Час Змін. Свобода

15. Інтерв’ю з Богданом. День 3

09:27. Промінь світла проник крізь фіранку і розмістився на обличчі Олександра, це і розбудило його. Як виявилось, вже в будинку нікого не було. Маринка метушилася в літній кухні, щось готувала. Андрій спілкувався біля воріт з якоюсь молодою дівчиною років двадцяти і показував рукою то в один, то в інший бік.

Зібравшись, Олександр вийшов з будинку і привітався з господарем:

– Доброго ранку, Андрій.

– Доброго. Довго ж Ви спите,– з посмішкою промовив Андрій.

– Ну вчора день був насичений, та і не звик я прокидатись рано, слава Богу робота цього рідко потребує.

– Пусте. Марина вже майже зробила нам сніданок, я сподіваюсь, ви любите налисники з черешнею?

– Не відмовився б.

– Це добре, зараз поснідаємо і я відвезу Вас до Богдана.

Після сніданку Андрій відвіз журналіста до будівлі “Сігма Програми”, в якій і працював Богдан.

– Дуже дякую за витрачений на мене день.

– Та будь-ласка. Сподіваюсь, стаття у Вас вийде чудова.

– З таким матеріалом звісно. – З натхненням відповів журналіст. – Я не запитав найголовнішого, ким Ви працюєте?

– Вчителем історії в школі і паралельно мером Свободи.

– А хіба так можна? – здивувався Олександр.

– Звісно. Головне встигати все.

– І як у Вас з цим, виходить?

– Так, Свобода цивілізоване селище і доволі добре автоматизоване. До обіду я працюю вчителем, після обіду розгрібаю важливі питання селища. До того ж, в мене є два дублери, які мають ті ж самі повноваження, що і я, крім підпису документів.

– Навіщо аж два?

– Одного обирає населення, інший – це студент, який обирається за навчаним рейтингом. Така ж система і в компанії: одного дублера обирають спонсори компанії, іншим обирається студент по рейтингу. Хто краще справляється, той потім і стане мером.

– Як обирається кращий?

– Обидва кандидати готуються по спеціальній програмі, перевіряються на вірність ідеології. Кандидат повинен не просто справлятись зі своїми обов'язками, а і генерувати успішні ідеї, швидко вирішувати поставлені проблеми, однаково піклуватися про всіх мешканців Свободи.

– Їм за це платять?

– Лише символічну суму в розмірі 300 визначених одиниць, так само як і мені. Основний дохід повинен бути від основної роботи.

– Виходить три мери Свободі обходиться майже в два рази менше за мінімальну заробітну плату.

– Виходить так. У нас бути мером означає робити свій вклад в суспільство, а не наживатись на суспільстві.

– Дуже дякую за корисну інформацію. До зустрічі.

– До зустрічі. Сьогодні у Вас має бути цікавий день, Богдан доволі живий співрозмовник.

10:00. Біля входу у будівлю вже стояв Богдан, одягнений не по штрихкоду. Склалося враження, ніби він щойно не з солідної компанії вийшов, а з якогось пабу.

– Доброго ранку, Олександре, ви якраз по графіку, – почав Богдан.

– Доброго ранку. Як у Вас справи?

– Добре, сподіваюсь у Вас так само, – Богдан підморгнув і повів журналіста в будівлю.

Зсередини будівля не відрізнялась майже нічим від більшості ІТ-компаній України: підлоги, покриті лінолеумом, великі кімнати, де стояли великі столи, кожний з яких містив по чотири працівники, які розділялися перегородками, пофарбовані рівні стіни в світлі кольори, кондиціонери... Загалом нічого відмінного не виявилось, навіть ніяких плакатів не було на стінах.

Тут працювали не лише програмісти, тут були також перекладачі, люди, які створювали відео курси й інші професії, яким для роботи потрібний був офіс з тишею та комп’ютером. Багато в компанії працювало студентів, яким потрібно було пройти практику, або ж просто набратись досвіду.

Офіс Богдана знаходився на п’ятому поверсі, являв собою простору кімнату з робочим столом та двома кріслами для гостей та для Богдана. По кутках стояли великі вазони з квітами, позаду крісла Богдана було велике вікно, яке охоплювало центр села та річку Чорний Ташлик. На протилежній стіні висів прапор України та велика сімейна фотографія, на якій крім Богдана була його дружина, рудоволоса жіночка на ім’я Іринка, та двоє діток (рудоволосій дівчинці було десь два роки, хлопчик був трішки старшим і мав темний колір волосся). Стіна, яка знаходилась напроти вхідних дверей являла собою велику полицю, яка містила безліч книг.

Почалось інтерв’ю.