Бланкі поспішає на допомогу

Розділ 6. Битва з річкою

Марта дуже втомилася. Вона ледве переставляла ноги. Подолавши останню лінію дерев, дівчинка опинилася на березі. Каламутна вода з великою швидкістю мчала камінням.

— Як же ми потрапимо на той бік? — у розпачі застогнала Марта.

— Може, нам не обов’язково туди перебиратися? Досить збити пса зі сліду. Для цього треба про­йти водою нижче за течією й десь сховатися.

— Спробуймо.

Дівчинка ввійшла в холодну воду по коліно. Розалінда заверещала зі страху.

— Тихіше, крихітко, не можна, щоб нас почули. — Марта заспокоювала собачку й пробиралася далі.

Раптом її нога зіскочила зі слизького каменя, й Марта опинилася по пояс у воді. Бурхливий потік підхопив дівчинку як пушинку й поніс униз за течією. Вона тільки й встигла підняти руки з Розаліндою над водою.

— Бланкі, допоможи! — закричала Марта.

Бланкі підлетів і схопив собачку. Він швидко переніс її на інший бік річки й повернувся до подруги. Та відчайдушно борсалася у воді. Бланкі спробував витягнути дівчинку з води, але його сил було недостатньо. У розпачі Бланкі закричав:

— Учитель! Допоможи!

Тієї самої секунди поруч з’явився білосніжний кіт із крилами, що виблискували всіма кольорами веселки. Щоправда, дівчинка не побачила його. Раптом на шляху Марти, ніби нізвідки, виникла велика колода. А кіт, посміхнувшись у пухнасті вуса, тихо розтанув у повітрі.

— Хапай хутчіш! — підказав Бланкі.

Дівчинка схопилася за стовбур. Течія потягнула її до протилежного берега. Незабаром їй удалося схопитися за коріння дерев у самого берега. Марта успішно вибралася з води й без сил упала на землю. Розалінда підбігла до дівчинки. Собачка тремтіла від холоду й тихенько скиглила.

— Швидше заховайтеся за деревами! — почула Марта над самісіньким вухом голос Бланкі.

Озирнувшись, вона побачила, що протилежним берегом біжить Волохань. Зібравши останні сили, Марта підскочила і, схопивши в оберемок Розалінду, у три стрибки здолала каменястий пляж. Опинившись під захистом густих кущів, дівчинка впала на траву. Розалінда причаїлася поруч. Бланкі стежив, щоб собачка не галасувала.

Волохань зі своїм злісним господарем пробігли повз. На щастя, вони не помітили ані дівчинку, ані Розалінду. Нарешті друзі опинилися в безпеці.

Однак пригоди ще не закінчилися. Адже Марті потрібно було повернутися додому.