє моя, у життя Своє чисте й прекрасне


Ти поманив, Ти безмовно мене запросив.



Щастя моє, Ти Свої чарівні таємниці


Тихо мені відкриваєш потрошку щодня.


І з забуття, з амнезії, з омани в'язниці


Так повертаюся знов до свідомості я.



Щастя моє, Ти мене не залишиш ніколи.


Вічно мені Ти даєш спілкування Своє.


Я повсякчас Тебе чую як совісті голос.


І як любов моє серце красу Твою п'є.



Щастя моє, моїх серця і розуму змісте,


Разом з Тобою живу я і ночі, і дні.


В світі Твоєму я маю свої роль і місце,


Що споконвіку законно належать мені.



07.04.2016, Чернігів




Релігія — це, як і атеїзм,


Не щось духовне, це матеріальне.


Хоча духовна справжня ціль її,


Хто ціль цю усвідомлює реально?



Не до релігії — до Бога ми


Душею прив'язатися повинні,


Зв'язати з Ним свої серця, уми.


На це не здатні віслюки і свині,



Але для цього все життя людське


Призначене, це місія людини.


Людське життя коштовне отаке,


Бо Божого життя воно частина,



Якщо живеться з Богом і Йому


Присвячене, від Нього невід'ємне.


А всі проблеми маєм ми тому,


Що, як тварини, живемо даремно.



Ми живемо сліпі, немов кроти,


Бо бачити без сонця неможливо.


Бог — наче сонце. Отже, брате, ти


Себе з Ним пов'яжи і будь щасливим.



Бо без стосунків з Ним ми є пусті.


Їх брак утворює безмежні діри,


Безмежну порожнечу у житті.


Це не питання віри чи невіри —



Бог є реальність, незалежна від


Релігії, світогляду твойого.


І брак стосунків з Ним — причина бід


Усіх, бо розум ми черпаємо у Нього.



Практичність, мудрість, чесність і любов,


Незламність, щастя, непорушний спокій


В твоє життя ніяк не прийдуть, Бог


Не прийде у твоє життя допоки.



Проблеми всі — від того, що Його,


Того, хто всі мотузочки тримає,


Ми не враховуємо. Ось чого


Життя в нас надтекучості не має,



Ось через що у нас усі тертя


З собою, з іншими, з усім творінням,


Ось через що у нас усе життя


Є цілковитим непорозумінням.



28.05.2016, Чернігів




Ми кращого для себе не шукаєм,


Бо все найкраще в нас з тобою є.


І тільки той, хто щастя вповні має,


Для інших справжнім опертям стає.



Ми не за особисті інтереси


Б'ємося, бо вже дав усе нам Бог.


Одна мета в поета й поетеси —


Це просто розповсюдити любов.



Любов неперевершено красиво


Керує кожним, в кому є вона,


Дає наснагу, розум, вправність, силу.


І мир. Любов — це мир, а не війна.



Це мир у серці. Тільки в цьому стані


Виходити на поле битви слід.


Лише через любов в нас те настане,


Чого бажає разом з нами світ:



Над гнітом зла жадана перемога


Тих безкорисливості й доброти


В суспільстві та державі, що без Бога


Й любові геть до них нам не дійти.



Любов — це чистота, це справедливість,


Це ставлення до всіх, як до сім'ї


Всевишнього, це мудрість, це правдивість.


Повинні всі отримати її.



04.05.2016, Чернігів




Людина, що щодня душею не муркоче,


Занурюючи серце в існування Бога,


У світ любові, має невидющі очі


І хибить, бо не видна їй її дорога.



Вона немудра, хоч така собі заумна


(Бо мудрість — це любов, яка цілком духовна).


Через минуще їй то боляче, то сумно.


І б'ється в скло вона, мов муха невгамовна.



Людина є душа. І тілом їй не стати.


Бо тіло — лиш скафандр, надягнений на неї.


А щоб відчути душу, треба муркотати,


Стикаючись, спілкуючися з Богом, нею.



Інакше їй не видно і не зрозуміло,


Хто є вона така, чого насправді хоче.


Страждає в неї все, і в першу чергу тіло,


Якщо вона щодня душею не муркоче.



06.06.2016, Чернігів




Це світ перевертнів. Це небезпечний світ.


Ти неспроможний зрозуміти тут нічого,


На тебе тут чекає безліч лих і бід,


І жахів, поки ти відірваний від Бога.



Чи плавають без аквалангу в глибині?


Ні. Це не просто небезпечно — це смертельно.


Чи мандрувати без води, скажи мені,


Спроможний довго хтось в місцевості пустельній?



Без Бога, мов в болоті, ти без опертя.


Без Бога задихнешся ти, мов без повітря.


Електродвигуни без живлення — сміття.


Так і душа без Бога. В ній немає світла.



Обклався іграшками ти. Але вони


Тебе зжеруть, тебе знесилять і погублять.


Без Бога роки, що прожив ти, — просто сни.


Бо любить тебе Бог, а іграшки не люблять.



З'єднавшись з Богом, станеш невразливим ти.


Він дасть і бачення реальності, і розум,


І мудрість у комплект до серця чистоти.


Тоді тобі що представлятиме загрозу?



16.07.2016, Чернігів




У кожного місія є у житті.


Всяк має багато здійснити.


Але щоб побачити здійснення ті,


Потрібно лише полюбити.



Любов... Справжня місія наша — вона.


І щойно вона в нас засяє —


Вся місія здійснена. Тільки луна


Її далі просто лунає.



Все те, що потрібно зробити, само


Так автоматично, природно


Стається тоді. Бо ми віддаємо


Любов цю в служінні народу.



Ми маєм від Бога найвищий наказ:


Люби і отак будь щасливим.


Любов робить місії гідними нас


І все неможливе можливим.



19.07.2016, Чернігів




В порядності і чесності є смак,


Перед яким багатства всі і влада —


Пусте бадилля та сміття. Хто так


Це відчуває, в того все до ладу,



І так щасливо він собі живе,


І завжди має вільний вхід до Бога.


А в кого серце мертве та криве —


Ні щастя, ні смаку в житті у того.



Він може пришахраїти собі


Мільярди, може правити народом,


Але його розкатаній губі


Замало, бо така її природа.



Природа жадності — така біда,


Яка своїм рабом людину робить.


Її душа, зачахла і бліда,


Ніякої відради не знаходить.



І думає вона: «Ну ще мільярд


З людей потрібно вичавити якось,


Щасливим бути щоб». І це не жарт,


Це є свідомості такої якість.



Хвороба, божевілля це таке,


Та ще й заразне і невиліковне.


А чесне серце — добре і м'яке,


І радості, і благодаті повне.



25.07.2016, Чернігів




О Всевишній, о Господи, Ти — предводитель героїв,


Справедливих, безстрашних, шляхетних і мудрих людей.


Перемога, удача і щастя даються Тобою


Тим, хто вічним шляхом Твоїм вільно і чесно іде.



14.08.2016, Чернігів




Духовний Світ — це світ, де я потрібний,


Де я щасливий тим, що я роблю,


І повсякчас покращувати здібний


Життя Осіб, що вічно Їх люблю.



І жити в Ньому — це не є заслуга,


Не є це привілей. Бо Він — мій дім,


Законний, вічний. А от з Ним розлука —


Минуща і примарна, наче дим.



Бо чистий і здоровий стан — природний.


Ми створені такими. Отакий


Наш невід'ємний статус благородний —


Бездонний, а не зверхній і мілкий.



Духовний Світ — це є реальність духу.


І кожний з нас насправді — чистий дух.


І лиш душі занепад і розруха —


Причина всіх занепадів, розрух.



Не треба, крім бажання, нам нічого,


Щоб вийти із занепаду цього, —


Бажання сталого віддати Богу


Свої серця, що власність є Його.



20.08.2016, Чернігів




Духовний ліс... Людина, чиє серце там живе


І дихає отим повітрям щастя і свободи,


І почуття любові — вічне і завжди нове —


П'є там, неначе сік, що ллється з чарівного плоду,


У цьому світі може все. Нема їй перепон.


Для неї неможливого нічого не існує.


Бо світом цим вона ніяк не спіймана в полон.


Бо особисто в ній сам Всемогутній Бог панує.


Цей стан є стан смирення. Це всепереможний стан.


Смирення. І нічого просто не потрібно більше.


Бо все-все інше Бог смиренному дарує Сам.


Всі гідності смиренню вслід самі приходять інші.



21-22.08.2016, Чернігів




Він був найкращим з того, що в житті я бачив.


На Нього я дививсь із захватом, але ж


Поквапився від Нього геть піти, неначе


Від крадія, бо мав Він доступ скрізь без меж.



Мені здававсь Він тим, хто хоче щось забрати.


І Він забрав: вкрав серце, мов живий рубін.


І я щасливий дуже, неймовірно радий.


Бо серце щастям, радістю наповнив Він.



Він вкрав. Але Себе мені лишив натомість.


Тут, в грудях, Він в мені живе й панує Сам


І надає мені просвітлену свідомість,


Перетворивши все моє єство в Свій храм.



24.08.2016, Чернігів




А люди насправді праві, коли кажуть, що Бог


У кожного свій. Хоча Він безсумнівно єдиний.


У кожного з Ним є своя неповторна любов.


І кожен із нас є Його неповторна частина.



У кожного з нас неповторні стосунки з Ним є.


Та нами, на жаль, тимчасово вони позабуті.


Він вічно до кожного ставлення має Своє.


І ставлення це є любов. А що ще може бути?



І Божа любов має стільки відтінків! Тому


Для Нього ми всі унікальні, ми всі особливі.


Всяк є тим, призначений певний відтінок кому


Його почуттів — чистих, щирих, красивих, щасливих.



Стосунки ці з Ним нерозривні і незруйнівні,


Насичені дивним смаком, чарівним і духовним.


Потрібно взаємини з Ним відновити мені,


Щоб став я навічно безмірною радістю повним.



Але навіть зараз мій Бог є в моєму житті.


Він — Світоч Любові. Обличчя Його має колір


Осяйно-злотий, найпрекрасніші риси святі.


Одна з рис Його — це повага до нашої волі.



Він не зазіхає на нашу свободу. І Він


Не судить і не карає. Він — Бог Милосердя.


Він в серці моєму вчинив стільки радісних змін!


Розтоплює Він егоїзму і заздрості тверді.



В очах Його сльози. То сльози Його доброти,


Його співчуття до людей жалюгідного стану.


Він мій, і я можу ділитись Ним. Отже і ти,


Мій брате, отримай в служінні Йому все жадане.



05.09.2016, Київ




Початок вересня. Ріка Десна. І ліс.


Ріка життя. Ліс вічності. І щастя небо.


Реальність — це краса. Вона не знає криз.


І щоб не знати криз, реальність знати треба.



Знання реальності — прозора чистота,


Що через неї суть усього бачать очі.


Там, де знання, там Бог, любов і доброта.


І будь-яка душа знання такого хоче...



07.09.2016, Чернігів




Життя природна повнота,


Природне щастя — от


Законне право і мета


Усіх живих істот,


От в чому сенс, от в чому зміст


Стосунків з Богом є.


Живим, щасливим бути хист


Зв'язок з Ним надає.


Не для загробних вигід з Ним


Зв'язався серцем я,


А бути зараз, тут живим


І повним ціль моя.


З Його життям життя своє


Я просто поєднав.


І повноту, що в ньому є,


Отримав і зазнав.


Повітрям як легені я


Наповнюю завжди,


Або, відчувши спрагу, як


Я п'ю ковток води,


Жадає бути Богом так


Наповнена душа.


Життя природна повнота —


Напій з Його ковша.



12.09.2016, Чернігів




Всі мрії здійснюються. Всі без винятку. Завжди.


Це факт. Він перевірений життям і вічним часом.


Мій власний досвід каже: сад бажань дає плоди


З садами волі, щастя, доброти й любові разом.



Життя непереривне, ціле. Боже і моє.


Воно одне. Нема кінця у нього і початку.


Я віддаю йому все, що воно мені дає.


І на житті є Божий підпис та Його печатка.



Життя — це єдність. І дефрагментацію життя


Потрібно здійснювати регулярно. Це важливо.


Щодня потрібно зв'язувати розум і чуття


З чуттями Божими і Божим розумом чутливим.



Це є законом щастя, здійснення бажань і мрій:


Не відокремитись від Бога, бути в Його русі.


Бог є єдиним, що я маю у житті. Він — мій.


І я Його бажанням, мріям, щастю віддаюся.



17.09.2016, Львів




Всі хочуть, щоб добре. Але...


Це вада оцього стану.


Він завжди породжує зле.


Він створює завжди оману.



Як попали в цей стан? А так:


Господарями життя бути —


Ваша, люди, хибна мета.


Та це неможливо по суті.



Ми — життя любі, кохані діти.


Це відкриває очі.


Служити йому, а не володіти.


Але володіти хочуть.



Господар життя безкорисливий.


Коли любові очима


Його чарівні побачите риси ви,


Життя вам двері відчинить.



Вся ваша біда — що сховались від Бога.


Навіть релігія — стіна між вами і Ним.


Ніби вона вам для того щоб не бачити з-за стіни.



Бо якщо маєте бачення,


Невідповідальність уже неможлива


За здійснення свойого призначення,


За те, щоб життя всіх стало щасливе,



За те, щоб совість у вас була,


За те, щоб у грі були чесні правила,


За те, щоб себе признати автором зла,


А не диявола.



Який диявол?! Будьте здорові!


Диявол — це серця вашого стан,


Це відокремленість від любові,


А не якийсь з копитами пан.



Відокремленість. «Я» і «моє».


І стали сліпі.


Забули, хто ви насправді є.


Ви — не тіла. Бог вас не з глини зліпив.



Ви — душі. Це факт, а не поетичний вираз.


А тіла — з бортовими комп'ютерами машини.


Зловили комп'ютерний вірус.


І абияк перепрошили...



Вас стільки дурили! Тепер слово Бог


У вас викликає нудоту.


Вам вже проповідували про любов


До сьомого поту.



Я був, як ви. Тож як розумію я вас!


Просто потрібне серце хоробре,


Щоб на волю вирватись в добрий час.


І отоді все буде добре.



19.09.2016, Мукачеве




Любити життя, розуміти його


І дбати, мов батько, про нього —


Такий дух і настрій служіння мого


Життю як енергії Бога.



20.09.2016, Карпати




Якщо за здійснення призначення свого


Відповідальність ти не візьмеш цілковиту,


Тебе залучить інше. І в ярмі його


Ти заблукаєш в темних нетрях цього світу,



Загубишся, загинеш, втратиш вірну нить,


Зазнаєш крах і гострий біль розчарування.


Тож не бери на себе більше, ніж велить


Тобі твоя природна роль у існуванні.



Шлях власного обов'язку не підведе,


Хай ти виконуєш його недосконало.


І тут потрібна вірність. Тут і більш ніде.


Не дозволяй, щоб інше душу поглинало.



Це шлях пригод, цікавих, радісних відкрить.


Він сам дає наснагу, розуміння, сили,


Умиротворення і впевненість, і нить,


Що з вічним щастям зв'язує тебе красиво.



Не вір нікому і нічому, з ким і з чим


Твоє свободне серце в унісон не б'ється.


Бо, крім любові, у життя нема причин.


І ця любов з усім мовчазно розбереться.



21.09.2016, Карпати




Любов заповнює всі порожнечі. І росте.


Не вміщується в серці, ллється, променить із нього.


І все життя стає прекрасне, чисте і просте.


Любов є мудрість, здатна розуміти світ і Бога.



Любов — це очі, що спроможні бачити Його.


Любов безпосередньо всю реальність осягає.


Любов — безпомилковий орган бачення мого.


Той, хто без неї, мов в тумані їжачок, блукає.



І хибить. І влучає пальцем в небо. І живе


Серед припущень, що не мають слушності ніколи.


І розчаровується, і шукає щось нове,


Не маючи зв'язку з реальністю, що є навколо.



Зв'язком з реальністю одна любов лиш тільки є.


Вона трощить, ламає відокремленості стіни.


Вона пробуджує. Вона осмисленість дає.


З любові розцвіте майбутня велич України.



26.09.2016, Чернігів




Я не чув геть ніколи, щоб школа


Іншу школу розлючено кляла.


Але бачив багато навколо,


Щоб це церква собі дозволяла.


Бог так само, як сонце й повітря, —


Дійсність є, а не власність релігій.


Словоблудства усі ваші хитрі


На людей надягають вериги.


Прилучити людину до церкви,


Секти чи релігійного руху —


Марна справа. Бо правила черстві


Не пробуджують справжнього духу.


У суспільстві не можна без правил —


Це є слушним, та справа не в тому.


Треба, щоб дух любові скрізь правив,


Щоб ви сіяли це, а не догму.


Не важливо, наскільки великі,


Добрі, істинні ваші джерела.


Не штампуйте громади безликі,


Де однакові всі, мов дерева.


Щиро, неупереджено, вільно,


Чітко, ясно, без муті й туману


Особистість виховуйте сильну


На підставі свідомого стану,


На підставі життя розуміння,


На підставі того, що практично.


Жити з Богом — мистецьке уміння,


Точне і аж ніяк не містичне.



27.09.2016, Чернігів




Ми живемо в реальності. І з нею маєм справу.


І головне в реальності, її основа — Бог.


Саме тому здоровий глузд з практичністю є право


І наш обов'язок в житті. Бо ціль життя — любов.



Розвинувши в собі любов, отримаєш ти мудрість


І бачення законів всіх і Бога віч-на-віч.


А доти мізки, брате мій, собі та всім не пудри,


Не напускай туман. Бо це є небезпечна річ.



Здоровий глузд є спільне щось, що завжди нас єднає.


Якщо він є, ми мову спільну знайдем з усіма.


А ось туман ідей, який лише в умі літає,


Утворює проблеми там, де справді їх нема.



Міжрелігійні спори скрізь, дурне протистояння


І ворожнеча, що вона з тих спорів постає,


Є не через здоровий глузд, а тому, що в писанні


В нас пишеться отак і так, а в вас не так це є.



І слово, літера якась, якесь писання править


Життями багатьох людей. А де здоровий глузд?


Якщо без нього ми живем, ми завжди скрізь неправі,


Які б чудові не зійшли там перли з наших вуст.



Коли слова писання є підтвердженням реалій


І перевірити їх всі ми можемо в житті,


Коли їх результат є мир, добробут, щастя сталі,


Тоді лиш тільки мають сенс слова і букви ті.



28.09.2016, Чернігів




Чому всі ви кажете тільки одне і те саме?


Чому власну думку не має ніхто поміж вас?


Тому що ви — секта. Тому що керують там вами


Не серце, не Бог і не розум, який в вас загас.



А що? Щось нав'язане зовні. І цілі народи,


Такі, як Росія, сектантами врешті стають,


Втрачаючи розум, розсудливість, власну природу,


І одноголосно пургу нісенітну несуть.



То що ж таке секта? Це стадо безмозких баранів,


Які роблять, думають так, як в їх стаді усі,


Заплющивши очі свої, і життя дивні грані


Від кого ховають сектантські їх «істини» ці.



Тож секта — це назва не церкви якоїсь чи руху,


А певного стану свідомості. Секта — це є


Від Бога відірваність і від життя свого й духу,


Коли особистість вмирає й сектантом стає.



28.09.2016, Чернігів




Удача і щастя, і здійснення мрій і бажань,


Свобода і мир, і життя повнота нескінченна —


Природні симптоми здоров'я душі. Та, на жаль,


Душа для загалу — абстрактне поняття священне.



Священне поняття. І все. Саме в тому біда.


Людей не навчають потреби душі розуміти.


Але ти — душа. Ти — не тіло. Ти хвора й худа,


Хоч пещене тіло твоє гарне, сильне і сите.



Допоки не знаєм себе ми і шлях вічний свій,


Допоки ми, душі, від живлення свого віддерті,


Не маєм ми шансів на щастя, на здійснення мрій,


На мир, на удачу, свободу, любов і безсмертя.



30.09.2016, Чернігів




Любов — це повне серце доброти,


Це спокій, ніжний, гарний і солодкий,


Готовність радісно допомогти


І захват, тихий, лагідний і кроткий.



Любов — це щастя бачити красу,


А не бажання нею володіти.


А що таке краса? Душі це суть.


Краса — це прояв духу в цьому світі.



Краса — не зовнішнє, не штучне щось.


Краса — це чистого життя природа.


Бог і божественне служіння — ось


Краси, любові витік і свободи.



01.10.2016, Чернігів




Буває, що сонце затьмарюють хмари.


І сонця не видно. Хоча воно є.


А за недбання про здоров'я нам кара —


Хвороба — буває, по зору нас б'є.



Буває, хтось бачити сонця не хоче —


Робити йому заважає воно


Його темні справи. І він свої очі


Навмисно заплющив назавжди давно.



Та більшість з нас зряча. І в добру погоду


Ця більшість на сонечко дивиться і


Про нього розказує решті народу —


Отим, хто не бачать, отим, хто сліпі.



І меншість без сумніву більшості вірить,


Що сонце існує. Для них це є факт.


А той, хто прозріє, — і сам перевірить:


Ось дійсно є сонце, це правда, це так.



Бог сяє, мов сонце. Його всі очима


Душі також бачити добре могли б.


Та більшість не бачить. У чому ж причина?


Питання цього зазирнімо у глиб.



Бог — дух. Отже очі духовні сприймають


Його. Але хворі ці очі в людей.


Духовну полуду здебільшого мають


Вони. Замість зору в них купа ідей.



І ті, в кого очі духовні здорові,


Розказують іншим про Бога, але


У цій ситуації гірші умови,


Ніж с сонцем. Бо більшість не бачить. Це зле.



І ще заважають в цій справі крім того


Обманщики, що заробляють на ній...


Та просто зціліться і бачте вже Бога!


Щастить вам хай, як пощастило мені.



02.10.2016, Чернігів




Наступний крок, день і життя наступне —


Питання вибору, а геть не долі.


Будь безкорисливим і непідкупним —


І завжди матимеш свободу волі.



Найбільша цінність у житті — це совість.


Чому ж її згубити не боїшся,


Жадаючи чогось собі натомість?


Не продавайся. Бо продешевишся.



03.10.2016, Чернігів




Життя важке. Так має бути й є.


Бо це життя призначене для сильних.


І той у ньому щастя зазнає,


Хто не шукає вигоди, хто вільний,


У чистоті хто бачить успіх свій,


У відданості Богу і любові,


Бо тільки він воістину живий


І як душа воістину здоровий.


А що ж робити тим, хто не такі,


Але такими також хочуть стати,


Хто щирі, та лякливі і слабкі?


Все просто: сильних треба їм шукати,


Знайти, натхнення черпати від них,


Збагнути їх свідомість, полюбити


Їх цінності. Цих заходів одних


Достатньо, щоб по-новому зажити,


Отримати життя щоб справжній смак


І щоб розправити нарешті крила,


Душа для себе раптом щоб сама


Свою природу істинну відкрила.



05.10.2016, Київ




Моє життя контролюю не я.


Всевишній моє життя контролює.


І це — велика удача моя.


Він шлях чарівний для мене малює.



Дороговказ черговий віднайти


Щодня я маю щасливу нагоду.


Шляхом цим прекрасним незмінно йти —


Це вічна й вічно цікава пригода.



19.10.2016, Київ




Життя наповнене красою. І вона


Належить Богу. Це Його і є для Нього:


Дівоча врода, і світанок, і весна.


Усе призначене, щоб радувати Бога.



А ми призначені, це захищати щоб,


Оберігати, пестити, про все це дбати.


Тому найгірша між існуючих хвороб —


Жадання володіти цим, мій любий брате.



Воно руйнує щастя й робить все життя


Проблемою. Але життя є вічним святом,


Коли у серці є любові почуття,


Коли душа безмірно повна та багата



Служінням цій красі й володарю її,


Яке звільнить весь світ від хтивості й жадоби,


Зупинить назавжди всі чвари і бої


І вилікує людство від його хвороби.



26.10.2016, Київ




Любов — це процеси і стани духовні,


Розлуки і зустрічей миті коштовні.


Любов — це життя повнота, зміст і смак.


Любов має безліч конкретних ознак.


І імітувати любов неможливо.


Хто має любов, той безмежно щасливий.


Любов — це досягнення, це надбання.


Робота, мистецтво, наука, знання


Метою й призначенням мають любов.


І справжнім об'єктом любові є Бог.



04.11.2016, Бердичів




Моє відкриття є дуже просте:


Любов у чистому серці росте


Природно, вільно і геть без зусиль.


Бо чисте серце — обитель краси,


Безмежного щастя та доброти.


Господи, в чистому серці є Ти...



04.11.2016, Бердичів




З цим світом взаємини побудувати ти хочеш,


Знайти своє місце тут, щастя своє розшукати?


Тоді спосіб бачити змінять нехай твої очі —


Дивись на цей світ як на те, про що маєш ти дбати.



Не вижати щастя плануй собі з чогось чи з когось.


Не вижмеш. Бо щастя нікому так не дістається.


Прийми першим ділом надійний притулок у Бога.


Любов'ю до Нього нехай твоє серце заб'ється.



Нехай з Ним у тебе все добре і правильно стане.


А далі все просто: твори в цьому світі прекрасне


В щасливому, гарному, самодостатньому стані.


Побач свою місію тут і призначення власне.



Зроби безкорисливість кредо своїм і, природний


Обов'язок свій зрозумівши і відповідальність,


Упевнено, щиро, безстрашно, велично, свободно


Служи цьому світові, бачачи вищу реальність.



06.11.2016, Чернігів




Ісус не навчав знати Біблію, як фарисеї.


Він нас милосердими бути й любити навчав.


Любити... Ми прагнемо всі цілі саме цієї.


Любов — це мета існування, наш вічний причал.



Її не здобути, поставивши свічку іконі.


Бажання любові, молитва про чисту любов


Вмикає у серці духовні процеси й закони.


І нашому зору тоді відкривається Бог.



28.11.2016, Київ




Життя — це п'єса Бога, вічна і цікава.


І Він у ній є персонажем головним.


А ще Він — сценарист і режисер вистави.


І ми призначені в ній грати разом з Ним.



Для цього потребуєм ми кваліфікацію.


І в надбанні її сенс людського життя.


Ми за призначенням — прекрасні декорації,


А не важкий баласт, не бруд і не сміття.



Ми за призначенням є не сліпі статисти.


Ми маєм грати в п'єсі цій свідому роль,


Ми маєм бути безкорисливі і чисті,


Щоб нас у почет Свій взяв головний герой.



30.11.2016, Київ




Є різні засоби зв'язку:


Є телефон, є скайп, є вайбер.


Візьміть систему будь-яку,


Аби нормальний був провайдер


І був зв'язок без перешкод,


Щоб додзвонитися додому.


Система має певний код


І інтерфейс, та суть не в тому.


Не в тому суть, хто виробник,


Якщо працює ця система.


А ось якщо зв'язок в нас зник,


Оце реальна вже проблема.


Так саме з Богом наш зв'язок


Є не питання інтерфейсу.


Аби доступний нам був Бог,


А хрест, півмісяць або пейси —


Декоративний елемент,


Що справді значення не має.


Важливий лиш один момент:


Чи з Богом це тебе з'єднає?


І не кричіть, що тільки ви,


Бо так написано у книзі.


Це геть не так, ви неправі.


Все піддається експертизі.


Написано хоч що там будь,


Багато є систем робочих.


Але якщо забута суть,


Нам тільки книги тичуть в очі.


Але не книжний, а живий


Зв'язок — це все, що треба мати.


Якщо він є, щасливі ви


І геть не станете кричати


Про монополію на цей


Зв'язок, бо ви тоді спроможні,


Людині дивлячись в лице,


Її зв'язок узріти з Божим


Буттям, її стосунки з Ним,


Хоч засоби зв'язку інакші.


Де є зв'язок, де він не зник,


Де контактують душі ваші


З первісним джерелом своїм,


З життя кінцевою метою,


Беріть це, користуйтесь ним,


Знайомтесь з Бога чистотою


На досвіді свого зв'язку,


На власному з Ним спілкуванні.


І матимете ви таку


Свободу і тріумфування,


Таку могутність, мудрість, мир


І ясне бачення реалій!


Без цього зір ваш — геть не зір.


Хоч ви б'єтесь серед баталій,


Та результат сліпих цих битв


Не той, який тоді б ви мали,


Духовні практики якби


Свідомість вашу підіймали.



14.12.2016, Київ




Я люблю і поважаю атеїстів


За незабобонність. З ними все простіш.


А якщо вони ще мають серце чисте,


Я їх виберу в супутники скоріш,


Ніж упертих в книгу, очі затуливших,


Що все роблять ради місця у раю,


Що ніщо у світі більш їх не колише


І що скрізь всім пхають істину свою.


Бог існує. І Його потрібно знати.


І стосунки необхідно мати з Ним.


Та ніякі ритуали і догмати


Не дають з Ним жити диханням одним,


Бачити життя і світ Його очима,


Відчувати разом з Ним Його любов.


Від обрядів і від догм багато диму


Замість світла і тепла, навмисно мов.


А живим, прямим зв'язком з Ним є служіння


Вічному життю Його завжди і скрізь


Через серця безкорисливе веління.


Слугування це не має вад і криз.


І молитва — з Ним розмова справжня й щира —


З'єднує з Ним, робить близькими нас з Ним.


Це є дійсний досвід. Не сліпа це віра.


Це тепло і світло, а не просто дим.



28.12.2016, Київ




З Богом зв'язок є зв'язок не з релігією чи писанням.


З Богом зв'язок є зв'язок з Тим, Хто в нашому серці живе


І у серцях всіх істот. Не релігії це є питання.


Універсальне це дещо, природне, просте, світове.



З Богом природний зв'язок з чистоти й доброти виникає.


Святість є просто синонімом слів чистота й доброта.


Хай цей зв'язок кожний з нас як найвищу коштовність плекає.


В цьому зв'язкові і є сенс життя, зміст його та мета.



02.01.2017, Чернігів




Я отримав у житті все, що бажав.


Навіть підсвідомі всі бажання


З примхами всіма здійснились. І душа


Взнала відповідь на всі питання.



Мрій моїх усіх тріумф побачив я,


Успіх всього, що робив я досі.


Як безмежна вдячність Богові моя!


Все в усіх подробицях збулося...



09.01.2017, Чернігів




Бути безмежно терплячим — це дуже природно,


Легко, якщо твоє серце безмежно щасливе,


Вдячне, незаздрісне, чисте, здорове й свободне.


Стану цього досягнути всім людям важливо.



Стан цей є справжня мета існування людського.


Мир, справедливість і чесність із нього походять.


Дивлячись в завтра, я бачу: пошириться скоро


Метод, який дуже просто до нього приводить.



10.01.2017, Київ




Здійснення всіх мрій не є зупинка.


Це є рух у вічній повноті.


В цьому стані всі мої хвилинки —


В ланцюжкові ланки золоті.



В ланцюжкові вічності. А значить,


Дійсністю всіх ланок вічність є.


Отже мої очі вічність бачать.


Отже моє серце вічність п'є.



Я вдихаю вічність у легені.


В ній існую я і в ній живу.


Маю жменю вічності в кишені —


Нескінченну, дійсну і живу.



З Богом маю в вічності стосунки.


Все Йому, що маю, віддаю


З вічного безмежного рахунку.


І при тому втрат не зазнаю.



11.01.2017, Київ




В процес цей щодня дві години я пильно вкладаю:


З Тобою будую зв'язок. Хоч він в мене вже є.


Але, щоб знайти Тебе знов, знов Тебе я шукаю


За всім, що, неначе опона, між нами стає.



Бо вітер текучки підточує навіть і камінь.


А я є ніхто і ніщо. Просто в мене є Ти


І те, що Ти дав мені, Боже, — зв'язок поміж нами.


І я налаштовую серце, його щоб знайти.



11.01.2017, Київ




Лише служіння справі Божій,


Тобто служіння щастю всіх,


А не своїй кишені, може


Людей здружити будь-яких.



Симпатії не мають сенсу —


То просто примхи в голові.


Слугуйте Божим інтересам —


І станете братами ви.



Хай ти у тій чи іншій вірі,


А ти не в тій чи атеїст —


Служіння істині і миру


Є Богові служіння зміст.



Раби егоїстичних цілей


Всі — між собою вороги,


Бо гроші й влада — ось на ділі


Є їхні в дійсності боги.



Не треба в релігійність гратись.


Ось ваше істинне лице:


Лиш безкорисливість є святість,


Корисливість — безбожність це.



Все інше вигадане й штучне.


Щоб мати право на обман,


Комусь підтримувати зручно


Невігластва і догм туман.



Та розум, а не забобони,


І совість даром Бога є.


Всі для братерства перепони


Хай Його милість розіб'є.



13.01.2017, Київ




Щоб завжди бути вільним і щасливим в цьому світі,


Потрібно оселитись в інших вимірах прекрасних,


Приходячи в цей світ, лише щоб місію здійснити,


Прив'язаностей тут не маючи й мотивів власних,


Не маючи у цьому світі власних інтересів


І не від чого в ньому не залежачи ніяк.


Тому я присвятив свою всю молодість процесу,


Що через нього в світі духу оселився я.


Я є душа. Світ духу є моїм природним домом.


Я з ним зв'язав себе й навічно в ньому оселивсь.


Тому ні втрат, ні горя, ні розчарувань, ні втоми


Не маю я й не матиму в майбутньому колись.


Десантник в цьому світі я. Я маю тут задачі,


А також необхідне все для здійснення задач.


І хоч не в здійсненні задач мого життя удача,


У справах я не зазнаю нічого, крім удач.


Влаштовуватись тут мені та якось виживати


Нема потреби. Влаштувавсь я вже навічно там,


Де треба. Отже хочу я лише послугувати,


О люди, на оцій землі Всевишньому і вам.



21.01.2017, Київ




Я — найбагатіша людина на цій


Планеті, а також у всесвіті цьому.


Тримаю коштовні скарби я в руці.


Але охорони не маю я вдома.



Бо справжнє багатство ніхто не вкраде.


Бо справжнє багатство ніхто не побачить.


Його не торкається заздрість людей.


Для інших воно невидимка неначе.



А я насолоджуюсь ним повсякчас


Так, як вам не може наснитися навіть,


Так, як не уявить уява у вас.


Ніщо цього скарбу мене не позбавить.



Ні часу, ні смерті не вдасться цього


Багатства ні знищити, ані забрати.


Тому співчуття всі ви варті мого.


Тому я нікому не заздрю, мій брате.



Суперників і конкурентів в житті


У мене нема. І нема в мене більше


Жадань і бажань на життєвій путі.


Тому я спроможний подбати про інших.



23.01.2017, Київ




Коли ти знаєш, що тобі робити,


Коли обов'язком живеш своїм,


Ніщо тебе не може з цього збити.


Твоя це вахта. Це твої бої.



Призначення і роль свою ти бачиш,


Якщо у тебе є зв'язок прямий


З Тим, Хто усім обов'язки призначив.


Ти знаєш: «Цей обов'язок є мій».



Його щоб виконати, всі ресурси,


Підтримку, допомогу Божу ти


Отримаєш, якщо не зійдеш з курсу,


Якщо не втратиш серця чистоти.



Ти непохитну матимеш рішучість


І спокій, що знання його дає.


Досада й невдоволеність не мучить


Того, хто так живе життя своє.



31.01.2017, Київ




Духовна практика — це не до смерті підготовка.


Духовна практика — це підготовка до життя.


Мета її є не в загробну увійти тусовку,


А мати дійсності безпомилкове сприйняття.



Потрібен Бог нам, бо без світла бачити не можна.


Без Бога ми не бачимо, а уявляєм все


Те, звідки йде і що несе в собі подія кожна


І кожний вчинок наш які нам наслідки несе.



Без Бога, без зв'язку з Ним ми все тільки припускаєм,


І помиляємось, і маєм результат не той.


Лише зв'язок з Ним нас реальним зором наділяє.


Без цього дійсно ефективним може бути хто?



03.02.2017, Київ




Безкорисливість в нас виникає, коли


Своє щастя ми бачимо в щасті народу,


А від болю його в нас нестерпно болить.


Безкорисливість має духовну природу.



Безкорисливість є чарівливим мостом,


Що веде із занепаду в щастя найвище.


Безкорисливість — це є любові симптом.


А любов є симптомом зв'язку зі Всевишнім.



18.02.2017, Київ




Не з релігією, а з життям


Бога треба асоціювати,


З науковим і точним знанням —


Ясним, а не туманним, мій брате.



Містицизм, забобони, туман —


Це невігластво, а не реальність.

ТЕЛЕГРАМ

Канал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками

Книжный Вестник

Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)

Поиск книг

Свежие любовные романы в удобных форматах

Любовные романы

О психологии, саморазвитии и личностном росте

Саморазвитие

Детективы и триллеры, все новинки

Детективы

Фантастика и фэнтези, все новинки

Фантастика

Отборные классические книги

Классика
ВКОНТАКТЕ

Цитаты, афоризмы, стихи, книжные подборки, обсуждения и многое другое

Книжный Вестник
БИБЛИОТЕКИ

Библиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории

Любовные романы

Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров

Фантастика

Самые популярные книги в формате фб2

Топ фб2 книги