Злочинці з паралельного світу

Розділ 12. Впійманий

Далі події розвивалися з такою швидкістю, що думати було ніколи.

До кабінету мера напхалося стільки людей, що ніде було повернутися. Вони всі щось кричали, когось ловили, чулося: «Полун-др-р-ра!», «Гівнюк!», «Тримай!», «Лови!». А коли все стихло, Хроня побачив, що його, важко дихаючи, тримає за руки міліціонер. Більше в кабінеті нікого з його друзів не було.

«Втекли чи впіймали?» — гадав Хроня, в той час як мер влаштував рознос міліціонеру, покусаній охороні, подряпаній секретарці й усій решті, що прибігла його рятувати.

Нарешті мер заспокоївся. Глянувши востаннє на Хроню, він наказав:

— В дєтскій распрєдєлітєль єво!

Кабінет швидко спорожнів. Тоді мер потяг носом повітря і, скривившись, буркнув:

— Ну і наванялі!

Підійшовши до вікна, розчинив його навстіж і теж вийшов з кабінету.

На найвищій шафі за глиняною вазою, яку колись подарувала мерії делегація з Угорщини, щось заворушилось. З шафи злетів Фері, сів на стіл мера й неквапом пройшовся по ньому перевальцем, наче пінгвін.

Дійшовши до якогось документа, який лежав скраю, Фері раптом присів і какнув просто на підпис мера, який був скріплений ліловою печаткою. Задоволеним голосом Фері промовив:

— Р-р-райська насолода!

Потім спокійно вилетів у розчинене вікно і приземлився в кущах біля мерії. Там уже чекали Дол і Рекс з Ратою — всі, крім Хроні. Про це місце зустрічі вони на всяк випадок домовилися заздалегідь. Рата ще був збуджений бійкою, він зализував синці й сердито вуркотів собі під носа. Хомка ще не перестав тремтіти від пережитого страху, хоча йому не довелося ні кусатися, ні вириватися з рук охоронців, як усім іншим. Він одразу ж прошмигнув між ногами натовпу і першим вискочив на вулицю.

— Ну що тепер робитимемо? — розгублено сам себе питав Рекс.

— Мотати звідси треба, поки не пізно! — не сумнівався Рата.

— Як мотати? — аж підскочив Рекс. — А Хроня?

— А що Хроня? Хроня вже, вважай, тю-тю! — присвиснув кіт.

— Як це «тю-тю»? Як це «тю-тю»?! — стримуючись, щоб не закричати голосно, прогарчав Рекс. — Ти що, хочеш тут його покинути?

— Ти, чувак, не кидайся, як припадочний! — відсторонився Рата. — Чого ти знову на мене наїжджаєш? «Тю-тю» — це значить, що повернуть Хроню знову в інтернат і тільки ми його й бачили!

— Треба щось робити… треба щось робити… — нервово заходив між кущами Рекс. — Якби ж то дізнатися, куди вони його далі повезуть!

Тут Фері голосом мера проказав:

— В дєтскій р-р-распр-р-рєдєлітєль єво!

— Молодець, Фері! — радісно вигукнув Рекс. — Ну, тоді слухайте мій план! Де знаходиться дитячий розподільник — я знаю…