Не тільки Еліза бачила цієї ночі чудовий сон. Її бабуся теж потрапила в казку. Адже уві сні до неї прийшов Бланкі, на якого вона так чекала.
Бабусі Елізи наснилося, що вона сидить біля відчиненого вікна й милується зірками. Раптом старенька побачила на підвіконні маленьку цяточку, що світилася. Зірочка стала рости й перетворилася на білосніжне цуценя з райдужними крилами.
— Бланкі! — прошепотіла старенька, не вірячи своєму щастю. — Ти все-таки вирішив мене навідати?
— Флері сказала, що ти сумуєш за мною, — з посмішкою промовило щеня.
— Як же добре, що ти був у моєму дитинстві! Тільки зараз я зрозуміла, яке важливе диво в житті дитини. Я завжди пам’ятала про тебе, Бланкі. Усі ці роки…
— Я теж ніколи не забував про тебе, — ласкаво відповіло щеня й підлетіло до бабусі Елізи. — Марто, хочеш політати знову?
Старенька раптом зрозуміла, що перетворилася на маленьку дівчинку. Ту саму дитину, якій колись, багато років тому, допомогло чарівне щеня Бланкі.
— О, Бланкі, звичайно, я хочу політати з тобою!
Друзі вилетіли з віконця і закружляли в прохолодному нічному небі серед хмар.
Уранці бабуся Елізи прокинулася абсолютно щасливою. Вона ніби помолодшала на кілька років. Адже диво повернулося до неї!