Флері рятує прем’єру

Розділ 7. Містер Рет і чарівний танець

І ось настав чарівний момент. Люди заповнили залу для глядачів. Артисти були одягнені в прекрасні костюми. Оркестр налаштовував інструменти. Усі з хвилюванням чекали на початок вистави. Але більше за всіх хвилювалася Еліза, адже це був її перший виступ на великій сцені!

— О, Флері, як багато глядачів! — шепотіла Еліза, підглядаючи через завіси за глядацькою залою.

Кішка сиділа у дівчинки на плечі й теж дивилася на людей.

— Ой, здається, я бачу бабусю. Вона ж не знає, що я буду сьогодні танцювати, — засміялася Еліза.

— Вона тебе обов’язково помітить, — нявкнула Флері.

— Як же вона буде здивована!

Раптом світло в залі згасло, і заграла прекрасна музика. Еліза кинулася за лаштунки. Завіса повільно поповзла вгору. На сцену випурхнули прекрасні балерини й закружляли в красивому танці.

— Це так схоже на диво! — здивувалася Флері. — Невже люди теж уміють творити дива?

— Це не зовсім таке ж диво, як твоє, але… Це диво театру, — засміялася Еліза.

Нарешті, настав момент, коли Еліза вийшла на сцену. Флері дивилася на неї і радісно посміхалася. Дівчинка в яскравому костюмі була схожа на квітку.

Раптом діти, які танцювали поруч з Елізою на сцені, заверещали й кинулися врозтіч. А на сцені з’явився величезний сірий пацюк. Еліза одразу впізнала гидкого містера Рета. Мабуть, навіть утративши своє військо, він вирішив усе-таки зіпсувати виставу.

Глядачі завмерли, боячись за маленьких артистів. Директор театру мало не плакав за лаштунками через зірвану виставу.

Але тут сталося диво. Глядачі та артисти балету побачили, як маленька балерина сміливо вийшла вперед. Це була Еліза! Плавним рухом руки вона поманила невидиму Флері. Кішечка здогадалася, що хоче зробити Еліза, і поспішила на допомогу.

Усі завмерли в жаху. Але Еліза не злякалася. Дівчинка закрутилася назустріч сірому чудовиську, а в її високо піднятій руці раптом засяяло яскраве світло. Люди зашепотіли, не розуміючи, що це так яскраво горить у руці маленької балерини. А Еліза підбігла до містера Рета й направила на нього це загадкове бузкове світло.

Ніхто не бачив, що Флері летіла над розкритою долонею дівчинки. Але це була саме вона. Її чарівне світло лякало старого злого щура. Засліплене сяйвом чудовисько позадкувало. На мить світло стало нестерпно яскравим. Коли ж воно згасло, усі побачили, що грізний щур зник. Замість нього перед Елізою скорчилася маленька лиса миша. Вона зі страхом запищала і кинулася зі сцени, а за лаштунками на неї вже чекали актори. Вони зловили противну тварину в мішок, і виставу було врятовано.

Еліза підняла руки з кулею, що світилася, над головою і протанцювала через усю сцену. Пролунали урочисті звуки останнього акорду, і сцена зникла за завісою.

Флері відразу ж перестала світитися. А актори оточили Елізу, вітаючи дівчинку з успіхом. Раптом Еліза відчула, що хтось піднімає її над сценою. Це був її тато. Він посадив дівчинку на плече, і завіса знову піднялася. Поруч стояла мама Елізи і тримала доньку за руку. Усі були дуже щасливі. Артисти вийшли на уклін до глядачів. Люди захоплено аплодували. Еліза знайшла очима бабусю. Старенька плакала від щастя.

А маленька Еліза теж була щаслива. Адже її мрія втілилася в життя найнеймовірнішим чином. Їй вдалося не тільки врятувати маленьку Марі й виставу, а й виступити разом із батьками на сцені!

Наступного дня у всіх газетах з’явилися статті про таємничу подію в театрі. Директор театру заявив, що все було приготовано спеціально. І щур, і дівчинка з ліхтариком.

— Ми хотіли показати, що добро завжди перемагає зло! — урочисто говорив містер Датсон репортерам.