В Сочельник

7

Після служби їдемо додому.

— Знаєш, яким єлеєм тебе сьогодні помазав священник?

— запитує тато. Відповідає не відразу на своє питання, як зазвичай, а чомусь чекає.

— Яким?

— Тим самим єлеєм, що принесли у печеру волхви, щоби помазати Дитя Ісуса.

— А Ісус Христос боявся собак? — запитую.

Це ж дуже важливе питання: а раптом в ту печеру вдереться злий

Лакі? Адже тоді всі порозбігаються: і волхви, і пастухи, і верблюди, і Спонч Боб — всі втечуть, залишивши одне-однісінькеДитя у дерев’яних яслах.

— Ні, не боявся, — весело відповідає мама. — Христос собак жалів і з ними дружив.

Мені на душі стає зовсім спокійно. Батьки мовчать, але мовчать добре, замислено. Пахне єлеєм, і ладаном, і… шоколадом.

Дістаю з кишені куртки різнокольорові кульки своїх улюблених шоколадних цукерок «M&M». Зараз головне — витягати їх обережно, щоби мама не помітила.

Поклавши у рота маленьку цукерку, думаю про Лакі і Дитя Ісуса. Як же він не боявся собак, а жалів їх? Невже давав їм шоколад? Може, і мені дати Лакі кілька цукерок? Адже він там, у підвалі, сам-один, теж чекає на подарунок.

У-у-у!.. виє вітер. Ш-ш-ш… шурхотять колеса. Гу-гу-у… гуде пічка. Летить сніг, летять вогні. І я теж лечу, стискаючи у руці цукерки…