Інтерв’ю з колоритним дідом

НОН-СТОП.Технократичні сценки для театру ляльок

НЕДІЙОВІ ОСОБИ:

Шеф, 60 років (за сценою).

Базлай, головний економіст, 38 років.

Нептуневич, інженер-соціолог, 45 років.

Жук, інженер по кадрах, 55 років.

Яєчко, інженер з промислової естетики, 40 років.

Інчук, інженер-стиліст, 40 років.

Мері, інженер з виробничої гімнастики, ЗО років.

Вустя, інженер-бухгалтер, ЗО років.

Пахучий, інженер-діловод, 22 роки (за сценою).

ДІЙОВІ ОСОБИ:

Карпо Карпович, технік з нової техніки, 60 років.

Денис Дідровський, інженер-винахідник, ЗО років(за сценою).

Мар’яна Безвідповідальна, інженер-конструктор, 25 років (за сценою).

Інженер-кур’єр, 60 років.

Кіберик, робот третього покоління.

КАРТИНА ПЕРША

Наші дні. Контора впровадження винаходів та НОПу. Вивіска: СТОП (з розшифровкою по вертикалях — Спеціалізоване Тимчасове Об’єднання Прогресу). Електронний годинник (постійно показує 12.55). Плакат: «Любиш прогресивку — люби прогрес». Діаграма: вгорі «НОП» і зигзаг, внизу «ВИНАХОДИ» і зигзаг. Світла зала, сучасне умеблювання, кілька креслярських дощок. Ліворуч і праворуч дві кімнати-перегородки. Посередині, в залі, за одним столом спить естет Яєчко, за другим, з калькуляторами, в’яже бухгалтер Вустя. Ліворуч чаклує з паяльником над приладами технік Карпо Карпович. Праворуч — стіл головного економіста Базлая. Біля столу — робот. Базлай у товаристві соціолога Нептуневича, стиліста Інчука, кадровика Жука розглядає якісь креслення. Лунає телефонний дзвінок. Ніхто не звертає уваги. Трубку бере робот.

Робот (в трубку.) Вас уважно слухають. Перепрошую, всі експерти на об’єктах. Подзвоніть у четвер. Спасибі наперед. (Кладе трубку).

Базлай (вивчає креслення). Оце калька!

Нептуневич. Працював уночі, шановний.

Базлай. Вчіться, колеги!

Жук. Ну, вражий сину! І тут об’їхав, обскакав! Але й наше не пропаде.

Базлай. Почнемо, колеги. Без зволікань. Ніщо не поверне згаяний час.

Усі хутко пришпилюють кальку до столу. Базлай віртуозно тасує колоду, кидає карти партнерам.

Жук. Не буду дивиться — нехай козириться.

Інчук. Вдівітєльно не йдьотъ карта.

Нептуневич. Я — манюпусінький пас.

Інчук. Обратно теж.

Жук. От свояки, от хитруни! Візьму, альма-матері вашій трясця!

Грають. Репліки: «Просто чирва», «Раз», «Пас», «Сам» і тому подібне. В залу влітає підстрибом струнка, спортивна Мері в джинсах.

Мері (до Вусті). Слухай нюанс. Причепився іноземець. Біля «Інтуристу». Ледь до загсу не затяг!

Вустя (опасиста, але в міні-міні). Аякже! Діждешся! Був у мене один...

Мері. Іноземець?

Вустя. Я не така. Наш! Теж ледь не затяг...

Мері. До загсу?

Вустя. Ага, розігнався! В очерет...

Мері. Пікантно!

Вустя. У них одне на умі...

Мері. Що з Яєчком? Летаргічний сон?

Вустя. Закуняв, гультіпака.

Мері (танцює навкруг Яєчка, приспівує).

Яєчко прокидається, стає на коліно.

Яєчко (співає). Стан твій ніжний, профспілковий... Ти — веселка моя чарівна...

Мері. Це освідчення?

Яєчко. М-м... М-може бути...

Вустя . Божествено! На колінах!

Яєчко. Мері! Я втілю твої форми у заводський димар. Ото буде промислова естетика!

Мері. Пошляк!

Вустя. Що плетеш, одоробло?

Яєчко намагається обхопити ноги Мері і падає долілиць.

Мері. Ай! Рятуйте!

Вустя. Ра-та-туйте!

Чоловіки вибігають у залу. З’являється також інженер-кур’єр з відповідним написом на пов’язці, увесь у галунах. На нього вантажать Яєчка, підтримують, виносять. Повертаються без кур’єра і Яєчка.

Базлай. Доспівалися! Колеги, прошу на місця. Поскільки шеф відбув до президії свята перелітних птахів, а потім засідатиме на раді з координації узгоджень, беру керівництво на себе. Пропоную без гнилого лібералізму: розчехвостити занепадника в хвіст і в гриву!

Нептуневич. Справді... Безпрецедентний інцидент. Але нащо з плеча? Давайте ладком. Може, мікроінфаркт? Або стрес? Або... е-е... інша... е-е... радість? Чи не спливав від Яєчка певний... е-е... аромат? Ось питання питань.

Жук. Наша Марусина, чи то пак — Мері Мусіївна, (киває на Мері) квоктала у коридорі, що від кума пашіло маслом кропу і чимось таким, що збудило в її уяві голографію шкарпеток.

Карпо Карпович. Ну, Яєчко! Ну, естет! Мабуть, ковтав зранку масло кропу, щоб не тхнуло перегаром...

Базлай. Що за вислови! Ви ж за посадою інтелігентна людина. Працюєте в науковій, так би мовити кузні... Стосовно ж масла кропу, то є більш прогресивний метод: чашечка подвійної чорної кави зранку — і ніби знову на світ народився. Університетська звичка!

Нептуневич. В порядку обговорення, шановний! Дозволю собі контраргумент: останні дослідження Масачусетського технологічного інституту свідчать, що кава лише закріплює певні... е-е... пахощі. Моє кредо: тільки цитрусові! Лимон або грейпфрут а ля натюрель.

Жук. І не кажіть, свояки, і не балакайте, голуби мої сизі, про всі оті університети та закордони! Зранку і поготів, коли пече від перевжитку... тобто, від пережитку минулого,— гаряченького треба! Борщу зо два полумиски вм’яти, картопельки з м’ясцем півказана вперезати — і ніякий дідько лисий вас не вхопить і не поплутає. У моєму селі, приміром, наш городський обід — то, вважайте, поганенька закуска. Отож у дядьків спини, як ночви, шиї, хоч обіддя гни, а в сажу, коли не мотоцикл, то кабаняка, як глобальна ракета, і ніхто ніколи не падає, навіть на храм. Ну, коли вже закрутить, як грішника на пательні, то гранчака зо два можна ляснути. Свого... Без сплошної хімії, під оселедець. А кава, лимон, грип-фрукт — то від лукавого, то від загряничної темноти, що проникає...

Інчук. А єслі гаряче не йдьоть?

Жук. Розсол, куме милий, розсол, на щастя, не перевівся на матінці Землі. Розсол не те що від пере... бору, від раку допомагає. Наші пращури пили, і про рак сном-духом не відали!

Інчук. Пиво з раком — ето харашо.

Базлай. Зранку? Це нокаут. Стосовно до ситуації з Яєчком, пиво, а також шампанське, дають реакцію перманентної дії. І тоді працівник втрачений для суспільства мінімум на людино-день.

Нептуневич. Що й сталося з колегою Яєчком, який не схрумав уранці лимона...

Мері. Фі... Пам’ятаю... Божевільна кримська ніч... Перші промені... Заграва над морем... Заграва у грудях... І смаглявий принц простягає кришталевий наперсток французького нектару — коньяку «Камю».

Вустя. Божествено! Можна й м’ятний лікер... Аби принц був!

Входить кур’єр.

Кур’єр. Як не дасте ставку старшого інженера, переведуся в цирк або до філософів!

Нептуневич. Чому такий песимізм, шановний?

Кур’єр. Тягнув Яєчка волоком до місця проживання.

Всі. Як волоком?!

Кур’єр. А так. По причині нетранспортабельності.

Базлай. А пояснення?

Кур’єр. І ніяких пояснень вони не дали. Мимрили, що вчора ви гуртом приливали премію.

Базлай. Це був акт згуртування нашого молодого колективу!

Кур’єр. А після акту вони стріли знайомого дитячого письменника...

Карпо Карпович. Тоді — амба!

Інчук. Тут Яєчко і дійшов агопея.

Нептуневич. Апогея.

Базлай. А ранком він чим... той... лікувався?

Кур’єр. Вони не доповіли. Вони трохи поспівали і заснули.

Базлай. Які будуть думки?

Всі. Думок нема... Звідки думки... Хай коняка думає, у неї голова велика...

Мері. Попередити...

Вустя. Як не було, а на коліна перед дамою став..,

Базлай. Всі—за. Нептуневич утримався. Порядок — вжили заходів!

Жук. Еге, свояки! На обід, на обід пора, бо охлянемо і тоді яка наука! Нумо в кахве, поки перерва не почалася. Заглянь, куме, в шахву — там у реторті промивка для електронного мікроскопа... Прихопи...

Інчук (добуває реторту). Пусто!

Німа сцена.

Нептуневич. Я випадково бачив... Ранком реторту брав Яєчко.

Жук. Ух, песиголовець! Співав, значить! Ми б теж заспівали! Зараз ти в нас поспіваєш!

Базлай. От і плоди лібералізму. Попереднє рішення відміняю!

Мері. А обід?

Жук. З чим обідати? Сухим шматком давитися, щоб наука гикала? Вкатаемо сувору догану!

Базлай. Це принципово. Я — за.

Нептуневич. Для мене, шановні, думка колективу — закон.

Інчук. Я присоєдіняюсь і даже приєднуюсь.

Базлай. Пишіть резюме: «Треба нарешті повести нещадну боротьбу з мерзенним явищем! Своїм ганебним вчинком громадянин Яєчко підвів увесь колектив...»

Всі. І кожного з нас зокрема!

КАРТИНА ДРУГА

Всі технократи в центрі зали. Дівчата приміряють плащі. Чоловіки курять біля центрального столу. Карпо Карпович щось лагодить. Телефонний дзвінок. Ніхто не реагує. Робот бере трубку.

Робот. Вас уважно слухають. Перепрошую, всі експерти на колоквіумі. Дзвоніть у четвер. Спасибі наперед. (Кладе трубку).

Базлай. Чому не бачу за кульманом Дениса Дідровського?

Жук. Та швендяє, як завжди, по заводах.

Базлай. Справжнього науковця з нього не вийде.

Нептуневич. Зате він знову захопив найвигідніший госпдоговір. Плюс найбільша премія, шановні.

Яєчко. Мене пропісочили, а цього меркантиліста зачепити слабо?

Нептуневич. На жаль, він відсутній.

Інчук (вибухає). А це не грає роялі! Прошу розглянути моральне обличчя Дідровського на предмет егоїзму!

Базлай. Прислухаємось, колеги, до голосу громадськості! Поскільки шеф відбув на інструктаж по вироблений) Інструкцій, а потім засідатиме на святі жінок-трудівниць, беру керівництво на себе. Згадайте напівавтоматичну лінію!

Карпо Карпович. Ото був напівавтомат — гнав напівбрак...

Базлай. І ми застосували груповий метод модернізації...

Нептуневич. В усьому науково-технічному комплексі...

Карпо Карпович. Неповноцінності.

Базлай. Що за безпардонність! Я, наприклад, підняв пульт керування, чим розширив кругозір операторів. І здійснював комплексний контроль!

Нептуневич. Я високо ціную ваш внесок, шановний. Але зверну увагу на ефективність соціологічних тестів. Мені вдалося виявити, що десять відсотків людей з цеху-напівавтомату не люблять начальника і до того ж вважають своїх дружин відьмами. Звідки візьметься продуктивність?

Жук. Хвалитися не звик, але й ми не пасли задніх. Хто порадив розігнати дармоїдів? Отож-бо!

Яєчко. Промислова естетика — теж не жук наслідив.

Жук. Ображаєш, куме...

Яєчко. Це не образа, а образ, художня деталь.

Жук. Ну, коли художня...

Яєчко. Отже — я пофарбував агрегат в ультрамариновий колір, відпочиває око, умовний ефект — плюс п’ять процентів, облагородив кутки й закутки розаріями, мінус перекури, плюс шість процентів умовного ефекту, дав музичний супровід— Моцарт, Шамо, Сальєрі, мінус монотонність, плюс сім процентів умовного ефекту!

Карпо Карпович. В тому й річ, що умовного...

Мері. А мій комплекс виробничої гімнастики? П’ять поз йоги: лебідь, щука, рак, діва...

Яєчко. Женщина...

Вустя. Саме женщина і звела все докупи. Калькулювала я!

Інчук. А заочна агітація?

Нептуневич. Наочна.

Інчук. «Без продуктивності труда не смикнеш тюльку із пруда». Чий вєрш-плакат? Роберта Євтушенка? Мій!

Карпо Карпович. Суть хто вхопив? Денис Дідровський. Почав затуляти роздаточний жолоб з інтервалом у п’ять секунд, і заготовки пішли, мов лялечки. Не спрацював фотоелемент однієї із загниваючих держав, от Денис і перевірив промінь. А потім ми свій фотоелемент встановили — всього ділов. Козак наш Денис, їй-бо, інтелігентний хлопець!

Яєчко. Ага, інтелігент. Сам премію згріб...

Жук. Усенький пошук громади під хвіст коту пішов...

Базлай. Явний індивідуалістичний нахил.

Жук. Щоб не сказати — ухил...

Нептуневич. А загравання зі слабкою статтю?

Мері та Вуст я. Ой, як цікаво!

Базлай. Колеги, ви підмінюєте факти плітками.

Яєчко. Фактів навалом. От ви завжди даруєте нашим дівицям проліски на свято номер вісім, так?

Базлай. Так. Увага до жінок — риса лідера.

Нептуневич. А Дідровський дарує дамам квіти ре-гу-ляр-но. Отже,елемент радісної несподіванки знівельований!

Вустя. Нам він дарує троянди. Ах, я обожнюю троянди!

Мері. Денис — джентльмен.

Жук. Джентльмен... Фуліган!

Нептуневич. О! Візьмімо колегу Жука...

Жук. Куди?

Нептуневич. Умовно...

Жук. І умовно не хочу!

Нептуневич. Я образно кажу... Шановний Жук прийшов у практичну науку, так би мовити, від сохи. Але під суворим відсохизмом б’ється чуйне серце. Він завжди звільняє дамам місце у службовому автобусі напередодні жіночого свята...

Жук. А кому те ниньки тра, коли цей волоцюга Денис господарює в автобусі, як піп у власному приході, ганяє мужиків, а бабів на посадочні місця тулить...

Інчук. Дідровський надсміявся — я почув з перевірених уст — над женськой газетой, трудом моїх останніх умственних усілій. Вимагаю дезинфекції!

Нептуневич. Сатисфакції.

Базлай (до Нептуневича). До речі, Іване Абрамовичу, після Денисових шансонів дівчата неуважно сприймають вашу мелодекламацію, ну, пісню про вищого Олега.

Нептуневич. Підняти руку з гітарою на класику? Сноб!

Жук. Нащо так при жінках?

Нептуневич. Як?

Жук нашіптує Нептуневнчу.

Нептуневич. Ні, я сказав — сноб.

Яєчко. Правильно сказали — щодня свіжа сорочка, галстук, черевики блищать і... поголений!

Жук. Та чого ми тримаємося за цього Дениса, як воша за кожуха, га? За власним бажанням — і край!

Базлай. Отже, підсумуємо: індивідуалізм, егоїзм, кар’єризм.

Яєчко. Бабізм...

Базлай. Некоректно. Записуємо до протокола: «Яскраво виражений індивідуалізм Дідровського викликає обурення колективу...»

Карпо Карпович. Не трать, куме, сили. Денис сам від нас іде.

Всі. Ага! Гавкнувся! Куди?

Карпо Карпович. На експериментальний завод... Начальником цеху.

Всі. О-хо-хо... О-го-го...

Базлай. Трохи підправте, Іване Абрамовичу, прото... вітальний адрес: «Яскраво виражена індивідуальність Дідровського викликає захоплення колективу...»

Яєчко. Правильно! Денис ящик шампанського на відхідну виставить!

Жук. Безнепремінно! Останню сорочку віддасть — він такий!

Інчук. Сорочка-хлопець!

Нептуневич. Рубаха-парень!

КАРТИНА ТРЕТЯ

Колектив схвильовано шепочеться. Карпо Карпович працює з паяльником. Телефонний дзвінок. Ніхто не звертає уваги. Робот бере трубку.

Робот. Вас уважно слухають. Перепрошую, всі експерти у підшефному колгоспі. Подзвоніть у четвер. Сьогодні четвер? (Вібрує від напруження). У наступний четвер. (Кидає трубку.) Чорт!

Базлай (вбігає в залу, всі спішать до нього). Чорт! Догралися! Констатую: ми блискуче провалили контрольний семінар з естетики. Мої умовляння не допомогли. Перевіряюча — кандидат мистецтвознавства — пішла розлючена, як королевська кобра. її висновок — ми впритул наблизилися до неандертальців.

Жук. Ото взяли з дурощів умствену тему і вскочили у халепу!

Нептуневич. Ви самі, шановний, відмовилися од семінару з економіки...

Інчук. І предложили взять якусь єрунду...

Мері. От і зупинилися на естетиці.

Базлай. Треба запобігти негативному резонансові у кабінеті шефа. Зрозумійте, він постійно засідає з творцями прекрасного і не подарує нам невігластва у царині естети киї

Жук. Моя хата скраю —за семінар відповідаєте ви... Персонально!

Базлай. Зіпхотехніка? Не вийде! Хто-хто, а я був на висоті. Хто вас від кінопроблем врятував? Я розправився з Антоніоні, потоптався по Бергману і навіть кинув тінь на рідного режисера Леопардюка!

Жук. На біса нам та естетика? Плутають, розумієте, зайнятих людей, а ти крутися, як муха в окропі.

Базлай. Муха! Йога-браміна обізвали йогом-барменом...

Нептуневич. До речі, шановний стилісте, як ви назвали Японію?

Інчук. Образно — страна ісходящего сонця.

Базлай. Браво! А біблейських навкулачників?

Інчук: Давид і Галіфе.

Нептуневич. А сюжет з «Одіссеї»?

Інчук. Какось обідно! Я з інститута помню: він опинився у турподорожі з сиренами і все кохання ледь не пенелопнуло...

Базлай. Біс!

Жук. От що, зайчики мої куцохвості, нічого кума на глум брати!

Яєчко. Ми не культуристи!

Інчук. Вип’ячувать свою культуру — безнравствєно.

Яєчко. Бачили ми таких культурних під церквою...

Базлай. Отак? Тоді пригадайте, що впоров колега Жук про Кафку.

Жук. Ну, одказав, що навіть не відаю, якої воно статі...

Нептуневич. Містика! Ви хоч одного письменника знаєте, шановний?

Жук. На відміну од вас я знайомий з живим класиком особисто.

Яєчко. Брешеш!

Жук. Собака бреше. А ти підгавкуєш. Здибав класика біля шинкваса в барі «Галушки».

Яєчко. Ну!

Жук. Кобилі нукати будеш. Ото сів, сказав бухветниці, щоб не змішувала, бо в мене нирки, коли підсаджується миршавенький типус і белькоче: «Ви мене, звичайно, знаєте?» Не знаю, кажу, і знати не хочу! І про всяк випадок одсуваю стаканяку. «А даремно,— гнівається оте плюгаве,— я живий класик у царині дитячої сатири, лауреат премії Карлсона, який живе на дахові». Ну, думаю, чокнутий, втік з дурдому. Ні, тицьнув сап’янове посвідчення і поставити не просить, сам пре цілу пляшку рому. Що ж робите у цій забігайлівці, питаю? «Вивчаю життя,— мимрить.— Ітиз б’ютифул — це чудово! Вел?» — «Не понімайт»,— і собі переходжу на іноземний манір. «Пардон, за інгліш,— кувікає класик.— Не раз виступав на міжнародних бієнале і двічі в міліції. Першого разу дали грамоту, а вчора повідомили на роботу. Всадимо з горя банку?»

Нептуневич. А прізвище спитали?

Жук. Поки вкутали той ром, він забув своє прізвище. Але культурний — при підтяжках і пальто невиваляне. Виступав: «Я — цар, я раб дружини, я — бог, я черв на древі літератури!» Додому попрохав одвезти на таксі—трояка дав і так жалібно виспівував: «Червоне — то міцне, а чорне — то бальзам» і «Летять, ніби чарки». Я притулив його до дверей, подзвонив — так він і повалився в хату по стойці «струнко». Книгу, до речі, обіцяв подарувати...

Мері. М-да, теж мені класик!

Жук. Свояки! Бурсаки-семінаристи! Але ж та клята кандидата ганяла нас не за програмою! Може, на цьому її зацуцаємо, га?

Базлай. Виключено! Дійде до перевірки, то виявлять, що ми жодного разу в театрі не були, не кажучи про лекції й семінари!

Нептуневич. Треба терміново записатися до університету культури.

Мері. І взяти абонемент до філармонії.

Жук. І всі вечори пропадуть ні за цапову душу.

Інчук. І когда тогда гармонічеськи розвиватися?

Яєчко. Товаришочки! Є ідея! Сьогодні відкривається нічне кафе-мюзікл. Посидимо за столиком до ранку, наберемося естетики.

Нептуневич. А причім тут естетика?

Яєчко. Як? А танці-шманці, музика-співи, актуальний конферанс?

Базлай. Так. Мюзікл — синтетичний жанр.

Яєчко. Ну! І запишемо собі відвідання балету, оркестру, читців-декламаторів. А? Все це входить у мюзіклі

Інчук. Дєвствітєльно!

Жук. Годиться!

Мері. Кльово!

Вустя. Ах, я обожнюю сцену! Там усі мужчини — принци...

Інчук. І ніщіє.

Яєчко. По п’ятірці з носа — і вхід забезпечу. Сьогодні ж і підемо. Бо після впровадження проместетики на коньячному заводі у мене в животі бурлеск, а в роті трагедія!

Нептуневич. А де він цей... е-е... той мюзікл?

Яєчко. На вулиці Гегеля... Поруч!

Базлай. Прекрасно!

Карпо Карпович. Прекрасне, воно завжди поруч...

КАРТИНА ЧЕТВЕРТА

Всі в центрі зали. Карпо Карпович лагодить дісплей. Телефонний дзвінок. Як повелося, ніхто не звертає уваги. Робот бере трубку.

Робот. Слухаю! У нас нарада. Звідки я знаю? (Кидає трубку.)

Базлай (показує конверт). З ВАКу прийшла рознарядка на одну особу. Про це конспіративно повідомила сама секретарка самого...

Всі. Я поїду!

Базлай. Тихо! Поскільки шеф відбув до здравниці художньої інтелігенції...

Нептуневич. Після якої лікуватиметься у Карлових Варах...

Базлай. Маємо самі здійснити добір і влаштування... ікскюз мі... висування кадра.

Мері (кокетує). А чому не кадришки?

Жук. Чує моє серце, почнеться теперки кадриль...

Карпо Карпович. Пропоную кандидатуру конструктора Мар’яни Безвідповідальної. Хто-хто, а вона таки кандидат наук.

Гнітюча тиша.

Інчук (розгублено). Какось при її відсутності... Ігдє вона?

Жук. Та швендяє, як завжди, по заводах...

Базлай (бере ініціативу до рук). Колеги! Пропоную таємне голосування.

Нептуневич. Приєднуюсь до думки шановного Базлая.

Мері. Хоч дізнаємося, хто є з ким інкогніто!

Інчук. Я теж за цю інтертрепацію, щоб не було реанімації.

Нептуневич. Інтерпретацію, щоб не було дискримінації.

Жук. Їй-право, свояки, це по-божому, бо інакше заплюємо одне одного так, що до нових віників не відмиємося!

Базлай. Кожний вносить до бюлетеня одну кандидатуру.

Карпо Карпович. А Безвідповідальна?

Базлай. Давайте так... Кинемо бюлетень з її прізвищем. Хто ж голосуватиме проти себе? Логічно?

Карпо Карпович. Хай буде так.

Жук. Сійте бюлетені у мій безрозмірний капелюх.

Всі кидають у капелюх бюлетені.

Нептуневич. А лічильна комісія?

Базлай. Рахуйте при всіх, нам нічого критися.

Рахують.

Нептуневич. Виходить якийсь нонсенс. У всіх по одному голосу. У Карпа Карповича — нуль. У Безвідповідальної — два!

Жук. Та ясно як божий день. Один голос їй ми вписали, а другий підкинув дядько Карпо!

Карпо Карпович. Сором майте, люди добрі! Голосування таємне.

Інчук. Майте самі! На обличчя — юриспруденція, вимагаю галасування капіталювати!

Нептуневич. Налице —корупція, вимагаю голосування анулювати.

Базлай. Ваш вчинок, Карпо Карповичу, відгонить протекціонізмом. Ви, здається, співавтор двох винаходів Безвідповідальної?

Карпо Карпович. Її розум — мої руки. Проте вона сама так розпорядилася.

Інчук. А ми оце, не зиркаючи на лице і невзірая на ліца, поставимо вам на вигляд!

Базлай. На вид, на вид! І давайте без галасу, колеги. Обговоримо кандидатуру з відкритим забралом...

Нептуневич. Як у закритих рецензіях.

Базлай. Вважаю, що для ВАКу Безвідповідальна замолода.

Мері. Ха! Молода! Ззаду піонерка, спереду пенсіонерка. Теж мені міс Наука!

Карпо Карпович. А втім, кандидатська у неї готова.

Яєчко. У мене, може, докторська готова!

Жук. Докторська ковбаса на закуску...

Мері. Між іншим, мій трактат з виробничої гімнастики унікальний — включає ультра-сі Наді Команечі.

Яєчко. Сальто-мортале між верстатами?

Мері. Пошляк!

Вустя. Темнота!

Жук. Ну, почався бабський шарварок! Хіба можна, золоті мої, бабів до путящої справи пускати? Оно вдома одна моя тигра взвод «зелених беретів» замінює, грудьми не те що ВАК, усю науку протаранить. То, може, її висунемо? Тримаємося за бабів, як п’яний за тин, у верхи відьомське плем’я тулимо. А борщі собі в атомному реакторі варитимемо? Безвідповідальна, приміром, щойно заміж вискочила...

Інчук. І в секретну відпустку піде!

Нептуневич. В декретну, шановний.

Мері. Коли стільки уваги приділяється цій шкапі, я з принципу віддаю свій голос Базлаю!

Вустя. Я теж. Видряпається вгору, може, згадає...

Базлай. Отже, колеги, маю на один голос більше, ніж Безвідповідальна. Дебати були принципові і корисні. Дякую за увагу.

Мері. Браво!

Вустя. Божествено!

Яєчко. Хо, сподіваєтесь заміж за Базлая вискочити? Та він по симпозіумах стільки краль позаводив, що скоро циганчата по базарах співатимуть...

Жук. Байстрюкові ансамблі.

Базлай. Це наклеп!

Нептуневич. Але його... е-е... треба спростувати.

Базлай. Може, ви, Іване Абрамовичу, до ВАКу хочете?

Нептуневич. Я виправдаю честь...

Вустя. Багато честі!

Яєчко. Нептуневич? А чому не я?

Мері. Тому, що ви не джентльмен! Серед вас дами! Я, між іншим, теж закінчила вуз!

Жук. Баба з вузу, кобилі легше.

Мері. Но-но, без хамства!

Вустя. Вилізло одоробло з клуні!

Базлай. Негайно припиніть склоку!

Яєчко. (Жуку). Ти обережніше... Все ж —дами...

Жук. І ти на роги лізеш, ремнгайло малясне?

Яєчко. Та йди хоч у ВАК, хоч під три чорти!

Жук. І піду, в тебе не спитаю!

Базлай. Закликаю до порядку!

Нептуневич. Шановний Жук... е-е... чудова людина... але... е-е... самодур.

Карпо Карпович. Інчука забули.

Інчук. Маю надєжду, що ніхто не посягне на моє безпорочне резюме?

Нептуневич. Реноме.

Інчук. У мене за плечима два вузи...

Яєчко. А перед очима дуля з маком...

Жук. З хама не буде пана.

Інчук. Викликаю на вуаль! (Танцює в боксерській стойці.)

Нептуневич. На дуель.

Карпо Карпович. Ну, пішли наші вгору. І всі по одному на вірьовочці. А про шефа ви подумали?

Всі. О-хо-хо... А-я-яй...

Базлай. Колеги! Мабуть, ми справді... перевищили...

Жук. Розкривай бомагу з ВАКу і побачимо...

Базлай. Це етично?

Нептуневич. (розтинає лезом конверт). Я акуратненько. Так! Так-так-так-так-так...

Жук. Не строчи, як кулеметник! Що?

Нептуневич. Шановні! Що таке ВАК?

Яєчко. Ніби не знаєш...

Вустя. Вища атестаційна комісія.

Базлай. Олімп науки!

Нептуневич. Хе! А тут ВАК — внутрішні академічні курси. Без відриву... З тестами... З програванням виробничих ситуацій...

Карпо Карпович. Влипли, дорогенькі! Ну, я пішов дісплей ладнати...

Базлай. Хвилинку, Карпо Карповичу! Саме ви дали високу оцінку товаришці Безвідповідальній!

Карпо Карпович. Дав.

Всі. Приєднуємося! Одноголосно! За! Згодні!

Базлай. Отже, на внутрішні академічні курси обрано Безвідповідальну.

Жук. Тим паче — молода. Туди їй і дорога!

КАРТИНА П’ЯТА

Всі у центрі зали. Карпо Карпович змащує робота. Телефонний дзвінок. Трубку, як завжди, бере робот.

Робот. Вас ще слухають. Звідки я знаю? Від такого чую! (Кидає трубку).

Карпо Карпович. Ти диви, самопрограмується!

Базлай (показує якийсь документ). Докотилися! Тут вижимки з анонімок на наш СТОП. Маємо вихід — самокритика, бо коли розглянуть без нас...

Яєчко. Буде стрес і вільний час.

Нептуневич. Графологічну експертизу!

Базлай. Документ машинописний, колеги.

Жук. Це діло треба розжувати. Катай бомагу вголос.

Базлай (розгортає папери). Зачитую анонімні вижимки. Перша: «Безпрецедентні інциденти відбуваються в нашій конторі. Так, шановний Базлай, користуючись відсутністю шефа, привласнив найлегший господоговір з впровадження НОПу на м’ясокомбінаті. Користуючись університетськими зв’язками, цей шановний підключив студентів, які й виконали завдання під видом курсових проектів. Який нонсенс, шановні!»

Жук. Нептуневич, собацюра, його легка рука.

Нептуневич. Я протестую!

Яєчко. Протестувати будеш у реанімації.

Мері. Читайте далі.

Базлай. Друга вижимка: «Ніби культурна контора, та складається враження, що всі експерти недовчилися в лікнепі».

Яєчко. Чи не Жук?

Базлай. А він жук! Ось далі: «І всі свояки через дорогу навприсядки. Кумівщину розвели, особливо Яєчко, дитя пивбарів, естетикою займається, а тільки тої естетики, що співає сороміцьких пісень. Є один справжній трудяга, солідний чоловік Жук, але він...»

Нептуневич. Але він пише анонімки в стилі жебрацьких балад!

Базлай (Жуку). Не чекав від вас, колего...

Яєчко. Був колегою, а зараз стане калікою.

Жук. Показилися, чи що? Доведіть, що то я! Може, хтось мені яму риє моїми ж руками!

Базлай. А це що? Ось: «...солідний чоловік Жук, але він зацькований кар’єристами усіх рангів, включаючи наладчика шостого розряду Карпа Карповича».

Яєчко. То кого бити будемо, куме?

Жук. Правда очі коле...

Інчук. А ми тібє не в бровь, а в глаз!

Базлай. Далі ще цікавіше. Третя вижимка: «Єслі контора нє схамєньоться, то буде справа-тютюн»,

Нептуневич. Дело-табак.

Базлай. Дякую за переклад. Продовжую: «Вкалує один інженер-стиліст Інчук, а інші будують оченята...»

Нептуневич. Строят глазки.

Базлай. «...будують оченята, і найперший розвратнік — Базлай».

Яєчко. Ну, стилісте!

Жук. Стели, куме, мою чумарку та вкладай стиліста на практичну стилістику, будемо вчити його, сукиного сина, березовим прутом нижче поперека!

Базлай. Тихо! Ось іще перли: «Влаштовують на роботі гулянки, бо заробітки добрячі і дурну силу ніде діти. То парубки, як хильнуть, беруть дам до танцю, помнуть, наобіцяють, а щоб женитися, того від них не діждешся!»

Жук. От Вустя ріже, ніби попові сповідається...

Карпо Карпович. Писателі!

Базлай. А от і юна зміна підкинула: «Самі ні чорта не роблять, а на молодих відіграються. Головний інтелектуальний ідіот впаяв молодому фахівцеві Пахучому дві догани за прогули, бо заздрить його талантові...»

Мері. Хто інтелектуальний ідіот?

Жук. У нас один такий розумний. Базлай, звісно...

Базлай. Ви, хуторянине, хоч резюме дослухайте: «Пора їх усіх понизити, а молодих просунути наперед, молоді їм швидко карк скрутять і візьмуть до нігтя...»

Нептуневич. Шановні! Чули? До цього була... е-е... конструктивна критика і самокритика... Е-е... Стресовий вибух, масовий гіпноз, діалектичне невдоволення... е-е... своєю корисною працею. А останній абзац — пасквільне узагальнення! І догрався до нього інженер-діловод Пахучий. Це його стиль!

Всі. Гнати втришия!

Базлай. Хто взяв до нас це гуано?

Жук. Ти.

Базлай. Я?! (Знімає трубку.) Алло!

Робот (бере трубку). Якого чорта!

Базлай. Кіберику, це я.

Робот. Ай! Уважно слухаю. Перепрошую. Спасибі наперед.

Базлай. Поворуши діодами. Хто дзвонив з приводу Пахучого?

Робот (з виском перекручує плівку). Шеф попросив вас розібратися.

Базлай. І все?

Робот вібрує від напруження, коротке замикання, трубка падає.

Карпо Карпович. Інформаційне перевантаження. Зараз вставлю новий запобіжник. (Йде в закапелок до робота, лагодить його.)

Базлай. Отже, шеф попросив розібратися. Розберемося! Поскільки шеф відбув на міжнародний симпозіум, а потім прибуде на риболовлю, беру керівництво на себе. З колегіальною відповідальністю. (До Нептуневича). Іване Абрамовичу, пишіть порядок денний: «Про принциповість».

Жук. Нащо крутити? Про вигнання цього лобуряки Пахучого!

Базлай. Отак в лоб? Шито білими нитками...

Всі. Правильно, вірно, мудро! «Про принциповість» — ніби про всіх.

Базлай. Колеги! Принциповість — один з важливих чинників делегування повноважень в епоху НТР.

Жук. Делегування повноважень?

Нептуневич. Так формулює соціологія розподіл обов’язків.

Жук. Видумають, чорти собачі! А втім, і соціологам жити треба.

Базлай. Прошу уваги! Візьмемо в цьому контексті Пахучого. Він спить на роботі і виступає у буфеті. В кращому разі — навпаки. Отже, нашій кузні прогресу Пахучий потрібний, як зайцю стоп-сигнал. Він це розуміє й обливає нас брудом. Прошу висловлюватись. Товаришко Мері!

Мері. Моє дівоче серце крається навпіл і владно сигналізує: звільнити Пахучого, щоб ним і не пахло!

Базлай. Колего Жук!

Жук. Свояки мої милі, коршаки сизокрилі! Як відомо, прогрес перебуває на колосальному піднесенні. Молодь тягнеться до безвідходної технології та навісного реманенту. А Пахучий — більмо і гальмо! Викоренити!

Базлай. Вам слово, Іване Абрамовичу!

Нептуневич. Безпрецедентний інцидент з Пахучим змушує оголосити йому імпічмент!

Базлай. Колего Інчук!

Інчук. Не плюй в колодєц, гласить мудрість, вилетить — не спіймаєш. А Пахучий плюнув нам в очі і нехай вилетить. Уволіть!

Базлай. Я дозволю собі...

Його перебиває дзвінок відремонтованого робота. Базлай бере трубку.

Базлай. Що у тебе, Кіберику?

Робот. Перепрошую. Даю інформацію з блоку пам’яті першого кварталу другої декади. Дзвінок шефу від члена-кореспондента Пахучого з приводу позитивного вирішення кадрового питання щодо пасинка, продукованого по лінії другої дружини член-кора. Спасибі наперед.

Базлай (кидає трубку). Колеги! Чи не передали ми куті меду? І справа не в тому, що вітчим Пахучого членкор, а в тому, що ми ж люди гуманні. Прошу висловлюватися. Товаришко Мері!

Мері. Моє дівоче серце крається навпіл і ніжно туркоче: хай пахне Пахучий на нашій науковій клумбі!

Базлай. Колего Жук!

Жук. Воно, конєшно, як розжувати та поскородити прогрес, то, конєшно, воно молоде діло. А молодь, як відомо, тягнеться до циклотронів та ротаційних борінок, і з Пахучого ще люди будуть, а може, і начальник. Не викорінювати.

Базлай. Прошу, Іване Абрамовичу!

Нептуневич. Безпрецедентний інцидент юного Пахучого є хворобою росту... е-е... акселерації. Оголошую свій імпічмент персоною нон грата.

Базлай. Ви, колего Інчук.

Інчук. Яблуко від яблуні не всігда падалка. Не звільнять, а повисіть!

Карпо Карпович. Ну, артисти!

Базлай. Нащо зайві репліки? Отже, в резюме засідання «Про принциповість» запишемо принципове викриття окремих недоліків та посилення виховного впливу на перспективну молодь.

Всі. Взяти за основу!

КАРТИНА ШОСТА

Всі, крім Базлая та Жука, в залі. Тримають букети.

Робот (теж з квітами, відповідає на телефонний дзвінок). І не дзвоніть, і не балакайте — у нас прийом. Коли? Після дощику в четвер. У мене — все. Що? Я тебе пошлю, я тебе так пошлю... Паразит! (Кидає трубку.)

Мері. Здається, їх не було цілу вічність!

Яєчко. Науковий туристичний вояж до Англії — це вам не жук наслідив.

Вустя. Божествено!

Входять туристи Базлай та Жук. Базлай у блайзері і з моноклем. Жук у смокінгу, вишиванці та полотняних штанях. Оплески.

Нептуневич. Зі щасливим завершенням турне!

Жук. Яке дурне щасливе?

Базлай. Турне, туристична подорож...

Жук. А! Гуд бай! О’кей!

Базлай. Дякуємо, спасибі за квіти!

Яєчко. Може, мотнутись за чекушкою?

Базлай. Зворушені... Але ж робочий день... І шеф...

Нептуневич. Наш вельмишановний керівник відбув на ювілей товариства кінологів, а потім засідатиме в прес-барі кінофестивалю дитячих фільмів.

Базлай. О! Тоді пляшки на стіл, сер Жук! А ви, леді і джентльмени, розбирайте сувенірні авторучки! На жаль, валюти в нас було, як перед получкою!

Жук. На ті бісові фунти хіба що фунт лиха можна купити!

Мері. Ах, джентльмени! Чому ви не привезли пляшку скотч-віскі?

Жук. Золото моє, та це шотландське зілля просто натуральний самограй, і смердючий, як у баби Любки з мого села, бо жене вона з буряків, але й бере по-божому — рубляку.

Всі. Хай живе! Будьмо! Ура!

Випивають. Робот теж ллє мастило у воронку на голові.

Нептуневич. А як функціонує у поточний момент британський політичний організм?

Базлай (вставляє монокль). Питання неоднозначне, на мій погляд. У загальних рисах сформулюю відповідь так: безробіття, інфляція, депресія, твердолобість торі, песимізм, хіпі, ноу хепі-енд.

Мері. О, ви справжній міжнародний оглядач! А екскурсії?

Базлай. Тауер, Вестмінстер, Грінвіч, Біг Бен, Гайд-парк, Сіті, Сохо, трущоби, смог, зміна караулу біля Королівського палацу.

Жук. І магазин твіду на пікаділлі-стрітському кутку, де три тополі, якраз навпроти...

Вустя. О сервіс, сервіс!

Жук. Сервізів там повно, навіть макітри бачив. Але дорогувато, все кусається...

Вустя. А з промтоварами як?

Жук. Барахла достобіса, як на колишньому одеському товчку, і приблизно в такій же ціні...

Яєчко. Товаришочки! Горілка кисне, нумо!

Всі. Поїхали!

Мері. А стриптиз?

Базлай. На це потворне явище Заходу у нас валюти не вистачило.

Жук. Нащо той стриптиз, золоті мої, коли на вулицях хіпі таке видєлують, як коти на глині. Срамота! їй-бо, тільки з-за куща і можна дивитися!

Інчук. А як щоб перекусити черв’ячка?

Нептуневич. Заморити черв’ячка.

Базлай. Між нами, серами, англійське меню розраховане на дистрофіків.

Намагається втримати лівицею виделку з добрячим шматком бройлера, але з незвички зазнає фіаско.

Жук. Та кинь церемонитися, брате, рибу, птицю й гарну молодицю треба брати голими руками! Свояки мої рідні, з їхнього раціону ми б щезли! П’ють, як горобці: ковток — і в хлам! А з їдлом взагалі сміхи! На прийомі в лорда-мера, приміром, усі стоять, а час іде, то питаю нашого хлопця з посольства, коли прийом почнеться, бо кишки марш грають. Як зарегоче він, шуруй, каже, пілігріме, до лівого столика, там, каже, пару сендвічів та орандж лишився, та хутко, бо прийом уже фінішує. Щастя, що я у мандри добрячий шмат сала прихопив та дві горілки саморобної — обійшовся без дистрофії.

Нептуневич. А як із впровадженням технічних новинок?

Жук. Одразу хапають, песиголовці, і в діло, ні тобі покумекати, ні тобі розжувати.

Карпо Карпович. А робітники?

Базлай. Нам програму хитро склали, щоб робітників ми не бачили.

Жук. Але ми не такі дурні, як з виду. У пабі — їхньому пивбарі — трохи поговорили з роботягами, Базлай, слава богу, в англійській розбирається. Працюють вони чорно, як воли, кваліфікований пролетар двадцять фунтів на тиждень має, звичайно, коли на біржі праці не скніє. А поганенька квартира сім фунтів тягне, та кредит, та страховка — от в нулях і залишаються. Мене спитав один бурлака-докер, де відпочиваю? Перерахував йому, як на духу, тридцятипроцентні Сочі, Алушту, Бердянськ, Кисловодськ, але не розпатякував про профілакторій, куди я заліг, щоб не перевтомитися, і про село приховав, де б’ємо байдики на сметані і кавунах у порядку шефства. Одне слово, рідні мої, трудяг там тиснуть і ніякий тобі профком не писне. Всі ми, братця, пропали б там ні за цапову душу...

Карпо Карпович. Звичайно, робітників англійських жаль. Робота до душі, навчання, відпочинок — тут ми далеко попереду. Іще б нашу контору розігнати...

Базлай. А причім тут наш скромний осередок прогресу?

Карпо Карпович. Бо трутні ми, їмо державні гроші, а користі з нас, як із цапа кефіру!

Нептуневич. Але ж наш гуманізм, шановний, виключає потогінну систему.

Карпо Карпович. Де той піт, самі гульки, понаплодили міфічних контор, мовляв, держава багата, все витримає...

Нептуневич. І таке говорить проста радянська людина!

Карпо Карпович. А вона не проста, бо — радянська!

Пауза.

Мері. Товариші! Джентльмени! Облиште виробничі суперечки хоча б заради цього святкового експромту!

Всі. Будьмо! На здоровье! Со свиданьицем! Гамарджос! Віват! Прозіт! Банзай! Ура!

Вустя. Божествено! Повторити!

Мері. Браво! На біс!

Базлай. І все ж, будемо відверті — продуктивність праці у них поки вища. Не гаймо ж часу! Ще по одній — і на обідню перерву!

Дзвенять келихи, усі співають «Пісню технокрадів».

Завіса