Код да Вінчі (Kod da Vіnchі)

Розділ 79

Лейтенант Колле взяв собі з холодильника банку пер’є і повернувся до вітальні. Замість того, щоб полетіти з Фашем до Лондона, де тепер розгорталися події, він залишився наглядати за експертами науково-технічного відділу, що розсіялися по Шато Віллет.

Усе, що виявили до цього часу, зовсім не прояснювало становища: одна-єдина куля в підлозі, аркуш паперу з кількома символами і словами «лезо» та «чаша», закривавлений пасок із шипами. На думку експертів, останній свідчив, що тут замішана консервативна католицька організація «Опус Деї», яка недавно потрапила в поле уваги громадськості: в одній телепрограмі розповіли про її агресивні методи вербування нових членів у Парижі.

Колле зітхнув. Сам дідько не складе цього всього докупи.

Колле пройшов розкішним коридором до величезного кабінету, де один експерт шукав відбитки пальців. Це був доволі огрядний чоловік у підтяжках.

— Знайшли щось? — поцікавився Колле, заходячи до кабінету.

Експерт заперечно похитав головою.

— Нічого нового. Безліч відбитків, таких самих, як і в решті будинку.

— А на паскові-волосяниці були якісь відбитки?

— З ними працює Інтерпол. Я переслав їм усе, що ми знайшли.

Колле показав на два запечатаних пакети на столі.

— А це що?

Чоловік знизав плечима.

— Звичка. Я збираю все, що видається мені дивним.

Колле підійшов ближче. «Дивним?»

— Цей британець — дивак, — сказав експерт. — Подивіться на це. — Він порився в пакеті і витягнув фотокартку.

На ній був головний вхід до якогось готичного собору — традиційна заглиблена в стіну арка із рядом ребер, що поступово звужуються до невеличких дверей.

Колле уважно подивився на знімок.

— І що тут дивного?

— Подивіться з іншого боку.

На зворотному боці англійською мовою було написано, що довгастий неф собору символізує утробу жінки, і це перегукується з поганською традицією. Справді, дивно. Однак ще більше Колле вразило те, як автор тлумачив вхід до собору.

— Стривайте! На його думку, вхід до собору символізує жіночу…

Експерт кивнув.

— Губи, що поступово звужуються, і гарненький клітор-п’ятилисник над входом. — Він зітхнув. — Мені аж захотілося до церкви.

Колле взяв другий пакет. Крізь пластик він побачив великий глянцевий фотознімок якогось давнього документа. Згори було написано:

«Les Dossier Secret — Number 4° lm1 249»

— Що це? — поцікавився Колле.

— Поняття не маю. Але такі знімки розкидані тут усюди, тож я й прихопив один.

Колле прочитав далі.

ПРІОРАТ СІОНУ — НАСТОЯТЕЛІ/ВЕЛИКІ МАГІСТРИ

Жан де Ґізор — 1188—1220

Марі де Сен-Клер — 1220—1266

Ґійом де Ґізор — 1266—1307

Едуард де Бар — 1307—1336

Жан де Бар — 1336—1351

Жан де Сен-Клер — 1351—1366

Бланка д’Евре — 1366—1398

Ніколя Фланель — 1398—1418

Рене д’Анжу — 1418—1480

Йоланда де Бар — 1480—1483

Сандро Боттічеллі — 1483—1510

Леонардо да Вінчі — 1510—1519

Коннетабль де Бурбон — 1519—1527

Фердинанд де Ґонзак — 1527—1575

Луї де Невер — 1575—1595

Роберт Фладд — 1595—1637

Дж. Валентин Андреа — 1637—1654

Роберт Бойль — 1654—1691

Ісаак Ньютон — 1691—1727

Чарльз Редкліф — 1727—1746

Шарль де Лорен — 1746—1780

Максиміліан де Лорен — 1780—1801

Шарль Нодьє — 1801—1844

Віктор Гюґо — 1844—1885

Клод Дебюссі — 1885—1918

Жан Кокто — 1918—1963

— Пріорат Сіону? — здивувався Колле.

— Лейтенанте! — До кімнати заглянув один з агентів. — Хтось терміново хоче розмовляти з капітаном Фашем, але з управління не можуть йому додзвонитися. Може, ви поговорите?

Колле повернувся до кухні і взяв телефон.

Це був Андре Берне.

Навіть вишукана мова банкіра не могла приховати напруження в його голосі.

— Капітан Фаш начебто обіцяв мені зателефонувати, але досі цього не зробив.

— Капітан дуже зайнятий, — відповів Колле. — Чи можу я вам чимось допомогти?

— Мене пообіцяли інформувати про розвиток подій.

Якоїсь миті Колле здалося, що він уже чув цей голос, але він не міг згадати, де саме.

— Месьє Берне, зараз я очолюю розслідування в Парижі. Мене звати лейтенант Колле.

Настала довга пауза.

— Лейтенанте, мені дзвонять по іншому телефону. Вибачте, будь ласка. Я передзвоню пізніше. — І він поклав слухавку.

Кілька секунд Колле стояв із слухавкою в руках. Тоді у нього сяйнула думка: «Не даремно цей голос видався мені знайомим! — йому аж подих перехопило. — Водій броньовика. Із фальшивим “Ролексом”».

Тепер Колле зрозумів, чому банкір так поспішно закінчив розмову. Берне запам’ятав прізвище поліцейського, якому так нахабно набрехав кілька годин тому — лейтенант Колле.

Колле замислився: які наслідки матиме такий несподіваний поворот подій? Берне теж замішаний. Інтуїція підказувала, що треба телефонувати Фашеві. У глибині душі Колле відчував, що цей щасливий випадок допоможе йому сьогодні реабілітуватися.

Він негайно подзвонив до Інтерполу і зажадав усієї можливої інформації про Депозитарний банк Цюриха та його керівника Андре Берне.