Бланкі поспішає на допомогу

Розділ 2. Дружба

Цілісінькі вихідні Марта й Бланкі не розлучалися. Вони все робили разом.

У понеділок дівчинці слід було збиратися до школи. Вона занепокоїлася, що Бланкі без неї занудьгує. Але раптом побачила, що щеня й не збирається нудьгувати. Феріґард вирішив піти до школи з новою подругою.

— Тепер у школі стане набагато цікавіше, — раділа дівчинка.

На уроках Бланкі сидів у Марти на плечі й уважно слухав учителів. Йому дуже сподобалося вчитися з дітлахами.

На малюванні Марта зробила портрет Бланкі.

— Розумниця, Марто. У собак, звичайно, не буває крил. Але цьому цуценяті вони чомусь дуже пасують, — засміявся вчитель.

— Це я? Ніхто ніколи не малював мене! — вигукнуло щеня й лизнуло Марту в ніс.

— Чому? Ти ж такий симпатичний, — здивувалася дівчинка.

— Крім тебе мене ніхто не бачить.

— А інші захисники?

— Вони ж не вміють малювати.

Після уроку друзі вирушили до їдальні. Марта поклала їжу на тацю та пішла до столу. Однокласник на прізвисько Сірий, який частенько смикав Марту за кіски, вирішив пожартувати з дівчинки. Сірий розігнав­ся, щоб підштовхнути Марту під руку. Але Бланкі вчасно помітив небезпеку:

— Стережися! — закричав фері­ґард подрузі.

Марта озирнулася й відступила вбік, а Сірий утратив рівновагу й ледве не впав.

— Дякую, — прошепотіла дівчинка цуценяті.

А після занять друзі побігли в невеликий гай за будинком Марти.

— Залізьмо на дерево, — запропонувала Марта.

— Але навіщо? Там росте щось смачне? — здивувався Бланкі.

— Ні. Просто я хочу подивитися на все з висоти.

Марта залізла на дерево і, зручно вмостившись на гілці, роззирнулася.

— Як тут гарно! Тобі пощастило, Бланкі, що ти бачиш це кожного дня. Мій тато теж бачить світ з висоти.

— Твій тато вміє літати?

— Так, — засміялася Марта. — Він же пілот.

Бланкі радів, що дівчинка більше не сумує, згадуючи про відрядження тата.

До самісінького вечора друзі гралися в гаю. Вони були по-справжньому щасливі.

Після вечері Марта пішла купатися. Бланкі вперше побачив мильну піну. Він почав літати ванною кімнатою й ловити зубами райдужні бульбашки. А дівчинка весело сміялася, забувши про всі свої негаразди.

Коли Марта лягла до ліжка, Бланкі згорнувся клубочком у неї на подушці. Він навіяв для дівчинки чарівний сон. У ньому Марта літала під хмарами на блискучих крилах.