Безликий: Остання справа

Глава 6

Віктор з Янушем стояли в кабінеті підполковника немов діти, які утнули дурницю і будуть отримувати стусанів за це. Сергій Іванович подивився на годинник і мовчки увімкнув телевізор, де якраз починалися новини. У першу чергу телеведуча почала ефір про вчорашні події:

— В Херсоні стався теракт. Було вбито екс-кандидата в мери Олексія Рубича і його дружину. Обстріл вівся з маршрутного автобуса о восьмій годині вечора. Пасажири були взяті в заручники. Після розстрілу автобус повернув з перехрестя і вбивця втік. Поліція продовжує пошуки. І не дає коментарів…

На цьому моменті телевізор вимкнувся.

— Януш, можеш вийти, будь-ласка, — піднявшись, спокійно мовив підполковник. Поляк покірно повернувся і вийшов з кабінету. Як тільки двері зачинилися, почався крик:

— Що за неподобство! Стріляють в центрі міста з автомату. Розстрілюють автомобіль з автобуса, наповненого людьми. А ти ніяк не можеш піймати цього покидька…

— Ми намагаємось зрушити цю справу. У нас є все — свідки, записи…

– І що з того?! Цей покидьок повинен вже гнити в буцегарні довічно. Мені дзвонив сам міністр внутрішніх справ. Що повинно прискорити твою дупу? Дзвінок Президента? Чи може місію ООН сюди запросити, щоб спіймати його? Ти був кращий у відділку. На тобі майже сотня розкритих справ. А тепер, ти не можеш із цим розібратися. Я не маю нікого, щоб на нього звалити ці справи. Поляку нічого не буде, він лише допомагає слідству. А ось тобі треба думати, твоя посада зараз висить на волосині. Ви знайшли щось вчора?

— Так, ми знайшли в недобудові клаптик його костюма, автомат і флешку. На автомобілі був знайдений маячок. Завдяки ньому він і стежив за рухом автомобіля.

— Ця сволота ще й флешки залишає, — спокійним тоном пробуркотів керівник. — Ти дивився що там?

— Ні. Ці речі зараз в технічній експертизі.

— Тоді геть з мого кабінету, і щоб без цього покидька не повертався. І Януша не забудь із собою взяти.

За годину детективи були в центрі судмедекспертизи. На автоматі знаходились відбитки пальців. Зрівнявши їх із відбитками Стародубова, було видно їх схожість. Тепер залишилось подивитися, що було на флешці. Повернувшись у кабінет капітана, відразу ввімкнули комп’ютер. Засунувши флеш накопичувач в комп’ютер, на ній був лише один відео запис. Сівши з Янушем навпроти монітора, капітан увімкнув відео файл. На моніторі вони побачили Безликого без маски. Він постійно посміхався, і було видно відсутність майже всіх зубів. Він сидів на фоні білого покривала. Безликий почав говорити:

— Привіт, сищикам. Ви напевно вже заморилися мене шукати. Поганенько ви мене ловите і від цього вже почав нудьгувати. Я знаю, хто займається моєю справою. І радий бачити тебе Януше.

Поляк зробив злісну гримасу, коли це почув. Весь час, він ненависним поглядом дивився відео запис. А Безликий продовжував:

— Якщо не спіймав мене у Варшаві, то вважаєш, що тут тобі посміхнеться удача? Чи пониження по службі не дало тобі зрозуміти, що всі твої дії не мають сенсу? А тепер, ви, капітане Беспалий. Я впевнений що над вами також сміється весь відділок. Вважає вас дурнем, завдяки безрезультатній гонитві за мною. Ще трохи, і ви станете таким же невдахою, як ваш вірний колега. У вас був шанс спіймати мене тиждень тому на зупинці. Але тепер таке не повториться. Я займусь вами двома. Якщо ви не зупинитесь, то просто поповните список моїх жертв. А тепер бувайте.

Запис різко зупинився, закрився програвач відео. І прийшов авто запуск флеш накопичувача. На якому вже нічого не було.

— Цей покидьок використав вірус, — підвів підсумок Беспалий. — Януш віднеси цю флешку в технічний відділок. Нехай спробують відновити файл, а я подзвоню підполковнику.

Залишившись один в кабінеті, капітан набирав підполковника.

— Сергій Іванович, пройшов витік інформації. Безликий знає про приїзд Януша, і те, що я веду справу.

— Хм, у нас є кріт? Я повинен тобі дещо сказати. Вже місяць СБУ перевіряє всіх, хто пов'язаний зі справою. Підслуховування, стеження і так далі. Ви з Янушем чисті. Сержант Дмитров теж чистий. Скоріше всього хтось із відділку. Я постараюсь провести перевірку. Але розумій, що скоріше всього, це не дасть особливого результату.

Закінчивши розмову, у капітана був легкий шок.

Наступний день не пророкував біди. Ранок, як завжди, починався з кави і аналізу матеріалів у справі. Януш і Віктор безперервно обговорювали відео запис від Безликого. Раптовий дзвінок обірвав розмову.

– Є хороші новини. На флешці змогли відновити відео запис. Так що, Януш, збирайся, виїжджаємо. — промовив капітан.

Коли детективи вийшли з відділку, поляк раптово помітив, що щось забув:

— Курва, я забув свою папку в кабінеті.

— Давай швидше.

Як тільки капітан докурив цигарку і пробурмотів собі під ніс про неуважність свого колеги, то поляк вже вийшов. Вони вже підходили до автомобіля. Раптово пролунав вибух. Від вибухової хвилі обоє лежали на землі. Відкривши очі, капітан побачив Януша на землі. Із його руки текла кров. Службовий автомобіль горів. Інші поліцейські почали піднімати обох постраждалих детективів. Викликали швидку. Зіваки з вулиці почали підбігати і невпинно питати що сталося. За десять хвилин Януша забрала швидка. Капітан отримав лише кілька подряпин. Зрозуміло було одне, що тепер вони вдвох під прицілом у маніяка. Тепер жертва стає хижаком.

До закінчення робочого дня Януш уже повернувся. Уламок лише зачепив його руку. Медики забинтували рану. Сказали, що нічого страшного не має. Януш був заляканий. Капітану теж вперше стало лячно від розуміння того, що сталося. Але він не показував цього. Пролунав стук у двері і зайшов сержант Дмитров.

— Капітане, у нас тут гість. І він вас зацікавить.

За декілька хвилин вони вже бачили його. Це був безхатько. Їдкий сморід від нього йшов у всьому відділку.

— Здорова товариші захисники закону. — почав він. — Я маю деяку інформацію як знайти вашого злочинця. Я відсидів разом з ним.

У обох слідчих загорілися очі. Вони відразу відвели його в вільний кабінет. Януш дістав нотатник і готовий записувати все, що той скаже.

— Ну короче кажучи, я так зрозумів, що ви шукаєте Виродка?

— Так, а звідки ти дізнався?

— Від різних джерел. Особливо після смерті Млявого і Клима. Я мав поганяло Хліб.

— Він питав про тебе у Млявого. Це розповіла вдова вбитого. Розкажи, чому він вбиває своїх співкамерників з дитячої колонії?

— Не знаю що на нього найшло. Ми спочатку почали на нього гнати, як тільки він попав до колонії. Хотіли опустити його, але по мордякам він давав вправно. Він мало з ким говорив. Постійно мовчав. Я потрапив туди за крадіжку. А потім ще відсидів років двадцять…

— Нам це не цікаво. Ти сказав, що маєш інформацію, що допоможе його знайти.

— Так, звісно. Бачите відсутність цього зуба, — він відкрив свого рота і показав на відсутній зуб у верхній щелепі. В нього і так було багато відсутніх зубів. — Так ось, якось він його мені вибив. І він відсидів за це у карцері. І там щур з’їв частину його мізинцю на лівій нозі, ні, на правій. Точно, на правій нозі.

Інтрига відразу зникла. Обоє слідчих сиділи розчаровані.

– І це все?

— Так.

– І що нам це дало? Ми в грудні будемо ходити містом і знімати у всіх черевики, щоб побачити є там палець чи немає?!

— Слухайте, я розказав все що знав. Врятуйте мене! Він прийде по мене, і прикінчить як останнього собаку.

Вийшовши з кабінету, капітан підійшов до сержанта Дмитрова.

— Засунь цього бомжа на 15 діб. Хай сидить там, потім подумаємо куди його всунути. І зі шлангу добренько його помийте.