Національна ідентичність - читать бесплатно онлайн полную версию книги автора Ентоні Дейвід Сміт (ч. notes)

Примітки

1

Sophocles (1947, 55). Переклад Бориса Тена. — Прим. перекладача.

2

Sophocles (1947, 71 — 124).

3

Sophocles (1-947, 66, 74, 79, 117–121).

4

Здебільшого з ідентичностями класу або нації; феміністичні рухи поєднуються з соціалістичними і(або) націоналістичними рухами.

5

Про повстання у Вандеї див. Tilly (1963); про етнорегіональні рухи на сучасному Заході див. Hechter and Levi (1979).

6

Внутрішній поділ Tiers État, третього стану, обговорено в Cobban (1965); рідкісність ненаціоналістичних робітничих соціалістичних революцій досліджено в Kautsky (1962, Introduction); проте пор. Breuilly (1962, ch. 15), де викладено інший погляд.

7

Про революційний маздакістський сектантський рух див. Frye (1966, 249 — 50). Про Веберів аналіз зв’язків між верствами й класами й різними видами релігійного досвіду див. Weber (1965, ch. 8).

8

Див. М. Spiro: ‘Religion: Problems of definition and explanation’, у Banton (1966).

9

Про друзів див. Hitti (1928, надто 12) і Н. Z. (J. W.) Hirschberg: The Druses’, y Arberry (1969).

10

Про цей аргумент див. плідну працю: Armstrong (1982, надто chs. 3, 7).

11

Разючим прикладом релігії, що покріплює етнічну належність, є роль бірманського буддизму, про це див. Sarkisyanz (1964); пор. також de Suva (1981) про сингальський випадок. Про англосаксонське злиття див. цікаві аргументи у P. Wormald: The emergence of Anglo-Saxon Kingdoms’, у L. Smith (1984).

12

Див. на цю тему у Finley, де розглянуто й погляди Майнеке (1986, ch. 7); пор. Fondation Hardt (1962).

13

Про перші західні визначення нації див. Kemilainen 1964).

14

Про ранній розвиток у Голландії див. Schama (1987, ch. 1); про різні значення «національної території» див. A. D. Smith (1981b).

15

Schama (1987, ch. 2); про збережений регіоналізм у Франції наприкінці XIX ст. див. E.Weber (1979).

16

Про ці «політичні культури» див., наприклад, Almond and Pye (1965).

17

Nairn (1977, chs. 2, 9) наголошує на цій «міжкласовій» популістській ролі. Пор. також Gellner and Ionescu (1970).

18

Про такі мовні відродження див. Fishman (1968); про відродження в деяких північних країнах, зокрема Ірландії і Норвегії, див. Mitchison (1980).

19

Про французький мовний націоналізм під час революції див. Lartichaux (1977); про конкурентні міфи французького походження див. Poliakov (1974, ch. 2).

20

Про деякі з численних дискусій щодо проблем визначення націй і націоналізму див. Deutsch (1966, ch. 1), Rustow (1967, ch. 1), A. D. Smith (1971, ch. 7) та Connor (1978).

21

Див., наприклад, Tivey (1980).

22

Про ці обрахунки див. Connor (1972). Див. також Wiberg (1983).

23

Про економічні аспекти націоналізму див. Johnson (1968) і Mayall (1984).

24

Аспект, на якому наголошує Gellner (1983).

25

Klausner (1960) наводить цікавий приклад такого результату.

26

Див. добре відому критику в Kedourie (1960). Neuberger (1986, ch. 3) продемонстрував емпіричну множинність національних Я в сучасній Африці.

27

Kedourie (1960) і (1971, Introduction).

28

Драму націоналістичного спасіння критично зобразили Kedourie (1960) і Breuilly (1982).

29

Докладніше про ці різні підходи див. статтю Paul Brass у Taylor and Yapp (1979) та A. D. Smith (1968a, ch. 1).

30

Про турків див. В. Lewis (1968, зокрема ch. 10); про словаків статтю Paul у Brass (1985).

31

Докладніше про це див. Horowitz (1985, chs. 1–2) і A. D. Smith (1986a, ch. 2).

32

Про це відмежування див. Van den Berghe (1967).

33

Див., наприклад, матеріал у Dobzhansky (1962), Banton and Harwood (1975) і Pex (1986).

34

Horowitz (1985, ch. 2); пор. Schermerhorn (1970, ch. 1).

35

Про заснування Риму див. Tudor (1972, ch. 3); про швейцарські міфи див. Steinberg (1976).

36

Значення пов’язаності з землею обговорено в Armstrong (1982, ch. 2).

37

Про це див. Gellner (1973); про символічне використання таких прикмет, як «механізму визначення кордонів», що розмежовують етнічні спільноти, див. Barth (1969, Introduction).

38

До цього слід додати, що етнічні традиції та їхні охоронці, а також способи, з допомогою яких ці традиції виражені через культуру (мови, звичаї, стилі тощо) можуть справляти могутній, неперервний творчий/186/ вплив протягом довгих періодів; про все це див. Armstrong (1982, passim).

39

Horowitz (1985, 64–74).

40

Див. Alty (1982); і Finley (1986, ch. 7).

41

На використання концепції концентричних кіл етнічної належності в африканському контексті вказано вже давно: Coleman (1958, Appendix); пор. Anderson, von der Mehden and Young (1967).

42

Про це див. Horowitz (1985, 51 — 4, 66–82); A. D. Smith (1984b).

43

Про спробу поєднати тезу споконвічності з інструменталістським або мобілізаціоністським підходом див. McKay (1982).

44

Про це див. Cambridge History of Iran (1983, Vol. III, ch. 1).

45

Про давню вірменську історію див. Lang (1980); також Armstrong (1982, ch. 7).

46

Weber (1968, Vol. I, Part 2, ch. 5, ‘Ethnic Groups’).

47

Про розвиток у західних країнах див. Tilly (1975, Introduction); про розвиток у доновітні часи див. Mann (1986).

48

Див. Tilly (1975, зокрема статті Tilly and Finer); пор. A. D. Smith (1981с), а щодо великої війни Marwick (1974).

49

Докладніше про це див. Armstrong (1982, chs. З, 7) і A. D. Smith (1968a chs. 2–5).

50

Для короткого ознайомлення див. Woodhouse (1984, 36 — 8); пор. Ostrogorski (1956, 93 — 4, 192 — 4); про еллінський міф див. Campbell and Sherrard (1968, ch. 1).

51

Про це відродження див. Baynes and Moss (1969, Introduction) i Armstrong (1982, 174 — 81); більш узагальнено в Sherrard (1959).

52

Цей аргумент висунув Carras (1983).

53

Про винищення нацистами циган див. Kenrick and Puxon (1972); про вкрай сумнівну політику турків у 1915 р. див. Nalbandian (1963).

54

Про геноцид узагалі див. Kuper (1981) і Horowitz (1982).

55

Про це див. Moscati (1973, Part II, зокрема 168 — 9); решту пунійських міст пощадили, тож пунійська культура вижила.

56

Див. Roux (1964, 301 — 4); більш загально про Елам і еламську культуру див. Cambridge Ancient History (1971, Vol. I, Part 2, ch. 23).

57

Див. Saggs (1984, 117 — 21); Roux (1964, 374).

58

Як показують пам’ятки ассірійського мистецтва, об’єктом ассірійських змагань і культу дедалі більше ставала радше сама Ассірійська держава, ніж культура або спільнота; див. статтю Liverani у Larsen (1970). Про ймовірні причини занепаду і руїни Ассірії див. Roux (1964, 278, 290); також міркування в A. D, Smith (1986a, 100 — 4).

59

Про вавілонські повстання див. J.M. Cook (1983, 55 — 6, 100); por. Oates (1979).

60

Див. статтю Werblowski у Ben-Sassogn and Ettinger (1971); пор. Seltzer (1980) і Yerushalmi (1983).

61

Armstrong (1976) і (1982, ch. 7).

62

Про самарян у недавні часи див. Strizower (1962, ch. 5); про фалашів у Ефіопії див. Kessler (1985).

63

Про єгипетську традиційну релігію в пізню добу див. Grimal (1968, 211 — 41).

64

Про роль православ’я див. Arnakis (1963).

65

Про рухи доби Повторення закону і пророків див. Seltzer (1980, 77 — 111); про мішнаїтський період див. Neusner (1981). Про релігійну реформу в сучасну добу див. Meyer (1967).

66

Про це див. Frazee (1969) і Kitromilides (1979).

67

Див. Tcherikover (1970) і Hengel (1980).

68

Див. Cambridge History of Iran (1983, Vol. III/1, ch. 3, and III/2, ch. 27) і Frye (1966, ch. 6).

69

Див., наприклад, Saunders (1978); про сучасний Іран див. Keddie (1981).

70

Вихід, 19, 5–6; Повторення закону, 7, 6 — 13.

71

Початок уже зробив O’Brien (1988); пор. Armstrong (1982).

72

Про роль духівництва і релігії в імперіях див. Coulborn and Strayer (1962) і Eisenstadt (1963); про їхню етнічну роль див. Armstrong (1982, chs. З, 7) і A. D. Smith (1986a, зокрема chs. З, 5).

73

Armstrong (1982, ch. 7).

74

Про ці regna див. Reynolds (1984, ch. 8).

75

Про загальний перебіг цих процесів див. Seton-Watson (1977, ch. 2), а також наступний розділ, де цей матеріал висвітлено докладніше.

76

Про загальний огляд націоналізмів у Латинській Америці див. Masur (1966); задовільний аналіз подано в Anderson (1983, ch. 3).

77

Модель тут не так югославська, як швейцарська або британська, хоча потрібного часу, який мали у своєму розпорядженні ці дві національні держави, бракує; зате є ресурси націоналістичної ідеології, що її швейцарці і британці мали тільки на пізніх стадіях свого національного формування. Докладніше про це сказано нижче в розділі 4. Про загальну ситуацію в Африці на південь від Сахари див. Rotberg (1967) і Horowitz (1985).

78

Див. Reiss (1955) про віру німецьких романтиків в органічну «національну душу» (Volkseele); про вчених давнини, що дотримувалися погляду про «споконвічність» націй, див. Walek-Czerneski (1929).

79

За добрі приклади «модерністського» підходу правлять Kedourie (1960) і Breuilly (1982); критику див. у A. D. Smith (1988a).

80

Див. Gellner (1983, ch. 2).

81

Про ранні ознаки демократії в шумерських містах-державах див. Roux (1964, 105); про швейцарські кантони в давнину див. Kohn (1957). Питання «Коли виникла нація?» тільки недавно почало привертати увагу; див. Connor (1990).

82

Див., наприклад, Frankfort (1954, ch. 4) і David (1982).

83

Про юридичну й освітню різницю між класами в Стародавньому Єгипті див. Beyer (1959); про занепад давньої єгипетської релігії див. Grimal (1968, 211 — 41).

84

Про цей напис див. Moscati (1962, 110); пор. Pritchard (1958, 173 — 5). Про почування давніх єгиптян див. Trigger et al. (1983, 188–202).

85

Про дихотомію на дорійців та іонійців див. Alty (1982); про її культурні паростки див. Huxley (1966) і Burn (1960, надто 6–7, 48–50, 98 — 100, 210 — 14).

86

Про панеллінські почуття див. статті Н. Schwabl і Н. Ditter у Fondation Hardt (1062) і статтю Andrewes у Lloyd-Jones (1965); про соціальні конфлікти в полісах див. Forrest (1966) і Burn (1978, chs. 9 — 10).

87

Про кризу еллінізації див. Tcherikover (1970); про роль священицьких і пророцьких рухів у Юдеї в VII ст. до н. е. див. Seltzer (1980, chs. 2–3); крім того, Zeitlin (1984).

88

Про ці зелотські уявлення див. Brandon (1967, ch. 2) і Maccoby (1974); про оцінку Брендонової тези див. Zeitlin (1988, ch. 10).

89

Приклади таких релігійних націоналізмів подано в D. Е. Smith (1974).

90

Про деякі єврейські уявлення періоду Другого храму і мішнаїтської доби див. статтю Werblowski в Ben-Sasson and Ettinger (1971) та Neusner (1981); про політичну й економічну історію Юдеї пізньоримської і талмудійської доби див. Avi-Yonah (1976), а надто Alon (1980, Vol. 1, chs. I, 4, 7–8).

91

Зокрема для вірменів, ефіопів, євреїв, візантійських греків, православних росіян, католиків поляків, ірландців, валлійців, англійців і французів.

92

Про ці ранньосередньовічні regna див. Reynolds (1983) і WallaceHadrill (1985).

93

Про Польщу і Росію в загальних рисах див, Seton-Watson (1977, chs. 2–3); про Польщу див. Davies (1982), а про Росію Pipes (1977); пор. також Portal (1969).

94

Деякі ранні вияви можна помітити і в XVI ст., про них див. Marcu (1976); проте пор. критику в Breuilly (1982, Introduction). Про суперечки з приводу середньовічного націоналізму див. Tipton (1972) та Reynolds (1984, ch. 8).

95

Про Арбротську декларацію див. Duncan (1970); про швейцарську Eidgenossenschaft і клятву в Рютлі див. Thiirer (1970).

96

Про норманнів та їхній міф див. Davis (1976), а в загальних рисах у Reynolds (1984, ch. 8).

97

Докладне обговорення різниці між латеральною і вертикальною етнічними групами можна знайти в A. D. Smith (1986a, ch. 4); про давню ізраїльську конфедерацію див. Zeitlin (1984, chs. З — 5).

98

Див. Frye (1966, ch. 6); пор. Herrmann (1977). Маздакістський рух V ст. н. е. був і соціальний, і релігійний, бо виражав класовий протест /189/ і утверджував у духовних питаннях маніхейську єресь; про маніхейські теорії див. Runciman (1947).

99

Загальний огляд див. у Lewis (1970); див. також: Saunders (1978).

100

Про феодальну добу у Вірменії див. Lang (1980, chs. 7–8); про пізніші вірменські діаспорні спільноти див. Nalbandian (1963).

101

Про ці зміни в Персії після арабського завоювання VII ст. див. Frye (1966, ch. 7); про ісламізацію (й арабізацію) Єгипту, починаючи з VII ст. н. е., див. Atiyah (1968, Part I).

102

Про це див. Levine (1965, ch. 2) і Ullendorff (1973, ch. 4).

103

Про політичні (державні) аспекти цих складних процесів див. Tilly (1975); пор. Seton-Watson (1977, ch. 2).

104

Про це див. Geoffrey of Monmouth (1966) і Mason (1985).

105

Про формування юридичної, економічної і територіальної єдності див. Corrigan and Sayer (1985); пор. Brooke (1969), де йдеться про давніший період, і Кеепеу (1972), що розповідає про англо-французькі війни.

106

Про «саксонський» міф див. MacDougall (1982); про релігійні й національні почуття середнього класу в XVI ст. див. Corrigan and Sayer (1985, chs. 2–3).

107

Див. Reynolds (1984, 276 — 89); пор. Bloch (1961, II, 431 — 7).

108

Див. Armstrong (1982, 152 — 9); пор. A. Lewis (1974, 57–70).

109

Про це див. Е. Weber (1979); про уніфікацію і стандартизацію французької мови див. Rickard (1974), про Революцію — Lartichaux (1977).

110

Загальний виклад теми див. у Atkinson (1960); пор. також Poliakov (1974, ch. 1).

111

Про недавні баскійський і каталонський етнонаціоналізми див. Payne (1971) та статтю Greenwood у Esman (1977); також Llobera (1983).

112

Див. тезу Bendix (1964), опосередковано сформульовану і в Tilly (1975, Introduction and Conclusion); пор. Poggi (1978).

113

Це твердження, попри суттєву роль Пруссії, слушне й щодо Німеччини; не можна не добачити, яку велику роль відігравала пам’ять про колишні етнічні зв’язки — міфи, символи, звичаї, мови — або інтелігенція з буржуазією в Митному союзі; див. Hamerow (1958) і Kohn (1965, зокрема ch. 8).

114

Див. Wallerstein (1974, ch. 3) і статті Tivey та Navarri у Tivey (1980).

115

Про становище інтелектуалів див. Gouldner (1979) і Anderson (1983).

116

Докладніше про цей процес див. Strayer (1963) і A. D. Smith (1968, chs. 6–7).

117

Про проблеми етнорелігійних спільнот див. Arnakis (1963), де йдеться про греків під владою Османської імперії, та A. D.Smith (1973b), де йдеться про арабів і євреїв у XIX ст.

118

Про ці проблеми, як вони висвітлені в працях арабістів та інших учених, див. Haim (1962); про інституційні відмінності див. Rosenthal (1965).

119

Про арабське питання див. Sharabi (1970); про єгипетські відповіді на ці проблеми див. Jankowski (1979).

120

Див. Kedourie (1971, Introduction) і І. D. Smith (1971, ch. 10).

121

Про обговорення цих орієнтацій серед інтелігенції див. статтю Маtossian у Kautsky (1962) і A. D. Smith (1979, ch. 2). Такі суперечки пронизували націоналістичні рухи в Росії, Індії, Персії, Греції, Ізраїлі, Ірландії та серед арабів і західноафриканців; про цей останній випадок див. чудові розвідки July (1967) і Geiss (1974).

122

Див. про це Kedourie (1971, Introduction). Російська інтелігенція XIX ст. становить класичний приклад такого «повернення до народу» і його етноісторії; див. Thaden (1964).

123

Докладніше про це див. A. D. Smith (1984a); Hobsbawm and Ranger (1983).

124

Про швейцарське використання легенд див.: Steinberg (1976).

125

Про романтичну зацікавленість Стоунхенджем див. Shippindale (1983, chs. 6–7).

126

Див. A. D. Smith (1984b) і (1986а, ch. 8).

127

Перспективи гельського відродження проаналізовано в докладній розвідці Hutchinson (1978); пор. також тонкий аналіз у Lyons (1970).

128

Див. передмову Бренча до перекладу «Калевали», зробленого 1907 р. Кербі (Branch, 1985); про широкий політичний контекст див.: Jutikkala (1962, ch. 8) і статтю М. Klinge у Mitchison (1980).

129

Див. Honko (1985), що пов’язує історичну інтерпретацію «Калевали» з періодичними загрозами національній ідентичності; про Сібеліуса і «Калевалу» див. Layton (1985), а про творчість Акселі Галлен-Каллели див. Arts Council (1986, зокрема 104 — 15 і статті Sarajas-Korte і Klinge).

130

Про деякі східноєвропейські приклади таких культурних хрестових походів див. статті в Sugar (1980), а про словаків статтю Paul у Brass (1985).

131

Але не завжди. У Японії, царській Росії, Ефіопії і Персії аристократія і духівництво довго зберігали свій вплив. Це твердження слушне й щодо окремих регіонів Африки на південь від Сахари, про це див. Markovitz (1977, chs. 2–3).

132

Це, безперечно, робило непотрібним поділ планети на «нації», навіть там, де окремі етнічні групи ставали основою королівств; вплив часто досить великих релігійних спільнот (іслам, буддизм, християнство) на всі їхні етнічні підгрупи вказував на набагато ширшу основу політичної вірності, іноді пов’язувану, як-от у видивах Данте, з концепцією імперії (див. Breuilly, 1982, Introduction).

133

Про територіальні аспекти націй і націоналізму див. Kohn (1976b) і A. D. Smith (1981b).

134

Gellner (1964, 168).

135

Kedourie (1960, 1).

136

Про націоналізм в Англії див. Kohn (1940) і статті Christopher Hill і Linda Colley у Samuel (1989, vol. I). Про західноафриканський націоналізм див. July (1967) і Geiss (1974); про арабський націоналізм див. Binder (1964).

137

Про це див.: Hutchinson (1987, 158 — 61, 285 — 90).

138

Докладніше про проблеми визначення «націоналізму» див. Deutsch (1966, ch. 1), Rustow (1967, ch. 1), A. D. Smith (1971, ch. 7) і Connor (1978).

139

Ці твердження адаптував і сформулював автор на основі A. D. Smith (1973а, 2. 1).

140

Про різницю між «нацією» і «державою» див. Connor (1972) і Tivey (1980, Introduction).

141

Див. Akzin (1964, ch. 3).

142

Shaftesbury (1712, 397 — 8); див. також Macmillan (1986, ch. 3).

143

Rousseau (1915, II, 319, Projet Corse).

144

Цитовано за Berlin (1976, 182); пор. Barnard (1965).

145

Про іредентистські рухи в третьому світі див. Horowitz (1985, ch. 6); також Lewis (1983).

146

Про обговорення Давідової картини «Клятва Гораціїв» див. Brookner (1980, ch. 5) і Crow (1978); проfraternité під час Французької революції див. Cobban (1957 — 63, Vol. I, Part 3) і Kohn (1967b).

147

Про Третю республіку у Франції див. Е. Weber (1979); про деякі ранні африканські режими після здобуття незалежності див. Apter (1963) і Rotberg (1967).

148

Josephus: Jewich War, II, 53, цитовано за Yadin, Y. (1966), Masada, London, Weidenfeld & Nicolson; Thucydides: Peloponnesian War, a II, 71, 2.

149

Див. Kedourie (1960, chs. 2–4) про вплив Канта; пор. A. D. Smith (1971, ch. 1).

150

Царина націоналістичного символізму заслуговує на докладніше вивчення; про тірольський символізм див. Doob (1964), про свята Французької революції див. Dowd (1948), про церемоніал німецького націоналізму див. Mosse (1976), про африканський церемоніал див. Thompson (1985).

151

Про самодостатність націоналізму див. Breuilly (1982, ch. 16); про Дюркгейма і націоналізм див. Mitchell (1931).

152

Твердження, на якому наголосив Debray (1977); див. також Anderson (1983, ch. 1).

153

Про етнічну групу як «надродину» див. Horowitz (1985, chs. 1–2); про /192/ розкол між чоловіками і жінками на історичному полотні Давіда див. Herbert (1972).

154

Аргумент викладено в Kedourie (1960) і (1971), у Sathyamurthy (1983) і певною мірою в Breuilly (1982).

155

Про деякі давніші типології див. Snyder (1954), Seton-Watson (1965), Symmons-Symonolewicz (1965) і (1970); пор. недавню типологію в Gellner (1983).

156

Kohn (1955) і (1967а).

157

Докладніше про це див. Hutchinson (1987, ch. 1).

158

Про підтримку пангерманізму див. Pulzer (1964) і Mosse (1964); про підтримку російського культурного націоналізму, надану російською буржуазією, див. Gray (1971).

159

Див. статтю Plamenatz у Kamenka (1976).

160

Це модифікований і спрощений варіант A. D. Smith (1973а, 3, 4–7).

161

Про Моррасів інтегральний націоналізм див. Nolte (1969); про латиноамериканський популізм див. Mouzelis (1986).

162

Див. Kohn (1960) і Davies (1982, Vol. II. ch. 1); про Ясну Гору див. Rozanow and Smulikowska (1979).

163

Див. Kedourie (1971, Introduction); пор. статті Crane і Adenwalla у Sakai (1961) про націоналістичне використання індуїстської минувшини.

164

Про середньовічні «націоналізми» див. Tipton (1971); про голландський приклад див. Schama (1987, 1/2).

165

Див., зокрема, докладну працю: Cemilainen (1964), якій завдячує наступний виклад; пор. також Barnard (1965, ch. 1).

166

Richardson (1725, 222 — 4).

167

Слова обох цих діячів процитовано в статті W. F. Church про «Францію» у Ranum (1975).

168

La Font de Saint-Yenne (1752, 305 — 6); про це див. Grow (1985, ch. 4).

169

Barry (1809, II, 248).

170

Про цю зміну значення концепції нації в Європі див. Zernatto (1944); див. також Bendix (1964).

171

Див. Poliakov (1974, зокрема ch. 8); Nisbet-(1969).

172

Про неокласичний стиль і рух див. Honour (1968).

173

Rousseau (1924 — 34, X, 337 — 8), цитовано за Cobban (1964); пор. Cohler (1970).

174

Про женевські симпатії Руссо див. Kohn (1967a, 238 — 45) і Baron (1960, 24 — 8). Про греко-римські зразки у Французькій революції див. Rosenblum (1967, ch. 2) і Herbert (1972).

175

Про німецьке готичне відродження див. Robson-Scott (1965).

176

Про «поета природи» див. Macmillan (1986, ch. 3); про британський літературний медієвізм див. Newman (1987, ch. 5), про деякі контрасти між художніми традиціями Франції і Британії див. A. D. Smith (1979b).

177

Про цю «мову» див. Berlin (1976).

178

Про національний романтизм див. Porter and Teich (1988); про його /193/ національне використання наприкінці XIX ст. див. пщсумкову статтю Hobsbawm у Hobsbawm and Ranger (1983).

179

Про «духовний історизм» і «археологічну драму» митців див.; Rosenblum (1967) та A. D. Smith (1987) і (1989); див. також каталог La France (1989).

180

Про національні почуття в музиці див. Einstein (1974, зокрема 266 — 9. 274 — 82); про націоналістичний романтизм у мистецтві див. Vaughan (1978, ch. 3); про його вплив на європейську культурну спадщину див. Home (1984). Чимало художників, що аж ніяк не були націоналістами, могли виявити, що їхні мистецькі твори привласнені тим або тим націоналізмом з огляду на «будительну» ауру тих творів для тих, хто вже пройнявся націоналістичними почуттями; такою була доля Констебля, Делакруа, Шумана і навіть Бетховена.

181

Про інтелектуалів див. Shils (1972) і Gella (1976).

182

Див. Baron (1960, ch. 2) і Anderson (1983, ch. 5).

183

Див. Kedourie (1960); Breuilly (1982, Introduction і chs. 15–16).

184

Про внесок німецьких романтиків див. Reiss (1955) і Kedourie (1960); про Канта див. також Gelner (1983).

185

Див. Cobban (1957 — 63, vol. I, Part 3) і Palmer (1940); про cahiers de doléances та французький націоналізм 1789 p. див. Shafer (1938).

186

Про тезу, що інтелектуали потрібні з огляду на їхні професійні вміння, див. Kautsky (1962, Introduction) і Worsley (1964). Але «інтелектуали» Каутського — це насправді інтелігенція, люди вільних професій. Те саме твердження слушне й щодо деяких випадків, названих Kedourie (1971, Introduction), зокрема й про Ганді та Кеніату.

187

Про Гесса див. Hertzberg (1960, Introduction); про зв’язки між європейськими інтелектуалами і націоналізмом див. A. D. Smith (1981a, ch. 5).

188

Про тезу «кризи ідентичності» див. Ayal (1966); Kedourie (1960) і (1971, Introduction); критику див. у Breuilly (1982, 28–35).

189

Про цю широку культурну кризу див. A. D. Smith (1971, ch. 10).

190

Див. Tilly (1975, Introduction і Conclusion) і Seton-Watson (1977, chs. 2–3).

191

Див. inter alia, Corrigan and Sayer (1984, chs. 2–4); Newman (1987, chs. 5–6); і статті Hill та Colley у Samuel (1989, Vol. I).

192

Див. Pipes (1977, chs. 9 — 10); пор. Seton-Watson (1967).

193

Див. Dunlop (1985) і статтю Pospilovsky у Ramet (1989).

194

Див., наприклад, G. E. Smith (1989).

195

Про османізм див. Mardin (1965); Bekres (1964) і статтю Karpat у Brass (1985).

196

Про це див. Lewis (1968, ch. 10); Kushner (1976).

197

Про сучасний пантюркізм див. Landau (1981).

198

Про цю історію див. Ullendorff (1973); про проблеми Дерга див.: Halliday and Molyneux (1981).

199

Для короткого ознайомлення див. J. Hall (1962) і A. Lewis (1974).

200

Див. Brown (1955).

201

Докладніше про nihonjinron та його вияви див. Yoshino (1989).

202

Див. Alavi (1972); пор. Saul (1979).

203

Див. Horowitz (1985, ch. 2); пор. статті Asiwaju і Hargreaves у Asiwaju (1985).

204

Про французьку політику в Африці диа W. H. Lewis (1965), а в загальних рисах Crowder (1968).

205

Див. Wallerstein (1965) і Lloyd (1966); пор. Geiss (1974) і Kedourie (1971, Introduction).

206

Див. W.H.Lewis (1965); Geis (1974, ch. 15); Legum (1964). Про це вибіркове колоніальне ставлення див. Enloe (1980).

207

Див. inter alia, J. H. Kautsky (1962, Introduction), Kedourie (1971, Introduction) і Seton-Watson (1977).

208

Див. Kedourie (1971, Introduction); McCulley (1966).

209

Були й більш загальні політичні й економічні чинники, що підтримували громадянсько-територіальну націю в Африці, Азії і Латинській Америці, зокрема геополітичні сили; див. Neuberger (1986). Про негритюд див. Geiss (1974).

210

Про ці впливи див. Hodgkin (1964); про розвиток подій в Індії див. Heimsath (1964).

211

Див. Sharabi (1970); Vital (1975).

212

Див. Kedourie (1971, Introduction), Kushner (1976) і Hutchinson (1987).

213

Див. Vatikiotis (1969); Jankowski (1979).

214

Про бірманський буддизм див. Sarkisyanz (1964).

215

Див. статтю Rothchild про Кенію в Olorunsola (1972); про зімбабвійські меншості та середовище, в якому вони опинились, див. Ucko (1983).

216

Про нігерійську етнічну основу див. Hodgkin (1975, Introduction); див. також Panter-Brick (1970) і Markovitz (1977).

217

Див. Gutteridge (1975).

218

Про ранню ідеологію партії Баас див. Binder (1964); пор. Sharabi (1966).

219

Про головний етнос і його націоналізм у Пакистані і про роль ісламу в тій країні див. статті Harrison і Esposito у Banuazizi and Weiner (1986). Про етнолінгвістичну мозаїку див. Harrison (1960) і Brass (1974).

220

Див. McCulley (1966) і D. E. Smith (1963).

221

Це добре ілюструє приклад Пакистану; див. статті Binder і Harrison у Banuazizi and Weiner (1986). Про африканську стурбованість з цього приводу див. Neuberger (1976).

222

Про цю позицію ОАЄ див. Legum (1964) і Neuberger (1986).

223

Див. статтю Young у Brass (1985); про ранні масовомобілізаційні африканські режими див. Apter (1963).

224

Про ангольський рух опору див. Davidson, Slovo and Wilkinson (1976); пор. також Lyon (1980) про Гвінею-Бісау.

225

Короткий огляд суперечок про Велике Зімбабве див. у Chamberlin (1979, 27–35); про націоналістичне значення «рідного краю» див. A. D. Smith (1981b).

226

Про ганську Народну партію конвенту див. Austin (1964).

227

Про нову вагу, якої надають народній освіті, див. Gellner (1983); але це такою самою мірою наслідок, як і причина націоналістичної ідеології та свідомості.

228

Про мовну освіту під час Французької революції див. Lartichaux (1977), протягом Третьої республіки — Е. Weber (1979).

229

Див. Markovitz (1977, ch. 6).

230

Mannheim (1940); J. H. Kautsky (1962, Introduction); Gouldner (1979).

231

Про соціальний склад націоналістичних рухів див, Seton-Watson (1960), статтю Kiernan у A. D. Smith (1976) у Breuilly (1982, ch. 15); критику див. у Zubaida (1978).

232

Про роль людей вільних професій див. Hunter (1962), Gella (1976) і Ріnard and Hamilton (1984).

233

Див., наприклад, Hodgkin (1956).

234

Про цей «офіційний» націоналізм див. Anderson (1983, ch. 6); про деякі східноєвропейські класичні етнічні націоналізми див. Sugar and Lederer (1969).

235

Про чуже, метропольне походження постколоніальної держави див. Alavi (1972); про деякі етнічні рухи в країнах третього світу див. R. Hall (1979).

236

Загальний огляд західних рухів див. у Esman (1977) і Allardt (1979).

237

Див. Deutsch (1966); класичну критику див. у Connor (1972).

238

Connor (1984a).

239

Про Ірландію див. Воусе (1982); про Норвегію див. Elviken (1931) і Mitchison (1980, 11–29); про Фінляндію див.: Jutikkala (1962); у середині XIX ст. в усіх цих країнах сформувався завзятий сепаратизм.

240

Чудовий приклад становить ушанування монастиря Ясна Гора в Південній Польщі, в якому була візантійська ікона Богородиці, що з’явилась там у XIV ст.; відтоді монастир став місцем усенародної прощі. Див. Rozanow and Smulikowska (1979). Див. також с. 73–75 вище.

241

Про націоналізм у музиці диа Einstein (1947, 266 — 9, 274 — 82) і Raynor (1976, ch. 8). Див. також с. 99 — 101 вище.

242

Weber (1968, Part 1/2, ch. 5, p. 396).

243

Про цей процес див. Kedourie (1971, Introduction).

244

Про «культуру критичних розважань» див. Gouldner (1979). Про роль інтелігенції в класичних європейських націоналізмах див. Barnard (1965, ch. 1) і Anderson (1983, ch. 5).

245

Див. про це Hairn (1977, ch. 9); також Pech (1976).

246

Про гельський націоналізм див. Lyons (1979); про «карельство» у Фінляндії див. Laitinen (1985) і Boulton Smith (1985).

247

Див. наприклад, Kedourie (1960, chs. 5–6); Pearson (1983).

248

Про вплив Французької революції на османську Туреччину див., наприклад, Berkes (1964); про її впливу Греції див. Kitromilides (1980).

249

Про курдську боротьбу див. Edmonds (1971) iChaliand (1980, 8 — 46).

250

Огляд етнічної політики в Пакистані, сукупно з рухами белуджів, синдхів і пуштунів, див. у статті Selig Harrison: ‘Ethnicity and Political Stalemate in Pakistan’ у Banuazizi and Weiner (1986, 267 — 98).

251

У випадку Ерітреї це питання вкрай проблематичне: спільна спадщина італійського колоніалізму і ефіопських репресій безперечно сприяла формуванню певного чуття єдності серед дев’яти, а то й більшої кількості етнічних категорій регіону. Але поділ між переважно християнськими тигремовними народами і здебільшого мусульманськими тигре та іншими народами призводив до періодичних громадянських воєн, що їх лише недавно вдалося придушити Ерітрейському фронтові народного визволення; див.: Cliffe (1989, 131 — 47). Про палестинський досвід див.: Quandt et al. (1973).

252

Про Біафру див. V. Olorunsola: ‘Nigeria’ у Olorunsola (1972); Markovitz (1977, ch. 8). Про приклад використання домінантної етнічної групи див.: D. Rothchild: ‘Kenya’ у Olorunsola (1972). Ретельний аналіз особливостей відносин між етнічною групою і державою в Африці й Азії див. у Brown (1989, 1 — 17).

253

Геллнер, фактично, стверджує, що націоналізм «слабкий» саме тому, що є багато культурних відмін, набагато «об’єктивніших» за етнічні націоналізми. Тільки деякі відміни стають осередками етнічної мобілізації; інші «не спромагаються» забезпечити основи для розвитку націоналізмів; див. Gellner (1983, ch. 5). Про африканські приклади племен, які досі «не спромоглися» витворити відповідні націоналізми, див. King (1976).

254

Докладніше про цей аргумент див. Horowitz (1985, ch. 6). Мій виклад доконче обмежений, бо мене цікавлять саме наслідки конструювання «національної ідентичності» сепаратистськими етнічними націоналізмами.

255

Ці фактори добре висвітлені в статтях про Пакистан і Іран у збірнику за ред. Banuazizi and Weiner (1986).

256

Ще про поширеність і геополітику етнічного відокремлення та іредентистських націоналізмів в Африці і в Азії див. Bucheit (1981), Wiberg (1983) і Mayall (1985).

257

Про етноцид таких малих груп див. Svensson (1978). Про часткову втрату тубільних традицій серед індіанського населення Центральної і Латинської Америки див. Whitaker and Jordan (1966).

258

Про курдів див. Chaliand (1980) і Entessar (1989, 83 — 100). Про доколоніальні етнічні категорії на території сучасної Нігерії див. Hodgkin (1975, Introduction).

259

Про те, що етнічні націоналістичні рухи сприяють утворенню спільнот див. Hutchinson (1987) і Cliffe (1989, 131 — 47).

260

Див. статті Connor і Lijphart у Esman (1977); також Allardt (1979).

261

Про відродження націоналізму в Литві див. Vardys (1989, 53–76).

262

Про шотландців див. MacCormick (1970) і Webb (1977); про проблему «подвійної вірності» в західних демократіях див. A. D. Smith (1986с).

263

Про «нерозвинені» етнорегіони на Заході див. статті Reece, Hechter і Levi у Stone (1979); про брак відповідності між етнонаціоналізмами і тією або тією економічною основою див. Connor (1984a).

264

Про етнічні почуття й етнічну мобілізацію в Радянському Союзі див. Szporluk (1973); G. E. Smith (1985).

265

На народному аспекті етнічного націоналізму наголошував Nairn (1977, chs. 2, 9), що пише про недавні «неонаціоналізми».

266

Докладніше про ці процеси див. A. D. Smith (1986a, chs. 7–8); див. також Brock (1976) і Hutchinson (1987).

267

Про осібну роль таких інтелектуалів, як Ленрот і Рунеберг, у фінському націоналізмі див. Branch (1985); про становище в Ірландії див. Lyons (1979); про бретонське відродження див. Мауо (1974) і статтю Beer у Esman (1977).

268

Про це див. Schama (1987) і Hill (1968).

269

Докладніше про це див. A. D. Smith (1981a, chs. 1, 9); про Кататонію див. Conversi (1990).

270

Це добре проілюстровано в докладній розвідці Hechter (1975) про вплив Британської держави на етнічні регіони.

271

Таке обвинувачення часто висувають етнічні меншини супроти централізованих держав Франції, Британії і донедавна Іспанії; див. Coulon (1978).

272

Національні рухи виникли в таких нібито непідхожих краях, як Сибір, Папуа — Нова Гвінея і Меланезія; диа, наприклад, Kolarz (1954) про Сибір і Центральну Азію; May (1982) про Папуа — Нову Гвінею.

273

Про критику інфляції націоналізму див. Breuilly (1982, 8 — 11). Про ситуацію в комуністичному Китаї див. Johnson (1969).

274

На цьому наголошував і Daniel Bell (1975) з приводу поєднання «спорідненості» та «інтересу» в етнічній мобілізації.

275

Про цю еволюційну перспективу в ліберальній соціології див.: Parsons /198/ (1966) і Smelser (1968); у марксизмі і в марксистській політиці див. Cummins (1980) і Connor (1984b).

276

Попри італійський іредентизм і прагнення до німецької єдності, сила італійських регіонів і німецькихLander і сьогодні становить яскраве підтвердження цієї тези. Про ситуацію в Швейцарії див. Steinberg (1976).

277

Про історію іллірійства і югославської боротьби за незалежність див. Stavrianos (1961, зокрема ch. 9) і Singleton (1985, ch. 5).

278

Див. Schöpflin (1980) і Djilas (1984).

279

Див. Fedoseyev et al. (1977); Bennigsen (1979).

280

Див. аналіз цих питань у Goldhagen (1968) і G. E. Smith (1985).

281

Про російський неонаціоналізм див. Dunlop (1985), а в загальних рисах — статті в Ramet (1989).

282

Про «неоетносність» серед білих див. Kilson (1975); про її здебільшого символічну природу див. Gans (1979).

283

Див. Burrows (1982).

284

Про центральне становище спасенного пуританського міфа в Америці див. Tuveson (1968) і O’Brien (1988).

285

Як і в Німеччині XIX ст.; див. Kahan (1968). Про ранній «функціональний» аналіз ЄС див. Haas (1964).

286

Про цю європейську суперечку, що відлунює сьогодні в Британії, див. Camps (1965). Де Голль цілком міг посилатися на безперечні свідчення невмирущої сили національних почуттів і політики в усій Західній Європі в 1960-х pp., що й показав Benthen van den Berghe (1966). Навіть якщо нове покоління сьогодні більш «європейське», ніж його попередники, то чи воно хоч трохи менш націоналістичне?

287

Надто в Galtung (1973), що звернувся з успішним проханням до норвежців не приєднуватись до збільшеної співдружності. Але аргументи за і проти твердження, що Європа стає «наддержавою», не слід сплутувати з аргументами, що зображують її як можливу «наднацію». Це означало б сплутувати втрату суверенітету з утратою ідентичності. Історія виживання етносів без суверенітету свідчить, що необхідного зв’язку між ідентичністю та суверенітетом нема; див. A. D. Smith (1988b). Якщо йдеться про чисто політичнийєвропейський націоналізм, він поки що обмежений лиш окремими фракціями політичних, економічних і культурних еліт у кожній європейській нації; досі він іще не має широкої народної підтримки.

288

Про безпосередні наслідки другої світової ійни і виникнення могутніх міждержавних блоків див. Barraclough (1967) і Hinsley (1973).

289

Про це «суспільство послуг» див. Bell (1973) і Kumar (1978).

290

Про аналіз цих нових рухів — феміністського, екологічного, студентського й етнонаціональних — див. Melucci (1989, chs. 3–4).

291

Див. Richmond (1984); Melucci (1989, 89–92).

292

Див. Warren (1980, ch. 7); пор. також Enloe (1986).

293

Про дискусію критиків засобів масової інформації (Mattelaart, Morley, Hall), що подемонструвала роль етнічної та класової належності у формуванні ставлення людей до продукції модерністських американських засобів масової інформації, див. Schlesinger (1987).

294

Про «культуру критичних розважань» гуманістичних інтелектуалів та їхніх колег-техніків див. Gouldner (1979).

295

Про ці пам’ятники й церемонії див. Hobsbawm and Ranger (1983, зокрема статтю Hobsbawm) і Home (1984). Про давні імперські образні системи див. Armstrong (1982, ch. 5).

296

Про ідею нації як уявної спільноти, чиї тексти слід деконструювати і прочитати, див. Anderson (1983); про застосовність до британської ситуації див. Samuel (1989, зокрема Vol. III).

297

Див. паралельний погляд у Anderson (1983, ch. 1); про щ пам’ятки див. Rosenblum (1967, ch. 2).

298

Про фінську національну історію див. Branch (1985) і Honko (1985).

299

Про ритуали націоналізму див. Mosse (1976) і Home (1984); про мистецтво й націоналізм див. Rosenblum (1967).

300

Про словацьку історію див. Brock (1976); про східноєвропейську мозаїку див. Pearson (1983).

301

Про іракське й турецьке «коріння» див. Zeine (1958); про царські гробниці в Стародавній Македонії див. Yalouris (1980); про Трансільванію див. Giurescu (1967).