Улісc

Коментарі

1

(5) Статечний. — Існує гіпотеза, ніби перші літери трьох частин роману: S — М — Р — мають особливий сенс, начебто утворюючи позначення силогізму в логіці (суб’єкт — середній термін — предикат). А ще це нібито ініціали трьох головних героїв: Стівен, Моллі, Польді. Однак у французькому перекладі, де брав активну участь сам автор, цю квазісакраментальність літер знехтувано й дано іншу комбінацію: М — М — А. Та й головний герой другої частини, звісно, сам Блум, а не його дружина.

2

(5) Він підніс догори мисочку й загугнявив. — Красень Мулліган блазнить і блюзнить, розігруючи пародію на католицьку месу та вдаючись до карнавальної вчености («наукових зауваг» щодо білих кров’яних тілець і вимкнення струму нібито самим Богом тощо). Подібне блюзнірство можна трактувати по-різному; більшість коментаторів добачають тут натяк на «чорну месу» — службу дияволу. Прототипом для образу Муллігана послужив Гогарті, Джойсів друг студентських літ.

3

(6) Схожим на середньовічного прелата… — Коментатори добачають тут натяк на Александра Борджіа (1431—1503), що був Папа Александр у 1492—1503 й уславився, поруч із сприянням мистецтву, неймовірними лиходійствами. Однак слід зазначити, що Борджіа — відома постать не Середньовіччя, а Відродження.

4

(6) Ти рятував потопельників. — Гогарті робив це щонайменше тричі: в 1898, 1899 й 1901 рр.

5

(7) Виннобарвне (море) — гомерівський епітет.

6

(7) «МореІ Море!» — вигук еллінських воїнів, що здійснили «вихід» із Персії до Чорного моря (Ксенофонт, Анабазис IV, 7, 24).

7

(7) Наша велика ласкава мати. — «Я вернуся до великої й ніжної матері всіх, / До матері й коханої нашої — до моря». Елджернон Ч. Свінберн, «Тріумф часу».

8

(7) Ти вбив свою матір. — Хтось її та вбив, — …відмовив Стівен. — Джойс писав у листі до Нори 29 серпня 1904: «Мою матір убили мало-помалу погане поводження мого батька, роки постійних злигоднів та відвертий цинізм моєї поведінки».

9

(7) Я теж гіпербореєць. — Гіперборейці, в первісному розумінні, народ, що, за грецькою міфологією, мешкав «за межами Борея», північного вітру. Але Мулліган уживає цей термін у ніцшеанському розумінні як «надлюдину», що вивищується понад традиційну християнську мораль.

10

(7) Мати… благає тебе стати навколішки. — Як Стівен відмовився стати на коліна й помолитися з родиною в смертний час матері, так було і з автором у його житті, хоча Мей Меррі, Джойсова мати, була перед смертю непритомна й нічого не просила.

11

(8) Відмова Стівена від сірих штанів підкреслює суворе дотримання ним жалоби по матері — й править одним зі знаків паралелізму Стівена з Гамлетом, який підкреслено дотримується жалоби по батьку.

12

(8) Отак бачить мене він, і бачать інші. — Парафраз рядка з вірша Р. Бернса «Комасі, яку поет угледів на капелюшку ошатної дами під час церковної служби» (1786).

13

(8) Урсула — ім’я святої мучениці часів раннього християнства, верховоди «походу 11 тисяч дів», що проповідували безшлюб і незайманість.

14

(9) Лють Калібана — парафраз афоризму О. Вайлда (1854—1900) з його передмови до роману «Портрет Доріана Ґрея» (1891).

15

(9) Тріснуте люстерко. — Мотив розтріслого дзеркала подибується в парадоксальному міркуванні Вайльда про те, що «Життя мавпує Мистецтво» (есей «Руйнування брехні», 1889).

16

(9) Поняття й гасло еллінізації висунув Метью Арнольд (1822—1888) у «Культурі й анархії» (1869); англійське суспільство, на його думку, надто «юдаїзоване», себто віддане практицизму, традиції та дисципліні, й тому потребує «еллінізації» — більшої гнучкости, терпимости, безкорисливого пізнання. Інші автори згодом додали до поняття еллінізації мотиви розкуття почуттів, єднання з природою і насолоди мистецтвом.

17

(9) Рука Кренлі. — За студентських літ найближчим другом Джойса був Джон Берн, виведений під ім’ям Кренлі в «Герої Стівені» й «Портреті»; тут автор відсилає до сцени наприкінці «Портрета», де Кренлі, як оце Мулліган, притискає до себе Стівенову руку.

18

(9) Загадкова сцена з Клайвом Кемпторпом відбулася в Оксфорді, а пригадує її яскраво, мов свідок, Стівен, що в Оксфорді не вчився. Сеймур — приятель Муллігана. Блідолицими прозивали англійців ірландці. Коледж (Св.) Маґдалини в Оксфорді.

19

(9) Гасла сучасних Стівенові ідейних рухів мелькають у його свідомості. «Тільки ми» («Ми самі») — гельське «Шінн фейн», гасло, що стало назвою ірландського патріотичного руху. «Нове язичництво» проголошував зокрема Вільям Шарп (1855—1905). Омфал в «Одіссеї» це острів німфи Каліпсо як «пуп моря»; греки називали «пупом землі» Дельфійський храм з оракулом, а Мулліган в «Уліссі» називає омфалом винайняту ним вежу Мартелло.

20

(10) Сер Пітер Тізл — персонаж п’єси Р. Б. Шерідана «Школа лихослів’я» (1777); Мей Меррі називала так свого лікаря.

21

(11) Єзуїтський струмінь… Лойола — тема уперто-догматичного, «єзуїтського» типу свідомости Стівена, який зберігся в ньому попри розрив із Церквою.

22

(12) Її секрети… — Весь пасаж майже буквально взято з «Трієстського записника».

23

(12) «Не озирайтесь…» — рядки з вірша В. Б. Єйтса (1865—1939) «Хто піде з Фергусом». Наступний абзац побудовано на прихованих цитатах із цього вірша, який дуже любив Джойс.

24

(12) Пам'ять природи — поняття з учення англійського теософа А. П. Сіннета (1840—1921).

25

(12) Зойком «Вампір! Трупожер!», що прозвучав у Стівеновім мозку, відкривається тема його блюзнірства й богоборства. Мотив Бога-Трупожера знайдемо й нижче, в еп. 14, 15.

26

(13) У «Портреті» змальовано палку релігійність Стівена-хлопчика; прислужник слуги — вираз із Книги Буття, 9, 25.

27

(14) Матінка Гроган і нижче Мері Енн — персонажі жартівливих ірландських пісень.

28

(15) Рибоподібних богів коментатори схильні ототожнювати з фоморами, «нижніми демонами» ірландської міфології. Віщі сестри — натяк на сестер В. Б. Єйтса, які влаштували видавництво «Dun Emer Press», а також на відьом у «Макбеті» (дія І, ява 3). Рік великого буревію — 1903.

29

(15) «Мабіногіон» («Повчання юним бардам») — збірка валлійських переказів. Упанішади — священні тексти індуїзму.

30

(15) Збирач крайньої плоті — так Мулліган називає Ягве з його вимогою обрізання для юдеїв.

31

(16) Шовковиста корівка, бідолашна бабуня — алегоричні назви Ірландії, які виникли у XVIII ст., коли заборонялося вважати Ірландію нацією.

32

(16) А ви… із заходу…? — На початку XX ст. гельська мова лишалася розмовною тільки на заході Ірландії.

33

(17) Серденько, мав би я… — уривок із «Жертви» Свінберна (1871).

34

(17) Ірландія чекає… — переінакшена фраза адмірала Нельсона: «Англія чекає…» — виголошена в день битви при Трафальгарі (1805).

35

(19) Дублінську вежу Мартелло збудовано, коли прем’єр-міністром Великої Британії був Вільям Пітт Молодший (1759—1806).

36

(20) «Яфет у пошуках батька» (1836) — роман Ф. Мерріета (1792—1848). «Пошуки батька» — один із лейтмотивів теми Стівена.

37

(20) «Кручу, що лячним…» — «Гамлет» І, 4 (перекл. Л. Гребінки).

38

(20) «Я — найдивніший…» — з незначними змінами уривок із балади, яку склав Гогарті.

39

(21) Меса папи Марцеллія — славетна меса Палестрини, створена в пам’ять про папу Марцеллія II, що помер 1555 р., по лише двадцяти двох днях свого понтифікату.

40

(22) Імена діячів, яких католицька церква має за єретиків: Фотій (бл. 820—бл. 891) — патріарх Константинопольський, звинувачуваний у «розколі», що призвів до розділення Церков (1054); Арій (бл. 256—336) — засновник т. зв. Аріанства, вчення про створеність Сина Божого; Валентин (II ст.) — автор однієї з найвишуканіших систем гностицизму; Савеллій (III ст.) — представник т. зв. модалізму.

41

(22) «Тих, що тчуть вітер» — образ із пісні, що лунає в трагікомедії «Судова справа диявола» (1623) англійського драматурга Дж. Вебстера (бл. 1580 — бл. 1632).

42

(23) Сажнів п’ять… — разом із темою потопельника, Шекспірів мотив («Буря», І, 2).

43

(24) Одного ребра бракувало Адамові, першій людині. Ніцше («Так сказав Заратустра», р. 5) стверджує, що «найниціше з усього… остання людина», а отже, перша людина — найдостойніше, себто надлюдина.

44

(24) Перекручений вірш Притч 19, 17: «Хто благотворить убогому, той позичає Господові».

45

(24) Укорочене ірландське прислів’я: «Бійся бичачих рогів, кінських копит і посмішки англійця».

46

(25) Тема Стівенового уроку — війна римлян із Тарентом (містом на півдні Італії), військами якого керував цар Епіру Пірр (318—272 до н.е.). Свої перемоги (Сирней, 280 до н.е.; Аскулум, 279 до н.е.) здобув такою тяжкою ціною, що це призвело до загальної його поразки — і до появи відомого вислову «Піррова перемога».

47

(25) Стівен в історичних рефлексіях відштовхується від образів та ідей В. Блейка (1757—1827), англійського містика, художника й поета.

48

(26) Хіба Пірр не загинув… від руки старої баби… — Пірр загинув у вуличній сутичці в Аргосі, коли стара жінка кинула в нього з даху цеглину.

49

(26) «Спини свій плач…» — рядки з елегії «Лікід» (1638) Дж. Мільтона (1608—1674). Смерть у воді — один із наскрізних мотивів у Стівенових думках, і саме це є темою елегії, яку Мільтон написав на смерть потонулого свого друга, Едварда Кінга.

50

(27) Душа… це форма форм. — За Арістотелем, «розум є форма форм»; трактат «Про душу», 3, 432а.

51

(28) Півень кукуріку! — І текст, і відгадка — справжня ірландська загадка, з тією лише різницею, що замість бабусі там фігурує мати; у Стівеновій свідомості вона пов’язується зі смертю його матері.

52

(29) Колумбан (543—615) — ірландський святий, учений чернець і місіонер.

53

(29) Цифри… в мавританському танці. — Арабські цифри тут асоціюються з арабськими й іншими нехристиянськими тлумаченнями Арістотелевих ідей. Аверроес (1124—1198) — арабський філософ, один із найавторитетніших коментаторів Арістотеля. Мойсей Маймонід (1135—1204) — юдейський філософ і талмудист. Душа світу — чільне поняття численних систем неортодоксальної християнської містики, а також гностицизму, окультизму, теософії.

54

(30) Яків II Стюарт (1633—1701) — останній король католицької династії Стюартів; скинутий в Англії, став володарем Ірландії, але 1690 був розбитий при р. Бойн і втік до Франції.

55

(31) З висловом про імперію, над якою не заходить сонце, не пов’язане ім’я жодного «французького кельта». Вислів подибується вже у Геродота, де Ксеркс говорить так про імперію персів, а щодо англійської імперії його хто тільки не вживав.

56

(32) Дізі висловлюється демагогічно й неточно. Деніел О’Коннелл (1775—1847) — борець за незалежність Ірландії, прозваний Визволителем за досягнення рівних прав для католиків. Унія — законодавчий акт 1800 р. про ліквідацію Ірландського парламенту. Ложі оранжистів — виниклі наприкінці XVIII ст. агресивні групи ольстерських протестантів, які назвались за ім’ям Вільгельма III Оранського, що розбив Якова II. Голод — катастрофічний голод 1846—1848 рр., унаслідок якого населення Ірландії зменшилося на чверть. Фенїї (від Фіанни, легендарної дружини воїнів Фінна МакКула) — члени «Товариства Феніїв», заснованого 1857 р.

57

(32) «Принишкніть, стрижені!» — девіз оранжистів, що брали участь у придушенні антианглійського повстання 1798 р.; повсталі переважно мали коротку стрижку, тож їх прозвали «стриженими».

58

(32) Джон Блеквуд (1722—1799) виступав проти Унії. Один з його нащадків, Генрі H. Блеквуд Прайс, писав 1912 р. Джойсові, що Блеквуд «помер, натягуючи свої ботфорти, щоб їхати в Дублін голосувати проти Унії». Тож Дізі, в подачі Джойса, перебріхує події прямо навпаки.

59

(32) Ми всі ірландці, всі з королівського поріддя. — Ця приказка засновується на великій кількості в давній Ірландії дрібних королівств і королів, а також королівських нащадків, у тім числі й позашлюбних.

60

(33) Ліверпульська шатія, яка зірвала задум створити порт. — Мова про виниклий у 1850-х рр. (і так і не втілений у життя) проект перетворення гавані Галвей на заході Ірландії на великий трансатлантичний порт.

61

(33) Від жінки, що не вирізнялася чеснотою. — Себто від Єлени Троянської. Одна з Гомерових алюзій: Телемах, після зустрічі Нестора, стрічає Єлену.

62

(34) Цей крик повій… — В. Блейк, «Вислови невинности» (бл. 1803).

63

(35) Історія… — це нічне страхіття… — Стівенів афоризм перегукується зі словами Жюля Лафорга (1860—1887): «Історія — це давній заплутаний кошмар…»

64

(35) Бог… крики на вулиці. — Варіація на тему біблійного тексту про Премудрість Божу: «Премудрість проголошує на вулиці, на стогнах підносить голос свій». Притч I, 20—21.

65

(35) Перше англо-норманське вторгнення в Ірландію затіяв 1169 р. Генріх II, на заклик не віроломної дружини МакМурровга, а самого Дермота МакМурровга (1135—1171), скинутого короля Лінстеру. «Невірна дружина» Деворгілла мала О’Рурка своїм мужем, а МакМурровга — коханцем, навсупереч твердженням Дізі.

66

(35) Чарлз Стюарт Парнелл (1846—1891) — харизматичний ірландський політичний діяч. Майже домігся реалізації планів гомрулю (самоуправління Ірландії), але його любовний зв’язок із Кетрін О’Шей призвів до скандального розлучення, політичні соратники відступилися від нього, незабаром він тяжко захворів і помер.

67

(36) Недопуск євреїв до Ірландії — заключна вигадка Дізі. В Ірландії були тільки ті самі антиєврейські заходи, що й в Англії, в т. ч. вигнання євреїв 1290 р. Як і в Англії, євреї знову з’явилися в Ірландії за Кромвеля, в середині XVII в.

68

(37) Неодмінна модальність видимого… двері. — Стівен пригадує Арістотелеву теорію зору. Лисий він був… — Немає жодних повідомлень про Арістотеля як про лисого та й всі його зображення — з чуприною. Це ворота, якщо ж ні — це двері. — Пародія на визначення дверей, дане у «Словнику англійської мови» (1755) С. Джонсона: «Двері — це те, що буває в будинку…»

69

(37) Nacheinander… nebeneinander. — Визначення Г. Е. Лессінга (1729—1781), німецького драматурга й теоретика мистецтва, принципів упорядкування елементів у мистецтвах зорових (nacheinander, розташування поруч) і звукових (nebeneinander, послідовність).

70

(37) Деміург Лос — один із персонажів міфологічної системи В. Блейка («Книга Лоса», 1795). Ім’я походить, можливо, від німецького Los «жереб; доля», хоча Los Demiurgos можна розуміти і як іспанське «Деміурги».

71

(37) Чи не у вічність… — перегук із Блейковим (поема «Мільтон», 1808) пасажем: «І я нахилився і звелів їй (лівій нозі — ред.) іти вперед, крізь вічність».

72

(38) Пуповини… Ось чому містики стають ченцями. — Можлива двояка асоціація: 1) францисканці-кордельєри («мотузяники») ходили, зв’язавшись мотузкою; 2) багато технік містичної медитації радять спрямовувати погляд у район пупа.

73

(38) Чи будете ви як боги? — про спокушення Єви змієм, Бут. 3, 5.

74

(38) Нуль, нуль, один — про акт творення з нічого.

75

(38) Адам Кадмон — Чоловік Перший (д.-євр.)

76

(38) Живіт… купа білого борошна з пшениці… — парафрази Пісні Пісень, 4, 7 і 7, 2.

77

(38) Створений, але не народжений. — У Символі Віри сказано про Христа, що Він «народжений, не сотворений».

78

(38) Кінець… у грецькому нужнику. — Церковні автори стверджують, що смерть Арія сталася в громадському туалеті. Вдівець удової єпархії — 321 р. Арія відлучено він сану пресвітера Александрійської церкви.

79

(39) Вельмишановні гондольєри — іронічний вираз із комічної опери «Гондольєри» (1899) В. Гілберта й А. Саллівана. Джойсів батько йменував так Вільяма Меррі та його брата Джона.

80

(39) Ричі Гулдинг — невдаха-юрист, що удавав солідність і зайнятість.

81

(39) All’erta! — арія з опери Верді «Трубадур», дія І, ява 1.

82

(39) Високоповажний Оккам — Вільям Оккам (бл. 1285—1349), англійський філософ, один з найбільших схоластів, прозваний «непереможним доктором».

83

(40) Острів святих — середньовічна поетична назва Ірландії.

84

(41) Магаманвантара — великий рік (сскр.), в індуїзмі світова доба тривалістю в 4320 років.

85

(41) Піко делла Мірандола (1463—1494) — філософ і вчений, одна з яскравих постатей Ренесансу.

86

(41) Залишки Армади. — 1588 р. іспанський флот «Непереможна Армада» був розбитий англійцями, і деякі з його суден зазнали трощі біля берегів Ірландії.

87

(41) Острів нестерпної спраги — алюзія на вираз «острів невтоленного голоду» («Одіссея», Пісня IV).

88

(41) Голубник — так прозвали форт, де містилася дублінська електростанція.

89

(41) «Хто призвів тебе…? …Йосипе». — Цитата з «Життя Ісуса» (1884) Лео Таксіля (псевдонім Габріеля Жогана-Паже; 1854—1907).

90

(41) Дикими гусьми називали ірландських політичних емігрантів.

91

(42) М’ясо з казанів фараонових — Вих. 16, 3.

92

(42) Буль-Міш (буль. Міш). — Фамільярна назва бульвару Сен-Мішель.

93

(42) Фіакр і Скот — поряд із Колумбаном найвідоміші з ірландських місіонерів; св. Фіакр — пом. бл. 670 р.; Іоанн Дунс Скот (бл. 1266—1308).

94

(43) Тож за здоров ’я тітки… — адаптація куплета жартівливої ірландської пісні «Тітка Метью Ганігана».

95

(44) Далькассії — мешканці невеликого королівства Далькайс в Мунстері, звідки, зокрема, вийшов і славетний король Ірландії Бріан Бору.

96

(45) Св. Каніс (Кенні) (пом. бл. 599) — ірл. святий, на честь якого названі місто й графство Кілкенні.

97

(45) І Неппер Тенді бере мене за руку — з ірл. Патріотичної балади «Вбраний у зелене», про повстання 1798 р.

98

(45) Луї Вейо (1813—1883) — французький журналіст, запеклий католик, різко критикував романтиків, зокрема Т. Ґотьє (1811—1872).

99

(46) Дві марії — ймовірно, Св. Діва Марія і Марія Маґдалина.

100

(46) Лохланни («озеряни»; ірл.) — прізвисько норвежців, що робили наскоки на острів і заснували Дублін.

101

(46) …коли Малахій… — із вірша Т. Мура (1779—1852) «Згада хай Ерін дні колишні». Йдеться про легенду, як ірл. король Малахій зняв із переможеного данського вождя й надягнув на себе золотий нашийний обруч.

102

(46) Косяк китів… — За свідченнями хронік, під час голоду в Дубліні 1331 р. до берега прибило зграю китів, і дублінці перебили понад двісті тварин. Наступна історична сцена — небувалі морози взимку 1338 р., коли дублінці палили багаття на льоду річки Ліффі.

103

(46) Жовтавий камзол — Мулліган у лимонному жилеті.

104

(46) Ловець удачі. — В «Гамлеті» (II, 2) Розенкранц і Гілденстерн називають себе «наближеними удачі».

105

(46) Когорта самозванців. Брат Брюса — Едвард Брюс (убитий 1318 р.), менший брат шотл. короля Роберта Брюса. 1314 р. Едвард удерся до Ірландії, щоб визволити її від Англії, але ірландці вбили його як самозванця. Томас Фіцджеральд (1513—1537) підняв 1534 р. повстання проти англійців, які взяли його в полон і стратили; прозваний «Шовковим Томасом», бо його прибічники носили шовковий розпізнавальний знак. Перкін Ворбек (бл. 1474—1499) — самозванець, що за царювання Генріха XII оголосив себе сином короля Едварда IV. Ламберт Сімнел (1475—1534), син теслі, проголошений Едвардом, графом Варвікським і коронований у Дубліні як англійський король Едвард VI; того ж року взятий в полон англійцями, і король Генріх VII відіслав його в кухню кухарчуком, а потім настановив сокільничим.

106

(46) Глузували з Ґвідо — мотив із новели 9 Шостого дня «Декамерону» Боккаччо: коли знайомі застали Гвідо, що бенкетував на цвинтарі, й почали глузувати з нього, а він відказав, що вони можуть говорити про нього що завгодно, бо «знаходяться у своїй оселі» — оголосивши тим самим цвинтар їхньою оселею.

107

(47) Метаморфози пса: протягом трьох абзаців він дістає епітети зайця, оленя, ведмедя, теляти, леопарда. Леопард, за середньовічними бестіаріями, «жорстокий звір, якого зачинають у перелюбі лев і пантера».

108

(47) Стівенів сон тлумачать іноді як провіщення його зустрічі з Блумом.

109

(47) Єгиптяни-цигани. — Циганам повсюди довго приписували єгипетське походження.

110

(48) Ручки білі, ружа-пастка… — другий куплет пісні «Задоволені похвали злодія на честь дівки своєї», опублікованої у збірці «Блатна академія» (Лондон, 1673).

111

(48) Безвідрадна втіха. — За «Сумою теології» св. Томи Аквінського, це той гріх, коли свідомості дозволяють заглиблюватися в лихі думки. Братом-дикобразом св. Тому прозвали за гостроту його аргументів і всеозброєність ними.

112

(48) Через піски — тут перегуки з віршами наприкінці драми Шеллі «Еллада» (1821).

113

(48) Omnis caro… — Цим псалмом починається католицька панахида.

114

(48) Де мій записник: Де грифель мій — «Гамлет» І, 5.

115

(49) Єпископ Клойнський — Берклі.

116

(49) Годжес, Фіггіс і К^о — дублінські видавці й книготоргівці.

117

(49) Я вас вітаю, як квітку в маю — ірл. сентиментальна пісня.

118

(50) Кохання, яке не зважувалося назвати себе — із вірша «Дві любові» лорда Апьфреда Дугласа, друга О. Вайльда.

119

(50) Все або нічого — гасло героя драми «Бранд» (1866) Ібсена.

120

(50) Св. Амвросій Медіоланський (бл. 340—397) — один з отців Церкви, єпископ міланський і наставник Блаж. Августина.

121

(51) Гра слів: купа пір’я — постільна перина й одночасно — г. Фезербед («Перинна постіль»), висота на південь від Дубліна.

122

(51) Морську смерть називає найлагіднішою і провіщає її Одіссею Тіресій у Пісні XI.

123

(51) Старезний батько Океан — одне з імен Протея у Гомера.

124

(51) Я пити хочу. Нахмарилося — алюзії на сцену розп’яття Христа.

125

(51) З Новим роком, мамо, щастя прийде — рядок з вірша «Травнева королева» (1833) А. Теннісона (1809—1892). Джойс неґативно ставився до його поезії, прозвавши Лаун-Тенісоном (від lawn-tennis «лаун-теніс»).

126

(54) Картоплина — колись дана Блумові матір’ю як талісман (те, що врятувало Ірландію у Великий голод).

127

(55) Гори Блум — існують насправді, на південний захід від Дубліна.

128

(56) Сер Мозес Хаїм Монтефіоре (1784—1885) — англ. мільйонер і благодійник, підтримував сіоністський рух.

129

(57) Агендат (Агудат) Нетаїм — реальне товариство плантаторів у Палестині, але засноване 1905 р.

130

(57) Цитрон, Мастянський, Мойзел — реальні дублінці.

131

(57) Спина норвезького капітана — натяк на дублінський жарт про горбатого капітана-норвежця, що вилаяв кравця, який пошив йому сурдут «не по фігурі».

132

(58) Вправи за Сендоу — Юджин Сендоу (Фредерік Моллер, 1867—1925) — богатир, що видав книгу «Фізична сила і як її можна розвинути» (1897).

133

(59) Дівчата-бережаночки — естрадна пісенька, що править музичним супроводом до О’Кропа О’Шпара в романі.

134

(59) Люстерко в циліндрі — цю деталь Джойс чи не взяв з описів звичок свого кумира Ібсена.

135

(60) Дойл — Дж. К. Дойл, славетний дублінський баритон, персонаж оповідання «Після перегонів» у «Дублінцях».

136

(60) «Давня люба пісня кохання» — популярна пісня на слова Дж. К. Бінгема, музика Дж. Лаймана; один із наскрізних музичних мотивів «Улісса».

137

(61) Принеси ще Поля де Кока. — Шарль Поль де Кок (1794—1871) — автор численних французьких фривольних романів. В англійській мові це прізвище асоціюється зі словом cock «півень; пеніс».

138

(63) Ерін — давня назва Ірландії, а також богиня-епонім острова.

139

(65) «Метчем часто згадує… Рука в руку» — цитати з оповідання, яке Джойс написав підлітком, щоб подати на премію в журнал «Скалки».

140

(65) Грета Конрой — героїня оповідання «Мертві» в «Дублінцях».

141

(65) Танець годин — з опери А. Понкієллі (1834—1886) «Джоконда», дія III.

142

(66) Бетель — дім Армії спасіння; Бет-Ель «Дім Божий» (д.-євр.), святиня, де зберігався ковчег заповіту (Суд 20, 26).

143

(66) Том Кернан — герой оповідання «Милість Божа», що мав прототипом дублінця Неда Торнтона, який був сусідою в Джойсовому дитинстві.

144

(67) Плоди безділля… чутливі рослини… в ботанічному саду. — Можливі асоціації: «Години дозвілля», перша збірка поезій Байрона (1807); «Тендітна рослина» — вірш Шеллі (1820); «Ботанічний сад» — поема Еразма Дарвіна (1731—1802), діда Чарльза Дарвіна.

145

(67) На початку Англо-бурської війни (1899—1902), задля залучення волонтерів, у Дубліні скасували правило обов’язкової ночівлі солдатів у казармах, і вечорами вулиці заповнилися вояками, що шукали дівчат. Мод Гонн організувала кампанію протесту.

146

(68) Газета Гріффітса трубить… імперія Венерія! — Анахронізм: про масу венериків в англ. армії писав у газеті Гріффітса «Шінн Фейн» Гогарті 1908 р.

147

(68) Однострою ані пожежника, ані полісмена. — Таки й справді в цих одностроях Едвард VII (1841—1910, прав. 1901—1910) ніколи не з’являвся.

148

(68) Гологан на прізвисько Стрибунець — герой оповідання «Мати».

149

(68) Боб Дорен — герой оповідання «Пансіон».

150

(69) Бентам Лайонс — герой оповідання «В день плюща».

151

(69) Рай і пері — розділ II поеми Т. Мура «Лалла Рук» (1817).

152

(69) «Лія (покинута)» (1862) — перероблена амер. драматургом Дж. А. Делі (1838—1899) п’єса «Дебора» нім. драматурга С. X. фон Мозенталя (1821—1877). П’єса в обох версіях мала великий успіх.

153

(71) Гамлет — жінка? Або власна ідея Блума, або відгук ідей Е. Вайнінга (1847—1920), що видав книжку «Таємниця Гамлета. Спроба розв’язати давню проблему» (1881).

154

(72) Мова квітів — традиційний символізм їх: тюльпани — небезпечні втіхи, незабудка — вірність, фіялка — скромність, троянда — любов і краса, анемона — тендітність або передчуття.

155

(74) Отвір у стіні в Ештауні — через ту дірку підкуповуваний отримував підкуп, не бачивши підкуповувача. Ештаун — район у північній частині Дубліна.

156

(75) Джон Конмі (1847—1910) — ректор коледжу Клонгоуз Вуд, згодом керівник навчальної частини коледжу Бельведер.

157

(75) Св. Пітер Клавер (1581—1654) — місіонер, покровитель проповіди поміж чорношкірих.

158

(75) За звернення Гладстона… — В. Ю. Гладстон (1809—1898) був 4 рази прем’єр-міністром Англії, популярний в Ірландії за підтримку гомрулю й терпимість до католиків.

159

(75) Св. Патрик (бл. 385 — бл. 461) — святий хреститель і покровитель Ірландії.

160

(75) Мартін Каннінгем — герой оповідання «Милість Божа», прототипом якого став улюблений дублінцями чиновник Метью Кейн.

161

(76) Хліб янголів — символічна назва євхаристії.

162

(76) Ява в Ноку — ява Богоматері й святих, що спостерігалися в 1879 і 1880 рр. у селі Нок графства Майо на заході Ірландії.

163

(76) І. N. R. І. (І. Н. Ц. І.) — Ісус із Назарета, Цар Іудейський, напис на хресті Христовому.

164

(76) Непереможні — члени «Товариства непереможних», терористичної групи феніїв, утвореної 1881 р.

165

(76) Stabat mater — славетний католицький гімн XIII в.

166

(77) Проповідь отця Бернарда Воена. — Б. Воен (1847—1922) — відомий єзуїтський проповідник, прототип отця Пердена в оповіданні «Милість Божа».

167

(77) «Семеро останніх слів Нашого Спасителя на хресті» — ораторія італ. композитора С. Меркаданте (1795—1870).

168

(79) Менший з синів королеви Вікторії, Леопольд, герцоґ Олбані (1853—1884), страждав гемофілією.

169

(80) Ось скуштуєте ви перцю… — варіація рядка з ірл. пісні «Енніскорті» Р. Мартіна.

170

(80) «Батько тисяч» — вираз, створений за взірцем «матері тисяч», відомої в Ірландії сланкої рослини.

171

(82) Моллі з місіс Флемінг стелють ложе. — Блум згадує смерть свого сина Руді. Служниця Джойсів у Дубліні також мала прізвище Флемінг.

172

(83) Чудовий давній звичай — проходження похоронної процесії через центр міста, мовби останнє прощання небіжчика з ним.

173

(83) Вірний Ахат — супутник і друг Енея.

174

(83) Ігнаціус Галлагер — персонаж оповідання «Хмаринка», мав прототипом дублінського журналіста Фреда Галлагера.

175

(83) Пітер Пол МакСвайні — родич Джойсів, багатий купець.

176

(84) Джо Гайнс — герой оповідання «В день плюща».

177

(85) Педді Леопард — персонаж оповідання «Машкари».

178

(85) «Стрижений хлопець» — популярна ірл. пісня про повстання 1798 р.

179

(86) Ден Доусон — дублінський булочник і політичний діяч.

180

(86) Маленька Квіточка — так прозивали св. Терезу з Лізьє (1873—1897).

181

(86) Юджин Стреттон — сценічний псевдонім Юджина Рулмена (1861—1918), білого амер. актора, що створював образ негра.

182

(86) «Кілларнійська лілея» (1862) — опера англ. композитора Дж. Бенедикта (1804—1885).

183

(86) «Бристольські забави, або ніч на морі» (1882, 1887) — комедія Г. К. Джаррета.

184

(87) Мері Андерсон (мадам де Марано) — акторка, виступала 16 червня 1904 р. в концертній залі Ольстер-хол у Белфасті.

185

(87) Джон МакКормак (1884—1945) — славетний ірл. тенор.

186

(87) Томас Фаррелл (1827—1900) — ірл. скульптор.

187

(88) О’Келлеген — герой фарсу «Останні деньки» (1839) амер. драматурга В. Б. Бернарда (1807—1875).

188

(88) Крофтон — герой оповідання «В день плюща» і реальна особа.

189

(88) Визволитель — Деніел О’Коннелл.

190

(88) Слоновий будинок Елвері — «Дім Слона», будівля торгового дому Елвері.

191

(89) Утопити Варавву! — Можливо, Саймон має на увазі долю головного героя п’єси К. Марло «Мальтійський єврей» (1589): зрадник Варавва гине в казані з окропом.

192

(90) Отець Метью — превелебний Теобальд Метью (1790—1861), поборник тверезости в Ірландії.

193

(90) Хай торохтять кістки бідака… — приспів пісні «Мандрівка нещасного» Т. Ноеля.

194

(91) Он яка оказія, Я перлина Азії… — з англ. оперети «Гейша» (1896) С. Джонса.

195

(91) Кубок Беннета — від 1900 р. щорічні міжнародні автомобільні перегони, влаштовані американцем Дж. Г. Беннетом.

196

(91) Чи бачив хто-небудь Келлі? — амер. версія англ. пісеньки на ірл. тему «Келлі з острова Мен» (1908).

197

(91) Похоронний марш із «Саула» — марш із частини III ораторії Г. Ф. Генделя «Саул» (1739).

198

(91) Він не кращий за старого Антоніо… — рядок одного з варіантів пісеньки про Келлі.

199

(91) Місіс Ріордан — персонаж «Портрета художника замолоду», де вона виступає як Денті. Її прототип — місіс Гарн Конвей, гувернантка в родині Джойсів.

200

(92) Ростбіф для старої Англії — назва і приспів старої англ. пісні.

201

(93) Плавання на «Бугабу» — сатирична балада Дж. П. Руні про плавання на баржі з торфом.

202

(93) Джеймс МакКенні (пом. 12 лютого 1904 р.) — голова ради директорів Компанії Великого каналу.

203

(93) Бороїме — назва шинку, на честь Бріана Бороїме (частіш Бору; 926—1014), короля Мунстеру й верховного короля Ірландії.

204

(93) Фогарті — персонаж оповідання «Милість Божа».

205

(93) Хоч з очей пішов, а в думках витає… — із пісні «Для пам’яті доріг» (1840) на слова Дж. Лінлі.

206

(94) Оце тут убили Чайлдза. — Убивство 76-літнього Томаса Чайльдса сталося 2 вересня 1898 р. У вбивстві звинуватили його брата, адвокат Сеймур Буш домігся його виправдання.

207

(95) Краще звільнити дев’яносто дев’ять… — парафраз настанови англ. правника В. Блекстоуна (1723—1780): «Краще хай десять винних вислизнуть, ніж один невинний постраждає»; також ремінісценція Лк 15, 7.

208

(95) Артейн — тут: притулок для нужденних дітей у містечку Артейн під Дубліном.

209

(95) Тодд — фірма «Тодд, Берне і К^о», торгувала тканинами і взуттям.

210

(96) Фрогмор — для принца Альберта збудували мавзолей у Фрогморі Лодж, біля Віндзорського замку.

211

(97) Дужі християни — рух в англіканській церкві в 2-й пол. XIX ст. за тілесне здоров’я і фізичний розвиток.

212

(97) Мервін Браун — дублінський органіст і вчитель музики.

213

(97) Св. Верберґа (VII ст.) — одна з англ. святих подвижниць.

214

(98) Серце Деніела О’Коннелла, померлого в Італії, було поховане в церкві св. Агати при Ірландському коледжі в Римі.

215

(99) Ірландська Церква — ірл. гілка англіканської церкви.

216

(100) Габеат корпус — Блум трохи міняє вираз: Habeas corpus, «Хай матимеш тіло» (лат.)., правова засада недоторканности особистости.

217

(101) Коли волосся сивіє… — варіація назви пісні «У косах золотих вже срібло блищить».

218

(101) Навстоячки? — У давній Ірландії був звичай хоронити королів стоячи і в бойовому обладунку.

219

(101) Майор Гембл — доглядач дублінського протестантського цвинтаря на Ієронімовій горі (Маунт Джером).

220

(102) Березневі чи червневі іди — березневі іди як правдиво провіщений час смерти Цезаря; червневі іди — час смерти Дігнема.

221

(102) Бідолашний Робінзоне Крузо… — популярна пісенька.

222

(102) Поховайте мене в рідній землі — з балади «Стрижений хлопчина».

223

(102) Дім ірландця — це його труна — варіація примовки «Дім англійця його фортеця».

224

(103) Заберіть подушку, хай доходить долі — ремінісценція сцени смерти старого селянина в романі Золя «Земля».

225

(103) «Невже тебе я більше не побачу…» — варіація слів з арії Едгара у фіналі опери Г. Доніцетті (1797—1848) «Лючія ді Ламермур» (1835).

226

(104) День плюща відмирає. — 6 жовтня, в день смерти Парнелла, його прибічники носили в петлиці листок плюща як символ вірности його пам’яті.

227

(104) Чарлі, голубчику мій — назва шотл. пісні на честь Чарльза Стюарта, претендента на англ. трон (1720—1788).

228

(105) Проводирева могила — себто Парнеллова.

229

(105) Панегірик на сільському цвинтарі — славетна «Елегія, написана на сільському цвинтарі» (1751) англ. поета Т. Грея (1716—1771).

230

(106) Чи прилетять тоді пташки й дзьобатимуть… — Плутаючи Аполлона з Апеллесом, Блум згадує бувальщину, що відноситься до Зевксіса (V в. до н.е.): той намалював плоди, мов справжні, й злетілися птахи їх дзьобати.

231

(106) Невідомий Роберт Емері нагадав Блумові про ірл. революціонера Роберта Еммета (1778—1803), вождя невдалого повстання 1803 р.

232

(106) Вежа мовчання — в релігії парсів заведено лишати тіла померлих на особливих вежах, де вони стають здобиччю птахів.

233

(107) Похорон місіс Сініко — в оповіданні «Печальний випадок» описано смерть місіс Сініко, що попала під потяг.

234

(108) Колона Нельсона — дублінська копія увінчаної статуєю адмірала Нельсона лондонської колони, що на Трафальгарській площі. 1966 р. підірвана терористами.

235

(108) Е. R. — Edward Rex, король Едвард (лат.).

236

(109) Вільям Брейден (1865—1933) — видавець газети «Фріменс джорнел» (1892—1916).

237

(109) Маріо, тенор — Джованні Матео Маріо, кавалер ді Кандіа (1810—1883), славетний італійський тенор.

238

(110) «Марта» (1847) — опера нім. композитора Ф. фон Флетова (1812—1883).

239

(110) Наннетті, Джозеф Патрик (1851—1915) — типограф і політик, член парламенту, лорд-мер Дубліна (1906—1907).

240

(111) Довгий Джон Феннінг — персонаж оповідань «У день плюща» й «Милість Божа», «творець мерів».

241

(112) Дім Ключів — назва нижньої палати парламенту о. Мен, його емблема — два схрещені ключі.

242

(114) Болсбридж — містечко біля Дубліна, де в серпні бували кінні виставки.

243

(116) Четтертон, Геджес Ейре (1820—1910) — ірл. політичний діяч, віце-канцлер Ірландії.

244

(117) Ленеган — герой оповідання «Двоє рицарів», чий прототип — Майкл Гарт, приятель Джона Джойса.

245

(117) Габрієл Конрой — герой оповідання «Мертві».

246

(118) Везерап — один із колег Джона Джойса.

247

(118) Удаваний поміщик — авантюрист Френсіс Гіггінс (1746—1802).

248

(119) Критська стопа (кретик) — в античній метриці стопа з одного короткого складу між двох довгих.

249

(120) Ми з Вексфорда хлоп'ята… — рядок із балади Р. Д. Джонсона (1830—1883) про повстання 1798 р.

250

(121) Педді Гупер, Джек Голл — дублінські журналісти.

251

(122) Тебе приваблює лиш слава та могуть… — з арії кастильського короля в дії III опери «Троянда Кастилії» (1857) ірл. композитора М. В. Волфа (1808—1870).

252

(122) Брикстон — робітниче передмістя Дубліна.

253

(123) На наш берег вона ніколи не ступала. — Римляни не робили спроб завоювати Ірландію.

254

(123) Одержимість клоакою — вираз із рецензії Герберта Веллса (1917) на «Портрет художника замолоду»: «Подібно Свіфтові… містер Джойс має одержимість клоакою».

255

(123) О’Медден Берк — герой оповідання «Мати».

256

(124) Ірландець урятував йому життя. — Граф О’Доннел був ад’ютантом австр. імператора Франца Йосифа і врятував йому життя під час замаху на нього 18 лютого 1853 р.

257

(124) Сталося так, що один угорець… — Замах 18 лютого 1853 р. здійснив угорський кравець.

258

(125) Кіріє елейсон «Господи помилуй» (гр.).

259

(125) Голосівки, яких не знають ні семіти, ні сакси — голосівка «іпсилон» у слові кіріос (кюріос) «пан, господь» має лиш неточні відповідники в латинській (англійській) та єврейській абетках.

260

(125) На прю вони йшли без вагань. Але їх чекала загибель. — Епіграф до книги М. Арнольда «Нариси кельтської літератури» (1867).

261

(125) Поминає Саллюстія — дотеп Гогарті з приводу звичайного вбрання Г’ю МакНіла, чорного й неохайного. Саллюстій, Гай Крісп (86—34 до н.е.) — римський історик.

262

(126) Бобриков, М. І. (1857—1904) — генерал-губернатор Фінляндії (1898—1904), вбитий 16 червня 1904 р. фінським терористом.

263

(126) Ленеган гучно кашлянув. — Ленеган цим натякає на свою пригоду з Моллі, про яку розкаже вже в еп. 10.

264

(126) В лексиконі юности немає такого слова, як невдача — репліка з п’єси англ. письменника Е. Бульвер-Літтона «Рішельє, або Змова» (1838).

265

(126) Боррис-ін-Оссорі — стародавнє місто на південь від Дубліна, де 1843 р. О’Коннелл організував великий мітинг за скасування Унії.

266

(126) Задрипанець МакКарті — прізвисько одного зі співробітників «Фріменс джорнел».

267

(127) Діялося це року вісімдесят першого… — Убивство у Фенікс-парку сталося 6 травня 1882 р. Тім Келлі, Джо Брейді — його виконавці, Майкл Каванаг і Джеймс Фіцгарріс на прізвисько Козолуп чекали в кебах і вивезли в них учасників. Цей останній не утримував «Притулку візника», а стеріг купи кругляків — заняття, яке автор віддав Гумлею.

268

(128) Дік Адамс (1846—?) — ірл. журналіст і юрист.

269

(128) Бабця з Принс-стрит — «Фріменс-джорнел», за аналогією з популярним прізвиськом лондонської «Таймс» — «старенька з Треднідл-стрит».

270

(128) Тей Пей — ірландська вимова ініціалів журналіста й видавця Т. П. О’Коннора, яка стала його прізвиськом (1848—1929), редактора низки газет, у тім числі «Стар» і «К. О. К.».

271

(128) Ральф Д. Блюменфельд (1864—1948) — амер., потім англ. журналіст і видавець.

272

(128) Пайєтт — Фелікс Піа (1810—1889) — фр. революціонер, публіцист і журналіст.

273

(129) Шуряк Кріса Каллінана — Ігнаціус Галлагер. Кріс Каллінан — дублінський журналіст.

274

(129) Леді Дадлі — дружина графа Дадлі, В. Г. Ворда (1866—1932), лорда-намісника Ірландії (1902—1906).

275

(129) Джеймс Вайтсайд (1804—1876) — відомий ірл. адвокат; Айзек Батт (1813—1879) — ірл. юрист і політик; Томас О’Гейган (1812—1885) — адвокат, політик, лорд-канцлер Ірландії.

276

(130) Дівчата, наближаються по троє… — За легендою, рими Дантових терцин одного разу явилися йому як прекрасні дівчата.

277

(130) Три вчені професії— богослів’я, право й медицина.

278

(130) Ваш коркський темперамент — натяк на коркське походження Кроуфорда й на жартівливу баладу «Жвава коркська нога».

279

(130) Генрі Граттан (1746—1820) і Генрі Флад (1732—1791) — ірл. політичні діячі, славетні оратори; Едмунд Берк (1729—1797) — англ. політик ірл. походження, письменник та уславлений оратор.

280

(130) Альфред К. Гармсворт, барон Норткліф (1865—1922) — англ. видавець ірл. походження.

281

(130) «Новини від Педді Келлі» — гумористичний тижневик у Дубліні (1832—34).

282

(130) Доктор Лукас, Чарльз (1713—1771) — ірл. лікар і журналіст-патріот.

283

(130) Дж. Ф. Каррен (1750—1817) — ірл. адвокат, оратор-націоналіст.

284

(130) Ч. К. Буш (1767—1843) — ірл. юрист, політик.

285

(132) Статуя Мойсея роботи Мікеланджело знаходиться не в Ватикані, а в римській церкві Сан-П’єтро-ін-Вінколі.

286

(132) Професор Вільям Мадженніс — один з університетських викладачів Джойса.

287

(132) Гурт герметистів… — ідеться про членів містико-теософського гуртка, що мав назву «Герметичне товариство».

288

(132) Дж. Ф. Тейлор (бл. 1850—1902) — ірл. юрист і журналіст, блискучий оратор. Наведені уривки промови, яку він виголосив 24 жовтня 1901 р., взяті автором з газетного переказу й значно ним удосконалені.

289

(132) Джеральд Фіцгіббон (1837—1909) — ірл. юрист, проангл. політик.

290

(132) Тімоті Гілі (1855—1931) — ірл. політик, один із тих соратників Парнелла, що стали його супротивниками в час скандалу з Кітті О’Шей; восьмирічний Джойс написав проти нього гнівного вірша «І ти, Гілі!»

291

(133) Нехай закучерявлені дими… — «Цимбелін», V, 5.

292

(133) Добрим буває лиш те, що може стати поганим — цитата з Блаж. Августина («Сповідь», VII, 12).

293

(134) Позад нього лежало велике майбутнє — гомерівські уявлення часто розташовували майбутнє позаду.

294

(135) Вітряна Троя — вираз із поеми А. Теннісона «Улісс» (1842).

295

(136) Дорогий драний Дублін — заголовок книжки ірл. письменниці леді Сідні Морган (1780—1859) і популярний в Ірландії вираз.

296

(136) Дві дублінські весталки — героїні Стівенової притчі, реальні дублінки.

297

(137) Пасіоністи — члени проповідницького ордену Св. Хреста і Страстей Господніх.

298

(138) Він може поцілувати мою ясновельможну ірландську сраку. — Улюблений вислів дублінця Джона Вайза Пауера, що ввійшов до «Улісса» в образах Джека Пауера (еп. 6) і Джона Вайза Нолана (еп. 12).

299

(139) Адмірал Нельсон став одноруким 1797 р. в битві при Тенерифі й перелюбником 1798 р. в романі з леді Гамільтон.

300

(139) Антисфен (бл. 450 — бл. 360 до н.е.) — один із засновників кінічної філософії, учень Горгія і Сократа й супротивник Платона; дійшла лише назва його твору «Про Єлену й Пенелопу». Горгій (бл. 480 — бл. 380) — один зі старших софістів.

301

(139) Пенелопа Багачка — Пенелопа Рич (англ. Rich «Багата»; бл. 1562—1607) — муза творчости й героїня сонетів англ. поета сера Ф. Сідні (1548—1586).

302

(142) Християнські брати — організація католиків-мирян, що утримувала мережу дешевих шкіл для нужденних класів.

303

(142) Джон Александер Доуві (1847—1907) — постать т. зв. «християнського оновлення», руху сектярського штабу, характерного палкою, але невіглаською проповіддю й масовою екзальтацією. Автор пародіює його як своєрідний релігійний кітч. У Дубліні Дауї не бував.

304

(142) Торрі й Александер — Рувим Арчер Торрі (1856—1928) і Чальз Маккаллом Александер (1867—1928) — поміркованіші, ніж Дауї, амер. діячі «оновлення».

305

(142) Багатожонства «оновленці» не проповідували.

306

(142) Привид Пеппера — у 1870-х іноді застосовували придуманий англійцем Джоном Пеппером сценічний трюк — появу світляного привида.

307

(143) Йом Кіппур — День Спокути, юдейське свято.

308

(144) Анна Ліффі — вживана іноді назва р. Ліффі в її горішній течії; Анна — спотворене ірл. «річка».

309

(144) Деніс Дж. Маджінні — дублінський учитель танців.

310

(145) Сер Роберт Болл (1840—1913) — директор обсерваторії в Кембриджі, родом із Дубліна.

311

(146) Дейм-стрит, 85 — вигадана адреса.

312

(146) Велике свято — монастир Транквілла під Дубліном належав орденові кармеліток.

313

(146) Філ Гілліган — шкільний товариш Блума.

314

(146) Вел Діллон (пом. 1904 р.) — лорд-мер Дубліна (1894—1895).

315

(146) Обід у Гленкрі — щорічний банкет зі збором пожертв у Гленкрі, виправній колонії для малолітніх біля Дубліна.

316

(146) Ательє дагеротипів — було не в батька, а в дядька Блума.

317

(147) Пенденніс — прізвище героя однойменного роману В. Теккерея (1850).

318

(147) Бартелл д'Арсі — персонаж оповідання «Мертві»; його частковий прототип — популярний в Ірландії тенор Бартон Макгаккін.

319

(148) Поховають тебе завтра… — суміш рядків з вірша Бернса «Добираючись до хвіртки» й мюзикхольної пісеньки з приспівом «Його похорон завтра».

320

(149) Ендрю Дж. Горн — видатний ірл. медик.

321

(151) Елф Берган (пом. бл. 1951) — колоритний дублінець, приятель Джона Джойса.

322

(151) Ліззі Твіґґ — маловідома дублінська поетеса.

323

(152) Дублінський замок — резиденція лорда-намісника.

324

(152) У нього були сухоти — хибна чутка, що ходила про принца Альберта.

325

(153) Томас Мур (1779—1852) — славетний ірл. поет.

326

(153) Джулія Моркен — персонаж оповідання «Мертві», її прототип — двоюрідна бабуся Джойса.

327

(153) Джозеф Чемберлен (1836—1914) — англ. державний діяч, противник гомрулю, виступав за агресивну політику в Південній Африці.

328

(153) Діксон, студент-медик — один із персонажів «Портрета».

329

(153) Кристіан Р. Де Вет (1845—1922) — славетний полководець бурів.

330

(154) Вінегар Гілл у графстві Вексфорд — місце поразки повстанців 1798 р.

331

(154) Хоч і на смерть заради — з патріотичної пісні «Боже спаси Ірландію» Т. Д. Саллівана (1827—1914).

332

(154) Гарві Дафф — персонаж п’єси «Шогрон» (1860) ірл. драматурга Дайона Бусіко (1822—1890).

333

(154) Грядуть великі переміни — перший рядок пісні англ. поета Генрі Рассела (1813—1900).

334

(154) «Невидима рука» (1864) — популярна мелодрама Тома Тейлора.

335

(154) Скибку хліба на пенні видавала Армія Спасіння кожному, хто приєднувався до її вуличних процесій.

336

(155) Будинки Кервана — дешеві будинки в Дубліні, які будував підрядник Керван.

337

(155) Джон Говард Парнелл (1843—1923) — брат Чарльза Парнелла, церемоніймейстер Дубліна в 1904 р.

338

(155) Фанні й друга сестра — Френсіс Айзабел (1849—1882) й Емілі (1841—1918) — сестри Чарльза Парнелла. Френсіс не була божевільна, писала патріотичні вірші; Емілі написала біографію свого великого брата.

339

(155) Девід Шігі (1844—1932) — ірл. політик, член парламенту (1885—1900, 1903—1918).

340

(156) Їдять помаранчеві шкуринки. — На патріотичних зібраннях поїдання помаранчів було символічним актом непримиренности до проанглійських оранжистів.

341

(156) Майбутні події — з балади «Пророцтво Лошіла» (1802) Томаса Кемпбелла (1777—1844).

342

(156) Альберт Едвард — король Едвард VII, Артур Едмунд — Гіннесс, барон Арділон.

343

(157) Дансинк — Дублінська обсерваторія в районі Фенікс-парку; Чарльз Дж. Джолі (1864—1906) — професор астрономії, її директор.

344

(157) В небі місяць молодий, він травневий такий — із пісні «Юний травень і місяць» Т. Мура.

345

(158) Три Юні Кралі… — з оперети Гілберта і Саллівана «Мікадо» (1885).

346

(158) Гугеноти, що втекли до Ірландії наприкінці XVII ст., заснували там виробництво шовку й попліну.

347

(158) La causa è santa! — з IV дії опери «Гугеноти» (1836) Джакомо Мейєрбера (1791—1864).

348

(159) Кормак… удавився і вмер. — Легенди й вірш «Похорон короля Кормака» С. Фергусона (1810—1886) стверджують, ніби Кормак МакАрт (бл. 254—277) прийняв християнство, але його не міг навернути св. Патрик, бо жив набагато пізніше.

349

(160) «Не кажучи про інших ректорів…» і нижче «Отець О’Флінн…» — із балади «Отець О’Флінн» (1879) А. П. Грейвса (1846—1931).

350

(161) Носатий Флінн — персонаж оповідання «Машкари».

351

(161) Піст перед Йом Кіппуром — не навесні, а на початку осени.

352

(162) Бог створив їжу, а диявол кухарів — варіація популярної цитати з англ. письменника Дж. Тейлора (1580—1653).

353

(163) І усміхом яскріють очі… — з арії Дона Хозе в опері «Марітана».

354

(164) Король Баварії Оттон І (1848—1916) 1872 р. був визнаний несамовитим, але після скинення з престолу його брата, Людвіга Баварського, теж несамовитого, його формально посаджено на трон; до династії Габсбурґів Оттон І не належав.

355

(167) Одна жінка… роду Сент-Леже Донерейль — справжня бувальщина. Елізабет Олдворт (бл. 1693—1733), дочка Артура Сент-Леже, віконта Донерайля, виявилася свідкою масонських ритуалів у домі батька й була прийнята до ордену задля уникнення розголосу.

356

(168) Нічого в письмовому вигляді. — В народі вважалося, що масони і євреї всіляко уникають клятви, присяги й письмових зобов’язань.

357

(170) «Чому я одкинувся од католицької церкви» (1883) — памфлет Ч. Чінікві (1809—1899). «Пташине гніздечко» — протестантська добродійна організація.

358

(172) Всі ці жінки… у Нью-Йорку — 16 червня 1904 р. дублінські газети повідомили про катастрофу з пароплавом «Генерал Слокам»: унаслідок пожежі загинуло бл. 800 душ.

359

(172) Школа синіх мундирів — аристократична протестантська школа в Дубліні.

360

(173) Томас Дін (1792—1871) — ірл. архітектор.

361

(174) У романі Ґете «Роки навчання Вільгельма Майстера» герой має «особливу пристрасть» до Шекспіра. У словах Лістера — парафрази суджень Вільгельма з р. 13 ч. 4.

362

(174) Шістьох відважних медиків… «Смуток Сатани». — Еглінтон іронізує над схильністю Стівена до апології Сатани як романтичного героя-богоборця: мовляв, той хоче заново написати «Втрачений рай», але під диктовку не Музи, як Мільтон, а блюзнірських «доблесних медиків», і вийшли б радше «Злигодні Сатани» (1897) — досить популярний роман англ. письменниці Марії Кореллі (псевдонім Мері Маккей, 1855—1924).

363

(174) Спочатку він її хоче… — із недрукованої поеми Гогарті «Медик Дік і медик Деві».

364

(175) Світлосяйна сімка — з вірша «Колискова» В. Б. Єйтса.

365

(175) Блискоокий… святоокий — описані відповідно Еглінтон та А. Е.; оллав — мудрець і бард у дохристиянській Ірландії.

366

(175) Одинадцять щирих ірландських хлопців із Віклоу… дванадцятеро з Тайнагелі — Дж. Берн, прототип Кренлі, заявляв, що тузінь сміливців зумів би визволити Ірландію, і знайти можна таких у графстві Віклоу; Тайнагелі — містечко у Віклоу.

367

(175) Щербата Катлін — вона ж «убога бабуся», символ Ірландії у п’єсі Єйтса «Катлін-ні-Гуліен»; «в її домі чужинець» — ірл. прізвисько англійців.

368

(175) В затінку гірської долини — назва п’єси ірл. драматурга Дж. М. Сінга (1871—1909).

369

(175) Старий Бен — Бен Джонсон (1572—1637), англ. поет і драматург, друг Шекспіра.

370

(175) Яків Перший, чи Есекс — версії прототипів Гамлета. Есекс — Роберт Девре, другий граф Есекс (1566—1601).

371

(175) Гюстав Моро (1826—1898) — франц. художник.

372

(176) Стівен подумки іронізує над теософами.

373

(176) Тут і тепер, крізь які… — парафраз трактату блаж. Августина «Про безсмертя душі».

374

(176) Книга Жюбенвіля — «Ірландський міфологічний цикл», книга франц. вченого М. А. д’Арбуа де Жюбенвіля (1827—1910), англ. переклад якої, зроблений Р. Вестом (Кращем), побачив світ у Дубліні 1903 р.

375

(177) Стівен Маккенна (1872—1954) — ірл. філософ і лінгвіст.

376

(177) Гамлет, або Неуважний — друга назва радше іронічна: «Неуважний» (1697) — комедія фр. драматурга Ж.-Ф. Реньяра (1655—1709), герой якої, Леандр, «найзабудькуватіший на світі чоловік», явно пародіює Гамлета.

377

(178) «Безжурний жебрак» — славетний вірш Кіплінга на підтримку Англо-бурської війни.

378

(178) Роберт Грін (бл. 1558—1592) — англ. письменник, що в одному зі своїх памфлетів засуджує Шекспіра, вживаючи зокрема вираз «кат душі» — але не про Шекспіра, а про Хіть.

379

(178) Син різника — це лиш одна з версій про те, чим займався Джон Шекспір (пом. 1601); є ціла низка й інших припущень.

380

(178) Дев’ятеро життів — У «Гамлеті» вісім смертей; можливо, Стівен додав до рахунку ще й смерть Гамнета, померлого 1596 р., в одинадцять літ, а ще можливо, що він притяг сюди середньовічне повір’я в дев’ять смертей котів.

381

(178) Гамлети в хакі — англ. солдати («джентльмени в хакі» у «Безжурному жебраку»); «Стріляйте без вагань!» — легендарний наказ капітана Планкетта, що придушив повстання ірландців у Корку 1887 р.

382

(178) Концентраційного табору, що його оспівав містер Свінберн — ідеться про вірш Свінберна «На смерть полковника Бенсона» (1901), де звеличувалися англ. солдати — підкорювачі бурів.

383

(178) Настрахати так, щоб у нас усе тіло тремтіло — хрестоматійний вираз товстого Джо в «Піквікському клубі».

384

(178) Limbo patrum — букв. «край отців», у католицькому богослів’ї місце перебування душ «прабатьків» — старозавітних праведників до спокутної жертви Христа.

385

(179) Сер Френсіс Дрейк (1540—1596) — славетний англ. мореплавець, пірат, переможець «Непереможної Армади».

386

(179) Дім гугенотів на Сілвер-стрит — анахронізм: дані про мешкання тут Шекспіра (в 1598—1604 рр.) знайдено тільки 1910 р.

387

(179) Лебідь Ейвона — з вірша Бена Джонсона «Пам’яті Вільяма Шекспіра».

388

(179) «Король і не король» — назва трагікомедії Френсіса Бомонта (бл. 1584—1616) і Джона Флетчера (1579—1625), яка має сліди впливу Шекспіра.

389

(179) Ричард Бербедж (бл. 1567—1619) — перший виконавець ролі Гамлета, провідний актор «Глобуса».

390

(179) Жан Марі Вільє де Ліль-Адан (1838—1889) — фр. поет і драматург романтико-символістського напряму; А. Е. цитує його п’єсу «Аксель».

391

(179) Спрямуй на них потік… — з пісні друїда у віршованій драмі А. Е. «Дейрдре» (1902).

392

(180) Із того берега Бойну. — Рассел був з Ольстеру, кордоном якого вважалася річка Бойн.

393

(180) Ентелехія — Арістотелеве поняття, означає повну здійсненість потенційного.

394

(181) Як слід народжувати думки… — Платон визначав філософський метод Сократа, чия мати була повитуха, як «маєвтику», повивальне мистецтво.

395

(181) Епіпсихідіон — гармонія душ (гр.), назва вірша Шеллі; Сократидідіон ужив Аристофан у комедії «Хмари».

396

(181) Лолларди — ранньореформістський рух в Англії (з XIV ст.); квакер Лістер — «лоллард» як радикальний протестант.

397

(181) «Ти прощай, моя дівчино…» — англ. та ірл. пісня, але не Шекспірових часів.

398

(181) Час… її блакитні вікна — натяки на поему Шекспіра «Венера й Адоніс».

399

(181) Гортензіо називає її юною і гарною — «Приборкання норовливої», І, 2.

400

(181) «Палкий пілігрим» — назва збірки віршів, яка вийшла 1599 р. із зазначенням Шекспіра як автора, але Шекспіровими там визнано лише чотири чи п’ять поезій.

401

(181) Двадцятишестилітня була Енн Гетевей в рік весілля, 1582.

402

(181) Сіроока богиня — Венера в поемі Шекспіра й Атена в поемі Гомера.

403

(181) В жита… — «Як вам це сподобається», V, 3.

404

(182) Вільям Дж. Пайпер (1868—1941) — ірл. літератор і мандрівник.

405

(182) Четвер. У нас збори — Четвергові зібрання Герметичного товариства відбувалися у мебльованих кімнатах Доусона. «Ізида без покрову» (1876) — один із чільних творів О. П. Блаватської. Ацтецький логос — у «Розповитій Ісиді» стверджується, що ацтецький міф істотно ідентичний єгипетському й вавилонському. У клітці плоті замкнена душа… — з вірша «Мімікрія, що коливає душу» Луїса Г. Вікторі.

406

(182) Рассел зібрав докупи цілу в ’язку віршів — збірка «Нові пісні» вийшла у квітні 1904 р.

407

(183) Падрайк Колам (1881—1972), Джеймс Старкі (1879—1958) — ірл. поети.

408

(183) Найсамотніша з дочок Ліра — у «Пісні Фіаннули» йдеться про дочку бога Мананаана МакЛіра, а не про доньку короля Ліра.

409

(183) Гаррі Ф. Норман (1868—1947) — редактор газети «Айриш гомстед».

410

(183) Лис Христа — засновник секти квакерів Джордж Фокс (1624—1691); обігрується лексичне значення прізвища Fox — «лисиця». Нью-Плейс — будинок Шекспіра у Стратфорді в його зрілі роки.

411

(184) Яким ім ’ям назвався Ахілл… — античні джерела повідомляють, що Ахілл мав жіноче імя Пірра «руда».

412

(184) Маленький Джон — один із легендарних соратників Робіна Гуда, здоровило; Дж. Мур іронічно дав це прізвисько щуплявому Дж. Еглінтону.

413

(185) Мессір Брунетто — Брунетто Латіні (бл. 1210 — бл. 1295), італ. поет і дипломат.

414

(185) Душа горить, мов червона вуглина — з есею Шеллі «Захист поезії» (1821).

415

(185) Вільям Драммонд із Готорндена (1285—1644) — шотл. поет.

416

(185) Ернест Ренан (1823—1892) — фр. історик і письменник, захоплювався пізніми драмами Шекспіра.

417

(186) Штукарі шифрами — автори, що намагалися знайти в текстах Бекона й Шекспіра шифр, що довів би Беконове авторство.

418

(186) На схід від сонця, на захід від місяця — назва збірки норвезьких казок, яка вийшла в анг. перекладі 1859 р.

419

(186) Скільки миль до Дубліна? — варіація дитячого віршика «Скільки миль до Вавилона?»

420

(186) Міранда — героїня «Бурі», Пердіта — «Зимової казки».

421

(186) Мистецтво бути дідусем — назва збірки віршів для дітей В. Гюго.

422

(186) Смаглява леді сонетів — героїня сонетів Шекспіра й назва п’єси Б. Шоу (1910).

423

(187) Лорд у літературі — вираз Теннісона у вірші «До Вергілія» (1882).

424

(187) Ікло вепра вразило його… — натяк на Адоніса («Венера й Адоніс»), ураженого вепрячим іклом, і на подібну пригоду Улісса («Одіссея», XIX, 393).

425

(187) Перса Імогени — «Цимбелін», І, 2.

426

(188) Псевдомалахія — Мулліган теж Малахій, але не пророк. Йоганн Мост (1846—1906) — нім. анархіст, схвалив у своїй газеті «Свобода» вбивства у Фенікс-парку й потрапив за це до англійської тюрми.

427

(188) Шекспір… це той хлоп, хто пише, наслідуючи Сінга — зроблене Єйтсом порівняння Сінга з Есхілом породило в Дубліні низку жартів у цьому дусі.

428

(189) Суддя Бартон — Д. П. Бартон (1853—1937), автор книги «Зв’язки між Ірландією та Шекспіром» (1919).

429

(189) Ознака потамованого жадання — з епіграми Блейка «Відповідь на запитання» (1793).

430

(190) Оце я й розкажу тобі — пародійна імітація стилю творів Сінга.

431

(191) Іцик Мойша — злодійкуватий єврей, комічний персонаж англ. гумористичної преси кінця XIX в.

432

(191) Він такий грек, що й самим грекам до нього далеко… — натяк на педерастію.

433

(191) Грізельда — героїня останньої новели «Декамерону» Боккаччо.

434

(192) Сер Волтер Ролей (бл. 1554—1616) — англ. поет, мандрівник, двірський Єлизавети, страчений Яковом І.

435

(192) Пенелопу Рич деякі автори вважали героїнею сонетів Шекспіра.

436

(192) Вільям Девенант (1606—1668) — англ. поет і драматург.

437

(192) Дочка Гаррі, того, що шість разів брав нову жінку — Єлизавета, дочка Генріха VIII, що мав шість дружин.

438

(192) Її друзі, вельможні леді, що жили по сусідству — із поеми «Принцеса» (1847) А. Теннісона.

439

(194) Джон Джерард (1545—1612) — англ. ботанік, доглядач королівських садів.

440

(193) Родичі Шекспіра: Мері й Джон (пом. 1601) — його батьки; Джоан Гарт (1558—1646) — сестра, померла пізніше його і братів Едмунда (1569—1607) та Ричарда (1584—1613), а також, гадає Стівен, й останнього брата, Гілберта; Джудіт — менша дочка; Сьюзен — старша дочка.

441

(194) Античні автори згадують… — всі відомості про Арістотеля — з Діогена Лаертського.

442

(194) Помер із перепою. — У щоденнику Дж. Ворда (1629—1681), стратфордського вікарія, є запис, буцім Шекспір помер, захворівши після великої пиятики з Беном Джонсоном.

443

(195) Едвард Дауден (1843—1913) — професор англ. літератури в Коледжі Триніті.

444

(195) Шекспір і Ко — Стівенова пророча формула: книгарня «Шекспір і Ко» від 1920 р. — головна опора Джойса в Парижі.

445

(195) Генрі Четтл (бл. 1560 — бл. 1607) — англ. драматург і видавець, якого мають за прототип Фальстафа.

446

(195) Людського м’яса фунт — «Венеціанський купець», І, 3.

447

(195) Джон Обрі (1626—1697) — один із перших збирачів даних про Шекспіра.

448

(195) Родріґо Лопес, лікар Єлизавети, страчений у липні 1594 р. за звинуваченням у намірі отруїти королеву. Страта була жорстока, але немає свідчень про серце. Після цієї страти в Лондоні стався спалах антисемітизму.

449

(195) Шотландський мудрагель — Яків Стюарт (1566—1625), написав трактат про бісів.

450

(195) Мафекінг — містечко у Південній Африці, оплот англійців; ця назва стала символом шовінізму.

451

(195) Ось повернувся… «Відважний мореплавець»… — 1610 р. в Англію повернувся не «Відважний мореплавець», що потонув у Бермудському трикуті, а його врятована залога.

452

(195) Рудокоса Бесс — прізвисько королеви Єлизавети, що нібито дала вказівку Шекспірові написати «Віндзорських жартівниць».

453

(196) Треба себе угамувати — Бен Джонсон свідчить про Шекспіра, що до того доводилося застосовувати фразу римського імператора Авґуста про багатослівного оратора Гатерія: «Треба його вгамувати».

454

(196) Незчисленномислий Шекспір — вираз Кольриджа («Літературні біографії», 1817).

455

(196) Християнські закони забороняли лихварство християнам, тим самим лишаючи поле дільности євреям.

456

(196) Татусь Ніхто — у Блейковій міфології кровожерне божество пекла й гніву.

457

(197) «Гачки й петлі…», «Найдушоспасніша табакерка…» — назви пуританських брошурок.

458

(197) Немилосерді преподобники — частина назви Бернсового вірша.

459

(197) «Отець» Магі не був з графства Антрім, але рід Магі пов’язувався з місцем у цьому графстві, яке називалося «острів Магі».

460

(198) Мор — старший, великий (ірл.).

461

(198) Галузка яблуні-дички — образ в одній зі згаданих вище поем Вордсворта.

462

(198) Цю п ’єсу — «Гамлета».

463

(198) Каландріно — герой третьої новели Дев’ятого дня «Декамерону».

464

(198) Цариці з породистими бугаями — йдеться про міф про Пасифаю, дружину царя Міноса, яка запалала пристрастю до бика.

465

(199) Рю Мсьє-ле-Пренс — паризька вулиця, що на початку XX ст. була у кварталі публічних домів.

466

(199) Бульдог Аквінський — св. Тома; домініканці, до яких він належав, каламбурно прозивалися «доміні канес» — пси Божі (лат.).

467

(199) Саутгемптон — Генрі Райотслі, третій граф Саутгемптон (1573—1624), ще один із гаданих авторів Шекспірових п’єс.

468

(199) Поет під тим самим ім’ям у цій самій комедії помилок. — У «Комедії помилок» Шекспіра близнюки мають іще й однакові імена.

469

(199) Природа… не сприяє довершеності — з есея Дж. Еглінтона «Апостольске наступництво» (1901).

470

(199) Ймення його матері… в Арденському лісі — ім’я матері Шекспіра Мері Арден.

471

(199) Сцена з Волумнією — «Коріолан», V, 3. Брандес і Гарріс пов’язують образ Волумнії з Шекспіровою матір’ю.

472

(199) Хто така Клеопатра… хто Крессіда й Венера… — За Стівеновою теорією, прообразом усіх цих героїнь, владних спокусниць, мала бути Енн Гетевей.

473

(200) Що там в імені? — «Ромео і Джульєтта», II, 2.

474

(200) Ричард-горбань — «Ричард III».

475

(200) Гарне ймення, Вільям — «Як вам це сподобається», V, 1.

476

(200) Джон О’Гонт — персонаж п’єси «Ричард II».

477

(200) Зірка, яка сяє і вдень — У листопаді 1572 р., коли Шекспірові було 8 років, над Дельтою Кассіопеї спалахнула наднова зірка.

478

(201) Шоттері — село, де до заміжжя жила Енн Гетевей.

479

(201) Класний штукар — так Стівен у «Портреті» (р. 5) називає Дедала міфічного, якого має за свого патрона-покровителя.

480

(201) Pater, ait — за Овідієм, Ікар, падаючи, кликав батька.

481

(202) Отець Патрик С. Дайнін (1860—1934) — ірл. філолог і письменник, що писав ірландською.

482

(202) В аптеці. Моє точило. — Станіслав Джойс, менший брат письменника, був помічником аптекаря до лютого 1904 р. Джеймс дав йому прізвисько Точило (пор. блазня Бруска у «Як вам це сподобається»), бо звик на ньому відточувати свої думки.

483

(202) Голос Ісава. Півцарства за ковток. — Стівенова спрага змушує його згадати «півцарства за коня!» Ричарда III й Ісава, що віддав первородство за сочевичну юшку.

484

(202) Він помістив Богемію… — два славетні «промахи» Шекспіра: корабель причалює до «пустель Богемії» («Зимова казка», III, 3), а Улісс посилається на Арістотеля («Троїл і Крессіда», II, 2).

485

(203) Доньку… в подружній невірності — згідно з Лі, 1613 р. Сьюзен, за сприяння батька, порушила справу про наклеп у зв’язку зі звинуваченнями її в перелюбі; наклепник до суду не з’явився.

486

(203) Шекспір найбільший творець, окрім Господа Бога. — Із нарису Александра Дюма-батька «Як я став драматургом» (1836).

487

(203) Шовковицю Шекспір, за переказом, посадив у своєму саду в Нью-Плейс.

488

(204) Ліззі — старша онука Шекспіра, дочка Сьюзен.

489

(204) Дядечко Ричі — вираз, що веде і до Шекспірового брата, й до Стівенового дядечка (еп. 3).

490

(204) Якщо Юда рушить… до Юди — з есею М. Метерлінка «Мудрість і доля» (1899). Тут і далі одна з давніх інтерпретацій «Одіссеї» як «повернення до себе».

491

(204) Той драматург… — триває порівняння Шекспіра з Богом-Творцем.

492

(204) Вайльд у своїх платонічних діалогах — два есеї Вайльда, «Зруйнування брехні» (1889) і «Критик як художник» (1891), написані у формі діалогу, але геть не платонічного.

493

(205) Карл Бляйбтрой (1859—1928) — нім. поет, драматург і критик, цюрихський знайомець Джойса. З теперішнім герцоґом — з сьомим герцоґом Ратлендом, Джеймсом Меннерсом (1818—1906).

494

(205) Мекленбурґ-стрит (вона ж Тайрон-стрит) — вулиця публічних домів у Дубліні; Неллі-Незаймана й Розалі — героїні нецензурних віршів Гогарті.

495

(205) Енгусе, що мандрує з птахами — так Гогарті називав Джойса. Енгус — ірландський бог молодости, зображався із птахами. І Джойс і Гогарті добре знали вірш Єйтса «Пісня блукальця-Енгуса» (1899).

496

(205) Щовечірня розвага ірландців — натяк на «Вечірню розвагу феніїв» (1897), збірку Оссіанових легенд, яку створив Патрик Макколл (1861—1919).

497

(206) Тихоплинний Мінцій — вираз із Мільтонового «Лікіда».

498

(206) Паккрасень: Пак-Красень; Пак — дух-пустун, персонаж «Сну літньої ночі».

499

(206) Джоне Еглінтоне… до жінок не гоне? — стилізація під вірш Бернса «Джон Андерсон».

500

(206) Чин Чон Ег Лін Тон — натяк на пісеньку з оперети «Гейша».

501

(206) Як давні греки — типові програмні вислови керівників Театру Абатства — Єйтса, леді Грегорі й ін.

502

(206) Його відшмагав цей вошивий Люсі. — Стівенові джерела вважають вірогідною бувальщину про те, що Шекспіра замолоду спіймано при крадіжці оленя з парку поміщика Люсі й вишмагано. Шекспірові приписують і баладу проти Люсі з повтором виразу «вошивий Люсі».

503

(206) «Тридцятирічна жінка» — роман Бальзака (1831).

504

(207) Ф. МакКерді Аткінсон — дублінський літератор з оточення Дж. Мура.

505

(207) Чи вчую я в провулку лайку… — пародія на поему Єйтса «Байле та Айлінн»(1903).

506

(207) Ти написав рецензію на писанину тієї старої плетухи Грегорі — йдеться про Джойсову рецензію, писану зарозуміло-поблажливим тоном, на книжку леді Августи Грегорі (1852—1932) «Поети і мрійники».

507

(208) Дочки Еріну (Ерінові дочки) — заснована Мод Тонн патріотична жіноча організація.

508

(209) Я боюсь за тебе, старий мореплавцю — рядок із поеми Кольриджа «Сказання про старого мореплавця» (1798).

509

(209) Оксенфордські нахили. — У статті про Вайльда Джойс писав, що схильність до гомосексуалізму — «логічний і неминучий продукт англосаксонської системи коледжів та університетів».

510

(209) Тачка сонця над аркою мосту. — Камінчик у город Джона Рескіна (1819—1900), що закликав молодь займатися не некорисним спортом, а будівництвом доріг.

511

(209) Мир Цимбелінових жерців-друїдів… — фінальна сцена «Цимбеліна».

512

(210) Очільник (дому) — титул окружного голови ордену єзуїтів.

513

(210) В. Е. Сван — директор дублінського притулку для вбогих дітей.

514

(210) Кардинал Томас Волсі (бл. 1475—1530) — лорд-канцлер Англії за Генріха VIII.

515

(211) Провінціал — титул регіонального керівника ордену єзуїтів.

516

(212) Закореніла омана (неподоланне невідання) — католицька формула, що визначає становище протестанта щодо істинної віри.

517

(214) І весільний передзвін… — початок поеми «Весілля в Малагайді» ірл. поета Дж. Гріффіна (1803—1840).

518

(214) «Баронська старовина» (бл. 1902) — історико-побутова книжка, яку видав о. Конмі.

519

(216) За Англію, за рідний дім і красу — з англ. пісні «Смерть Нельсона».

520

(220) «Жінка в білому» (1860) — роман В. Коллінза; одна з його героїнь — Меріен, а не Меріон.

521

(220) Т. Вулф Тон (1763—1798) — герой ірл. визвольного руху.

522

(221) Марія Кендалл (1874—1964) — славетна англ. опереткова акторка.

523

(221) Рінгабелла і Кроссгейвен — відповідно, бухта і село на півдні Ірландії, у графстві Корк.

524

(221) Шовковий Томас — усі відомості Ламберта про нього правильні.

525

(221) Він заїхав… в Томас-корт — обидва твердження Лава хибні.

526

(222) О’Коннор, Вексфорд — компанія, якій належали фургони.

527

(222) Фіцджеральди, вони ж Джеральдини або графи Кілдерські — древній англо-ірл. рід.

528

(225) Ти подивись, як перший промінь… — квартет із дії І опери Майкла Болфа «Облога Ла Рошелі» (1835).

529

(229) Квартирант нагорі помер — один із виразів Джона Джойса.

530

(231) Там… Еммета повісили — Кернан справді наближається до місця страти Роберта Еммета.

531

(231) Часи чварів — Кернан, прихильник англійців, називає чварами повстання 1798 р.

532

(231) Сер Йона Баррінгтон (1760—1834) — ірл. юрист, автор не надто вірогідних мемуарів.

533

(231) То був темний час і вік лихий — з вірша «Пам’яті полеглих» (1843) ірл. поета Дж. К. Інграма (1823—1907) про повстання 1798 р.

534

(231) Під мурами Росса — з балади «Стрижений хлопчина»; облога Росса — невдала операція повстанців 1798 р.

535

(232) «Життя і чудеса кюре з Арса» — кюре з Арса (Жан-Батіст Марі Віанне, 1786—1859) був канонізований лише 1925 р.

536

(233) Обличчя Стюарта, красунчика Чарльза — Карл І Стюарт (1600—1649).

537

(234) Толсел — («хижка митника», ірл.) — стародавня споруда в центрі Дубліна.

538

(235) Бодега — шинок винокомпанії Бодега.

539

(239) І біла смерть… — з вірша Свінберна «Буття».

540

(239) У Відні професор Покорний — Юліус Покорний (нар. 1887), кельтолог, але посилання на нього — анахронізм, бо 1904 р. йому було лише 17 років.

541

(240) Будинок Вайльда — будинок батька Оскара Вайльда, лікаря-окуліста.

542

(241) Кео… з сержантом Беннеттом… — наприкінці квітня в Дубліні відбувся боксерський матч між дублінцем М. Л. Кео й англ. армійцем Гаррі (а не Беннеттом).

543

(241) Фіцсімонс — англ. боксер, що нокаутував Джема Корбета 1897 р. і став чемпіоном світу.

544

(243) Вільям Гамбл, граф Дадлі (1866—1932) — лорд-намісник Ірландії (1902—1906).

545

(243) Том Деван — ідеться про Тома Девіна, Джойсового друга.

546

(244) Там, де… король Біллі — кінна статуя завойовника Ірландії Вільгельма III Оранського. Остаточно знесена 1929 р.

547

(245) Моріс Е. Соломонс — віце-консул Австро-Угорщини, власник фірми з виготовлення окулярів та слухових апаратів.

548

(245) Покійна королева… 1849 року… — королева Вікторія відвідувала Ірландію 1849, 1853, 1861 і 1900 рр.

549

(251) Діви Чеппі — релігійні статуетки у вітрині майстерні фірми «Пітер Чеппі й сини».

550

(251) (А він таки був) простак Саймон — герой популярної дитячої пісеньки.

551

(252) Русявих волосин Віргінії, русалки — «русалка» — одна з марок віргінського тютюну.

552

(252) О, Айдолорес — з оперети «Флорадора» (1899) англ. композитора Леслі Стюарта.

553

(254) Вже гаснуть зорі… — з пісні «Прощай, кохана» Джейн Вільямс і Джона Гаттона.

554

(255) Гряде герой-покоритель — початок вірша Т. Морелла.

555

(258) «Кохання і війна» — дует Т. Кука.

556

(258) Чому він так швидко — антична алюзія: за Аполлодором (але не Гомером!) сирени, коли не змогли полонити Одіссея, кинулися в море й загинули.

557

(259) Мерріон-сквер — багатий район Дубліна.

558

(259) Дочка полку — назва комічної опери Г. Доніцетті.

559

(262) M'appari — арія Ліонеля з опери «Марта».

560

(262) «Сомнамбула» (1831) — опера В. Белліні (1801—1835).

561

(262) Джо Маас (1847—1886) — славетний англ. тенор.

562

(263) «До покійників лягай» — англ. пісня.

563

(263) Усе вже пропало — арія Аміни з «Сомнамбули».

564

(263) Луна. І милозвучний відгук — з вірша «Луна» Т. Мура.

565

(265) Дженні Лінд (1820—1887) — славетна співачка, шведка.

566

(265) Терен'юр — інша назва Раундтауна.

567

(266) «Чекання» — англ. пісня (Г. Мілларда на слова Е. Г. Флагг (1867)).

568

(266) В старому Мадриді — англ. пісня (Г. Троттера на слова Дж. Бінгема).

569

(267) Зрадливице, прощатись нам пора — назва амер. пісні.

570

(268) Моя заблукана — з арії Ліонеля.

571

(269) «Пісня квітів» — вірш Г. Гайне.

572

(271) Музика нас зачаровує — із початкової сцени п’єси «Наречена в жалобі» (1697) В. Конгріва (1670—1729); подібна цитата з Шекспіра («Міра за міру», IV, І).

573

(271) Волтер Бепті (1850—1915) — професор співів у Дубліні.

574

(272) Кров теж море — образ іде від поеми Ф. Флетчера (1582—1650) «Пурпуровий острів».

575

(273) Що там розказують буйні хвилі? — дует Ст. Гловера.

576

(273) Qui stegno — арія Зарастро з дії II «Чарівної флейти» Моцарта.

577

(274) Лежи собі, песику — з дитячої лічилки.

578

(274) «Пісня останнього менестреля» — поема В. Скотта.

579

(275) Майкл Ганн (пом. 1901) — управитель театру «Гейєті» в Дубліні.

580

(275) У рідному домі — варіація популярної англ. пісні Наш любий рідний дім.

581

(275) Персидський шах… висякався в завісу. — Візит шаха Персії до Англії 1889 р. породив хвилю подібних анекдотів.

582

(276) Про дев’ятсот четвертий рік — із вірша «Пам’яті полеглих», із заміною 1798 на 1904.

583

(276) Над печальними хвилями моря — з опери «Венеціанська наречена» (1843) Дж. Бенедикта.

584

(278) Луїджі Лаблаш (1794—1858) — бас, славетний співак XIX в.

585

(278) «Остання троянда літа» — пісня Т. Мура, яка увійшла до опери «Марта».

586

(279) Рука, що гойдає колиску, править… світом. — З вірша амер. поета В. Р. Воллеса (бл. 1819—1881).

587

(279) Дороги чоловіка до дівки — Притч 30, 19, а також назва анонімного порнографічного роману кінця XIX в.

588

(280) Оркестр Мікі Руні — згадується і в «Поминках по Фіннегану», з поясненням С. Монаса як «оркестр Марконі», себто радіо.

589

(280) Джон. Розбудить мертвого — з англ. пісні.

590

(281) Ніколи, хіба що інколи — з оперети Гілберта й Саллівана «Корабель «Фартух» (1878).

591

(281) Зайшов юнак — варіація «Стриженого хлопчини».

592

(281) Сім останніх слів — ораторія Меркаданте.

593

(281) Чесні люди… піднімуть із нами — з «Пам’яті полеглих».

594

(283) У Божого Джона, в притулку для шизів. — Дім св. Іоанна Божого, лікарня для душевнохворих.

595

(284) В землі чудовій Інісфайл — із перекладу Дж. К. Менгена (1803—1849) давньоірл. поеми «Подорож принца Альфреда по Ірландії».

596

(285) Рорі — прізвисько селян, що боролися за переділ землі наприкінці XIX в.

597

(286) Сльоза й усмішка — з вірша Т. Мура «Ерін, сльоза й усмішка…».

598

(289) Маунтджой — дублінська в’язниця.

599

(289) Сини Леди — близнюки Кастор і Поллукс.

600

(290) Віллі Меррей — дядечко Джойса і прототип Ричі Гулдинга.

601

(291) Банба — одна з найдревніших богинь ірл. Пантеону.

602

(292) В твоїх очах проблискує сльоза… — варіація рядка з вірша Т. Мура.

603

(293) З чорного краю — із протестантського Ольстеру.

604

(293) Ереб — у гр. міфології бог підземного мороку на шляху до Аїду.

605

(294) Кілмейнгемська в’язниця — дублінська тюрма, де 14 травня 1883 р. був повішений Джо Бреді.

606

(294) Пристрасть живе й по смерті — з віршованих «Дослідів про мораль» англ. поета А. Поупа (1698—1744).

607

(294) Блюмендуфт — аромат квітів (нім.).

608

(294) Героїв шістдесят сьомого — в березні 1867 р. фенії здійснили спробу повстання.

609

(295) Брати Шири — учасники повстання 1798 р., схоплені за доносом і страчені.

610

(295) Місіс О'Дауд — господиня дублінського готелю «Міський герб».

611

(295) Любі друзі з нами поруч… — з вірша Т. Мура «Чи знайдеться такий ще раб».

612

(296) Сперанца — Надія (іт.), псевдонім Джейн Франчески Елджі, леді Вайльд (1826—1896), матері Оскара Вайльда, авторки патріотичної поезії.

613

(296) У ніч перед тим, як Ларрі повели на шибеницю — народна ірл. балада кінця XVIII в.

614

(297) Дата народження св. Патрика невідома, але день його пам’яті — 17 березня.

615

(297) Пагамімі — «плати мені, мені» (іт.); тридцять дві кишені — за числом графств Ірландії.

616

(297) Gladiolus — первісно невеликий римський меч, від якого згодом дістала ім'я квітка — гладіолус.

617

(297) Євнух Каталані — Анжеліка Каталані (1779—1849), славетна італ. співачка, чий голос нагадував сопрано хлопчика чи кастрата.

618

(297) Революція Рієнці — повстання римської бідноти 1347 р. під проводом Кола ді Рієнці (1313—1354).

619

(298) Шейло, ти ж моя кохана — одна з алегоричних назв Ірландії.

620

(299) Ляжем, любко, під копичку — із пісні «Шарабанчик» на слова С. Ловера.

621

(300) Ірландія твереза — Ірландія вільна — гасло Товариства тверезости.

622

(300) Кінантропія — собаколюдськість або собакоолюднення.

623

(300) Оун Гаррі — напівміфічний ірл. король III ст.

624

(300) Тендітна Гілочка — переклад ірл. псевдоніму, під яким писав Дуглас Гайд.

625

(301) Ентоні Рафтері (бл. 1784—1834) — сліпий ірл. поет, якого відкрив Гайд.

626

(301) Валлійський енглін — складна середньовічна форма силабічного вірша, якій аж ніяк не відповідає наведений вірш.

627

(303) Кучерявий Іопас — співець на бенкеті Дідони, «Енеїда», 1, 742.

628

(304) Слуг-на-г'Ейреанн — патріотична організація, що справді спрямувала парламентський запит стосовно заборони ірл. спортивних ігр у Фенікс-парку.

629

(305) Срейд-на-Бретан-Бхеаг — Мала Брітн-стрит (ірл.).

630

(306) І нація стане ірландська… — патріотична пісня на слова Т. О. Девіса (1814—1845).

631

(306) Представники духівництва — всі реальні особи, за винятком Б. Р. Слетрі.

632

(308) Яскрава центральна зірка — «Кінець — ділу вінець», І, 1.

633

(308) Кажу я собі, кажу я — з оперети Гілберта й Саллівана «Пер і пері» (1882).

634

(308) Гора Кальна — лат. назва Ґібралтарської скелі.

635

(308) Аламеда — парк у Ґібралтарі.

636

(309) Джиммі Джонсон — превелебний Джеймс Джонсон (1870—1900), шотл. священик-пресвітеріанець, автор повчальних брошур.

637

(310) Саммергілл — бідний квартал Дубліна.

638

(310) Справа Седгроува проти Гоула — реальний факт, але рішення було протилежне: листівку не визнано доказом наклепу.

639

(311) Сокільничий — переклад прізвища Фолконер.

640

(311) Брегони (брехони) — судді в давній Ірландії.

641

(311) Синедріон від дванадцяти колін Іарових. — Джойс зближує давню Ірландію з давнім Ізраїлем.

642

(312) Перелюбниця із своїм коханцем — Деворгілла й Дермот МакМурровг.

643

(313) Нельсон… дивився в прозірну трубу сліпим своїм оком — під час битви з данським флотом 2 квітня 1801 р. Нельсон відмовився виконати наказ про відступ — підніс зорову трубу до свого сліпого ока й мовив: «Я не бачу сигналу!»

644

(313) Червона рука — емблема ірл. клану О’Нілів.

645

(313) На алебастрових тронах — на унітазах.

646

(314) ^{Гіральд Камбрійський} — Гіральд де Баррі (бл. 1146 — бл. 1223), англ. хроніст, автор двох книг про Ірландію.

647

(315) О’Мімоза-сан — героїня оперети «Гейша».

648

(315) Щенята (дворняжки) — прізвисько англосаксів із раннього Середньовіччя.

649

(316) Так спалили… в Омасі, Джорджія — описаний суд Лінча стався в Омасі, Небраска, 28 вересня 1919 р.

650

(317) Старий цинік сер Джон Бересфорд — злиття двох постатей водно: адмірал-ірландець Джон Бересфорд (1768—1844) не вирізнявся жорстокістю, зате нею вславився його тезко, податковий комісар Джон Бересфорд (1738—1805), улаштована яким школа верхової їзди була головним місцем катувань повстанців 1798 р.

651

(317) Ніколи не буде рабами — з гімну «Прав, Британіє, морями».

652

(317) Велика Ірландія за океаном — так ірландці часто називали США або тамтешню ірл. громаду.

653

(318) Бідна старенька казала нам, що французи… — із старовинної балади «Шан ван вохт» («Бідна старенька», ірл.) про невдалу висадку фр. військ на узбережжі Ірландії, в Кіллалі, 1798 р.

654

(320) Прадавня ірландська хустка — опис носової хустини Громадянина — «карнавалізація» Гомерового опису перев’язу Геракла («Одіссея», XI, 609—614); Книга Баллімот — середньовічна (бл. 1391 р.) антологія історичних матеріалів.

655

(320) Новий Єрусалим — сіоністський рух.

656

(321) Любов любить любити любов — пародійний парафраз «Сповіді» Блаж. Августина.

657

(321) Кромвель і його залізнобокі — їхня ірл. експедиція 1649 р. — один з найкривавіших епізодів в історії країни.

658

(322) Ананій Богослов Барбон (бл. 1596—1679) — фанатичний проповідник-протестант.

659

(324) Джуніус — псевдонім, так і не розкритий, автора дошкульних викриттів короля Ґеорґа III та його міністрів, друкованих у лондонському журналі (1769—1772).

660

(325) Дж. Дж. і С. — віскі «Джеймісон».

661

(329) Прокляття Кромвеля — ірл. прокляття, що прикликає на голову ворога всі муки, що Кромвель завдав ірландцям.

662

(329) Якби до місяця дострибнув наш єврей-рей-рей — варіація амер. пісеньки «Якби на місяця видерся злодій».

663

(330) Меркаданте не був єврей.

664

(330) «Вернися в Ерін» — сентиментальна пісня на слова Карлотти А. Барнард (1830—1869); Ракоці-марш — угорський національний гімн.

665

(331) Кембрії і Каледонії — Вельсу й Шотландії.

666

(333) Вознесіння Блума подібне вознесінню Ілії.

667

(333) Як шмат гною з лопати — з виразів Джона Джойса.

668

(334) Церкву… Марії, зірці морів — Зоря морів — хибна середньовічна етимологія д.-євр. Імени Богоматері, Маріам.

669

(335) Флора Мак-Флімзі — героїня популярної амер. поеми «Нічого одягти» (1857).

670

(336) Хто ж така була Герті? — Прототипом її стала сусідка Джойсових юних літ Сьюзі Маккернан.

671

(337) «Прінсес новелет» («Новини принцеси») — лондонський тижневик для дам.

672

(339) А рік до того ж високосний… — за звичаєм, у високосний рік жінка може перша робити шлюбну пропозицію.

673

(344) Мартін Гарві (1863—1944) — англ. актор.

674

(344) Щоб вони удвох убиралися завжди однаково через… п’єсу — мелодрама «Дві троянди» (1870) Дж. Олбері, де героїні-сестри однаково одягаються.

675

(348) Вечірні дзвони — назва й початкові слова відомого вірша Т. Мура.

676

(349) Луїс Дж. Волш (1880—1942) — ірл. юрист і поет-дилетант.

677

(354) Нансукові панталони — були сміливою новинкою моди на зламі віків.

678

(355) Анна Брейсгердл (1663—1748), Мод Бренском (1875—1910) — уславлені англ. акторки-красуні.

679

(355) Місіс Клінч — знайома родини Джойсів, Аппієва дорога — вулиця в Дубліні.

680

(357) Її дівоче прізвище було… — ірл. варіація амер. балади «Джемма Браун».

681

(358) Антоніо Джульїні (1827—1865) — італ. тенор, мав успіх у Дубліні.

682

(359) Матінка Шіптон — напівлеґендарна авторка «Пророцтв матінки Шиптон» (XVI ст.).

683

(360) Грейс Дарлінг (1815—1842) — дочка доглядача маяка, що разом із батьком прославилася порятунком пасажирів із затонулого корабля 1838 р. Після її смерти Вордсворт написав на її честь поему «Грейс Дарлінг».

684

(361) Ріп ван Вінкль — герой однойменної новели у збірці В. Ірвінга «Книга ескізів», який проспав двадцять років у горах; «Леґенда про Сонну печеру» — інша новела в тій самій книзі, не повязана з Ріпом.

685

(361) Пташка… напилася з глечика, накидавши туди камінців — байка Езопа «Ворона і глек».

686

(362) Доки Джонні знову завітає додому — амер. пісня часів Громадянської війни.

687

(362) Тефілім. — Блум має на увазі мезузу, сувій з коротким священним текстом, що вивішується на вхідних дверях.

688

(364) «Шотландські вдови» — шотл. страхова компанія з філією в Дубліні.

689

(364) Навколо Кіша за вісімдесят день — варіація назви роману Ж. Верна.

690

(366) На Південь до Голлса ідем! — триразовий вигук наслідує стиль «арвальської пісні», обрядового гімну «арвальських братів» — давньоримських жерців, що підносили моління Марсові й Ларам за врожай.

691

(366) Горгорн — Гор-Горн: глава Пологового притулку Горн і він же, за сумісництвом, єгипетський сонячний бог Гор.

692

(367) О’Шіл, О'Лі, О’Гіккі — давні ірл. родини спадкових лікарів.

693

(367) Усе-таки стиль Епізоду 14 не настільки архаїчний, аби відтворювати його мовою «Повісти времяних літ», як вирішили перекладачі російської версії «Улісса», тож українські перекладачі зробили тут ставку на особливу загальну врочистість стилю і зрозумілість тексту навіть для «непідготовленого читача». Адже загальновизнано: переклад має бути не менш прозорий за оригінал, а то й прозоріший.

694

(368) О'Гер Цілитель — один з лікарів Притулку, що помер навесні 1904 р.

695

(369) Посудини, чар-діями Магончі сотвореннії — в оригіналі Mahound, що, як не крути, дає не Бохміта-Восміта-Магома-Магомета… (версії різних перекладачів), a Ma-Hound (Матір-Собаку, букв. Матір-Гончу), себто божество, аналогічне чомусь такому, як, скажімо, жіноча іпостась єгипетського псоголового Анубіса, тим паче, що й більшість джерел стверджує: винайшли скло у Давньому Єгипті. «Єгипетську» версію начебто підпирають богиня Мешенет (Месхеніт), одне з божеств, що допомагають народитися фараонові, та фараон-об’єднувач Єгипту Менес (Менеї), засновник Мемфіса (Менфіса). Якщо ж тлумачити Ma-Hound як «Матір Собаки», то це буде, за Кіплінгом, та первісна жінка, що кинула вовкові, який наблизився до її вогнища, кістку, й тим його приручила, перетворивши на собаку. «Мати Собаки» могла випадково винайти й скло, якщо вогонь був досить сильний і палав на силікатному піску (чи кераміку, якщо розпалила багаття на глиноземі). Третя ж версія може пояснити, чому автор не дав ключів до цього загадкового імени: боявся можливих санкцій? Якщо він гумористично сприймав Vati-canus як Vatti-Canis «Тато Пес» (чи «Папа Пес»), то містичною дружиною такого божества виявлялася, звісно, Ma-Fides, Ma-Faith, близька, звуковою подібністю, до Ма-Hound. Цьому сприяло, мабуть, ще й елементарне перетворення Ma-Goddess (Ма-Богиня) на Ma-Doggess (Мати-Собака) — як і нім. Ma-Göttin (Ма-Богиня) — на Ma-Hund, анг. Ma-Hound. Якщо припустити: тотемним предком європейського жіноцтва була Ma-Doggess, Мати-Собака, то в чоловіцтва, як відомо, найпопулярнішим тотемом був Та-Вовк: Pa-Wol-f (Pa-Wol-k), а це вказує на ап. Павла, духовного батька християнства — і на фізіолога Павлова (Pavlof) з його «собачими» експериментами. І це ще не вся, що відкривається, Пандорина скриня можливого «собачого» підґрунтя! Адже анг. Puppy «цуценя» також мовно зближується з Роре-Папою, і домініканці, чільний християнський орден, залюбки, самими ченцями, переосмислено як Domini Canes, «Пси Господні», й ірл. св. Каніс, і «собача» тема червоною ниткою сотається по канві оповісті: і розбухлий пес-потопельник, і переслідування Стівена й Блума псами, кожного своїм, метаморфози пса в Еп. 3; і кініки («собачі») з «собачим мудрецем» Антисфеном, і міркування про кінантропію (собаколюдськість), і собачі перетворення небіжчика Дігнема, Саймона Дедала, гонитва Гончої Зграї за Лисом, вигук Блума: «Християнська собака!»… Але християнські ченці могли б похвалитися хіба що винайденням скла вітражного, для світлобарвного оздоблення храмів.

696

(371) Св. Ультан Арбракканський — ірл. святий VII в., покровитель стражденних дітей та сиріт.

697

(372) Святого Футина уд — культ св. Футина (галльський святий, III в.), за співзвуччям його імени з лат. і фр. дієсловом «злягатися», мав риси язичницьких фаллічних культів.

698

(373) Вікарій Христовий — папа; вікарій Брейський — назва сатиричної пісні про клірика, що міняв конфесії відповідно до змін політичної ситуації.

699

(374) «Штабу Штабелла» — нецензурна пісня, яку склав Гогарті.

700

(374) Майоран лагідний — з вірша «До місіс Марджорі Вентворт» Дж. Скелтона (бл. 1460—1529).

701

(374) Од Марії Екклзької — з лікарні Богоматері Скорботної на Екклз-стрит.

702

(375) Туллій — Марк Туллій Ціцерон (106—43 до н.е.), що схилявся до стоїцизму.

703

(376) Три престарі сестриці — Мойри, гр. богині долі.

704

(376) Який премудрість вибудувала собі дім — пародія Дж. Ш. Берлі на дитячу скоромовку «Дім, що збудував собі Джек».

705

(378) Папіста… наверненого… у доброго вільяміта. — Дж. Мур перейшов із католицтва у протестантизм, хоча був назагал малорелігійний.

706

(379) Св. Світин — англ. святий IX в., його день — 15 липня.

707

(380) Біблія короля Якова — англійська, себто протестантська.

708

(380) За пророцтвом календаря Малахія — мова про Книгу пророка Малахії.

709

(380) Смерть коровам — фр. жаргонний вираз, що означає «Геть поліцію».

710

(382) Бик зі смарагдовим кільцем у носі — йдеться про буллу 1155 р., яку дав англ. королю Генріху II «фермер Миколай» — Ніколас Брейкспір, папа Адріан IV (1154—1159), і того ж року папа надіслав королю персня зі смарагдом на знак влади над «смарагдовим островом».

711

(383) Шкріб свою царську шкуру — парафраз рядка з балади-пародії ірл. сліпого вуличного співця Майкла Морана (1794—1846).

712

(385) Острів Ламбей (Лембі), розташований біля Малагайду, до 1878 р. належав лордові Толботу де Малагайду.

713

(385) О, quirites… — лат. фраза, витримана в стилі Ціцерона, але не є ні цитатою, ні парафразом хоч би якого відомого тексту.

714

(386) Його власна вентральна корпуленція… — пародіюється наукоподібний жаргон. Остін Мелдон — іменитий дублінський хірург.

715

(390) Про ту ланку, котрої забракло… — за Дарвіновою теорією, в процесі еволюції між мавпою і людиною була ще якась «проміжна ланка».

716

(390) Новітня матрона ефеська — давній сюжет про невтішну вдову, яка хутко втішилася; один із перших варіантів — у «Сатириконі» Петронія (І ст.).

717

(391) Істинний пелікан у своїй доброчесності — за Середньовіччя пелікана вважали символом жертовности й емблемою Христа, бо гадали, ніби він годує своїх пташенят власною кров’ю.

718

(392) Апросопія — недорозвиток або відсутність обличчя в зародка, агнатія — те саме стосовно підборіддя.

719

(393) Гріссел Стівенс (1653—1746) — тілиста сестра славетного лікаря-дублінця, яка ходила під вуаллю, що стало приводом для жартів про її начебто свиноподібну зовнішність.

720

(394) Гейнс являється в образі кривавого лиходія Манфреда з роману «Замок Отранто» (1764) Гораціо Волпола (1717—1797).

721

(394) Мста Мананаана! — з Мананааном, богом моря, не пов’язаний жодний особливий мотив помсти.

722

(394) Самітна хатина біля цвинтаря — алюзія на інший ґотичний роман, «Хатина біля цвинтаря» (1863) ірл. письменника Дж. Шерідана Ле Фаню (1814—1873).

723

(396) Бики Васанські — Пс 21, 13.

724

(396) Знак кінський — сузіря Пегаса.

725

(396) Альфа, рубіновий трикутний знак на чолі Тельця — в тій частині сузір’я Тельця, яка обрисами відповідає «чолу», є трикут зірок, одна з котрих — Альфа Тельця, Альдебаран.

726

(396) Главкон — один з учасників Платонового діалогу «Республіка»; Алківіад, Пісістрат — державні діячі Атен і герої діалогів Лендора «Алківіад і Ксенофонт», «Солон і Пісістрат».

727

(398) Філліс, Гликера, Хлоя — звичайні імена героїнь античної літератури; Лалага — героїня оди Горація II, 5.

728

(399) Малл-ов-Галловей — острів біля берегів Шотландії; Малакай Роланд Сент-Джон Мулліган — повне ім’я Муллігана — явний натяк на Олівера Сент-Джона Гогарті, що потверджується і «дружбою» імен Роланд та Олівер (нерозлучні друзі з «Пісні про Роланда»), і Джойс називав Гогарті Малакаєм.

729

(401) Всежерна істота — Бог: Стівен розвиває тему Бога-Трупоїда.

730

(402) Лорд Бобс — Ф. С. Робертс (1832—1914), граф Кандагарський, Преторійський та Вотерфордський, командувач військами Англії в Англо-бурській війні, ірл. походження.

731

(404) Мадонна з Вишнями — такі зображення Богоматері й справді є, одне з них належить Тіціанові.

732

(405) Партула — римська богиня пологів, Пертунда — злягань і втрати дівоцтва.

733

(405) Тімоті Битий Кухоль — відомий дублінський шинкар XVIII ст.

734

(406) Диви, пастор нализався — цю фразу Джойс, у жалобі й нетверезий, почув якось-то на вулиці на свою адресу.

735

(405) Зухи з Дензилл-лейн — прізвисько «непереможних».

736

(407) Венус Пандемос, «Венера Всенародна» — богиня тілесного й продажного кохання.

737

(408) По серу Грехему — крилатий вираз, що означав розпечатування чужих листів; Дж. Грехем (1792—1861) — англ. міністр внутрішніх справ, дав 1844 р. наказ про перлюстрацію листів Дж. Мадзіні, що перебував в Англії як емігрант.

738

(408) Запилений Родс — герой амер. комікса початку сторіччя, волоцюга й невдаха.

739

(408) Ювілейна баранина — дублінський вираз, що означає «мізерні крихти»; виник після роздачі невеликої кількости баранини дублінській голоті з нагоди ювілею королеви Вікторії 1897 р.; Бовріл — дієтичний бульйон; Ричмонд — дублінська лікарня для психічно хворих.

740

(409) Єнаці — бельг. гонщик початку XX ст.

741

(411) Дівці з Кавану. — Мешканці графства Каван на північному заході країни вважалися народом шаленим і диким; Кутгілл, Белтербет — містечка в Кавані.

742

(412) Стагірит попався у пастку штукарці — з середньовічних легенд про Арістотеля; знана гравюра Г. Бальдунга Ґріна в Дуврі зображає Філліс (Герпілліс) із батіжком верхи на загнузданому метафізикові.

743

(413) La belle dame sans merci — відомий вірш Кітса (1819).

744

(416) Степсайд — місцевість за сім миль на південь від Дубліна.

745

(420) Брати Лівермор, брати Боухі — білі актори з негритянським гримом і репертуаром, гастролі в Дубліні 1894 р.

746

(421) Американець Ірвінг Бішоп (1847—1889) на початку 80-х рр. був популярний на Британських островах своїми сеансами читання думок.

747

(427) Доктор Блум, Леопольд, дантист. — У Дубліні був відомий дантист Маркус Блум, згадуваний у «Циклопах».

748

(428) «Ліонська пошта» (1850) — популярна колись в Англії фр. п’єса про гучну судову помилку: 1796 р. Ж. Лезюрк був страчений за пограбування ліонської пошти, яке насправді скоїв разюче схожий на нього Дюбоск.

749

(429) Геройська оборона Роркс-Дрифту — епізод війни з зулусами 1879 р.

750

(429) Чудернацька війна — війна з бурами, від Кіплінгового «Безжурного жебрака»; Блумфонтейн — столиця бурської Оранжової республіки.

751

(430) Реймська сорока — дурне базікало; вираз походить від середньовічного сюжету про сороку, що вкрала перстень в архієпископа реймського.

752

(434) Місіс Єлвертон Баррі — дружина Баррі Єлвертона (1736—1805), відомого ірл. оратора і юриста.

753

(437) Чорну шапочку надягали англ. судді при проголошенні смертного вироку.

754

(440) Голос мого хазяїна! — емблема грамофонної фірми «Голос його хазяїна» — собака перед грамофоном.

755

(442) Побачити газель… — варіація пародії Льюїса Керролла на «Вірші про газель» Т. Мура.

756

(442) Жінкоград — «Місто, але й Жона», образ із поеми Блейка «Чотири Зоа» (1795—1804).

757

(442) Волтер Ралей (Рейлі) — як гадають, перший привіз до Англії з Америки тютюн і картоплю.

758

(443) Перша… убиває інфекції — ірл. віра в цілющість картоплі.

759

(443) Тімоті Геррінгтон (1851—1910) — лорд-мер Дубліна (1901—1903).

760

(445) Рубіновий перстень — атрибут шотл. королів; Камінь Призначення — камінь-реліквія, кладений під королівським троном.

761

(446) Діамант Кохінор у 102 карати належав брит. короні з 1894 р., але не був у персні.

762

(446) Румака… Великим Візиром — варіація на тему Калігули і його коня Інцітата, що став жерцем, а згодом і консулом.

763

(447) При Ледісміті, у Південній Африці, битва відбулася 28 лютого 1900 р.: На півліги вперед! — із вірша Теннісона «Атака легкої кавалерійської бригади» (1854) про Балаклавську битву в Кримській війні.

764

(448) Блум скіпетром збиває голівки маку — за легендою, іграшковим скіпетром у дитинстві збивав маківки римський цар Тарквіній Гордий, що провіщало жорстокість його правління.

765

(448) Милостина Великого Четверга роздавалася в Англії від імени монарха, як відгук давнього обряду обмивання ніг біднякам у цей день.

766

(449) К 11 (невідповідність: у тексті в цьому місці — «К. П.». — Прим. верстальника.) — реклама штанів Кайноу.

767

(450) Три акри і корова — гасло ірл. земельної реформи.

768

(452) Цап мендеський — у давньоєгипетському місті Мендесі вшановували Оси-ріса в образі цапа.

769

(452) Містер Фокс — одне з імен, до яких удавався Парнелл у таємному листуванні з коханою.

770

(453) Гіпсоспадія — різновид недорозвитку чоловічих статевих органів.

771

(453) Зразок… жіночного чоловіка — як і О. Вайнінгер у нашумілій тоді книзі «Стать і характер» (1903), Джойс уважав чоловіків-євреїв жіночними.

772

(454) Лорд Біконсфілд — Бенджамін Дізраелі (1804—1881), англ. державний діяч, єврей за походженням.

773

(455) Ефод — верхнє одіння юдейського первосвященика.

774

(455) Азазел — козел відпущення, цап-відбувайло.

775

(456) Веліал — одне з імен Сатани у Старому Заповіті; Лемляйн з Істрії 1502 р. проголосив себе Месією бен Йосипом; Абулафія (1240 — бл. 1291) — ісп. єврей, що теж проголосив себе Месією.

776

(457) В. О’Брайєн — ірл. композитор і диригент.

777

(459) Бенедетто Марчелло (1686—1739) — італ. композитор.

778

(460) Жидогрек — це грекожид — відгуки теорії «еллінського» та «юдейського» типів культури Метью Арнольда (див. прим. до І, 11).

779

(460) «Місто Священне» (1892) — протестантський гімн С. Адамса на слова Ф. Везерлі.

780

(461) Людина, що сміється — назва роману В. Гюґо (1869).

781

(462) Менський Триніжок — триніжок як атрибут бога Мананаана, а звідси — й емблема острова Мен.

782

(463) Монморансі — знатний франц. рід, вихідці з якого від давна жили в Дубліні.

783

(463) Барнум — цирк Барнума був такий відомий, що прізвище власника стало майже синонімом цирку взагалі.

784

(464) Тандераджі — містечко у графстві Армах.

785

(465) Ліпоті Віраг — Блумів дідусь.

786

(466) Руальдус Колумбус (1516—1560) — італ. анатом, що вважав, ніби він перший відкрив клітор.

787

(467) Розмарин — рослина, що символізує пам’ять, спогади.

788

(468) Елефантуліазис — такий автор невідомий, але збереглося ім’я Елефантіс д.-гр. поетеси, авторки еротичних поем, що не збереглися.

789

(470) Птаха, що вміє, але не хоче співати, (слід примусити співати) — такий вигляд має повне прислів’я.

790

(470) Філіп Сух і Філіп Бух — відгук анекдота про Філіпа Македонського, Александрового батька: бувши п’яний, він ухвалив несправедливе рішення в справі однієї жінки, й та сказала, що подасть скаргу «Філіпові тверезому на Філіпа п’яного»; протверезівши, Філіп змінив своє рішення.

791

(470) У Мойри, У Ларчета — шинки, які Стівен відвідав між третьою і десятою годинами дня.

792

(470) Зоє му, сас агапо — епіграф і рядок-рефрен Байронового вірша «Атенська діва» (1810, 1812).

793

(471) Бог свиней — італ. лайка; Юда Якх — відомі лиш як окремі Юда і Якх.

794

(471) Мері… набралася пранців від Голубка — пародія на історію народин Христа.

795

(472) Мечников прищепив людиноподібним мавпам сифіліс 1904 р.

796

(472) Локомоторна атаксія — розлад рухового апарату.

797

(472) Пантер, римський центуріон — нібито був батьком Ісуса, за однією з версій супротивників християн.

798

(473) Антисфена, собачого мудреця — Антисфен (див. прим. до II, 142) був кініком, себто «собачим» (гр.).

799

(473) Ченчик із ордену коркотяга — так іменували себе члени гуртка дублінської інтелектуальної еліти у XVIII ст.

800

(473) Семеро карлів… підглядаючи під нього — деталь із Флобера, де це відноситься до шлейфу цариці Савської.

801

(475) Свенгалі — герой роману «Трильбі» (1894) Дж. Дю Мор’є (1834—1896), який володів демонічною силою.

802

(476) Мінні Гок (1852—1929) — амер. співачка.

803

(477) Клайд-роуд — вулиця в багатому кварталі Дубліна.

804

(480) На Екліпсів приз — перегони 16 червня на острові Вайт.

805

(480) Для Аліси — позаяк мовиться про перетворення, можливий натяк на Алісу з «Аліси в Країні Чудес» Керролла.

806

(481) Лачі Даремо — скомпоновано зі слів Моцартового дуету La сі darem.

807

(481) Присягаюсь ослом Доранса. — Алюзія на ірл. баладу про пияка, що прийняв віслюка за свою кохану.

808

(482) Чорна Церква — збудована з чорного каменю протестантська церква в Дубліні.

809

(482) Польді Кок — каламбур із Поль де Кок (еп. 4); Ларрі Носоріг — Ларрі О’Рурк (еп. 4).

810

(485) Геґарті — згідно з еп. 17, дівоче прізвище Блумової бабусі по матері.

811

(490) Сидячий Бик (бл. 1831—1890) — вождь сіу, переміг генерала Кастера у битві при Літл-Бігхорн (1876).

812

(495) «Загибель богів» (1874) — опера Вагнера.

813

(496) Хлопчик, що не вмів боятися — казка братів Ґріммів.

814

(499) Дзеркало перед природою — «Гамлет», III, 2.

815

(500) Нащадячих кабанадків родини Ламбертів. — Себто «кабанячих нащадків». Відомий легендарний товстун Деніел Ламберт (1770—1809), а ще родина Ламбертів, де з покоління в покоління народжувалися немовлята, вкриті щетиною.

816

(502) Червоний орел летить у срібному полі — герб роду Джойсів із графства Галвей (не пов’язаного з автором).

817

(502) Десять до одного, крім одної — виплата десяти до одного за ставками на будь-котрого коня, крім фаворита.

818

(504) Північний Півень — прізвисько шотл. герцоґа Гордона, одного з головних придушувачів повстання 1798 р.

819

(504) Левінстон, мадам Леггет Берн — дублінські вчителі танців.

820

(507) Танець смерти — п’єса Стріндберга (1901).

821

(507) Пер з барила — лорд Гіннесс, що дістав титул за пивоторгівлю.

822

(508) Лемури — духи померлих у рим. міфології.

823

(509) Нотунг — чарівний меч Зіґфріда в «Персні Нібелунгів».

824

(512) Як сказав доктор Свіфт — У славетному памфлеті «Листи суконника» (1724—1725) Свіфт висловився не зовсім так: «Одинадцятеро добре озброєних людей напевне дадуть раду єдиному чоловікові в самій сорочці» (лист 4).

825

(513) Філіреністи — поборники миру.

826

(513) Мир, абсолютний мир — початкові слова гімну, складеного англ. єпископом Е. Г. Бікерстетом (1825—1906).

827

(514) Нехай моя батьківщина гине за мене — фраза, яку виголосив Джойс під час Великоднього повстання 1916 р. в Дубліні.

828

(514) Мій зцілення спосіб — для декого шок… — з «Балади про Ісуса-жартуна», див. еп. 1.

829

(514) Королі та однороги! — натяк на дитячу пісеньку на тему англ. герба з левом та однорогом: «Бились за корону / Лев і одноріг…» (перекл. М. Лукаша).

830

(515) Зелене вище червоного — назва ірл. пісні.

831

(515) Демон-цирульник — пор. назву п’єси Дж. Дібдіна Пітта: «Свіні Тодд, демон-цирульник із Фліт-стрит» (1842).

832

(516) Клянуся святим Патриком! — «Гамлет», І, 5.

833

(516) Беззуба Бабуся — пародія на образ Ірландії як «бідної бабусі»; квітка смерти — чума картоплі як причина Великого Голоду 1846—1848 рр.

834

(517) Банші (букв, «жінка-сида») — в ірл. міфології провісниця смерти.

835

(517) Де ж третя особа — незрозуміло, яку Трійцю має на увазі Стівен; Soggarth Aroon — пісня ірл. поета Дж. Беніма (1798—1844); священиків із круками-стервятниками порівнює аптекар Оме в «Пані Боварі».

836

(518) «Гярріоуен» — ірл. балада.

837

(518) Відважні за красуню — варіація рядка з оди Дж. Драйдена «Бенкет Александра, або Влада музики» (1697).

838

(518) Св. Георґ — святий покровитель Англії.

839

(520) О 8.35 ранку ти будеш на небі. — Зазвичай у Британії смертні кари призначалися на 8.00 ранку.

840

(520) Бенкет чистого розуму — вираз із «Наслідувань Горація» А. Поупа.

841

(523) У Кабрі 1904 р. мешкала родина Джойсів.

842

(525) Викрадене феями й підмінене дитя — поширений мотив ірл. фольклору.

843

(526) Вартрі — річка, що постачала дублінський водогін.

844

(527) Юпітер Плювій — Юпітер Дощовий.

845

(528) Метью Тобіас — дублінський адвокат; Томас Волл, Деніел Магоні — чини поліції.

846

(530) Нагадало… про брата Бекона — за легендою, Роджер Бекон (бл. 1214 — бл. 1292), англ. чернець, філософ і природодослідник, змайстрував бронзову голову, що розмовляла.

847

(531) Карл Роза (1842—1889) — нім. диригент і скрипаль, керував оперною трупою, що часто гастролювала в Дубліні.

848

(535) Ціцерон, Подмор — Стівен ілюструє оманливість звуків та імен прикладами різних імен, що, на його думку, означають одне й те саме. Ціцерон і Подмор походять нібито від близьких коренів, що означають «горох» або «стручок».

849

(536) Буффало Білл — Вільям Ф. Коді (1846—1917), леґендарний амер. ковбой.

850

(536) Карігейлоу, форт Кемден, форт Карлайл знаходяться у графстві Корк.

851

(537) «Бен Болт» — англ. пісня про моряка, що повернувся до дружини Аліси після двадцяти літ мандрів і довідався про її смерть. «Інок Арден» (1864) — поема Теннісона, герой якої, теж моряк і теж повернувшись, застає дружину замужем за іншим і помирає з розбитим серцем. «Кривий О’Лірі» — балада Дж. Кігана (1809—1849) про старого катеринщика, що повертається після знов-таки двадцяти літ відсутности й знов-таки помирає.

852

(539) Поворот оверштаг — зміна курсу з поворотом проти вітру.

853

(539) Лінія Фішгард-Росслер — між Ірландією та Вельсом, відкрита 1905 р.

854

(540) Чимдалі від ошалілої юрби — парафраз рядка з «Елегії, написаної на сільському цвинтарі», назва також роману Гарді (1874).

855

(541) Коли йому… виповнилося п’ятнадцять — отже, Блум народився 1866 р.

856

(543) Скибберинський татусь — в ірл. баладі «Старий Скибберин» батько на чужині розповідає синові, як він покинув рідний край у дні Великого Голоду.

857

(543) Любиш мене — люби мою брудну сорочку — варіація англ. приказки: «Любиш мене — люби й мою собаку».

858

(545) Проста… субстанція… небесним етикетом — Стівен виклав ортодоксальний томістський доказ безсмертя душі.

859

(546) Кавовий Палац — кав’ярня і ресторан Дублінського товариства тверезости.

860

(547) Антоніо — персонаж «Венеціанського купця»; про шхуну «Геспер» розповідає балада Лонґфелло «Троща «Геспера» (1840).

861

(547) Бачив ацтеків — Блум бачив швидше йогів-аскетів, переплутавши їх, за співзвуччям, з ацтеками.

862

(548) Людвіг (справжнє ім’я Вільям Ледвидж, 1874—1923) — баритон із трупи К. Рози.

863

(551) Троща біля Донтс-Рок — фінський (а не норвезький) корабель «Пальме» зазнав катастрофи 24 грудня 1895 р і не в Донтс-Рок (Корк), а в Дублінській бухті.

864

(551) Джон Лівер — власник кораблів, що ходили по лінії Галвей — Галіфакс.

865

(551) Вугілля… поклади — Ірландія якраз бідна на вугілля.

866

(552) Ірландія, її… ахіллесова п’ята — Б. Шоу 1906 р. назвав Ірландію ахіллесовою п’ятою Англії, але ще до нього до цього порівняння вдавався К. Маркс.

867

(553) Ірландські воїни бились за Англію — це таки правда: наприклад, у 30-х роках XIX ст. у британській армії налічувалося більше солдатів-ірландців, ніж англійців.

868

(555) Ubi patria — перекручений лат. вираз «Ubi bene, ibi patria» — «Де добре, там і батьківщина».

869

(558) Б. М. — бакалавр мистецтв. (вочевидь, коментар належить до іншого варіанту перекладу. — Прим. верстальника.)

870

(559) Перше послання до євреїв — послання ап. Павла до євреїв є лиш одне і «першим» не називається.

871

(560) У кімнаті п’ятнадцять лондонського парламенту 6 грудня 1890 р. відбулось засідання ірл. фракції з 72 депутатів, після якого за Парнеллом лишилося тільки 27 душ.

872

(562) Сильний чоловік… забуває свої родинні зв’язки — Парнелл не був одружений, і його зв’язок із К. О’Шей мав вигляд родинного життя.

873

(562) Дочка іспанського короля — відповідь жартівлива, з дитячої пісеньки: «До мене приходила в гості / Дочка іспанського короля…»

874

(564) Писак О'Брайєнітів — Вільям О’Брайєн (1852—1928) — один з лідерів антипарнеллівської фракції ірл. націоналістів.

875

(566) У дні Фостера-Картечі — В. Е. Фостер (1818—1886), Головний секретар у справах Ірландії в 1880—1882 рр., дістав прізвисько Фостер-Картеч, давши поліції дозвіл застосовувати картеч при розгоні мітингів.

876

(568) «Червона вона, як троянда» — сентиментальний роман англ. письменниці Роди Броутон (1840—1920).

877

(572) Янс Пітер Свелінк (1562—1621) — голл. композитор та органіст.

878

(574) На своїй косатій… колісниці. — Косами в давнину часто обладнувалися колеса бойових колісниць, зокрема у кельтів.

879

(575) Парагеліотропічних дерев — тих, що повертають листя ребром до сонця.

880

(577) Одинадцяти стоунам і чотирьом фунтам — близько 71 кг.

881

(577) Золоте число — номер року в 19-річному циклі місячносонячного календаря; епакта — зсув фаз місяця відносно першого року 19-річного циклу.

882

(579) Із водосховища Раундвуд… — Дані про дублінський водогін правильно виписані з довідника «Весь Дублін за 1904 р.».

883

(585) У жартоповажній мовчанці — ключове слово, яке Джойс часто застосовував до власного стилю.

884

(588) Кінетичний поет. — У р. V «Портрета» Стівен називає кінетичними, себто ницими почуттями бажання й відразу, і стверджує: естетичне почуття (і справжнє мистецтво) є статичним.

885

(587) Феєрія «Синбад-мореплавець» ставилася в Дубліні на Різдво 1892 р., друга вистава — 30 січня 1893 р. Цілком можливо, що поява тут Синбада пов’язана з тим, що його історія — східний аналог «Одіссеї».

886

(593) «Мій улюблений герой» — на цю тему Джойс написав у школі твір про Улісса.

887

(594) Аліас (брехун) — біблійний брехун — Ананія, англ. Ananias.

888

(595) Був учнем якогось рабина-філософа — відгук давньої переконаности серед євреїв, нібито й Арістотель, і Платон перебували під упливом рабинської мудрости.

889

(595) Деніел Мендоза (1763—1836) — англ. єврей, видатний боксер.

890

(596) Через 242 роки після потопу… прабатьків Ірландії — дані з міфічної ірл. передісторії, вміщеної в «Історії Ірландії» Дж. Кітінга (бл. 1570 — бл. 1644).

891

(596) Kolod balejwaw — початкові рядки сіоністського гімну «Надія» (1878; слова Н. Імбера, музика Шм. Когена; нині — державний гімн Ізраїлю.

892

(597) Св. Іоанн Дамаскін (бл. 675—749), один із гр. Отців Церкви.

893

(599) Малий Гаррі — англ. балада «Сер Г’ю, або Дочка єврея», відома в багатьох варіантах і заснована на легенді (згаданій, зокрема, в Чосера) про розп’яття євреями хлопчика Г’ю з Лінкольна 1255 р.

894

(599) За ритуальні вбивства й проти них — 1904 р. ця тема майже не існувала, але пожвавилася після справи Бейліса й появи «Протоколів сіонських мудреців» після Першої світової війни; 1919 р. Джойс побував на мітингу протесту проти звинувачень у ритуальних убивствах.

895

(600) Гауптман Гайнау, австрійська армія… — Можливо, вибір прізвища ґвалтівника й невипадковий: австр. генерал Гайнау (1786—1853) уславився жорстоким придушенням революцій в Італії та Угорщині 1848—1849 рр.

896

(602) Ноктамбулічний, діамбулічний — той, хто гуляє, відповідно, вночі і вдень.

897

(605) Видимий за денного світла — популярна думка про те, що зорі видимі й за дня із дна досить глибокого колодязя, не відповідає дійсності; відпущений людині строк — сімдесят літ — Пс. 89, 10.

898

(606) Атмосферний тиск у 19 тонн — цифра, отримана помноженням атмосферного тиску на площу поверхні людського тіла, зовсім не відповідає «тискові на людський організм».

899

(607) Вальсингамів шлях — Чумацький Шлях.

900

(608) Обидва вони… справили малу потребу. — Мотив сечовипускання у Джойса має символіко-іронічне навантаження, зливаючись із мотивами творчости й творіння.

901

(611) Права скронева ділянка — можливо, Блумів забій — натяк на удар Уліссу підніжком від Антіноя (XVII, 462—464).

902

(612) Антуанетта Стерлінг (1850—1904) — популярна співачка початку сторіччя, контральто.

903

(614) Д. Ф. МакКарті (1817—1882) — ірл. поет; згадана його книжка невідома.

904

(622) Сервітут — у римському праві — угода про право користування; у праві феодальному — привілеї селян на користування окремими благами поміщикових угідь.

905

(622) Колоніальна експансія — у політичному словнику кінця XIX в. — процес розширення прав колоній.

906

(622) Дж. Ф. Лейлор (1807—1849), Дж. Ф. Меррі (1811—1865), Дж. Мітчелл (1815—1875), Дж. Ф. К. О’Брайєн (1828—1905) — ірл. радикальні республіканці.

907

(623) О 3 години 8 хвилин… о 2 годині 59 хвилин. — Позаяк час за Грінвічем на 25 хвилин випереджає час за Дансінком, ідея Блума не позбавлена сенсу.

908

(624) Утилізація… екскрементів уже розроблялася лапутянами в «Мандрах Гуллівера».

909

(626) Англійська королева Александра (1844—1925) — дружина Едварда VII.

910

(630) Тетраграматон — «чотирилітерність», табуйоване ім’я Ягве.

911

(632) За Полярною зіркою, яку знаходять — спосіб знаходження Полярної зірки загальновідомий, тоді як Блумова побудова безглузда.

912

(636) Мулвей був першим… — члени цього списку аж ніяк не всі — коханці Моллі.

913

(638) Певної пропозиції в аористі — йдеться про коротку формулу статевого акту.

914

(640) Бувши несені на захід. — обертання Землі несе нас на схід.

915

(641) Синбад… та Сухат… — ремінісценція феєрії «Синбад-мореплавець», в яку Блум хотів унести свій вклад.

916

(643) Ментон — номер 6 за Блумовим «списком коханців Моллі» (див. III, 633).

917

(644) Отця Коректгана — жартівливо змінене прізвище Корріган: номер 7 у Блумовім списку.

918

(645) Заплатим скількись там… за покаяння — насправді незаконний зв’язок зі священиком уважався куди тяжчим гріхом.

919

(645) Чи не батьківських пригадав… — О’Шпар — син торгівця кіньми.

920

(645) Ніс… у нього не такий-то й великий — народна думка про зв’язок між розмірами носа й пеніса в чоловіків.

921

(648) Місіс Флоренс Мейбрик (1862—1941) засуджена 1889 р. за отруєння мужа миш’яком; на суді з’ясувалося, що вона мала коханця.

922

(648) Гудвін — номер 4 в Блумовім списку.

923

(649) Бартелл д’Арсі — номер 3 в Блумовім списку.

924

(649) Щодо моєї матері. — Блум, певне, не знав, що мати Моллі — єврейка.

925

(649) На панталонах він геть збочоний — цю пристрасть поділяв і автор.

926

(649) Гарднер — навсупереч повідомленому про нього, відсутній у Блумовім списку.

927

(651) Катлін Карні — персонаж оповідання «Мати»; прототипом їй послужила дублінська співачка Олів Кеннеді.

928

(652) Світло провідне благе — гімн «Стовп хмарний» (1833; автор — кардинал Ньюмен).

929

(652) Дядечко Пауль — так прозивали старого вождя бурів, президента Республіки Трансвааль Паулюса Крюґера (1825—1904).

930

(652) Чорна Варта — полк шотл. горян.

931

(652) Мастянський — номер 5 у Блумовім списку.

932

(652) Ленеган — номер 13, Вел Діллон — номер 11 у Блумовім списку.

933

(654) Мені у вересні буде 33 — Моллі помиляється: 34.

934

(654) Місіс Лілі Лентрі (1852—1929) — красуня акторка, що перебувала в широко відомому зв’язку з Едвардом, принцом Вельським.

935

(654) Магістр Франсуа — під таким ім’ям був надрукований «Ґарґантюа і Пантагрюель» Рабле (Рабле вважався ченцем-бенедиктинцем); дитина народилась у неї з вуха — народження Ґарґантюа.

936

(654) В Інчикорі, на околиці Дубліна, була влаштована панорама Різдва Христового з восковими фігурами; її відвідував маленький Джойс.

937

(654) Його Королівська Високість Принц Вельський навідував Ґібралтар тільки 1859 і 1876 рр.

938

(654) Містер Кафф — номер 19 у Блумовім списку.

939

(653) Камеронець — солдат полку Камеронських горян Її Величности, розквартированого в Ґібралтарі; скульптура риби — статуя рибалки, що загарпунив рибину, в ґібралтарському парку «Сади Аламеди».

940

(655) Кілька місяців опісля — Моллі веде відлік часу від смерти Руді.

941

(656) Пенроуз — номер 2 у Блумовім списку.

942

(656) Доктор Брейді — номер 22 у Блумовім списку.

943

(656) Гора Три скелі — біля Дубліна, вища за Ґібралтарську скелю.

944

(657) Місіс Естер Стенгоуп (1776—1839) — англ. аристократка з бурхливою біографією, засновниця монастиря на Сході й міжрелігійної секти.

945

(658) Джузеппе Конконе (1801—1861) — автор збірки вокальних вправ.

946

(658) Белл-лейн — провулок у Дубліні, а не в Ґібралтарі.

947

(658) Мулвей — номер 1 у Блумовім списку.

948

(659) Генерал Улісс Ґрант, президент США в 1869—1877 рр., відвідав Ґібралтар 17 листопада 1878 р.

949

(659) В тих їхніх джелибаях — ідеться про джеллаби, довгі вбрання з каптурами.

950

(659) Сер Гарнет Волслі (1838—1913) — англ. полководець, відомий успіхами в Зулуській війні (1879).

951

(660) Її батько — Мет Діллон, номер 10 у Блумовім списку.

952

(660) Ах зітхнула любов — із пісні «В старому Мадриді».

953

(660) Четверо п’яних… усю скелю. — Ґібралтар захопили 1704 р. 1800 англійців та голландців, тоді як іспанський гарнізон налічував 150 вояків.

954

(661) Батько муштрував своїх атибатів — тож чи не був «майор» Твіді насправді лиш унтер-офіцером.

955

(661) Каппоквін — містечко на річці Блеквотер у графстві Вексфорд.

956

(661) Народився спадкоємець в іспанського короля — 17 травня 1886 р.

957

(661) Берберійських мавпочок надіслали одного разу в Лондонський зоосад, а не в лондонське передмістя Клафам.

958

(661) На… галявинці під ялинами — описка Джойса? Бо ялини аж ніяк не ґібралтарська рослинність, а в описах Ґібралтару зазвичай згадуються «галявини під фіговими деревами».

959

(662) Миленька Моллі — популярна англ. пісня.

960

(662) «(Ґібралтар) Кронікл» — місцева газета.

961

(663) Танжер… гори Атласу — з Ґібралтару не видимі.

962

(663) Кладдахський перстень. — Кладда — село біля міста Галвей, де начебто носили прикрашені королівським гербом обручки.

963

(664) Хоч би де…. хай газ вільно з тебе іде. — Нещодавно дослідники виявили продовження цього твору, яке виявилось епітафією: «Я пукнуть посоромивсь / І за годину вгробивсь».

964

(666) Красунчик Берк — Сцикун (Пісюн) Берк, номер 18 у Блумовім списку.

965

(667) Академія Скеррі — дублінські курси ділових професій (стенографія тощо).

966

(668) «Єдиний шлях» (1899) — п’єса ірландців Ф. К. Віллса й Ф. Ленгбриджа за романом Діккенса «Повість про два міста».

967

(668) Бродстоун — дублінський вокзал.

968

(669) Саймон Дедал — номер 17 у Блумовім списку.

969

(670) Місіс Кендал з її мужем — Марґарет Грімстоун (1849—?, акторка) і Вільям Грімстоун (1843—1917, актор і режисер), які взяли собі сценічне прізвище Кендал.

970

(669) Елеґантський джентльмен — номер 15 у Блумовім списку.

971

(670) «Дружина Скарлі» — перероблена Дж. Ґріном італ. п’єса «Печалі кохання» Дж. Джакози.

972

(670) О як ллються води в Лахорі — перекручений початок вірша Р. Сауті (1774—1843) «Водоспад у Лодорі».

973

(672) Лорд Роберт Нап’є (1810—1890) — губернатор Ґібралтару в 1876—1833 рр.

974

(672) Віздом Гілі — номер 20 у Блумовім списку.

975

(672) Той коротунчик — Артур Гріффіт.

976

(673) Шедевр Аристократа — йдеться про «Шедевр Арістотеля».

977

(674) О Біллі Бейті будь ласкав ходімо додому — популярна амер. пісня.

978

(674) Бен Доллард — номер 16 у Блумовім списку.

979

(674) Фебо мила прощай — із пісні «Мила Феба» К. Белламі і Дж. Л. Гертона.

980

(675) Славетний роман письменниці Френсіс X. Барнетт (1849—1924) «Маленький лорд Фаунтлерой» (1886) породив модний фасон дитячого оксамитового костюмчика.

981

(677) Айриш-стрит — квартал у Ґібралтарі.

982

(679) Хуан Валера (1824—1905) — іспанський письменник, учений і дипломат, автор роману «Пепіта Хіменес» (1874).

983

(682) Того дня коли я домоглася щоб він запропонував мені руку й серце — фінальна сцена, яку згадує і Блум в еп. 8, відбулася, згідно з еп. 17, 10 вересня 1888 р.