Присвята

Ти чудово знаєш, як воно завжди буває. Береш книгу, гортаєш до присвяти і знову читаєш, що автор присвятив її іншим людям — не тобі.

Та не цього разу.

За те, що ми ще маємо зустрітися/знайомі лише нашвидку/шаленіємо одне від одного/не спілкувалися але надто довго/якимось чином споріднені/ніколи не побачимося, та попри це вірю, що завжди згадуватимемо одне одного з приязню...

Ця книга тобі.

Ти знаєш, із якими побажаннями — і, певно, здогадуєшся, за що.

Примітка:автор також хоче скористатися нагодою, аби шанобливо скинути капелюха перед привидами Зори Ніл Гертсон, Торна Сміта, П. Ґ. Вудгауза та Фредеріка «Текса» Ейвері.

Загрузка...