Код української літератури. Проект психоісторії новітньої української літератури

Примітки (до електронної версії)

Нижче подано перелік недвозначних помилок набору, виявлених і виправлених верстальником електронної версії. Помилки повторювані та такі, які можна вважати особливостями авторського стилю (як-от «кроваве» замість «криваве», «нищий» замість «нижчий», «відгалудження» замість «відгалуження», «підбадьорує» замість «підбадьорює», «боягузство» замість «боягузтво», «потужня» замість «потужна», «сцілитися» замість «зцілитися», «інтригантка» замість «інтриганка», «символізуюється» замість «символізується», «присвоюєння» замість «присвоєння», «геніталей» замість «геніталій», «запутаність» замість «заплутаність», «рейстаг» замість «рейхстаг», «підданна» замість «піддана», «дисиденство» замість «дисидентство», «зеркало» замість «дзеркало»), залишено без змін.

Стор. 6: Концепція індивідуальних версій історії літератури набула в українському [літературознавсті] => літературознавстві основоположної засади в історико-літературних пошуках українсько-американського вченого Г. Грабовича.

Стор. 7: Сучасне повернення до психології в російському [літературознавсті] => літературознавстві означає також повернення до психолінгвістичного методу О. Потебні, на актуальність якого вперше в українському літературознавстві наприкінці XX ст. звернув увагу І. Фізер.

Стор. 26: Натяк на спрощення створив суперечливий вузол у психоаналізі, який намагалася розв’язати у материнсько-батьківській [теорїі] => теорії онтогенезу М. Кляйн.

Стор. 37: У моделюванні психоісторії новітньої літератури необхідно виходити з [існуваня] => існування двох основоположних художніх систем — романтизму і реалізму.

Стор. 62: За задумом автора, поема Вергілія, як зазначає О. Лосєв, «мала би виражати велич Римської [імперїі] => імперії, високе походження римського народу і його вождя — імператора Августа.

Стор. 92-93: Індивідуальна творчість заради слави [немає] => не має сенсу, якщо вона не пов’язана з трансцендентними силами, з підкоренням синівської душі батьківській Вищій волі.

Стор. 99: На основі інфантильної романтизації сексуального потягу постає імітаційна жіноча психологія як основа істеричності, адже жінка прагне в нереальний світ, віддаляється від очевидної [дійності] => дійсності, не маючи змоги сприйняти сексуальний інстинкт у його адекватній проблематиці.

Стор. 170: «А головне, хто ж тепер не в афекті, — ви, я — всі в афекті, і скільки прикладів: сидить людина, співає романс, раптом їй що-небудь не сподобалося, взяла [пістотел] => пістолет і убила кого попало, а потім їй все прощають».

Стор. 202: Аналізуючи чоловічий ерос у [ситуцїї] => ситуації неврозу нав’язливих станів, З. Фройд пише…

Стор. 316: …в їх душах піднімаються потяги, яким важко дати ім’я, «всяке добро і зло [стає] => стають сумнівними, а всякий закон — хистким».

Стор. 321: ЕПОХУ постмодернізму, що постала після модерного індивідуалізму, Ж. Ліповецкі назвав Ерою пустоти — епохою, в якій відбувається [спустошенння] => спустошення окремої особистості, перетворення її на ніщо, щезання.

Стор. 323: Прийняти в українській психоісторії цю однобічну концепцію [означачає] => означає визнати у національному характері потребу ерогенного мазохізму, накинутого ззовні гомосексуалізму та всі імперські перверсії, що реально провокуються на стадії російсько-імперського сталінізму.

Стор. 326: …всіх панів до [д’ної] => ’дної ями, / буржуїв за буржуями…

Стор. 342: [Дискус] => Дискурс піднесеної жорстокості Гончарем подається неусвідомлено, без аналізу, тому особливо вражає своїм варварством, своєю дикістю…

Стор. 368: Імперський суб’єкт зацікавлений у продукуванні національного [донжуанівськго] => донжуанівського психотипу, оскільки той не розвивається, застрягає в інфантилізмі, не передбачає у перспективі націотворчої мужності.

Стор. 374: За подібним [приципом] => принципом екзотичного інформаційного накопичення і вітаїстичного гедонізму згодом буде моделювати світ Ю. Андрухович («Перверзія»)…

Стор. 382: Адже насправді існували дві протилежні давні моделі [патріахату] => патріархату: осілий національний європейський патріархат, заснований на органічній родинній мужній духовності…

Стор. 416: …деструктивно спрямований автор розв’язує цей конфлікт з позиції садистської психології: перетворюючи об’єкт на безцінний, виключаючи з нього трансцендентне, повертаючи [трансценденте] => трансцендентне в іманентне, втягуючи об’єкт у той спрощений контекст, що протистоїть йому…

Стор. 430: «Влада може бути [повязана] => пов'язана лише з плотським бажанням», — констатував цю позицію П. Кіньяр.

Стор. 438: …феміністична настанова, несвідомо спрямована проти органічної української мужності, оскільки суперечить [ерогеним] => ерогенним уявленням про мужність.

Стор. 448: Аркашці було далеко до Остапа, але в його тупому бичачому погляді, у [зломі] => злому виразі обличчя проступало щось… диявольське, нице, хвилююче, збуджуюче…

Стор. 475: Все це дає підстави критично ставитися до розбудови психоаналітичного дискурсу в російському [літературознавсті] => літературознавстві.

Стор. 495: Однак офіційне [прогошення] => проголошення державності не означає духовної державності, адже національний характер зберігає в собі потужну психологічну колоніальну спадщину.