Україна у революційну добу. Рік 1918

28

Довідка: Чеховський Володимир Мойсейович (19 липня 1876, с. Гороховатка Київського пов. — 3 листопада 1937, Ленінградська обл.) — громадсько-політичний, державний і церковний діяч.

Народився в сім’ї священика. По закінченні Київської духовної академії працював помічником інспектора Кам’янець-Подільської духовної семінарії. У 1906 р. був обраний депутатом І Державної Думи, після розпуску якої відбув однорічне заслання у Вологді. У 1907–1917 рр. мешкав в Одесі, викладав у гімназії, комерційних і технічних училищах, активно співробітничав в місцевій українській громаді й товаристві «Просвіта».

Політичну діяльність розпочав у гуртку українських соціал-демократів-драгоманівців, був членом РУП і УСДРП. У березні 1917 р. його обрали головою Одеського комітету УСДРП. Репрезентував українську громаду Одеси на Всеукраїнському національному конгресі та був членом його президії. Був обраний членом Центральної Ради. Очолював Одеську філію Всеукраїнської учительської спілки, був головним редактором часопису «Українське слово» (Одеса).

Улітку 1917 р. В.Чеховського обрали гласним Одеської міської думи, головою Херсонської губернської ради об’єднаних громадських організацій. У жовтні-листопаді 1917 р. — голова Одеського ревкому, в листопаді призначений Центральною Радою політичним комісаром Одеси та водночас виконував обов’язки губернського комісара освіти на Херсонщині.

Був прихильником компромісу із більшовиками, домагався мирного врегулювання питання про владу. На його думку, треба було об’єднати соціальну програму більшовиків із національною програмою УСДРП і на такій основі будувати самостійну Українську Республіку.

За гетьманування П.Скоропадського працював у Міністерстві віросповідань і церковної політики, входив до Українського національного союзу. Зі створенням Директорії УНР став членом Українського революційного комітету, який готував повстання проти гетьмана в Києві. Протягом 26 грудня 1918 р. — 11 лютого 1919 р. очолював Раду міністрів і міністерство закордонних справ УНР. За його участю був розроблений і 1 січня 1919 р. оголошений урядом УНР закон про автокефалію Української православної церкви.

У січні 1919 р. брав участь у роботі Державної наради та Українського трудового конгресу. У березні 1919 р. В.Чехівський був одним із засновників Комітету охорони республіки в Кам’янці-Подільському. У 1920 р. брав участь у створенні УКП (незалежних).

Був дорадником митрополита УАПЦ В. Липківського, очолював ідеологічну комісію УАПЦ, а також був благовісником (проповідником) Всеукраїнської православної церковної ради й організатором пастирських курсів у Києві.

У 1920-х рр. В.Чехівський працював в Історично-філологічному відділі ВУАН, був професором Київського медичного інституту, Київського політехнікуму та Соціально-економічних курсів.

Був заарештований 29 липня 1929 р. у сфабрикованій НКВС «справі СВУ» як член «бюро» цієї організації. Засуджений до 10 років ув’язнення. Відбував покарання на Соловках. Розстріляний за вироком УНКВС Ленінградської області.