Флері рятує прем’єру

Розділ 3. Чарівна подорож

— Як же ми доберемося до театру? — схвильовано запитала Еліза. — Ми можемо поїхати на автобусі, але… Тобі можна з’являтися перед людьми?

— Ніхто не бачить мене, поки я сама цього не захочу, — фиркнула Флері. — Думаю, без чарівництва нам все ж таки не обійтися. На щастя, дива у мене відмінно виходять.

— Невже ти можеш просто з’явитися зі мною в театрі?

— З’явитися? Я-то можу, але тебе перенести не зможу, адже для цього тобі доведеться зникнути. А це навіть для мене неможливо. Хоча… — Флері примружила свої прекрасні зелені очі й уважно подивилася на Елізу. — Якщо ти не боїшся висоти, то я могла б перенести тебе в театр на спині.

Еліза дуже здивувалася цій пропозиції.

— Ти ж така маленька. Як же ти зможеш мене підняти?

— Це не я маленька, а ти завелика. Але якщо тебе зменшити…

— Ой, Флері, а може, краще на автобусі? Тоді ми могли б попросити бабусю допомогти…

— Тоді ми можемо не встигнути.

— Добре, спробуймо! — погодилася дівчинка. — Обіцяю, що не буду боятися!

— Я ще ніколи не зменшувала дівчаток. Але я спробую, якщо ти така смілива. Дивись мені прямісінько в очі й не відвертайся.

Еліза зосередилася на зелених очах Флері. Спочатку нічого не відбувалося, але раптом дівчинка помітила, що кішка почала рости. Вона стала такою ж великою, як конячка, на якій колись каталася Еліза. Раптом Флері моргнула й засміялася.

— Здається, усе вийшло. Як гадаєш?

Еліза подивилася навколо й нічого не впізнала. Усе стало таким величезним і навіть трохи страшним.

— Ой! А мені здалося, що це ти ростеш, Флері.

— Ну що, полетіли?

— Флері, а що подумає бабуся? Я ж її не попередила, — занепокоїлася дівчинка.

— Ми можемо не встигнути. Тобі доведеться зателефонувати їй.

Еліза вийняла телефон, що зменшився разом з нею, і швидко набрала номер бабусі.

— Бабусю! — закричала дівчинка в слухавку. — Мені терміново потрібно в театр. Треба рятувати прем’єру! Ти тільки не хвилюйся. Я подзвоню тобі з театру.

— Будь обережна, — тільки й встигла промовити схвильована бабуся.

Еліза сховала телефон і сказала Флері:

— Тепер можемо летіти.

— Залазь до мене на спинку. Тільки крила не зімни!

Еліза забралася на спину Флері й міцно вхопилася за її пухнасту шерсть. Райдужні крила повільно розвернулися, і дівчинка засміялася, дивлячись на мільйони сонячних зайчиків, які спалахнули навколо.

— Флері, яка ж ти гарна! — захоплено промовила Еліза.

— Тримайся міцніше, — промурчала чарівна кішечка.

Флері пружно відштовхнулася лапками від землі і злетіла. Зробивши коло над парком, щоб Еліза трохи звикла до висоти, кішка піднялася високо в небо.

— А-а-а! — закричала Еліза. — Неперевершено! Флері, я лечу-у-у!

— Ох і налякала ти мене! Я вже було подумала, що ти падаєш, — засміялася кішка.

Еліза дивилася на будинки і дерева, що проносилися внизу. Усе здавалося таким маленьким, ніби це було іграшкове місто.

— Флері, а як же ми знайдемо дорогу до театру? Я ж ніколи туди не літала, а тільки їздила по землі… — раптом злякалася Еліза.

— У цьому нам теж допоможуть дива. Веселка веде нас. Дивись, — кішечка вказала лапкою кудись уперед.

Тільки тут Еліза помітила смугу, яка світилася в небі й уздовж якої летіла Флері.

— Думаю, нам потрібно поквапитися, — прокричала кішка. — Тримайся!

Еліза щосили вчепилася в бузкову шерсть. Флері притиснула вушка й полетіла з такою швидкістю, що все навколо злилося в суцільну кольорову пляму.

Невдовзі політ сповільнився, і Флері приземлилася на якийсь сірий дах.

— Ну що ж — ми на місці. Тепер потрібно тихенько пробратися в театр і сховатися.

— Невже ми в театрі?

— Ми радше на ньому, — засміялася Флері. — Тепер я поверну тобі твій розмір. А то в такому вигляді ти довго будеш пробиратися в підвал. Та й із щурами краще боротися, коли ти великий!

Елізі знову довелося подивитися в очі Флері. За хвилину дівчинка відчула, що виросла.

— Як же здивуються мама і тато, коли побачать мене! — прошепотіла Еліза.

— Іди за мною, нам потрібно спуститися з даху, — покликала Флері дівчинку до маленьких дверцят.

Еліза з кішечкою потрапили на горище. Тут було темно й порошно. Зі стелі звисали шматки павутини.

Раптом дівчинка почула, як рипнули двері, що вели з горища вниз. Еліза і Флері перезирнулися. Дівчинка причаїлася за якимись ящиками. Кішка присіла їй на плече.