Небратнi

Примітки

1

Сергій Павлович Корольов (1907–1966) — радянський учений, конструктор, основоположник практичної космонавтики. Одна із найвизначніших фігур ХХ століття у сфері космічного ракетобудування. Українець за походженням (народився у місті Житомирі). 1938-го був репресованим за звинуваченням у шкідництві, підданий тортурам, дивом уникнув розстрілу та до 1944-го перебував у концтаборі.

2

Українська Народна Республіка (УНР) — українська держава, що існувала в 1917–1920 роках і об’єднувала землі сходу, півдня та центру сучасної України. Столиця — місто Київ. До квітня 1918 головним владним органом УНР була Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським, після грудня 1918 року — Директорія. Республіка виникла 7 листопада 1917 року спочатку як автономія у складі Росії. 22 січня 1918 року, після початку війни з більшовиками, УНР проголошено незалежною державою. 22 січня 1919 року відбулося об’єднання УНР із Західно-Українською Народною Республікою. Після поразки у визвольній боротьбі територію УНР розділили між Польщею, СРСР і маріонетковою радянською республікою УРСР.

3

Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР) — українська держава, проголошена 19 жовтня 1918 року після розпаду Австро-Угорщини на території сучасної Галичини, Закарпаття та Буковини. Існувала протягом 1918–1919 років. Столиця — місто Львів. У липні 1919-го окупована поляками після нетривалої українсько-польської війни.

4

Після повстання Богдана Хмельницького на звільнених від польської влади землях територіально-адміністративні одиниці називали полками (за зразком Запорозького козацького війська)

5

Комінтерн (Комуністичний інтернаціонал) — міжнародна організація, що об’єднувала комуністичні партії різних країн у 1919–1943 роках.

6

Комдив (скорочено від «командир дивізії») — персональне військове звання вищого командного складу Червоної армії з 22 вересня 1935 до 7 травня 1940 року.

7

В’ячеслав Молотов (1890–1986, справжнє прізвище — Скрябін) — радянський політичний діяч, один із вищих керівників Комуністичної партії з 1921 до 1957 року. Організатор і безпосередній виконавець політичних репресій у період правління Йосипа Сталіна. Перед початком Другої світової провадив переговори з нацистською Німеччиною, результатом яких стало підписання Договору про ненапад із Радянським Союзом. У таємному пакті до цього договору, який дістав назву пакту Риббентропа-Молотова, Гітлер зі Сталіним домовились про поділ Польщі між російською та німецькою імперіями.

8

Іван Степанович Конєв (1897–1973) — радянський полководець, маршал Радянського Союзу (1944), двічі Герой Радянського Союзу (1944, 1945).

9

Слова з пісні «Гімн демократичної молоді», котру вперше заспівали в Празі на відкритті 1-го Всесвітнього фестивалю молоді та студентів 25 червня 1947 року. Автор слів — Л. Ошанін, музики — А. Новиков.

10

Ще одним яскравим прикладом «негативного» впливу Росії на міжнародні відносини є Сирія. Я відвідував Сирію взимку 2010–2011 років, залишивши країну за 4 дні до початку жорстокого та надзвичайно кривавого протистояння між повстанцями й урядовими військами Башара Асада, і на власній шкурі відчував напруження та лють, що буквально витали у повітрі. На початку лютого 2011-го в Дамаску всі тільки й говорили про політику і єгипетську революцію на Тахрирі. Усередині лютого на території Сирійської арабської республіки фактично почалася війна. Із березня 2011-го ООН неодноразово намагалася вирішити конфлікт у Сирії, зокрема шляхом уведення миротворчого контингенту, однак щоразу на заваді ставала Росія. Більше того, в обхід міжнародного ембарго РФ продовжувала постачати боєприпаси та летальне озброєння для армії Басада. Я не стверджую, що введення міжнародного військового контингенту вирішило б конфлікт, але вважаю, що воно точно могло врятувати життя тисячам мирних сирійців — противників режиму Башара Асада. Станом на початок 2015-го конфлікт у Сирії триває, за найскромнішими підрахунками, його жертвами стали понад 150 тисяч людей.

11

КОМПАС-3D — російська система автоматизованого проектування (САПР), виготовлена компанією «АСКОН».

12

Андрій Макаревич — відомий російський співак, лідер легендарного рок-гурту «Машина Времени».

13

Михайло Сергійович Горбачов (нар. 1931) — радянський політичний діяч, 5-й генеральний секретар ЦК КПРС (1985–1991), перший та єдиний президент в історії СРСР. Намагався провадити ліберальні реформи всередині СРСР, які було названо Перебудовою, спробував обмежити перегони озброєнь, за що 1990-го отримав Нобелівську премію миру. Один з ініціаторів визнання радянською стороною своєї вини за масові розстріли польських офіцерів під Катинню.

14

Єгор Тимурович Гайдар (1956–2009) — російський державний і політичний діяч, перший міністр фінансів Російської Федерації, один із основних керівників та ідеологів економічних реформ у Росії на початку 90-х.

15

Ахмед Закі Ямані (нар. 1930) — саудівський політик, міністр нафти та мінеральних ресурсів Саудівської Аравії у 1962–1986 роках. Відіграв важливу роль у вирішенні нафтової кризи 1973 року.

16

До слова, ракету Р-36М «Дніпро» спроектували та повністю (і носій, і бойову частину) виробляли на території України — на «Південному машинобудівному заводі» у Дніпропетровську. Після розвалу Радянського Союзу Російська Федерація більше не може самостійно випускати такий тип носіїв.

17

Леонід Макарович Кравчук (нар. 1934) — радянський партійний і політичний діяч, перший президент України після здобуття країною незалежності 1991 року.

18

Леонід Данилович Кучма (нар. 1938) — український політик, другий президент України (1994–2005). Восени 2000 року Кучму було публічно звинувачено у зникненні опозиційного журналіста — Георгія Гонгадзе. Лідер українських соціалістів Олександр Мороз оприлюднив аудіозапис, нібито обговорення президентом, главою Адміністрації Президента Володимиром Литвином і міністром внутрішніх справ України Юрієм Кравченком викрадення та вбивства Гонгадзе. Дотепер провину Кучми у вбивстві журналіста не доведено.

19

Борис Миколайович Єльцин (1931–2007) — російський політичний діяч, президент Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР), перший президент Російської Федерації у 1991–1999. Президентство Єльцина запам’яталося хаотичною приватизацією ранніх 1990-х, обстрілом російського парламенту в жовтні 1993-го та невдалою чеченською війною 1994-го. З іншого боку, Єльцина пов’язують із розвитком демократичних інституцій і вільних ЗМІ. 31-го грудня 1999 року Єльцин добровільно склав із себе повноваження президента і назвав своїм наступником нікому на той час невідомого Володимира Путіна.

20

Повний запис засідання доступний на офіційному телеканалі Ради Федерації.

21

Валентина Іванівна Матвієнко (нар. 1949) — російський політик і дипломат, колишній заступник голови уряду РФ і губернатор Санкт-Петербурга. Із 2011-го — голова Ради Федерації Федеральних зборів Російської Федерації (верхньої палати російського парламенту). Українка за походженням — народилася у місті Шепетівка Хмельницької області, до 18 років проживала в УРСР. 2 березня 2014 року згідно з рішенням Шепетівської міської ради та громади міста Валентину Матвієнко занесено на міську дошку ганьби під № 1. За дії щодо анексії Криму Матвієнко заборонено в’їзд до Євросоюзу, також заморожено всі її активи на території ЄС.

22

Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська письменниця, поетеса, лауреат Шевченківської премії (1987). У радянський час брала активну участь у дисидентському русі, яскравий представник «шістдесятників» — нової генерації радянської та української національної інтелігенції, сформованої у середині 1960-х років, тобто в період тимчасового послаблення більшовицької диктатури в Радянському Союзі. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979), поеми «Берестечко» тощо.

23

Віктор Андрійович Ющенко (нар. 1954) — український політик, третій президент України, голова Національного банку України в 1993–2000 роках, прем’єр-міністр України в 1999–2001 роках. Діяльність Ющенка як президента України була досить суперечливою. Він розпустив ДАІ, державну автоінспекцію, скасував візовий режим для громадян ЄС і США, запровадив значну матеріальну допомогу при народженні дитини. Водночас Ющенко не зміг упоратися із розбратом у стані своїх партнерів, із якими разом переміг під час Помаранчевої революції.

24

Ігор Касатонов (нар. 1939) — російський воєначальник, командувач Чорноморського флоту ВМФ Росії (1991–1992), перший заступник головнокомандувача ВМФ (1992–1999), адмірал.

25

Дагомис — мікрорайон у Лазаревському районі міста-курорту Сочі (Краснодарський край, Росія).

26

Штурм Грозного (31 грудня 1994—6 березня 1995) — епізод Першої чеченської війни, важкі бої між вояками Чеченської республіки Ічкерія та російськими федеральними військами за столицю Чечні місто Грозний. Кілька перших спроб узяти місто штурмом були безрезультатними. Російські війська відступили зі значними втратами (згідно з офіційними даними, загинуло до 1500 військових). Федеральні війська змогли взяти місто під контроль лише ціною колосальних втрат серед мирного населення. Різні експерти оцінюють кількість мирних жителів, що загинули під час бомбардування й артобстрілів Грозного, в діапазоні від 5 до 25 тисяч. Міжнародні спостерігачі з ОБСЄ назвали грозненську бійню «невимовною катастрофою», а тодішній канцлер Німеччини Гельмут Коль схарактеризував дії росіян як «чисте безумство».

27

Анатолій Собчак (1937–2000) — російський політичний діяч періоду Перебудови та 90-х років XX століття, перший мер Санкт-Петербурга (1991–1996), покровитель і політичний наставник президента РФ Володимира Путіна.

28

Віктор Федорович Янукович (нар. 1950) — український політичний діяч, четвертий президент України (із 25 лютого 2010 до 22 лютого 2014), голова Партії регіонів. Двічі засуджений за кримінальні злочини (1967 та 1970 років), загалом просидів у в’язниці три з половиною роки. 22 лютого 2014 року визнаний Верховною Радою України таким, що в неконституційний спосіб самоусунувся від виконання конституційних повноважень. 24 лютого 2014 року Януковича та ряд інших посадових осіб України оголошено в розшук у рамках кримінальної справи за масові вбивства мирних громадян під час Євромайдану. За твердженням видання «Українська правда», колишній президент украв у держави понад 100 млрд доларів. Росія досі вважає Януковича законним президентом України.

29

Партія регіонів (ПР) — українська політична партія, створена 1997 року. Основна мета діяльності: ідеологічний захист і відстоювання прав етнічних росіян і російськомовних українців. Електорат проживає переважно на півдні та сході України. Діяльність Партії регіонів у Верховній Раді та її лідера Віктора Януковича на посаді президента викликала хвилю масових протестів, що розпочалися у листопаді 2014 року. Після розстрілу мирних мітингувальників у лютому 2014-го та втечі Віктора Януковича до Росії члени Партії регіонів стали масово залишати свою партію. Фактично, станом на кінець 2014-го року Партія регіонів припинила функціонування.

30

«RosUkrEnergo AG» — компанія з перепродажу природного газу на території України, східної та центральної Європи, яка в 2004–2009 роках виступала посередником у постачанні російського газу до України та ЄС. Заснована 22 липня 2004 року як спільне підприємство двох фінансових груп: ВАТ «Газпром» і компанії «Centragas Holding AG», фактичними власниками якої є громадяни України Дмитро Фірташ (90 %) та Іван Фурсін (10 %). У компанії «RosUkrEnergo AG» два виконавчі директори. Виконавчий директор від «Centragas Holding AG» — Дмитро Глебко. Другим виконавчим директором у травні 2008 року став Микола Дубик, який замістив вихідця із радянського КДБ Костянтина Чуйченка, що навчався в одній групі із Дмитром Медведєвим і був пізніше призначений помічником президента Росії. За згодою співзасновників компанію ліквідовано 7 липня 2014.

31

Бенефіціар — особа, що отримує доходи від власних засобів чи майна, переданого в управління іншій особі.

32

Рада національної безпеки та оборони.

33

ВАСО (рос. Воронежское акционерное самолетостроительное общество) — авіабудівне підприємство у Воронежі, засноване 1932 року, на сьогодні виготовляє літаки «Ил-96-300», «Ил-96-400Т» та окремі деталі до «Airbus A320».

34

Литвин Володимир Михайлович (нар. 1956) — український політик, голова Верховної Ради у 2002–2006 та 2008–2012 роках. Діяльність спікера ВР запам’яталася підписанням прийнятого із кричущими порушеннями Закону України «Про засади державної мовної політики», який фактично надавав російській значення другої державної, а також голосуванням за ратифікацію харківських угод із Росією.

35

Дмитро Васильович Фірташ (нар. 1965) — український олігарх, голова ради директорів компанії «Group DF», активи якої зосереджено в хімічній промисловості, виробництві титану, газовому та банківському секторах. За даними журналу «Фокус» за 2013 рік, зі статками понад 3,3 млрд доларів Фірташ посідав четверте місце в рейтингу найбагатших громадян України. 12 березня 2014-го Дмитра Фірташа затримали у Відні за запитом ФБР щодо підозри в даванні хабара індійським чиновникам для отримання дозволів на розробку родовищ титану в Індії. 21 березня 2014 року Фірташа було звільнено під рекордну для Австрії заставу в розмірі 125 мільйонів євро. Гроші надійшли з Росії.

36

Віктор Михайлович Пінчук (нар. 1960) — український підприємець, мільярдер, меценат.

37

Леонід Ілліч Брежнєв (1906–1982) — радянський партійний діяч, що був незмінним керівником СРСР упродовж 1964–1982 років. Із 1968 року Брежнєв страждав на астенію (нервово-психічну слабкість) та атеросклероз мозкових судин, періодично втрачав здатність логічно мислити та членороздільно говорити, вияви чого вперше спостерігали на переговорах між представниками країн Варшавського договору перед уведенням військ до Чехословаччини 18 серпня 1968 року. 1976-го Леонід Брежнєв пережив клінічну смерть; мав наркотичну залежність від нембуталу (снодійний препарат) і, попри тяжкий стан і проблеми зі здоров’ям, продовжував «керувати» країною. Політика Брежнєва запам’яталася силовим придушенням Празької весни 1968-го, періодом «розрядки» у відносинах зі США протягом 1970-х і введенням радянських військ до Афганістану 1979-го.

38

Володимир Васильович Щербицький (1918–1990) — радянський партійний діяч, перший секретар ЦК КП УРСР у 1972–1989 роках.

39

Павло Іванович Лазаренко (нар. 1953) — український політичний діяч, 5-й прем’єр-міністр України (1996–1997). 1998 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти нього за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, через що 1999-го Лазаренко втік із України. Був засуджений спочатку у Швейцарії, а потім у Каліфорнії (США) за відмивання грошей. Відбував покарання в каліфорнійській тюрмі Federal Correctional Institution. 1 листопада 2012-го достроково звільнений. Згідно з рейтингом найбільших корупціонерів світу, складеному 2008 року Всесвітнім банком за спільною програмою з ООН «Повернення викрадених активів», Павло Лазаренко належить до десятки найкорумпованіших державних діячів світу.

40

Борис Вікторович Колесніков (нар. 1962) — секретар президії Партії регіонів, колишній віце-прем’єр-міністр України та колишній міністр інфраструктури в уряді Миколи Азарова (за президентства Януковича), давній друг Ахметова та Януковича. Колесніков відповідав за підготовку країни до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Не знає української мови. За твердженнями окремих політиків (наприклад, народного депутата Ярослава Кендзьора), ненавидить усе українське.

41

«Bloomberg L. P.» — американська компанія, спеціалізація якої — розповсюдження фінансової інформації. Один із провідних світових постачальників інформації для учасників фінансових ринків.

42

ДТЕК (рос. ДТЭК, Донбасская топливно-энергетическая компания) — структурний підрозділ компанії «System Capital Management», що об’єднує низку компаній, пов’язаних із видобуванням вугілля, виробництвом електроенергії та розташованих у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Львівській, Івано-Франківській, Вінницькій областях України, а також у Автономній Республіці Крим.

43

Георгій Тимофійович Береговий (1921–1995) — радянський льотчик-космонавт, генерал-лейтенант авіації, кандидат психологічних наук, двічі Герой Радянського Союзу.

44

Антон Чехов (1860–1904) — російський драматург і прозаїк.

45

Ще один подібний випадок: у грудні 2009 року у Василькові після мітингу, коли на площі ще залишалося близько тисячі людей, Янукович, стоячи біля ввімкненого мікрофона, запитав: «Чого ці дебіли не розходяться?»

46

Обласна рада — орган місцевого самоврядування в Україні, що представляє інтереси територіальних громад селищ і міст у межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Депутатів облрад обирають на місцевих виборах жителі відповідної області. Обласна державна адміністрація (облдержадміністрація, ОДА) — місцевий орган державної виконавчої влади в Україні. ОДА в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території адміністративно-територіальної одиниці — області, а також реалізовує повноваження, делеговані їй відповідною обласною радою. Голову ОДА (якого іноді називають «губернатор») призначають указом президента України. У період президентства Януковича губернатор зосереджував у руках усю політичну владу в регіоні.

47

Микола Янович Азаров (нар. 1947) — прем’єр-міністр України (11 березня 2010—28 січня 2014), один із лідерів Партії регіонів, якого вважають «автором» економічної політики обох урядів Віктора Януковича. Відомий передусім катастрофічно низьким рівнем знання української мови (за що його нерідко висміювали). 22 січня 2014 року назвав учасників подій на Майдані в центрі Києва «терористами, які повинні відповісти за свої дії». 28 січня 2014-го подав у відставку із посади прем’єр-міністра, після чого втік до Австрії.

48

Ігор Александров — донецький журналіст, який вів телевізійну передачу «Без ретуші» на донецькому телеканалі «ТОР», під час якої розкривав корупційні зв’язки між місцевим криміналітетом і високопоставленими правоохоронцями. Восени 2000-го — навесні 2001-го в передачах Александрова тричі виступали колишні міліціонери Олег Солодун і Михайло Сербін зі звинуваченнями на адресу керівництва міліції та прокуратури Донецької області у зв’язках із організованими злочинними угрупованнями. В одній із передач Ігор Александров планував показати запис, переданий йому Солодуном і Сербіним, на якому члени краматорських бандформувань обговорювали, скільки вони заплатили чи повинні заплатити покровителям у міліції та прокуратурі. У передачі, зокрема, мало йтися про Віктора Пшонку та його сина Артема — журналісту передали фотографію, на якій Артем Вікторович обіймається із кримінальними авторитетами Краматорська. Проте ця передача в ефір так і не вийшла. 3 червня 2001 року біля входу до приміщення телекомпанії «ТОР» на Ігоря Александрова напали. Журналіста жорстоко побили бейсбольними битами. 7 червня, не приходячи до свідомості, Ігор Александров помер. Спочатку вбивцею (котрий орудував одночасно двома битами) Генеральна прокуратура України оголосила худорлявого Юрія Вередюка, чоловіка без постійного місця роботи та житла, який, до всього, хворів на туберкульоз. 17 травня 2002 року Вередюка виправдали в Апеляційному суді Донецької області. Щоправда, таке рішення Апеляційного суду виявилося смертельним і для самого Вередюка (він помер 19 червня 2002 року внаслідок отруєння), і для двох свідків резонансної справи, а також для міліціонера міста Слов’янськ Донецької області Андрія Рябцева. Рябцев віз до Києва важливу інформацію, яку планував передати слідчому Генпрокуратури Голику. Але не доїхав. Дорогою Андрій Рябцев випав зі свого автомобіля. Причому випав так, що салон виявився забризканим кров’ю. Прокуратура Донецької області з цього приводу винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

49

Юрій Анатолійович Бойко (нар. 1958) — український олігарх, віце-прем’єр-міністр України в уряді Миколи Азарова. У вересні 2014 року очолив партію Опозиційний блок, що постала на рештках Партії регіонів.

50

Олександр Сергійович Єфремов (нар. 1954) — проросійський політик і олігарх, 1-й заступник голови Партії регіонів, голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді. 23 лютого 2014 року, після розстрілу мирних мітингувальників і втечі Віктора Януковича до Росії, Олександр Єфремов оприлюднив заяву, в якій відповідальність за ситуацію в країні поклав на президента Віктора Януковича та його оточення: «Ми, фракція Партії регіонів у Верховній Раді України та наші однопартійці, рішуче засуджуємо злочинні накази, що призвели до людських жертв, до порожньої скарбниці, величезних боргів, ганьби в очах українського народу й усього світу, в результаті чого наша країна опинилася на краю прірви, загрози розколу і втрати національного суверенітету». Заява виявилась нещирою, оскільки, за твердженнями журналу «Український тиждень», Єфремов є одним із найактивніших спонсорів донецьких і луганських сепаратистів.

51

Хештег #Євромайдан потрапив у тренди мережі Twitter протягом першого ж дня протестів.

52

Парафування договору (від фр. paraphe — скорочений підпис) — попереднє підписання міждержавного договору або окремих його статей ініціалами уповноважених осіб, що брали участь у його розробленні. Парафування відбувається тоді, коли договір повністю погоджено його учасниками, але він потребує схвалення урядами чи парламентами країн-підписантів.

53

Зрештою економічна війна з Україною влітку 2013-го обернулася проти Росії. 10-денна блокада на російському кордоні вдарила по окремих українських виробниках, але в масштабах України збитки були достатньо незначними — близько 500 млн грн. Більше того, непрогнозовані дії Москви змусили українських підприємців екстрено шукати нові ринки збуту, а також остаточно охолодили запал нечисленних прихильників вступу до Митного союзу.

54

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут».

55

«Наша Україна — Народна Самооборона» — проєвропейський політичний альянс, створений для участі в парламентських виборах 2007 в Україні, який підтримував тодішнього президента України Віктора Ющенка.

56

«Тушка» — зневажливий термін, яким в Україні називають народного депутата, що переходить з однієї політичної сили до іншої за гроші, рідше — через економічний шантаж чи залякування з боку «Сім’ї». Саме завдяки «тушкам» Партія регіонів, яка, по суті, програла вибори, спромоглася сформувати більшість у Верховній Раді після парламентських виборів 2007-го року.

57

Сергій Леонідович Тігіпко (нар. 1960) — український політичний діяч, олігарх, голова партії «Трудова Україна» (2000–2005), партії «Сильна Україна» (2009–2012), із 17 березня 2012 року — заступник голови Партії регіонів. Міністр соціальної політики (2010–2012) в уряді Миколи Азарова. У квітні 2014 року виведений із Партії регіонів. Є власником фінансово-промислової групи «ТАС», страхової компанії «Індустріальна» та низки інших підприємств.

58

Йолка — поширений в українському сегменті Інтернету інтернет-мем, утворений з огляду на відомий ляпсус президента України Віктора Януковича. 3 грудня 2010 року, пояснюючи ліквідацію наметового містечка підприємців, котрі протестували проти Податкового кодексу, необхідністю підготовки Майдану Незалежності до новорічних свят, Янукович не зміг згадати українське слово «ялинка», натомість ужив його російський аналог — «йолка» (рос. ёлка): «Сьогодні в Києві на тому місці, де стояли палатки (також русизм — М. К.), мітингувальники, встановлюється новорічна… — десятисекундна пауза, — …йолка, люди будуть скоро святкувати Новий рік. Ми підтримуємо бажання киян жити в спокої, в стабільній ситуації, будемо все робити для того, щоб це відбувалось завжди, був гарний настрій». Мем набув негативного забарвлення після кривавого розгону мирної демонстрації на Майдані Незалежності вночі з 29 на 30 листопада 2013 року, проведений нібито для того, щоб дозволити комунальникам установити новорічну ялинку.

59

Борис Тарасюк (нар. 1949) — український політик і дипломат, міністр закордонних справ України в 1998–2000 та 2005–2007 роках.

60

Ольга Герасим’юк (нар. 1958) — відомий український журналіст, ведуча телевізійних програм.

61

Турчинов Олександр Валентинович (нар. 1964) — український політик, доктор економічних наук, професор, із 23 лютого до 27 листопада 2014 — голова Верховної Ради України, з 23 лютого до 7 червня 2014 року — виконувач обов’язків президента України. Є проповідником євангельсько-баптистської церкви.

62

«Правий сектор» — українська громадська націоналістична організація, заснована в грудні 2013 року під час подій Євромайдану в результаті злиття націоналістичних організацій «Тризуб» ім. Степана Бандери, УНА-УНСО, «Патріот України», «Карпатська січ» та ін.; із 22 березня 2014-го — політична партія. У липні 2014 року «Правим сектором» було створено добровольче воєнізоване формування для захисту територіальної цілісності та незалежності України — Добровольчий український корпус (ДУК). ДУК «Правого сектора» не є офіційним підрозділом силових відомств і використовує трофейну зброю, здобуту в зоні проведення АТО. Бійці ДУК разом із військовослужбовцями Збройних сил України брали участь в обороні Донецького аеропорту та прилеглого селища Піски.

63

Тетяна Миколаївна Чорновол (нар. 1979) — українська журналістка та громадський діяч. Відома через свої політичні (часто ризикові) акції та резонансні розслідування корупційних схем в українській політиці за режиму Януковича. Уночі з 24 на 25 грудня 2013 року, під час подій Євромайдану, на бориспільській трасі неподалік Києва авто Тетяни Чорновол притиснув до узбіччя та примусив зупинитися автомобіль «Porsche Cayenne», після чого з нього вискочили двоє невідомих чоловіків спортивної статури, які жорстоко побили журналістку (в мережі є відео погоні, зафіксоване відеореєстратором у салоні машини Чорновол). Побиття сталося після того, як Чорновол їздила знімати фешенебельні будинки міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та генпрокурора Віктора Пшонки. Чоловік Тетяни Чорновол — Микола Вікторович Березовий — громадсько-політичний діяч, лідер партії «УДАР» Віталія Кличка в місті Горлівка Донецької області. Микола Березовий був добровольцем батальйону міліції спеціального призначення «Азов»; 10 серпня 2014 року його застрелив російський снайпер у бою під містом Іловайськ. На позачергових виборах 2014 року Тетяну Чорновол обрано народним депутатом України за партійним списком (№ 2) партії «Народний фронт».

64

«Тітушки» — напівбандитські формування, утворені з гопників, молодиків із кримінальним минулим і колишніх спортсменів, котрі режим Януковича за грошову винагороду використовував для участі в масових сутичках, перешкоджання мирним протестам, залякування та застосування фізичної сили до опозиційних активістів. Основна мета залучення «тітушок»: здійснення силових провокацій під час акцій протесту для виведення масових заходів за межі правового поля й унеможливлення їхнього жорсткого придушення владою. На сьогодні офіційно доведено використання правоохоронними органами та спецслужбами України «тітушок» для побиття та залякування активістів Євромайдану. Встановлено також, що силовики самі переодягались у «тітушок» і керували найманцями. Зокрема, самообороною Майдану було схоплено на місці злочину одного з координаторів «тітушок» полковника СБУ Магерю Григорія Васильовича. Термін «тітушки» з’явився у травні 2013 року, походить від прізвища спортсмена Вадима Тітушка.

65

Відео штурму на Youtube — http://youtu.be/uG38xl6xW4M.

66

Відео на Youtube — http://youtu.be/0Pjd3hpM50k.

67

Відео на Youtube — http://youtu.be/bNoOLHgY6sU.

68

Відео на Youtube — http://youtu.be/bNE_3C9AZF0. Добірка відеофактів побиття журналістів і добивання лежачих людей від сайту telekritika.ua — http://youtu.be/HMvzkSE4cig.

69

Андрій Петрович Клюєв (нар. 1964) — донецький політик і бізнесмен. Перший віце-прем’єр-міністр України в уряді (11 березня 2010—14 лютого 2012), секретар Ради національної безпеки та оборони (14 лютого 2012—24 січня 2014), голова Адміністрації Президента України (24 січня 2014—25 лютого 2014). У своєму розслідуванні, опублікованому в «Українській правді», українські журналісти Сергій Лещенко та Мустафа Найєм заявили, що саме Андрій Клюєв відповідальний за кривавий розгін Євромайдану 30 листопада 2013 року.

70

Організація українських націоналістів (ОУН) — український громадсько-політичний рух, мета якого — встановлення української соборної самостійної держави. Заснований 3 лютого 1929 року.

71

Володимир Олійник (нар. 1957) починав політичну кар’єру в партії «Собор». У 1998–2002 роках був міським головою Черкас. 2004-го підтримав Помаранчеву революцію. На опозиційному мітингу в Черкасах разом із натовпом скандував: «Зека геть!» (маючи на увазі Януковича). У 2004–2005 роках був довіреною особою Віктора Ющенка у виборчому окрузі № 197. 2007-го перейшов до Партії регіонів, ставши одним із найактивніших спікерів партії. Олійник — один із тих, хто особисто розробляв закон про надання російській мові статусу регіональної, а також частину прийнятих 16 січня 2014 року «законів про диктатуру». Після перемоги Євромайдану разом із Калєтніком утік до Росії.

72

Урахуйте, що середня зарплата в Україні 2013-го становила 3265 грн.

73

Зауважте: йдеться про сюжет із новин, показаний на головному російському телеканалі на початку березня 2014-го, відразу після перемоги Євромайдану — на той момент на сході України ще не відбувалися активні бойові дії проти проросійських терористів. На той час будь-яку інформацію про біженців потрібно вважати брехливою — ніхто і ніщо не загрожувало жителям Донецької та Луганської областей, отже, ніяких переселенців не було. Безперечно, нині ситуація змінилася. Через російську окупацію, збройне протистояння, яке триває майже рік, руйнування необхідної для життєзабезпечення інфраструктури український Донбас залишило щонайменше 1 млн мешканців. Приблизно 55 % із них виїхали до Росії, решта 45 % стали «внутрішніми переселенцями», перебравшись до спокійніших регіонів України.

74

Зáмкова гора, або гора Високий Замок — один із пагорбів у Львові, найвища точка міста з висотою 413 м над рівнем моря. На вершині розташовано оглядовий майданчик, до якого веде спіралеподібна пішохідна доріжка.

75

Відеозапис описаного фрагменту інтерв’ю доступний на сайті YouTube — http://youtu.be/k69iqki19I8.

76

Попри безглуздість і численні спростування на всіх можливих офіційних рівнях, цей коментар досі знаходиться на сайті МЗС РФ — http://mid.ru/brp_4.nsf/newsline/B83C1998D3752F6044257CA5003A7BB1.

77

Українська повстанська армія (УПА) — озброєне крило Організації українських націоналістів. Розпочала діяльність із весни 1943 року на територіях, які до 1939–1940 років належали Польщі та Румунії. УПА функціонувала до 1953 року, хоча окремі вогнища спротиву спостерігали до 1960-х років.

78

Відео сюжету на YouTube — http://youtu.be/qcFnQ6k-q00.

79

http://pic.twitter.com/pXWzMYdzmS.

80

http://www.mirislama.com/5377-siriya-pri-obstrele-aleppo-pogibli-deti.html.

81

Перемонтоване росіянами звернення — http://youtu.be/K0Wpfoa_utE.

82

Оригінальний ролик на YouTube — http://youtu.be/qYjQ8aIsTkQ.

83

Олег Бахматюк — власник української агрокомпанії «Ukrlandfarming», принципово дистанціюється від політики.

84

Різне майбутнє (англ.).

85

Радінформбюро (скорочено від Радянське інформаційне бюро) — інформаційно-пропагандистське відомство в СРСР, утворене при Наркоматі закордонних справ СРСР 24 червня 1941 року. Основне завдання його діяльності полягало у складанні зведень для радіо, газет і журналів про становище на фронтах і партизанський рух під час німецько-радянської війни. 1961 року Радінформбюро було трансформовано в Агентство Друку «Новини» (АПН).

86

Соломон Абрамович Лозовський (справжнє прізвище — Дрідзо; 1878–1952) — радянський партійний діяч і дипломат, учасник революційних і профсоюзних рухів у Росії та Франції. Доктор історичних наук, професор Московського державного університету, публіцист. Розстріляний 1952-го.

87

Поліна Семенівна Жемчужина (справжнє ім’я — Перл Семенівна Карповська; 1897–1970) — радянський партійний діяч, дружина Молотова, єврейка за національністю. Після Другої світової потрапила в немилість до Сталіна через надміру тепле (на думку вождя) ставлення до євреїв.

88

Ігор Гіркін (нар. 1970) — російський диверсант і терорист, за даними СБУ — полковник ГРУ Генерального штабу Збройних сил РФ. Став відомим під псевдонімом Ігор Стрєлков під час російсько-української війни 2014–2015 року. Брав участь у сепаратистських виступах у Придністров’ї в червні-липні 1992 року (доброволець 2-го взводу Чорноморського козачого війська), у Боснії з листопада 1992 до березня 1993 року (боснійське видання Klix.ba звинуватило Гіркіна у причетності до викрадення, катувань та вбивства боснійських мусульман 1992 року) й у Чечні. Гіркін, імовірно, причетний до організації вибухів у житлових будинках у Росії 1999 року, оскільки виявлено (за фотороботом) його схожість із терористом, поміченим під час занесення вибухівки до одного з будинків. За версією російського полковника держбезпеки Олександра Литвиненка, якого 2006-го агенти російських спецслужб отруїли в Лондоні полонієм-210, вибухи було організовано Федеральною службою безпеки РФ з метою дозволити Володимиру Путіну зміцнити вертикаль президентської влади, скасувавши виборність голів суб’єктів Російської Федерації, а також задля обґрунтування нової війни в Чечні (за 4 роки до смерті Литвиненко опублікував книгу «ФСБ підриває Росію», в якій навів докази причетності російських спецслужб). 2014-го Гіркін очолив російське диверсійне угруповання спочатку в Сімферополі, потім — у Слов’янську Донецької області, ставши одним із провідних організаторів так званого «народного ополчення Донбасу». Відповідальний за викрадення інспекційної групи ОБСЄ під Слов’янськом. За даними СБУ, бойовики під керівництвом Гіркіна організовували викрадення й убивства українських активістів на Донбасі, зокрема депутата Горлівської міської ради Володимира Рибака та студента Київського політехнічного інституту Юрія Поправка. 14 серпня 2014-го Гіркін подав у відставку з поста міністра оборони ДНР і повернувся до Росії.

89

В’ячеслав Пономарьов (нар. 1965) — проросійський сепаратист, самопроголошений «народний» мер Слов’янська з 13 квітня до 10 червня 2014 року. 10 червня 2014-го за наказом Ігоря Стрєлкова Пономарьова було заарештовано та звільнено від виконання обов’язків «народного» мера. Причиною, за непідтвердженими даними, стало зловживання наркотиками та зґвалтування Пономарьовим неповнолітньої жительки Слов’янська. У другій половині червня у ЗМІ з’явилась інформація про те, що колишнього «народного» мера розстріляли самі сепаратисти. Офіційного підтвердження чи спростування не надходило. На час написання цієї книги місцеперебування та подальша доля В’ячеслава Пономарьова залишалися невідомими.

90

Сергій Анатолійович Здрилюк (позивний Абвер, нар. 1972) — військовий діяч терористичної організації «Донецька народна республіка». Вінничанин за походженням, 1993-го закінчив Сімферопольське вище військово-політичне училище. Проживав у Криму, працював у службі української розвідки. 2014 року після анексії Криму пройшов спеціальну підготовку в російських спецслужбах, після чого скерований до України, де в складі групи Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) брав участь у захопленні адміністративних будівель у Донецьку та Слов’янську.

91

Російська православна армія — російське терористичне угруповання, задіяне в збройному конфлікті на території Донецької та Луганської областей України; створене на основі неофашистської російської організації «Русское национальное единство» в лютому 2014 року. Штаб-квартира знаходиться у приміщені захопленої будівлі СБУ в Донецьку. Бойовики РПА спеціалізуються на викраданні людей, зокрема журналістів і священиків.

92

Ідеться винятково про місто Донецьк, оскільки протягом травня 2014-го на території Донецької та Луганської областей спалахували сутички між українськими військами та проросійськи налаштованими сепаратистами. 13 травня близько тридцяти терористів із засідки на околицях села Октябрське обстріляли колону 95-ї окремої аеромобільної бригади Збройних сил України, внаслідок чого загинуло 6 десантників, 9 дістали поранення, один військовий помер під час транспортування до шпиталю. 22 травня поблизу міста Волноваха Донецької області бойовики ДНР обстріляли із засідки розташування української 51-ї механізованої бригади, що призвело до загибелі 17 та поранення 32 українських військовослужбовців. Протягом квітня-травня не вщухали бої у захоплених терористами Слов’янську та Краматорську.

93

Рамзан Кадиров (нар. 1976) — президент Чечні (із 2007-го), тривалий час очолював службу безпеки чеченського президента, брав участь в операціях із ліквідації чеченських сепаратистів. Майстер спорту з боксу. Син Ахмада Кадирова, колишнього муфтія Чечні, котрий 1996 року зрадив національно-визвольний чеченський рух і перейшов на бік російських федеральних сил (Ахмад Кадиров загинув 2004-го в результаті замаху). Рамзан Кадиров відомий своїми пропутінськими, мілітаристськими, а також антиукраїнськими й антигрузинськими заявами. Після зради Кадирова-старшого всіх проросійських чеченських бойовиків називають «кадирівцями».

94

НУРС — некеровані ракетні снаряди (рос. НеУправляемые Ракетные Снаряды).

95

Слова полковника, в якого я брав інтерв’ю, слугують підтвердженням офіційних даних, оприлюднених РНБО: із 43 терористів, поранених і взятих у полон 26 травня 2014 року в ході антитерористичної операції в Донецьку, тільки 8 були громадянами України, донеччанами. Решта — іноземці, зокрема родом із Чечні, Дагестану та Москви.

96

Не плутати з українським містом Донецьк, центром Донецької області.

97

25 серпня Служба безпеки України заявила про затримання десятьох російських військовослужбовців-контрактників 331-го полку 98-ї Свірської дивізії повітрянодесантних військ РФ (військова частина 71211). Їх затримали неподалік селища Дзеркальне Донецької області, за 20 кілометрів від кордону із РФ. Російська Федерація визнала присутність своїх військових на території України, однак підкреслила, що ті не мають нічого спільного із вторгненням: десантники просто «заблукали» під час навчань у Ростовській області та випадково заїхали до України.

98

Олександр Захарченко (нар. 1967) — голова уряду самопроголошеної Донецької народної республіки (із 7 серпня 2014-го), голова ДНР (із листопада 2014-го). Із 2006 року працював директором ТОВ «Торговий дім „Континент“», що належить до бізнес-імперії Рината Ахметова. Із листопада 2014-го, після імітації виборів у ДНР, виборча комісія республіки оголосила, що Захарченко переміг, набравши близько 75 % голосів виборців. Росія стала єдиною країною світу, що визнала результат «виборів» у ДНР, тим самим порушивши Мінські домовленості.

99

Ігор Плотницький (нар. 1964) — професійний артилерист, голова уряду самопроголошеної Луганської народної республіки (із 14 серпня 2014-го). Його вважають причетним до знищення українських вояків під Зеленопіллям і до викрадення та вивезення до Росії української льотчиці Надії Савченко. За даними агенції «Укрінформ», батьки Плотницького телефонували синові, щоб присоромити, у відповідь на що Плотницький почав вихвалятися своїми заробітками на час розмови. У серпні 2014-го батькам терориста через вияви неприязні з боку односельчан довелося покинути рідне село Кельменці. Про інтелектуальний рівень лідера ЛНР дає змогу зробити висновки відкритий лист, надісланий 19 листопада 2014 року Петру Порошенку, в якому Ігор Плотницький викликає президента України на дуель: «Давайте за прикладом древніх слов’янських вождів і славних козацьких отаманів зустрінемося в поєдинку. Хто переможе, той і диктує протилежній стороні свої умови».

100

Попередні два рази: захоплення УНР більшовиками 1921-го та боротьба радянського НКВС із УПА після Другої світової війни протягом кінця 40-х — початку 50-х років.

101

Одна із розмов відбулася між бойовиком, що побував на місці катастрофи літака, і донським отаманом Миколою Козіциним. Бойовик доповідає: «Щодо цього літака, збитого в районі Сніжного-Тореза. Виявився пасажирським. Упав у районі Грабове, там море трупів, жінок і дітей. Зараз козаки там дивляться це все». На запитання бойовика, що пасажирський літак «Малайзійських авіаліній» робив на території України, отаман Козіцин презирливо відповів: «Значить, завозили шпигунів, не знаю. Нех… літати, зараз війна йде».