Флері рятує прем’єру

Розділ 6. Сіра загроза

А в цей час Еліза поспішила в театр. Дівчинка прибігла до кімнати, де її батьки зазвичай накладали грим перед виступом. Але їх там не було.

— Вони, напевно, на генеральній репетиції, — здогадалася Еліза й поспішила за лаштунки.

Там, біля сцени, зібралися всі актори, які брали участь у виставі. Та її батьків ніде не було. Еліза спробувала запитати про них у костюмерки, але та суворо зашикала на дівчинку.

— Тихо! Вони на сцені. Біжи звідси, не заважай.

Еліза розгубилася. Як же пробратися до тата? Але тут вона побачила групку дітей-танцюристів, які збиралися вийти на сцену. Вони грали ролі іграшок. Дівчинка кинулася в кімнату, де зберігалися костюми. Вона швидко одягла балетну пачку і пуанти — спеціальний одяг і взуття для балерин. Разом з іншими дітьми вона вибігла на сцену і закрутилася в танку.

Еліза поступово наблизилася до тата, який танцював у центрі сцени. Але їй ніяк не вдавалося привернути його увагу до себе. Раптом вона згадала про їхній умовний знак. Ставши просто навпроти батька, Еліза досить голосно двічі сплеснула в долоні й широко розвела руки в боки. Коли вони тренувалися, так вона показувала, що готова виконати підтримку. Цього складного танцювального елементу тато навчив Елізу вже давно.

Тато, звичайно, тут же впізнав Елізу. Він дуже здивувався, але зрозумів, що дочка не випадково з’явилася на сцені. Він непомітно кивнув дочці, показуючи, що все зрозумів. Еліза, красиво зігнувшись, побігла назустріч татові, він легко підхопив дівчинку і закрутив на витягнутих руках над головою.

— Татусю, — зашепотіла Еліза. — Виступ хочуть зірвати щури. Ти мені потрібен!

Тато звик довіряти дочці, тому він жодної секунди не сумнівався, що Еліза говорить правду.

— У нас залишилося дві хвилини, потім я піду зі сцени. Почекай мене за лаштунками, — прошепотів у відповідь тато.

Батько опустив Елізу на підлогу, і вона втекла зі сцени. За кілька хвилин тато вже уважно слухав розповідь доньки.

— Відведи мене в підвал, — коротко мовив він.

Еліза з батьком швидко побігли до підвалу. Коли вони дісталися діри в стіні, з неї якраз виліз Стефан після битви із щурами.

— Потрібно закласти діру, — прокричав Стефан.

Тато Елізи і Стефан, озброївшись лопатами, заповзялися закидати діру уламками цегли.

Раптом з діри висунулася сіра щуряча морда. Потім ще і ще одна.

— Потрібен вогонь! — закричав тато Елізи.

Еліза подумала: «Флері, ти так потрібна нам зараз! Де ж ти?»

Ніби почувши поклик дівчинки, Флері з’явилася перед нею.

— Флері, — радісно вигукнула Еліза. — Нам потрібен вогонь!

Кішка закрутилася в повітрі, й ганчірки, що лежали на підлозі, спалахнули. Тато Елізи підчепив їх лопатою і кинув у діру. Щури з бридким виском зникли в темному провалі.

— Було б краще, якщо б твій тато не знав про мене, — прошепотіла Флері на вушко Елізі.

Нарешті діра була закладена.

— Час нам вибиратися звідси, — тато Елізи взяв за руку маленьку Марі, обійняв за плечі Елізу й повів дітей до виходу.

Нашим сміливцям, мабуть, крім Флері, довелося відразу ж іти вмиватися. Адже вони були забруднені пилом і кіптявою. Стефан повів Марі до мами, а Еліза з батьком вирушили в гримерку.

— Ах, татку, твій костюм зіпсований. Що ж робити? — занепокоїлася Еліза.

— Нічого, люба, у мене є запасний, — заспокоїв дівчинку тато.

Раптом у гримерку влетів червоний від хвилювання директор театру.

— Містере Брун, що відбувається? Театр кипить. Ходять чутки, що театр захоплений щурами! Що нам робити? І що це за дитина ледь не зірвала нам генеральну репетицію? — кричав директор, пильно див­лячись на Елізу.

— Шановний містере Датсон, не хвилюйтеся. Моя дочка Еліза сьогодні врятувала театр. Вона попередила мене про нашестя щурів, і ми зі Стефаном заклали діру в підвалі. Але вам доведеться замурувати її надійніше, щоб ці хвостаті зловмисники не прорвалися.

Директор театру був такий вдячний Елізі за порятунок театру, що дозволив їй брати участь у прем’єрі з іншими дітьми. До того ж вона дуже красиво танцювала. Тому він просто не міг придумати кращої нагороди для сміливої дівчинки.