Бережа - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Василь Рубан (XV. РЕЧЕННЯ) #17

XV. РЕЧЕННЯ

1. До Бережi

Бережа, яка живе в трьох сутностях,

вiдання якої розширило Україну,

тебе солодкоязику шанують волхви,

ставлячи попереду всякої дiї.

О Бережо, ти вiдаєш про найдальшу даль,

звiдки приходять Божистi закони життя;

для тебе просочуються незчисленнi джерела в криницях,

завдяки тобi добра сiються для арiйцiв.

Це завдяки знання звичаю волхвами

було проламане цiле, яке замикало Дану,

Бережа зберегла стада корiв на просторах,

зробила смачною їжу i напої.

Отож хочемо ми пошанувати Бережу,

Богиню-Бога, який всi звичаї знає,

зробимо треби, покропимо чар-трунком,

щоб вона благословила синiв-героїв.

Тiльки той князь стає можновладним,

притлумлює ворожi потуги звитяжною силою,

хто денно i нощно пiклується про Бережу,

любить Ягну, яка є суттю Бережi.

Тiльки той господар живе благополучно,

має в домi хлiб i до хлiба,

хто волхва шанує Боголюбного

i виконує звичай родовий – Бережу.

Той князь завжди удатний войовник

у поборюваннi ворогiв i чортiв,

який волхва знаючого попереду справ ставить,

дух свiй скрiплює вiданням про Ягну.

Тар'я!

2. До Ягни

Ягну я кличу, ту, хто в усьому живому,

ту, хто єсьм Богом, якому волхв вiншує,

прикликаю i славлю її.

Ягно, образ твiй священний для вiдунiв

як колишнiх, так i теперiшнiх,

повертайся до нас лише своїми добрими лицями.

Дай нам багатство,

посилай нам денно i нощно

наснагу для кохання i коханих.

О Ягно, ти треба i звичай обряду,

коли ти гарячими язиками охоплюєш жертву,

її приймає названий послушником Бог.

Ягно, ти прозорливiша за кобзарiв,

ти Богинею Славою славна,

хай Боги зглянуться на нас!

Коли ти захочеш, о Ягно,

ти ощасливиш богомольця,

вдихнеш йому в груди Божистий вiтер.

До тебе, матiнко Ягно, ми звертаємо лиця,

коли день народжується,

вогню животворному молимось.

Живе свiтло розлите в серцях i свiтах,

ти пануєш на священнодiйствах,

о сонцесяйна Ягно!

Як мати дитинi, будь доступна для наших слiв,

твори мир у наших домах,

супроводжуй нас у добрi!

Тар'я!

3. До Ягни перед святковою стравою

Ягну ми вибираємо провiсником цеї утчi,

ту, яка все знає i все розумiє,

Ягну, Ягну весь час кличемо.

Та, яка приймає приємнi дари,

о Ягно, прилинь багатолика,

вродись серед сухої золотої соломи.

Ти – єство, котре ми Боготворимо,

пробуди в нас Божисте почуття,

в тих, хто надiється на тебе.

Сядь з нами на священну солому,

засяй, полита тоуком,

спали до тла зловредних.

О Ягно, всi Божистi якостi в тобi,

вогонь нам даєш у присмак до страви –

кобзар, господар i князь: всi тобi вдячнi.

Бо ж твоє полум'яне знамення

проганяє хвороби,

в той час, як ми пошановуємо тебе.

О Ягно, покрий нас своєю благодаттю,

бо ж ми, матiнко, через твiй пломiнь

всi твої добрi можливостi кличемо.

Будь милостива до нас, Пречиста,

бо ж ти найчистiша серед чистих,

пломiнь-бо – вуста твої i подих.

Прославляємо тебе на всi голоси,

пошли нам достаток i змiцни наших дiтей,

о Ягно, свiтле полум'я!

Лише ти знаєш дорогу до всенебного Бога,

насолоджуйся ж славою,

що ми її тобi зичимо!

Тар'я!

4. Славлення Ягни

Красна Ягно, запалена на цьому святi,

прихились до нас всiма своїми добрами,

бо частує тебе щирий волхв.

Зроби солодкою, о мати матерiв,

нашу славу для Божистої сутi,

посприяй, щоб всесутня Бережа славою втiшилась.

Похвала всього народу нашого

лине до твоїх вух, Богине,

медовими язиками жертву лиже.

О Ягно, ти на швидкiй колiсницi

привезеш Божу благодать,

передаси її через нашого волхва.

Розстелiмо ж за звичаєм житню солому,

политу тоуком жертовних тварин,

тут i запалає свiтло безсмертних.

Хай розчиняться дива,

хай зiйде звiдти Божа благодать

тепер i вовiки вiкiв.

Нiч i Зоря – це так гарно,

я їх запрошую до нашого священнодiйства,

на жертовну солому.

Запрошую також двох солодкоязиких волхвiв,

хай заспiвають для нас Божистих пiсень

i Богиню прославлять.

Ягну, Дану i Таємницю,

трьох Божинь я запрошую,

якi закони вершать у свiтi.

Дерево життя, яке проростає через три свiти,

хай буде серед перших пошанованих,

хай росте в нас.

О Божисте дерево,

хай через тебе нашi узливання досягнуть Бога,

хай вiн побачить тих, хто його шанує.

З вигуком «Слава» ми шану творимо

для Перуна Божого,

того, хто проживає в домi Божества!

Тар'я!

5. Закликання Ягни

Прийди, Ягно, пошанована нашими пiснями,

з'явися своїми численними перевтiленнями,

прислухайся до Слави.

Тебе кличуть волхви,

спiваючи тобою натхненнi речення,

прийди, Ягно, iменами рiзночинних Богiв.

Велеса, Рода, Морани i Папи,

Слави, Ями, Даждя, Дани i Дудя,

рiзних духiв умилостив.

Пiдносимо до рота п'янкий чар-трунок,

бризкаємо на вогонь краплi меду,

долучаємось до Божистого.

Кличуть тебе, Ягно, тi, хто потребує пiдтримки,

для тебе волхви золоту солому розiслали,

зараз почнуться вiншування i треби.

Тоуковi спини коней, запряженi помислами,

привезуть Богiв,

щоб меду спiльно випити.

Пiдносимо нашi дари

так, як дивний закон велить,

о Ягно, супутнице солодкозвучних жiнок.

Хто гiдний пошанування,

всi хай п'янкого меду вип'ють,

о Ягно, кличемо тебе «Вiзьми»!

Iз небесної сонячної хати

всiх Богiв, якi вранцi прокидаються,

хай кличе сюди одухотворений волхв.

О Ягно, о Перуне, о Вiтре,

пийте за сонячними законами

медовий напiй.

Ти як волхв, настановлений людьми, о Ягно,

сидиш на наших добрах,

пошануй цей обряд.

Запрягай же в повiз рудих,

буланих i червоних коней, о Боже,

привези сюди всiх Богiв.

Тар'я!

6. Запрошення Ягня до участi у дiйствi

На цей славний обряд, о Ягно,

тебе запрошуємо для заступництва,

з Перунами прийди, Ягно!

Нiхто з людей не рiвня тобi,

великiй i всепереможнiй,

з Перунами прийди, Ягно!

З тими вогнями, що лiтають в Дивi

i переслiдують клятвопорушникiв,

з Перунами прийди, Ягно!

З тими, що їхня пiсня – грiм небесний,

їм нема супротивної сили,

з Перунами прийди, Ягно!

З Перунами, якi жахкотять блискавками,

як добрi господарi стоять на сторожi закону,

з Перунами прийди, Ягно!

З тими, якi горами трясуть,

моря збурюють з Дивом змiшуючи,

з Перунами прийди, Ягно!

З тими, якi слiплять промiнням

на морi i на сушi,

з Перунами прийди, Ягно!

Тебе випускаємо на мед чар-трунку,

щоб ти перша причастилася,

з Перунами прийди, Ягно!

Тар'я!

7. Звернення пораненого князя до Ягни

Я хочу згадати ту,

яка дала менi життя,

щоб я побачив батька-матiр.

Я називаю iм'я Ягни,

першої i животворної Божинi,

яка дала менi пiзнати ласку батька-матерi.

До тебе, свiтла Божине,

володарко всього сущого звертаюся,

щоб ти дала долю щасливу.

Бо ти воiстину володарка долi,

котра недосяжна для заздрiсних зловмисникiв,

бо доля в руках твоїх, Ягно.

Тiльки ти, Ягно, найщасливiша,

i тiльки до тебе я прилучитись хочу,

оперти на тебе свої надiї.

Твого всевладдя i сили ярiння

не досягли нi пташки, що лiтають, анi води, якi ринуть,

не досяг тебе i вiтру легiт.

В безоднi простору вариться вариво,

з якого виростає Дерево життя,

хай змiцнюється його корiння.

В безмежному просторi шлях Дарбога,

круглий вiн i котиться, а не ногами ходить,

вiдвертає темiнь i напасть.

В князя свiтла тисячi способiв зцiлення,

проганяє вiн хвороби вiд нас,

бо, дивлячись на нього, ми стаємо доброчинними.

Бо ж зiрки i мiсяць видно лише вночi,

так i ми через темiнь незнання iдемо до свiтла Ягни,

приносимо подарунки i речення, щоб умилостивити.

Але якщо воля твоя, Ягно,

душу мою, заковану в клiтку тiла,

легко звiльни вiд пут.

О Ягно, всевiдаюча i всеможуча,

звiльняй нас вiд колод життя легко,

легко розв'язуй петлi на путах.

Ми умилостивлюємо твiй гнiв

молитвою, поздержливiстю, узливанням,

щоб ти нас на розум поставила.

Угору – петлю верхню,

вниз – нижню петлю, тодi середню знiми,

душа розв'язана полине в лоно Ягни.

Тар'я!

8. До Ягни

Ми шануємо тебе, Ягно,

шануємо i твого коня,

бо ви пануєте на дiйствi.

Нехай Тар'ягн, син твоєї сили,

буде доброзичливий i широкодушний,

хай буде з нами.

Захисти нас, Ягно,

вiд дальнього i ближнього зловмисника,

захищай нас усе життя.

Надiли нас великою нагородою,

надiли нас достатком достатнiм,

пiклуйся про наше майно.

Ти розподiляєш блага, о пломiнноязика,

так, як твоє iм'я – Рода рiдна,

дай нам Рiг достатку.

Того, кого ти благословляєш на бiй,

той заслужить Славу як нагороду,

бо ти живиш його силами.

Нiхто улюбленця твого не переможе,

хто б не намагався протистояти,

нагорода арiйцевi буде.

Тар'я – улюбленець всього народу,

його конi найкращi,

його славлять кобзарi.

О, той, хто не спить, коли встає Дарбог-батько,

оспiває славного сина Тар'ягна,

мати якому Ягна животворна.

Бо величальна Ватра палає,

закучерявлена димом пахучим,

закосичена лизнями вогню.

Вона, як господар на обiдi,

як прапор з полум'я, слухає нас,

тих, хто Ягну славить в перших променях Дарбога.

Кланяємось старому i малому,

кланяємось юним i зматернiлим,

шануємо Бога разом зi спiвцем.

Тар'я!

9. Про всеохопну славу Ягни

Ти, Ягно, перша серед Богiв,

ти їм мати i батько Дарбог,

тобi служать мудрi волхви,

ти народила Перунiв iз блискучими списами.

Ти, Ягно, найперше сутнє Божество,

кобзарi оспiвують Божистiсть твою,

ту, що пронизує всей свiт доцiльнiстю,

ти мати-батько живого Тар'ягна.

Ти, Ягно, дивний вогонь живий,

проявись розумною суттю видимою,

два свiти тряслися, як Ягну Божеством вибирали,

в нiй ми шануємо всi Божистi властивостi.

Ти, Ягно, для людини всесвiтньої змусила Диво гримiти,

для тiла, що з нього сiм Див утворилось,

коли ти розгораєшся, викликана волхвом,

ми запалюємо жертовнi вогнi на сходi й на заходi.

Ти, Ягно, життєдайна корова,

але ти i бик Велес життєдайний,

молячись тобi, вигукуємо: «Бачимо!»,

бачимо тебе животворну володарку.

Ти, Ягно, напучуєш заблудлих,

навiюєш правдивi вчинки шляхетним,

ти обираєш переможцiв серед героїв, якi змагаються,

i серед тих, хто змагається в накопиченнi скарбiв.

Ти, Ягно, приймаєш у своє животворне лоно

душi померлих, даючи безсмертя,

бо ти суть Ягна-Дарбог,

сина Тар'ягна народили.

А ви, шановнi господарi,

обдаруйте волхва, який Ягну славить,

хай новi пiснi складає, звичаїв навчає,

о Диво i Земля, допомагайте нам разом з Богами.

Ти для нас, Ягно, родюче лоно,

Бог серед Богiв – бездоганна i невсипуща,

стань кобзарю матiр'ю-батьком, заступницею,

ти, яка щастя несе, сiючи добро.

Ти Ягно, наша мати-батько,

творець життєвої сили, а ми твої дiти,

твої це багатства – тьма їх тьменна,

доступнi сильному, захиснику обов'язку.

Тебе, Ягно, жива серед живих,

зробила Доля Богом над тар'ягнами,

через натхненну молитву приходиш до нас,

щоб Тар'ягн i Лада з Ладом народилися.

Ти, Ягно, зi своїми охоронцями – Перунами

захищай нас вiд напастей,

бо ти – рятiвник нащадкiв, молочна корова,

бережи нас, очей не склеплюючи.

Ти, Ягно, як найближчий заступник

для того, хто немає стрiл у колчанi,

на чотири боки свiту поклони б'єм

тобi, чотириокiй заступницi.

Ти, Ягно, для волхва суть Слави,

даєш багатство людям на землi,

всяк сильний i слабкий тебе славить,

бо перед тобою всi голови хилять.

Ти, Ягно, людину, яка тебе ревно шанує,

охороняєш з чотирьох бокiв, наче щит,

той, хто їсть смачнi страви i має м'яку постiль у власному домi,

жертвує тобi найтучнiше ягня.

Тож прости, Ягно, нам грiхи нашi,

бо шлях на землi важкий i довгий,

ти мати-батько наш ласкавий заступник,

ти i волхва сотворила, щоб нас молитов навчав.

Як у свiтової людини Ягна грiла душу,

так i у земних людей Ягна в грудях теплiє,

чистi помисли для неї, як солома суха золота на сонцi горить,

диму не видко, лише вогонь ясний.

Хай змiцниться наша вiра цею молитвою,

що ми її проспiвали, Богом натхненнi,

Веди нас, Ягно, до кращого буття,

обдаруй багатством щедрим, ми ж твої родичi.

Тар'я!

10. Пошануванням Ягни

Золотим волоссям розмаяна в просторi

свiтлопломiнна мати Зорi,

воiстину, твоя суть – це рух,

орли – твої сини, чорнi бики – твої стада.

Ти проходиш усмiхнена блискавками,

жагуча, наче похiтлива жiнка,

рине на землю дощова вода,

хмари гримлять!

Коли Ягна набухла вселенськими родовими водами

народжує живнiсть, сповнюючи свiтовi закони,

весiльна сваха для батька-матерi

панує всюди, зволожуючи життєйдане лоно.

О Ягно, ти нагороджуєш всiм:

коровами, кiньми, вiвцями, козами,

надiли нас, о всесутня i всепроникна,

славою своєю, яка в доблестi сяє!

Це Ягна палає в словах кобзаря,

яку вiн закликає пiснею славослiв'я,

хай дасть нам достаток, багатолика!

Та, хто нiч розсiює,

Зорю вечiрню i ранкову засвiчує,

Ягно, гострими язиками полум'я – спали Чортiв.

Допоможи нам, Ягно, пiдтримай,

тобi ми славу спiваємо,

про тебе у молитвах згадуєм.

Тим, хто нам загрожує, Ягно,

близьким i далеким ворогам – погибель пошли,

зроби так, щоб лише арiйцi множились.

Тисячоока,

бризкаюча у всi боки iскрами,

Ягно, вiдлякуй Чортiв!

Бо волхв праведний пiснi спiває,

тебе закликаючи,

криж-знамення на груди накладає.

На всi боки покладає,

на низ i вгору покладає,

так, як променi вiд Зiрки на всi боки посилає.

Тар'я!

11. До Ягни

Ти, Ягно, народжуєшся разом з днем,

палаєш червоним обрiєм нам назустрiч,

ти у водi, в каменi, в деревi, в травi:

панна для людей – народжуєшся чистою.

У тебе, Ягно, обов'язок священнослужби,

очищення, повчання, узливання,

у тебе знання звичаю i казань,

ти Арпослав – господар печi i вогню в домi князя.

Ти, Ягно, – Тар'ягн, бик сутностi,

ти високо в Дивi i скрiзь на Землi,

ти волхв – розпорядник скарбiв духовних,

знавець приказувань i щирих дарiв.

Ти, Ягно, – князь Перун, сторож обiтниць,

ти корона свiтла i чудодiйна,

побратим для побратимiв, господар iстот,

даруєш Долю як єдиний шлях.

Ти Папа – майстер на всi руки,

але i володарка Божистих мужiв – величне свiтло,

поганяючи коней, якi мчать навипередки,

переможцям дари пiдносиш.

Ти, Ягно, – Рода, живильна сила великого Дива,

наче натовп Перунiв, могутня,

линеш багряними вiтрами,

домашнє вогнище благословляєш.

Ти, Ягно, даруєш тому, хто служить тобi,

ти свiтло, що скарби блискучi сипле,

ти Бож – господар усього живого,

бо ти той вогонь, що усюди й в усьому.

Приймають тебе, Ягно, як княгиню Роду,

як можновладця – хоча ти всiм доступна,

ти прекраснолика володарка володарiв,

яких сотнi й тисячi, а ти єдина.

До тебе, Ягно, як до матерi-батька,

люди приходять i бажання сповiдають,

ти стаєш дитиною тому, хто тебе шанує,

ти захисниця вiд нечистого, наче товариш у бою.

Ти, Ягно, влучаєш куди схочеш,

володiєш тайною множення товару,

коли ти розгоряєшся в образi Ватри,

серце до тебе лине, як метелик до свiчки.

Ти Божиня над усiма Богами,

тебе Перун принiс – священне свiтло,

ти Хмiль – вогонь iз п'яного напою,

господарка всiх свят – Данапраягна.

Шляхетна Ягна – це вища сила,

язики твого полум'я – краса незбагненна,

ти є високою нагородою для праведникiв,

широка i глибока суть твоя i єство.

Тебе, Ягно, Боги зробили своїми вустами,

чистi лизнi полум'я, наче перша любов,

ти нашi дари супроводжуєш i приймаєш,

в тобi, Ягно, безсмертя, як єство правди.

Боги твоїми вустами п'ють меди,

з твоєю помiччю люди роблять чар-трунок,

радiють водi, житу i життю,

ти схожа на всiх Богiв, але в тобi вони єдинi.

Бо це все ти, Ягно, в багатьох iпостасях,

сила твоя постає у всiй величi,

через Диво i Землю – обидва свiти

ти проникаєш наче сiк живого.

Ця пiсня тобi i тим, хто надбав корiв,

коней i всякої птицi, хто виростив сiм'ю i обряд облаштував,

дякуємо господарям i Богинi Ягнi.

Тар'я!

12. До Ягни i домашнього Вогню

Всюдисуща сутнiсть Вогню,

якими словами визначити твоє єство?

Бо ж Ягна безсмертна Божиня,

народжена давно, прославляється як закон.

Дивна вiсниця помiж двох свiтiв

в образi Вогню земного перед очима волхва,

кожен день рубiни Вогню прикрашають житло,

хвалимо за це Бога i словами i думками.

Прапор пожертв i їхнiй вiзничий

Вогонь наснажує Божистi думки,

на ньому зосереджена наша праця i здобутки,

у нього ми дивимось i бачимо Ягну.

Батько пожертв, Бог вiщунiв,

Вогонь – мiра i межа для волхва,

вiн увiйшов у обидва протилежнi свiти,

гарячим Вогнем ми послуговуємось.

Яскрава Ватра на колiсницi золотiй,

всюдисуща Ягна, яка на Дивi i у водах,

захована i вiдкрита, оточує нас звiдусiль,

несамовита, коли Вогонь виходить з берегiв.

Вогонь, який з Божою помiччю люди для пожертв запалюють,

для зiгрiвання житла, славимо в пiснi,

вiн зiгрiває нас помiж двох свiтiв,

вiдганяє злого звiра, злого духа i злi наговори.

О Ватро, спалахни, щоб зiгрiти дiм,

наберися сили, прийми пожертву,

вiдживи нашi зв'язки з вищими силами,

ти своя серед Богiв, вони тебе слухають.

Батька Роду, юного гостя, володаря слова,

головного серед волхвiв, ознаку звичаїв,

шануємо Вогонь, який всi пiснi нашi знає,

пiдкинемо дров, щоб полум'я палало.

Бог, який сяє вдаль, дає сили в бою,

ти, Тар'ягн, який їде до людей колiсницею,

заповiтами великої Ягни користуємось ми,

служимо йому мелодiйними пiснями.

О всезнаючий, милий i добрий,

з твоєю помiччю дiждемо сходу Дарбога,

коли ти спалахуєш, втiкає темiнь,

о Боже, Вогонь пронизує всi свiти.

Iз дивних сил всепроникного розуму

випущено текти високе полум'я,

пошановуючи обох батькiв – Диво i Землю,

переповнений зародками, народився Вогонь!

Тар'я!

13. При добуваннi Вогню

к материнська основа, щоб терти,

є чоловiчий живець, щоб втирать,

приведiть жiнку – главу Роду,

ми будемо терти, щоб здобути Вогонь.

Знання про Вогонь, вкладене помiж двох шматкiв дерева,

суть його помiж ними, як зародок помiж тими, хто кохається,

кожен день ми перебуваємо коло Вогню,

рано встаєм, Зорю зустрiчаючи.

Засiй лоно закоханої жiнки,

покрита тобою народить бика,

з червоною макiвкою свiтле його лице,

народжується син Дарбога в урочий час.

О всесутнiй, тебе ми запалюємо

на пупi Землi, на священному точку,

тут вiдчувається присутнiсть чарiв,

щоб Богам коло нас приємно було.

О чоловiки, якi здобувають Вогонь тертям,

цього вiщуна прекрасного i безсмертного,

робота ця почесна i приємна,

до неї у бугая завжди охота є.

Якщо потерти добре, то вiн запалає,

наче кiнь затрiпоче на вiтрi гривою,

жовтогарячий, невтримний, наче бричка Ягни,

нещадимий до дерева, трави i тоуку.

Лише народившись, сяє i взори притягує,

шанований пiснями i танцями,

його Боги поставили до обряду, як всезнаючого,

того, хто жертву їм пiдносить запашну.

Сядь, святий чоловiче, на своє мiсце,

поклади пожертву на лоно точка,

приклич Бога, здiйснивши узливання,

о Ватро, додай нам життєвих сил.

Запахущий дим пiднiмається в Диво,

вдатний Богам, як пошанування шануючих,

ось Вогонь – переможець пiтьми i холоду,

з його допомогою i Тар'ягн перемiг.

Ось твоє сьогоднiшнє лоно, Ватра,

звiдки, народившись, ти засяяла,

думаючи про Ягну, сидимо тут,

священну пiсню Слави спiваючи.

Ти, Ягно, вiддзеркалення самої себе,

ти, Ягно, – похвала для чоловiкiв,

ти, Ягно, – мати матерiв,

Дарбог з тобою треться, щоб народила.

Завдяки любовному тертю Вогонь вийшов назовнi,

прекрасним сином Тар'ягном – Боголюдиною,

о Ягно, – пошанiвок тобi наш,

тобi цей солодкий дим вiд Ватри.

Смертнi приблизили безсмертного,

непомильного, вiдвертаючого напастi,

десять дiвиць-папьцiв навколо язичка полум'я,

новонародженого мужа – iм'я йому Вогонь.

Оточений сiмома священнослужителями,

вiн засяяв з лона матерi, бiля її вим'я,

день за днем не стуляє очей,

з тих пiр, як народився з черева Божинi.

Б'ється з ворогами в переднiх лавах Перунiв,

первороднi арiйцi знають всi священнi примовки,

арiйцi узгодили i привели в рух священнi слова,

вони запалили Вогонь, кожен у своєму домi.

Коли ми сьогоднi в час священнослужби

вибрали тебе, як досвiдченого волхва,

ти добре потрудився, вiдвозячи пожертви,

будь з нами i тодi, коли п'ємо чар-трунок.

Тар'я!

14. До Дива

Ось перед взором нашим бездонне Диво,

до якого в цю пору звертаються селяни,

Диво роздає людям скарби,

дає достаток тим, хто пiд Дивом ходить.

Бо спочатку Богам, якi достойнi поклонiння,

Диво дарує безсмертя, як Долю найвищу,

а потiм розкриває дароносицю

для людей, визначаючи тяглiсть життя.

Якщо через незнання ми погрiшили

або через слабкiсть волi перемогла нас спокуса,

о Диво-Дива: ти над Богами i над людьми,

прости нам провини i напоум на совiснi вчинки.

Не применшуйте Божистiсть Дива,

бо воно є самодостатня свiтобудова,

це прекрасне Божество є оболонкою Землi,

її просторовою повiтряною сферою.

Усiм Богам на чолi з Ягною

в Дивi є мiсце для сутнього єства,

в твоїй волi Диво-Дива-Дитина

духи лiтають, множаться i мiняться.

Тi твої порухи, о Диво-Дива-Дитина,

якi тричi на день посилають щастя,

нехай Тар'ягн, Водан i Земля,

Боги з Русалками нас захищають.

Тар'я!

15. До Сварга

Я кличу першою Ягну на благо,

я кличу сюди Дарбога на допомогу,

я кличу Дудя, який заспокоює все живе,

я кличу Бога Сварга для пiдтримки.

Просвiчуючись через чорний простiр,

заспокоюючи безсмертного i смертного,

Сварго їде на золотiй колiсницi,

озираючи всiх сущих.

Осяваючи Всесвiт, їде вгору

на двох бiлоногих конях чорної мастi,

Сварго сiяє з дальнiх далей,

проганяючи геть всi небезпеки.

Хомути кiнськi прикрашенi багатобарвними перлами,

висока колiсниця золотом поцвяхована,

виходить Сварго, розсiюючи променями

чорнi простори володiнь Яминих.

Чорноногi конi бiлої мастi позирають на людей,

везучи колiсницю iз золотим дишлом,

весь час всi люди i всi свiти

перебувають у лонi Сварги сяючої.

к троє небес, двоє з них лоно Сварги,

а трете – сутнiсть Морани-Ями для погинулих,

всiм буде нагода вибирати мiж тими свiтами,

хто це збагнув, хай сам скаже.

Як орел оглядає повiтрянi простори,

глибоко натхненний Яса-Ра-вождь,

де тепер Сонце? Хто це збагнув?

До якого Дива тягнуться його променi?

Вiн озирає вiсiм вершин Землi,

рiвнину в три перегони, сiм рiк,

прийшов золотоокий Бог Сва,

той, хто дає коштовностi вогнепоклонникам.

Золоторукий Сварго – володар роду людського,

подорожуй мiж двома – Дивом i Землею,

проганяй геть хвороби, рухай Дарбога,

поспiшай до нас через чорнi простори.

Золоторукий Ясу-Ра, добрий княже,

милосердний i помiчний для вiруюючих,

хай прийде, проганяючи Чортiв i їхнiх прислужникiв,

кожного ранку i вечора Всевишнiй над нами.

Твої шляхи, Сва, не припорошенi курявою,

бо в безмежному просторi сiяння твоє,

прийди тими чистими шляхами до нас сьогоднi,

захисти нас i втiш, Боже!

Тар'я!

16. До Свiтла

Спiльне лице Богiв – Свiтло,

око Ягни,

воно заполонює Диво, Землю i Простiр,

Свiтло – суть життя рухомого i сталого.

Свiтло наступає позаду Зорi,

наче юнак на юнку налягає,

в той час як люди, вiрнi Божим заповiдям,

встають до працi, вмиваючись водою.

Благодатнi рудi кобили свiтла,

яскравi, пiстрявi – захоплюють дух,

достойнi поклонiння рудi конi видираються над обрiєм,

за один день об'їздять Землю i Диво.

Така Божиста природа свiтла –

розпросторювати золотосрїбну тканину,

як тiльки воно запрягає рудих коней,

нiч зникає, блякнуть її шати.

Свiтло стає кольором батька-матерi,

щоб бути видимим у дивному лонi,

нескiнченна свiтла сторона Дива,

але десь за нею чорнi кобили скачуть.

Сьогоднi, о Боги, на сходi Сонця

перевезiть нас через вужчину, через грiховнiсть,

хай нам добро щедро дарують мати-батько,

Боги: Водан, Земля i Диво!

Тар'я!

17. До Велеса

О Велесе, пройди по дорогах,

прожени небезпеку, бо ти син Ягни,

будь з нами, Боже, в походi попереду

ревним проводирем нашим.

Щоб лютий вовк, о Велесе,

який злий i пiдступний, не наважився,

убий його, прожени з путi,

хай дорога рушником стелиться.

Прожени зi шляху розбiйника,

грабiжника, що в засiдцi причаївсь,

затопчи цього бездушного,

зловредного, ким би вiн не був.

Ми просимо, щоб ти заручився за нас,

о могутнiй дивний Велесе,

ти наших батькiв захищав, то й нас оборони,

зроби так, щоб з походу багатими вернулися.

Бо ж у тебе всi блага,

бо ти найкращий i носиш золоту бартку,

проведи нас через непевнi мiсця,

дай нам легкий рiвний шлях.

Дай нам також силу духа,

вiдведи нас на хорошi пасовища,

хай не зачепить нас в дорозi пропасниця,

о, Велесе, дай нам кмiтливiсть.

Принеси доброту нам, бо ми стараємось,

осяй нас i нагодуй,

вiд доброго Велеса ми добра й прагнемо,

спаси i помилуй нас, Боже наш!

Тар'я!

18. Славлення Божинi Роди пiд час товчiння винограду

Як товкач твердий з товстим кiнцем

високо стирчить перед товчiнням,

ковтай, Родо, сiк,

що набiг у ступi.

Де два кругляки лиснiють,

наче жiночi стегна,

заковтуй, Родо, соки,

вичавленi в ступi.

Там, де жiнка благовiє,

захоплюючи i затискуючи товкач,

ковтай, Родо, соки,

сотворенi в ступi.

Там, де товкач загнуздано,

наче коня норовистого,

заковтуй, Родо, соки,

сотворенi в ступi.

А коли тебе, ступо,

в кожному домi товчуть,

народяться арiйцi звитяжнi –

тьма-тьменна героїв.

У вiтах Дерева життя

вiтер шумить наглий,

так повнись, ступо, соком,

хай Рiд нап'ється.

Цi двох, якi шаленiють одне на одному,

мають в нагороду найвище щастя,

наче двоє коней буланих,

що ними Тар'ягн їздить.

Ви – двоє дерев,

двоє статурних святих,

ви даєте Роду напiй

солодший вiд меду.

Вийми товкач iз ступи,

нацiди свiжого соку,

ляж вiдпочити на коров'ячiй шкурi.

Тар'я!

19. До Рода

Що нам просити в Рода,

в того, хто прозорливий, щедрий i сильний,

що нам найприємнiше для серця?

Ягна посилає жiнкам охоту до чоловiкiв, коровам охоту до бугая,

щоб потомство родилося з молока Родового,

щоб пiд Сонцем i Мiсяцем Рiд наш тривав.

Володар пiсень, володар пожертв,

Род заспокоїть нас своїм засобом.

Ми просим в нього цiєї милостi,

втомленi вiд любовi взаємної.

Род сяє у нашiй кровi, наче золоте Сонце,

вiн кращий серед Богiв.

Хай вiн помножить наших коней,

наших овець, кiз, чоловiкiв i жiнок.

О чар-трунок-мед-хмiль, дай нам хiть чоловiчу нестримну,

велику Славу i мужнiсть дай.

Хай не спинять нас нi пороги, нi вороги,

о крапле пива-хмелю, дай нам частку здобичi.

Твої дiти, Роде, – безсмертнi,

вони на найвищому щаблi всесвiтнього закону.

Тi, хто обривають пуповину i йдуть у свiт,

це твої дiти, Боже Роде!

Тар'я!

20. До Дарбога

Дарбог приводить людей до порядку,

утримує Диво i Землю,

Дарбог очей не змикає, оглядає арiйцiв,

тож йому узливання тоуку щедре.

Хай наша шана Дарбогу буде неперевершена,

хай той, хто клопочеться для нього згiдно звичаю,

буде незнищенний, непереможний, бо Дарбог пiдтримає,

не наздожене шанувальника бiда нi далека, нi близька.

Без хвороб, радiючи силi, яку дає Дарбог,

рiшуче займаючи життєвий простiр,

живучи за заповiтами Дарбожими,

хай буде для нас вiн милостивим.

Дарбог, достойний пошанування,

народився князем з прийнятною владою,

хай буде до нас милостивий i доброзичливий,

а ми йому шанобливе слово скажемо.

До великого Бога треба звертатись з поклоном,

вiн приводить людей до порядку i благоволить волхву,

тому для цього дивного Дарбога

бризнiть у вогонь трохи чар-трунку.

Тар'я!

21. На подивування Дарбогом

Вогонь бачить, як сходить Зоря,

вiн доброзичливий перед сяючими Зорями,

приїздiть Боги в дiм шляхетного господаря:

Дарбог сходить червоним свiтлом.

Дарбог направив прямо промiнь,

могутньо пiднiмаючи червоне знамено,

наче воїн, який корiв шукає –

золота корона на обрiї Землi.

Його народила Сварга, щоб нищив Морок,

в нього постiйний шлях вiд мети до мети,

цього Свiтозара везуть сiм кобил буланих,

тих, хто за всiм свiтом спостерiгають.

Розсотуючи нитку Мороку, ти їдеш на буланих,

прибираючи темну одежу ночi,

променi Сонця лякають Морок,

наче шкiряна одежа iз Землi падає у воду.

Ти, Дарбоже, невтримний, неприв'язаний,

як ти пливеш у просторi? За яким законом?

Хто бачив той стовп, що Диво пiдпирає?

Таємниця закону залишається незбагненною.

Тар'я!

22. До Ярила

Ось променi везуть Бога,

щоб усi iстоти побачили Сонце,

Зiрки зникають вiд його свiтла, –

далеко променi сягнули.

Розтинаючи простiр на свiтле i темне,

всiма видимий свiтло творить,

дарує нам свiтовiдчуття,

в кожного вiд того душа трiпоче.

Боже! Обернений до родiв Божих,

обернений до людей,

ти сходиш ласкавий до всiх,

ти – око Дива.

Це Ярило дивиться на тих, хто працює,

вiн переходить Диво – широкий темний простiр,

мiряючи днi i ночi невпинно,

дивиться на поколiння людей.

Сiм рудих кобил його везуть

полум'яноволосого на колiсницi,

о Свiт-Бог, тебе здалеку видко:

запрiг Ярило семеро чистих дочок в колiсницю.

Радо вони везуть його,

аж ми виринули з Мороку на свiтло ярiюче,

на Сур-Ра, Бога серед Богiв,

ми пiзнали вишнє свiтло.

Тар'я!

23. До Перемоги

Тiлький той, хто вiдверто хвалить Ягну, переможе,

тiльки той, хто вiдданий Бережi, отримає верх,

тiльки той, хто душею вiдчуває Бога, переможе

найсильнiшого,

тiльки той, хто шанує Ягну, подiлить майно безвiрника.

Принось пожертви Ягнi, герой, прийми її Божисту суть в серце,

налаштуй свiй дух на перемогу ворогiв,

здiйснюй жертовне узливання для щастя,

ми вибираємо собi для пiдтримки Бережу.

Тiльки той, хто зi своїм народом, плем'ям, сiм'єю,

з синами, мужами приносить здобич i багатство,

хто довiряє Божистiй Ягнi,

тiльки той переможе i перемагатиме.

Тiльки той буде врятований вiд завуження,

той розшириться до панування над переможеним,

хто попереду має Ягну-матiр,

хто весь час намагається перемогти!

Тар'я!

24. До Лада i Лади

Я заспiваю близнятам високу Славу,

дивнi-бо обоє, їхня мати Ам'ягна,

вони скарб продовження Роду вiднайшли,

двоє Богiв, якi кохання плекають.

пхнi бики мчаться галопом по хвилях,

їхня колiсниця як птах лине,

завдяки збудженим ними любовним водам,

перевiзник перевозить Дитя.

Ви ж бо Див i Дива, у вас суть рух народження,

коли проломлює батько Родинi ворота,

чар-трунок п'янить нас, шанобливих,

Ягна-бо переправляє близнят через Морок.

Дайте нам вашу живлющу силу,

припливiть на лодiї наших прагнень,

щоб перепливти на той берег,

запрягають Ладо i Лада колiсницю.

Весло, щоб Родовi води гребти широке,

хвилi любовнi гойдають плавцiв,

сiк божистий живий тане,

наче Диво в краплi чар-трунку.

Ось та закономiрнiсть сонячна,

що з того на цей берег перевозить,

ось та веселка щасливої хiтi,

котра є шляхом на небо.

За допомогу i сприяння в коханнi

залюблений спiвець славить близнят,

сп'янiлий вiд кохання напою,

Лада i Ладу славить – перших коханцiв.

Тар'я!

25. До Лада i Лади перед коханням

Ось вам найсмачнiший чар-трунок,

о ви двоє – примножувачi закону,

пийте його, смакуючи,

дайте скарби насолоди тим, хто вас шанує.

На тримiстнiй трисутнiй заквiтчанiй колiсницi

в'їжджайте до нас, Лада i Ладо,

волхви творять вам требу на цьому святi,

послухайте уважно їхнiй клич.

О близнята, найсолодше ваше вино,

бо ви благоволите розмноженню людей,

везучи Дитя на колiсницi,

подаруйте його тому, хто вас шанує.

О всезнавцi, i звичаю, i обов'язку,

на жертовнiй соломi, розкладенiй в трьох мiсцях,

медом оросiть пiдношення,

словом утiште Богiв.

Тi, хто чар-трунок кохання приготував,

кличуть вас, Лада i Ладо,

те благословення, яке батьки дарували,

хай рiд наш змiцнить дiтьми здоровими.

Ви володарi краси i жаги невiдпорної,

тут, зараз допоможiть нам мати дитину,

пийте чар-трунок, щоб продовжився Рiд,

привезiть Дитину з любоовi i Дива.

Силу дайте їй i живучiсть,

сутнiсть Моря, Дива i Землi,

дайте пораювати на цьому свiтi,

приїздiть звiдтам на швидкому повозi.

Сiдайте на священну солому двоє батькiв-арiйцiв,

а конi хай привезуть сюди Лада i Ладу,

на тачанцi пофарбованiй сонячним свiтлом,

у якiй Боги Дитя возять.

Пиймо солодкий чар-трунок кохання,

пiснями i танцями близнят привабимо,

тих, якi поять найсолодшим напоєм –

вони-бо – Лада i Ладо – свiтом правлять.

Тар'я!

26. До вранiшньої Зорi

Ось приходить свiтло свiтла, краща за всiх,

яскрава вiсниця народжується, пломенiє,

це вона збудила Сварга,

i Нiчниця звiльнила мiсце Денницi.

Зi свiтлим телятком сяюча прийшла,

поступилась їй нiч мiсцем своїм,

вони обоє з одного Роду – безсмертнi,

одна за одною подорожують: Денниця i Нiчниця.

Спiльний шлях двох сестер нескiнченний,

ним подорожують одна за одною з Божої волi,

не сваряться, не зупиняються, бо узгодженi добре,

Нiчниця; i Денниця – одного Бога, та рiзнi з виду.

Сяюча володарка багатьох дарiв

з'являється яскрава, вiдчиняє браму,

спонукає до руху сей свiт живий,

Зоря пробуджує всiх iстот.

Сплячих щедра змушує прокинутись,

шукати щоденну їжу i iншi скарби,

тих, хто вночi не бачить, робить зрячими,

Зоря ясна пробуджує все суще.

Це дочка Дива з'являється,

яскраво палає, як юнка в свiтлiй одежi,

панує над всiма земними добрами,

запалай i сьогоднi, Зоре щаслива.

Вона iде слiдом за зграями Зор,

якi зникають у глибинi Дива,

яскраво палає, пiднiмає все суще,

але мертвого вона не збудить.

О Зоре, за те, що запалила Вогонь,

що засяяла оком Сонця,

що побудила людей, якi тебе шанують,

за це ми славимо тебе i любимо.

Пiшли тi в смерть, якi бачили,

як спалахувала колись ця Зоря,

i нам, i дiтям нашим вона сяятиме,

бо вона вiчна, а ми переходим.

Вона знищує ворожнечу, оберiгає закон,

доброзичлива шле нам скарби свої,

несе добрi знамення, Божистi розмисли,

тут зараз i спалахнеш, Зоре, ти найкраща.

I в давнину, i аж по сьогоднi з'являлася,

i зараз спалахнеш, щедра,

буде вона засвiчуватись i в наступнi днi,

нестарiюча, безсмертна – подорожує закономiрно.

Вона засяяла прикрасами на порозi Дива,

Богиня скинула чорну одежу,

будячи всiх, на рожевих конях

їде колiсницею – княгиня небесна.

Везучи дари бажанi, якi все квiтнути змушують,

вона пiднiмає прапор яскравий,

остання з усiх Зiрок, якi чередою проходять,

перша за яскравiстю вiсниця дня.

Вставайте, живильний дух спадає на нас,

геть Морок, наближається Свiтло,

вона шлях звiльнила, щоб Дарбог iшов,

ми є там, де життя продовжується.

Тi днi, багатi на корiв i мiцних мужiв,

живi в нашiй пам'ятi, бо шануємо Бога,

хай той, хто арiйському Боговi молиться,

досягне досконалостi, багатства i Слави.

Мати Богiв, лице Ягни,

прапор жертви, висока Богине, засяй,

запалай, почувши нашу пiсню тобi,

закорiни наш рiд український бажанням жити.

Те ясне багатство, що приносить Зоря,

то благодать для тих, хто трудився з молитвою,

хай нас щедро обдарують мати, батько,

Боги: Водан, Земля i Диво.

Тар'я!

27. До Матерi-Батька

Поклонимось щиро двом великим сутностям,

їхнє Божисте милосердя для нас важливе,

цi двi сили, що їхнiй напiй тоук,

прославляються на кожному святi.

На їхню владу нiхто не наважиться,

на їх Божисту природу всi моляться,

з'явився ще ширший вихiд для закону,

шлях якого променi вказують.

Око бачить променi Бога:

на Дивi є трон Всематерi,

на Дивi є трон Всебатька,

вони джерело сили Любовi i Перунiв.

Вони володiють таїною народження,

достойною поклонiння i Слави,

свiтлоносну Ягну, яка пiдтримує людей,

вони день i нiч супроводжують.

Сотворившися для народження дiтей,

вони досягають свiтлоносної влади,

двоє Богiв, володарiв дару народжувати,

один з них – Мати, а другий – Батько.

Хай буде цей напiй найблагодатнiший

для Матерi i Батька – з нами предки поряд,

хай будуть присутнi на цьому обiдi

предки нашi i нашi Богове.

Та людина, яка шанує Матiр i Батька,

перебуває пiд охороною предкiв,

вони її вiд тiсноти оберiгають,

захищають вiд передчасної задухи.

Поклонiмось високому Диву,

двом началам – Всебатьковi i Всематерi,

вони для дiтей завжди милосердними будуть,

для таких, якi обiтниць i звичаїв тримаються.

Ягну, Дарбога i Тар'ягна прославляймо,

дивну приязнь мiж людьми, яка зветься Любов'ю,

живучи довго, ми матимемо нащадкiв,

вода i зерно нам будуть смачними.

Дякуючи пiдтримцi Бога,

хай будемо ми улюбленцями Тар'ягна,

нехай вiн разом з Перунами

наснажує хiттю i силою Матерiв i Батькiв.

Тар'я!

28. До Оранти

Дякуючи Матерi Орантi i Батьковi Ору,

ми володiємо полем i йому молимось,

воно нас годує i нашу худобу,

хай змилується над нами Оранта й Ор.

О господине поля Оранто,

пролийся для нас достатком, як корова молоком,

ти солодка тоуком i медами,

хай змилуються над нами Русалки твої.

Хай будуть смачними нам твої рослини,

хай буде запашним над полем повiтря,

Ор i Оранта, будьте в парi,

живе життя з вами хай не переводиться.

Хай нам на щастя плодиться худоба,

на щастя плуг оре поле,

на щастя зав'язуються вузли на упряжi,

на щастя мужi беруться за плуг.

О Земля, Вiтер i Дощ,

хай ваша волога заплiднюється Перуном,

упаде на землю, оросить ростки,

щоб врунився урожай пiд Дивом.

Хай щедрою буде борозна,

на щастя, на здоров'я, на Новий рiк,

роди, Боже, жито-пшеницю,

всяку пашницю, Оранто.

Тар'ягн хай заживить борозну,

Бог хай її благословить,

наче вим'я дає молоко,

так хай поле родить зело.

На щастя хай оре землю плуг,

на щастя хай орач поганяє волiв,

на щастя хмара проллється дощем,

на Оранту, на Ора, на арiйця.

Тар'я!

29. До Перунiв

До веселої зграї Перунiв звертаюся,

до них не пiдступишся – на колiсницi їдуть,

волхви натхненнi, оспiваймо їх.

Цi Перуни народились разом зi списами блискучими,

сокирами, дiмантами бризок,

земля, вода i листя вiд блискавок сяють.

Нiби поряд їх чути,

коли батогами тьохкають,

бiлими блискавками жахкають.

Завивають у танцi несамовитiм,

блискають у буревiї шаленiм,

славу матерi Ягнi спiвають.

Радий бугай серед корiв,

так i Перуни серед хмар шалiють,

вим'я хмар на землю молокодощ кроплять.

Хто з вас муж найдостойнiший,

що так Диво i Землю трясете,

наче все навколо Трясця напала.

Могутнi Перуни родяться,

сильними зразу з черева матерi вилонюються,

лише народились, а вже могутнi.

Це сини самого Рода заспiвують,

розсовуючи простiр доокiл,

щоб ревучи, мчатись, колiньми виблискуючи.

Навiть цю суцiльну зливу,

що з хмари рине на землю,

вони трясуть i освiтлюють.

О Перуни всесильнi,

своїм громом ви душу людей тiшите,

ви горами i долами танцюєте.

А коли виїжджають Перуни,

чутно вуркотiння грому, яке наближається,

ледь-ледь чути, а потiм сильнiше.

Швидше линьте вперед на конях,

є у волхвiв для вас подарунки,

пийте чар-трунок на нашiй учтi.

к тут дещо випити,

i ми з вами вип'ємо,

за наше i ваше здоров'я вiншуємо.

Тар'я!

30. Про Перуна i Тар'ягна

ПЕРУН

Спершу менi належали всi володiння,

тодi не було смертних, а лише безсмертнi,

Боги коряться законам горiння,

я правлю народом, який має бiле тiло.

Я князь Перун, для мене встановлено Долею

цi першоосновнi Божистi сили,

Боги коряться законам Ягни,

я правлю народом, який має бiле тiло.

Я Перун –Тар'я, а це означає

двi сутностi роздiленi законом:

вогненно-дивну i вогненно-земну,

великий свiтовий майстер Папа це зробив.

Я зробив живими текучi води,

я пiдтримав Диво в гнiздi закону,

за законом Богiв, охороняючи закон,

трояко розпластав родючу Землю.

ТАР'ЯГН

Мене на допомогу закликають бiйцi на конях,

мене кличуть у гущу кривавого бою,

я встановлюю змагання на силi,

бо сам я є сином сили!

Я здiйснюю подвиги, якi зробили закон спiраллю,

Божистi сили здобулися на рух,

коли чар-трунок грає i звучить Слава,

обоє сутностей Простору злагодженi є.

ПЕРУН

Все, що iснує, знає про Тар'ягна,

але цi твої подвиги присвяченi Перуну,

ти прославився як руйнiвник перепон,

випустивши текти замкнутi води.

ВОЛХВ

Нашi батьки тут бiля Ватри,

семеро волхвiв, коли коня до стовпа в'язали,

вони, за жертву, одержали князя над собою

подiбного до Тар'ягна, поборника ворогiв – Боголюдину.

Адже Лада пошанувала нас дарами,

i тебе Тар'ягне i тебе Перуне,

тодi їй подаровано князя Ладо,

убивцю ворогiв – Надлюдину.

Тар'я !

31. ПРО СПОСIБ НАРОДЖЕННЯ ТАР'ЯГНА

Тим, якi народили Тар'ягна, ця треба,

вашi намiри до об'єднання – безперервнi струменi молока,

вам кориться всесвiтнiй закон життя живого,

о Мати i Батько, звичаєвий закон Роду.

Не кожен зразу це зрозумiє,

що волхв каже юнаку чи юнцi про таїну народження,

як грiзний чотиригранник

пробиває податливий трикутник.

Самовiльний дiтородний живець

iде попереду батька до жiночого лона,

зародок несе у лоно свiтотворення:

ось улюблена настанова материнства-батькiвства.

Так народився Тар'ягн, як конi i корови,

немовля голосом сповiщає свiт,

молодята радiють, як лягають у шлюбну постiль,

гостi оспiвують Всебатька i Всематiр – двох Богiв.

Дiйнi корови наситили сина Дива,

бiля того вименi i волхв зростав,

хай прагне долучитися до священнодiйства той,

хто, цiлуючи дiвчину, засунуть думає.

Я хотiв би, щоб материнство i батькiвство

опанували арiйцями, аби троє i бiльше дiтей в сiм'ї мали,

щоб рiд-плем'я було могутнiм,

хай дощ урожайний небесний нам допомагає.

Тар'я!

32. НА СЛАВЛЕННЯ ПОДВИГIВ ТАР'ЯГНА

Тар'ягна героїчнi звитяги оголосимо,

тi першi подвиги, якi звершив громовержець,

вiн убив Змiя, створив джерела рiк,

вiн розколов надра гiр булавою.

Вiн убив Змiя, того, що лежав у горах,

Папа йому викував булаву,

наче спраглi корови до води живлющої,

так води рiк до моря линули.

Роз'ярiлий, наче тур, Тар'ягн,

напившись чар-трунку з трьох озер,

силою щедрою налитий, схопив булаву

i убив його – первородного Змiя.

Коли ти, Тар'ягне, убив Змiя,

перехитрив хитрощами хитрунiв,

народив Сонце, Диво i вранiшню Зiрку,

з тих пiр тобi вже не було ворогiв.

Вiн зруйнував Вал, здолав ворога,

того, що його Богиня створила круглим, без плечей,

булава могутня Змiя звалила,

наче гiлля обрубане приниклий до Землi лежить.

Наче той, хто не був бiйцем та ще й на похмiлля,

Змiй викликав на бiй героя, що силою скоряє,

безликий, бо провалене булавою лице, лежить ворог,

безногий i безрукий, а боровся проти Ягна.

Але Тар ударив його булавою по спинi,

вилещав переможець переможеного,

Безлад став Ладом вiд волi залiзної,

з одної причини народилось безлiч наслiдкiв.

Через мертве, розкришене, наче посiчений очерет,

течуть води живi родючим лоном,

тi, що були мертво-застояними;

бiля нiг переможця Змiй мертвий лежить.

Зникла мертвота того провалля, чий син Морок,

бо Тар'я занурив у неї свою животворну булаву,

набухла Дана живими водами,

тепер лежить як корова з телям.

Серед невпинних неспокiйних потокiв

ховається мертве тiло ворога, посiчене в бою,

води течуть через таємне провалля Смертi,

в безмежний Морок потонув той, кому Тар'я ворог.

Жiнки Водана – Даниберегинi, що їх Змiй оберiгав,

стояли скованi, наче корови захованi Дудем,

вiйстя вод, яке було заткнуте невiдомiстю,

Тар'я пробив булавою своєю, ламаючи цiле.

В кiнський волос витягнувся ти, Тар'я, в ту мить,

як дав тобi по зубах Змiй, охоронець холоду,

єдиний Бог, ти завоював корiв, узнав таємницю чар-трунку,

випустив, щоб бiгло сiм потокiв рiк.

Хоча обоє вергали блискавки й громи,

але не завадив туман i град, напущений Змiєм,

коли Тар'ягн з ним бився, то

на всi майбутнi вiки здобув перемогу.

Якого месника побачив ти, Тар'я,

за вбитого Змiя, що в твоєму серцi убивцi захолодив страх,

коли шершнi iз скриньки на волю вилетiли

i щасливi днi для людей посiялись.

Тар'я – князь рухомого й нерухомого,

прирученого, дикого i дев'яносто дев'яти потокiв,

ти, князю, правиш достойно арiйцями,

охоплюючи їх, наче обод шпицi в колесi.

Тар'я!

33. ДО ТАР'ЯГНА

Пошануємо цього барана, якого ми приносимо в жертву Тар'ї,

хай пiдiймається до Сонця дух смаженого м'яса,

тисячi правдивих сил приходять у рух,

наче конi наввипередки несуть колiсницю, здобуваючи Перемогу.

Тар'ягна я хотiв би покликати бути присутнiм,

шануючи його i Слави зичачи,

вiн як гора закорiнена в Землю,

завдяки тисячам джерел наповнився силою.

Тодi убив Змiя, котрий затворив рiки,

затворив води небеснi i джерела замулив,

по тому i сам Тар'ягн напився

i Землю напоїв цiлющими водами.

О Тар'я, заполонювач i можновладець,

ти володiєш чар-трунком животворним,

вим'я хмар життєдайне iз золотим дном

цiдить п'янкий для Землi чар-трунок.

Мудра то наука, що її Тар'я здiйснив своїми дiями i молитвами,

той, чиї дари найщедрiшi, адже вiн сам повний чар-трунку,

його наливають силою Ягна, Дарбог i Сварго,

бо вони, наче океан водою, свiтла життєдайного повнi.

За Тар'ягном була їхня сила, як Змiй був убитий,

за Тар'ягном сили добра незламнi,

в той день, як вiн бився вiдчайдушна,

сили йому поповнювались сторицею.

Коли Тар'я-громовержець, шаленiючи вiд чар-трунку,

Проламав Вал, наче князь Троян,

його охопив жар, сила збурення,

а той, заграбаставши води, лежав на днi Всесвiту.

Тодi-то Змiя, якого важко спiймати у вирi води,

Тар'ягн по щелепi вдарив,

адже вiн благими намiрами повен, як озеро хвилями,

бо його сила у Вiрi в Ягну.

Це Сварго пiдсилив його силу,

це Вогонь небесний зробив йому булаву,

iз зосередженим духом Тар'я на бiй вийшов,

за допомогою коня вiрного Змiя порiшив.

Ти, Тар'я, зробив, щоб свiтло було,

щоб води ринули вагiтнi Дитям,

Боги в сум'яттi пiднялися на Диво,

коли ти Перунами кидав.

Високе Диво перед ревом Змiя вiдступило злякано,

коли твоя булава розрубала голову Змiя,

того, що увесь свiт пригнiчував;

сп'янiлий вiд чар-трунку Тар'ягн торжествує.

Змiст його подвигiв не вмiщує нi Диво, нi Земля,

рiки його безкiнечнi, а води бездоннi,

його подвиг утiлився у видиме i невидиме,

бо вiн встановив послiдовнiсть дiї.

Спiвали Перуни у цьому бою,

всi Боги радiли, дивлячись на Трояна,

коли вiн шишкастою булавою махнув,

свiтового Змiя порiшив, вдаривши переможно.

Тар'я!

34. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА

Це Тар'ягну я славу спiваю,

холю коня, щоб на перегонах перемогти,

щоб пошанувати лицаря благодiйного,

приборкувача поселень – його слава всесутня.

Це йому Папа виточив гарпуна,

що як блискавка ворога вражає,

цим гарпуном вiн Змiя витнув,

той, хто нападає, є напасник-переможець.

В матерi Ягни й Дарбога-батька снаги i сили набрався,

це вiн страву смачну зварив i вполював кабана на смаженю,

це йому жiнки Богинi i Богiв жiнки

пiсню Слави, наче килим, зiткали.

Це його велич виходить за межi Землi i Дива,

це вiн безмежний усе обняв,

несамовитий забiяка-переможець переможних,

одухотворений для борнi, вiн суть борня.

Тiльки Тар'ягн своєю можнiстю зборов Змiя,

розрубав на частини, рiки звiльнив,

корiв молочних з неволi випустив,

якi побiгли водою назустрiч Славi.

Це вiн роздiлив гарпуном озера запертi

на тисячi потокiв, якi до моря ринули,

роздiлив, наче жертовного бика по суглобах,

подiлив води на криницi, рiки i озера.

З переляку перед народженням Тар'ягна

тремтiли гори, Диво i Земля,

вiн долонi простер, голосно славлячи Ягну,

готовий на подвиг в iм'я прийдешнiх.

Тар'ягну була дана влада i вiн володар,

бо, крiм нього, нiхто Змiя не мiг збороти,

це вiн Тьму розвiяв i засiяв Сва,

бо вiн у змаганнях на конях завжди переможець.

Для Тар'ягна, володаря колiсниць i коней буланих,

весь Славу складає у молитвах вдячностi,

дай i менi натхнення разом зi скарбами,

хай наступить день новий, сонцедарний.

Тар'я!

35. НА ПОШАНУВАННЯ ТАР'ЯГНА

Тобi, Тар'ягне могутнiй, славу спiваємо,

Богонародженому вiншування наше,

мужу знаменитому нашi почестi,

сину сили, звитяги i боротьби.

Поклоняємось великому предку,

тому, кого i нашi прадiди славили,

бо вiн знайшов слiди корiв,

спiваючи пiсню Слави Ягнi сонцеликiй.

Коли Тар'я з Богами корiв шукали,

собака винюхав їхнiй слiд,

булава владна скелю розколола,

корови ревли i мужi криком кричали.

Бiгло i ревiло сiм корiв,

тодi в пролом ще дев'ять корiв вибiгло,

потiм, разом з потоком вод,

десять корiв у ревучiм валу води шалено брикали.

Оспiваний Богами, о дивний, ти розкрив

Морок Зорею вранiшньою, Сонцем, коровами,

ти розпросторив, Тар'ягне, поверхню Землi,

ти змiцнив нижнiй простiр Пiднебесної.

Але найславнiший подвиг його,

зручний для його дiтей i внукiв,

що вiн коров'яче вим'я створив

i наповнив солодким молоком чотири цицьки-рiки.

Хоча вiн несамовитий, але з молитвою побожною,

заможний господар, який двох жiнок має,

на верхньому Дивi тримає два свiти,

має з них користь, бо керує доцiльнiстю.

Здавна-бо навколо Дива i Землi

двi несхожi юнки кружляють – День i Нiч,

Нiч – темна, а День – свiтла,

рухаються, наближаючись, то одна, то друга.

Гарно i зручно робить син сили,

дружить з ними, звершуючи подвиги,

вiн iз сирого зробив варене,

вiд чорних корiв бiле молоко доїть.

Здавна таємнi життєдайнi потоки

оберiгає вiн, обiтницi дотримуючись,

тисячi сестер, нiби замiжнi жiнки,

дарують цьому мужевi своє кохання.

До тебе молитви нашi, муже Тар'ягне,

поклонiння наше дiянням твоїм,

наче пристраснi жiнки ласкавлять чоловiка,

нашi молитви ласкавлять мужа могутнього.

Бо ж здавна достаток iз твоїх рук не зникає,

не виснажується твiй Рiг Достатку,

ти блискучий, мудрий, сильний духом, Тар'ягне,

допомагай нам посильно, ти ж сили повен.

Для того, хто вiчно буланих коней запрягає,

складав славославне речення волхв,

щоб вселився в нас його дух Божистий

i раннiм ранком нас провидiнням освiтив.

Тар'я !

36. ДО ТАР'ЯГНА

Володарю стад корiв i коней,

з тобою в серцi требу творимо,

бо ти примножуєш нашi добра,

наче рiчковi води наповнюють море.

Наче родовi води, дух твiй

наблизився до глечика волхва,

увiйшов у нього, благословляючи

жертву, розпластану на соломi.

Боги ведуть просто до мети,

того, хто їм вiдправу вiрно служить,

вони радiють тому спiвцю,

хто слух щирою молитвою тiшить.

Так тiшить молодий чоловiк молоду жiнку,

бо Бог їм послав взаємну любов,

бiля тих, хто любиться i з ворогами б'ється,

i волхв, шанувальник звичаїв, ситий.

Нашi Богогерої досягли юначого розквiту,

запалили жертовнi багаття по трудах i дiях,

вони знайшли їжу для весi,

мужi пригнали товар: корiв i коней.

Засобами молитов i пожертв

волхви Богiв прикликають,

з'явився Тар'ягн – захисник обiтницi,

ми шануємо безсмертне походження Янь.

Коли простеляється золота солома,

щоб корова привела здорове теля,

тодi Тар'ягни п'ють чар-трунок, славлячи Бога,

i втiшений Тар'ягн слухає славослов'я .

Тар'я!

37. ДО ТАР'ЯГНА

Двоє матерiв рiзно ходять, та клопiт у них один:

годувати новонароджене Дитя;

для одної та Дитина золота,

а для другої – сяюча i ясна.

Дванадцятеро невтомних юних няньок

глядять цього очiкуваного сина Дива,

гострозорого, найблискучiшого в Славi,

сяючу зiрку Ладу в безладi.

Пошануймо його трояке народження:

одно – з Води, одно – з Дива, а одно – з Вогню,

з'являється зi сходу дня жителiв Землi,

пори року розподiляє по всесвiтньому закону.

Хто пiзнав таємницю цього порядку?

Теля народилося, вiд того матерi матерями стали,

з лона їхнього Дiй виходить,

а також волхв, знавець звичаїв.

З'явившись на свiт, вiн зростає,

ще в лонi матерi, а вже сяяв,

обидвi половини Дива всесвiту знiтились

перед силою того, хто народився вiд Дарбога.

Хоча i побоюються золотого лева, але радi йому,

обоє Рожаниць i вся челядь,

наче мукаючi корови, матерi поряд з ним,

щоб напоїти молоком i вилизати.

Вiн стане господарем, бо дiє засобом сили,

бо це йому пожертвами змащують рот,

вiн можновладно здiймає руки догори, як Творець,

обидва краї страшної одежi Дивовсесвiту єднає.

Iз себе самого випромiнює свiтле джерело,

нову одежу творить своїм родичам,

вiн стає iскрометним i вищим зростом,

коли змiшується з молоком i з водою.

Творець слова i думки всеохопної,

вiн єднає нас з Божистим свiтом,

широкий свiтовий простiр рухається навколо основи,

виблискує сяєво сузiр'я Бика.

О Ягно всесутня, захисти нас,

сяйвом i теплом очисти,

бо ти є i в сухiй землi,

iз неба линеш свiтлими хвилями.

Все старе поглинаєш i переварюєш,

новi пагони, звiрят i дiток свiтлом плекаєш,

так Вогонь, нагодований сухими дровами,

сяє чистий для Слави i прилучення до Бога.

Тар'я!