Крістіан Ґе-Полікен Вага снігу

Андре Б. Тома присвячується

сьогодні

погода металом зробила сніг

і тиша тихо радіє

щоб краще розтанути

білі складки втискаються міцно у ґрунт

гори чіпляють

за кору дерев і за їхні

лапаті руки

зелень зника

сіріє блакить

і лиш абрис рудий

постає

іноді

чорною рискою птах проліта

в мінливім оцім безмежжі

Слово до українського читача

Світ, наш світ — зовсім невеличкий. Так, маленький і величезний водночас, але, безсумнівно, вразливий. Іноді ми відчуваємо, що кожен із нас тримає його в долонях. І одного поштовху достатньо, щоб розчавити його.

Тож, можливо, варто пам’ятати, що в літературі немає нічого монологічного. Навпаки, вона переливається за паперові межі, притягує погляди і сміється із себе протягом століть. Текст ніколи не є самодостатньою дією, це спосіб заселити його, цей світ, тримати його в руці, не завдаючи йому шкоди.

Загрузка...