Многії літа. Благії літа

Камінь, що котиться, мохом не поростає

Не нарікай на нужду, нещастя і невдачі. Це твої найкращі вчителі. Я помічав, що в таборах, де було голодно і холодно, люди чулися дуже здоровими і міцними духом.

Будьте — як вода. Нема перепон — вона тече. Гребля — вона зупинилася. Прорвалася гребля — знову потече. У круглому посуді вона кругла, у чотиригранному -чотиригранна. Тому вона й найсильніша. І дерево живе доти, доки гнеться. Будь і ти гнучким і м’яким. І тілом, і душею.

Приймай усе, що випадає тобі на долю, як хворі приймають ліки. Уздоровлення тіла — ось смисл цих ліків. Приймай смиренно все, що з тобою стається, навіть найгірше, бо смисл гірких прикростей є духовне здоров’я і цілісність життя.

Не бійся смертного часу. Це ж тільки поклик від земної юдолі. І ти завжди мусиш бути готовий віддати Богу те, що від нього одержав.

Більше крутися. Камінь, що котиться, мохом не поростає. Клопоти нас тримають на землі. Не ухиляйся від них, але й не дай їм панувати над тобою. Ніколи не бійся починати і вивчати нового діла — і обновишся сам.

Ми дивуємося, чому так легко плаває риба у товщі води…Чому так легко літає, майже не махаючи крильми, птаху повітрі…Чому такий спритний кріт у твердій землі. Тому що вони знають свій ритм -чергування сили і спокою. Усе життя цьому треба вчитися й нам, усвідомлено вслухаючись у кожну клітинку — чого вона хоче. А найкраще це робити при ходіння пішки. Навчишся володіти своїм ритмом — і будеш, як риба у воді, як птиця в небі. І все задумане здійсниться, а життя буде легким.

Відвідуй церкву, допомагай людям, провідуй знайомих, не забувай про родичів, мандруй пішки околицями, читай щодня мудрі книги, сам записуй думки…

Я ніколи не був на курорті, жодну неділю не пролежав. Мій відпочинок — це зміна занять. Нерви відпочивають, коли трудяться руки. Тіло набирається сил, коли працює голова.

Мене питають молоді: «Діду, не набридло вам стільки жити?». «Ні, це не моя жура. Але мені однаково, чи проживу я 100 днів, чи 100 років. Я однаково проживу їх у тихій радості, вгадуючи кожної хвилини, що від мене чекає Бог. Я дивлюся на світ Його очима. Його вухами слухаю».