Кладовище домашніх тварин

Епілог

Того дня поліція приїхала пізно ввечері. Вони поставили кілька запитань, але не озвучили жодних підозр. Попіл був все ще гарячим; його досі ніхто не розгріб. Він відповів на запитання. Копи, здається, були задоволені. Вони говорили надворі, тож не дивно, що він був у капелюсі. Так було краще. Якби вони побачили його сиве волосся, питань би побільшало. А це могло б мати погані наслідки. Він надягнув свої садові рукавички, і так теж було краще. Руки в нього були збиті в кров.

У ту ніч він допізна розкладав пасьянс.

Він якраз заново викладав карти на стіл, коли почув, що задні двері відчинилися.

«Те, що ти купив, — твоє, і рано чи пізно воно повернеться до тебе», — подумав Луїс Крід.

Він не озирався, а просто дивився на карти, поки повільні, шарудливі кроки наближалися. Він бачив перед собою винову кралю. Накрив карту рукою.

Кроки стихли прямо у нього за спиною.

Тиша.

Холодна рука опустилася на Луїсове плече. Голос Рейчел був шорстким, повним мертвої землі.

— Коханий, — промовила вона.

Лютий 1979 — грудень 1982