Чорний іній

59

Він перечепився об телефонний дріт і ледь не впав. Мить подумав, видобув кинджал і розітнув жорсткі від морозу дроти. Потому сховав кинджал і помчав далі.

У тому, що противник піде второваним санним шляхом, Байда не сумнівався. Отже, їм доведеться робити «довгий» поворот. Він же обрав найкоротший напрямок, де стрімко, небезпечно, але в нього іншого немає.

З північного сходу повільно наповзала зловісна біла маса, що навіть на око здавалася страхітливо щільною. Вона поглинула небо, скелі й тепер поглинала дрібні гребінці і сам льодовик. Байда відчув, що його несамохіть починає тіпати. Хмара найдрібніших невагомих снігових кристаликів, завислих у повітрі, скидалася на розлите молоко. Туман — не туман, снігопад — не снігопад... Казна-що! Імла. Справді, біла імла, точніше не скажеш. Самому Байді не доводилося переживати це моторошне явище, але він чув розповіді Гаральда, пам'ятав інструкції Щерба і знав, чим загрожує ця клята пастка, — повною втратою орієнтації та смертю. Тому не став гаяти часу, видобув усі бухти, що були в нього, свої й Валєєва, і почав зв'язувати мотузи.

Він квапився, бо от-от мали з'явитися ті, кого йому будь-що треба було перехопити. Він вибрав місце навпроти станції так, щоб віддалятися від неї не більше як на сотню кроків, інакше мотузки не вистачить. Встромив льодоруб і прив'язав мотуз. Другий кінець намотав на долоню й перевалив на той бік, розтягнувши мотуз упоперек шляху. «Тепер добре, навіть у цьому білому лайні мимо не проскочу, принаймні, піду по колу і не промахнуся. Та й німці неодмінно наштовхнуться, на лижах не перелетиш. Головне, обв'язатися і тримати з натягом».

Він не боявся, що його помітять, — туман і поземок надійно приховували Байду, метеостанція ледве вгадувалася в сніговій веремії, що кожної миті посилювалася.

Поминути його мотуз німці ніяк не могли. Він натягнув його метрів за двадцять од виходу з крижаного жолоба, що ним стелився санний шлях. Якщо вони стануть на нього, — а глибина жолоба була десь метрів із півтора, — то ніяка імла не зіб'є їх зі шляху — стінки жолоба не дадуть. «Головне — якнайшвидше опинитися біля них. Можна відразу вздовж мотуза чергою вдарити, але це ризиковано — можна не влучити, а вони у відповідь зчинять стрілянину навсібіч, сам кулю можу впіймати. А мені помилятися не можна...»