1 …Чулков — Чулков М. Д. (1743(44)—1792) — російський етнограф другої половини XVIII століття, автор «Словаря русских суеверий» (с. 5).
2Імена Калайдовича, Сахарова, ГІ, Киреєвського, Снєгирьова… — російські етнографи першої половини XIX століття (с. 5).
3 На думку Макса Мюллера… — Мюллер Макс (1823–1900) — сходознавець, фахівець із загального мовознавства, індології, міфології (с. 8).
4…етнографічні відмінності між ними за найдавніших часів, на думку вчених, були зовсім незначні. — Однак ще Нестор-літопи-сець, описуючи слов’янські племена, вказував на суттєві розбіжності у побуті, звичаях та віруваннях, що підтверджують й археологічні знахідки (с. 13).
5…проникають потім до Ставропольської губернії, навіть за Волгу і в Сибір. — Таке тенденційне твердження спирається на розповсюджену в шовіністичних колах російських вчених теорію Михайла Погодіна. Згідно з нею українці, що населяють нині Подніпров’я, прийшли сюди після навали Батия з-під Карпатських гір і заселили спустошені татарами місця. Теорія всіляко підтримувалася самодержавством. Археологічні знахідки і писемні джерела засвідчують неперервність розвитку населення Середнього Подніпров’я до і після Батия (с. 14).
6…міфологічному процесі духовного життя народу. — Міф
— розповідь про богів, духів, божественних героїв тощо у первісному суспільстві. Міф у ті епохи — це спосіб пізнання світу (с. 14).
7…вірш «Про Голубину книгу». — «Голубина книга» — твір давньоруської літератури, в якому описано світобудову та походження життя. Є двадцять варіантів книги (с. 15).
8…як із Візантії, так і з Болгарії перейшло до нас чимало апокрифів… — Апокрифи — твори релігійного спрямування, ідо не увійшли до біблійного канону (с. 21).
9 Ревне збирання давніх легенд почалося в іудеїв особливо після полону Вавілонського. — Південна частина єврейської держави близько 600 року до н. е. була захоплена Вавілонським царством. Населення забрали в рабство до Вавілона. Лише близько 536 року до н. е. іудеї повернулися на батьківщину (с. 21).
10…у творах Йосифа Флавія. — Флавій Йосиф — іудейський філософ І століття н. е., автор «Іудейських старожитностей» — одного із свідчень про життя і воскресіння Ісуса Христа (с. 22).
11 …до творів Філона… — Філон Олександрійський (бл. 25 року до и. е. — бл. 50 року н. е.) — іудейський філософ, автор теорії містичного екстазу, в якій ідеї грецького філософа Платона поєднані з іудейськими віруваннями (с. 22).
12…християнські екзегети… — Екзегети [< грец. — той, хто пояснює] — богослови-тлумачі біблійних текстів (с. 23).
13 Як галузь маніхейства богомили, подібно до маніхеїв, прийняли близьке до давньоперського релігійного дуалізму вчення про два начала світу… — Маніхейство — релігійне вчення, засноване в З ст. Мані, який проповідував у Персії, Сирії, Азії, Індії. За уявленнями Мані, світ має два начала — божественне і диявольське, які перебувають у постійній боротьбі. Як і світ, роздвоєна людська душа. Зло у світі незнищенне, однак його можна зменшити суворим аскетизмом (утриманням від м’яса, цілковитою безшлюбністю і т. ін.). Мані вважав Христа псевдовчителем, а єдиним пророком і Божим посланцем — себе.
Богомили — християнська секта Середньовіччя. Богомили сповідували маніхейство (с. 24).
14…у травневій Четьї-Мінеї XII століття… — «Четьї-Мінеї» [ «читання щомісячні»] — книги помісячних церковних читань, це збірники житій святих, укладені відповідно до днів вшанування церквою пам’яті кожного святого (с. 31).
^ …Мефодія Патарського… — Мефодій Олімпійський (пом. 312 р.) — візантійський теолог і філософ (с. 35).
16Василія Великого… — Василій Кесарійський (бл. 330–379) — визначний церковний діяч, митрополит Кападокії, єпископ, екзарх понтійський. Йому належить широковідома формула: Бог недоступний для пізнання по суті, але повідомляє про себе в своїх діях (тобто наш розум не може наблизитися до Бога, а відтак він сам наближається до нашого розуму) (с. 35).
17…Григорія Богослова… — Григорій Назианзін (329(30)—390)
— візантійський письменник і церковний діяч, проповідник і апологет християнства (с. 35).
18…1.ана Злотоуста… — Іван Злотоуст (бл. 350–407) — константинопольський єпископ, візантійський письменник і церковний проповідник, автор близько тисячі проповідей. Прізвище Златоуст закріпилося за ним з VI століття. З цього ж часу його твори були перекладені латинською, коптською, вірменською, а нині — майже всіма європейськими мовами. «Златоусты» і «Зла-тоструи» Івана Злотоуста — збірники проповідей, поширені на території Київської Русі та на Балканах (с. 35).
19…1.ану Дамаскину… — Дамаскин Іван — візантійський філо-соф-теолог VIII століття (с. 36).
20… Феодора Студита… — Феодор Читець — візантійський історик V–VI століть, автор «Тричастинної історії» — своєрідної енциклопедії раннього Середньовіччя (с. 38).
21 …Епіфанія Кіпрського… — Кіпрський Епіфаній — візантійський письменник і теолог IV століття, автор відомого твору «Па-нарікон», спрямованого проти єретиків. Йому ж приписують й авторство «Фізіолога» — популярної у середньовічній Візантії та інших державах праці з природничої історії (с. 38).
22…Андрія Крітського… — Критський Андрій (бл. 660–740) — візантійський письменник. Автор «Великого канону», який увійшов у православну культову практику на період Великого посту (с. 38).
23 …Хроніки Івана Малали та Георгія Амартола. — Іван Малала (бл. 491 — бл. 578 рр.) — візантійський історик, автор «Хронографії» — твору, в якому викладена світова історія від біблійних часів до 563 року. «Хронографія» описує міфологію Стародавньої Греції та історію країн Сходу, античних держав, елліністичного світу, Візантії.
Георгій Амартол — візантійський історик другої половини IX століття. Його хроніка була широко розповсюджена в давнину у Європі, в тому числі і на території Давньої Русі (с. 39).
24…Сиф… — Сиф — третій син Адама і Єви (с. 39).
25 …Німврод… — Німврод — онук Хама, правнук Ноя, один з видатних вождів, засновник Вавілону та Ніневії. Жив між 2400 і 2000 роками до н. е. (с. 39).
26 …про майбутні події до останніх насів світу — по сьомій тисячі літ од створення його. — Є два типи християнського літочислення. До 1699 року в Росії користувалися літочисленням «від сотворіння світу». З першого січня 1700 року Петро І, увів відлік років од Різдва Христового (P. X.). Різниця між першим і другим літочисленням становить 5508 років (с. 40).
27 …Александра Великого… — Александр Македонський (356–323 до н. е.) — цар Македонії з 336 до н. е., видатний полководець і державний діяч (с. 40).
28 …Александр помістив нечисті народи Гога і Магога… — В Книзі буття Магог згадується як син Яфета, тобто онук Ноя. Разом з братами заснував так звані північні царства. У Книзі Ієзекіїля під цими іменами виступають, ймовірно, скіфські племена під час їхнього вторгнення до Малої Азії. Святий Іоан згадує Гога і Магога як прислужників Сатани, які вестимуть війну з людьми (с. 40).
29 …зішестя на землю Єноха та Ілії… — Єнох та Ілля — божі люди, живими перенесені на небо. Ілля потрапив туди в 3200 році від сотворіння світу, а Єнох народився в 622 році від сотворіння світу й прожив на землі 365 років (с. 40).
30 …вміщалась у Кормчих і деяких інших книгах… — «Кормчая» — найранішне зведення церковних законів та регламентацій, що з’явилося на Русі разом із введенням християнства (с. 42).
31 …Посланням Авгаря до Ісуса Христа… — Йдеться про листи Авгаруса — один з новозавітних апокрифів, в якому сказано, що Авгарус, цар Едеси, просить Ісуса Христа зцілити його від недуг (с. 43).
32Б основу їх, без сумніву, покладено загальноарійський міф… — Арії (арійці) — індоєвропейські племена. Скотарські племена аріїв у першій половині III тис. до н. е. вирушили на схід і північ, досягнувши у II тис. до н. е. території Північного Причорномор’я, Приазов’я та північно-західної частини Індії. їх культура і писемність справили неабиякий вплив на місцеві племена. Міфологія аріїв зафіксована у «Рігведі» — збірнику релігійних гімнів та сакральних текстів (1028 гімнів у 10 частинах) (с. 49).
33 …космогонічне вчення гностико-богомильської єресі… — Гностицизм [< грец. — знання] — релігійне учення 1–5 ст., яке виникло на сході Римської імперії. Для гностицизму характерне протиставлення духовного і плотського, переконання в одвічному існуванні Всесвіту. Гностики поєднали грецьку філософію з міфологією Близького Сходу та античних країн (с. 51).
34 У Палеї говориться, що Бог створив людину в землі Мадіамській… — Земля Мадіамська— територія між Середземним і Червоним морями (с. 68).
35…нд всіх чотирьох кутах майбутньої хати викопують невеликі ямки… Давні уявлення про просторову будову світу підтверджують археологічні знахідки. Слов’яни орієнтували свої житла кутками або сторонами в чотирьох напрямах (с. 140).
36Лангобарди під час війни з усипетами… — Лангобарди — германські племена. В 568 році вторглися до Італії і утворили там ранньофеодальне королівство. У 774 році його підкорив Карл Великий. Назва племені перейшла на назву території — Ломбардія (с. 148).
37…при народженні дитини намагаються сплющити їй тім’я і загострити його. — Археологи зафіксували цей звичай у готів (перші століття нової ери), в похованнях яких знайдено черепи з надмірно витягнутими верхніми частинами — наслідки спеціальної деформації (с. 152).
38…подібним до єгипетського иіакалоголового Анубіса, слуги Го-роса, сина Озірісова. — Анубіс — давньоєгипетське божество, яке супроводжувало померлих до потойбічного світу. Зображався з головою шакала і тулубом людини. Гор — бог сонця у Давньому Єгипті. Його зображали з головою сокола. Озіріс — у давніх єгиптян — бог помираючої та воскресаючої природи, батько Гора, покровитель мертвих (с. 154).
39Культ П’ятниці… — Пов’язаний з християнським культом Параскеви, яка поєднала у собі риси давнього слов’янського божества — Мокоші, богині—покровительки врожаю та достатку (с. 206).
40…що знали багато небес… — Уявлення древніх про горизонтальну і вертикальну будову Всесвіту були складні. Наприклад, у «Рігведі» йдеться про дев’ятичленну вертикальну будову світу (с. 218).
41А от Іоаникій Галятовський… — Галятовський Іоаникій (бл. 1620–1688) — український письменник, філософ і теолог, церковний діяч, ректор Києво-Могилянської академії, автор «Ключа разумения» та підручника з риторики «Наука албо способ зложения казання», інших творів (с. 218).