Bella Figura

4

У ресторані.

Затишний круглий столик. Чотири стільці. Накрито, проте, лише на трьох.

За столом сидять Івонна й Андреа. На столі кошик з хлібцями, пляшка з водою (біля Івонни) і два келихи з шампанським.

Івонна вивчає меню. Андреа хрумтить соломкою.

ІВОННА: Рулетики із сардин...

Пауза.

Заходить і сідає Ерік.

ЕРІК: Вони надворі. На паркінґу.

Пауза.

Андреа бере чергову соломку, хрумтить нею і цідить шампанське. Ерік явно збентежений.

ЕРІК: Добре йдуть справи... у Фрежані?

АНДРЕА: Що?

ЕРІК: Ну, торгівля... В аптеці.

АНДРЕА: А... та йде... потроху...

ЕРІК: Місто розвивається. Я нещодавно був у Фрежані. Нові квартали, нове будівництво...

АНДРЕА: Угу...

ЕРІК: Фрежан став привабливим... Відколи розконсервували промислові землі... Довго ж вони воювали проти префектури! Змінити у реєстрі статус периметра під охороною — справа складна і непевна...

АНДРЕА: Авжеж...

ЕРІК: Давно ви зустрічаєтесь з Борисом?.. Я... даруйте, звісно, це мене не стосується, я ставлю питання, бо...

АНДРЕА: Чотири роки.

ЕРІК: Ми з Патрицією мало знайомі... Вони з Франсуазою зазвичай зустрічаються десь окремо... Дружать ще зі школи... Все це так дивно... Мамо, бачу, тобі нарешті добре?

АНДРЕА: У якій сфері ви працюєте?

ЕРІК: Я голова юридичного відділу компанії «Фрамекс». Вони роблять гелікоптери.

АНДРЕА: А ви що робите?

ЕРІК: Переважно займаюся угодами з лізингу...

АНДРЕА: Он воно що...

ЕРІК: А ще позовами і суперечками.

АНДРЕА: Я ще ніколи не сиділа у гелікоптері.

ЕРІК: Це можна влаштувати.

АНДРЕА: Я була б дуже вдячна.

ЕРІК: Днями можу влаштувати невеличку екскурсію...

АНДРЕА: Супер.

ЕРІК: Що? Вам смішно?

АНДРЕА: Аж ніяк. Мені приємно.

ІВОННА: Пательня з рибою. Сморжі з петрушкою...

АНДРЕА: Скажіть, як, по-вашому, я видаюся молодою?

ЕРІК: Ви жартуєте...

АНДРЕА: У моєму віці мама якраз мене народила.

ЕРІК: І правильно зробила.

Пауза.

АНДРЕА: Вона зараз у Межані, в будинку для літних людей. Їй нудно. Читає лекції про в’язання шкарпеток для дорослих. Спершу носик з двома ріжками, потім вертається назад, переробляє носик — може так три або чотири рази повертатись. Нарешті ти всовуєш туди ногу — і шкарпетка витягується, бо посередині є прихована дірка...

ІВОННА: Курча табака...

ЕРІК: І зручні виходять шкарпетки?

АНДРЕА: Дуже зручні!

Заходять Франсуаза і Борис.

Франсуаза явно змінилася, прагне повернути собі добрі манери.

Андреа, з шампанським і соломкою в руках, навіть оком не веде на їхню появу.

ФРАНСУАЗА: Справді милий столик...

Вона сідає на четвертий стілець, перед яким немає приборів.

ЕРІК: Авжеж. Бездоганний.

БОРИС: Що ж, залишаємо вас насолоджуватись вечерею...

АНДРЕА: Здається, ви про все домовилися... (П’є). І який у вас план?

БОРИС (забирає у неї келих з шампанським): Не треба.

АНДРЕА: Ти залишив мене.

БОРИС: Андреа... Ходімо.

ФРАНСУАЗА: А я бачила морських їжаків! Івонно, ти ж любиш морських їжаків!

АНДРЕА: О, я їх просто обожнюю! Вони в’їдливі і ядучі...

ЕРІК: Зараз не сезон морських їжаків.

ІВОННА: А ви в курсі, мадам, що можна будь-що показати, не використовуючи слова? Приміром, я можу показати жестами мир...

ЕРІК: Андреа, гадаю, вам справді вже час іти...

АНДРЕА: Хоч келих допити можна? (Хапає свій келих і п’є). Борисе, не хвилюйся, я цілком твереза... А Ерік обіцяв покатати мене на гелікоптері!

ФРАНСУАЗА: Он воно що! Справді?

АНДРЕА: Так. Я ще ніколи не сиділа у гелікоптері...

ФРАНСУАЗА: І коли це буде?

ЕРІК: Колись.

ФРАНСУАЗА: Отже, повезе вас на прогулянку гелікоптером...

АНДРЕА (до Еріка): Сподіваюся, ви не просто так це сказали, бо я дуже довірлива, знаєте...

БОРИС: Андреа, та ти вже в печінках у всіх! Ходімо негайно!

АНДРЕА: І якщо насправді ви не збираєтеся катати мене, то скажіть про це зараз же!

ЕРІК: Ви ніколи не літали на гелікоптері, тому я запропонував влаштувати «хрещення»... Найближчими днями... Але я сам не обов’язково там маю бути...

АНДРЕА: Отже, я не так зрозуміла...

ЕРІК: Це було узагальнення...

АНДРЕА: Я помилилась.

ФРАНСУАЗА: Наполягаю на тому, щоб ви залишили нас негайно!

АНДРЕА: Авжеж... Звичайно... (Підводиться). Шкода. Смілива була пропозиція. Мені сподобалося. Але... клацнули пальцями — і знову по мушлях!

БОРИС: Не варто було їй пити...

ЕРІК: А й справді.

АНДРЕА: О, нарешті! От вона, істина! «Не варто було їй пити...» Та я ледве шампанського пригубила!.. (До Франсуази). Гадаю, ви вже нічого не розкажете своїй подрузі...

ФРАНСУАЗА: Я так не думаю.

АНДРЕА: А шкода... (До Бориса). Годі! Не тягни мене! Чуєш? Не тягни!.. (До Франсуази). Хотіла б я знати, наскільки він принизив мене, щоб переконати вас... (У її сумочці дзеленчить телефон). Усе це так гидко! Такі бридкі розмови... Мене від вас верне... Алло?.. Що? Ніжку втратив?! Навіщо ти поклала його до машинки?! Нічого, золотко, пришиємо ніжку... Постав його сушитися, а я потім пришию... Так, на рушник... Со, не плач... Не плач, бо покладу слухавку!.. Отак. Обіцяю, авжеж... (Надсилає багато поцілунків у телефон). Можна мені викликати звідси таксі?

БОРИС: Я тебе проведу!

АНДРЕА: Ні.

БОРИС: Слухай, наберись розуму...

АНДРЕА: Не чіпай мене!

БОРИС: Андреа, ти хоч розумієш, скільки місця займаєш?

АНДРЕА: Відчепися!

БОРИС: Ти отруюєш атмосферу своїми недоб­рими жартами й поганим гумором. Хто захотів залишитися? Ти! Хто прагне зіпсувати свято людям, які ні про що тебе не просили? Ти!

ІВОННА: Де моя сумочка?

ЕРІК: Мамо, он вона! Де ще вона має бути? Ді­стала вже зі своєю сумкою!

Івонна копирсається в сумочці і тріумфально дістає з неї книжечку.

АНДРЕА: Чому ти приносиш мене у жертву?

БОРИС: Бо не хочу пустити своє життя під укіс... Андреа, я не можу зробити тебе щасливою!..

АНДРЕА: Що за дурниця! Звідки у тебе такі ідіотські ідеї?!

Андреа хапає ніж зі столу і замахується на Бориса.

БОРИС (сміється): Боже, та що ти робиш?!

АНДРЕА: Що, у штанці наклав?

БОРИС (обережно відступає від неї, обходячи стіл): Та... трохи є... Андреа, поклади ніж.

ЕРІК: Андреа, негайно покладіть ніж!

БОРИС: Він же не ріже! Ти ж не заколеш мене ножичком для риби!

АНДРЕА: Shut up![3]

БОРИС (зупиняється і розводить руки): Давай. Ріж мене на шматки!

ІВОННА: Оце діло!

ЕРІК (обережно забирає ніж з рук Андреа): Мамо, бачу, ти теж здуріла!

Андреа робить дивний жест, який Борис, підсміюючись, зупиняє руками. Мимоволі Андреа також починає сміятися. Кілька незручних для решти моментів інтимного порозуміння.

Івонна щось пише у книжечку.

ФРАНСУАЗА: Івонно, ти робиш нотатки?

ІВОННА: Записую думки.

ФРАНСУАЗА: Я виснажена... Вже навіть не розумію, про що йде мова...

Допиває шампанське Еріка.

ІВОННА (до Андреа): Я помітила, що ви смієтесь по-різному. Часом шкірите зуби на всю довжину.

АНДРЕА: Це огидно?

ІВОННА: Аж ніяк.

ЕРІК: А може... може, ми нарешті сядемо за вечерю?.. Я вже навіть не наважуюся сказати «спокійно сядемо»... Га, Франсуазо? Франсуазо?

ФРАНСУАЗА: Роби як знаєш.

ЕРІК: Та що з тобою?

ФРАНСУАЗА: Нічого!

Пауза.

АНДРЕА: У відділі матраців «Балтекс» сьогодні вранці пара розляглася просто у залі... Вони тулилися одне до одного в ліжку, ніби збиралися провести там усю ніч... Спершу продавчиня просто стояла і дивилася... Та оскільки чоловік і жінка не рухались, вона присіла на ліжко поруч, сіла дуже прямо, стуливши ноги... Покупці заходили і виходили, в іншому відділі людей було досить багато, але пара не рухалась, а продавчиня знай собі чекала. Здавалося, ніби вона сидить біля мерців.

БОРИС: Ходімо?

АНДРЕА: Я замовлю таксі.

БОРИС: Ми надто далеко. Це буде непросто.