Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес

1. Визначення періоду

«Шумахер проти Люксембургу» (Schumacher v Luxembourg), 63286/00, 25 листопада 2000 року.

27. Погоджуючись із тезою уряду, Європейський суд вважає, що період, який треба враховувати для оцінки тривалості процедури, з огляду на «розумний строк», розпочався 24 жовтня 1991 року, коли суддя-дізнавач висунув заявникові обвинувачення.

28. Щодо dies ad quem (дати закінчення строку), Європейський суд посилається на свою постійну судову практику, відповідно до якої період, що треба враховувати при застосуванні статті 6, поширюється щонайменше до дати, коли ухвалюють рішення про виправдання або засудження, навіть якщо таке рішення ухвалює апеляційна інстанція... Як видно в цій справі, жодна із судових інстанцій не приймала рішення по суті справи, таким чином заявник врешті не був ані виправданий, ані засуджений. Тож слід відзначити, що заявник перебував у стані очікування щодо кінцевого результату своєї справи до дати, коли видано наказ про закриття порушеної проти нього кримінальної справи на підставі терміну давності. Виходячи з цього, Європейський суд вважає що період, який слід розглядати, закінчився з рішенням, ухваленим 17 листопада 2000 року.

«Стоянова і Недельку проти Румунії» Stoianova and Nedelcu v Romania, 77517/01 and 77722/01, 4 серпня 2005 року.

20. Суд зазначає, що кримінальне провадження у справі заявників здійснювали в два окремі етапи. Перший етап розпочався 14 квітня 1993 року, коли вони було заарештовані і їх взяли під варту до суду, і закінчився 11 листопада 1997 року, коли прокурор Н. О. видав постанову про закриття справи провадженням. Другий етап розпочався 12 травня 1999 року, коли прокуратура розпорядилася відновити провадження, і закінчився 21 квітня 2005 року, коли обвинувачення постановило закрити справу провадженням.

21. Суд не може погодитися з твердженням уряду щодо того, ніби для цілей пункту 1 статті 6 перший етап не слід брати до уваги. Він вважає, що постанову про закриття справи провадженням, видана прокурором Н. О. 11 листопада 1997 року, не можна розглядати як таку, що припинила провадження в справі заявників, оскільки вона не була остаточним рішенням...

... прокуратура могла відновити кримінальне розслідування без того, щоб просити на це санкції будь-якого національного суду, який був би зобов’язаний розглянути подання відповідно до певних критеріїв, зокрема й справедливих підстав для відновлення справи провадженням, і врахувати, чи не надто багато часу пройшло відтоді, як вирішено припинити провадження... Суд у цьому зв’язку не може оминути увагою той факт, що прокурори в Румунії, входячи до Генеральної прокуратури, не відповідають критерієві незалежності від виконавчої влади... Крім того, постанову про відновлення кримінального провадження видано на тій підставі, що попереднє слідство було неповним ... Заявники не несли відповідальності за цей недолік з боку влади, і тому їх не слід ставити через нього в невигідне становище.

Нарешті, уряд жодним способом не довів, що поновлення обвинувачень, від яких відмовились за постановою прокурора, було якимсь винятковим заходом...

«Ваїч проти Туреччини» (Vayíç v Turkey), 18078/02, 20 червня 2006 року.

44. Що стосується періоду, який належить взяти до уваги, Суд встановив, що провадження було відкрите 9 вересня 1996 року, тобто в день арешту заявника, і ще не завершене. Отже, воно триває вже більше дев’яти років і восьми місяців у трьох інстанціях. Водночас Суд вважає, що заявник не може посилатися на той період, коли він був у розшуку, намагаючись уникнути правосуддя в своїй країні. Суд вважає, що втеча обвинувачуваної особи сама по собі зменшує обсяг гарантій, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, з огляду на тривалість судового розгляду. Коли обвинувачений втікає з держави, яка поважає принцип верховенства права, можна припустити, що він або вона не має права скаржитися на необґрунтовану тривалість провадження після такої втечі, якщо тільки при цьому не буде наведена достатня підстава для спростування такого припущення ... а в цій справі нічого, що його спростовувало б немає...

2. Питання, що мають значення для встановлення факту порушення

«Яаджи і Саргин проти Туреччини» (Yağci and Sargin v Turkey), 16419/90 and 16426/90, 8 червня 1995 року.

59. Розумність тривалості провадження буде оцінене в світлі конкретних обставин справи, з врахуванням критеріїв, викладених в прецедентній практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки заявника та компетентних органів...

63. Суд відзначає тільки те, що з 22 січня 1990 року Суд національної безпеки провів двадцять засідань, шістнадцять з яких були присвячені майже лише оголошенню доказів. Цей процес, навіть з урахуванням кількості документів, не можна вважати складним...

66. Суд повторює, що стаття 6 ... не вимагає від особи, обвинуваченої в скоєнні кримінального правопорушення, активно співпрацювати з судовими органами... Він зазначає, що поведінка панів Яаджи і Саргина та їхніх адвокатів на процесі, як видається, не виявляла якогось прагнення перешкоджати його ходові. У всякому випадку, заявників не можна звинуватити в тому, що вони повною мірою користувалися всіма засобами, що їм надавало національне законодавство, на свій захист. Навіть якщо велика кількість адвокатів, присутніх на слуханнях, і їхнє ставленням до заходів безпеки дещо сповільнювало провадження, то це не ті чинники, які, окремо взяті, можуть пояснити тривалість оспорюваного строку.

69. ... в період з 22 січня 1990 року по 9 липня 1992 року ... суд провів лише двадцять засідань у справі на регулярній основі (не менше ніж раз на тридцять днів), і тільки одне з них тривало довше, ніж половину дня.

Крім того, після набрання чинності Антитерористичним законом від 12 квітня 1991 року, який скасовував статті 141— 143 Кримінального кодексу... Суд національної безпеки ... чекав майже шість місяців, перш ніж виправдати заявників за обвинуваченнями, висунутими на підставі цих норм.

70. Отже, тривалість відповідного процесу в кримінальній справі в цьому випадку порушила умови пункту 1 статті 6...

«Джеллі проти Італії» (Gelli v Italy), 37752/97,19 жовтня 1999 року.

43. Суд одразу зазначає, що... відповідне провадження було вкрай складним, тимчасом як цілком можливо, що слідство не було пов’язане в основному з обвинуваченням у наклепі, тобто тим, в зв’язку з чим заявник подав цю заяву. Суд наголошує, що провадження в зв’язку з цим обвинуваченням не виділили в окрему справу, і не Суду вирішувати, чи мало б так бути...

44. Суд не виявив жодної затримки у провадженні, обумовленої поведінкою заявника, за винятком періоду тривалістю чотири роки і один місяць, протягом якого заявник переховувався, здійснивши втечу з в’язниці і який однаково не зараховано в строк, взятий до уваги...

45. Що ж стосується поведінки органів держави, то Суд зауважує, як видається, дуже тривалу затримку між ухваленням рішення 26 березня 1985 року про визнання підсудності справи Римському окружного судові, і постановою слідчого судді про передання справи на розгляд суду 18 листопада 1991 року. Уряд не надав жодного пояснення щодо цієї затримки.

46. Суд вважає, що ця затримка, яка охоплює більше половини загальної тривалості розглядуваного періоду, є сама по собі достатньою підставою для висновку про те, що справа не була розглянута «впродовж розумного строку».

«Вачев проти Болгарії» (Vachev v Bulgaria), 42987/98, 8 липня 2004 року.

88. Суд вважає, що кримінальна справа щодо заявника було складною і фактичною, і правовою сторонами. У ній фігурувало кілька осіб, обвинувачених у скоєнні численних правопорушень, пов’язаних з фінансовою сферою, протягом тривалого періоду...

91. Суд не переконаний, що невчасне, як стверджується, подання заявником клопотання про відвід двох експертів було джерелом якоїсь затримки. Зрештою, саме органам влади належало з самого початку дотримуватися кримінально-процесуальних норм і призначати експертів, неупередженість котрих не могла б бути піддана сумніву. Крім того, коли заявник заявив клопотання про відвід експерта, слідчі органи двічі його відхиляли... І тільки коли він порушив це питання в Тетевенській районній прокуратурі, цих експертів замінили...

92. Що стосується потреби замінити адвоката заявника, то, видається, не це було основною причиною, через яку в липні 1998 року Тетевенська районна прокуратура постановила передати справу на дослідування. Необхідність у цьому постала в основному тому, що деякі факти не були повністю з’ясовані, слідчий припустився помилки в юридичній кваліфікації правопорушень, вчинення яких приписували заявникові, і мав бути замінений один із експертів, що готував фінансову експертизу ...

93. І нарешті, щодо інших затримок з вини заявника, які загалом становили близько двох тижнів... Суд вважає, що вони істотно не вплинули на сукупну тривалість судового розгляду...

96. Суд зазначає, що упродовж усього періоду, який належить взяти до уваги — понад п’яти років і дев’яти місяців, провадження залишалося на стадії попереднього розслідування. Навіть зважаючи на той факт, що справа була юридично і фактично складною, такий проміжок часу видається надмірним. Суд до того ж зазначає тривалі періоди, коли жодної дії, здається, взагалі не вчиняли. Такі прогалини були в період з 4 листопада 1998 року по 1 червня 1999 року..., в період з 13 червня 1999 року по 7 січня 2000 року..., в період з 14 лютого 2000 року по 12 травня 2000 року ... і від 4 серпня 2000 року по 8 червня 2001 року...

І нарешті, Суд відзначає, що між різними органами, що брали участь у справі, мабуть, була погана координація, про що свідчать численні зміни формулювань в обвинувачені, які висували заявникові... Оце, разом із численними випадками повернення справи прокуратурою до слідчих органів на додаткове розслідування або виправлення процесуальних порушень ..., і було одним із основних факторів, що сприяли затримці...

97. З урахуванням критеріїв оцінки розумності строків розгляду, установлених у його прецедентній практиці, Суд вважає, що тривалість розгляду кримінальної справи щодо заявника не відповідає вимозі пункту 3 статті 6 Конвенції щодо розумного строку.

«Де Клерк проти Бельгії» (De Clerck v Belgium), 34316/02, 25 вересня 2007 року.

50. Європейський суд зазначає, що період, який слід враховувати при оцінюванні тривалості судової процедури, з огляду на вимоги «розумного строку», як цього вимагає пункт 1 статті 6, почався 30 листопада 1990 року разом із обшуками в координаційному центрі групи, центрі «Больйо» та «Н. В. Больйо Вільсбеке». За отриманою від адвокатів заявника інформацією, проти якої уряд не висловив заперечень, судова процедура перебуває сьогодні, 7 червня 2007 року, на етапі розгляду справи дорадчою палатою суду першої інстанції на застосування статті 127 Кримінально-процесуального кодексу, і розгляд справи був відкладений sine die (на невизначений термін) в очікуванні виконання окремих слідчих дій...

Відповідно до цих свідчень, судова процедура ще не завершена, і на час ухвалення цього рішення її тривалість сягає приблизно 16 років та 10 місяців.

56. Тут Європейський суд може лише визнати складність справи заявників. Разом із урядом він визнає, що завдання судді-дізнавача Б. в основній справі 427/90 було важким. Розслідування в цій справі розпочалось 8 листопада 1990 року і завершилось 18 травня 2001 року другою постановою про передання порушеної проти першого заявника справи до прокуратури. Із наданої урядом інформації видно, що слідчі дії, які відбувалися послідовно, не припинялись: двадцять шість додаткових висновків прокуратури, двадцять три доповіді експертів, 49 комісій, наділених повноваженнями провадити слідчі дії в 10 різних країнах, двісті п’ятдесят тисяч чотириста дев’ять сторінок справи, п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят протоколів, шістсот сорок сім допитів, сто сорок три обшуки та шістсот одинадцять заяв, поданих до канцелярії суду... До цього додаються матеріали завершеного розслідування двох доданих основних справ 129/97 і 197/97, а також рішення королівського прокурора від 14 квітня 2005 року про приєднання до цих трьох справ матеріалів семи інших судових справ, розслідування яких провадив інший суддя.

57. Однак Європейський суд вважає, що очевидна складність справи сама по собі недостатня для виправдання тривалості судової процедури...

63. На думку Європейського суду, поведінка заявників не вплинула на збільшення тривалості проведення слідства...

66. Суд відзначає, що 8 березня 2000 року суддя-дізнавач Б., на виконання статті 127 Кримінально-процесуального кодексу, передав матеріали справи 427/90 до прокуратури... Відповідно, він повинен був вважати, що вже завершив свою роботу з розслідування цієї справи. Однак з причини, що, як здається, мають стосунок до таємниці матеріалів справи та конфіденційності слідства, зазначені матеріали були йому повернуті з тим, щоб передання їх до прокуратури відбулося знову 18 травня 2001 року... 24 квітня 2005 року королівський прокурор надав у письмовому вигляді свої остаточні клопотання. Залежно від того, якої дати дотримуватись, розглядають проміжок часу в п’ять років і один місяць або в три роки та одинадцять місяців, впродовж якого активні дії в цій справі були надзвичайно обмеженими... Справді, останнім документом, який згадує уряд, є друга постанова про передання порушеної проти першого заявника справи до прокуратури.

67. Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідно до наданої урядом інформації, кількість матеріалів справи, які безпосередньо або опосередковано надавали у розпорядження судді-дізнавача Б. ... становила 360 012 сторінок.

68. Нарешті, Європейський суд може лише нагадати те, що обвинувальна палата підкреслила у своїй ухвалі від 6 грудня 2005 року, ... а саме, що продовження часу ознайомлення з матеріалами об’єднаних справ від 14 квітня 2005 року загрожувало перейти термін давності при розслідуванні справи, реальна загроза чого вже була очевидною...

70. Суд вважає, що особлива ретельність вимагалась від залучених до цієї справи органів влади, з огляду на надзвичайно високу фінансову ставку для заявників і той факт, що ця ставка була пов’язана з їхньою професійною діяльністю та з підприємствами, якими вони керували...

71. Європейський суд підкреслює, що впродовж усього розглянутого періоду, справа заявників залишалась і продовжує залишатись на стадії попереднього слідства. 7 червня 2007 року адвокат заявників повідомив Європейський суд про те, що справа була знову відкладена в очікуванні вчинення окремих слідчих дій у відповідь на клопотання, поданого одним із співобвинувачуваних...

72. З огляду на всю сукупність обставин, Європейський суд не може визнати «розумним» проміжок часу, стосовний цієї справи.

3. Забезпечення ефективних засобів правового захисту

«Кудла проти Польщі» (Kudla v Poland) [GC], 30210/96, 26 жовтня 2000 року.

156. ... коректна інтерпретація статті 13 означає, що її положення гарантують ефективний засіб правового захисту в національному органі в разі стверджуваного порушення вимоги пункту 1 статті 6, а саме — коли йдеться про розгляд справи впродовж розумного строку...

159. Суд одразу зауважує, що уряд не стверджував, ніби для оскарження заявником тривалості провадження є якийсь конкретний правовий спосіб. Проте він заявляв, що вимоги статті 13 могли бути задоволені кількома засобами правового захисту сукупно, однак не зазначив, чи міг би заявник взагалі домогтися захисту — превентивного або компенсаторного, — вдавшись до цих засобів... Не було висловлено думки й про те, що будь-який зі згаданих засобів правового захисту — чи кілька їх у поєднанні — міг прискорити встановлення обвинувачень проти заявника або забезпечити йому належне відшкодування за затримки, які вже були. Уряд також не навів жодного прикладу з національної практики, який би показав, що заявник справді мав можливість, користуючись відповідними засобами, домогтися такого захисту.

Це вже саме по собі доводить, що згадані засоби не відповідали критерію «ефективності» для цілей статті 13, бо, як уже заявив Суд ..., такий засіб захисту має бути ефективним і з правового погляду, і з практичного.

«Кальдас Рамірес де Ареллано проти Іспанії» (Caldas Ramirez de Arrellano v Spain) (ухв.), 68874/01, 28 січня 2003 року.

2. ... Беручи до уваги особливу природу Конституційного суду

як останньої інстанції в межах національної системи судочинства, який вже й сам є механізмом захисту від можливих порушень основоположних прав, закріплених у Конституції, єдиним можливим засобом захисту, що забезпечує заявникові адекватну компенсацію за затримки, які вже були, тут виступає заява про відшкодування... За твердженням уряду, такий засіб правового захисту передбачений у статтях 292 і подальших Закону про судоустрій.

... Заявник міг би, якщо його заяву визнає Суд неприйнятною, подати заяву міністрові юстиції, відповідно до статей 292 і подальших Закону про судоустрій про відшкодування, яка, цілком імовірно, буде задоволена...

За цих обставин, Суд уважає, що ця частина скарги має бути відхилена, оскільки не вичерпано внутрішніх засоби правового захисту...

«Олен проти Данії» (Ohlen v Denmark), 63214/00, 24 лютого 2005 року.

29. У своїй постанові від 22 травня 2003 року Високий Суд заявив, що права заявника на судовий розгляд протягом розумного строку, відповідно до статті 6 Конвенції, якщо оцінити загалом тривалість судового розгляду з моменту висунення обвинувачення до ухвалення рішення Високого Суду, були порушені. До того ж, беручи до уваги те, що міський суд повністю звільнив заявника від сплати витрат, Високий Суд дійшов висновку, що DKK 40000, у вигляді зменшення суми штрафу, є адекватної компенсацією за тривалість судового розгляду, який на той час тривав уже майже сім років і дев’ять місяців...

30. Оскільки ж Високий Суд визнав недотримання вимоги про розумний строк, то статус заявника як потерпілої особи залежить від того, чи передбачене на національному рівні відшкодування, рішення щодо якого ухвалюють на основі фактів, які він оскаржує в Суді, є адекватним і достатнім з урахуванням справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції...

31. Порівнюючи розмір відшкодування нематеріальних збитків, присудженого в цій справі, із сумами компенсації за порівнянні затримки у прецедентній практиці Суду, він вважає, що суму, надану заявникові, аж ніяк не можна розглядати як необґрунтовану...

33. За цих обставин ... Суд вважає, що це питання розв’язане відповідно до підпункту (b) пункту 1 статті 37...