Зоряний пил

Впіймай із неба зірку,

З’їж корінь мандрагори,

Скажи мені, куди спливли роки,

Звідкіль взялись отруйнії трунки?

Про що бринить русалок спів,

І як не заздрити усім.

Які вітри

Зігріють дух

І додадуть снаги?

Ти ясновидцем народивсь —

Така вже твоя доля.

Бери коня і мчи у далечінь

До сивини на скронях

А повернувшись, розкажи

Що бачив на шляху.

Та жінки вірної

Ніде

Не знайдеш, я тобі кажу.

А якщо знайдеш — напиши,

Я втішуся за тебе.

Але по кралю не піду,

Хай навіть недалеко:

Ти вірною її зустрів,

І у листі звеличив,

Та поки дійде

Той твій лист,

Вона вже зрадить тричі.