Натяк на китаєзнавця Сульє де Мурана (1878 - 1955), що познайомив французів з акупунктурою (Soulier франц. — «черевик»).
Силою самого факту (лат.).
Одиниця довжини, яку вигадав Віан.
Нюрнберґ — місто в Німеччині, славне виробництвом іграшок ще з часів середньовіччя.
Французький романіст і театральний критик (1908-1974), секретар літературної премії «Плеяди» і палкий прихильник «Шумовиння днів».
Авґустин Кабанес (1862-1928) — французький лікар і письменник, що працював у жанрі нон-фікшн на медичну тематику.
Ім’я зі змінами запозичено в Жуля Верна. Персонаж кількох творів Віана.
Еквівалент гідроксиду літію. Газованку робили за допомогою «літинів лікаря Ґустена», які продавали в бакалії.
Німецька марка пістолетів калібру 7,65 або 9 мм.
Славетний коньяк.
Натяк на літературного суперника Віана, поета Жана Ґрожана.
Натяк на батіг, що складається з дев’яти шкіряних ременів, оздоблених гайками й металевими наконечниками.
Знаменита на цілу Європу балерина американського мюзик-холу (1862-1928), що підкорила Париж танцем з покривалами.
Пародія на прем’єр-міністра IV Республіки, що мав титул Президента Ради.
Рух танґо.
В ориґіналі «відкуси руку» — персонаж, що перекочував в «Осінь в Пекіні» з «Шумовиння днів».
Віан назвав персонажа іменем свого друга по «Еколь Сантраль», члена клубу авіамоделювання, який Віан створив у Віль-д’Авре.
Християнський поет, драматург та дипломат (1868-1955), якого Віан мав за ворога через релігійний зміст і пафосний стиль його творів.
Посилання на події «Шумовиння днів».
Хай тобі земля буде пухом! (лат.)
Пізнай самого себе (грец.).
Шарль Фуко (1858-1916), французький офіцер, аристократ і гультяй, що згодом став дослідником Африки й місіонером у Сахарі.
Жан-Ізидор-Ґолдстейн (1925-2007) — французький поет румунського походження, засновник «леттризму», літературного напряму, що виник у 40-ві роки ХХ сторіччя.
Італійський садівник-фактотум родини Віанів за часів її добробуту, колишній кухар і тенор.
Французький кулінар (1807-1877), автор популярної кулінарної книжки, яку згадано в «Шумовинні днів».
Він же Майор, традиційний Віанів персонаж.
Кухар з «Шумовиння днів».
Натяк на події «Шумовиння днів».
Натяк на Марселя Арлана (1899-1989), французького письменника й критика, що відмовився присуджувати «Шумовинню днів» літературну премію.
Натяк на Жана Полана (1884-1968), французького письменника й критика, що виступив проти присудження «Шумовинню днів» премії «Плеяди».
«Покажи мені шлях додому» — американська народна пісня.
Володимир Дукельський (1903-1969) — російсько-американський композитор, автор опер, симфоній і балетів, які підписував власним ім’ям, і популярних пісень та музики до фільмів, підписаних псевдонімом Вернон Дюк.
Твір французького поета-прозаїка Ізидора-Люсьєна Дюкасса, графа Лотреамона (1846-1870), якого сюрреалісти вважали своїм предтечею.
Куан-тро-пік-рака — натяк на роман Генрі Міллера «Тропік Рака».
Монтаж з двох цитат латиною «tanquam adeo» («так само й надалі») та девізу на гербі Парижа «fluctuat пес mergitur» («хитається, але не тоне»).
«І з духом твоїм» — відповідь під час католицької літургії на слова священика «Dominus vobiscum» («Хай буде з вами Господь»).
Лікер, названий на честь вод, які використовували для лікування ран у ХІХ сторіччі.
Термальна станція в бельгійських Арденах, дуже модна в ХІХ сторіччі.
Італійський вермут, модний у 30-ті роки ХХ сторіччя.
Італійський письменник, поет і драматург (1863-1938), прихильник фашизму.
Тихше їдь — далі станеш. Дослівно італ.: «Хто тихо їде, їде блогополучно».
Дослівно італ. «Хто їде блогополучно, той їде далеко. Хто їде швидко, їде до смерті. Хай живе свобода!»
Християнський анахорет і аскет (390-459), що 26 років прожив на верхів’ї колони.
Суміш з попелу, землі й гілочок, якою покривають ковальське горно.
«Тінь великого імені» — цитата з Лукана та «Поблизу вже палає Укалеґон» — цитата з Верґілія.
Пиво, яке в давнину варили з ячменю.
Рослини, які ростуть в піщаних місцевостях, де вони утримують дюни.
Некрополь фараонів.
45-хвилинний джазовий твір Дюка Еллінґтона, написаний для його першого концерту в Карнеґі-Холі 23 січня 1943 як «супровід до історії чорних в Америці».
Бог з машини (лат.) — так кажуть про випадкову особу, завдяки якій усе добре завершується. У фіналі античних п’єс на сцені за допомогою спеціальних механізмів з’являвся бог, що доводив сюжет до розв’язки.
Французькі монахи-місіонери імені Ісуса й Марії.
Неточна цитата зі «Щоденників» Бодлера: «Жінок ми любимо пропорційно до ступеня їхньої несхожості на нас. Любити розумних жінок до смаку лише педерастові. Тож бестіальність виключає педерастію».