Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Передмова. Вацлав Гавел

Я отримав можливість прочитати книгу Томаша Седлачека ще до її видання — й одразу ж зрозумів, що йдеться про неординарний погляд на наукову дисципліну, яку — за панівним стереотипним переконанням більшості — вважають сухою. Однак книга мене захопила, тому дуже вже кортіло дізнатися, чи зацікавить вона й інших читачів. І, на повне здивування автора й видавця, вона відразу ж викликала такий інтерес, що вже за кілька тижнів стала в Чеській Республіці бестселером, про який говорили й фахівці, і широкий загал читачів. За збігом обставин, на той час Томаш Седлачек був членом Національної економічної ради при чеському уряді. Ця інституція своєю поведінкою та орієнтацією на довгострокові цілі разюче контрастувала із розсвареним політичним бомондом, який зазвичай здатен думати щонайбільше про наступні вибори.

Замість самовпевнених і самоцентричних відповідей автор смиренно ставить основні запитання: що таке економіка, у чому полягає її значення, звідки походить ця нова релігія, як він її часто називає, які в неї можливості, обмеження та де проходять її кордони, якщо такі взагалі є. Чому ми настільки залежні від безперервного зростання, зростання і зростання, зростання, зростання, звідки взялися уявлення про прогрес і куди він нас веде, чому так багато економічних дебатів супроводжуються одержимістю і фанатизмом? Усі ці питання час від часу турбують кожну тямущу людину, проте лиш зрідка можна дочекатися відповідей на них від самих економістів.

Більшість наших політичних партій поводяться вузько матеріалістично, коли в своїх програмах ставлять на перше місце економіку та фінанси, і лише десь наприкінці, як доліпок чи пожертву для кількох божевільних, можна знайти культуру. Байдуже — праві це сили чи ліві — більшість з них цим самим, свідомо чи несвідомо, приймають та поширюють марксистську тезу про економічну базу й духовну надбудову.

Можливо, все це пов’язано з тим, що економіку як наукову дисципліну часто замінюють звичайнісінькою бухгалтерією. Але яка ж це бухгалтерія, якщо багато що з того, що співтворить наше життя, дуже складно підрахувати або й зовсім неможливо? Я от думаю, що б робив такий собі економіст-бухгалтер, якби отримав завдання оптимізувати роботу симфонічного оркестру. Спершу він би прибрав усі паузи з концерту Бетховена. Вони ж усе одно нікому не потрібні, тільки забирають час, а музикант оркестру не може отримувати зарплату за те, що не грає.

Пошуки автора цієї книги розвінчують стереотипи, намагаються вийти за межі вузької спеціалізації та зруйнувати кордони між науковими дисциплінами. Вилазки за кордони економіки та поєднання її з історією, філософією, психологією чи давніми міфами — це не лише симпатично й свіжо, а й просто необхідно для розуміння світу двадцять першого століття. Разом з цим книга написана легко й доступно, її зрозуміють і неспеціалісти, економіка в ній стає пригодницькою подорожжю та довгими пошуками, у кінці яких ми знайдемо не точну відповідь, а лиш наступні аргументи для глибших роздумів про світ та про роль людини в ньому.

У моїй Адміністрації Президента Томаш Седлачек належав до покоління молодих співробітників, від яких я очікував нового, необтяженого чотирма десятиріччями тоталітарного комуністичного режиму погляду на проблеми сучасного світу. Мені здається, що мої очікування справдилися, і вірю, що ви теж оціните цю книгу.