Бережа

1. Про любов

Любов – це крапелина кровi Тар'ягна, сина Ягни i Дарбога, яка впала в серця наших прабатькiв Лада i Лади, коли Тар'ягн поборов Золотого кабана. Саме любов робить людей безсмертними, бо лише народжуючи дiтей, вони можуть продовжувати свiй рiд. У новонародженому тiлi розвивається молода душа, хоча в нiй живе досвiд всiх попереднiх поколiнь.

Прагнення любовi чоловiка до жiнки, а чи жiнки до чоловiка невситиме, доки тiло молоде. В любовному зляганнi чоловiк i жiнка вiдчувають себе єдиним Богом-творцем. Це мить найвищої насолоди, але у вищому своєму спалаху вона коротка. Жiнка i чоловiк увесь час живуть в очiкуваннi цього спалаху насолоди, розчаровуються, що вiн швидко минає, i починається нове чекання.

З часом любов чоловiка до жiнки, а чи жiнки до чоловiка продовжується у плеканнi дитини, їм обом може в якийсь час видатись, що вони стали менше любити одне одного, але думаючи про беззахиснiсть дитини без їхнього обопiльного пiклування, вони згоджуються на триєдинiсть любовi. Таким чином триває Лад: народжуються дiти, ви їх виховуєте i потiм помираєте з надiєю, що ваше життя продовжується в дiтях.

Любов можлива лише мiж чоловiком i жiнкою, якщо вони не родичi в третьому колiнi. Ця любов може завершуватись зляганням лише дiтородними органами. Що ж до приязнi чоловiка до чоловiка, то тут може бути лише дружба чи побратимство. В цьому випадку мiж двома особами дозволяється лише рукостискання, обiйми в одежi (пiсля довгої розлуки) i чоломкання – поцiлунок у лоб чи в щоку. Так само виражається приязнь мiж двома жiнками, приязнь батька до сина чи дочки, матерi до сина чи дочки.

Цiлуватись у губи дозволяється лиш чоловiку з жiнкою.

Коли одруженi чоловiк i жiнка мають дiтей, а тодi з якихось причин розлучаться, то нi в якому разi не можна не давати батьковi зустрiчатись зi своїми дiтьми чи навпаки – не давати матерi зустрiчатись зi своїми дiтьми. Грiх настроювати вороже дiтей проти рiдної матерi чи рiдного батька. У дiтях злита воєдино ваша любов, ваша кров, ваша життєва енергiя, тому помiж вами не може бути доконечної ворожнечi, хоча ви й розлучилися через те, що любов минула.

Любов – це не постiйне явище для окремої особи i може проявлятися протягом одного життя людини до осiб протилежної статi кiлька раз чи водночас до кiлькох осiб у той самий час. До поширення iудоєвангелiзму в країнi Араяна (так ранiше називалась Україна), кожен чоловiк (вiльний общинник), якщо мав достаток i чоловiчу снагу, мав двi-три жiнки. Були також жiнки, якi жили час вiд часу з iншими чоловiками, мали дiтей вiд рiзних батькiв. Якщо у такому спiвжиттi був лад, то це не осуджувалось громадою. Учитель Барбара вчить, що так може бути i зараз i потiм.

Проте коли над подружнiм життям тяжiє звичай одножонства, а чоловiковi не вистачає тої жiнки, з якою вiн вперше одружився, то щоб не залишати дiтей без батька, вiн шукає собi ще одну жiнку, але так, щоб не знала перша. В такому випадку краще, щоб перша жiнка про це не знала, iнакше почнуться ревнощi, i не кожна, навiть сильна людина, може їх подолати. Це ж стосується i тих випадкiв, коли жiнка, потай вiд першого чоловiка, зустрiчається ще з одним. Якщо ж чоловiк (або, вiдповiдно, жiнка) дiзнається про цей побiчний зв'язок, то не треба признаватись, щоб остаточно не поранити душi людини, яку ви колись кохали. Хай у неї залишиться надiя на те, що вона помилилася у своїх пiдозрах. Увага i пестощi згладжують душевнi рани. Якщо ж це неможливо i виникли ревнощi, то треба розлучитись. Залишати помiж себе ревнощi, а тим бiльше їх провокувати дуже небезпечно. Ревнивий чоловiк чи ревнива жiнка можуть дiйти до такого стану, що можуть вбити чи накласти на себе руки.

Любов i, як наслiдок, природне злягання чоловiка з жiнкою дiтородними органами – це вiд Бога. Вона омолоджує тiло, пiдсилює в ньому палання животворного вогню, який дає вiдчуття радощiв. Збочення у статевих стосунках чоловiка з жiнкою, статевi стосунки чоловiка з чоловiком чи жiнки з жiнкою,– це вiд Чорта.

Тiло людини Бог сотворив так, що енергiя життя розподiлена мiж чоловiком i жiнкою та зосереджена у їхнiх органах статi. Енергiя смертi однакова i в чоловiка, i в жiнки. Вона зосереджена в кiнцi кишкового тракту. При педерастiї енергiя життя змикається з енергiєю смертi i вiдбувається швидке згорання енергетичного поля тiла, яке ще називають аурою, в'яне душа. Для осiб, якi практикують розпусту, з'являється ефект життєвих невдач, невезiння, руйнується також захисна (iмунна) система тiла, яке стає сприйнятливим до хвороб. Тiло людини створене так, що має багато захисних вiдновлювальних засобiв, i це запобiгає швидкiй смертi (подiбно до згорiлого електродвигуна) при одноразовому (помилковому) змиканнi протилежних енергiй. Але ефект цiкавостi, звикання спрацьовує вiдразу, тiльки маючи сильну волю i усвiдомивши небезпеку для життя, як скажiмо, у випадку алкоголiзму чи наркоманiї, можна вирватись iз цiєї пастки, настановленої Чортом, i вiдмовитись раз назавжди вiд збоченства.

Як свiдчать давнi таємнi знання, тiло людини прив'язане до Дерева життя трьома петлями. Одна петля розташована в головi – це розум, друга – помiж грудей – душа, третя петля – внизу живота – це вогонь животворний. Неправильне статеве життя порушує нижню петлю: всихає спинний мозок; в першу чергу хворiють нирки, печiнка, шлунок, вiдбирає ноги.

У книзi «Бережа» записана давня билиця про Скомороха. Отже, ще за багато вiкiв до нової ери волхви знали про цю хворобу. Нею покарано людей за пограбування Храму кохання. Проте цi знання забулися внаслiдок воєн i перемiщувань народiв, так що в деяких країнах квропи так званi «сексуальнi меншини» борються за свої права i вже навiть закон держави дозволяє одностатевi шлюби. Таке явище – ознака смертi суспiльства. Тому держава повинна жорстоко боротись з публiчними проявами збоченства так, як вона бореться проти наркоманiї.

Мистецтво кохання, його таємниця чи його вiдвертiсть – все це може мати вiдтiнки любовi, яка для людини є найсолодшим напоєм. Тому слова, якими називаються дiтороднi органи, не є лайливими, а зображення в лiтературi, малярствi, театрi любовних картин, голого людського тiла i дiтородних органiв не забороняється. Сказано – любiться, але знайте мiру. Людина – наслiдок впорядкованої матерiї, Бог є Любов.

Забороняється лише збоченство i його зображення, а також статевi стосунки з тваринами.

Маючи розум i силу волi, тобто прагнучи до досконалостi, можна таким чином здiйснювати свої любовнi стосунки з одною, двома чи з трьома жiнками, щоб мати тiльки бажане число дiтей, не вдаючись до хiмiчного чи операцiйного втручання. Вчитель Барбара забороняє аборти i радить мати в кожнiй арiйськiй сiм'ї троє i бiльше дiтей. Позашлюбнi дiти – це квiти кохання, вони i їхнi матерi користуються особливою пошаною i повагою.

Коли пари дотримуються закону любовi, то навколо їхнiх тiл завжди горить захисне поле. Якщо багато особин порушує закон любовi, аура навколо тiл згорає, так само руйнується i навколоземна аура. Лад зникає i настає Гад, поширюються невилiковнi хвороби органiв любовi, зникають захиснi оболонки Землi, вчиняються вiйни i землетруси.

Учитель Барбара вам про це ще раз сказав, хоча багато Просвiтлених i ранiше про це говорили. Отож не говорiть, що ви не знали, бо розплачуватись доводиться i знаючому, i незнаючому, i батькам, i дiтям. Дотримуйтесь Ладу, дотримуйтесь закону любовi з поколiння в поколiння, аж поки грiх предкiв не вивiтриться з аури Землi, з кровi вашої. Поступово грiх стане одноплощинним у часi i зникне зовсiм. Аж тодi буде на землi Рай.

Тар'я!

2. Про навернення у вiру

Українцi, тар'ягни, арiйцi – вiра в Ягну, у животворний вогонь Ягни проступає у наших душах, наче трава на доброму грунтi пiд теплими променями Дарбога.

Ми ще раз i ще перепишемо iсторiю тисячолiтньої покути, яка впала на нашу землю пiсля 988 року – iсторiю бездержавного страждання, щоб зрозумiти: тiльки одностайна сила волi цiлого народу до зорганiзованого державними мужами життя є благо для кожного українця. Хай вчать нас нашої правди i нашої вiри волхви.

Наш Верховий Священний Храм проступить Священному пагорбi бiля майдану Богдана Хмельницького. Сюди, на урочисте вiдкриття Храму, злетяться душi тих українцiв, якi ступили на шлях боротьби i померли на чужинi, i тих, якi впали на рiднiй землi, воюючи за волю українського народу. Заблищать на стiнах Храму вiдблиски нашого Священного вогню.

Сюди вестимуть стежки вiд усiх сiл, де живуть українцi. Вiд майдану Водограїв до Софiї Київської, на стелi якої зображено Оранту-Бережу з пiднятими над людьми благословенними руками, ми знесемо будинки i зробимо численнi пiшоходнi схiдцi з майданчиками, обсадженими квiтами. Це високий Храм новiтнiх конструкцiй iз величезною площею зовнiшнiх i внутрiшнiх стiн, на яких найкращi українськi митцi зобразять безкiнечнiсть, невичерпнiсть i всебiчнiсть у часi i просторi iсторiї країни Араяна, нашої правди i нашої вiри. Тут будуть зображенi подвиги Тар'ягна i його нащадкiв.

У центрi цього Храму горiтиме вiчний вогонь i прекраснi цнотливi дiвчата-арiйки вiком вiд 12 до 16 рокiв прислуговуватимуть тому вогню. Весь час до Храму буде iти потiк вiруючих, щоб прилучитися до Святинi. Вхiд до Храму повинен бути такої ширини, щоб прихожани, йдучи в ньому щiльним потоком, зразу за порогом роздiлялись на шiсть потокiв i, йдучи, почували себе просторо.

На Рiздво, Великдень, Ягни-Купала, Свято Рода i Роди навколо Священного вогню у Храмi дванадцять нагих цнотливих дiвчат танцюють «Танець животворного вогню». У названi свята у священнодiйствi беруть участь всi дев'ять канонiзованих перевтiлень Ягни, але робиться наголос на тих назвах, якi рокуються по календарю «Бережi». Дiвчата, якi виконують «Танець животворного вогню», повиннi бути Божистої статури i вроди. Коли їм виповниться 16 рокiв, а то i ранiше (за рiшенням дев'яти головних волхвiв), вони звiльняються вiд обов'язкiв танцiвниць Храму i далi живуть звичайним свiтським життям. Освiтлення в залi повинне бути приглушеним, а вогонь – червоним. Танець повинен бути повiльним, грацiйним, iз стриманими, але похiтливими рухами.

Пiд опуклою стелею Храму – велике зображення Ягни-матерi з малим Тар'ягном. Силует Ягни повинен бути мiнливим, щоб прихожани, якi повiльно йдуть i дивляться на стелю з рiзних точок зали, бачили Ягну то в образi Велеса, то Роди, то Морани, то Папи, то Слави, то Ями, то Даждя, то Дани, то Дудя. Навколо Храму – величезнi клумби квiтiв i посеред кожної клумби – дуби. Дорiжка вiд Храму вестиме до Софiї, яка, пiсля деякого переоформлення, теж буде дiючим храмом.

Але головним Храмом Ягни, осердям вiри в Ягну є хата, житло, в якому живуть чоловiк i жiнка iз своїми батьками чи без них, а також їхнi дiти. В хатi разом з сiм'єю живуть домашнi духи. Найстарший над ними – Домовик. Добрий настрiй, Здоров'я, Сон, Добробут, Мир у сiм'ї – це його пiдлеглi. Домовика бояться Злиднi, Сварки, Ревнощi й iншi злi духи. Домовика треба шанувати, не думати про нього зле, не ревнувати до нього жiнку, мати його за найвiдданiшу iстоту i вiн вiдзичить добром.

Переходячи в нову хату, треба у старiй хатi поставити бiля хатнього вогнища старий черевик i, заплющивши очi, подумки або пошепки творити казання:

– Пане Домовик, сiдай у черевик та поїдемо до нової хати малих дiток колихати.

Зробивши останнi приготування до переїзду, берете черевик, намагаючись на нього не дивитись. Однiєю рукою тримаєте, а другою затуляєте вiд вiтру, наче вогник свiчки. Принiсши в нову хату, ставте черевик бiля домашнього вогнища: печi чи плити, на якiй ви варите їжу. Через деякий час, пiсля клопотiв по господарству, ви приберете черевик. За цей час Домовик вже знайде собi в хатi зручне мiсце, а черевика можете сховати на горище чи взагалi спалити.

На покутi у свiтлицi (бажано, щоб цей куток був орiєнтований на схiд сонця, у мiськiй квартирi – просто урочистий куток у свiтлицi) повинен висiти образ Ягни в подобi одного з її перевтiлень: намальований або вилiплений як канонiчний оберiг. На покутi може бути також лампадка, котра запалюється в свято, i священна книга «Бережа».

Свiтлиця, в якiй є Образ, – це домашнiй Храм Лелi-Бережi-Матерi. Молячись, можна засвiчувати лампадку чи свiчку, а можна молитись i до сонця, до освiченого сонцем вiкна чи ще якогось чистого джерела свiтла. Чисте свiтло – те, яке не несе зла людинi. Нарештi можна молитись, лежачи в постелi, обернувши долонi до неба, дивлячись на стелю або заплющивши очi.

Молитва – це спiлкування з Богом.

У хатi, а особливо в свiтлицi, треба завжди скидати шапку, не вживати лайливих слiв i поводитись пристойно. Скидати шапку треба також, вживаючи їжу а чи п'ючи воду.

Кожному вiруючому доступнi такi способи очищення: умивання водою вранцi рук i лиця з молитвою до Дани, а також увечерi – рук, лиця i нiг. Молитви, якi можна вживати протягом дня, поданi в роздiлi книги пiд назвою «Тар'я». Вечiрня молитва найголовнiша. Проказувати її вголос чи пошепки, чи подумки можна перед образом а чи в постелi, прийнявши одну з наведених у книзi «Бережа» поз або просто довiльно лежачи.

Перед сном i пiд час сну душа людини звiльняється вiд тiла. Коли тiло в станi сну, душi потрiбна Божа опiка, опiка Бережi, адже в станi сну душу легко можуть дiймати i мучити злi духи, особливо коли душа лине за межi хати, яка є другою пiсля тiла захисною оболонкою для душi, але вже не однiєї, а цiлої сiм'ї душ.

Повторимо молитву до сну:

– Бережо: Ягна-Дивна-Жива, спаси i помилуй мiй народ, мою сiм'ю i мене, твою рiдну дитину. Оберiгай мене у моїй вiрi вiд грiха, зради, безчестя i манiї. Допоможи менi благополучно прожити i благополучно вмерти. Тар'я!

Перед останньою фразою, яка починається словом «допоможи», можна вставляти речення про своє конкретне побажання. Наприклад: «Допоможи, Боже, завтра благополучно закiнчити косовицю» або «Допоможи Боже, щасливо прибути додому i щоб дома все було благо» й iнше. Ваше прохання Божистого благословення повинне бути справедливим, вивiреним совiстю.

На початку молитви ви просите за цiлий народ український, тобто ви спонукаєте свiй дух до з'єднання з духом мiльйонiв спорiднених вам кров'ю душ, якi теж звертаються до Бога з такою ж магiчною молитвою, а отже, духовна сила цiлого народу приходить вам на допомогу i є опорою вашiй душi. А дух цiлого народу – це вогненна куля. Бог же або розлитий як еманацiя у Всесвiтi, або має вигляд вогненної кулi.

Коли ви проказали першi два речення вечiрньої молитви, можете звертатись до Лелi з рiзними добрими словами, якi покладуться вам на серце. Коли молитва буде палка i щира, на вас зiйде Божа благодать, i ви будете просвiтленi нею i умиротворенi. Молитву можна повторювати тричi, повторюючи кожне речення тричi. Коли душа схвильована, молитву треба повторювати доти, доки на вас не зiйде сон.

Тi, хто бажає проявити ревнiсть у вiрi в Бога, а чи має вищу насолоду для душi вiд постiйного спiлкування з Бережею, а чи хоче себе присвятити становi волхвiв, можуть молитися тричi i бiльше раз на добу, завчити молитви i молитовнi пози, а також речення з книги «Бережа» напам'ять. Можна також постити. Вiвторок, п'ятниця, недiля – вважаються у ревновiруючих м'ясними днями, вiдповiдно: понедiлок, середа, четвер, субота – пiсними. Постять також сiм тижнiв весною перед Великоднем i два тижнi восени перед Святом Рода i Роди. Можна також накладати на себе обмеження у свiтських забаганках, адже вiдкидання надмiрностей, якi обсiдають людське тiло, очищує Дух i сприяє ближчому спiлкуванню з Богом. Закон такий: якщо Бог дав тобi тiло, ти повинен пiклуватися ним, доглядати i вдосконалювати, а не руйнувати i нiвечити. Можна творити i удосконалювати молитви, проповiдi i оповiдi про дiяння подвижникiв вiри в Ягну. Подвижництво i служiння Боговi у вiрi безмежне, i треба, щоб воно, це подвижництво, завжди йшло на користь українському народу.

Корисна праця в будь-який день року не є грiхом. У святковi днi уникайте брудної роботи.

Ми молимось таїнству животворного вогню.

Старi мудрi люди кажуть: хто жив на цiй землi справедливо, тому Бог посилає легку смерть, грiшна душа довго i в муках покидає тiло.

Молитва очищає душу. Очищення може бути також через сповiдь волхву. Сповiдь чи очищення – не повне звiльнення вiд грiхiв, це полегшення для душi. Один Бог вiдає: простив вiн вам грiх чи нi, простив чи покарає вас за нього сьогоднi чи завтра, чи вас, а чи нащадкiв ваших у якомусь колiнi. Леля прощає тих, хто щиро кається. Бог милосердний, але Бог i строгий.

Сповiдь – полегшення для душi. Це перекладання частини свого тягаря на сповiдника. Але тому, що сповiдатись будь-кому буває соромно, а то й небезпечно, треба сповiдуватись волхвовi, людинi iз стану Арпокнязя. Бо волхв – також i порадник, i втiшник, i зцiлювач, якщо Бог дарував йому таке вмiння. Волхвом може бути i чоловiк, i жiнка. Волхв може напутити грiшника до прилюдного каяття, але не має права розголошувати таємницю сповiдi, доносити владi, за винятком тих випадкiв, коли людина божевiльна i може наробити горя. Волхв вiдповiдає перед Богом за дотримання таємницi сповiдi. Часткове очищення i полегшення дає дарування дiтям солодощiв, а також давання милостинi бiдним i тим, хто жебрає. Людина, яка просить на хлiб а чи пиво, – нещасна, тому не скупiться. Краще давати, нiж просити. Добро i спiвчуття умиротворюють.

Тар'я!

3. Про вождя, весi i храм

Сiм'ї українцiв об'єднуються в села, в яких може проживати вiд кiлькох сотень до семи тисяч душ. Якщо поселення налiчує понад сiм тисяч жителiв, то воно дiлиться на два села. Села об'єднуються у весi (райони), весi – у край (область), краї об'єднуються в державу Араяну (Україну).

Село – це окремий, замкнений у самодостатньому iснуваннi, органiзм народу. Села об'єднуються в державу для того, щоб мати захист вiд зовнiшнiх ворогiв (неукраїнцiв), мати силу для проведення полiтики з метою запобiгти чужiй агресiї i для того, щоб здiйснювати спiльний наступ у навколишнє життєве середовище, утримувати i поширювати життєвий простiр українського народу. Тому протягом вiкiв народ повинен виробляти як чiткий порядок покори у деяких питаннях села – весi, села – краєвi, села – державi, так i розбудовувати ту царину мiжлюдських стосункiв, якi належать лише селу i його головi.

Наш верховний Бог у жiночiй iпостасi – Ягна, у чоловiчiй – Дарбог. У iпостасi Боголюдини, творця земного життя – Тар'ягн, син Ягни i Дарбога. Наша самоназва – ар'ягни. Наша країна зветься Араяна. Для назви Бога єдиного ми послуговуємось словом «Бог».

У часи миру нами править цивiльний уряд на чолi з головою. В часи вiйни нами править князь.

В мирний час вища влада в селi, весi, краї i державi належить головi, який обирається згiдно закону тар'ягнiв всiма дорослими громадянами. Кожен громадянин повинен стежити за справедливiстю виборiв. Всяке шахрайство на виборах означає прихiд до влади дурнiших вождiв, нiж би їх мiг обрати народ, а це призводить до ослаблення держави. Вищим виявом культури народу є чесне дотримання правил виборiв. Головним злом у будовi владної Гори в Араянi завжди була нездатнiсть до омолодження керiвної верхiвки. Це загальнолюдська вада, i всi законодавцi всiх часiв i народiв билися головою об закон старiння. Кожен, хто приходив до влади, старався обдурити громаду i закон старiння, чiплявся за владу: вiн, його родичi, його слуги. Старiння правлячої верстви супроводжується розбещенiстю, млявiстю, вiдсутнiстю патрiотизму, що приводило i приводить до зникнення спершу держави, а тодi й народу, який цю державу створював.

У виборний закон напiвдемократичних систем, якi зараз найпоширенiшi в свiтi, закладено тривалiсть часу правлiння лiдера. Це в середньому чотири роки з можливим переобранням ще на чотири роки. Ми вибираємо на 3,5 роки з можливим переобранням ще на 3,5, щоб разом було сiм рокiв. Загальновiдоме священне число. Проте у цей закон ще треба ввести вiковий бар'єр. Щоб кожен громадянин країни Араяна знав, коли його голова села, весi, краю, держави; командир рою, чоти, полку, армiї; голова общини, заводу, фiрми, скарбницi досяг чи досягла вiку 54 роки, його треба негайно переобирати, а коли вiн опирається, то й усувати силою, бо вiн вже втрачає iмунiтет, захищенiсть законом i моральними нормами суспiльства своїх прав як вождь. Нi в якому разi тут не може бути якихось виняткiв. Якщо це розумна людина, вона може бути радником, вчителем, наставником, але не головою, завдання якого приймати остаточне рiшення.

Щоб переконати у потребi такого жорсткого способу омолодження керiвної верстви, нагадаємо, що у 40 рокiв мозок людини перестає розвиватись i настає поступовий занепад, спершу в другорядних вiдгалуженнях, а тодi i в головних. Iлюзiя попередньої здатностi – це звичайне самозаспокоєння старiючого органiзму. В доiсторичних державах вождя приносили в жертву Боговi, коли вiн досягав вiку 33 роки. У рiзних народiв були рiзнi вiковi обмеження, але мета одна: змiнити вождя, щоб омолодити народ.

Щоб село жило i дiяло, воно повинне мати владне ядро, навколо якого рухалися б сiльськi силовi поля життєдiяльностi. Ядром села є голова, обраний селянами термiном на 3,5 роки правлiння, отаман, призначений головою села, i волхв. Якщо органiзм села довго живе, без втручання у його внутрiшнi закони ворога, агресора, то в ньому народжуються люди з потрiбними селу ремiсницькими i лiкувальними здiбностями. В першому випадку – це коваль, чинбар, швець i таке iнше; в другому – знахар, костоправ, заговорювач кровi, зубного болю, знахар вiд страху, наговору i таке iнше.

Через своє часткове самоуправлiння у селi тар'ягни повиннi дотримуватись прадавнiх моральних норм спiвжиття. Лише село може пiклуватися про здоров'я тiєї землi i води, на якiй воно проживає.

Голова села, весi, краю, держави повинен свято дотримуватись законiв тар'ягнiв, керуючись почуттям правди i совiстi, за якi громада обрала його головою.

Отаман, сотник (весi), полковник (краю), князь (держави) повинен плекати козачий стан воїнiв-захисникiв держави.

Волхв має навчати народ звичаїв i вiри в Бога.

Голова, волхв, отаман – це Мала Рада села, яка може бути розширена до доцiльного непарного числа, за потребою, з людей, совiсть яких вiдома громадi.

Всесiльський сход – вiче – єдиний в Араянi захiд, куди можуть прийти всi гласнi громадяни територiї. Вiче весi, краю, держави може бути лише з обраних сходом сiл радних.

Голова сповняє закон держави, вiдає колективною скарбницею.

Волхв навчає через приватну бесiду чи проповiдi в Храмi. Вiн повинен мати книгу «Бережа», постiйно її вивчати, знати всенароднi i сiльськi звичаї, як-от: весiльне благословення, освячення новонародженого, обряд похоронiв, обряд закладання нової хати, проводiв у армiю, проведення iменин i рокових свят. Бажано, щоб ця людина мала вищу освiту, володiла лiкувальними знаннями, знала музику i спiв, усе життя вивчала i систематизувала (писемно й усно) мiсцеву обрядовiсть, пристосовуючи її до сучасного життя i очищуючи її вiд iудейських, iсламських, євангельських iмен, звичаїв, символiв, поступово вплiтаючи в обряд iмена перевтiлень Ягни i символи, якi записанi в книзi «Бережа».

Казання до Ягни, якi зiйдуть на нашi душi Божистою вiдвертiстю, – ось суть нашої вiри. Спiлкування з Божистим розумом через молитву й iснування, зануреним у вiру, – ось благо.

Кожне село повинне прагнути мати свiй Храм для спiльного звернення до Бога, обнародування шлюбу, збереження священних релiквiй. Звичаєве планування храму – з чотирьох кiмнат. Перша, велика, – для прихожан, перед нею – троє однакових примiщень. Середнє – для олтаря, на якому запалюється священний Перун, iконостаса i волхва, який проводить проповiдь; лiве – для хору i музик; праве – для прапорiв, священних фiгур i рiзного реманенту, потрiбного для справляння служби Божої. Храм може мати дзвiницю i дзвони. Спiввiдношення площ кiмнат Храму вiдповiдає їхньому призначенню, а також смаку зодчого. Храм мусить бути орiєнтований олтарем на схiд сонця.

Жертвою на палаючий вогонь можуть бути запахущi трави i речовини, бризки вина, води i крихти їжi. У Храмi повинно висiти три усталенi образи: образ щирої молитви, образ Лелi-Ягни з дитиною, образ змiєборства. Стiни Храму розмальованi дiяннями з книги «Бережа». Вiруючi можуть носити на тiлi обереги, якi зображують тварин i птахiв, котрi згадуються в книзi «Бережа». Головними трьома оберегами є:

перший оберiг – старовинне зображення Лелi;

другий оберiг – Сварга, рiвнобiчний криж;

третiй оберiг – Триєднiсть.

Цi обереги, а також тварини, птахи чи рослини, якi за книгою «Бережа» є оберегами, можуть (за бажанням вiруючого) бути витатуйованi на тiлi. Також може бути витатуйоване зображення Мiсяця – для дiвчат i Сонця – для хлопцiв, а також зображення Лiлеї для обох статей. Тар'ягни користуються також як оберегом священним жестом рiвноваги крижа з iменем Ягни, накладаючи його на груди: «Я» – пiдносите пучки трьох пальцiв правої руки до чола; «Г» – переносите пучки на сонячне сплетiння; «Н» – переносите пучки на праве плече; «А» – переносите пучки на лiве плече. Так ви можете робити три i бiльше разiв (можна подумки, уявно).

Тар'я!

4. Про силу

Тар'ягн – Боголюдина, предок українцiв є сином сили. Вiн народився вiд злучення двох Божистих сутностей: Ягни i Дарбога. Тар'ягн – рушiйна сила Бога.

Тар'ягни – життя – це є боротьба. Там, де нема боротьби, життя завмирає. Сiм'ї тар'ягнiв об'єднанi в села, весi, краї, державу, зосередженi в собi вiрою в Ягну, протистоять iншим народам, якi їх оточують i прагнуть поглинути. Крiм такого найвищого стану боротьби як вiйна, є ще боротьба культур: мов, кращих виробiв i таке iнше.

Мирне спiвiснування народiв – коли боротьба за панування проходить без вiйни. Меншi народи зникають пiд натиском сильнiших культур чисельнiших народiв, державною полiтикою яких є постiйне прагнення до поневолення i поглинання.

Український народ посiдає тi землi, на яких розвивалась i мiцнiла бiла раса, щоб згодом завоювати весь свiт. Культура арiйцiв стала надбанням всiх народiв землi, вiд чого вiдбулося тимчасове розрiдження Родового ядра. Туга за прабатькiвщиною спонукала нащадкiв арiйцiв з пiвночi, пiвдня, заходу i сходу здiйснювати вiйськовi походи в напрямку Арiйського моря на терени України i руйнувати таким чином її державну конструкцiю.

Вiдновлення держави тар'ягнiв вiдбувається за часiв настання домiнування сузiр'я Води. 22 сiчня, як день проголошення самостiйної УНР, а також як день об'єднання Захiдної i Схiдної України – день Соборностi – свiдчить про те, що сузiр'я Води є найсприятливiшим для Араяни. Панування цього сузiр'я настає на початку третього тисячолiття, отже, означає оновлення i посилення Родового ядра бiлої раси – країни Араяна. Арiйське вчення спонукає до домiнування бiлої раси в свiтi, а над бiлою расою – домiнування тар'ягнiв, бо вони є спадкоємцями країни Араяна i володарями полiв поховань найдавнiших арiйських князiв на берегах рiк Вардани, Славути i Десни.

Разом з вiрою в Ягну тар'ягни сповiдують правило здорового глузду. Вiрячи в розум людини, вони беруться вирiшувати право людини на життя чи смерть. Право вiдбору належить Радi наймудрiших, посвячених у знання про тiло i душу волхвiв, совiснiсть i чеснiсть яких вiдома громадi. Посвяченi проповiдують народовi правила тiлесної та духовної чистоти.

Тар'ягни визнають, що люди народжуються iз рiзними здiбностями, якими їх надiляє Бог. Тому керувати своєю державою, краєм, вессю, селом доручають мудрiй особi, яка є вищою за загал як за розумовими, так i фiзичними здiбностями. Отже, тар'ягни визнають владу сильної особи. Спiвiснування мiж сильними особами вiдбувається за законами васалiтету, суспiльної iєрархiї, родових традицiй та звичаїв прабатькiв.

Тар'ягни визнають iснування ворога, який може загрожувати їхньому iснуванню як Божистому народу. Тобто для тар'ягнiв держави подiляються на дружнi i ворожi. Вiдносно ступеня ворожостi, здатностi особи чи держави до ворожих дiй проти народу i держави Араяна – ворог українського народу заслуговує на покару або смерть.

Спiлкування мiж народами бiлої раси повинно вiдбуватись за правилами кодексу честi i в змаганнi за першiсть у всiх галузях i сферах життя.

Як вчить книга «Бережа», правдивим треба бути не перед ворогом, а перед Богом, дiтьми i вчителем.

У будь-якi часи спiльнота людей за мовною ознакою була знаряддям для самозахисту вiд знищення. Поза однорiдним органiзмом спiльноти тар'ягнiв можуть бути лише союзники, планованi для ближчого чи подальшого поглинання, як слабшi. Бiльшi державнi утворення роздрiбнюються найрiзноманiтнiшими зусиллями для зручнiшого поглинання за принципом: роздiляй i володарюй. Iншого закону спiвiснування нема. Мирний народ – це провокатор агресивностi щодо себе. Лише рiвновага агресiй призводить до миру. Тому, вiдкидаючи облуднi i тимчасовi твердження лiбералiв про устiйненiсть свiту внаслiдок замирання iнстинкту сили, тар'ягни визнають прагнення до свiтового панування здоровим явищем.

Сила народу захована також у здатностi його до розмноження. Тому, сповiдуючи закон Любовi, кожна українська сiм'я повинна мати троє i бiльше дiтей. Злягання чоловiка i жiнки – священна Боговi приємна дiя. У коханнi тар'ягни уподiбнюються Боговi, вiдчуття заплiднення i народження – найбожистiшi почуття, якi можна порiвняти лише з насолодою вiд усвiдомленої влади i панування над свiтом. В розумiннi расової чистоти, волхви вiдкидають всiлякi розрiзнення людей за формою кiсток, черепа, очей i таке iнше. Прилучення до народу тар'ягнiв тих, хто в рiзнi iсторичнi часи розсiявся по свiту, волхви вважають за дуже важливе. Тому, щоб стати тар'ягном, громадянином країни Араяна, потрiбно мати перш за все бажання, яке йде вiд душi, вiд генного коду; потрiбно мати бiлу шкiру, говорити українською мовою i молитись Ягнi так, як написано в книзi «Бережа». Причому, поняття «бiла шкiра» визначає для себе сама особа, яка хоче бути громадянином країни Араяна.

Народ сильний тодi, коли сильна його кожна особа. Тому плекання фiзичного здоров'я, а також розумової сили кожного окремо взятого українця є найважливiшим завданням волхвiв. В кожному селi повинна бути козацька школа (КОШ), де б юнаки i юнки удосконалювали тiло, навчались рукопашного бою i вiрили в Ягну. Фiзична i розумова сила дає почуття зверхностi i зухвальства, що є ознакою слова «арiєць». Аристократiя – це влада найкращих, форма правлiння, за якої державна влада належить представникам родової знатi. Воля, сила волi, сила волi в єдностi українцiв є засобом опанування матерiї життя. Причиною будь-якої поразки є не вiдсутнiсть зброї, а вiдсутнiсть сили волi до спiльних дiй, нездатнiсть побачити за первинним проявом сили волi подальшу вигоду вiд панування над ситуацiєю i над оточуючими народами.

Смак сили може бути рiзноякiсний, як сп'янiння вiд фiзичних вправ – збудження вiд трепету тiла внаслiдок фiзичних вправ, так i вiд розумового пересилення таємницi – трiумф розуму. Але вищою насолодою вiд особистого почуття сили є стадне вiдчуття сили, коли тiло i розум стають єдиним народним тiлом. Такий порив не вiдступає навiть перед загрозою смертi для окремих людей, в iм'я торжества сили цiлого народу. Саме загальне, всенародне почуття сили є самодостатньою метою для сина сили – Тар'ягна.

Арiєць, здоров'я якого не пошкоджене курiнням, зловживанням вина i розпустою, має достатньо сили волi, щоб зносити життєвi злигоднi в iм'я перемоги, терпiти бiль i сприймати смерть як закономiрну даннiсть. Арiєць вiльний вибирати – жити йому чи померти (внаслiдок втоми чи хвороби заподiяти собi смерть), але вiддає перевагу життю. Свiдомiсть частки великого тiла цiлого народу полегшує тар'ягновi зустрiти смерть у бою достойно.

Бути сильним – значить, бути гордим, бути надлюдиною – значить, ревно вiрити в Богиню Ягну, яка є Надбожеством. Плекання в кожному арiйцевi вiдчуття надсили, надрозуму – це цiлеспрямоване виховання надлюдини. Зухвалий i сильний тiлом, сильний вiрою в Бога радо стає в одну лаву на прю, щоб бути тараном для зруйнування великої перешкоди, щоб звiльнити дорогу народу Тар'ягна. Але й будучи один проти численнiшого ворога, Тар'ягн зневажає небезпеку i бореться до переможного кiнця.

Сильний у армiї – значить, сильна армiя. Сильний у науках – значить, сильна наука. Сила перемагає логiку, адже сама сила є закон.

Тар'я!

5. Про те, як вживати хмiльнi напої

Книга «Бережа» – це знання про життя на землi i про служiння Боговi, завдяки чому людина могла б бути щасливою. Тому повчання мудрих про те, як пити хмiльнi напої, є одним з найважливiших вчень. Адже навiть чисельнi народи, впавши в безмiрну пиятику, зникають з лиця землi або їх заполонюють iншi, фiзично i розумово сильнiшi народи.

Пити горiлку чи вино у великiй кiлькостi – шкiдливо для здоров'я. Але всi свята земної людини супроводжуються питтям хмiльного. Лише досконала людина – надлюдина – може обходитись без хмiльних напоїв i бути задоволеною життям. Простолюд, який, одначе, є тiлом народу, шукає радощiв у винi.

Отож пити хмiльне можна лише досягнувши повнолiття. У дiвчат повнолiття починається пiсля 16-ти рокiв, а у хлопцiв пiсля 18-ти. Дiдусi i бабусi, батьки i матерi, дядьки i тiтки при всякiй нагодi повиннi говорити дiтям i онукам: «Ось досягнеш повнолiття, тодi почнеш». Можливо, дiти десь при якiйсь нагодi i порушать вашi настанови, але вони знатимуть, що офiцiйного дозволу вiд вас вони не отримали. Вихованi дiти не дозволять собi пити хмiльне а чи лихословити в присутностi дорослих, навiть не рiдних.

Але починати пити хмiльне (горiлку, пиво, вино) у 16 чи у 18 рокiв – це ще не означає пити його так часто, як люди середнього вiку i в таких кiлькостях. Мається на увазi, що, сидячи разом з дорослими за столом, юнак може дозволити собi випити лише 100 грамiв горiлки мiцнiстю до 45 градусiв або склянку (200 г) крiпленого вина. Бажано в два прийоми. Сухого, мiцнiстю до 10 градусiв, – двi склянки. Дiвчина п'є вдвiчi менше. До того ж, юнакам i юнкам до справжнього повнолiття пити горiлку за столом разом з дорослими можна лише на великi свята, як-то: Новий рiк, Великдень, Купала, свято Роди, проводи в армiю, весiлля. На всiх iнших урочистостях вони повиннi обходитись солодкими i мiнеральними безалкогольними напоями.

Але справжнє повнолiття дiвчини настає у 18, а юнака – у 22 роки, i по досягненню цього вiку можна пити так, як дорослi. Проте слiд мати на увазi, що саме тепер на людину чигає величезна небезпека. Зауважимо, що у людському побутi привiд випити горiлки, вина чи пива трапляється нерiдко. Отож треба весь час контролювати себе i стримувати, щоб пити менше, не часто, не систематично, щоб не звикнути. Особливо шкiдливо для психiчного здоров'я пити кожен день малими дозами, часте пиття малими дозами також призводить до швидкого звикання, тобто до алкоголiзму. Мала доза – це 50-100 г., лiкувальна – 40 i менше грамiв.

Перш нiж перейти до пояснення, скiльки пити, ми охарактеризуємо iснуючi напої. Найнебезпечнiшими для юнакiв i юнок є слабоалкогольнi напої: пиво, сухi вина, тонiки, бо iснує iлюзiя, що їх можна пити кожен день, в той час як горiлку лише з якоїсь важливої причини. Особливо небезпечне пиво. Алкогольний удар на голодний шлунок вiд 0,5 лiтра пива середньої мiцностi рiвнозначний двомстам горiлки для дорослої людини при добрiй закусцi. Тому припадати в спеку до пива як засобу потамувати спрагу є небезпечним, особливо для молодi. Треба сказати, що коли вам 20 рокiв, ви не знаєте, чи схильнi до алкоголiзму чи нi (i нiхто вам цього не скаже), але коли в 30 рокiв вам раптом скажуть, що ви алкоголiк, це вже трагедiя багатьох. Отже, граючись, вживаючи бездумно, безконтрольно i часто тонiк, пиво чи сухе вино, ви наослiп бредете до небезпеки, коли ваша кров раптом заволає, що їй хочеться алкоголю ще й ще.

До одруження ви повиннi стримувати себе вiд систематичного пиття хмiльного i вiд пиття хмiльного у великих дозах з усiх сил, з усiєї сили волi, яку вам дав Бог.

Пам'ятайте, пити зайве – це не геройство, пити можуть майже всi, хто не обдiлений нормальним здоров'ям, не пити хмiльного не може майже нiхто. Сказано: пити може i дурень, а ти спробуй не пити. Тому не поспiшайте. Вихована людина повинна володiти як своїм тiлом, так i своїми забаганками. Запам'ятайте: ваше здоров'я – це єдиний скарб на цьому свiтi, i у вашiй волi чи зразу його стратити, чи розтягнути це задоволення на сто рокiв.

Пити в будень пиво, вино сухе, вино мiцне, горiлку без поважної на те причини не можна. Не можна пити хмiльне також зранку. Навiть якщо у вас цього дня iменини, хрестини чи весiлля, перший прийом їжi вранцi повинен бути безалкогольним. Жiнка повинна пити вдвоє, а то й утроє менше, нiж чоловiк. Жiнка в станi вагiтностi взагалi не повинна вживати алкоголю i курити.

Для чоловiка середньої ваги i сили порогом вiдчуття найвищого сп'янiння є, коли вiн вип'є триста грамiв горiлки мiцнiстю до 45 градусiв. Отож цю дозу чоловiк може собi розтягнути на всю вечiрку, як йому до вподоби. Тут багато хто з пиякiв-професiоналiв може заявити, що це мало, але зiзнаймося собi, що горiлка, випита понад трьохсот грамiв, вже не дає задоволення. В деяких людей пiсля прийняття чотириста грамiв з'являється почуття непогамовної спраги, i вони хочуть пити горiлку ще й ще, тодi органiзм сам вимикається, людина засинає чи тратить свiдомiсть i таким чином рятується вiд смертельної дози. Запам'ятайте, що, п'ючи зайве сьогоднi, ви скорочуєте для себе можливiсть завтра випити всмак. Невдовзi прийде час, коли ви дивитиметесь, як п'ють iншi, нiяково заявляючи друзям, що я, мовляв, уже свою випив. Якщо ви в двадцять рокiв почали iнтенсивно пити алкоголь i курити, то в тридцять ви вже не будете здатнi робити життєву кар'єру, хоча прожили лише третину сучасного людського вiку. На вашому лицi з'явиться багряна алкогольна засмага, кiнчик носа зрадливо посинiє. На лицi явно проглядатиме деградацiя i з таким обличчям вас не захочуть слухати в жоднiй фiрмi, де є пристойна робота. Алкоголiзм – хвороба егоїстична. Щоб задовольнити свою спрагу, ви обкрадатимете власну жiнку i, що найганебнiше, власних дiтей.

Найкращим продуктом для пиття є пшенична горiлка, виготовлена на державному пiдприємствi за давно виробленими технологiями. Не тiльки з комерцiйною метою, а й з метою безпеки держава повинна утримувати виробництво хмiльних напоїв у своїх руках i пiд громадським контролем. Адже здоров'я нацiї – найбiльше багатство держави, i вiддавати його на поталу недобросовiсним дiлкам – злочин перед власним народом.

Навiть коньяк в таких дозах, в яких ми п'ємо горiлку, може бути шкiдливим для здоров'я. На другому мiсцi по нешкiдливостi є домашнiй самогон iз зерна (пшеницi, жита, ячменю i iн.), а також iз картоплi та бурякiв. На третьому – самогон iз цукру, тому що для виробництва цукру застосовуються хiмiчнi додатки.

Найкориснiше в помiрних дозах для людини сухе вино – продукт, який виготовляється з чистого виноградного соку без додавання цукру i спирту, за умови екологiчної чистоти грунтiв, на яких рiс виноград. Здоровiй людинi приємно випити i мiцного вина, якщо воно виготовлене добросовiсним винарем.

Готувати алкогольнi напої потрiбно в посудинi, яка не розчиняється кислотами, котрi є в бразi чи соку фруктiв. Це може бути дерев'яний, глиняний, скляний чи емальований посуд. Найдоступнiшим i зручним є емальований посуд, i ним треба користуватись, готуючи алкоголь в домашнiх умовах. Бажано, щоб трубки були скляними або iз нержавiючої сталi чи свiтлої латунi, хоча тодi в горiлку потрапляє якась частка окису мiдi. Коли ж ви робите закваску, а потiм i переробляєте в залiзному, алюмiнiєвому, мiдному чи латунному посудi, то в горiлку потрапляє багато окисiв металiв, якi є отрутою для вашого шлунка, печiнки, зрештою, всього органiзму. Горiлка виходить важка на смак, хапає за горло, метали не фiльтруються i не опадають в осад. Чужу самогонку пити небезпечно, тому, iдучи на весiлля чи на яку випивку в складчину, треба брати з собою напої, купленi в державнiй установi, щоб уникнути на святi прикрих випадкiв отруєння, а то й смертi.

Отож, коли ви прийшли в гостi i вже знаєте свою норму, то розтягуєте цю норму на весь обiд. Коли на столi стоїть горiлка, вино сухе, вино мiцне, пиво, ситро, ви тверезо вирiшуєте: «Що я п'ю?» Якщо вибрали горiлку, то в кiнцi обiду, вiдчуваючи спрагу, можете випити пiвсклянки чи склянку сухого вина. Якщо ви почали з мiцного вина, то бажано, щоб пили його небагато i нiчого бiльше, окрiм мiнеральної чи солодкої води. Бо коли ви змiшаєте солодке вино з пивом чи горiлкою, швидко сп'янiєте i буде незручно перед людьми. Якщо у вас нестiйкий кров'яний тиск, на другий день болiтиме голова. Якщо ви п'єте пиво, то пийте лише пиво. Найлегшим компонентом до коньяку, горiлки а чи мiцного вина є вино сухе (без домiшок цукру). Пивом мiцнi напої запивають лише алкоголiки.

Шампанськi вина треба пити в невеликих кiлькостях до десерту (торта, печива), коли за обiдом мiцнi напої взагалi не вживались. Починати поважний обiд з шампанського, а потiм пити горiлку – дилетанство, шкiдливе для здоров'я. В шампанське, щоб воно шипiло, додається сода i цукор, тому, коли ви п'єте його багато або разом з горiлкою, у вас болiтиме голова i буде важке похмiлля.

Якщо ви на вечiрцi будете пити все пiдряд – горiлку, пиво, мiцне вино, можете у якийсь момент, навiть не вiдчувши сильного сп'янiння, втратити свiдомiсть i зiпсувати людям свято.

Якщо ви таки втримались на трьохстах грамах горiлки (або своїй нормi, яку ви самi знаєте), пiсля доброї вечерi через деякий час приємно випити чорної кави або чашку мiцного чаю.

Отже, коли ви вчора дотримались своєї норми, сьогоднi вам достатньо випити велику чашку чаю або пiвлiтра кислого молока, щоб через деякий час вiдчути себе нормально. Якщо ви таки не втримались i перебрали, випийте вранцi пляшку пива чи склянку сухого вина, чи сто грамiв горiлки i на цьому зупинiться. Треба зауважити, що весiльнi оргiї, коли пиятика тягнеться зранку до вечора протягом трьох днiв чи навiть тижня, дуже шкiдливi для органiзму, i сприяють набуттю навикiв до алкоголiзму. Тому, якщо говорити з погляду доцiльностi, пити на великi свята бажано лише протягом дня, а на другий день виходити зi стану алкогольного отруєння.

Людям психiчно хворим пити алкогольнi напої не можна.

Людям, у яких проявилася бiла гарячка, треба рiшуче кидати пити. Бiла гарячка – такий стан, коли пiсля першого а чи другого дня пиятики, наступного дня людина не п'є. Вiд того, що алкоголь не поступає в мозок, вчиняється галюцинацiя. Можуть вдаватися чорти i проявлятися звiрячi iнстинкти, котрi притлумлювалися запобiжними гальмiвними нашаруваннями культурного виховання людини в колективi. Тобто людина дурiє, будучи нiби-то тверезою. Щоб така людина не вмерла або не наробила горя, бо в станi бiлої гарячки вона може вбити будь-кого, навiть найрiднiшого, тому, хто впав у бiлу гарячку, треба дати випити сто грамiв горiлки, а потiм звернутися до лiкаря.

Якщо ви будете дотримуватись своєї норми, весь час стримувати себе, щоб не пити в будень без поважних причин, якщо ви i в недiлю теж знайдете якесь цiкаве заняття, щоб зайвий раз не випити, то, коли надiйде свято, ви вип'єте з задоволенням, будете щасливi, здоровi, i матимете сили, щоб заробити на хлiб собi i своїй сiм'ї.

Вчитель Барбара радить також не курити.

Вживати наркотики (мак, коноплi, хiмiчнi препарати) забороняє український звичай i закон.

Тар'я!

6. Про ставлення тар'ягнiв до iнших релiгiй та використання старих храмiв

Слава Ягнi, Дарбогу i їхньому сину Тар'ягну!

Так сталося, що в Українi зараз маємо переважну бiльшiсть юдоєвангельських церков. Перш нiж приступити до посутньої розмови, узгодимо для себе значення слова «юдоєвангелiзм». Це слово складається iз двох значень: юдаїзм – юдейська вiра, яка випливає з юдейської народної книги «Бiблiя», та євангелiзм – це вчення випливає з книги «квангелiя», яку написали грецькi юдеї-книжники. Отже, до юдоєвангелiстiв належать сiонiсти, католики, православнi i всi iншi секти, якi проповiдують вчення з «кванглїi», але пiдкрiплюють його посиланнями на «Бiблiю».

Волхв Барбара i його послiдовники не вважають Iсуса Богом, а лише юдейським проповiдником.

Iншими силами, якi борються за панування в Українi, є буддизм, кришнаїзм, iсламський фундаменталiзм та iншi.

Утративши свою матiрню вiру в Бога, в чому багато шкоди завдав князь Володимир 988 року, український народ почав поступово, але неухильно, тратити свою мiць, а з нею i державну зорганiзованiсть, що нарештi призвело до незчисленних бiд, учинених нам загарбниками нашої дiдизни. Волхв Барбара обстоює за українцями свiй шлях, бо вони посiдають землi, в яких знаходяться головнi поля поховань найдавнiших арiйських князiв.

Вчення волхва Барбари визнає провiдну для народу ролю Просвiтлених волхвiв i грунтується на вiруваннях давньої країни Араяни, долучаючись i до арiйських вед. Країна Араяна iснує в нашiй пам'ятi навколо Арiйського моря, її межi означаються витоками рiк, якi впадають в Арiйське море. Саме на цi терени повинен бути направлений в першу чергу поступ вiдновленої української держави.

Дотримання шляхетних звичаїв i обов'язку перед Батькiвщиною пильнував у нас Бог Перун, одне з перевтiлень свiтового животворного вогню, iм'я якого в жiночiй iпостасi – Ягна. Нехтування усвiдомленим обов'язком, рiзновидом цього нехтування є зрада, призводить до настання Гада, на противагу закону спiвiснування помiж арiйцiв, який називається Ладом.

У своїх обрядах послiдовники Барбари послуговуються рiвнобiчним крижем, на якому нема розiп'ятої людини. Малювання або лiплення на крижi розiп'ятої людини послiдовники вчення Барбари вважають великим грiхом i святотатством. Це їх вiдштовхує, бо це наруга над людським тiлом, навiяна чортом.

Учитель Барбара також застерiгає, що носiння на тiлi крижа з розп'яттям шкiдливо впливає на здоров'я i томить душу.

Сам криж знання волхвiв, послiдовникiв Барбари, мiркує як знак життя, де вертикальна лiнiя означає чоловiче начало, а горизонтальна – жiноче. Вiд акту перетинання чи взаємопроникнення чоловiчого i жiночого єства народжується дитина. Свята Трiйця, за вченням книги «Бережа», є: мати – батько – дитина у земнiй iпостасi, а у небеснiй – Ягна – Дарбог – Тар'ягн. Отже, однiєю а головних засадничих рiзниць мiж юдоєвангелiзмом i вченням Барбари є те, що євангелiзм трактує любовне злягання самицi iз самцем грiхом, арiйцi ж вважають цю дiю актом радiння, в чому вчення Барбари суголосне з ведизмом. Грiхом, i то великим, арiйцi вважають лише збочення як мiж самцем i самкою, так i мiж одностатевими особинами.

Рiзниця ще й у тому, що в книзi «Бережа» Божистими героями i родоначальниками є українцi, а у юдоєвангелiзмi ними є юдеї, або грецькi юдеї. Звiдси випливає, що нi церкви євангелiстiв, нi їхнi мистецькi предмети не можуть служити нашому Божистому культу.

Хоча для потреб нашої вiри треба будувати новi Храми, але мистецтво будувати релiгiйнi осiдки євангелiсти перейняли у попереднiх поколiнь арiйцiв, котрi молились Перунам Ягни. Тому коли настане такий час, що вiруюча громада євангелiстiв перейде у вiру Барбари, може постати питання, як використати будiвлю старого Храму. Рада тут може бути така. Iкони треба вiддати чи продати тим громадам, якi їх потребують, а чи здати в музей, якщо вони мають мистецьку вартiсть, все iнше спалити. Вогонь очищає. Стiни теж треба обробити вогняним факелом. Там, де потрiбно, змiнити штукатурку i оздобити дiяннями з книги «Бережа». Потiм освятити Храм довгим читанням iз книги «Бережа» i покропити свяченою водою.

Всяку наругу над Храмами iнших релiгiйних громад, над священними релiквiями iнших народiв, держав, армiй Барбара забороняє. пх можна лише спалити.

Вогонь очищає!

Тар'я!

7. Про досконалiсть

Той арiєць, який буде осягати суть книги «Бережа», поступово вiдчує благовiст Божого просвiтлення i життя його буде приємним.

Досконалiсть не може бути доконаною так само, як i просвiтленiсть, котра є вищою за досконалiсть.

Просвiтлення не може бути без досконалостi; досконалостi не може бути без дiї; дiї не може бути без волi; волi не може бути без самообмеження; самообмеження не може бути без непевностi; непевностi не може бути без неосяжностi.

Це сiм вiрогiдних сутностей просвiтлення.

Восьмою сутнiстю досконалостi є смерть.

Тому, прагнучи досягти просвiтленостi, треба весь час молитись Боговi, щоб вiн допомiг робити кожен крок до досконалостi правдивiшим.

Отже, вдосконалення – це пом'якшення переходу вiд стану життя до стану смертi, а просвiтленiсть – втрата сутностей досконалостi, якi переходять у просте вiдчуття свiтла або у свiтло.