Майдан. (Р)Еволюція духу

Хроніка подій ЄвроМайдану. Вибране.

21 листопада — після оприлюднення рішення уряду про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди асоціації України з ЄС, українці стали самоорганізовуватися через со­ці­альні мережі на Майдані Незалежності в Києві. Перша акція про­тесту розпочалася о 22:00. Під кінець доби учасників мітингу нараховувалось близько 1500 людей. На Майдан прийшли жур­налісти, громадські активісти, опозиційні політичні лідери. Ста­ли з'являтися міліція та посилені загони «Беркуту». Частина ак­тивістів пішла під Адміністрацію Президента України, після чого повернулась на Майдан Незалежності. Люди вирішили лишатися на ніч. Цього дня суд прийняв рішення заборонити встановлення наметів, кіосків під час проведення акцій на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі до 7 січня 2014 року. Цього ж дня небайдужі люди вийшли на євромайдани також у Донецьку, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові, Хмельницькому та Ужгороді.

22 листопада з ночі 21 листопада у Києві на Майдані Неза­лежності лишалася частина активістів. Вдень на місці мітингу встановили металеве огородження та різдвяні кіоски. До 14:30 ту­ди вивели «Беркут», близько 21:00 міліція перешкодила спробі активістів встановити намети, через що відбулися сутички. Увечері відбувся мітинг, на який зібралося близько 5 тисяч людей. Цього дня євромайдани відбулися також у Одесі, Вінниці, Миколаєві, Донецьку, Кривому Розі, Сумах, Харкові та Чернівцях.

23 листопада ранок на Майдані Незалежності розпочався зі штов­ханини з міліцією, яка намагалася відтіснити мітингуваль­ни­ків, розширивши площу навколо місця встановлення новорічної ялинки. В Інтернеті з'явилясь інформація, що Партія регіонів та «Український вибір» збирають людей для участі у мітингах і для здійснення провокацій за гроші. З Макіївки до Києва вирушили автобуси зі студентами, яких зібрали, пообіцявши по 200 гри­вень кожному, для участі у масових політичних заходах 24 лис­топада на підтримку Віктора Януковича.

24 листопада понад 100 тисяч протестувальників зібралися в центрі Києва на мітинг «За європейську Україну». У Львові на мі­тинг в підтримку євроінтеграції прийшли понад 20 тисяч учасників, серед яких — студенти львівських вишів. Близько 15:00 на вулиці Грушевського під будинком уряду відбулися зіткнення мі­ліції з мітингувальниками. Міліціонери застосували гумові кий­­ки, сльозогінний газ і світло-шумові гранати для розгону натовпу. За словами очевидців, вибухові пакети у правоохоронців почали кидали «тітушки», яких міліція організовано завела у Каб­мін. Цього дня чимало киян та гостей міста постраждали від сльо­зо­гінного газу, розпиленого міліцією. Прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що не боїться «майданів» і не допустить повторення 2004 року. Цього ж дня представники об'єднаної опозиції встановили 15 армійських брезентових наметів і 20 тентів «Штабу Європейського Майдану» на Європейській площі в Києві — попри рішення Київського окружного адмінсуду про заборону встановлення МАФів в центрі Києва.

25 листопада станом на 00:10 у наметовому містечку на Європейській площі перебуває понад 300 прихильників євроінтегра­ції України під партійними прапорами. На Майдані Незалежно­с­ті, де збирається «громадянський Майдан», перебуває близько 600 осіб. Опозиція збирається розпочати о 8-й ранку пікетування Кабінету Міністрів із вимогою відставки уряду на чолі з Миколою Азаровим.

26 листопада студенти КНУ ім. Шевченка та НаУКМА вийшли на перший попереджувальний студентський страйк. Студенти Києво-Могилянськї академії — близько 1 500 людей вирушили колоною до КНУ ім. Шевченка, де об'єдналися з його студентами.

27 листопада декілька колон учасників, що формувалися біля КНУ ім. Шевченка, КПІ та НаУКМА, пройшли повз десятки вишів Києва, закликаючи студентів виходити на страйк. Всі колони вийшли на Євромайдан. Студенти ВНЗ НМУ ім. Богомольця, НУХТу зіштовхнулися з перешкоджаннями та погрозами з боку керівництва університетів. Понад 15 тисяч студентів із 12 університетів вирушили з Майдану Незалежності до Адміністрації Президента — вручити звернення з вимогою підписати Угоду про асоціацію з ЄС.

29 листопада Президент провалив підписання Угоди асоціації з ЄС на саміті Східного партнерства у Вільнюсі. На Майдані опозиція оголошує вимогу про імпічмент Президенту. Увечері на ЄвроМайдані відбувся великий мітинг, в якому взяли участь лідери трьох опозиційних партій, а також екс-глава МВС Юрій Луценко. Опозиційні лідери пояснили, що у Верховній Раді вимагатимуть дострокових виборів.

У ніч проти 30 листопада, за особистим наказом начальника київської міліції генерал-лейтенанта Валерія Коряка, українська влада силами «Беркуту» влаштувала силовий розгін ЄвроМайдану в Києві. За іншими даними, розганяв ЄвроМайдан кримський, луганський та донецький «Беркут», скерований за посередництвом російської влади. Внаслідок розгону травмовано десятки протестувальників. Частина людей, що втекла від «Беркуту», заховалась у Михайлівському монастирі на Михайлівській площі.

1 грудня — в річницю Референдуму про суверенітет 1991 року на майдани і вулиці Києва вийшли, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 млн. людей. Цього ж дня на вулиці Банковій під Адміністрацією Президента сталося силове протистояння між мітингувальниками та правоохоронцями, внаслідок якого постраждало близько 200 людей, серед яких і журналісти. За неперевіреними даними, сутички спровокували «люди Медведчука» для створення необхідної «радикально-екстремістської картинки» і її використання у російських ЗМІ з метою дискредитації Майдану. З іншого боку, існує цілковита вірогідність, що вони були спричинені радикально налаштованими городянами, на знак готовнос­ті відповідати силою на силу, застосовану «Беркутом» під час розгону та побиття студентів.

3 грудня у Верховній Раді відбулось голосовання про висловлення недовіри уря­ду Азарова. За відставку було подано 186 голосів замість необхідних 226. Рішення про відставку прийняте не було.

4 грудня прихильники Партії регіонів встановили перед будівлею Верховної Ради шість великих наметів. В акції взяли участь близько 2 тисяч активістів.

6 грудня Президент України Янукович підписав стратегічну угоду з Росією, яка включає в себе зобов’язання про приєднання до Митного Союзу. Мітингувальники з організації «Демократичний альянс» почали лежачий протест біля Генпрокуратури. Протест проводили на підтримку вимоги звільнити дев'ятьох хлопців, заарештованих Шевченківським районним судом 3 грудня на 60 днів, за підозрою в організації масових заворушень у Києві 1 грудня.

8 грудня о 12 годині в Києві відбулось Народне віче, в якому взяли участь, за різними оцінками, понад мільйон людей. Було прийнято рішення про розширення мітингу та початок блокування Адміністрації Президента, будівлі Уряду та інших установ. Президенту Януковичу висунули ультиматум із загрозою розпочати похід на резиденцію «Межигір'я». Цього ж дня в Києві протестувальниками був знесений пам'ятник Леніну. В урядовому кварталі міста почали зводити барикади.

9 грудня загін кримського спецназу (переважно) пішим маршем рушив на Київ. Під час деблокування відбувся силовий контакт із мітингувальниками. Об 11:30 загони внутрішніх військ оточили урядовий квартал і Майдан Незалежності. Після 12-ї години проти мітингувальників почали розгортати водомети, підігнали автозаки, перекрили метро в центрі міста. У відповідь лідери опозиції закликали жінок і дітей покинути Майдан та контрольовані протестантами будівлі. Віталій Кличко та інші опозиційні депутати почали перемовини з командирами підрозділів внутрішніх військ. Близько 13-ї між барикадами ЄвроМайдану та силовиками стали священики. Також впритул до силовиків — спинами до військовиків та спецназу — вишикувалася молодь «для захисту силовиків від провокацій».

10 грудня Шевченківський суд прийняв рішення про примусове виселення штабу євромайданівців із Будинку профспілок. Близько 23-ї на Майдані оголосили мобілізацію.

В ніч проти 11 грудня, незважаючи на запевнення Президента України, спецназ та внутрішні війська розпочали масову акцію на витіснення мітингувальників з вулиць. На заклик про допомогу до Майдану вночі почали підходити кияни, через що для уникнення блокування з боку Майдану спецназ та внутрішні війська змушені були відступити.

11 грудня о 9-й ранку автобуси з «Беркутом» заблокували вхід до КМДА. Правоохоронці пішли на штурм. Однак мітингувальники відстояли будівлю. Після обговорення проблем силового штурму Майдану із спецпредставницею ЄС Кетрін Ештон і помічницею Держсекретаря США Вікторією Нуланд — Янукович за­явив: «Влада діятиме виключно в рамках закону і ніколи не застосовуватиме силу проти мирних зібрань».

15 грудня на ЄвроМайдані у Києві відбувся «День Гідності», третє Народне віче. За різними оцінками, зібралось 150-300 тисяч людей. В цей день у Януковича запланований візит у Москву, Майдан забороняє йому підписувати будь-які угоди з президентом Росії Володимиром Путіним. Також приймає резолюцію з вимогою випустити всіх політв’язнів.

20 грудня у комітетах Верховної Ради «відзнаками» і «грамотами» нагороджували силовиків, які розганяли людей. Янукович висловив співчуття тим міліціонерам, які постраждали під час масових акцій протесту проти влади.

22 грудня на ЄвроМайдані відбулося Народне віче. Зібралося декілька десятків тисяч людей. Опозиція оголосила про створення народного об’єднання «Майдан», головна мета якого — відновлення балансу влади в країні. Прийняли резолюцію, у якій визначено цілі та персональний склад Ради Майдану.

23 грудня Янукович підписав Закон про заборону переслідувань майданівців. Закон передбачає, що всі кримінальні справи і провадження з приводу адміністративних правопорушень повинні бути закриті.

25 грудня вночі по дорозі додому була жорстоко побита журналістка, активістка ЄвроМайдану Тетяна Чорновол, що збурило нову хвилю євромайданівців.

29 грудня громадське об’єднання «Автомайдан» здійснило мас­­штабні автомобільні марші до маєтків можновладців: Януко­вича, Пшонки, Захарченка, Медведчука. В цих маршах взяли участь від 3 до 5 тисяч автомобілів.

1 січня 2014 року понад 500 тисяч українців зустріли Новий рік на Майдані у Києві.

2 січня ДАІ почало викликати на співбесіди та відбирати водійські права у людей, які 29 грудня їздили в Межигір’я до резиденції Януковича.

5 січня відбувся мітинг на Майдані Незалежності, на який зібралося декілька десятків тисяч протестувальників. Колона АвтоМайдану знову поїхала на Межигір'я. В цей же день на ЄвроМайдан вийшли Донецьк, Дніпропетровськ, Харків та Одеса.

8 січня активісти Майдану вирушили пікетувати будівлю Ген­прокуратури. Головна вимога — припинити переслідування учас­ників Майдану.

9 січня активісти Майдану пікетують Міністерство внутрішніх справ у Києві з вимогою відставки міністра МВС Віталія Захарченка.

11 січня вночі під Святошинським РВВС у Києві «Беркут» побив Юрія Луценка і ще декількох активістів.

16 січня Верховна Рада, з порушенням правових норм, без обговорення у режимі «ручного голосування» прийняла «диктаторські закони», у яких йшлося про багаторічний термін ув’яз­нення — за групові протести, поширення інформації про працівників правоохоронних органів та їхніх родичів у ЗМІ; величезні штрафи та ув’язнення — за рух у колонах більше п'яти автомобілів, за носіння камуфляжної форми, захисних масок, шоломів тощо. Наступного дня Президент підписав ці закони.

19 січня о 12:00 на Майдані почалося дев'яте Народне віче, де зібралося понад 100 тисяч людей. Лідери опозиції проігнорували народні настрої, які вимагали від них активних дій супроти «диктаторських законів», через які майже всі протестуючі потрапляли в розряд «екстремістів-терористів». На думку більшості, так звані лідери «зливали» Майдан. Після звернення до мітингуючих одного з лідерів АвтоМайдану Сергія Коби з пропозицією рушити до Кабміну, мітингувальники вирушили ходою до вулиці Грушевського, де їх зустріли загони «Беркуту» та внутрішніх військ. Почалась «штовханина», яка переросла в активні сутички. Близько 15:00 було розтрощено міліцейський автобус, проти мітингувальників застосували кийки та сльозогінний газ, у відповідь полетіла бруківка та коктейлі Молотова. Почалася активна фаза революції. Під час протистояння між протестувальниками та правоохоронцями на вулиці Грушевського (за п'ять годин) постраждали десятки людей з обох сторін. Один із журналістів, який вів пряму відеотрансляцію з місця подій, був поранений в руку під час ефіру. Першокурснику архітектурного факультету світло-шумовою гранатою відірвало кисть руки.

20 січня. Всю ніч і день тривали сутички на Грушевського. Вперше протестувальники підпалили шини, застосувавши проти «Беркуту» тактику димової завіси. З’являлися нові форми вуличних боїв. Катапульти для метання бруківки і коктейлів Молотова, саморобні піщалі і требушети для стріляння салютними установками, щити, обладунки, кийки.

21 січня у зіткненнях на вулиці Грушевського за останню до­бу постраждали близько 1400 людей, повідомляє координатор ме­дичної служби Майдану Олег Мусій. Міліція шукає активіста, блогера Ігоря Луценка, який зник у ніч на 21 січня. У Лондоні більше сотні українців з плакатами та прапорами зібралися під вікнами найдорожчої квартири у Великобританії, яка належить Ринату Ахметову. У Києві активісти АвтоМайдану і пересічні городяни розпочали патрулювання вулиць з метою виявлення груп «тітушок» для попередження заворушень. Надвечір Азаров заявив про готовність влади застосувати силу до демонстрантів: «якщо провокатори не зупиняться, то у влади не залишиться жодного іншого виходу, як застосувати передбачену законодавством силу», — зазначив прем'єр в інтерв'ю телеканалу «Росія 24».

22 січня після вранішньої (близько 7-ї години) атаки «Беркута» вбито вірменина Сергія Нігояна та білоруса Михайла Жизнєвського. В околицях с. Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур знайдено тіло львів’янина Юрія Вербицького. Викрадений напередодні Ігор Луценко в клініці розповів про те, що його разом із Юрієм Вербицьким викрали та утримували силою з десятеро чоловіків, вимагаючи зізнання, що Майдан організовано «на гроші госдепу США». Не отримавши брехливих свідчень, злочинці вивезли заручників у ліс і напівпритомних кинули у різних місцях. Луценку дивом вдалося вибратися до людей. Вербицького ж спіткала жахлива доля замерзнути на 20-градусному морозі. Вербицький, Нігоян та Жизнєвський — перші загиблі на Майдані. Цього ж дня «за масові заворушення» у центрі столиці затримано понад 70 осіб.

23 січня активізуються так звані «тітушки»: невідомі особи, нападаючи зненацька, лупцюють людей з символікою Майдану та палять автомобілі. Активісти АвтоМайдану заявляють про зникнення одного зі своїх лідерів Дмитра Булатова. В Інтернеті з’являється відео, на якому беркутівці знущаються над козаком 4-ї сотні Самооборони Михайлом Гаврилюком. Опозиційні лідери йдуть на переговори з президентом.

24 січня у Києві майданівці відмовилися припинити протистояння з силами МВС в обмін на обіцянку влади випустити затриманих активістів. Понад сотня жінок пройшла перед строєм Внутрішніх військ на вулиці Грушевського з проханням не виконувати злочинні накази проти українського народу. Після рішення розширити територію Майдану протестуючі взялися за будівництво нової барикади на вулиці Інститутській, на рівні виходу з метро Хрещатик. Будівлю Мінагрополітики захопили протестувальники. Під вечір на вулиці Грушевського «Беркут» відкрив вогонь гумовими кулями по протестувальниках — поранили одного з активістів. Тимчасове перемир'я закінчилось, бої тривали до глибокої ночі.

25 січня в Україні відбуваються масові протести. Мітингувальники захопили держадміністрації у 8-ми областях. Янукович пропонує лідерам опозиції Арсенію Яценюку та Віталію Кличку зайняти посади прем’єр-міністра та віце-прем’єра з гуманітарних питань. Лідери опозиції відмовляються. На вулиці Грушевського знову тимчасове перемир’я. У той же час бійці внутрішніх військ займають Український дім, що знаходиться в тилу у протестувальників.

Близько 5-ї ранку 26 січня, коли мороз сягав 30 градусів, відбувся штурм та захоплення протестувальниками Українського дому, в якому забарикадувалися бійці внутрішніх військ (до 500 осіб). Після півночі розпочалася активна фаза штурму, потім декілька годин тривали перемовини. Близько5-ї ранку вевешники з чорного вхо­ду покинули будівлю. Протестувальники прибрали наслідки штурму й облаштували будівлю для себе: відкрили пункт обігріву, харчування, бібліотеку та різноманітні волонтерські гуртки.

27 січня активісти Майдану звели барикаду з мішків зі снігом на вулиці Заньковецької, активісти організації «Спільна справа» звели барикаду на Городецького. Народна Самооборона бере під зовнішній контроль Міністерство юстиції, яке вночі захопили представники «Спільної справи» на чолі з Олександром Дани­люком.

28 січня у Верховній Раді відкрилася позачергова сесія VII скли­­кання. У залі зареєструвалися 395 народних депутатів, які відмінили 9 із 12-ти законів, що обмежували громадянські свободи. Президент Янукович прийняв відставку прем'єр-міністра Азарова та уряду України.

30 січня одного з лідерів АвтоМайдану Дмитра Булатова знайшли в с. Вишеньки Бориспільського району, під Києвом. На обличчі й тілі зниклого — сліди тортур.

2 лютого на Майдані Незалежності в Києві почалося чергове Народне віче. Ув’язненими залишаються 116 учасників Майдану, заявив Арсеній Яценюк. За час акцій протесту в Україні жертвами репресій стали 1739 людей. З Майдану безслідно зникли 36 активістів.

7-8 лютого активісти Майдану формують загони Самооборони в десяти областях країни. Напередодні в приміщенні Будинку профспілок на 5-му поверсі, де розташувався «Правий Сектор», спрацював саморобний вибуховий пристрій, покладений в коробку з ліками. Важко постраждав один з бійців. «Правий Сектор» попередив: продовжувати перемир’я з владою не зобов’язаний.

14 лютого влада пообіцяла закрити кримінальні справи проти євромайданівців за місяць, якщо протестувальники підуть. «Правий Сектор» погодився сприяти звільненню вулиці Грушевського, якщо Віктор Янукович піде у відставку.

18 лютого о 10:00 розпочалася занонсована опозицією мирна хода громадян до Верховної Ради. Основна вимога — відставка Януковича та призначення дострокових президентських виборів. Колону неозброєних мирних громадян супроводжують бійці Самооборони. Близько 11:00 в Маріїнському парку та на розі вулиць Інститутської та Шовковичної розпочався жорстокий розгін колон демонстрантів «Беркутом». Троє вбитих, сотні важко поранених. Силовики неприкрито використовують вогнепальну зброю. Жорстоке протистояння на Інститутській із запеклими вуличними боями. Самооборона хаотично відступає у бік Майдану та Арсенальної. О 16:00 «Беркут» займає Європейську площу, Український дім і Жовтневий палац. Припиняє роботу Київський метрополітен. Близько 20-ї починається «антитерористична операція» та зачистка Майдану. Силовики використовують БТРи для прориву барикад. Працюють водомети. За спинами «Беркуту» для «підняття бойового духу» звучать радянські пропагандистські пісні та пісні Висоцького. Від Будинку профспілок і до будівлі Консерваторії через увесь Майдан тягнеться вогняна стіна. Близько 00:00 «Беркут» підпалює Будинок профспілок, з якого поспіхом рятують поранених. Загони Самооборони відступають до Михайлівського монастиря. На Майдані лишаються кияни (до 2000 людей), стоячи в шеренгах, невпинно підтримують вогонь, в якому палять усе, що підносять до барикад — покришки, дерево, намети, одяг. Окремі відчайдухи кидають через вогонь бруківку та коктейлі Молотова. Їм відповідають кулями та бойовими гранатами. З’являється зброя і в мітингувальників, поранені — в кожної з ворогуючих сторін. Всю ніч палає вогняна стіна та Будинок профспілок. Близько 5-ї ранку «Беркут» зупиняє атаку, сили полишають і протестувальників. Вогонь зупиняється за декілька десятків метрів від головної сцени. Чому в ту ніч силовики не «дотисли» Майдан остаточно і дотепер залишається загадкою.

19 лютого Майдан являє собою суцільне згарище. Близько 7-ї ранку туди прибуває підкріплення із західних областей України. Зі свіжими силами протестувальники починають відновлювати барикади на Хрещатику та Інститутській. «Беркут» стоїть на лінії Жовтневого палацу, згори спостерігаючи за діями протестантів. Офіційно оголошено про 26 загиблих людей. Очевидці називають значно більшу цифру — через невідому кількість тих, хто заживо згорів у Будинку профспілок. Як і в попередні дні активних бойових дій, міліція масово вивозить із лікарень поранених активістів.

20 лютого близько 8-ї ранку починається черговий етап антитерористичної операції. «Беркут» атакує з боку Консерваторії. Мітингувальники, які підходять з місць перепочинку — Київради, Мінагрополітики — зустрічають атаку бруківкою та коктейлями Молотова. «Беркут» починає відступати у бік Інститутської, заманюючи атакуючих у пастку. Як тільки протестуючі озброєні ли­ше (!) дерев’яними або тонкими металевими щитами та кийками, опиняються у зоні обстрілу снайперів і притаєних у Жовтневому палаці автоматників, починається бійня. Протестуючих розстрілюють з усіх сторін. Група снайперів засіла в готелі «Україна» і стріляє їм у спину. Групи снайперів на даху Кабміну, Нацбанку та даху будівлі метро Хрещатик координують свої дії через рації. З боку вулиці Михайлівської також працюють снайпери та озброєні бандформування. Кров ллється рікою. Усього у той день загинуло понад 50 людей. Вперше тих, хто загинув на Майдані, називають «Небесною сотнею». Розстріл триває від 9:00 до 13:00, хоча снайпери ще майже добу лишаються на своїх місцях. Країна і весь світ шоковані нечуваною жорстокістю…

21 лютого лідери опозиції та Янукович в присутності міжнародних представників підписують угоду про врегулювання політичної ситуації, за якою передбачається голосування за конституційні зміни у вересні й президентські вибори у грудні. Під час оголошення «угоди» присутні на Майдані люди освистали лідерів опозиції. Після їхніх недолугих спроб заспокоїти народний гнів, на сцену піднявся сотник Самооборони Володимир Парасюк і оголосив про продовження озброєної боротьби аж до повалення кримінального режиму та арешту Януковича. Майдан повністю підтримав цю пропозицію.

22 лютого Янукович ганебно втік з країни. Резиденцію «Ме­жигір’я» відкрили для відвідувачів.