Бланкі поспішає на допомогу

Розділ 5. Переслідування триває

— Біда! Тривога! — заволав Бланкі, щойно з’явився поруч із Мартою.

— Що трапилося? — схопилася сонна дівчинка.

Перелякана Розалінда заливисто загавкала.

— Тихо-тихо, крихітко! Нас же так миттю знайдуть! — скрикнув Бланкі. — Сюди йде той злісний дядько з величезним псом. Треба швидко бігти!

— Але куди? Ми ж дороги не знаємо.

— Зараз головне — утекти подалі від цього злодія і його Волоханя.

— Як би далеко ми не втекли, вони знайдуть нас по слідах. Я читала в книжці про мисливців, що треба перетнути річку або струмок, щоб збити собаку зі сліду. Бланкі, ти не знаєш, чи є поблизу річка?

Щеня закрутилося на місці в пошуках відповіді, аж раптом злетіло в небо. За хвилину воно повернулося. Показуючи лапою вниз по схилу, Бланкі голосно проказав Марті:

— Ворона сказала, що там є річка. Зовсім неподалік. Біжімо!

Марта підхопила на руки маленьку Розалінду й помчала до річки. Бланкі летів поруч і підказував, куди треба повертати, щоб не заблукати у колючих заростях. Розалінда лише тихенько скавучала й мружила оченята.

А в цей час викрадач пустив Волоханя по сліду друзів. Доберман, пригнувши голову до самої землі, швидко біг лісом. Раптом він зупинився й голосно загарчав, показуючи носом напрямок.

— Вони близько! — зрадів злодій. — Тепер ця дрібнота в нас у кишені! Уперед!

Волохань побіг швидше. Слід був такий чіткий, що собаці не треба було принюхуватися.

Марта швидко втомилася, адже вона не їла з учорашнього дня. Та й поспала дівчинка зовсім трохи. Розалінда притулилася до своєї рятівниці й тремтіла зі страху. Собаки добре відчувають наближення небезпеки. Бланкі теж відчував, що їх наздоганяють.

Раптом між деревами майнув просвіт. А чуйні вушка Бланкі вловили шум води й іще якийсь шум… Жах! Феріґард почув гавкіт Волоханя!

— Швидше до річки! Нас наздоганяють, — закричало щеня.

Злодій зі своїм страшним псом були вже близько. Але, на щастя, поки що не помітили наших друзів.