Безликий: Остання справа

Глава 7

На дворі вже був вечір. Черговий нудьгував біля витверезної камери, і грав в ігри на телефоні. Очікував на свого колегу по зміні. Двері відчинилися і зайшов лейтенант Дуров з пакетом з супермаркету.

— Привіт, ти запізнився на чергування на тридцять хвилин.

— Та, дружина затримала. — мовив він і підняв пакет. — Довго готувала їжу на зміну. З мене пиво.

— Ну, добре, бувай. — зібрав свої речі черговий і залишив лейтенанта на чергуванні. Приступивши до зміни, Дуров дістав газету з пакету і почав читати.

У витверезнику був Хліб і двоє п’яничок, які дебоширили в центрі міста. Безхатько розповідав їм історії про своє минуле. А ті, від його побрехеньок, засинали. Приблизно одругій годині ночі лейтенант відклав газету і підійшов до клітки з пакетом. З нього дістав кілька рулонів скочу. З решіток камери він замотав руки двом сплячим дебоширам. І, коли почав замотувати руки безхатьку, той прокинувся від цього.

— Що ти робиш? Ти очманів! Чи здубу з’їхав?

— Я думав, ти будеш більш зі мною люб’язний.

— Начальнику, так на минулій зміні все було нормально. Що за фігня коїться?

Замість відповіді, поліцейський зайшов у саму камеру і заліпив губи сусідам по камері Хліба, які від цього прокинулися і не відразу зрозуміли що коїться.

— Невже Хліб ти думав, що втечеш від мене?

— Виродок — це ти? Якого біса?

— Так, так. Ти вважав, що вони тебе захистять від мене? А ти тільки прискорив свою загибель.

— Ну, слухай, слухай. Ми ж нормально спілкувались раніше. Чого ти починаєш?

— В покарання за твої ігри, ти будеш мучитися. І я вже придумав навіть як, — промовив Безликий і дістав з пакету великий секатор і резинові рукавиці і поклав це на підлогу.

– І що ти докажеш? Я може і шмат лайна, але маю обличчя і особистість, на відмінну від тебе. Охорон… — почав кричати з безвиході Хліб, але скотч зупинив його. Остання фраза не на жарт розлютила вбивцю. Надягнувши резинові рукавиці, він взяв секатор і почав знімати старі, пошарпані і смердючі черевики. Тримаючись від їдкого запаху ніг, почав різати пальці ніг секатором. Один за одним. Від болю Хліб аж пищав і здригався. Почав відбиватися ногами. Але після невдалих спроб, їх замотали разом. І продовжилися його страждання. Коли на ногах залишилось по великому пальцю, його мучитель лише посміхнувся. Почав повільно здавлювати секатор руками, і виламувати пальці. Нарешті, коли пальців на ногах не залишилося, він встав. Півкамери було в крові. Двоє п’яничок, відразу ж від побаченого протверезіли. Хліб сопів і плакав від болю. Вбивця розкрив секатор і приклав до його шиї.

— Бувай, — промовив він і здавив ручки. Допоки леза не зайшли на половину в шию. Безликий спокійно зняв рукавички, кинув в свою торбу. І швидким темпом пішов до виходу.

— Зачекай, ти куди? — запитав його слідчий за віконцем. Але замість відповіді, лейтенант в крові вже вийшов за двері і побіг кудись.

Януш і Віктор зайшли в білу кімнату. В ній був тільки стіл і три стільця. На одному із них сидів Безликий в своєму справжньому вигляді. Навпроти нього сіли детективи. Він посміхався беззубим ротом і від цього ставалось лячно, постійно тер свої наручники.

— Ну, ось ти й і спіймався, вбивця. — спокійно почав капітан.

— Ну чому відразу вбивця? Я щось на зразок митця.

— Ти вбивав людей за гроші, — скрикнув Януш.

— Але як красиво. І, взагалі, чому мої методи такі погані? Чим я відрізняюся від жінки, яка після гарячого сексу з коханцем, розповідає рогатому чоловіку як сильно вона його любить. Чи від бізнес партнера, який підписує контракт, а потім тікає з грошима ошуканих компаньйонів. Та навіть від підлітка, який бреше матері, що його друзі палять і він стояв біля них, а сам скурив пів пачки. Люди одягають потрібну маску і образ в різних ситуаціях. А я просто роблю це в буквальному значенні. А ви не думали, чому в мене все так гарно виходить? Люди вірять словам і обличчям, а не справам.

— Досить нам тут розпинатися! Ти розумієш, що тобі кінець. Твоя епопея закінчилася.

— Ха-ха-ха. Ні, якраз у мене все тільки починається, а от до вас прийшов кінець.

Опустивши руки під стіл, Безликий дістав пістолет. Пролунав постріл. Капітан лежав на підлозі в калюжі крові і з діркою у голові. Потім пролунав другий постріл.

Януш прокинувся у власному ліжку. Важко дихав і весь спотів. То був лише сон. Дзвонив телефон. Знайшовши його у темряві, він відразу почув коли підняв слухавку:

— Януш, прокидайся у нас ЧС. Вбили бомжа. Виходь, я біля твого готелю.

У відділку було багато людей. Експерти почали оглядати тіло. З його ніг до цього часу текла кров. Двоє свідків тряслися від побаченого і заїкаючись, ще досі розказували все, що тут коїлося.

— Лейтенанта Дурова знайшли замотаного в простирадло в каналізаційній ямі. Каже, що йшов на роботу, коли хтось оглушив ззаду. Більше нічого не пам’ятає, — промовив капітану поліцейський, який з огидою роздивлявся труп. Капітан мовчки вийшов з відділку. Вже був ранок. Закуривши цигарку, почав розмірковувати про те що сталося. Зрозуміло було одне — у Безликого є інформатор в поліції. Ні його брат, ні Борис не знали, що Хліб тут. І тим пачезнати, хто в яку зміну чергує. Тепер і підозрюваних немає.

Після ранкових подій ніхто не зміг відійти. Двоє детективів сиділи сонні і вже не пам’ятають скільки випили філіжанок кави. За вікном почався легкий сніжок. На вулиці чувся галас людей, які почали скуплятися на Новий рік. Їх зовсім не бентежили останні події в місті. Капітан мовчки спостерігав, що коїлось за вікном кабінету. Януш мовчки сидів і щось бубнів собі під ніс польською мовою. Раптово їхню тишу обірвав сержант Дмитров, який забіг в кабінет.

— У мене є хороші новини. Ми спіймали вашого вбивцю, — голосно закричав він. Від почутого обидва швидко піднялися зі стільців і побігли в слідчий ізолятор. Там сидів знайомий чоловік, який втік від перехвату на автомобілі. Він був в тій же одежі. Змінилось тільки одне — він відростив бороду.

— Я нічого не зробив, не чіпайте мене. — закричав він у весь голос. Закривав своє обличчя руками.

— Ми оглянули його, на ньому немає ніякої маски, — сказав Дмитров.

— Якого біса ти зробив це? — закричав Беспалий.

— Якось до мене підійшов якийсь дідуган, — почав арештований — Запропонував безпонтову справу, мов вийди на зупинці, втечи від ментів і сядь в машину. А я, за це тобі і водію, по дві с половиною тисячі дам кожному. Так я і подумав, що не погане діло. Тим більше, що роботи на той час не мав. І липові номера на автомобіль теж виділив. Коли вже я втік від вас, той дід дав по сім тисяч кожному. І сказав, щоб не виходити принаймні тижнів зо три. Ну ось, я сидів і пив весь цей час. А як тільки вийшов на вулицю, і мене взяли…

Після своєї розповіді, арештант почав плакати, уявивши, що його посадять за вбивства. Всі мовчки дивилися на нього.

– І що з ним робити? — запитав поляк після довгої тиші.

— Нічого, хай дасть опис того діда. Ми його можемо тільки за порушення прав дорожнього руху оштрафувати і все. Дмитров, перевір відбитки пальців, може він співучасник злочинів. Якщо ні, то відпустіть його.

Після опису замовника цієї операції, було зрозуміло одне — то був той самий дід, який вчинив перше вбивство в театрі. Відбитки не співпадали. День був багатий на події. Вже темніло і втома вдавалась обом слідчим взнаки. Януш збирався йти до полковника з докладом про сьогоднішні події. Беспалий вирішив поїхати додому.

— Ти давай, не доводь старого до інфаркту. Все не розказуй. — порадив поляку капітан, коли одягав куртку.

— Маю надію, що він мене не вб’є, а тільки покричить. Я до речі з ним поїду до архіву, потрібно знайти зв'язок між трьома його вбитими співкамерниками.

— Ну, добре, до завтра.

Після такого насиченого подіями дня, Віктор вирішив хоча б трохи відпочити. Купив собі пива і мовчанням відповідав на запитання дружини щодо роботи. Вона дуже переживає за чоловіка, особливо після замаху.

Наливши в кухоль собі пива, сидів за своїм комп’ютером. Капітан вирішив зайти на сторінку Януша в Фейсбуці. На ній були фотографії з Херсону, і купа постів як він сумує за своєю родиною. Але найбільше зацікавила сторінка його дружини, яка була заблокована. Капітан бачив її тільки на світлинах Януша. Але чому вона заблокована? Звичка докопуватися до всього почала знову діяти. Ввів в пошук Олена Яговська, і поставив місто Варшава. Знайшлося декілька сторінок. На одній з них він впізнав дружину поляка. Її останні фотографії були без Януша, а взагалі з іншим чоловіком. Це занепокоїло капітана. І він вирішив додзвонитися їй в скайпі. Вона прийняла виклик і на екрані він побачив жінку в білому светрі і з рудим волоссям.

— Доброго дня. А ви хто? — спокійно запитала вона.

— Доброго дня. Я Беспалий Віктор Анатольович. Слідчий зубивству в місті Херсоні. Працюю з вашим чоловіком Янушем…

— З моїм чоловіком?! — грізно закричала вона. — Ви вважаєте це смішно? Він був вбитий рік тому. Як ви можете з ним працювати? Спочатку хтось створює мою сторінку і мого вбитого чоловіка, постійно кидає якісь фотографії. А тепер кажуть що він в Херсоні. Ваш жарт не вдався, козел.

Коли закінчився виклик, Беспалий сидів як вкопаний. Він зрозумів, що до чого. Він різко встав і закричав дружині:

— Виклич таксі, і як найшвидше.

Почав швидко одягатися. І за кілька хвилину вибіг з квартири. В під’їзді почав дзвонити сержанту Дмитрову.

— Дмитров, де Януш?

— Він поїхав до архіву з Сергієм Івановичем.

— Викликай спецназ до архіву. Наш надокучливий поляк і є Безликий.

— Хм, а ви впевнені?

— Викликай, потім все поясню.