XVI. РАДУНИЦI
1. РIЗДВО
Оповiдають, жили були Дана i Водан у звiриному крузi на Дивi. Ось це коло сузiр'їв: Баран, Бик, Дана, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Тризуб, Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риба.
У Дани i Водана не було дiтей, бо їм було провiщення: якщо не матимуть дiтей, то будуть безсмертними. У райському саду росла яблуня, на якiй один раз на рiк визрiвало яблуко. Якби Дана з'їла те яблуко, то народила б сина, котрий би був наслiдком iснуючої в свiтi причини тяглостi життя. Але раз на рiк прилiтала Жар-птиця, з'їдала те яблуко i пiрнала в море.
Аж урочої години завився на дерево Змiй, який узяв те яблуко i подав Данi. Вона його з'їла i стала вагiтною. Тим Змiєм був сам Водан. Як таке трапилось, Водан заборонив Данi родити, iнакше, за провiщенням, Водана чекала кончина. Дана пообiцяла, що не буде родити, але син в утробi все чув i розумiв. Так вона його носила тисячу рокiв. Син просив матерi, щоб вона його народила, iнакше вiн вийде у свiт через бiк.
Пiшла Дана долами i горами, зайшла у печеру до майстра Бога Папи, народила сина i там необлизаного покинула, хоча вiн услiд їй дивився i просив узяти з собою. Як залишився Триєдиний сам на бiлому свiтi, то був слабкий i немощний, так що мiг померти. Раптом з гiр злетiв орел. Вiн принiс у дзьобi вишневу гiлку, вкриту зарошеним цвiтом. Крапля Божистої роси упала в рот малого Тар'ягна, вiн зразу почув у собi нездоланну силу, став швидко рости i заповнив собою два свiти: Диво i Землю.
Пiшов Тар'ягн свiтом i забрiв у райський сад. Тут вiн зустрiв Водана. Стали вони до бою. Водан ударив першим, потрапивши Тар'ягна булавою по щелепах i розбив їх. Як замахнувся Тар'ягн своєю булавою, як ударив Змiя по головi, провалив голову, i з неї води потекли потоками. Цi води обмили лице Тар'ягна i зажила його рана. Води бiгли сiмома рiками. З тих вод вийшло стадо корiв. З тих пiр народився свiтовий закон життя.
Через причину жiнка його не викинула, через причину прiрва його не проковтнула, через причину води змилувались над Дитиною, через Божистий напiй – амрiту – Тар'я набрався сили.
Так причина стала наслiдком. Постав триєдиний закон: Батько-Мати-Дитина.
Спустився Тар'ягн на гору Орiяна i став вершити земнi дiяння, а на Дивi сяяли: Баран, Бик, Близнята Ладо i Лада, Рак, Лев, Дана, Тризуб, Гад, Мисливець, Козел, Водан, Риби.
Звичай
Двадцять третього грудня сiм'я рано лягає спати. До цього дня господар наводить лад у дворi: чистить хлiви, товар, лагодить реманент, замiтає двiр. Господиня наводить лад у хатi: миє столи, лавки, дверi, посуд, мiняє фiранки на вiкнах i рушники на образах. 23 грудня увечерi вся сiм'я миється i вбирається в чисту бiлизну. Застеляється чиста постiль.
На Святу вечерю 24 грудня готується дванадцять пiсних страв. Протягом дня двадцять четвертого грудня нiхто нiчого не їсть, окрiм дiтей до 7-ми рокiв. Страви можуть бути такi: кутя; узвар; квасоля; капуста; борщ пiсний з карасями або грибами; оселедцi; риба смажена; вареники з капустою, вишнями, картоплею; млинцi; каша гречана, голубцi з пшоном, пироги з квасолею та маком.
Дотримання великого i малого посту, пiсних днiв на тижнi, а також утримання вiд їжi перед Святою вечерею залежить вiд волi кожної дорослої людини i є не обов'язковим, а бажаним. Бо так як може бути рiзна ступiнь вiри, в залежностi вiд здiбностей людини, якi їй дав Бог, так само може бути рiзна ступiнь дотримання звичаю. За стародавнiм звичаєм носити воду i готувати страви починали на початку доби, тобто пiсля 12-ї години 24 грудня, щоб до сходу Сонця готовi страви вже стояли на столi. Зрозумiло, що коли цьому щось завадило, до сходу Сонця можна виставити на столi лише заготовки для страв, провести обряд зустрiчi Сонця i готувати страви протягом дня, щоб святковий стiл був споруджений до появи на небi першої зiрки. А якщо небо захмарене, то орiєнтовно по годиннику з настанням вечора починається Свята вечеря. Отже, коли страви чи заготовки для них виставленi на столi i першi променi Сонця рожевлять Овид, вiдчиняються всi дверi, в дворi вiдчиняється хвiртка. А також дверi в стайню, щоб Божа благодать могла вiльно увiйти до господи разом з народженням Колокнязя. В мiськiй квартирi вiдкриваються всi дверi i кватирка. Господар читає з книги «Бережа» речення No 37. Тодi виходить у двiр, з дитиною до семи рокiв, якщо така в сiм'ї є, бере ялинку i пучок колоскiв, стає в сiнях i проголошує:
– Рiздво прийшло.
Iншi члени родини (старшi дiти i мати, дiд i баба) стоять лицем до вхiдних дверей, вклоняються i говорять:
– Бог благослови.
Господар i мала дитина говорять:
Святки прийшли.
Їм вiдповiдають:
– Бог благослови.
Батько з дитиною знову говорять:
Рiздво прийшло.
Сiм'я вiдповiдає:
– Бог благослови.
Тодi господар з ялинкою i колосками заходить у свiтлицю, встановлює ялинку (бажано в кутку свiтлицi в бiк сходу Сонця або просто в урочистому кутку в свiтлицi). Пiд ялинкою (сосною, вербою) ставиться снопик жита чи пшеницi iз засушеними польовими квiтами. Дiти починають вбирати Деревце. Долiвка в свiтлицi притрушується соломою чи сiном, а також пахучими травами: м'ятою, чебрецем, любистком, шавлiєю. Пiсля того як Деревце прикрашене, господар разом з усiєю сiм'єю стають перед ним i господар, а чи господиня, говорить:
– Боже, наситив єси, напоїв, нагодував, нагрiв нас i нашу господу в тому роцi, то i в наступному обережи, насить, напiй.
Всi тричi кланяються.
Потiм на припiчку в печi або на сковородi на стiльцi бiля Деревця з декiлькох сухих вербових галузок (бажано, щоб ця верба була освячена в Храмi у Великоднi свята) запалюється вогонь. В той час як вогонь розгорається господар читає речення No 4. Господиня наливає в миску води i тримає в двох руках, а господар, коли Вогонь перегорить, бере три гарячi вуглинки i кидає у миску з водою. Тодi господиня ставить миску з водою посеред столу i хтось iз сiм'ї читає речення No28.
По тому господар бере миску з водою (чи карафку) у лiву руку, а в праву три колоски, вмочає колоски у воду i кропить кожного члена сiм'ї i себе, а також хату, комору, двiр, обори i хлiви. Кропить примовляючи:
Боже, пошли на нас свою благодать, славимо тебе.
Господиня в цей час поверх скатертi на столi трусить сiном, кладе по чотирьох вуглах столу по зубку часнику i накриває стола ще одною скатертиною. В цей час вона приказує:
– Злая сило, темна сило, iди на Болота, очерети, яри-скелi, у глибокi води-прiрви, куди пiвнячий голос не доходить, куди свiт-сонце не свiтить
Виставляє на стiл 12 (i бiльше) пiсних страв. Посеред столу ставиться кругла череп'яна миска з Кутею, накрита книшем (продовгастим хлiбом). Протягом дня всi дорослi нiчого не їдять, лише п'ють чисту воду. Тодi господар робить у паляницi дiрку, вставляє туди свiчку iз бджолиного воску i запалює вiд вогню, на якому варяться страви. Вiн приказує:
– Свiти, Сонце праведне, душам наших прабатькiв i нам живим, грiй Землю-матiнку, нашi ниви i нашу худiбку.
Тодi господар стає бiля порога, а господиня бiля печi (стають у протилежних кутках кiмнати), а дiти бiгають по встеленiй травами долiвцi, качаються, мукають, як корови, ревуть, як бики, iржуть, як конi, мекають, як кози, бекають, як вiвцi, сокочуть, як кури, нявкають, гавкають, таким чином, причаровуючи прирiст худоби i добрий урожай. Якщо в господарствi є на цей час приплiд: телятко, козенятко, ягнятко – то воно вноситься в хату. Тодi господар бере зi столу нiж i цюкає ним тричi об порiг.
Починає смеркатися. Готуючи стола до Святої вечерi, посилають малу дитину надвiр або до вiкна подивитися, чи не з'явилась на Дивi перша Зоря. Нарештi господар провiщає, коли зблисла перша Зоря чи коли годинник показує 6 годин вечора.
Божа Зоря засяяла!
Господиня бере невелику мисочку, накладає у неї трошки кутi, наливає в кухоль узвару i ставить пiд деревце, приказуючи:
Iде кутя до покутя, дай Боже.
Вся сiм'я стає перед покутем, серед столу горить свiчка, хтось iз сiм'ї читає:
Ой в бору, бору волохи гудуть, Святий вечiр.
Волохи гудуть, Храма будують, Святий вечiр.
Храма зробили та й на три вiкна, Святий вечiр.
Та й на три вiкна, та й на три крижi. Святий вечiр.
Що в перше вiкно та Сонце зайшло. Святий вечiр.
Що в друге вiкно та Мiсяць зайшов. Святий вечiр.
Що в третє вiкно Дощик залетiв. Святий вечiр.
Дощик залетiв, потокiв налив. Святий вечiр.
А по потоках та по рiченьках. Святий вечiр.
Човничок пливе, Iванка везе. Святий вечiр.
А то ж я не Янко, а Святе Рiздво. Святий вечiр.
Святеє Рiздво в нашу свiтлицю. Дай Боже.
Пiсля читання господиня каже:
– Шановнi нашi дiди-прадiди, батьки-прабатьки, матерi-праматерi: усi душi нашого Роду, iдiть з нами кутю їсти, дай Боже.
Пiсля цього всi сiдають за святковий стiл. На покутi дiд, з правої руки вiд нього – баба, з правої руки вiд неї батько, з правої вiд батька – мати i далi дiти по старшинству. Коли усi сiли, хтось iз сiм'ї читає.
Росте деревце тонке, високе, дай Боже.
Тонке, високе, у лист широке, дай Боже.
У лист широке, в корiнь глибоке, дай Боже.
В корiнь глибоке, вгору кудряве, дай Боже.
А в тих кучерях сив сокiл сидить, дай Боже.
Сив сокiл сидить у дунай глядить, дай Боже.
У дунай глядить, там рибу видить, дай Боже.
Рибу Виз видить, з Визом говорить, дай Боже.
Ой Визе, Визе, припливи ближче, дай Боже.
Хай тебе зловлю своєму пану, дай Боже.
Ой Визе, Визе, та де нам бути, дай Боже.
На Святвечорi в мойого пана, дай Боже.
З тобою будуть страву варити, дай Боже.
А мною будуть стiжки вершити, дай Боже.
Старший у хатi, дiд чи батько, бере першу ложку кутi, пiдносить до рота, з'ївши трохи, пiдкидає решту догори i каже:
– Пошли, Боже, достатку в господарствi i приплоду в оборi.
Тодi всi починають вечеряти. Дорослi п'ють горiлку чи вино, а дiти до 16-ти рокiв солодку воду.
За вечерею можна говорити-згадувати про покiйникiв, про врожай, про погоду. Вечеря тягнеться довго – 3-4 години. Пiсля того, як вечеря вже наближається до кiнця, хтось iз дiтей читає.
Пане господар, пишний та ясний, дай Боже.
А господиня, як Сонце сiя, дай Боже.
А в них в свiтлоньцi стоїть ялинка, дай Боже.
Гiллям розлога, листям зелена, дай Боже.
На тiй ялинцi Трiйця палає, дай Боже.
Три iскри впало, три моря стало, дай Боже.
В першому морi Тар'ягн купався, дай Боже.
В другому морi в одiж убрався, дай Боже.
В третьому морi князем зробився, дай Боже.
Боже наш ясний, дай три поради, дай Боже.
Шану мислим тя, вдячнiсть спiваєм, дай Боже.
Перша порада – висока хата, дай Боже.
Друга порада – мiцна комора, дай Боже.
Третя порада – широка обора, дай Боже.
Ой у хаточку – щастя-здоров'я, дай Боже.
А у комору – жито-пшеницю, дай Боже.
А у обору – конi, корови, дай Боже.
Батьки обдаровують дiтей ласощами, грiшми чи якою новою одежею. Батько дарує матерi, мати дарує батьковi. Пiсля вечерi нiхто нiкуди не ходить. Батько i мати дрiмають одягненi аж до перших пiвнiв.
На перший день Рiздва 25 грудня з раннього досвiтку дiти до семирiчного вiку включно, хлопчики i дiвчатка, йдуть вiншувати з святом Рiздва дiда i бабу чи божатих батькiв. Мати кладе їм у вузлик потроху рiздвяних страв. Прийшовши до господи дiда, дiти вiтають:
– Будьте здоровi з Святим Рiздвом. Будьте здоровi з Святками. Тато i мама просять на святу вечерю, й ми просимо.
З Святим Рiздвом вiтаєм,
здоров'я всiм бажаєм,
господарю – воли,
господинi – квочки,
хлопцям i дiвчатам гульню,
дiтям малим забаву,
Боговi вiншування.
Дiд а чи баба вiдповiдають:
– Тобi (вам) i батькам твоїм цього ж бажаємо. Дякуємо за вiншування, рости здоровий та веселий на потiху батькам.
Пiсля взаємного привiтання господарi дарують дiтям книш, бублики, яблука, горiхи, грошi.
Господарi зранку 25 грудня починають готувати скоромний обiд. В цей день зранку можна колоти рiздвяне порося чи бити птицю. Хоча бiльшi роботи можна зробити i ранiше, але биття птицi на перший день Рiздва це також i здiйснення жертви. Набiр страв на рiздвяний обiд залежить пiд вигадливостi господинi, але обов'язково щоб страв було i пiсних i скоромних бiльше дванадцяти, але не тринадцять. Треба, щоб серед страв була м'ясна, рибна, молочна та iз зерна з медом. Це може бути: 1. Кутя. 2. Ковбаса. 3. Кров'янка. 4. Голубцi. 5. Печеня. 6. Риба. 7. Ряжанка. 8. Каша гречана. 9. Капуста тушена. 10. Гриби. 11. Салат. 12. Картопля. В число страв входять також напої.
На перший день Рiздва по обiдi найближчi родичi збираються на обiд у складчину в хатi найстаршого роду. Це може бути хата дiда i баби або хата найстаршого брата чи сестри. Може бути також хата молодших членiв роду, якщо вона простора i зручна для спiльного збору. Коли люди iдуть в гостi i зустрiчають односельцiв, то вiтаються таким чином:
– Будьте здоровi з святою Кутею!
Будьте здоровi й ви!
Або:
– Дарбог народився!
Воiстину народився!
Або:
– Тар'я!
– Тар'я!
З собою беруть закуску i пляшку горiлки. Якщо є чим їхати, то в гостi їдуть. Батьки беруть з собою найменших дiтей. Дiдусь iз бабусею (старшi роду) виглядають гостей. Дiд вiдчиняє ворота, баба вiтає гостей ще на сiнешному порозi. Коли всi, хто мав прийти, збираються, бабуся з дочками накривають стiл, а дiд ставить пляшку з горiлкою, зав'язану в пучок колосся. Дiти, вiтаючи дiда i бабу, цiлують їх у руку, а дорослi чоломкаються, тобто цiлують один одного в чоло. На покутi садовлять найстаршого, а вiд нього з правої руки сiдають iншi по старшинству. Перед тим як випити першу чарку, найстарший син чи дочка вiтає дiда i бабу такими словами:
Здоровимо вас iз Рiздвом,
Дарбог народився,
дасть Бог дочекатись Року нового,
а вiд Року нового до Водохреща,
а вiд Водохреща до ста лiт,
покiль Бог призначив вiк!
Зичимо вам, вiншуємо вас,
Свiт народився!
Дiд або баба вiдповiдають:
Хай звеличить вас Святе Сонце,
осяє ясна Зоря.
Будьте багатi, як Земля,
здоровi, як Вода, милi, як Мiсяць.
Бога славимо.
Хтось iз молодших онукiв, який вже вмiє читати, читає речення No 62. Пiсля читання дiд першим починає їсти кутю, за ним кутю куштують всi iншi. Пiсля першої ложки кутi дiд наливає всiм по чарцi i приговорює до першої чарки:
– Пошли, Боже, царство небесне i вiчне панування на Дивi всiм тим, хто вiдiйшов з нашого роду на Диво. А нам усiм пошли, Боже, здоров'я i многiї лiта.
Рештки з чарки дiд хлюпає пiд стелю. За старшим випивають усi iншi. Обiд проходить дуже повiльно. Повеселiлi пiсля кiлькох чарок, присутнi починають спiвати пiснi поперемiнно з колядками:
Пане господарю, вставай з постелi,
вставай з постелi, застеляй столи,
бо буде в тебе троє гостонькiв.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько – ясне Сонечко,
другий гостонько – ясний Мiсяцю,
третiй гостонько – дрiбен Дощику.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Перший гостонько, чим ся радуєш?
Якщо я зiйду рано-пораненько,
то утiшаться старi й маленькi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Другий гостонько, чим ся радуєш?
Якщо я зiйду рано звечора,
то менi радий гiсть у дорозi.
Добрий вечiр, Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
Третiй гостонько, чим ся радуєш?
Як в маю впаду тричi на Землю,
рада пшениця й жито зелене.
Добрий вечiр. Святий вечiр,
добрим людям на цей вечiр.
На родовому обiдi колядують про зiшестя Бога на Землю, про Сонце, Мiсяць, Зорю, урожай, худiбку, господаря i господиню. У цей день нiхто не згадує про якусь попередню ворожнечу, лише про мир i злагоду. Обiд тягнеться до пiзнього вечора. Тодi всi встають iз-за столу, беруться за руки i ведуть коловий танець за ходом сонця. Ведучи коло, спiвають:
Ой шум i гам дiбровою йде,
пчолонька-матiнка сiм'ю веде.
Пчолоньки мої, дiтоньки мої,
ой де ж ми будем гнiздечко вити,
рої роїти, меди носити?
У саду будем рої роїти,
в пана господаря меди носити,
у його бортях, у його дворi –
медок солодкий на господарство,
ярого воску Богу на свiчку,
за цим же словом будьте здоровi.
Спасибi!
По тому бабуся чи господиня, у якої проводиться гостина, дає кожному по пирогу i проводить всiх аж за ворота.
На перший день Рiздва, по обiдi, дiти, вiком вiд восьми до п'ятнадцяти рокiв, дiвчата й хлопцi змiшаними ватагами ходять колядувати аж до дванадцятої години. Юнаки з 16 рокiв i бiльше (неодруженi) колядують першого дня Рiздва пiсля того, як стемнiє. Гуртуються у ватаги по кутках, вибирають з-помiж себе Бережая (який знає звичай), мiхоношу, скарбника, звiздаря, наймають музик. Кожна ватага носить Зорю на сiм променiв, усерединi якої горить свiчка.
Дiвчата не колядують, а збираються у домовленiй хатi, куди хлопцi приносять те, що наколядують, i там справляють вечiрку з рiздвяними iграми, пiснями i танцями.
2. МАЯНИ
Оповiдають, що одного разу у Маяни (Матерi Ягни) було п'ятеро дiтей. Дочка Лада, син Гад, син Яр, син Рай, син Мир. Лада править на землi, Гад – пiд землею, Яр – над землею, Рай править країною Божистих душ, Мир править усiм свiтом.
Лада має двох дiтей: Весну i Зиму. Час вiд часу їх викрадає Гад, а дiд Мир то одного внука визволить, то iншого. Тому на землi то тепло, то холодно.
Звичай
Свято Маяни вiдбувається в останнiй день старого року. Рано-вранцi, до схiд Сонця, господиня набирає в миску воду, примовляючи:
– Не воду беру, а мед i вино.
Тодi спалює на припiчку чи на каменi, чи на сухiй сковородi 12 галузок сухої верби. Читає речення No60. Вкинувши у воду три вуглини, господиня порається. Коли сiм'я встає, вмочає у ту Свячену воду хлiб, примовляючи;
– Не купався хлiб у водi, але в здоров'ю та силi.
Торкає цим хлiбом голову кожного iз сiм'ї, примовляючи:
– Аби були такi величнi, як хлiб величний.
Господиня прибирає в хатi, видає чисту бiлизну всiй родинi i дає всьому лад. Пече книшi, калачi, паляницi. Має бути Щедра вечеря. Знову готується дванадцять i бiльше страв, щоб там була м'ясна, молочна, рибна та з зерна з медом. Господар порається в дворi, дає всьому лад i допомагає господинi.
Особливо шанують на Маяну пiч. Тому прибравши чисто пiч чи плиту, на якiй вариться їжа, господиня читає речення No54. Коли починає смеркатися, уся родина збирається в хатi. В хатню кадильницю кидають запашнi трави, обкурюють хату. Запалюється свiчка з бджолиного воску. Господиня сiдає па покутi, а вiд неї по праву руку вся сiм'я по старшинству. Господар сидить бiля дверей i подає на стiл. Перед тим як почати страву, мати читає речення No2. Наливає чарки i промовляє:
– Слава Богу, рiк прожили, дай Боже, в Новому роцi всiм щастя i здоров'я, – i повернувшись до покутя, – а померлим Рай.
Сiм'я вечеряє аж до 12-ї години ночi. Коли проб'є дванадцята година, всi за столом встають, п'ють в честь Нового року чарку, чоломкаються. Виходять надвiр, палять iскрометнi iграшки, пускають ракети, посеред городу запалюють вогнище iз соломи, якою була встелена долiвка, та рiзного сухого хмизу.
В цей же час, коли ще не зовсiм смеркло, дiти до 16-ти рокiв змiшаними ватагами ходять щедрувати. Дорослi нежонатi хлопцi не щедрують. Дiвчата вiком 16 i бiльше рокiв iдуть щедрувати, коли смеркне. Гарну дiвку вбирають в Маяну, а гарного хлопця у її князя, споруджують з паперу великий серп мiсяця з лiхтарем усерединi, причiплюють його на тичцi. Пiдiйшовши пiд вiкно, запитують, присвiчуючи ясним мiсяцем у вiкно.
Чи защедрувати вам?
Господарi гукають:
– Щедруйте.
Ой та вчора iзвечора пасла Маяна двоє качок,
Ой пасла, пасла та й погубила, iшла додому та й заблудила.
Ой приблудила в чистеє поле, а там Iванко коником оре.
Ой, ти, Iване, ти ж, Iваночку, виведи мене та й на стежечку.
Буду тебе я вiк шанувати, шонедiленьки чуба чесати.
Щонедiленьки та й прибирати, але щоднини вiрно кохати.
У цьому дворку, та як у вiнку
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господар, як виноград.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Там господиня, як калина.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Його сини, як соколи.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Її дочки, як панночки.
Щедрий вечiр, добрий вечiр,
добрим людям на здоров'я.
Пас Iванко табун вороненький,
там на травi, на отавi.
Стадо вороненьке, заснув тверденько,
там на травi па отавi.
Прилетiли д нему та три зозуленьки,
там на травi, на отавi.
Одна сiла коло головоньки,
там на травi, на отавi.
Друга сiла коло нiжок,
там на травi, на отавi.
Третя сiла край серденька,
там на травi, на отавi.
Та в головах – то батенько,
там на травi, на отавi.
Та, що в ногах, то матiнка,
там на травi, на отавi.
Край серденька – то миленька,
там на травi, на отавi.
За тим словом будьте здоровi,
зроди, Боже, в городi зiлля, а в домi весiлля.
Ой на горi, горi павонька ходить,
На дунай панна зрана по воду ходила.
Павонька ходить та пiр'я ронить.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ходить за нею красна дiвонька.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiр'я збирає в рукавець кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Вiнок звиває, на голову кладе.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Знявся тут нагло дощ та вiтер.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Як ухопили павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Пiшла дiвонька лужком-бережком.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Iшли тудою троє рибалок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Ой закидайте шовковi сiтi.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Та iзловiте павиний вiнок.
На дунай панна зрана по воду ходила.
Одному буде павиний вiнок,
другому буде золотий перстень,
третьому буде панна Марiя.
Щедрий вечiр.
В першу чергу щедрують дiвчинi, яка є у цiй хатi па виданнi, тодi неодруженому хлопцевi.
Об одинадцятiй годинi хлопцi i дiвчата збираються бiля домовленої хати на своєму кутку. На найближчому роздорiжжi хлопцi складають на купу рiзнi дрова, палiччя, кукурудзиння, солому, старi дерев'янi речi, але такi, якi при горiннi приємно пахнуть. Роблять також чучало людини, одягають. Чучало ставлять посеред дров. Запалюють багаття i один читає речення No59. Коли спаде полум'я i згорить чучало, беруться попарно з дiвчатами i стрибають через вогонь. По тому заливають вогонь чи закидають снiгом, iдуть у хату, де iз нащедрованого дiвчатами припасу i принесених хлопцями напоїв влаштовують гостину. Пiсля того як зустрiнуть Новий рiк, починають гадати.
Дiвчата виходили на вулицi i питали, як звати першого стрiчного чоловiка, таке буде iм'я нареченого. Якщо зустрiне яку тварину, то такий характер буде у судженого.
Насипають на купку зерно i поряд ставлять воду. Приносять пiвня. Як почне спершу пити, то чоловiк буде п'яниця, а рiк посушливий, а як спершу клюватиме зерно, то чоловiк буде господар, а рiк урожайний.
Рахують полiна, занесенi в хату для топiння. Якщо парна кiлькiсть, то буде весiлля.
Заплющивши очi, дiвка бере полiно навмання. Якщо потрапить полiно в корi i рiвне, то чоловiк буде спокiйний i багатий, а як без кори i сучковате, то бiдний i вредний.
Бiля ворiт насипають три купки зерна, а вранцi дивляться. Якщо зерно нечiпане, то родинне життя буде щасливим.
Лягаючи спати, дiвка кладе пiд подушку гребiнець i нашiптує: «Суджений-ряджений, розчеши менi голову». Хто присниться – то i буде наречений.
Перед сном дiвка кладе в тарiлку з водою кiлька паличок з вiника, приказуючи: «Суджений-ряджений, перевези через мiсток». Якщо вранцi паличка пристане до краю миски, то дiвка побереться з тим, на кого задумала.
У новорiчну нiч перед першими пiвнями горять зачарованi захованi грошi. Вiдьми лiтають на мiтлах – виганяють на мiсяць Старий рiк. Усi духи з ярiв, лiсiв, скель i вод святкують i танцюють разом з людьми до третiх пiвнiв. Тому треба бути обережним, не ходити самому i не напиватись. Коли мiсячна нiч, то Мiсяць розмовляє з Сонцем i Зiрками, а Дарбог призначає кожнiй Зiрцi новонароджену душу.
Першого числа Новою року господар рано-вранцi розстеляє на долiвцi рядно, кладе на нього сiм колоскiв, що стояли на покутi, дає дитинi до семи рокiв у руки качалку (а якщо такої нема, то молотить сам), i вона молотить зерно. Вимолочену солому виносять у клуню, а зерно спершу змiшується з бiльшою кiлькiстю зерна i дiлиться на три частини. Одна дається дiтям для посiвання, одна змiшується з посiвним зерном, а третю згодовують коровi i домашнiй птицi. Пiд час молотiння господар читає речення No28.
По тому дiти, вiком до семи рокiв, iдуть посiвати. Зайшовши в хату, посiвають зерном кiмнату i господарiв, примовляючи:
Сiю, вiю, посiваю,
з Новим роком поздоровляю,
на щастя, на здоров'я, на Новий рiк.
Роди, Боже, жито, пшеницю,
Всяку пашницю.
Господарi обдаровують дiтей солодощами i грiшми. Пiсля обiду можуть ходити посiвати до родичiв чи знайомих всi бажаючi. Старшi юнаки i юнки утворюють ватаги, щоб водити Козу. Одягають вивернутi кожухи i личини сiм осiб: Кози, Бика, Коня, Свинi, Вiвцi, Кота i Пастуха. За ними ще може йти гурт спiвакiв. Перед веде Пастух з Козою, всi iншi iдуть слiдом. Пiдходять до вiкна господарiв, у яких є дiти i простора хата. Пастух гукає:
– Дядьку, пустiть Козу до хати, бо змерзла.
– Нiде тiй Козi розгулятися, тiсно в хатi, – вiдказує господар.
– Та пустiть, бо змерзла.
– Та я вже й пустив би, та не знаю, що дядина скаже.
– Будьте ласкавi, господине, от ми вам заспiваємо.
Я Коза рогатая, на молоко багатая,
а хто молока не п'є, того Кiзонька б'є.
Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,
нiжками затопчу, хвостиком замету, ме-ме-е.
- Та йдiть уже, тiльки добре спiвайте. Ватага заходить у хату, притупує ногами, Пастух говорить:
– Ну-те, панове, ну-те, мурове, поставайте в ряду, я Козу веду.
Усi стають пiвколом, а перед ними Пастух з Козою. Всi спiвають:
На горi Коза з козенятами,
пiд горою Вовк з вовченятами.
Ухопив Вовчок Козу за бочок,
а вовченята за козенята.
Упала Коза та й закричала –
ме-е-е.
Коза падає мов нежива. Пастух нахиляється над Козою i каже:
Ой устань, Козо, стрепенися, щоб наш господар звеселився.
Хор спiває:
Ой слухай, Козо, де труби гудуть,
там млинцi печуть, може, й нам дадуть.
Коза схоплюється i починає танцювать, Пастух танцює з нею, а хор спiває:
Як пройшов наш Козел та на ножечках,
як пройшов наш Козел та на рожечках.
Да шукаючи, да питаючи
короля в полi, господаря в домi.
Де Коза туп-туп, там жита сiм куп,
де Коза ногою, там жито копою.
Де Коза рогом, там жито стогом,
де Коза хвостом, там жито кущом.
Всi присутнi починають кричати тими голосами, якi в них на лицях личини: мекати, бекати, нявкати, мукати. Пастух гукає до Кози:
– Козо наша хорошая, Козо наша молочная, уклонись господарю i господинi i усiй їхнiй Родинi.
Коза кланяється, а хор спiває:
Козу величають, а чим привiтають,
чи мiркою жита, щоби була сита,
чи мiрку вiвсу, зверху ковбасу.
Щоб не було мало, то ще кусок сала,
щоб наша Коза весела була,
весела стала, добре скакала.
На щастя, на здоров'я, на Новий рiк,
щоб вам лiпше жилося, нiж торiк.
Льон по колiна, щоб голова не болiла,
щоб були здоровi та водились воли i корови.
Родила цибуля завбiльшки як дуля,
горох i капуста, щоб була Маруся тлуста.
Пiсля обiду першого дня Нового року посiвати ходять сiмейними парами i поодинцi всi дорослi – батьки до дiтей чи навпаки – куми до кумiв, сусiди до сусiдiв. Посiвають з рукавицi.
3. ЯРДАНА
Оповiдають, що коли Яр став Родом, а Дана стала Родою, то жили Род з Родою у городi Буселi бiля струмка. Цього дня ярий Дарбог одружився на Богинi Данi, вiд того i пiшло свято Ярдана. Род з Родою мали перед хатою квiтник, а позад хати грядку. А з причiлка – погрiб, на погребищi росли червонi, бурячковi, бiлi i жовтi мальви.
Отже, Род любив Роду i вiд тої любовi народився у них син Янь. Син Янь був бiлявчик, волосся на головi як вибiлений льон, а очi свiтло-голубi. Як батько Род iшов рибалити на Славуту, то Янь його проводив. Одного разу, як iшов Янь вiд води, зустрiв вiн дiвчинку Марусю. Марусина мати Марина жила на другому кутку. Нiхто не знав хто Марусин батько, бо мати Марина потроху жила з рiзними чоловiками. Як зустрiв Янь Марусю, то зачудувався i довго на неї дивився, i вона теж на нього дивилася, тодi вони взялися за руки i пiшли до майдану разом, i побачила їх мати Марина.
Як прийшла Маруся додому, мати їй i каже:
– Не ходи з тим Янем за руку, бо вiн захоче бути головою у сiм'ї, як його батько Род, а в нашому роду жiнка вважається головою в домi.
А була дiвчинка Марь чорнява-чорнява, так що у юнака Яня лише брови такими чорними були. Були Янь i Марь однолiтками, а що дiвчатка ростуть швидше за хлопчикiв, то й стала вона довша за Яня. Мати Мара i каже Марусi, що той бiлявий Янь ще зовсiм юний, а твої, мовляв, хлопцi он вже скоро з лiсової школи прийдуть, де мати Ягна їх мужностi навчає, козаками поробить. Не зустрiчайся з Янєм.
От вони вже й не зустрiчаються.
А тим часом i Янь пiдрiс i вже його за законом Бережi стрий у лiс повiв. А в лiсовому домi Ягна забрала в Яня дитячу душу, а козачу вдихнула. Прийшов вiн з лiсу, то як зустрiла його Маруся на стежцi, яка вела до Славути, то аж жахнулася Янєвих очей, такий там побачила лiд. Прийшла Маруся додому, а мати її питає:
– Чому сумуєш? А-а, це вернувся з козакiв юнак Янь, та ти його здибала, ось я його цiєї ночi задушу.
Перекинулась вона чорною кiшкою, пробралась у хату Рода. Янь спав, а вона кинулась йому на груди, щоб вирвати серце. Але Янь вже не був дитям, в лiсовому домi стрий навчив його дiям проти чарiв. От Янь подумки поклав собi на груди криж, кiшку за хвоста зловив, винiс з хати на вигон, вдарив об вербу, в землю закопав i над нею криж дерев'яний поставив. Хотiв додому йти, аж тут з кущiв та хащ почали на нього наступати вiдьми темнi та беззубi i в кожної в руцi запалена свiчка. Почав Янь тi свiчки рахувати, аж дванадцять нарахував. Як стали вiдьми наближатись, Янь на криж залiз i ноги пiд себе пiдiбгав, бо почали вiдьми йому п'яти свiчками палити. От бачать вiдьми, що його не дiстануть, почали стовбур крижа вiд землi палити, ось-ось перепалять. Помолився тодi Янь: «Ягно, вогонь животворний, укороти ночi та додай дня, щоб третi пiвнi заспiвали, щоб вiдьми Мари мене не дiстали». Почула Ягна його, нiч укоротила, а дня додала, третi пiвнi заспiвали, вiдьми розбiглись. Злiз Янь iз крижа, зламав його в тому мiсцi, де вiдьми палили, i кинув у воду. А той криж та став бiлим Лебедем i поплив по водi.
Одружився Янь з Марусею. З того часу нiч стала за день коротша, Сонцеколо стало вище Дивом ходити. Вогонь на Водi одружився. Сказано – Ярдана.
Звичай
Зранку 5-го сiчня господар прибирає у дворi, а господиня в хатi. Господиня готує Бiдну кутю: вечерю iз семи страв, а також скоромний обiд на 6-те сiчня. Знову ж таки, щоб серед них була одна страва рибна, а одна iз обтовченого зерна, полита медом. Господар посипає в сараї кутки маком i примовляє: «Вiдюк-мак, ти все бачиш, з Вiтром i Сонцем компанiю водиш, тебе лихi сили бояться. Не допускай їх у цю стайню, у цю кошару, у цей сарай». Тодi по черзi повертається на всi чотири сторони свiту i дмухає.
П'ятого сiчня пiсляобiд хлопцi iдуть па ставок чи на рiчку, в одному мiсцi на плесi пробивають лiд, вставляють туди лом, на лом надягають колесо, до колеса прив'язують одну тичку довжиною два метри, як важiль для крутiння каруселi, i одну тичку довжиною 4-5 метрiв, до якої прив'язують сани. На цих санях вони катаються разом з дiвчатами. На березi кладуть вогнище. Чоловiки в цей час неподалiк випилюють з льоду рiвнобiчний криж (хрест), виймають його, встановлюють над ополонкою i поливають червоною вiд червоного буряка водою. Свято Ярдани можна також проводити бiля громадської криницi на майданi або в скверi мiкрорайону, але щоб була посудина для освячення води. Тодi криж ставиться дерев'яний.
Коли вечорiє, господиня в кожному домi виставляє на стiл 7 пiсних страв, а також напої. Господар у цей час вирiзує на хлiбинi криж, iде з ним до стайнi i бiля дверей питає:
– Хто йде?
Сам собi вiдповiдає:
– Хлiб з крижем.
Пiсля цього заходить у стайню i згодовує хлiбину тваринам.
Вся сiм'я сiдає за ранню вечерю. Перед тим як почати, господар читає речення No62. Пiсля вечерi люди сiм'ями, крiм малих дiтей, iдуть до того мiсця, де має святитись вода. Коли люди зберуться десь бiля одинадцятої години вечора, волхв запалює бiля крижа священне вогнище з дванадцяти сухих вербових полiн. Коли вогонь горить, волхв читає речення No63, по тому люди запалюють вiд вогню свiчки, а волхв згортає жар у воду. Люди починають набирати воду у карафки, хлопцi пускають у Диво голубiв, а мисливцi стрiляють вгору холостими набоями або пускають декоративнi ракети. Так iз свiчками i свяченою водою iдуть додому. Вдома свiчкою господар викопчує криж на лутцi вхiдних дверей. Потiм разом з господинею окроплюють обiйстя i кiмнату свяченою водою, мочаючи три колоски чи три пiр'їни.
Пiд час кропiння господар примовляє:
– Омийся, окропися, Богу на славу, людям на здоров'я.
Тодi починають готувати скоромний снiданок, сiдають снiдать.
Колись, пiсля снiданку, господиня в челюстях печi розпалювала вогнище. Бiля нього в чистiй мисцi господар виминав вiск, а господиня сукала +ноти. Тодi господиня тримала +нота сторч, а господар прикладав до +нота варяницю i розкачував її рiвно долонями. Свiчка сукається перед полум'ям, щоб вiск був м'яким. Три свiчки ставили у трiйчатий пiдсвiчник, який зветься «Трiйця». Трiйцю засвiчують па покутi у великi свята.
4. ВЕЛИКДЕНЬ
Iвина недiля
Iва – це Дерево життя. Вона росте в центрi Свiту. Iва є також жiнкою Iвана. Ранiше вона звалася Ягна, а Iван звався Ягном. Звiдси i пiшло, що український народ ще звуть народом Iванiв. Iм'я Ян, або Iван, дуже поширене на Українi. Всi героїчнi пригоди наших прадiдiв вiдбувалися з Iваном та Мар'яною.
Iвина недiля святкується весною у першу наступну недiлю пiсля того, як день i нiч дорiвняються 12-ти годинам. Найчастiше це кожна четверта недiля мiсяця березня. У недiлю вранцi люди йдуть до Храму з пучками верби. В Храмi служать дванадцять волхвiв, один з них головний. Волхв читає проповiдь, у яку вплетено сiм речень до Ягни з книги «Бережа». Пiсля того волхв з кадильницею i кропилом обходить людей i освячує разом з вербою. Тодi всi розходяться по домiвках. Сусiди i знайомi злегка хльоскають один одного прутиками верби, примовляючи:
Не я б'ю, Iва благословляє,
через тиждень – Великдень,
недалечко – червоне яєчко.
Один прутик освяченої верби садять при дорозi, коло криницi чи в дворi, частину в'яжуть у пучечок i кладуть на покутi, а товщi гiлки на горищi, щоб потiм протягом року використовувати для освячення води. Дим вiд спалених сухих вербових гiлок дуже легкий i приємно пахне.
Починаючи з понедiлка i до четверга, вся сiм'я наводить у хатi i в дворi лад. Жiнки бiлять стiни, якщо хата мазанка, миють лави, стiл, мисник, вiкна, дверi. Перуть бiлизну, рядна, рушники, i все, що потребує прання. Чоловiки прибирають у дворi, в сараї, готують дрова для печiння пирогiв i баб, також, якщо це в селi, працюють у полi.
В Чистий четвер вся сiм'я миється до схiд сонця. Iснує повiр'я, що в Чистий четвер ворон носить своїх дiтей купати в рiчцi, отож треба скупатися до сходу сонця, ранiше за ворона. Кажуть, що таке купання знiмає з тiла хвороби. Вода виливається у таке мiсце, де не ходять люди. Купаючись, приговорюють: «Дай, Боже, здоров'я в ручки, в нiжки i в живiт, щоб милим та веселим був менi свiт». Пiсля купання одягають свiжу бiлизну.
З четверга можна починати випiкати паляницi i баби, якi можуть бути: золотi, бiлi i чорнi – це солодке жовте тiсто, солоне бiле тiсто без солодощiв i чорний житнiй хлiб.
Баби i дiди зранку у четвер iдуть до Храму.
Господар тим часом згрiбає на купу в саду торiшнє листя i бадилля, запалює i приговорює: «Ти, Холод, iди в безвiсть, а ти, мороз, лисий не приходь. Смерть з морозом танцювала i за море почвалала. Цур тобi й Пек».
Кажуть, що Бог тричi на рiк вiдпускає душi мерлецiв з Того свiту. Перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квiтують жита, i третiй раз на свято Рода i Роди. Тому пiсля полудня, коли старi приходять iз Храму, вся сiм'я сiдає за поминальну тризну. На столi сiм страв. Посеред столу велика миска, у яку за два тижнi до Чистого четверга набрано землi i посiяно овес. На цей час вiн вже вирiс i позеленiв. Помiж зела покладено дванадцять крашених у червоний колiр яєць. Страви пiснi. У цей вечiр i нiч нiхто нiде не ходить, бо в цей час померлi святкують свiй Великдень.
В п'ятницю готують скоромнi страви до Великодня: рiжуть свиню, рубають курей чи гусей, готують ковбаси, печуть хлiб, паляницi, калачi i бабу. В суботу такi самi роботи, але ще до того готують крашанки i писанки. В нiч з суботи на недiлю хата всерединi i знадвору прибрана. На столi бабки, паляницi, хлiб, крашанки в мисцi, сирна бабка, ковбаса, шинка, печене порося, хрiн, сiль, пшоняна каша чи голубцi, нiж. Дорослi, повечерявши, складають у кошики їжу для освячення сходом Сонця. В цю нiч, з суботи на недiлю, дорослi намагаються не спати, а лише дрiмають одягненi.
А тим часом неодружена молодь вiком 16 рокiв i бiльше зносить на вигiн бiля води сухе дерево з лiсу, старi непотрiбнi дерев'янi речi з села i складає на купу, щоб пiсля дванадцятої години розкласти вогнище i дотримати його аж до ранку. Iнша група лагодить чи будує новi орелi. Орелi – це громадська гойдалка. Влаштовуються або мiж двох високих тополь, якщо такi ростуть на березi, або вкопується два стовпи, на них кладеться залiзна перекладина з двома залiзними кiльцями, до яких прикрiплюється двi мiцнi тички, внизу з'єднанi сiдалом. Орелi треба зробити ще за дня, щоб на них могли гойдатися дiти, увечерi, при вогнищi, кожен, хто прийшов па вигiн, повинен хоча б тричi гойднутись, щоб очиститись великоднiм повiтрям. Парубки, якi робили орелi, можуть брати за гойдання невелику плату, яка потiм пiде в складчину на громадське застiлля. Грошi за орелi також можна використати для майстрування Колеса, яке роблять iз гнучких вербових гiлок, обмотують соломою i поливають тоуком (жиром), тоук повинен бути з тварин чи з рослин. Облюбовують горбок, з якого будуть котити Колесо у воду перед сходом Сонця. Десь iз дванадцятої години починають пiдходити господарi з кошиками, в яких великодня їжа, i розмiщуються пiвколом неподалiк вiд молодi, яка лаштує Колесо. Можна брати з собою, щоб на чомусь сидiти.
Незадовго до сходу Сонця з Храму пiдходить процесiя. На чолi процесiї Головний волхв i ще вбраних у волхвiв одинадцять поважних жiнок i чоловiкiв. Вони несуть криж, хоругви i прапори. Всi люди встають у Коло. В серединi Кола залишається лише чотири волхви, кожен з яких тримає в руках книгу «Бережа». Всi разом читають речення No22, No42, No21. По тому господарi з кошиками стають у ряд, лицями до сходу Сонця. Понад ними проходить Головний волхв i кропить свяченою водою. Стоячи перед своїми кошиками, люди чекають сходу Сонця. Коли його першi променi з'являються над обрiєм, хлопцi запалюють Колесо i котять його з гори до води, стараючись, щоб воно не впало i закотилось у воду. Можна для пiдтримки Колеса поставити шерегу iз спритних хлопцiв. Пiсля того як Колесо закотилося у воду, всi скидають шапки i кланяються Сонцю три рази. При цьому промовляють:
– Слава Ягнi, Слава Дарбогу, Слава Тар'ягну i нам навiки Слава.
Перед сходом Сонця починають дзвонити дзвони. Дзвони дзвонять цiлий день. Пiд наглядом дзвонаря подзвонити можуть всi бажаючi. Пiсля поклону Сонцю ближчi родичi i сусiди обмiнюються крашанками, випивають по чарцi горiлки, вина, пива чи солодкої води (хто що може), закушують крашанками та iншими стравами. Шкаралупи з крашанок кидають у воду, щоб рахмани знали, що наступив Великдень.
В цей день, коли люди зустрiчаються на вулицi, то кажуть один одному замiсть вiтання:
– Великдень.
– Великдень.
Коли всi родиною заходять у двiр, господар iз кошиком обходить усю живнiсть i дає коровам, козам, вiвцям, свиням по шматочку свяченої баби, собацi шматок шинки, коту шматок риби, приказуючи:
– Великдень.
За цей час вся сiм'я збирається в хатi. Господиня бере в праву руку запалену свiчку. Всi в хатi зустрiчають господаря зi свяченим стоячи. Коли господар ставить кошик на стiл, всi тричi обнiмаються, чоломкаються i кажуть: «Великдень», «Великдень».
Тодi вся родина вмивається крашанкою.
Спочатку був лише Морок, тодi з'явилась причина життя, яка звалася Ягна – животворний вогонь. Тодi з'явилося Яйце-Райце. Зiгрiте Ягною, воно народило Свiт. Свiт був схожий на голуба.
Темiнь перейшло сиве голуб'я,
що у нього з рота полум'я пашить,
iскри сиплються в нього iз очей.
Господиня наливає в миску воду, кладе туди три червонi крашанки i грошi.
Першою вмивається дiвчина, яка на виданнi (воду можна мiняти пiсля кожного, а можна i не мiняти, бо це вмивання чисто символiчне), або хлопець, який має женитися. За ними всi iншi по старшинству, а останньому, найменшому, дiстаються грошi.
На Великдень вiдчиняються вiкна, щоб впустити в хату весну.
Пiсля дванадцятої години на Великдень сiм'я влаштовує багатий обiд. Ставляться всi можливi страви, якi знає господиня. Стiл ставиться посеред хати. Господар з тарiлкою, на якiй лежить одна крашанка, обходить стiл, за яким сидить сiм'я, тричi, тодi стає лицем до покутi, де горить свiчка з бджолиного воску, ставить миску на стiл, знiмає з яйця шкаралупу i розрiзує яйце на декiлька частин, бiльше, нiж членiв сiм'ї. Тодi ложкою дає iз своєї руки по шматочку жовтка i бiлка кожному iз своєї родини, починаючи з дитини до семи рокiв, тодi господинi i всiм iншим по старшинству. Хтось iз сiм'ї читає речення No9. Тодi починається Великоднiй обiд. Спочатку їдять бабку, яйця i шинку, тодi всi iншi страви. Пiсля обiду всi кришки i шкаралупи змiтають i кидають у вогонь. Молодi господарi i неодружена молодь знову йдуть на вигiн чи на головний сiльський майдан, де грає музика. Дiти i дiвчата беруть з собою крашанки.
Дитячi iгри крашанками
Один тримає в руцi крашанку носком догори, а другий б'є носком своєї крашанки. Тодi перевертають – i б'ються пухою. Чия крашанка поб'ється – той її вiддає. Якщо в одного побита пуха, а в одного носок – тодi нiчия.
З горбка котять крашанку. Пiд горбком порiг, об який вона спиняється. Другий гравець котить свою крашанку, щоб попасти ту, що бiля порога. Якщо попадає, то забирає крашанку.
На схилi горбка робиться двi виїмки i кладеться двi крашанки так, щоб помiж ними могло прокотитись яйце. Якщо крашанка того гравця, який котить її з горбка, торкнеться обох крашанок разом, то вiн забирає собi обидвi, якщо торкається одного, то вiддає свою.
На лавку чи на траву кладуть кiлька шапок. Один гравець жмуриться (заходить за рiг чи в iншу кiмнату). Пiд одну з шапок кладуть яйце. Якщо гравець вгадає, пiд якою шапкою яйце, то забирає його собi.
Яйце кладуть на землю. Гравця ставлять за десять крокiв i зав'язують очi, обкручують навколо себе. Вiн робить у напрямку яйця десять крокiв, розв'язує очi i, не сходячи з мiсця, намагається дiстати яйце. Якщо дiстав, виграв, не дiстав – програв.
Дiвчата грають ягiлок
Всi дiвчата i молодi молодицi беруться руками в коло. Посерединi кола ставлять трьох хлопчикiв вiком до 16 рокiв. Ставлять їх трикутником на вiдстанi два метри один вiд одного. Тодi розривають коло i ведуча заплiтає коло помiж хлопцями, всi спiвають:
Кривого танця йдемо,
а кiнця не знайдемо,
то вгору, то в долину,
то в ружу, то в калину.
Веду кривого танця,
та не виведу кiнця,
буду його та виводити,
кiнця танцю та находити.
Як доспiвають пiсню, повертаються лицями до дiтей, роздiляються на три частини i творять три кола. Тодi три кола iдуть за ходом сонця i спiвають:
Та вплинь, селезню, та вплинь за водою.
Та люлi-люлесеньки, та вплинь за водою.
Та скажи, селезню, як дiвочки скачуть,
Та люлi-люлесеньки, як дiвочки скачуть.
Да отак хорошенько, да отак пригоженько.
Та люлi-люлесеньки, да отак прогоженько.
Як закiнчать пiсню, кожне коло розпадається, хапають хлопця, тричi пiдкидають i ловлять з вигуком: «Ту-та-та».
Огiрочки
Дiвчата i молодицi роблять шерегу, тримаючись за кiнцi хустинок. На одному кiнцi шереги двi дiвчини пiдiймають руки з хусткою вгору, а дiвчина з протилежного кiнця веде попiд хусткою всю шерегу. Коли весь ланцюг протягнеться i черга надiйде до однiєї з тих, що тримали хустку вгорi, вона робить лише пiв обороту i затримується, так що хустка обiв'є їй шию. Це значить, що один огiрочок завився. Друга дiвчина пускає цю хустку i робить ворота з третьою i так аж до передостанньої дiвчини. Пiд час завивання огiрочкiв спiвають:
Любi нашi огiрочки, завивайтеся,
а ви ладнi молодички, женихайтеся.
Як уродять огiрочки, продаватимем,
як передню засватають, вiддаватимем.
Не дивуйся, товаришко, як помилишся,
горiлочка була добра, ми напилися.
Та ми би вам, файнi хлопцi, писанки давали,
як би ви нам огiрочки не переривали.
Та ми би вам, гарнi хлопцi, горiлки купили,
якби цвiли огiрочки, а ви їх любили.
Та ми цього Великодня цiлу зиму ждали,
щоб нас хлопцi шанували, а то й цiлували.
Огiрочки пуп'яночки гудинь завивають,
а молодi молодички медок попивають.
А у лузi зелененькiм лоша заiржало,
була гарна дiвчинонька – вже себе вiддала.
Та кувала зузуленька i буде кувати,
є ще iншi дiвчаточка, тi будуть спiвати.
Пiсля закiнчення завивати, можна таким же чином розвивати.
Дiвчата мають з собою по писанцi, розписанiй так, щоб дiвчина могла потiм впiзнати свою писанку. Коли дiвчина хоче потанцювати з якимось, навiть до цього незнайомим хлопцем, i показати йому, що вiн їй до вподоби, вона до нього пiдходить i дарує писанку. Хлопець не має права вiдмовлятись брати писанку, але замовляє музику i йде до танцю з цiєю дiвчиною. Якщо хлопець хоче потанцювати з дiвчиною, яка йому подобається, вiн до неї пiдходить i просить в неї писанку, якщо та не дає, то норовить вiдiбрати. Писанку дiвчина тримає за пазухою. Якщо хлопець їй подобається, вона дає йому писанку або дає забрати, якщо нi – то не дає. У одного хлопця може бути кiлька писанок, якi йому подарували дiвчата або якi вiн забрав. Вiн залишає собi писанку тої дiвчини, яка йому подобається, а iншi роздає тим хлопцям, якi бажають познайомитись з тими дiвчатами, якi малювали цi писанки. Для цього хлопцi радять раду, зiбравшись на деякий час у гурт чи сам на сам. Хлопцi, якi знають, чиї в них писанки, пiдходять до дiвчат i домовляються про зустрiч на третiй день Великодня.
Вiнку мiй ружовий
Дiвчата i хлопцi стають в коло. Всередину входить хлопець. Коло рухається за сонцем i спiває:
Вiнку мiй ружовий, де бував – у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Ти мiй милий Тимку, бери собi дiвку.
Хлопець вихоплює з кола дiвку, а сам стає в коло. Коло знову рушає i спiває:
Вiнку мiй ружовий, де бував – у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Хай дiвка Варвара знайде собi пару.
Дiвчина вихоплює з кола хлопця, а сама стає в коло. Iм'я дiвчини чи хлопця в пiснi можна змiнювати.
Обливаний понедiлок
Другого дня Великодня, пiсля порання в господi i снiданку, молодшi господарi несуть матерi i батьку чи дiду i бабi бабку i продовжують гуляти. Прийшовши до хати i ставши перед порогом, читають:
Чи дома, дома пан господар,
По чому знайти його двора?
Що в домi шули мурованi,
в тину вориння та точене,
його ворота золоченi,
а пiдворiтня як риб'яча кiсть,
а клямочки – та золоченi,
а замочечки – серебрянi.
Ой уставай же, господарю,
умийся чисто, утрися сухо,
чисто вдягнися, пiдпережися,
одчини вiкно, у поле виглянь,
виглянь на тiк та на вгород,
Великдень прийшов, весну принiс.
Господар чи господиня, почувши величання, вiдкриває дверi i хлюпає на гостей чистою водою з кухля. Гостi хлюпають на господиню принесеною в пляшцi водою. Тодi заходять в хату.
Тi хлопцi, котрi мають подарованi дiвчатами писанки, ще в сутiнках зранку пiдкрадаються до дому дiвчини з водою в карафцi, щоб, як тiльки дiвчина вийде з дому, облити її водою. Зацiкавленi дiвчата теж зранку кудись збираються, до подружки, чи що, а фактично до криницi, щоб бажанi хлопцi могли облити їх водою. Коли хлопець обiллє дiвчину водою, вiн показує їй її писанку, i вона запрошує його до хати, де пригощає, i тодi вони вдвох iдуть на вигiн чи на майдан, де знову грає музика i охочi водять ягiлки.
В цей день можна нести гостинця добрим знайомим, вчителю, крижмовим батькам.
Радний вiвторок
На третiй день Великодня у вiвторок одруженi пари iдуть, в поле, беруть з собою обiд. Обдивляються поле, згрiбають бур'ян i запалюють. Радяться, що будуть тут сiяти чи садити, оцiнюють, яка озимина. Потiм в полi обiдають.
Дiвчата i хлопцi збираються громадами окремо. Хлопцiв, якi досягли вiку 18-ти рокiв, приймають у парубки, а дiвчат, якi досягли 16-ти рокiв, приймають у дiвки.
Той, хто вступає у парубочу громаду, повинен зробити такi вправи.
1. Розставивши ноги на ширину ступнi, не згинаючи ноги в колiнах, нагнутись i торкнутись долонями землi.
2. Протанцювати гопак три хвилини так, щоб пiд час танцю виконати три рiзновиди присядки.
3. Вiджатись вiд землi на руках сiм разiв.
4. Пiдтягнутись на руках сiм разiв так, щоб пiдборiддя було на рiвнi поперечки.
5. Пiдняти над головою, випрямивши руку, гирю вагою 16 кiлограмiв сiм разiв правою i лiвою рукою.
6. Повиснувши на руках, вилiзти на поперечку зверху.
7. Розказати напам'ять речення No23.
Пiд час iспиту забороняються будь-якi жарти.
Пiсля здачi iспиту бережа голить новобранцевi лице, i вже вiн може заводити вуса. Тодi парубок умивається, витирається рушником i говорить:
– Урочисто обiцяю дотримуватись звичаїв парубочої громади.
Бережа подає парубковi нову сорочку, яку хлопець купив собi до цiєї подiї. Якщо є така можливiсть, йому пiдводять коня пiд сiдлом, вiн об'їздить на ньому коло за ходом сонця. З цього часу вiн є членом громади парубкiв, може вiдкрито гуляти з дiвчиною i женитися.
Пiсля того як молодих хлопцiв приймуть у парубки, проводяться вибори бережi. Усiм членам парубочої громади роздаються записки, у якi записано iм'я колишнього бережi i ще двоє нових iмен, найдужчих, найкмiтливiших i найсправедливiших парубкiв. Тодi всi розходяться, сходяться через десять хвилин i вкидають записки в горщик, попередньо викресливши два прiзвища. Пiсля цього записки витрушуються. Кого найменше викреслено, той стає бережею на весь рiк. Вiн органiзовує парубкiв на проведення радуниць, водить колядникiв, розсуджує суперечки помiж парубками, знає обряди i звичаї. Новий бережа називає своїх першого i другого помiчникiв. Пiсля виборiв бережа разом з новоприйнятими парубками ставить громадi могорич iз закускою.
Дiвоча громада теж приймає iспит у пiддiвок.
1. Дiвчина показує сорочку, яку вона вишила своєму нареченому.
2. Вiнок, який їй сьогоднi одягне бережа.
3. Варить борщ, вареники i узвар.
4. Танцює гопачок три хвилини.
5. Спiває або розказує напам'ять одну весiльну пiсню, одну веснянку, одну купальську.
6. Прасує плаття.
7. Розказує речення No5.
Тодi говорить:
– Урочисто обiцяю дотримуватись звичаїв дiвочої громади.
Пiсля цього бережа одягає дiвчинi на голову вiнок. Тодi дiвоча громада, таким чином як i парубоча, провадить вибори бережi, i нова бережа та новi дiвки влаштовують для громади бенкет.
Увечерi парубоча i дiвоча громади зустрiчаються на майданi i новi парубки цiлуються при громадi iз тими дiвчатами, з якими вони гуляють.
Iвина недiля
Iва – це Дерево життя. Вона росте в центрi Свiту. Iва є також жiнкою Iвана. Ранiше вона звалася Ягна, а Iван звався Ягном. Звiдси i пiшло, що український народ ще звуть народом Iванiв. Iм'я Ян, або Iван, дуже поширене на Українi. Всi героїчнi пригоди наших прадiдiв вiдбувалися з Iваном та Мар'яною.
Iвина недiля святкується весною у першу наступну недiлю пiсля того, як день i нiч дорiвняються 12-ти годинам. Найчастiше це кожна четверта недiля мiсяця березня. У недiлю вранцi люди йдуть до Храму з пучками верби. В Храмi служать дванадцять волхвiв, один з них головний. Волхв читає проповiдь, у яку вплетено сiм речень до Ягни з книги «Бережа». Пiсля того волхв з кадильницею i кропилом обходить людей i освячує разом з вербою. Тодi всi розходяться по домiвках. Сусiди i знайомi злегка хльоскають один одного прутиками верби, примовляючи:
Не я б'ю, Iва благословляє,
через тиждень – Великдень,
недалечко – червоне яєчко.
Один прутик освяченої верби садять при дорозi, коло криницi чи в дворi, частину в'яжуть у пучечок i кладуть на покутi, а товщi гiлки на горищi, щоб потiм протягом року використовувати для освячення води. Дим вiд спалених сухих вербових гiлок дуже легкий i приємно пахне.
Починаючи з понедiлка i до четверга, вся сiм'я наводить у хатi i в дворi лад. Жiнки бiлять стiни, якщо хата мазанка, миють лави, стiл, мисник, вiкна, дверi. Перуть бiлизну, рядна, рушники, i все, що потребує прання. Чоловiки прибирають у дворi, в сараї, готують дрова для печiння пирогiв i баб, також, якщо це в селi, працюють у полi.
В Чистий четвер вся сiм'я миється до схiд сонця. Iснує повiр'я, що в Чистий четвер ворон носить своїх дiтей купати в рiчцi, отож треба скупатися до сходу сонця, ранiше за ворона. Кажуть, що таке купання знiмає з тiла хвороби. Вода виливається у таке мiсце, де не ходять люди. Купаючись, приговорюють: «Дай, Боже, здоров'я в ручки, в нiжки i в живiт, щоб милим та веселим був менi свiт». Пiсля купання одягають свiжу бiлизну.
З четверга можна починати випiкати паляницi i баби, якi можуть бути: золотi, бiлi i чорнi – це солодке жовте тiсто, солоне бiле тiсто без солодощiв i чорний житнiй хлiб.
Баби i дiди зранку у четвер iдуть до Храму.
Господар тим часом згрiбає на купу в саду торiшнє листя i бадилля, запалює i приговорює: «Ти, Холод, iди в безвiсть, а ти, мороз, лисий не приходь. Смерть з морозом танцювала i за море почвалала. Цур тобi й Пек».
Кажуть, що Бог тричi на рiк вiдпускає душi мерлецiв з Того свiту. Перший раз у Чистий четвер, другий раз, коли квiтують жита, i третiй раз на свято Рода i Роди. Тому пiсля полудня, коли старi приходять iз Храму, вся сiм'я сiдає за поминальну тризну. На столi сiм страв. Посеред столу велика миска, у яку за два тижнi до Чистого четверга набрано землi i посiяно овес. На цей час вiн вже вирiс i позеленiв. Помiж зела покладено дванадцять крашених у червоний колiр яєць. Страви пiснi. У цей вечiр i нiч нiхто нiде не ходить, бо в цей час померлi святкують свiй Великдень.
В п'ятницю готують скоромнi страви до Великодня: рiжуть свиню, рубають курей чи гусей, готують ковбаси, печуть хлiб, паляницi, калачi i бабу. В суботу такi самi роботи, але ще до того готують крашанки i писанки. В нiч з суботи на недiлю хата всерединi i знадвору прибрана. На столi бабки, паляницi, хлiб, крашанки в мисцi, сирна бабка, ковбаса, шинка, печене порося, хрiн, сiль, пшоняна каша чи голубцi, нiж. Дорослi, повечерявши, складають у кошики їжу для освячення сходом Сонця. В цю нiч, з суботи на недiлю, дорослi намагаються не спати, а лише дрiмають одягненi.
А тим часом неодружена молодь вiком 16 рокiв i бiльше зносить на вигiн бiля води сухе дерево з лiсу, старi непотрiбнi дерев'янi речi з села i складає на купу, щоб пiсля дванадцятої години розкласти вогнище i дотримати його аж до ранку. Iнша група лагодить чи будує новi орелi. Орелi – це громадська гойдалка. Влаштовуються або мiж двох високих тополь, якщо такi ростуть на березi, або вкопується два стовпи, на них кладеться залiзна перекладина з двома залiзними кiльцями, до яких прикрiплюється двi мiцнi тички, внизу з'єднанi сiдалом. Орелi треба зробити ще за дня, щоб на них могли гойдатися дiти, увечерi, при вогнищi, кожен, хто прийшов па вигiн, повинен хоча б тричi гойднутись, щоб очиститись великоднiм повiтрям. Парубки, якi робили орелi, можуть брати за гойдання невелику плату, яка потiм пiде в складчину на громадське застiлля. Грошi за орелi також можна використати для майстрування Колеса, яке роблять iз гнучких вербових гiлок, обмотують соломою i поливають тоуком (жиром), тоук повинен бути з тварин чи з рослин. Облюбовують горбок, з якого будуть котити Колесо у воду перед сходом Сонця. Десь iз дванадцятої години починають пiдходити господарi з кошиками, в яких великодня їжа, i розмiщуються пiвколом неподалiк вiд молодi, яка лаштує Колесо. Можна брати з собою, щоб на чомусь сидiти.
Незадовго до сходу Сонця з Храму пiдходить процесiя. На чолi процесiї Головний волхв i ще вбраних у волхвiв одинадцять поважних жiнок i чоловiкiв. Вони несуть криж, хоругви i прапори. Всi люди встають у Коло. В серединi Кола залишається лише чотири волхви, кожен з яких тримає в руках книгу «Бережа». Всi разом читають речення No22, No42, No21. По тому господарi з кошиками стають у ряд, лицями до сходу Сонця. Понад ними проходить Головний волхв i кропить свяченою водою. Стоячи перед своїми кошиками, люди чекають сходу Сонця. Коли його першi променi з'являються над обрiєм, хлопцi запалюють Колесо i котять його з гори до води, стараючись, щоб воно не впало i закотилось у воду. Можна для пiдтримки Колеса поставити шерегу iз спритних хлопцiв. Пiсля того як Колесо закотилося у воду, всi скидають шапки i кланяються Сонцю три рази. При цьому промовляють:
– Слава Ягнi, Слава Дарбогу, Слава Тар'ягну i нам навiки Слава.
Перед сходом Сонця починають дзвонити дзвони. Дзвони дзвонять цiлий день. Пiд наглядом дзвонаря подзвонити можуть всi бажаючi. Пiсля поклону Сонцю ближчi родичi i сусiди обмiнюються крашанками, випивають по чарцi горiлки, вина, пива чи солодкої води (хто що може), закушують крашанками та iншими стравами. Шкаралупи з крашанок кидають у воду, щоб рахмани знали, що наступив Великдень.
В цей день, коли люди зустрiчаються на вулицi, то кажуть один одному замiсть вiтання:
– Великдень.
– Великдень.
Коли всi родиною заходять у двiр, господар iз кошиком обходить усю живнiсть i дає коровам, козам, вiвцям, свиням по шматочку свяченої баби, собацi шматок шинки, коту шматок риби, приказуючи:
– Великдень.
За цей час вся сiм'я збирається в хатi. Господиня бере в праву руку запалену свiчку. Всi в хатi зустрiчають господаря зi свяченим стоячи. Коли господар ставить кошик на стiл, всi тричi обнiмаються, чоломкаються i кажуть: «Великдень», «Великдень».
Тодi вся родина вмивається крашанкою.
Спочатку був лише Морок, тодi з'явилась причина життя, яка звалася Ягна – животворний вогонь. Тодi з'явилося Яйце-Райце. Зiгрiте Ягною, воно народило Свiт. Свiт був схожий на голуба.
Темiнь перейшло сиве голуб'я,
що у нього з рота полум'я пашить,
iскри сиплються в нього iз очей.
Господиня наливає в миску воду, кладе туди три червонi крашанки i грошi.
Першою вмивається дiвчина, яка на виданнi (воду можна мiняти пiсля кожного, а можна i не мiняти, бо це вмивання чисто символiчне), або хлопець, який має женитися. За ними всi iншi по старшинству, а останньому, найменшому, дiстаються грошi.
На Великдень вiдчиняються вiкна, щоб впустити в хату весну.
Пiсля дванадцятої години на Великдень сiм'я влаштовує багатий обiд. Ставляться всi можливi страви, якi знає господиня. Стiл ставиться посеред хати. Господар з тарiлкою, на якiй лежить одна крашанка, обходить стiл, за яким сидить сiм'я, тричi, тодi стає лицем до покутi, де горить свiчка з бджолиного воску, ставить миску на стiл, знiмає з яйця шкаралупу i розрiзує яйце на декiлька частин, бiльше, нiж членiв сiм'ї. Тодi ложкою дає iз своєї руки по шматочку жовтка i бiлка кожному iз своєї родини, починаючи з дитини до семи рокiв, тодi господинi i всiм iншим по старшинству. Хтось iз сiм'ї читає речення No9. Тодi починається Великоднiй обiд. Спочатку їдять бабку, яйця i шинку, тодi всi iншi страви. Пiсля обiду всi кришки i шкаралупи змiтають i кидають у вогонь. Молодi господарi i неодружена молодь знову йдуть на вигiн чи на головний сiльський майдан, де грає музика. Дiти i дiвчата беруть з собою крашанки.
Дитячi iгри крашанками
Один тримає в руцi крашанку носком догори, а другий б'є носком своєї крашанки. Тодi перевертають – i б'ються пухою. Чия крашанка поб'ється – той її вiддає. Якщо в одного побита пуха, а в одного носок – тодi нiчия.
З горбка котять крашанку. Пiд горбком порiг, об який вона спиняється. Другий гравець котить свою крашанку, щоб попасти ту, що бiля порога. Якщо попадає, то забирає крашанку.
На схилi горбка робиться двi виїмки i кладеться двi крашанки так, щоб помiж ними могло прокотитись яйце. Якщо крашанка того гравця, який котить її з горбка, торкнеться обох крашанок разом, то вiн забирає собi обидвi, якщо торкається одного, то вiддає свою.
На лавку чи на траву кладуть кiлька шапок. Один гравець жмуриться (заходить за рiг чи в iншу кiмнату). Пiд одну з шапок кладуть яйце. Якщо гравець вгадає, пiд якою шапкою яйце, то забирає його собi.
Яйце кладуть на землю. Гравця ставлять за десять крокiв i зав'язують очi, обкручують навколо себе. Вiн робить у напрямку яйця десять крокiв, розв'язує очi i, не сходячи з мiсця, намагається дiстати яйце. Якщо дiстав, виграв, не дiстав – програв.
Дiвчата грають ягiлок
Всi дiвчата i молодi молодицi беруться руками в коло. Посерединi кола ставлять трьох хлопчикiв вiком до 16 рокiв. Ставлять їх трикутником на вiдстанi два метри один вiд одного. Тодi розривають коло i ведуча заплiтає коло помiж хлопцями, всi спiвають:
Кривого танця йдемо,
а кiнця не знайдемо,
то вгору, то в долину,
то в ружу, то в калину.
Веду кривого танця,
та не виведу кiнця,
буду його та виводити,
кiнця танцю та находити.
Як доспiвають пiсню, повертаються лицями до дiтей, роздiляються на три частини i творять три кола. Тодi три кола iдуть за ходом сонця i спiвають:
Та вплинь, селезню, та вплинь за водою.
Та люлi-люлесеньки, та вплинь за водою.
Та скажи, селезню, як дiвочки скачуть,
Та люлi-люлесеньки, як дiвочки скачуть.
Да отак хорошенько, да отак пригоженько.
Та люлi-люлесеньки, да отак прогоженько.
Як закiнчать пiсню, кожне коло розпадається, хапають хлопця, тричi пiдкидають i ловлять з вигуком: «Ту-та-та».
Огiрочки
Дiвчата i молодицi роблять шерегу, тримаючись за кiнцi хустинок. На одному кiнцi шереги двi дiвчини пiдiймають руки з хусткою вгору, а дiвчина з протилежного кiнця веде попiд хусткою всю шерегу. Коли весь ланцюг протягнеться i черга надiйде до однiєї з тих, що тримали хустку вгорi, вона робить лише пiв обороту i затримується, так що хустка обiв'є їй шию. Це значить, що один огiрочок завився. Друга дiвчина пускає цю хустку i робить ворота з третьою i так аж до передостанньої дiвчини. Пiд час завивання огiрочкiв спiвають:
Любi нашi огiрочки, завивайтеся,
а ви ладнi молодички, женихайтеся.
Як уродять огiрочки, продаватимем,
як передню засватають, вiддаватимем.
Не дивуйся, товаришко, як помилишся,
горiлочка була добра, ми напилися.
Та ми би вам, файнi хлопцi, писанки давали,
як би ви нам огiрочки не переривали.
Та ми би вам, гарнi хлопцi, горiлки купили,
якби цвiли огiрочки, а ви їх любили.
Та ми цього Великодня цiлу зиму ждали,
щоб нас хлопцi шанували, а то й цiлували.
Огiрочки пуп'яночки гудинь завивають,
а молодi молодички медок попивають.
А у лузi зелененькiм лоша заiржало,
була гарна дiвчинонька – вже себе вiддала.
Та кувала зузуленька i буде кувати,
є ще iншi дiвчаточка, тi будуть спiвати.
Пiсля закiнчення завивати, можна таким же чином розвивати.
Дiвчата мають з собою по писанцi, розписанiй так, щоб дiвчина могла потiм впiзнати свою писанку. Коли дiвчина хоче потанцювати з якимось, навiть до цього незнайомим хлопцем, i показати йому, що вiн їй до вподоби, вона до нього пiдходить i дарує писанку. Хлопець не має права вiдмовлятись брати писанку, але замовляє музику i йде до танцю з цiєю дiвчиною. Якщо хлопець хоче потанцювати з дiвчиною, яка йому подобається, вiн до неї пiдходить i просить в неї писанку, якщо та не дає, то норовить вiдiбрати. Писанку дiвчина тримає за пазухою. Якщо хлопець їй подобається, вона дає йому писанку або дає забрати, якщо нi – то не дає. У одного хлопця може бути кiлька писанок, якi йому подарували дiвчата або якi вiн забрав. Вiн залишає собi писанку тої дiвчини, яка йому подобається, а iншi роздає тим хлопцям, якi бажають познайомитись з тими дiвчатами, якi малювали цi писанки. Для цього хлопцi радять раду, зiбравшись на деякий час у гурт чи сам на сам. Хлопцi, якi знають, чиї в них писанки, пiдходять до дiвчат i домовляються про зустрiч на третiй день Великодня.
Вiнку мiй ружовий
Дiвчата i хлопцi стають в коло. Всередину входить хлопець. Коло рухається за сонцем i спiває:
Вiнку мiй ружовий, де бував – у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Ти мiй милий Тимку, бери собi дiвку.
Хлопець вихоплює з кола дiвку, а сам стає в коло. Коло знову рушає i спiває:
Вiнку мiй ружовий, де бував – у Львовi.
Що за тя давали? Сто левiв червоних.
Хай дiвка Варвара знайде собi пару.
Дiвчина вихоплює з кола хлопця, а сама стає в коло. Iм'я дiвчини чи хлопця в пiснi можна змiнювати.
Обливаний понедiлок
Другого дня Великодня, пiсля порання в господi i снiданку, молодшi господарi несуть матерi i батьку чи дiду i бабi бабку i продовжують гуляти. Прийшовши до хати i ставши перед порогом, читають:
Чи дома, дома пан господар,
По чому знайти його двора?
Що в домi шули мурованi,
в тину вориння та точене,
його ворота золоченi,
а пiдворiтня як риб'яча кiсть,
а клямочки – та золоченi,
а замочечки – серебрянi.
Ой уставай же, господарю,
умийся чисто, утрися сухо,
чисто вдягнися, пiдпережися,
одчини вiкно, у поле виглянь,
виглянь на тiк та на вгород,
Великдень прийшов, весну принiс.
Господар чи господиня, почувши величання, вiдкриває дверi i хлюпає на гостей чистою водою з кухля. Гостi хлюпають на господиню принесеною в пляшцi водою. Тодi заходять в хату.
Тi хлопцi, котрi мають подарованi дiвчатами писанки, ще в сутiнках зранку пiдкрадаються до дому дiвчини з водою в карафцi, щоб, як тiльки дiвчина вийде з дому, облити її водою. Зацiкавленi дiвчата теж зранку кудись збираються, до подружки, чи що, а фактично до криницi, щоб бажанi хлопцi могли облити їх водою. Коли хлопець обiллє дiвчину водою, вiн показує їй її писанку, i вона запрошує його до хати, де пригощає, i тодi вони вдвох iдуть на вигiн чи на майдан, де знову грає музика i охочi водять ягiлки.
В цей день можна нести гостинця добрим знайомим, вчителю, крижмовим батькам.
Радний вiвторок
На третiй день Великодня у вiвторок одруженi пари iдуть, в поле, беруть з собою обiд. Обдивляються поле, згрiбають бур'ян i запалюють. Радяться, що будуть тут сiяти чи садити, оцiнюють, яка озимина. Потiм в полi обiдають.
Дiвчата i хлопцi збираються громадами окремо. Хлопцiв, якi досягли вiку 18-ти рокiв, приймають у парубки, а дiвчат, якi досягли 16-ти рокiв, приймають у дiвки.
Той, хто вступає у парубочу громаду, повинен зробити такi вправи.
1. Розставивши ноги на ширину ступнi, не згинаючи ноги в колiнах, нагнутись i торкнутись долонями землi.
2. Протанцювати гопак три хвилини так, щоб пiд час танцю виконати три рiзновиди присядки.
3. Вiджатись вiд землi на руках сiм разiв.
4. Пiдтягнутись на руках сiм разiв так, щоб пiдборiддя було на рiвнi поперечки.
5. Пiдняти над головою, випрямивши руку, гирю вагою 16 кiлограмiв сiм разiв правою i лiвою рукою.
6. Повиснувши на руках, вилiзти на поперечку зверху.
7. Розказати напам'ять речення No23.
Пiд час iспиту забороняються будь-якi жарти.
Пiсля здачi iспиту бережа голить новобранцевi лице, i вже вiн може заводити вуса. Тодi парубок умивається, витирається рушником i говорить:
– Урочисто обiцяю дотримуватись звичаїв парубочої громади.
Бережа подає парубковi нову сорочку, яку хлопець купив собi до цiєї подiї. Якщо є така можливiсть, йому пiдводять коня пiд сiдлом, вiн об'їздить на ньому коло за ходом сонця. З цього часу вiн є членом громади парубкiв, може вiдкрито гуляти з дiвчиною i женитися.
Пiсля того як молодих хлопцiв приймуть у парубки, проводяться вибори бережi. Усiм членам парубочої громади роздаються записки, у якi записано iм'я колишнього бережi i ще двоє нових iмен, найдужчих, найкмiтливiших i найсправедливiших парубкiв. Тодi всi розходяться, сходяться через десять хвилин i вкидають записки в горщик, попередньо викресливши два прiзвища. Пiсля цього записки витрушуються. Кого найменше викреслено, той стає бережею на весь рiк. Вiн органiзовує парубкiв на проведення радуниць, водить колядникiв, розсуджує суперечки помiж парубками, знає обряди i звичаї. Новий бережа називає своїх першого i другого помiчникiв. Пiсля виборiв бережа разом з новоприйнятими парубками ставить громадi могорич iз закускою.
Дiвоча громада теж приймає iспит у пiддiвок.
1. Дiвчина показує сорочку, яку вона вишила своєму нареченому.
2. Вiнок, який їй сьогоднi одягне бережа.
3. Варить борщ, вареники i узвар.
4. Танцює гопачок три хвилини.
5. Спiває або розказує напам'ять одну весiльну пiсню, одну веснянку, одну купальську.
6. Прасує плаття.
7. Розказує речення No5.
Тодi говорить:
– Урочисто обiцяю дотримуватись звичаїв дiвочої громади.
Пiсля цього бережа одягає дiвчинi на голову вiнок. Тодi дiвоча громада, таким чином як i парубоча, провадить вибори бережi, i нова бережа та новi дiвки влаштовують для громади бенкет.
Увечерi парубоча i дiвоча громади зустрiчаються на майданi i новi парубки цiлуються при громадi iз тими дiвчатами, з якими вони гуляють.
5. ПОМИНАННЯ
Пiсля третього дня Великодня люди, коли кому зручно, ходять на кладовище i прибирають могилки. Прополюють сухий бур'ян, садять квiти, посипають бiлим i червоним пiском, вiшають новi вiнки, фарбують загорожi. Наступна пiсля великодньої недiля називається Радуниця.
Печуть бабку, готують вареники, рибу, голубцi, тушать м'ясо а чи запiкають курку чи гуску, красять яйця. Готують страви для тризни на могилках i складають у кошик, беруть також горiлку, солодку воду, цукерки, щоб обдаровувати дiтей i старцiв. Накривають кошик рушником. Вбираються у святкову одежу i в недiлю в обiд приходять на кладовище.
Тут хор пiвчих на чолi з волхвом з хоругвами обходить кладовище, спiваючи величальних пiсень Боговi.
Коли урочисте шестя закiнчується, люди родинами розсiдаються помiж могилками, а чи на зроблених для цього лавах i починають тризну. Спершу виливають по чарцi на могили, також кладуть на кожну могилу по крашанцi i декiлька цукерок, якi збирають малi дiти до семирiчного вiку. Дарують старцям крашанки i бабку.
Перед першою чаркою приговорюють:
– Царство Небесне. Хай з нами пригостяться всi нашi родичi.
Поволi обiдають, згадують померлих, не вживаючи слова «покiйний», а так нiби про живого. По закiнченню тризни хтось з старших говорить:
– Спасибi, чим хата багата, тим i радi, спочивайте та й нас дожидайте.
Пiсля цього розходяться по домiвках, а якщо пiшов дощ, то тризну влаштовують у найближчiй хатi когось iз родичiв.
6. АРЕЙ
Арей справляється 25 квiтня. Це свято вiйськовозобов'язаних чоловiкiв i тих, хто вже служив у армiї, i тих, хто ще буде служити. Люди збираються в центрi села. Вiйськовозобов'язанi чоловiки шикуються у колону по чотири, яка проходить понад лобним мiсцем. В кiнцi колони у вiйськовiй формi iдуть хлопцi, якi прийшли з армiї минулого року, i хлопцi, якi мають iти в армiю цього року. Колона зупиняється i повертається фронтом до трибуни. Стоїть лицем чотирма шеренгами до трибуни. На трибунi голова, отаман i волхв. Отаман оголошує iмена юнакiв, якi мають iти в армiю. Голова дарує iменнi подарунки вiд громади i напучує, щоб старанно служили, захищаючи Араяну. Потiм волхв читає «Проповiдь сили» i речення No27, No33, No40.
За командою отамана колона чоловiкiв обходить майдан чи ближнi вулицi навколо центру села з маршовими вiйськовими пiснями. Повернувшись на головний майдан, влаштовуються силовi iгри на визначення, хто найдалi кине списа, гранату, хто бiльше разiв пiднiме двопудову гирю. Бiгають навипередки, борються руками, корпусами, перетягують канат. Якщо є боксерський реманент, влаштовують вiдкритi для всiх бажаючих кулачнi бої.
Надвечiр влаштовується урочистий обiд.
7. РАХМАНСЬКИЙ ВЕЛИКДЕНЬ
У четверту недiлю пiсля великодньої недiлi благочестивi люди вiдзначають Рахманський Великдень.
Рахмани – це люди, якi жили праведно i своїм праведним життям та благополучною смертю були угоднi Боговi i вiдомi серед людей. Вони прожили своє життя чесно, згiдно приписiв книги «Бережа», вiрували в єдиного Бога Ягну i її перевтiлення, i їхнi душi потрапили в Рай.
В цей день люди нiчого не роблять, окрiм необхiдних у господарствi справ, згадують праведникiв, запалюють у їхню честь свiчки на покутi.
8. ЗЕЛЕНI СВЯТА
Зеленi радуницi починаються з суботи перед 23 червня. З 23 на 24 червня найсильнiше ярiє Дарбог, тому навколо цього числа українцi святкують цiлий тиждень. Головним святом тижня є вечiр 23 червня. Якщо на 23 червня потрапляє субота, то Зеленi радуницi починаються з суботи за тиждень до 23 червня.
Саме на Зеленi свята, коли Дарбог ярiє якнайсильнiше, людська кров найсильнiше нуртує, запалена любовною жагою. Саме в цей день Ладо у лiсi наздогнав Ладу, стрибаючи за нею через струмок, i вони попадали у воду. Тому хлопцi i дiвчата, якi обливалися водою на Великдень, обмiнюючись крашанками, на Купала випробовують своє кохання любов'ю. Дiти, якi можуть народитися вiд гульнi мiж неодруженою молоддю на Зеленi свята, вважаються посланнями Бога Лада, шануються i вирощуються в сiм'ї молодої матерi, навiть якщо iз якихось причин восени шлюб не вiдбувся. Цi дiти, як правило, здоровi i здiбнi. Материнство шлюбне чи позашлюбне шанується в родах арiйцiв якнайвище.
Проте купальське радiння здебiльшого закiнчується щасливим шлюбом восени, в такiй сiм'ї росте багато здорових дiтей. Розпорядником на радiннях є Головний волхв села, а також бережа у парубочiй i дiвочiй громадах.
Купала
Пiсляобiд 23 червня хлопцi i дiвчата збираються на лузi пiд лiсом бiля води окремими громадами. Дiвчата приносять з собою стрiчки, городнi квiти: любисток, рожi, м'яту, барвiнок, братки, чорнобривцi, а також цукерки, печенi з тiста голуби, бублички, варенi фарбованi яйця, ковбасу, сало. Хлопцi приносять вино. Зносять також з села непотрiбне сухе дерево, а також збирають у лiсi сухi гiлки. Коли дрова зiбранi, ватага хлопцiв iде по деревце. Це може бути вершок берези, верби, тополi, клена, вишнi. Зрубане деревце вкопується на рiвному просторому мiсцi i дiвчата починають його вбирати стрiчками, кольоровим папером, голубами, цукерками та живими квiтами. На гуляння Купала можна приходити i одруженим парам, дивитися не заважаючи i закушувати на свiжому повiтрi. Пiд час уборiв деревця дiвчата спiвають:
Як пiшла Лада в Дунай по воду,
та ступила Лада на хитку кладку,
Лада моя панна, ягода червона.
Кладка хитнулась, Лада упала,
як потопала, тричi кричала,
Лада моя панна, ягода червона.
пї крик почув Ладо молодий,
за нею стрибнув, у воду пiрнув,
Лада моя панна, ягода червона.
Вiн Ладу впiймав, дiвоцтво забрав,
кладка хиткая, Лада молода,
Лада моя панна, ягода червона.
Не берiть, люди, в Дунаї води,
в Дунаї вода – Ладина сльоза,
Лада моя панна, ягода червона.
Не ломiть, люди, в луках калини,
в луках калини – Ладина краса,
Лада моя панна, ягода червона.
Не косiть, люди, по луках трави,
по луках трава – Ладина коса,
Лада моя панна, ягода червона.
Оздобивши деревце, яке може бути також тичкою з прив'язаними до неї гiлками рiзних дерев, дiвчата сiдають навколо нього малим колом – сiм наймолодших найкращих дiвчат. Тодi навколо малого кола сiдає бiльше коло – 21 дiвчина, участь у якому розiгрується: в шапку кидається стiльки личок, скiльки є дiвчат, проте бiлих серед них лише 21. Дiвчата тягнуть лички, кому потрапляє бiла, той сiдає в друге коло, кому червона, той сiдає в третє. Дiвчата починають плести вiнки кожна для себе, а хлопцi в цей час запалюють вогонь, але не всi дрова, а так, щоб пiдтримувати вогонь протягом всiєї гульнi. Коли вогонь розгорається, дiвчата встають i починають вести коловод. Якщо кола два, то менше коло крутиться так, як обертається Сонце, тобто проти годинникової стрiлки, а бiльше коло – за годинниковою стрiлкою. Дiвчата спiвають:
Перше коло:
Ой, вербице, вербице, час тобi,
вербице, розвиватися.
Друге коло:
Ой, ще не час, не пора!
Перше коло:
Час тобi, Iван-Ладо, женитися.
ВСI РАЗОМ:
Ой ще не час, не пора,
ой ще ж моя дiвчини молода.
Та нехай до лiта, до Купала,
щоб моя дiвчина погуляла.
Та нехай до лiта, до лiта,
щоб моя дiвчина пiдросла.
Тут хлопцi набiгають па дiвочий коловод, намагаються прорватись до деревця. Дiвчата не пускають. Хлопцi борються з дiвчатами, але так, щоб не зробити боляче. Врештi хлопцi прориваються, хапають деревне, розривають його, тодi збирають шматки i кидають у своє вогнище. Дiвчата розбiгаються в рiзнi боки. Хлопцi ловлять дiвчат i несуть до вогню. Коли хлопець ставить дiвчину бiля вогню, вона вже нiкуди не бiжить, а чекає, доки переловлять усiх. Хлопцi нiкого не полишають iз дiвчат, якi вже належать до дiвочої громади, переловлюють усiх, тодi всi вперемiшку – один хлопець, одна дiвчина – беруться за руки i ведуть коло за ходом сонця. Всi разом спiвають:
Три мiсяцi ясних – три молодцi красних.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Перший мiсяць – молодий Ладо,
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Другий мiсяць – молодий Янко.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Третiй мiсяць – молодий Славко.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Три зiроньки ясних – три дiвоньки красних.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Перша зiронька – молода Лада.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Друга зiрочка – то Мар'яна.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Третя зiронька – то Милана.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Ладо наш каже – я Ладу люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Янко наш каже – я Мар'яну люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Славко наш каже – я Милану люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Спiвати можуть i бiльше пiсень, як скомандує бережа. Тодi за командою бережi дiвчата знову розбiгаються. Тепер кожен хлопець ловить свою дiвчину, беруться за руки i стрибають через вогонь. Потiм пускають на воду вiнки, якщо є текуща вода, i починають купатися. По тому одягаються, i кожна пара iде куди схоче: хто в лiс по зiлля, хто в луг по трави. Хто не має пари, водять коло, спiвають, гойдаються на орелях. Колись був звичай, що одруженi чоловiки i жiнки в нiч на Купала iшли в сад-город i голi качались по росi.
На другий день 24 червня дiвчата, котрi на виданнi, ще до сходу сонця iдуть до криницi. Витягнувши води, дiвчина робить ковток з вiдра, тодi набирає воду в пригорщi i вмивається. В сiнях дочку з водою зустрiчає мати. Дочка iде в горiдчик, рве любисток, м'яту, чорнобривцi. Мати грiє воду, кидає цi квiти у воду i миє дочцi голову.
В нiч на Купала, пiсля 12 години ночi, знахарi збирають помiчне зiлля, яке на цей час визрiло. Зiлля можна збирати до 10-ї години 24 числа.
Великi оргiї
Кожен вiруючий у Ягну повинен хоч раз в життi, а то i щороку, побувати на Великих Оргiях, якi вiдбуваються кожного року в мiстi Корсунi, де є мiсце Храму, присвяченого Богу Ар.
Оргiї починаються в нiч з 23 на 24 червня i тягнуться три днi. Вирушаючи на Великi Оргiї, подорожнiй повинен взяти з собою плащ i таку одежу, щоб можна було переночувати надворi одну чи двоє ночей. Мати на головi вiнок iз дубових галузок з листям, а чи дубову гiлку, пришпилену до грудей, один кiлограм землi з мiсця проживання для насипання Пагорба Оргiй, палку-патерицю довжиною два метри, яка пiде на велике вогнище перед сходом сонця 24 червня, їжу, зручну для зберiгання, i хмiльний напiй, певно, безпечний для здоров'я.
Головними дiйствами Великих Оргiй є насипання Гори формою кола, посеред якої, як жовток у яйцi, округла заглибина в перетинi 63 метри, запалювання Сварги в цiй заглибинi та зустрiч сходження Дарбога. По тому учта. На Великi Оргiї можна їхати, а можна йти пiшки з усiх куточкiв землi, де живуть тар'ягни.
Зелена субота
Зелена субота святкується в останню суботу перед днем 23-го червня.
В хатi i в дворi старанно прибирають. Господиня готує сiм страв, щоб туди входила м'ясна, з риби, крашанки, молочна страва i круп'яна, а також мед. Наприклад.
1. Капуста тушена або капусняк.
2. Печеня (тушене м'ясо з овочами i пiдсмаженою мукою).
3.Холодець.
4. Риба смажена, тушена чи заливна.
5. Бабка з локшини з яйцями.
6. Варенi пофарбованi яйця.
7. Колово (вiд слова «коло» – тобто сонце) – густо зварена пшенична, ячмiнна, пшоняна чи рисова каша з сушеними фруктами та медом.
Дiвчата прибирають i полють квiтничок-горiдчик i нарiзують зiлля для вбирання хати. Хлопцi йдуть у луг та лiс по татарщину чи лепеху, листя папоротi, гiлки липи, клена, берези, верби, дуба. З ближчого поля дiвчата приносять чебрецю та материнки. Трусять долiвку чебрецем, м'ятою, любистком, материнкою, лепехою. За образи, над вiкнами, в кутках, над дверима розвiшують гiллячки липи, верби, дуба, клена, явора, ясеня, папоротi. В дворi гiлочки цих дерев чiпляють на воротях, дверях клунi, хлiва, обори, на пасiцi.
Перед вечором господиня набирає в коновку криничної води, запалює на сковородi чи на каменi дванадцять вербових галузок i читає речення No57. Кидає три гарячi вуглини у воду i кропилом з трьох колоскiв чи пiр'їн кропить хату, родину, двiр. Тодi сiм'я сiдає за стiл. Господар читає речення No56. Тодi каже: «Милосердний Боже, Дарбоже, Зоря ясна, Мiсяцю красний, Вiтре буйний. Дощику рясний, Дiди-прадiди нашi – гостимо вас, з Ягном-Купалом вiтаємо».
Спочатку їдять колово, згадують предкiв. За другою стравою господиня каже: «Русалоньки-мавоньки нашi, русу косу чешiть, росу пийте, в рясцi купайтесь, квiтками величайтесь, на вiтах гойдайтесь, на межах грайтесь, наших хлопцiв та дiвчат не чiпайте, жита не ламайте – будьте собi. При мiсяцi грайтесь, злиднiв не ведiть, лиха не чинiть – будьте собi На щастя, на здоров'я, на врожай – будьте собi».
По вечерi нiхто нiкуди не ходить.
Зелена недiля
В Зелену недiлю пiд обiд всi одруженi iдуть до Храму. В Храмi волхв читає проповiдь «Про любов» та речення No11, No24, No29.
Дiвчата i хлопцi вiком шiстнадцяти рокiв i бiльше iдуть на вигiн до води, беруть з собою крашанки, пироги, сир, вино. Хлопцi роблять урочистий стiл з дерну, а дiвчата збирають квiти для вiнкiв. Вибирають пару – дiвчину i хлопця, якi мають восени одружитись. Вбирають їх у вiнки, а також чiпляють зеленi гiлки до одежi. Тодi дiвчину, яку називають «Ляля», садовлять на стiл i складають коло неї кожна свiй вiнок. Тодi дiвчата i хлопцi беруться за руки i водять коло, спiваючи:
По саду ходжу, виноград саджу,
посадивши, та й поливаю,
ой, поливши, та й нащипаю,
нащипавши, вiночка зав'ю,
вiночка завивши, на воду пущу,
хто вiночка вiзьме, той мене вiзьме.
Бережа, яка веде коло, розриває його i пiдходить до Лялi, яка надягає їй на голову вiнок, так, по черзi, пiдходять всi дiвчата i Ляля кладе їм на голови вiнки. Тодi за руки беруться самi дiвчата i творять коло, а хлопцi теж беруться за руки i творять зовнiшнє коло. Дiвоче коло iде проти годинникової стрiлки, а парубоче за годинниковою стрiлкою. Дiвчата i хлопцi спiвають:
Ой зав'ю вiнки та на всi святки,
ой на всi святки, на всi празники,
на всi святочки та годовiї,
на всi радiння та роковiї.
Ой, мiй батеньку, мiй голубчику,
чи ти вiдаєш, чи ти слухаєш,
дунай-море навкiл розливається,
князi краснiї iз'їзжаются.
Тут Ляля командує:
– Врозтiч.
Всi пускають руки i розбiгаються на всi боки. Ляля знову гукає:
– В коло.
Дiвчата i хлопцi чимдуж бiжать до Лялi, беруться за руки, утворюють єдине коло – хлопець, дiвчина. Ведуть коло за ходом сонця, спiваючи:
Проти Iвана сонце iграло,
ой рано, рано, на Купала.
А де ж, Дарбоже, ночувало,
ой рано, рано, на Купала.
А ночувало у Сварга,
ой рано, рано на Купала.
А що ж Ярило вечеряло,
ой рано, рано на Купала.
Вечеряло ж варенички,
ой рано, рано на Купала.
Iз маком, iз сметаною,
ой рано, рано на Купала.
Пiсля цiєї пiснi коло розпадається, усi пiдходять до Лялi, навколо якої на дерновому столi, застеленому рушниками, лежать наїдки i вино. Пригостившись, молодь лаштується в урочистий похiд. Попереду двоє парубкiв ведуть вбрану у весiльний вiнок Лялю, за ними двоє дiвок ведуть вбраного у весiльний вiнок Леля. За ними дiвчата з хлопцями пiд руку. Процесiя вирушає, спiваючи:
Посiю я рожу, поставлю сторожу.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Непевна сторожа, виламана рожа.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
пхало на конях та три сонця красних.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Та три сонця красних, три козаки ясних.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Що перший князенко молоденький Лельо.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Що другий князенко молоденький Яньо.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Що третiй князенко молоденький Славко.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Вийшло їм назустрiч та три зiрки ясних.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Три зiрочки ясних, три дiвочки красних.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Першая дiвочка молоденька Ляля.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Другая дiвочка молода Мар'яна.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Третяя дiвочка молода Милана,
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Спiвають разом з купальськими i весiльнi пiснi. Лялю i Леля приводять до дому дiвчини, яка вбрана в Лялю. Батьки їх урочисто зустрiчають. Пiсля чого розходяться.
Зелений понедiлок
У понедiлок буває освячення рiки чи ставу, на березi якої лежить село. Люди збираються бiля Храму рано-рано. Попереду Головний волхв, а за ним ще одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж. Iдучи спiвають.
Над морем глибоким стоїть явiр високий.
Грай, море, грай, море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
На тiм яворi сиз орел сидить.
Грай, море, грай, море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Сиз орел сидить, у воду глядить.
Грай, море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
У воду глядить, рибi говорить.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Ти менi, рибо, пара, будем в одного пана.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Тобою гостей вiтати, пером листи писати.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Коли шестя пiдходить до води, назустрiч їм вiд води iде почесний господар з цього ж села з господинею i пiдносять Головному волхвовi хлiб-сiль. Господар каже:
– Свята вода хай очиститься вiд усього лихого, а хто її питиме чи купатиметься в нiй, хай здоров буде. Хай буде вода чиста, а риба смачна.
Господиня каже:
– А всi лихi сили хай iдуть на болота, на очерети, куди пiвнячий голос не доходить.
Волхв бере хлiб-сiль i кладе на стiл, який стоїть бiля води, застелений бiлою скатертиною. Бiля хлiба ставлять нове вiдро з тiльки що набраною водою. Перед столом запалюється вогнище, а волхв читає речення No42, No36, No33. Пiсля читання волхв умочає у вiдро криж i вкидає три гарячi вуглини. Пiдручний бере вiдро, ще один пiдручний бере хлiб, Головний волхв бере кропило. Вони рушають понад водою. Волхв кропить воду, а пiдручний ламає хлiб i кидає у воду. З ними рушають всi iншi, спiваючи:
Дiвчина край моря сидiла,
сама до себе так говорила:
– Ой милий ти мiй, Боже,
чи є що ширше над море,
чи є що довше над поле,
чи є що швидше вiд коня,
чи є що над мед солодше,
чи є що над брата дорожче?
А риба їй говорила:
Мало ти, дiвчино, знаєш.
Ширшеє небо над море,
довшеє море над поле,
швидшi вiд коня є очi,
вiд меду солодше кохання,
над брата милий дорожчий.
Коли шестя пiдходить до очеретiв, з очеретiв виходить Водяник i Русалки (перевдягненi дiвчата i хлопцi). Вони спiвають:
На зелен-недiлi русалки сидiли,
русалки сидiли, сорочки просили,
молодi дiвочки, дайте нам сорочки,
жiночки-сестрички, дайте нам спiднички.
Краснi молодички, дайте нам намiтки,
хоч не тоненької, аби бiленької.
А бiлий дiдуньо по городi ходить,
вiн оре, скородить, конопельки сiє,
менi їх не брати, бiлих рук не драти,
в русалки одежа – бiлая береза.
При наближеннi шестя, Водяник i Русалки ховаються в очеретi. Пiсля цього на березi рiчки вiдбувається спiльний бенкет в складчину.
Зелений вiвторок
У Зелений вiвторок люди по кутках чистять криницi. Зранку бiля криницi збираються чоловiки i починають виливати воду, лагодити дашок, коловорот i цямрини, пiд обiд приходять їхнi жiнки. Ставлять стола. Плетуть вiнки i обкладають ними криницю. Кидають у воду кiлька стебел татарщини i любистку.
Жiнки i дiти приносять з собою калатала, наймають також троїсту музику чи гармошку. Грає гармошка, б'ють у сковороди, ложки i дека. Запалюють вогонь, на який ставлять казан, у якому вариться спiльна страва: картопля з м'ясом. Тодi бережа кидає у криницю три жарини, набирає з криницi свiжої води i кропить криницю i людей. Читає речення No34. Тодi починається спiльна страва, пiснi i танцi.
Зелена середа
В Зелену середу до обiду всi жителi села прибирають у себе в дворi i на тiй частинi вулицi, яка прилягає до їхнiх дворiв. На всьому теренi села наводиться порядок, лагодяться i фарбуються загорожi. По обiдi всi жителi збираються на майданi, стають у колону i йдуть оглядати прибране село. Попереду Голова села, Головний волхв i отаман, за ними хор дiвчат i всi жителi. Iдуть, спiваючи рiзних веселих пiсень, зокрема про провадження русалок.
Проводили русалочок, проводили,
щоб вони до нас не ходили,
та нашого житечка не ломили,
та наших дiвочок не ловили.
Шестя доходить до кiнця села, тодi повертається назад, якщо можна, iншою дорогою. Коли прийдуть знову на майдан, розпалюють вогнище посеред майдану, i кожен кидає в вогонь трiску, галузку чи полiно. Тодi розходяться по домiвках.
Зелений четвер
У Зелений четвер замiжнi жiнки проводять радiння, яке називається «Гонiння шуляка». Попоравши вранцi господарство, господарка скликає, курей до сараю, годує добiрним зерном. Бiля порога кладе сокиру i вербовою гiлкою вигонить курей iз сараю. Тодi дає сiм'ї раннiй обiд i складає собi у вузлик їжу i вино. Виходить на горбочок до криницi, де збираються жiнки з кутка. Коли жiнки зберуться, то йдуть за село на вигiн, куди приходять жiнки з iнших куткiв. Одягаються жiнки в цей день у святкову барвисту одежу. Коли зберуться, починають спiвати:
Ой Шуляко, чорна птахо, в село не лiтай,
ой Шуляку-шулячисько, людей не лякай,
ой Шуляку, чорна птахо, курей не хапай.
Спiвають, пританцьовують i махають хустками. Потiм сiдають колом, розстелюють свої хустки зi стравами, п'ють по чарцi, примовляючи:
– Дай, Боже, здоров'я, щоб нас чорнi птахи не знали, щоб нам кури-гуси водились, а курчата лупились.
Через деякий час група чоловiкiв-мисливцiв приносять сюди вбитих i прив'язаних на тичках шулякiв чи ворон. Можна вирiзаних з чорної матерiї «птахiв», щоб там було означено голову, крила i хвiст. Жiнки згортають у хустки ще не торкану страву, пiднiмають тички з шуляками i галасливо, з пiснями iдуть до гаю.
Ой, Шуляку-розбишако, крильми не махай!
Ой, гай, гай!
Людей не займай!
Ой, Шуляку-злодiяко, курей не хапай!
Ой, гай, гай!
Курей не хапай!
А ми тебе заб'ємо!
Ой, гай, гай!
Тобi курей не дамо!
Твої крила всiчемо!
Ой, гай, гай!
Всiчемо!
Старшi жiнки залишаються на вигонi, спiвають:
Смерте наша коханая,
нам вiд Бога посланая!
Зажди, Смерте, час-годину,
покiль зберу всю родину.
Жiнки у цей час входять у гай i спiвають.
Ой, гай, гай!
Ти, Яструбе, утiкай,
до нас в село не лiтай.
Зайшовши на галявину, всi розбiгаються, ламають гiлки i вбирають ними себе, затикаючи за крайку, квiтчають голови i беруть гiлки в руки.
Ой, лiсочку-гайочку,
не плоди яструбочка,
його занехай.
гнiзда поскидай,
ой, гай, гай!
Птице чорна, смерте наша,
ти нас не займай,
май, май, май.
Чорний ворон, чорний Шуляк,
ти нас обминай.
Плещуть у долонi, вигукують «у-гу-гу», «а-га-га», лякаючи птиць. Махають хустками. Тодi збiгаються до середини галявини, встромлюють у землю тички з шуляками i стають у коло. Ведуть коло спершу проти годинникової стрiлки, а тодi за годинниковою стрiлкою, спiваючи:
Ой яструбе, яструбоньку,
в село не лiтай, не лiтай.
Наших людей не займай, не займай.
Наших курей не хапай, не хапай.
А ми тебе злапаєм, злапаєм,
гу-ку-гу!
Гу-ку-гу!
Почепимо на гаку, на гаку,
ку-ку-ку,
птице, чорна смерть,
геть, геть, геть!
Тодi обтикають тички з шуляками колом iз зелених гiлок, а бiля кола розкладають їжу i вино i починають вгощатися. Пiсля учти, встають у коло i спiвають пiснi про гай i про Зеленого Шума.
А нумо, нумо, гуляти в Шума,
в Шума гуляти, Шума заплiтати.
А в нашого Шума зеленая шуба,
звила йому мати з пахучої м'яти.
Тодi розкладають вогонь, двi жiнки беруть одного птаха, вiдрубують йому крила, а iншi спiвають:
Ой, Шуляку-розбишако, крилом не махай!
(Всi завмирають)
Ой, Шуляку, чорна птахо, людей не чiпай,
курей наших не хапай,
бо ми курей не дамо,
(Махають руками вiд себе)
твої крила всiчемо,
твої кiгтi зiтнемо,
голову вiдiрвемо.
Тодi копають яму i кидають туди всiх шулякiв. Згортають туди головешки вiд вогню, ллють воду i закидають землею. Iншi спiвають:
Чорний ворон у землi, у землi,
а ми з вами при життi, при життi.
Умер Шуляк, умер чорний,
його закопали,
його поховали.
Тiштесь люди, пiйте пiвнi,
птахи веселiться.
Загортають яму, затоптують, танцюють i скачуть. Це радiння цiлком жiноче, чоловiки обходять його десятою дорогою. Веселою юрбою жiнки повертаються в село.
Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо,
ворона гони – гай!
Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо,
Шум оборони, Луг оборони.
Зелена п'ятниця
В Зелену п'ятницю громада всiм селом iде на поля. В шестi беруть участь всi – вiд старого до малого. Усi святково вдягнутi, беруть з собою їжу та вино i збираються на майданi до того, як зiйде сонце. Рушають з хоругвами так, щоб зустрiти Сонце в полi. Хлопчики i дiвчатка до семи рокiв у вiнках з польових квiтiв, дорослi незамiжнi дiвчата теж у вiнках з польових квiтiв, а хлопцi у гiрляндах з житнього колосу через плече. Одруженi жiнки та чоловiки молодшого вiку одягнутi рiзно, на лицях личини рiзних свiйських тварин i звiрiв, йдуть також сiльськi музики з трубами, бубнами, сопiлками. Хлопчики i дiвчатка безперервно б'ють у калатала. Попереду Головний волхв веде козу, прибрану у квiти. Як тiльки блиснуть першi променi Дарбога, всi стають на колiна i з простягнутими до Сонця руками спiвають:
Вийди, виглянь, Сонечко, усмiхнись,
вище зело-житечко, колосись.
Виглянь, виглянь, Сонечко, усмiхнись,
наливайся, житечко, колосись.
Головний волхв читає речення No28. Тодi шестя знову рушає в обхiд полiв. Музика грає, ряженi стрибають, волхв кропить жита свяченою водою. За шестям їде вiз iз їжею i напоями, обiйшовши поля, шестя зупиняється на лужку, на галявинi, бiля польової криницi. Бережа розпалює вогнище, господарi розiгрiвають зварену вдома їжу. Люди розташовуються сiм'ями, кутками, споживають страву i п'ють вино та солодку воду. Пiсля того гуртом рушають до села, пританцьовуючи i спiваючи:
Роси, роси, дощику, ярину,
рости, рости, житечко, на лану.
Спiвають рiзних пiсень про поле i врожай.
Зеленi радуницi починаються з суботи перед 23 червня. З 23 на 24 червня найсильнiше ярiє Дарбог, тому навколо цього числа українцi святкують цiлий тиждень. Головним святом тижня є вечiр 23 червня. Якщо на 23 червня потрапляє субота, то Зеленi радуницi починаються з суботи за тиждень до 23 червня.
Саме на Зеленi свята, коли Дарбог ярiє якнайсильнiше, людська кров найсильнiше нуртує, запалена любовною жагою. Саме в цей день Ладо у лiсi наздогнав Ладу, стрибаючи за нею через струмок, i вони попадали у воду. Тому хлопцi i дiвчата, якi обливалися водою на Великдень, обмiнюючись крашанками, на Купала випробовують своє кохання любов'ю. Дiти, якi можуть народитися вiд гульнi мiж неодруженою молоддю на Зеленi свята, вважаються посланнями Бога Лада, шануються i вирощуються в сiм'ї молодої матерi, навiть якщо iз якихось причин восени шлюб не вiдбувся. Цi дiти, як правило, здоровi i здiбнi. Материнство шлюбне чи позашлюбне шанується в родах арiйцiв якнайвище.
Проте купальське радiння здебiльшого закiнчується щасливим шлюбом восени, в такiй сiм'ї росте багато здорових дiтей. Розпорядником на радiннях є Головний волхв села, а також бережа у парубочiй i дiвочiй громадах.
Купала
Пiсляобiд 23 червня хлопцi i дiвчата збираються на лузi пiд лiсом бiля води окремими громадами. Дiвчата приносять з собою стрiчки, городнi квiти: любисток, рожi, м'яту, барвiнок, братки, чорнобривцi, а також цукерки, печенi з тiста голуби, бублички, варенi фарбованi яйця, ковбасу, сало. Хлопцi приносять вино. Зносять також з села непотрiбне сухе дерево, а також збирають у лiсi сухi гiлки. Коли дрова зiбранi, ватага хлопцiв iде по деревце. Це може бути вершок берези, верби, тополi, клена, вишнi. Зрубане деревце вкопується на рiвному просторому мiсцi i дiвчата починають його вбирати стрiчками, кольоровим папером, голубами, цукерками та живими квiтами. На гуляння Купала можна приходити i одруженим парам, дивитися не заважаючи i закушувати на свiжому повiтрi. Пiд час уборiв деревця дiвчата спiвають:
Як пiшла Лада в Дунай по воду,
та ступила Лада на хитку кладку,
Лада моя панна, ягода червона.
Кладка хитнулась, Лада упала,
як потопала, тричi кричала,
Лада моя панна, ягода червона.
пї крик почув Ладо молодий,
за нею стрибнув, у воду пiрнув,
Лада моя панна, ягода червона.
Вiн Ладу впiймав, дiвоцтво забрав,
кладка хиткая, Лада молода,
Лада моя панна, ягода червона.
Не берiть, люди, в Дунаї води,
в Дунаї вода – Ладина сльоза,
Лада моя панна, ягода червона.
Не ломiть, люди, в луках калини,
в луках калини – Ладина краса,
Лада моя панна, ягода червона.
Не косiть, люди, по луках трави,
по луках трава – Ладина коса,
Лада моя панна, ягода червона.
Оздобивши деревце, яке може бути також тичкою з прив'язаними до неї гiлками рiзних дерев, дiвчата сiдають навколо нього малим колом – сiм наймолодших найкращих дiвчат. Тодi навколо малого кола сiдає бiльше коло – 21 дiвчина, участь у якому розiгрується: в шапку кидається стiльки личок, скiльки є дiвчат, проте бiлих серед них лише 21. Дiвчата тягнуть лички, кому потрапляє бiла, той сiдає в друге коло, кому червона, той сiдає в третє. Дiвчата починають плести вiнки кожна для себе, а хлопцi в цей час запалюють вогонь, але не всi дрова, а так, щоб пiдтримувати вогонь протягом всiєї гульнi. Коли вогонь розгорається, дiвчата встають i починають вести коловод. Якщо кола два, то менше коло крутиться так, як обертається Сонце, тобто проти годинникової стрiлки, а бiльше коло – за годинниковою стрiлкою. Дiвчата спiвають:
Перше коло:
Ой, вербице, вербице, час тобi,
вербице, розвиватися.
Друге коло:
Ой, ще не час, не пора!
Перше коло:
Час тобi, Iван-Ладо, женитися.
ВСI РАЗОМ:
Ой ще не час, не пора,
ой ще ж моя дiвчини молода.
Та нехай до лiта, до Купала,
щоб моя дiвчина погуляла.
Та нехай до лiта, до лiта,
щоб моя дiвчина пiдросла.
Тут хлопцi набiгають па дiвочий коловод, намагаються прорватись до деревця. Дiвчата не пускають. Хлопцi борються з дiвчатами, але так, щоб не зробити боляче. Врештi хлопцi прориваються, хапають деревне, розривають його, тодi збирають шматки i кидають у своє вогнище. Дiвчата розбiгаються в рiзнi боки. Хлопцi ловлять дiвчат i несуть до вогню. Коли хлопець ставить дiвчину бiля вогню, вона вже нiкуди не бiжить, а чекає, доки переловлять усiх. Хлопцi нiкого не полишають iз дiвчат, якi вже належать до дiвочої громади, переловлюють усiх, тодi всi вперемiшку – один хлопець, одна дiвчина – беруться за руки i ведуть коло за ходом сонця. Всi разом спiвають:
Три мiсяцi ясних – три молодцi красних.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Перший мiсяць – молодий Ладо,
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Другий мiсяць – молодий Янко.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Третiй мiсяць – молодий Славко.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Три зiроньки ясних – три дiвоньки красних.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Перша зiронька – молода Лада.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Друга зiрочка – то Мар'яна.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Третя зiронька – то Милана.
Купало!
Грало сонечко на Iвана.
Ладо наш каже – я Ладу люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Янко наш каже – я Мар'яну люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Славко наш каже – я Милану люблю.
Купала!
Грало сонечко на Iвана.
Спiвати можуть i бiльше пiсень, як скомандує бережа. Тодi за командою бережi дiвчата знову розбiгаються. Тепер кожен хлопець ловить свою дiвчину, беруться за руки i стрибають через вогонь. Потiм пускають на воду вiнки, якщо є текуща вода, i починають купатися. По тому одягаються, i кожна пара iде куди схоче: хто в лiс по зiлля, хто в луг по трави. Хто не має пари, водять коло, спiвають, гойдаються на орелях. Колись був звичай, що одруженi чоловiки i жiнки в нiч на Купала iшли в сад-город i голi качались по росi.
На другий день 24 червня дiвчата, котрi на виданнi, ще до сходу сонця iдуть до криницi. Витягнувши води, дiвчина робить ковток з вiдра, тодi набирає воду в пригорщi i вмивається. В сiнях дочку з водою зустрiчає мати. Дочка iде в горiдчик, рве любисток, м'яту, чорнобривцi. Мати грiє воду, кидає цi квiти у воду i миє дочцi голову.
В нiч на Купала, пiсля 12 години ночi, знахарi збирають помiчне зiлля, яке на цей час визрiло. Зiлля можна збирати до 10-ї години 24 числа.
Великi оргiї
Кожен вiруючий у Ягну повинен хоч раз в життi, а то i щороку, побувати на Великих Оргiях, якi вiдбуваються кожного року в мiстi Корсунi, де є мiсце Храму, присвяченого Богу Ар.
Оргiї починаються в нiч з 23 на 24 червня i тягнуться три днi. Вирушаючи на Великi Оргiї, подорожнiй повинен взяти з собою плащ i таку одежу, щоб можна було переночувати надворi одну чи двоє ночей. Мати на головi вiнок iз дубових галузок з листям, а чи дубову гiлку, пришпилену до грудей, один кiлограм землi з мiсця проживання для насипання Пагорба Оргiй, палку-патерицю довжиною два метри, яка пiде на велике вогнище перед сходом сонця 24 червня, їжу, зручну для зберiгання, i хмiльний напiй, певно, безпечний для здоров'я.
Головними дiйствами Великих Оргiй є насипання Гори формою кола, посеред якої, як жовток у яйцi, округла заглибина в перетинi 63 метри, запалювання Сварги в цiй заглибинi та зустрiч сходження Дарбога. По тому учта. На Великi Оргiї можна їхати, а можна йти пiшки з усiх куточкiв землi, де живуть тар'ягни.
Зелена субота
Зелена субота святкується в останню суботу перед днем 23-го червня.
В хатi i в дворi старанно прибирають. Господиня готує сiм страв, щоб туди входила м'ясна, з риби, крашанки, молочна страва i круп'яна, а також мед. Наприклад.
1. Капуста тушена або капусняк.
2. Печеня (тушене м'ясо з овочами i пiдсмаженою мукою).
3.Холодець.
4. Риба смажена, тушена чи заливна.
5. Бабка з локшини з яйцями.
6. Варенi пофарбованi яйця.
7. Колово (вiд слова «коло» – тобто сонце) – густо зварена пшенична, ячмiнна, пшоняна чи рисова каша з сушеними фруктами та медом.
Дiвчата прибирають i полють квiтничок-горiдчик i нарiзують зiлля для вбирання хати. Хлопцi йдуть у луг та лiс по татарщину чи лепеху, листя папоротi, гiлки липи, клена, берези, верби, дуба. З ближчого поля дiвчата приносять чебрецю та материнки. Трусять долiвку чебрецем, м'ятою, любистком, материнкою, лепехою. За образи, над вiкнами, в кутках, над дверима розвiшують гiллячки липи, верби, дуба, клена, явора, ясеня, папоротi. В дворi гiлочки цих дерев чiпляють на воротях, дверях клунi, хлiва, обори, на пасiцi.
Перед вечором господиня набирає в коновку криничної води, запалює на сковородi чи на каменi дванадцять вербових галузок i читає речення No57. Кидає три гарячi вуглини у воду i кропилом з трьох колоскiв чи пiр'їн кропить хату, родину, двiр. Тодi сiм'я сiдає за стiл. Господар читає речення No56. Тодi каже: «Милосердний Боже, Дарбоже, Зоря ясна, Мiсяцю красний, Вiтре буйний. Дощику рясний, Дiди-прадiди нашi – гостимо вас, з Ягном-Купалом вiтаємо».
Спочатку їдять колово, згадують предкiв. За другою стравою господиня каже: «Русалоньки-мавоньки нашi, русу косу чешiть, росу пийте, в рясцi купайтесь, квiтками величайтесь, на вiтах гойдайтесь, на межах грайтесь, наших хлопцiв та дiвчат не чiпайте, жита не ламайте – будьте собi. При мiсяцi грайтесь, злиднiв не ведiть, лиха не чинiть – будьте собi На щастя, на здоров'я, на врожай – будьте собi».
По вечерi нiхто нiкуди не ходить.
Зелена недiля
В Зелену недiлю пiд обiд всi одруженi iдуть до Храму. В Храмi волхв читає проповiдь «Про любов» та речення No11, No24, No29.
Дiвчата i хлопцi вiком шiстнадцяти рокiв i бiльше iдуть на вигiн до води, беруть з собою крашанки, пироги, сир, вино. Хлопцi роблять урочистий стiл з дерну, а дiвчата збирають квiти для вiнкiв. Вибирають пару – дiвчину i хлопця, якi мають восени одружитись. Вбирають їх у вiнки, а також чiпляють зеленi гiлки до одежi. Тодi дiвчину, яку називають «Ляля», садовлять на стiл i складають коло неї кожна свiй вiнок. Тодi дiвчата i хлопцi беруться за руки i водять коло, спiваючи:
По саду ходжу, виноград саджу,
посадивши, та й поливаю,
ой, поливши, та й нащипаю,
нащипавши, вiночка зав'ю,
вiночка завивши, на воду пущу,
хто вiночка вiзьме, той мене вiзьме.
Бережа, яка веде коло, розриває його i пiдходить до Лялi, яка надягає їй на голову вiнок, так, по черзi, пiдходять всi дiвчата i Ляля кладе їм на голови вiнки. Тодi за руки беруться самi дiвчата i творять коло, а хлопцi теж беруться за руки i творять зовнiшнє коло. Дiвоче коло iде проти годинникової стрiлки, а парубоче за годинниковою стрiлкою. Дiвчата i хлопцi спiвають:
Ой зав'ю вiнки та на всi святки,
ой на всi святки, на всi празники,
на всi святочки та годовiї,
на всi радiння та роковiї.
Ой, мiй батеньку, мiй голубчику,
чи ти вiдаєш, чи ти слухаєш,
дунай-море навкiл розливається,
князi краснiї iз'їзжаются.
Тут Ляля командує:
– Врозтiч.
Всi пускають руки i розбiгаються на всi боки. Ляля знову гукає:
– В коло.
Дiвчата i хлопцi чимдуж бiжать до Лялi, беруться за руки, утворюють єдине коло – хлопець, дiвчина. Ведуть коло за ходом сонця, спiваючи:
Проти Iвана сонце iграло,
ой рано, рано, на Купала.
А де ж, Дарбоже, ночувало,
ой рано, рано, на Купала.
А ночувало у Сварга,
ой рано, рано на Купала.
А що ж Ярило вечеряло,
ой рано, рано на Купала.
Вечеряло ж варенички,
ой рано, рано на Купала.
Iз маком, iз сметаною,
ой рано, рано на Купала.
Пiсля цiєї пiснi коло розпадається, усi пiдходять до Лялi, навколо якої на дерновому столi, застеленому рушниками, лежать наїдки i вино. Пригостившись, молодь лаштується в урочистий похiд. Попереду двоє парубкiв ведуть вбрану у весiльний вiнок Лялю, за ними двоє дiвок ведуть вбраного у весiльний вiнок Леля. За ними дiвчата з хлопцями пiд руку. Процесiя вирушає, спiваючи:
Посiю я рожу, поставлю сторожу.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Непевна сторожа, виламана рожа.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
пхало на конях та три сонця красних.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Та три сонця красних, три козаки ясних.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Що перший князенко молоденький Лельо.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Що другий князенко молоденький Яньо.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Що третiй князенко молоденький Славко.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Вийшло їм назустрiч та три зiрки ясних.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Три зiрочки ясних, три дiвочки красних.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Першая дiвочка молоденька Ляля.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Другая дiвочка молода Мар'яна.
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Третяя дiвочка молода Милана,
Стороною дощик iде, стороною,
над моєю рожею червоною.
Спiвають разом з купальськими i весiльнi пiснi. Лялю i Леля приводять до дому дiвчини, яка вбрана в Лялю. Батьки їх урочисто зустрiчають. Пiсля чого розходяться.
Зелений понедiлок
У понедiлок буває освячення рiки чи ставу, на березi якої лежить село. Люди збираються бiля Храму рано-рано. Попереду Головний волхв, а за ним ще одинадцять людей, вбраних у волхвiв, несуть хоругви, бунчуки i криж. Iдучи спiвають.
Над морем глибоким стоїть явiр високий.
Грай, море, грай, море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
На тiм яворi сиз орел сидить.
Грай, море, грай, море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Сиз орел сидить, у воду глядить.
Грай, море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
У воду глядить, рибi говорить.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Ти менi, рибо, пара, будем в одного пана.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Тобою гостей вiтати, пером листи писати.
Грай море, грай море,
радуйся, земле, вiк до вiку.
Коли шестя пiдходить до води, назустрiч їм вiд води iде почесний господар з цього ж села з господинею i пiдносять Головному волхвовi хлiб-сiль. Господар каже:
– Свята вода хай очиститься вiд усього лихого, а хто її питиме чи купатиметься в нiй, хай здоров буде. Хай буде вода чиста, а риба смачна.
Господиня каже:
– А всi лихi сили хай iдуть на болота, на очерети, куди пiвнячий голос не доходить.
Волхв бере хлiб-сiль i кладе на стiл, який стоїть бiля води, застелений бiлою скатертиною. Бiля хлiба ставлять нове вiдро з тiльки що набраною водою. Перед столом запалюється вогнище, а волхв читає речення No42, No36, No33. Пiсля читання волхв умочає у вiдро криж i вкидає три гарячi вуглини. Пiдручний бере вiдро, ще один пiдручний бере хлiб, Головний волхв бере кропило. Вони рушають понад водою. Волхв кропить воду, а пiдручний ламає хлiб i кидає у воду. З ними рушають всi iншi, спiваючи:
Дiвчина край моря сидiла,
сама до себе так говорила:
– Ой милий ти мiй, Боже,
чи є що ширше над море,
чи є що довше над поле,
чи є що швидше вiд коня,
чи є що над мед солодше,
чи є що над брата дорожче?
А риба їй говорила:
Мало ти, дiвчино, знаєш.
Ширшеє небо над море,
довшеє море над поле,
швидшi вiд коня є очi,
вiд меду солодше кохання,
над брата милий дорожчий.
Коли шестя пiдходить до очеретiв, з очеретiв виходить Водяник i Русалки (перевдягненi дiвчата i хлопцi). Вони спiвають:
На зелен-недiлi русалки сидiли,
русалки сидiли, сорочки просили,
молодi дiвочки, дайте нам сорочки,
жiночки-сестрички, дайте нам спiднички.
Краснi молодички, дайте нам намiтки,
хоч не тоненької, аби бiленької.
А бiлий дiдуньо по городi ходить,
вiн оре, скородить, конопельки сiє,
менi їх не брати, бiлих рук не драти,
в русалки одежа – бiлая береза.
При наближеннi шестя, Водяник i Русалки ховаються в очеретi. Пiсля цього на березi рiчки вiдбувається спiльний бенкет в складчину.
Зелений вiвторок
У Зелений вiвторок люди по кутках чистять криницi. Зранку бiля криницi збираються чоловiки i починають виливати воду, лагодити дашок, коловорот i цямрини, пiд обiд приходять їхнi жiнки. Ставлять стола. Плетуть вiнки i обкладають ними криницю. Кидають у воду кiлька стебел татарщини i любистку.
Жiнки i дiти приносять з собою калатала, наймають також троїсту музику чи гармошку. Грає гармошка, б'ють у сковороди, ложки i дека. Запалюють вогонь, на який ставлять казан, у якому вариться спiльна страва: картопля з м'ясом. Тодi бережа кидає у криницю три жарини, набирає з криницi свiжої води i кропить криницю i людей. Читає речення No34. Тодi починається спiльна страва, пiснi i танцi.
Зелена середа
В Зелену середу до обiду всi жителi села прибирають у себе в дворi i на тiй частинi вулицi, яка прилягає до їхнiх дворiв. На всьому теренi села наводиться порядок, лагодяться i фарбуються загорожi. По обiдi всi жителi збираються на майданi, стають у колону i йдуть оглядати прибране село. Попереду Голова села, Головний волхв i отаман, за ними хор дiвчат i всi жителi. Iдуть, спiваючи рiзних веселих пiсень, зокрема про провадження русалок.
Проводили русалочок, проводили,
щоб вони до нас не ходили,
та нашого житечка не ломили,
та наших дiвочок не ловили.
Шестя доходить до кiнця села, тодi повертається назад, якщо можна, iншою дорогою. Коли прийдуть знову на майдан, розпалюють вогнище посеред майдану, i кожен кидає в вогонь трiску, галузку чи полiно. Тодi розходяться по домiвках.
Зелений четвер
У Зелений четвер замiжнi жiнки проводять радiння, яке називається «Гонiння шуляка». Попоравши вранцi господарство, господарка скликає, курей до сараю, годує добiрним зерном. Бiля порога кладе сокиру i вербовою гiлкою вигонить курей iз сараю. Тодi дає сiм'ї раннiй обiд i складає собi у вузлик їжу i вино. Виходить на горбочок до криницi, де збираються жiнки з кутка. Коли жiнки зберуться, то йдуть за село на вигiн, куди приходять жiнки з iнших куткiв. Одягаються жiнки в цей день у святкову барвисту одежу. Коли зберуться, починають спiвати:
Ой Шуляко, чорна птахо, в село не лiтай,
ой Шуляку-шулячисько, людей не лякай,
ой Шуляку, чорна птахо, курей не хапай.
Спiвають, пританцьовують i махають хустками. Потiм сiдають колом, розстелюють свої хустки зi стравами, п'ють по чарцi, примовляючи:
– Дай, Боже, здоров'я, щоб нас чорнi птахи не знали, щоб нам кури-гуси водились, а курчата лупились.
Через деякий час група чоловiкiв-мисливцiв приносять сюди вбитих i прив'язаних на тичках шулякiв чи ворон. Можна вирiзаних з чорної матерiї «птахiв», щоб там було означено голову, крила i хвiст. Жiнки згортають у хустки ще не торкану страву, пiднiмають тички з шуляками i галасливо, з пiснями iдуть до гаю.
Ой, Шуляку-розбишако, крильми не махай!
Ой, гай, гай!
Людей не займай!
Ой, Шуляку-злодiяко, курей не хапай!
Ой, гай, гай!
Курей не хапай!
А ми тебе заб'ємо!
Ой, гай, гай!
Тобi курей не дамо!
Твої крила всiчемо!
Ой, гай, гай!
Всiчемо!
Старшi жiнки залишаються на вигонi, спiвають:
Смерте наша коханая,
нам вiд Бога посланая!
Зажди, Смерте, час-годину,
покiль зберу всю родину.
Жiнки у цей час входять у гай i спiвають.
Ой, гай, гай!
Ти, Яструбе, утiкай,
до нас в село не лiтай.
Зайшовши на галявину, всi розбiгаються, ламають гiлки i вбирають ними себе, затикаючи за крайку, квiтчають голови i беруть гiлки в руки.
Ой, лiсочку-гайочку,
не плоди яструбочка,
його занехай.
гнiзда поскидай,
ой, гай, гай!
Птице чорна, смерте наша,
ти нас не займай,
май, май, май.
Чорний ворон, чорний Шуляк,
ти нас обминай.
Плещуть у долонi, вигукують «у-гу-гу», «а-га-га», лякаючи птиць. Махають хустками. Тодi збiгаються до середини галявини, встромлюють у землю тички з шуляками i стають у коло. Ведуть коло спершу проти годинникової стрiлки, а тодi за годинниковою стрiлкою, спiваючи:
Ой яструбе, яструбоньку,
в село не лiтай, не лiтай.
Наших людей не займай, не займай.
Наших курей не хапай, не хапай.
А ми тебе злапаєм, злапаєм,
гу-ку-гу!
Гу-ку-гу!
Почепимо на гаку, на гаку,
ку-ку-ку,
птице, чорна смерть,
геть, геть, геть!
Тодi обтикають тички з шуляками колом iз зелених гiлок, а бiля кола розкладають їжу i вино i починають вгощатися. Пiсля учти, встають у коло i спiвають пiснi про гай i про Зеленого Шума.
А нумо, нумо, гуляти в Шума,
в Шума гуляти, Шума заплiтати.
А в нашого Шума зеленая шуба,
звила йому мати з пахучої м'яти.
Тодi розкладають вогонь, двi жiнки беруть одного птаха, вiдрубують йому крила, а iншi спiвають:
Ой, Шуляку-розбишако, крилом не махай!
(Всi завмирають)
Ой, Шуляку, чорна птахо, людей не чiпай,
курей наших не хапай,
бо ми курей не дамо,
(Махають руками вiд себе)
твої крила всiчемо,
твої кiгтi зiтнемо,
голову вiдiрвемо.
Тодi копають яму i кидають туди всiх шулякiв. Згортають туди головешки вiд вогню, ллють воду i закидають землею. Iншi спiвають:
Чорний ворон у землi, у землi,
а ми з вами при життi, при життi.
Умер Шуляк, умер чорний,
його закопали,
його поховали.
Тiштесь люди, пiйте пiвнi,
птахи веселiться.
Загортають яму, затоптують, танцюють i скачуть. Це радiння цiлком жiноче, чоловiки обходять його десятою дорогою. Веселою юрбою жiнки повертаються в село.
Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо,
ворона гони – гай!
Ой, Дiд-Ладо, ой, Дiд-Ладо,
Шум оборони, Луг оборони.
Зелена п'ятниця
В Зелену п'ятницю громада всiм селом iде на поля. В шестi беруть участь всi – вiд старого до малого. Усi святково вдягнутi, беруть з собою їжу та вино i збираються на майданi до того, як зiйде сонце. Рушають з хоругвами так, щоб зустрiти Сонце в полi. Хлопчики i дiвчатка до семи рокiв у вiнках з польових квiтiв, дорослi незамiжнi дiвчата теж у вiнках з польових квiтiв, а хлопцi у гiрляндах з житнього колосу через плече. Одруженi жiнки та чоловiки молодшого вiку одягнутi рiзно, на лицях личини рiзних свiйських тварин i звiрiв, йдуть також сiльськi музики з трубами, бубнами, сопiлками. Хлопчики i дiвчатка безперервно б'ють у калатала. Попереду Головний волхв веде козу, прибрану у квiти. Як тiльки блиснуть першi променi Дарбога, всi стають на колiна i з простягнутими до Сонця руками спiвають:
Вийди, виглянь, Сонечко, усмiхнись,
вище зело-житечко, колосись.
Виглянь, виглянь, Сонечко, усмiхнись,
наливайся, житечко, колосись.
Головний волхв читає речення No28. Тодi шестя знову рушає в обхiд полiв. Музика грає, ряженi стрибають, волхв кропить жита свяченою водою. За шестям їде вiз iз їжею i напоями, обiйшовши поля, шестя зупиняється на лужку, на галявинi, бiля польової криницi. Бережа розпалює вогнище, господарi розiгрiвають зварену вдома їжу. Люди розташовуються сiм'ями, кутками, споживають страву i п'ють вино та солодку воду. Пiсля того гуртом рушають до села, пританцьовуючи i спiваючи:
Роси, роси, дощику, ярину,
рости, рости, житечко, на лану.
Спiвають рiзних пiсень про поле i врожай.
9. СВЯТО РОДИ I РОДА
Радiння Родi i Роду проводяться в останню недiлю перед 23 вересня. Люди домовляються, в кого на кутку будуть святкувати свято врожаю i зносять туди все, що потрiбно для спорудження багатого столу з усього того, що вродило в полi i виросло на лузi. Голова села розпоряджається, щоб у недiлю на головний майдан привезено не молочених снопiв жита, пшеницi, вiвса, ячменю i iншого збiжжя. Старшi жiнки роблять iз соломи двi великi фiгури жiнки i чоловiка з явно вираженими статевими ознаками. Молодшi жiнки плетуть квiтку з колоскiв. Це дванадцять маленьких високих снопикiв, перевитих стрiчками i прикрашених квiтами, зв'язаних в одну квiтку. Дiвчата готують вiнок для найкращої дiвчини з колоскiв i квiтiв. Грає громадська музика. Сiльський хор спiває:
Зашумiла дiброва,
залящала дорога.
По дорозi женцi йдуть,
золотий вiнок несуть.
Мiсяце-мiсяченьку,
свiти нам дорiженьку.
Щоб ми не заблудили,
вiнок не загубили.
Бо наш вiночок красний,
як мiсяченько ясний.
Iще вищий вiд плота,
ще дорожчий вiд злота.
Iще вищий вiд гори,
ще яснiший вiд зорi.
Коли фiгури Роди i Рода готовi. Головний волхв лаштує людей у колону. Попереду ставлять хлопчика 12-рокiв i дають йому у руки снiп, перевитий червоною стрiчкою. За ним iде найкраща сiльська дiвчина у вiнку з колоскiв, яку ведуть пiд руки двоє статечних господарiв. За ними семеро парубкiв везуть воза, на якому посадженi фiгури Роди i Рода, за возом iде хор, музики i всi iншi. Всi спiвають:
Ой весело, господарю, весело,
що ми вiночок несемо.
А ще буде веселiй,
як покладемо на столi.
Маяло житечко, маяло,
поки в полi стояло,
та не будеш вже маяти,
як будеш в стодолi лежати.
Так iз обжинковими пiснями шестя обходить коло, за сонцем, чи то по сiльському майдану, чи навколо центру села по вулицях. Потiм посеред майдану Роду i Рода знiмають з воза. Роду кладуть навзнак на землю, на неї Рода, а на них зверху квiтку i вiнок. Головний волхв читає речення No19 i пiдпалює солому. День вже хилиться до вечора. Хор спiває:
Закотилось сонечко за зелений бiр,
ми пiдем вечеряти у багатий двiр.
А в багатому дворi хлiба-солi на столi,
i хлiба, i солi, i всього доволi:
вареники в масельцi,
горiлочка в куманцi.
Коли солома згорить, її заливають водою. Таким чином доконується акт одруження вогню i води. Пiсля цього люди розходяться в тi хати, де вони склались на учту. Снiп, котрий нiс хлопчик перед шестям, заноситься в примiщення Ради села, i його використовують пiд час запису шлюбу i новонароджених.
ТЕЛЕГРАМКанал с обзорами, анонсами новинок и книжными подборками
Книжный Вестник
Бот для удобного поиска книг (если не нашлось на сайте)
Поиск книг
Свежие любовные романы в удобных форматах
Любовные романы
О психологии, саморазвитии и личностном росте
Саморазвитие
Детективы и триллеры, все новинки
Детективы
Фантастика и фэнтези, все новинки
Фантастика
Отборные классические книги
Классика
ВКОНТАКТЕБиблиотека с любовными романами, которая наверняка придётся по вкусу женской части аудитории
Любовные романы
Библиотека с фантастикой и фэнтези, а также смежных жанров
Фантастика
Самые популярные книги в формате фб2
Топ фб2
книги